КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №754/16033/18 головуючий у суді І інстанції Скрипка О.І.
провадження №22-ц/824/13702/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 липня 2021 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕКОС-53А", треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубина Алла Борисівна про визнання рішень засідання правління та загальних зборів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕКОС-53А", треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубина Алла Борисівна про визнання рішень засідання правління та загальних зборів недійсними.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати рішення засідання Правління ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А» від 22.05.2018 року (протокол № 1/05) та рішення зборів співвласників ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А» від 22.05.2018 року недійсними, а також просить визнати недійсними та скасувати дії щодо внесення державним реєстратором Дубиною А.Б. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про зміну назви ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А», його засновників та керівника, а також зміни до установчих документів реєстраційні записи №10661050004011553 та 10661070005011553 від 23.06.2018 року.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 липня 2021 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕКОС-53А", треті особи: ОСОБА_2 , державний реєстратор Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубина Алла Борисівна, про визнання рішень засідання правління та загальних зборів недійсними. Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 704 грн 80 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вказує, що між позивачем і відповідачем відсутні корпоративні відносини, оскільки позивач не є учасником, засновником, чи членом юридичної особи - відповідача, у тому числі учасником, який вибув. Зазначає, що з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин та висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 473/2005/19 (провадження № 14-634цс19) на який послався суд першої інстанції, даний спір підлягає розгляду саме за правилами цивільного судочинства. Вказує, що суд першої інстанції, закриваючи провадження з власної ініціативи, в порушення ч.1 ст. 256 ЦПК України не роз`яснив позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Вважає, що судом при закритті провадження з власної ініціативи допущено порушення ч.2 ст. 32 ЦПК України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду. Звертає увагу суду на те, що справа розглядалась майже три роки, і була закрита на стадії судових дебатів вважаю, що суд фактично відмовив позивачу у доступі до правосуддя.
Учасники справи відзивів на апеляційні скарги, у встановлений апеляційним судом строк, не подали.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції керувався п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, і обґрунтовував свої висновки тим, що позивач є власником квартири у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 , а спір стосується захисту його прав як співвласника майна зазначеного будинку та попереднього керівника ОСББ, порушених, на його думку, внесенням змін щодо назви ОСББ, його засновників та керівника, а також змін до установчих документів, то зазначений спір є наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а отже, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Відповідно до ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 99 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння щодо використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
У постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження
№ 11-1272пп18) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, відповідно до якого правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Тобто спір між співвласником нерухомого майна - членом ОСББ та самим ОСББ, створення якого оскаржується, є подібним до корпоративного спору.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 473/2005/19 (провадження № 14-634цс19) та Верховним Судом у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 463/3644/17 (провадження № 61-7994св19) та від 18 листопада 2020 року у справі № 333/530/18 (провадження № 61-13506св19).
Встановлено, що ОСОБА_1 був головою правління ОСББ «Самоврядна громада Жукова 53-А», що розташований за адресою вул. Жукова, 53-А.
Також встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 .
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов про визнання рішень засідання правління та загальних зборів недійсними, а також про визнання недійсними та скасування дій державного реєстратора щодо внесення відомостей про зміну назви ОСББ, його засновників та керівника, а також змін до установчих документів, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що між позивачем і відповідачем відсутні корпоративні відносини, оскільки позивач не є учасником, засновником, чи членом юридичної особи - відповідача, у тому числі учасником, який вибув, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначений спір є наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а отже, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин та висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 473/2005/19 (провадження № 14-634цс19) на який послався суд першої інстанції, даний спір підлягає розгляду саме за правилами цивільного судочинства, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки в ухвалі суду першої інстанції та в постанові суду апеляційної інстанції наведено висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які релевантні до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, закриваючи провадження з власної, в порушення ч.1 ст. 256 ЦПК України не роз`яснив позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України судом апеляційної інстанції роз`яснено позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом при закритті провадження з власної ініціативи допущено порушення ч.2 ст. 32 ЦПК України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду, апеляційний суд відхиляє, оскільки п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено закриття провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та за наслідками закриття провадження у справі суд, на підставі ч. 1 ст. 256 ЦПК України направляє справа за встановленою юрисдикцією.
Доводи апеляційної скарги про те, що справа розглядалась майже три роки, і була закрита на стадії судових дебатів вважаю, що суд фактично відмовив позивачу у доступі до правосуддя, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки позивач зазначено права не позбавлено, та він може звернутись дол. Суду з заявою про направлення зазначеної справи до господарського суду.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку закриття провадження у справі та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 липня 2021 року залишити без змін.
Роз`яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «19» жовтня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко
