ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/3027/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Стегній Л.М. (самопредставництво),

відповідача - Харламов Д.В. (адвокат),

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Беверідж Трейдінг Компані"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Беверідж Трейдінг Компані"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл"

про стягнення 2 292 025,33 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Беверідж Трейдінг Компані" (далі - ТОВ "Беверідж Трейдінг Компані", позивач, скаржник) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" (далі - ТОВ "Азоврітейл", відповідач) про стягнення 2 292 025,33 грн, з яких: 2 086 314, 69 грн - основної заборгованості, 83 035, 34 грн - річних та 122 675, 30 грн - інфляційних втрат.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що у відповідача (нового боржника за договором про переведення боргу [заміну сторони в зобов`язанні] від 20.09.2019 №26/09/21) існує обов`язок щодо сплати заборгованості у розмірі 2 086 314,69 грн, яка виникла внаслідок невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (первісний боржник за договором про переведення боргу) свого зобов`язання за договором поставки від 01.04.2014 №И01/04 у частині оплати заборгованості на суму 4 868 067,62 грн за товар, поставлений у період з 05.02.2019 по 17.06.2019.

1.3. Зокрема, звертаючись до суду з позовом у дані справі ТОВ "Беверідж Трейдінг Компані" вказувало на те, що відповідно до пункту 2.3 договору про переведення боргу (заміну сторони в зобов`язанні) від 20.09.2019 №26/09/21 новий боржник (відповідач) має здійснити оплату заборгованості кредитору (позивачу) в розмірі 4 868 067,62 грн у строк до 15.10.2019. Відповідно до умов пункту 3.1.2 договору про врегулювання заборгованості від 20.09.2019 №26/09/20 визначено, що з дати сплати боржником частини боргу в розмірі 4 868 067,62 грн у строк до 15.10.2019 кредитор прощає боржнику залишок боргу в розмірі 2 086 314,69 грн. Поряд з тим, новим кредитором (відповідачем) у встановлений строк грошові кошти не було перераховано на рахунок кредитора (позивача), а було сплачено з простроченням. За твердженням позивача, оскільки відповідачем не виконано своїх зобов`язань перед позивачем щодо сплати погодженої суми боргу в строк до 15.10.2019, підстави для прощення боргу, визначені у пункті 3.1.2 договору про врегулювання заборгованості від 20.09.2019 №26/09/20 відсутні.

1.4. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом у даній справі. Зокрема, про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 086 314,69 грн та нарахованих на вказану суму 3% річних і інфляційних втрат.

2. Стислий виклад судових рішень

2.1. Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Науменко А.О.) від 15.03.2021 у справі позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Азоврітейл" на користь ТОВ "Беверідж Трейдінг Компані" 2 086 314, 69 грн основного боргу, 68 268, 83 грн. 3% річних, 54 610, 02 грн інфляційних втрат та 33 137, 90 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог про стягнення 14 766, 51 грн 3% річних, 68 065, 28 грн інфляційних втрат та 1 242, 48 грн судового збору відмовлено.

2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив із того, що право вимоги позивача щодо сплати заборгованості відповідачем виникло на підставі договору про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 20.09.2019№26/09/21. Оскільки відповідачем не було сплачено частину боргу у розмірі 4 868 067,62 грн саме у встановлений сторонами пункту 3.1.1 договору про врегулювання заборгованості - не пізніше 15.10.2019, прощення частини загального боргу в сумі 2 086 314, 69 грн не відбулось, а тому до відповідача перейшли зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (первісний боржник за договором про переведення боргу) за договором поставки з урахуванням договору про врегулювання заборгованості. Виходячи із того, що у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості за договором поставки з первісного боржника, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивачем саме до відповідача.

2.3. Суд дійшов висновку, що основний борг у сумі 2 086 314, 69 грн є простроченим з 16.10.2019, а отже визнав обґрунтованими нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які за перерахунком суду становлять 68 268, 83 грн та 54 610, 02 грн.

2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 (колегія суддів: Коваль Л.А., Мороз В.Ф., Чередко А.Є.) рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2021 у справі №908/3027/20 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.5. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем у повному обсязі було виконано свої зобов`язання за договором про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) від 20.09.2019 №26/09/21.

2.6. Зокрема, за висновком суду апеляційної інстанції умовами договору про переведення боргу визначено обов`язок відповідача з оплати заборгованості лише на суму 4 868 067,62 грн, саме цією сумою і було обмежено обов`язок відповідача, який хоч і несвоєчасно, проте було останнім виконано. Умови договору про переведення боргу не містять положень, щодо наслідків несвоєчасної оплати вказаної суми, тобто будь-яких положень щодо покладення на відповідача обов`язку з оплати боргу на суму 2 086 314, 69 грн, яка підлягала прощенню за умовами договору про врегулювання заборгованості від 20.09.2019 №26/09/20.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду користь ТОВ "Беверідж Трейдінг Компані" просить скасувати касувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 зі справи №908/3027/20 та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2021.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Відповідно до змісту касаційної скарги оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена внаслідок помилкового застосування норм матеріального права.

4.1.2. Зокрема, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: "щодо питання застосування норми частини другої статті 212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у правовідносинах з виконання договору про врегулювання заборгованості щодо сплати основної частини боргу та в залежності від виконання такої умови здійснення кредитором прощення частини боргу, або ж не здійснення такого прощення та стягнення всієї суми заборгованості, врегулювання якої передбачалося здійснити при укладенні сторонами договору про врегулювання заборгованості. Незалежно від того, яким чином було стягнуто частину основної суми боргу та незалежно від того, чи питання про наявність непрощеної суми боргу було наведено та розглянуто судом при стягненні частини основної суми боргу".

4.1.3. У касаційній скарзі зазначені такі аргументи:

- договір про врегулювання заборгованості від 20.09.2019 №26/09/20 укладено зі скасувальною обставиною відповідно до положень частини другої статті 212 ЦК України. Зокрема, невиконання умови щодо строку погашення частини суми основної заборгованості призводить до того, що інша частина суми заборгованості не може бути прощена;

- судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови знівельовано принцип виконання зобов`язання. Зокрема, дотримання сторонами умов договору щодо строку виконання частини грошового зобов`язання, яка є суттєвою умовою, має бути належним чином виконана зобов`язаною стороною і лише з дотриманням таких умов, договір може вважатися належним чином виконаним;

- суд апеляційної інстанції невірно застосував положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання стороною своїх зобов`язань (за висновком суду, будь-яким способом та у будь-який строк) без урахування того, що строк виконання зобов`язання є суттєвою умовою договору, без узгодження якої договір не вважався б укладеним. Внаслідок такого тлумачення положень статті 526 ЦК України суд апеляційної інстанції нівелює умови договору щодо яких досягнуто згоди сторонами;

- поза увагою суду апеляційної інстанції залишився факт, що предметом договору про врегулювання заборгованості від 20.09.2019 №26/09/20 є заборгованість боржника перед кредитором, і сума, яка визначена цим договором є сумою заборгованості та підлягає стягненню з боржника на користь кредитора. Отже, у випадку, коли частина заборгованості за договором не була прощена, то вона також підлягає стягненню з боржника.

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.2.1. ТОВ "Азоврітейл" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційні скарги, як пропущений з поважних причин. Верховний Суд у складі колегії суддів вважає клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі статті 119 ГПК України.

5. Касаційне провадження

5.1. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

5.2. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.09.2021 №29.3-02/3262 у зв`язку з перебуванням суддів Селіваненка В.П. та Стратієнко Л.В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №908/3027/20 відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Бенедисюк І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкова Т.М.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. Між товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець) та ТОВ "Істерн Беверідж Трейдінг" (постачальник) 01.04.2014 укладено договір поставки №И01/04 з додатками та з протоколом розбіжностей (далі - договір поставки), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар (далі - товар) на умовах даного договору. До договору поставки сторонами укладено додатки, протокол розбіжностей та додаткові угоди.

6.2. Пунктом 2.8 договору поставки встановлено, що зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно з умовами даного договору та діючого законодавства України. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (пункт 6.5 договору поставки). Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік (пункт 11.1 договору).

6.3. Між товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (сторона 1), товариством з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (сторона 2) та ТОВ "Беверідж Трейдінг Компані" (сторона 3) 20.03.2018 укладено угоду про заміну сторони в договорі поставки №И01/04 від 01.04.2014, згідно з умовами якої, сторона 2 передає, а сторона 3 приймає на себе усі права та обов`язки за договором поставки належні стороні 2, тобто замінює сторону 2, яка вибуває з договірних зобов`язань у повному обсязі та без будь-яких виключень, а сторона 1, у свою чергу, не заперечує проти переходу прав і обов`язків від сторони 2 до сторони 3. Перехід прав і обов`язків за договором здійснюється шляхом заміни сторони в зобов`язаннях за договором поставки від 01.04.2014 №И01/04. Заміна сторони у договірних відносинах здійснюється без будь-яких виключень, одночасно з моменту підписання цієї угоди.

6.4. Суди встановили, що наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних підтверджено факт виконання постачальником умов договору поставки у період з 05.02.2019 по 17.06.2019. Водночас, покупцем (товариством з обмеженою відповідальністю "Український рітейл") поставлені товари не були оплачені.

6.5. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2019 по 25.09.2019 заборгованість покупця перед постачальником за поставлений товар станом на 25.09.2019 складає 6 954 382,31 грн.

6.6. Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 30.07.2020 у справі №908/717/20 за позовом ТОВ "Беверідж Трейдінг Компані" до ТОВ "Азоврітейл" про стягнення заборгованості, висновки якого в силу положень частини четвертої статті 75 ГПК України, судами попередніх інстанцій визнано преюдиційними у розгляді справи, що розглядається.

6.7. Судами також встановлено, що 20.09.2019 між ТОВ "Беверідж Трейдінг Компані" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (боржник) укладено договір про врегулювання заборгованості №26/09/20, згідно з яким сторони підтвердили факт наявної заборгованості у розмірі 6 954 382,31 грн за поставлений товар згідно з договором поставки від 01.04.2014 №И01/04.

6.8. Відповідно до пункту 3.1. договору про врегулювання заборгованості у строк не пізніше 15.10.2019 боржник зобов`язується сплатити кредитору частину боргу у загальному розмірі 4 868 067,62 грн.

6.9. За умовами пункту 3.1.2 договору про врегулювання заборгованості з дати сплати боржником частини боргу, визначеної в пункті 3.1.1 цього договору, кредитор прощає боржнику залишок борг у загальному розмірі 2 086 314, 69 грн. Прощення боргу за цим пунктом договору є автоматичним та безумовним, та не потребує укладення сторонами будь-яких додаткових документів.

6.10. Відповідно до пункту 3.1.3 договору про врегулювання заборгованості з дати сплати боржником частини боргу, визначеної в пункті 3.1.1 цього договору кредитор безумовно і назавжди звільняє боржника від всіх претензій, вимог, позовів щодо всіх та будь-яких зобов`язань боржника за контрактом.

6.11. Також, як встановили суди, 20.09.2019 між ТОВ "Беверідж Трейдінг Компані" (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (первісний боржник) та ТОВ "Азоврітейл" (новий боржник) укладено договір №26/09/21 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні).

6.12. Відповідно до розділу 1 договору "Предмет договору про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні)" цей договір направлено на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу заміни у зобов`язанні первісного боржника на нового боржника (переведення боргу) в порядку та на умовах, визначених даним договором та діючим законодавством України, у зобов`язаннях, що виникли з: договору поставки від 01.04.2014 №И01/04, укладеним між кредитором та боржником, з урахуванням угоди про заміну сторони 20.03.2018 в договорі поставки від 01.04.2014 №И01/04, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами та додатками до нього (них), що є його невід`ємною частиною, надалі іменується "Основний договір", з урахуванням договору про врегулювання заборгованості від 20.09.2019, укладеного кредитором із первісним боржником. Цей договір визначає істотні умови та є невід`ємною частиною основного договору (пункт 1.1 договору про переведення боргу).

6.13. Умовами пункту 1.2 договору про переведення боргу визначено, що борг (грошові зобов`язання) первісного боржника перед кредитором за основним договором, що переводиться на нового боржника за цим договором, 4 868 067 (чотири мільйона вісімсот шістдесят вісім тисяч шістдесят сім) гривень 62 копійки і складається з наступних зобов`язань: заборгованість за основним зобов`язанням складає 4 868 067 (чотири мільйона вісімсот шістдесят вісім тисяч шістдесят сім) гривень 62 копійки .

6.14. Пунктом 1.3 договору про переведення боргу передбачено, що кредитор надає повну та безвідкличну згоду на переведення боргу та зобов`язується прийняти виконання зобов`язань від нового боржника.

6.15. Кредитор і первісний боржник підтверджують (гарантують) новому боржнику дійсність переведених за цим договором зобов`язань (пункт 1.4 договору про переведення боргу). Моментом переведення боргу первісного боржника на нового боржника та виникнення зобов`язань нового боржника перед кредитором на загальну суму 4 868 067 (чотири мільйона вісімсот шістдесят вісім тисяч шістдесят сім) гривень 62 копійки є дата підписання сторонами цього договору (пункт 1.5 договору про переведення боргу).

6.16. Згідно з умовами пункту 1.6 договору про переведення боргу правовідносини первісного боржника та кредитора за договорами, детальний перелік яких вказаний у пункті 1.1 договору, вважаються припиненими для первісного боржника з дати підписання сторонами цього договору у зв`язку з переведенням відповідних зобов`язань на нового боржника.

6.17. Пунктом 1.7 договору про переведення боргу встановлено, що сторони цього договору усвідомлюють і цим підтверджують, що укладення цього договору не є домовленістю сторін за основним договором щодо припинення зобов`язань за ним та/або його припинення, а регулює лише заміну зобов`язаної сторони за основним договором.

6.18. Розділом другим договору про переведення боргу "Оплата та порядок розрахунків" визначено:

- за переведення боргу первісний боржник сплачує новому боржнику кошти у розмірі, що дорівнює боргу у загальній сумі, визначеній у пункті 1.2 цього договору, а саме у сумі 4 868 067 (чотири мільйони вісімсот шістдесят вісім тисяч шістдесят сім) гривень 62 копійки (пункт 2.1);

- первісний боржник зобов`язаний сплатити новому боржнику кошти, в розмірі, визначеному в пункті 2.1 цього договору, за реквізитами, зазначеними в цьому договорі, не пізніше 15.10.2019 (пункт 2.2);

- новий Боржник має здійснити оплату заборгованості кредиторові у розмірі 4 868 067 (чотири мільйона вісімсот шістдесят вісім тисяч шістдесят сім) гривень 62 копійки, що є предметом цього договору, на поточний рахунок кредитора в строк до 15.10.2019 (пункт 2.3).

6.19. Відповідно до положень пунктів 3.1-3.5 договору про переведення боргу, одночасно з укладенням цього договору, первісний боржник передає новому боржнику оригінал основного договору (з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього), а також інші документи стосовно виконання зобов`язань за основним договором, за погодженням між первісним боржником та новим боржником. Новий боржник підтверджує, що йому передані всі документи та інформація, які є необхідними та достатніми для належного виконання ним зобов`язань за основним договором, а також інша документація, пов`язана з основним договором. Новий боржник засвідчує, що він ознайомлений і згодний з усіма умовами основного договору, всі положення якого йому зрозумілі, та гарантує виконання зобов`язань за основним договором у повному обсязі. Відповідальність за достовірність, правильність та повноту наданої новому боржнику інформації та документації несе первісний боржник. Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору в сумі, визначеній в пункті 1.2. цього договору. Новий боржник вправі висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником, окрім вимог щодо розміру заборгованості, визначеної цим договором та підстав набуття такої заборгованості новим боржником, зокрема, за цим договором та основним договором - договором поставки від 01.04.2014 №И01/04, укладеним між кредитором та боржником, з урахуванням угоди про заміну сторони 20.03.2018 в договорі поставки. Кредитор зобов`язується прийняти виконання зобов`язань від нового боржника на умовах основного договору у загальній сумі, визначеній в пункті 1.2. цього договору, в строк обумовлений пунктом 2.3 цього договору.

6.20. За положеннями пункту 4.3. договору про переведення боргу, у разі несвоєчасного виконання своїх зобов`язань за пунктами 2.1.-2.2. цього договору, первісний боржник зобов`язаний сплатити новому боржнику за його вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

6.21. Новий боржник заявляє, що на дату укладення цього договору він отримав всі корпоративні узгодження і інші дозволи, які потрібні відповідно до законодавства, установчих документів, договорів та інших документів, обов`язкових для нового боржника, на укладення та виконання зобов`язань за договором (пункт 6.3. договору про переведення боргу).

6.22. Суди встановили, що заборгованість за отриманий товар за договором поставки своєчасно та у повному обсязі сплачена не була, що і слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права, оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

7.3. Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення суми заборгованості, яка не була прощеною у відповідності до умов договору про врегулювання заборгованості №26/09/20.

7.4. Так, у даній справі позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем строків щодо сплати заборгованості визначених умовами пункту 2.2 договору про переведення боргу, що відповідно слугувало підставою для покладення на відповідача обов`язку щодо сплати суми заборгованості в розмірі 2 086 314, 69 грн, яка підлягала прощенню відповідно до умов договору про врегулювання заборгованості №26/09/20.

7.5. Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

7.6. Відповідно до частин першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

7.7. Згідно з частиною першою статті 509 та частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.8. Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

7.9. Частина перша статті 510 ЦК України, визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

7.10. За умовами частини першої статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (частини перша статті 521 ЦК України).

7.11. Як встановлено судами, між позивачем і відповідачем укладено договір про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) №26/09/21.

7.12. Судами також встановлено, що при укладанні договору про переведення боргу, сторонами дотримано вимог положень статей 513, 520 ЦК України. Як встановлено судами договір про переведення боргу укладено між позивачем (кредитором), товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (первісний боржник) відповідачем (новий боржник), тобто заміна боржника у зобов`язання відбулась за згодою кредитора (позивача) і сторонами дотримано вимог щодо укладання цього правочину у простій письмовій формі, що відповідає формі основного договору (договору поставки).

7.13. Предметом вказаного договору є заміна у зобов`язанні первісного боржника на нового боржника, в порядку та на умовах, визначених даним договором та діючим законодавством України, у зобов`язаннях, що виникли з: "Основного договору", з урахуванням договору про врегулювання заборгованості від 20.09.2019.

7.14. Колегія суддів зазначає, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

7.15. Як встановили суди договір про переведення боргу направлено на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу заміни у зобов`язанні первісного боржника на нового боржника (переведення боргу). Відповідно до положень пункту 1.2 договору борг (грошові зобов`язання) первісного боржника перед кредитором за основним договором, що переводиться на нового боржника за цим договором становить 4 868 067,62 грн.

7.16. Аналіз наведених вище умов договору про переведення боргу дає підстави дійти висновку, що предметом договору є сума грошових зобов`язань (боргу) первісного боржника у розмірі 4 868 067,62 грн яка має бути сплачена новим боржником (відповідачем) на користь кредитора (позивача) на умовах та у строки, визначені цим договором.

7.17. Як вже було зазначено вище, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

7.18. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України). Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

7.19. Колегія суддів наголошує, що на підставі договору виникають права та обов`язки, які в частині зобов`язань мають бути виконані сторонами цього договору, якщо інше не встановлено самим договором або актами цивільного законодавства.

7.20. Відтак, з`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

7.21. Зокрема, суд апеляційної інстанції дослідивши умови договору та надавши оцінку положенням пункту 3.3 договору встановив, що за умовами договору переведення боргу новий боржник (відповідач) зобов`язався виконати зобов`язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору в сумі, визначеній в пункті 1.2 цього договору. Водночас кредитор (позивач) зобов`язався прийняти виконання зобов`язань від нового боржника на умовах основного договору у загальній сумі, визначеній в пункті 1.2 цього договору, в строк обумовлений пунктом 2.3 цього договору.

7.22. Як встановив суд апеляційної інстанції, відповідно до умов пункту 1.2 договору про переведення боргу - борг (грошові зобов`язання) первісного боржника перед кредитором за основним договором, що переводиться на нового боржника за цим договором становить 4 868 067,62 грн і складається з таких зобов`язань: заборгованість за основним зобов`язанням складає - 4 868 067,62 грн.

7.23. У розгляді даної справи колегія суддів виходить із того, що до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність, які і встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

7.24. Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

7.25. З огляду на зміст позовних вимог, обов`язковість умов договору для виконання, балансу інтересів обох сторін договору слід дійти висновку, що укладаючи договір про переведення боргу, сторони (позивач та відповідач) взяли на себе певні зобов`язання, які відповідно, і повинні ними виконуватись в межах прав та обов`язків визначених умовами цього договору.

7.26. Водночас аналіз глави 50 ЦК України "Припинення зобов`язання" дозволяє стверджувати, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

7.27. Як встановили суди попередніх інстанцій, вказані обставини також не заперечуються сторонами, відповідачем було виконано свої зобов`язання за договором про переведення боргу на загальну суму 4 868 067,62 грн. Зокрема, спір щодо стягнення з відповідача вказаної суми був предметом розгляду у справі №908/717/20. Наявні у матеріалах справи платіжні доручення також підтверджують факт виконання такого обов`язку відповідачем на користь позивача у період 30.04.2020-28.08.2020 (том 1 а.с. 241-251).

7.28. Встановивши зазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент розгляду даного спору відповідачем свої обов`язки за договором про переведення боргу виконано в повному обсязі.

7.29. Зокрема, надавши оцінку положенням договору про переведення боргу, суд апеляційної інстанції встановив відсутність у вказаному договорі будь-яких умов, що наслідком несвоєчасної оплати відповідачем зазначеної суми заборгованості матиме місце покладення на останнього обов`язку також з оплати заборгованості на суму 2 086 314, 69 грн, яка підлягала прощенню первісному боржнику за умовами договору про врегулювання заборгованості №26/09/20, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл".

7.30. Ураховуючи те, що відповідач у межах умов договору про переведення боргу своє зобов`язання щодо сплати позивачу заборгованості в розмірі 4 868 067,62 грн виконав у повному обсязі; умовами зазначеного договору не передбачено будь-якого додаткового обов`язку у разі недотримання умов договору щодо строку виконання грошового зобов`язання, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про припинення зобов`язань відповідача за договором відповідно до частини першої статті 599 ЦК України, у зв`язку із його повним виконанням.

7.31. Отже, встановивши вказані фактичні обставини справи (щодо обов`язку відповідача перед позивачем, як нового боржника за договором переведення боргу в межах суми 4 868 067,62 грн, відсутності у договорі про переведення боргу будь-яких умов щодо обов`язку відповідача сплатити заборгованість в розмірі 2 086 314, 69 грн, відсутності у договорі будь-яких умов щодо настання правових наслідків для відповідача у разі порушення строку виконання його зобов`язань визначеного у пункті 2.3 договору), апеляційний господарський суд в межах наданих процесуальним законодавством повноважень дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

7.32. Натомість суд першої інстанції не зазначеного вище не врахував та дійшов помилкових висновків, що невиконання обов`язку щодо сплати заборгованості у строк визначений у пункті 3.1 договору про врегулювання заборгованості №26/09/20 є підставою для покладення на відповідача обов`язку щодо сплати 2 086 314, 69 грн боргу первісного боржника.

7.33. Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 14, 509, 526 ЦК України у сукупності з урахуванням встановлених обставин у справі, зокрема, керуючись положеннями умов договору про переведення боргу, за яким позивач і відповідач взяли на себе певні зобов`язання та, відповідно, дійшов висновку, про відсутність у відповідача будь-якого обов`язку щодо сплати спірної суми.

7.34. Жодного з цих висновків позивач у касаційній скарзі не спростував, по суті його вимоги ґрунтуються на незгоді з ухваленим судовим рішенням. Порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваної постанови, суд касаційної інстанції не встановив.

7.35. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.36. Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: "щодо питання застосування норми частини другої статті 212 ЦК України у правовідносинах з виконання договору про врегулювання заборгованості щодо сплати основної частини боргу та в залежності від виконання такої умови здійснення кредитором прощення частини боргу, або ж не здійснення такого прощення та стягнення всієї суми заборгованості, врегулювання якої передбачалося здійснити при укладенні сторонами договору про врегулювання заборгованості. Незалежно від того, яким чином було стягнуто частину основної суми боргу та незалежно від того, чи питання про наявність непрощеної суми боргу було наведено та розглянуто судом при стягненні частини основної суми боргу".

7.37. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.38. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

7.39. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №910/18531/19).

7.40. Проаналізувавши доводи касаційної скарги в цій частині та зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

7.41. Відповідно до частини другої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

7.42. Аналіз положень частини другої статті 212 ЦК України свідчить, що за таким правочином права та обов`язки настають при його вчиненні і існують до настання скасувальної обставини, яка характеризується такими ознаками: настання обставин повинно бути об`єктивно можливим; воно не повинно бути неминучим; сторони не повинні знати, настане така обставина чи ні; обставина може настати у майбутньому.

7.43. Втім, положення договору про переведення боргу свідчать, що будь-яких положень щодо припинення прав та обов`язків у зв`язку з настанням скасувальної обставини у розумінні частини другої статті 212 ЦК України сторонами не визначено. Поряд з тим, доводи позивача, викладені у касаційній скарзі фактично зводяться до власного тлумачення умов договору про переведення боргу в частині предмета договору, зобов`язань сторін взятих на себе за цим договором у тому числі і строків виконання таких зобов`язань та заперечення обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції щодо можливості здійснення сторонами своїх прав та обов`язків у спірних правовідносинах, виключно в межах визначених умовами цього договору. У зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для формування висновків щодо застосування частини другої статті 212 ЦК України у спірних правовідносинах.

7.44. З огляду на викладене у розділі 7 цієї постанови, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі з посиланням на приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження.

7.45. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009 суд зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

7.46. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним, суди не повинні допускати "надмірного формалізму".

7.47. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України ", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Викладені в касаційній скарзі доводи про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження.

8.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Беверідж Трейдінг Компані" залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки справа суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом не здійснюється згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України.

Верховний Суд, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 зі справи №908/3027/20 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Беверідж Трейдінг Компані" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова