Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14458/18 Суддя першої інстанції: Качур І.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бєлової Л.В., Єгорової Н.М.,
при секретарі - Закревській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2018 року Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - Позивач, НАК «Украгролізинг») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2018 року №0008621401.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується відсутність у НАК «Украгролізинг» підстав для обліку поточної заборгованості за довгостроковими зобов`язаннями в національній валюті в сумі 229 349 241,71 грн., що давало можливість підприємству здійснити коригування відповідної заборгованості за методом сторно. Крім іншого, суд підкреслив, що згідно висновків судово-економічної експертизи боргові зобов`язання НАК «Украгролізинг» за кредитуванням бюджету на суму 114 399 265,94 документально не підтверджуються, а підприємство мало підстави для виправлення помилки бухгалтерського обліку на суму 229 349 241,71 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, судом не було враховано, що передача заборгованості лізингодавців перед Державним лізинговим фондом за 1998-1999 роки відбулася у грудні 1999 року, кредити, по яким здійснювалося списання кредиторської заборгованості, укладені протягом 2007-2010 років, а відтак ця інформація не може бути підставою для списання поточної заборгованості за довгостроковими зобов`язаннями у національній валюті. Також вказує, що створення резервів сумнівних боргів не звільняє підприємство від обов`язку ведення обліку заборгованості за кредитними угодами, укладеними з Міністерством агропромислового комплексу України. Окремо наголошує на безпідставності твердження суду першої інстанції щодо відсутності у НАК «Украгролізинг» заборгованості за кредитними угодами, адже матеріали справи відповідні висновки не підтверджують.
Після усунення визначених в ухвалі від 05.07.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.09.2021 року, яке відкладено на 11.10.2021 року.
У відзиві на апеляційну скаргу НАК «Украгролізинг» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві протиправно було внесено зміни до плану графіка документальних планових перевірок на березень 2018 року шляхом включення НАК «Украгролізинг» до вже існуючого графіка, а відтак з урахуванням численної практики Верховного Суду у ГУ ДФС у м. Києві взагалі не виникло право на проведення перевірки НАК «Украгролізинг», що має своїм наслідком скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Також наголошує на правильності висновків суду першої інстанції про протиправність спірного індивідуального акту, адже матеріали справи підтверджують відсутність заборгованості Позивача перед Державним бюджетом України та неналежність НАК «Украгролізинг» до правонаступника Дирекції державного лізингового фонду.
У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.
Представники Позивача наполягали на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у березні-травні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві відповідно до ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, на підставі наказів від 16.03.2018 року №4205 та від 24.04.2018 року №7540 проведено документальну планову виїзну перевірку НАК «Украгролізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2017 року.
У ході перевірки встановлено порушення Позивачем, зокрема, пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 66 491 065,00 грн., у тому числі за І квартал 2016 року - 59 599 273,00 грн. та за IV квартал 2016 року - 6 891 792,00 грн.
Результати перевірки зафіксовані в акті від 29.05.2018 року №366/26-15-14-01-05/30401456 (т. 2 а.с. 78-136), висновки якого за наслідками розгляду заперечень НАК «Украгролізинг» від 05.06.2018 року №14/639 (т. 2 а.с. 168-217) залишені без змін ГУ ДФС у м. Києві, про що підприємство повідомлено листом від 14.06.2018 року №27528/10/26-15-14-01-05 (т. 2 а.с. 218-236).
На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 19.06.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0008621401, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 83 113 831,25 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 66 491 065 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 16 622 766,25 грн. (т. 2 а.с. 237-238). Указане податкове повідомлення-рішення за наслідками адміністративного оскарження (т. 2 а.с. 239-250, т. 3 а.с. 1-27) залишено без змін (т. 3 а.с. 28-46).
Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного індивідуального акту, суд першої інстанції встановив, що у ході перевірки ревізорами зроблено висновок про невиконання Позивачем своїх зобов`язань перед Державним бюджетом України.
Крім того, матеріали справи свідчать, що, здійснюючи у грудні 2015 - лютому 2016 року перевірку НАК «Украгролізинг», Рахункова палата України перевіряла, зокрема, питання отримання Позивачем коштів на поворотній основі із державного бюджету та відповідно їхнього повернення до державного бюджету Позивачем (кредитування бюджету).
У акті Рахункової палати (т. 3 а.с. 103-139) зазначено: «Відповідно до витягів із річних звітів про виконання Державного бюджету України за видатками та кредитування державного бюджету за 2004-2013 роки та за I-III квартали 2014 року до спеціального фонду державного бюджету повернуто 1 090 254,0 тис. гривень. Отже, отримані з загального фонду держбюджету на проведення заходів по операціях фінансування лізингу вітчизняної сільськогосподарської техніки 500 574,2 тис. грн. на умовах повернення були повернені, як зворотні лізингові платежі до спеціального фонду державного бюджету, з яких на поповнення статутного фонду Позивача отримано 474 369, 9 тис. гривень.»
Водночас, згідно даних бухгалтерського обліку боргових зобов`язань Позивача перед державним бюджетом у реєстрах Держказначейства відображався борг НАК «Украгролізинг» (рахувалася заборгованість) на суму 500 574,2 тис. грн., з яких 120 000,00 тис грн. було отримано Позивачем відповідно за Угодою № 1-03/07/№02-07 від 05.03.2007 року та 40 000,00 тис грн. за Угодою № 37-21- 13/4606/14/18-12 від 28.03.2008 року.
За рішенням Рахункової палати України від 09.03.2016 року № 4-2 НАК «Украгролізинг» було доручено «Врегулювати питання кредиторської заборгованості за КПКВК 6801030 «Заходи по операціях фінансового лізингу вітчизняної техніки за загальним фондом державного бюджету в сумі 500,6 млн. грн.»
Це питання було врегульоване Позивачем та Держказначейством 18.03.2016 року, про що було відповідно поінформовано Рахункову палату України.
Судом першої інстанції встановлено, що вищезгаданий акт перевірки Рахункової палати надавався ревізорам і перевіряючим Відповідача, як і витяги із річних звітів Державної казначейської служби України про виконання Державного бюджету України за видатками та кредитування державного бюджету за 2001-2013 роки та за I-III квартали 2014 року.
Відповідно до відомостей цих звітів протягом зазначеного періоду Позивач отримав за програмами кредитування бюджету з кошторисів загального та спеціального фонду державного бюджету 907 057 750,40 грн., і в той же час повернув до державного бюджету в наповнення кошторису спеціального фонду державного бюджету 1 168 614 967,89 грн.
За твердженням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України на адресу НАК «Украгролізинг» направила лист від 19.07.2018 року №15-08/88-11770 (т. 3 а.с. 249), в якому підтвердила: відсутність боргів Позивача перед державним бюджетом України за сільськогосподарську техніку поставлену у 1998-1999 роках; відсутність у даних обліку Державної казначейської служби України інформації про існування боргів за Угодами, укладеними між НАК «Украгролізинг» та Міністерством аграрної політики та продовольства України.
Відповідно до даних Держказначейства (довідки, витяги, банківські виписки) станом на 31.12.2014 року бюджетні зобов`язання за Угодами були погашені достроково, а тому ці угоди є припиненими, що вбачається із змісту зведених у таблиці даних звітів Державної казначейської служби України про виконання Державного бюджету України за видатками та кредитуванням державного бюджету за 2007-2014 роки.
Судом першої інстанції також встановлено, що за Угодами з 2007 по 2010 роки отримано 504 230,07 тис. грн. (в тому числі, 160 000,00 тис. грн., які отримані із загального фонду державного бюджету - Угоди № 1-03/07/М02-07 від 05.03.2007 року та № 37-21-13/4606/14/18- 12 від 28.03.2008 року).
З 01.01.2007 року до 01.01.2015 року повернуто до державного бюджету у якості зворотних лізингових платежів в частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки 659 723,53 тис. грн. (підтверджується витягами з річних звітів про виконання державного бюджету, наданими Держказначейством). Тобто, відбулася переплата до спеціального фонду державного бюджету на 155 493,46 тис. грн.
Окремо судом першої інстанції встановлено, що Державна аудиторська служба України у період з 05.09.2016 року по 31.10.2016 року здійснювала ревізію окремих питань фінансово- господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за період 01.01.2013 року по 31.08.2016 року, за результатами якої був складений відповідний акт від 07.11.2016 року №07-23/1 (т. 3 а.с. 140-239).
У розділі 4.5 «Стан розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів, правильності відображення дебіторської та кредиторської заборгованості. Стан претензійно позовної роботи у процесі здійснення ревізії» Держаудитслужба України дослідила також питання кредиторської заборгованості Позивача перед державним бюджетом.
Так, станом на 30.06.2016 року за даними вищезгаданого акту і за результатами перевірки державними аудиторами задокументовано боргові зобов`язання Позивача з кредитування бюджету на суму 38 552,0 тис. грн. за довгостроковими зобов`язаннями (позикові кошти Стабілізаційного фонду спеціального фонду державного бюджету).
Листом від 18.06.2018 року № 07-14/279 Державна аудиторська служба України підтвердила, що інших довгострокових боргових зобов`язань перед державним бюджетом в бухгалтерському обліку Позивача ревізією не виявлено і фінансова звітність НАК «Украгролізинг» стосовно зазначеного боргу визнана достовірною.
Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що в акті податкової перевірки вказано, що Державне лізингове підприємство «Украгролізинг» є правонаступником Дирекції державного лізингового фонду щодо прав та обов`язків, укладених дирекцією (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1352).
Проте, згідно з відомостями з ЄДРПОУ, надані Головним управлінням регіональної статистики у листі від 25.01.2016 року № 23-07/67, суб`єкти з назвами «ДИРЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ЛІЗИНГОВОГО ФОНДУ» та «ДЕРЖАВНИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД» в ЄДРПОУ не значиться. Останнє, на думку суду першої інстанції, свідчить про те, що не існувало належних державних чи не державних юридичних осіб з назвою «ДИРЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ЛІЗИНГОВОГО ФОНДУ» та «ДЕРЖАВНИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД», права та обов`язки яких у порядку правонаступництва набуває Державне лізингове підприємство «Украгролізинг».
Окремо суд вказав, що у висновках судово-економічної експертизи №90/91/19-72/14306-14309/20-72 від 29.05.2020 року зазначено, зокрема, наступне:
Висновки Головного управління ДФС у м. Києві наведені в акті перевірки від 29.05.2018 року №366/26-15-14-01-05/30401456, документально не підтверджуються.
За наданими на дослідження документами, боргові зобов`язання Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (код за ЄДРПОУ - 30401456) за кредитуванням бюджету у сумі 114 399 265,94 грн., документально не підтверджується.
Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (код за ЄДРПОУ - 30401456) мало підстави для здійснення сторно бухгалтерського запису (виправлення помилки бухгалтерського обліку) про облік Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (код за ЄДРПОУ - 30401456) кредиторської заборгованості щодо погашення боргів перед державним бюджетом за передачу сільськогосподарської техніки у 1998 - 1999 роках за рахунок коштів державного лізингового фонду на загальну суму 229 349 241,71 грн.
Щодо акту перевірки №366/26-15-14-01-05/30401456 від 29.05.2018 року у висновку експерту встановлено, що висновки цього акту оформлені без дотримання норм податкового законодавства: «В Акті перевірки № 366/26 не наведено відповідних розрахунків визначення сум заниження податку на додану вартість.
Відсутні посилання на первинні документи та документи бухгалтерського і податкового обліку, які підтверджують факти порушень податкового законодавства, що викладені в Акті.
Таким чином, висновки, зазначені в Акті Головного управління ДФС у м. Києві «Про результати документальної планової виїзної перевірки НАК «Украгролізинг» (код за ЄДРПОУ - 30401456) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2017 року» від 29.05.2018 року № 366/26-15- 14-01-05/30401456, оформлені без дотримання норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.10.2015 року за № 1300/27745.».
Щодо кредиторської заборгованості НАК «Украгролізинг» за угодами з 2007 по 2010 роки у висновках експертів вказано, що за наданими на дослідження документами, боргові зобов`язання Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (код за ЄДРПОУ - 30401456) за кредитуванням бюджету у сумі 114 399 265,94 грн. документально не підтверджується.
Фактично такі висновки обґрунтовуються тим, що Рахункова палата України перевіряла питання отримання НАК «Украгролізинг» коштів на поворотній основі із Державного бюджету та відповідно їхнього повернення до державного бюджету НАК «Украгролізинг» (кредитування бюджету) (складений акт від 18.02.2016 року № 03-10/48 «Про результати проведення перевірки ефективності використання коштів Державного бюджету, виділених на збільшення статутного капіталу НАК «Украгролізинг» для агропромислового комплексу з подальшою передачею їх на умовах фінансового лізингу у НАК « Украгролізинг»).
В акті Рахункової палати України № 03-10/48 зазначено: «Відповідно до витягів із річних звітів про виконання Державного бюджету України за видатками та кредитування державного бюджету за 2004 - 2016 роки та за I-III квартали 2014 року до спеціального фонду Державного бюджету повернуто 1 090 254,00 тис. грн. Отже, отримані з Загального фонду Держбюджету на проведення заходів по операціях фінансування лізингу вітчизняної сільськогосподарської техніки 500 574,20тис.грн. на умовах повернення були повернути, як зворотні лізингові платежі до Спеціального фонду державного бюджету, з яких на повернення статутного фонду НАК «Украгролізинг» отримано 474 369,90тис.грн.
В той же час, згідно даних бухгалтерського обліку боргових зобов`язань НАК «Украгролізинг» перед Державним бюджетом у реєстрах Держказначейства відображався борг НАК «Украгролізинг» (рахувалась заборгованість) на суму 500 574,20 тис. грн., з яких 120 000,00 тис. грн. було отримано НАК «Украгролізинг» відповідно за Угодою від 05.03.2007 року № 1-03/07/№02-07 та 40 000,00 тис. грн. за Угодою від 28.03.2008 року № 37-21-13/4606/14/18- 12.
Відповідно до даних Держказначейства, банківських виписок, станом на 31.12.2014 року бюджетні зобов`язання за Угодами були погашені достроково, а тому ці угоди є припиненими у зв`язку із їх виконанням.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що факт розрахунку НАК «Украгролізинг» з державним бюджетом України за угодами з 2007-2010 pp. встановлено актом Рахункової палати України №03-10/48, актом Державної аудиторської служби України від 07.11.2016 року №07-23/1, підтверджується листом Державної казначейської служби України від 19.07.2018 року №15-08/88-11770, звітами Державної казначейської служби України про виконання Державного бюджету країни за видатками та кредитами державного бюджету за 2007-2014 роки. Тобто, спеціальні органи уповноважені контролювати розрахунки з Державним бюджетом України підтверджують відсутність заборгованості, а єдине ГУ ДФС у м. Києві вважає, що повернення коштів не відбулось.
Щодо правомірності сторно (виправлення помилки попередніх періодів у бухгалтерському обліку) щодо обліку кредиторської заборгованості погашення боргів НАК «Украгролізинг» перед державним бюджетом за передачу сільськогосподарської техніки у 1998 - 1999 роках, то висновками експертизи підтверджено правомірність сторно бухгалтерського запису (виправлення помилки попередніх періодів у бухгалтерському обліку) щодо обліку кредиторської заборгованості погашення боргів НАК «Украгролізинг» перед державним бюджетом за передачу сільськогосподарської техніки у 1998-1999 роках за рахунок державного лізингового фонду на загальну суму 229 349 241,71 грн.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки належних і допустимих доказів порушення підприємством правил податкового обліку та безпідставного сторнування кредиторської заборгованості контролюючим органом не надано.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.
Відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) Угоди Позивача з Мінагрополітики України №1-03/07/№02-07 від 05.03.2007 року, №37-21- 13/4606/14/18-12 від 28.03.2008 року, №37-16-3-13/3195/28 від 03.03.2009 року, №16-3-12- 72/532/508 від 14.08.2009 року та №37-16-3-13/2485/1444 від 19.02.2010 року не є кредитними угодами в розумінні визначень «кредит» (п. 1.11 вищезгаданого Закону), «фінансовий кредит» (п. 1.11.1 того ж Закону), а підпадає під визначення «фінансова допомога» (п. 1.22 того ж Закону), а саме під визначення «поворотна фінансова допомога» (п. 1.22.2. того ж Закону).
Пунктом 3.1 статті 3 Закону визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного відповідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат , визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
У положеннях п. 4.1 ст. 4 Закону містилося визначення «валового доходу» та його складових, до яких включається також на підставі положень абзацу третього підпункту 4.1.6 сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається непогашеною на кінець такого звітного періоду від сліп, що не є платниками цього податку. У тому ж абзаці встановлено, що у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину), особі яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що якщо за вищевказаними Угодами 2007-2010 року виникали податкові зобов`язання як зі сплати податку на прибуток підприємств, так і на збільшення валових витрат з метою зменшення валового доходу підприємства (Позивача), то вони відповідно виникали у 2007-2010 роках, виключно.
На користь такого висновку свідчить і те, що за правилами згаданого Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, договори на отримання НАК «Украгролізинг» кредитів не передбачають нарахування процентів за користування такими коштами, крім того кредити не надаються банківською установою.
Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону до складу валових доходів включаються, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
Коли поворотна фінансова допомога отримана від неплатника податку на прибуток, то суми такої допомоги, отриманої у звітному періоді та яка залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку, включаються в повному обсязі до складу валових доходів (у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.»
Отже, за приписами Закону, чинного у 2007-2010 роках, отримані кошти НАК «Украгролізинг» від неплатника податку на прибуток (в спірному випадку - від Мінагрополітики України, яке було головним розпорядником бюджетних коштів та не є платником податку на прибуток), є поворотною фінансовою допомогою.
Поворотна фінансова допомога, отримана Позивачем від неплатника податку на прибуток включається в повному обсязі до складу валових доходів.
Кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету) (ч. 31 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» (далі - Постанова №174): кредит - сума коштів, надана боржнику за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, на умовах кредитної (субкредитної) угоди; кредитна (субкредитна) угода, угода про надання бюджетної позички / фінансової допомоги - договори, укладені у будь-якій формі, відповідно до яких боржник-отримав кредит, бюджетну позичку / фінансову допомогу; прострочена заборгованість за кредитом - заборгованість боржника перед державою за кредитом (у тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання державних гарантій, кредитів тощо), не погашена у строк, визначений кредитною (субкредитною) угодою.
Облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані (п. 3 Постанови № 174).
Відповідно до п. 20 Постанови № 174 прострочена заборгованість боржників за кредитами, визнається Мінфіном безнадійною на підставі: довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи - боржника у зв`язку з визнанням її банкрутом; інформації, поданої органами державної податкової служби, про визнання боржника в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо погашення заборгованості якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю його активів (щодо боржників, які відповідно до законодавства не підлягають приватизації та на примусову реалізацію майна яких введено мораторій); протоколу засідання та/або акта Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою щодо неможливості або недоцільності стягнення такої заборгованості в судовому порядку та/або щодо якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили.
У свою чергу, як вірно зазначено судом першої інстанції, жодних вищезазначених підстав не існувало, адже отримані НАК «Украгролізинг» кошти не стали простроченою заборгованістю, оскільки були погашені в повному обсязі.
Крім того, із змісту листування з Мінфіном України, Мінагрополітики України та Держказначейства України, виписок з рахунків, довідок, витягів, звітів про заборгованість вбачається, що у НАК «Украгролізинг» перед Державним бюджетом України відсутня заборгованість станом на лютий 2016 року.
Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в результаті того, що не підтверджено зобов`язання перед Державним бюджетом України, Позивач здійснив виправлення помилок у бухгалтерському обліку.
Матеріали справи свідчать, що у бухгалтерському обліку дана операція була проведена в 2016 році відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 (далі - Інструкція № 291) через коригування сальдо на початок періоду із застосуванням рахунку 44 «Нерозподілені прибутки». Отже, до застосування рахунку 44 зазначається: «виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об`єктів класів 1 - 6».
До того ж судом першої інстанції вірно підкреслено, що три попередні планові документальні перевірки НАК «Украагролізинг» на предмет дотримання податкового та валютного законодавства, які проводилися у 2011, 2012 та 2014 роках ревізорами ДПІ Печерського району м. Києва, не виявили порушень щодо сплати податків з підстав невиконання чи неналежного виконання вищезазначених Угод.
Матеріали справи свідчать, що під час проведення податкової перевірки ревізорам Відповідача надавалися документи, що стосуються здійснення сторно бухгалтерського запису (виправлення помилки бухгалтерського обліку) про облік Позивачем кредиторської заборгованості щодо погашення боргів перед державним бюджетом за передачу сільськогосподарської техніки у 1998-1999 роках за рахунок коштів державного лізингового фонду на загальну суму 229 349 241,71 грн;
У процесі здійснення заходів податкової перевірки ревізорам та перевіряючим Відповідача були надані документи: судові рішення 2004 років; Звіт про діяльність Рахункової палати у 1999 році, затверджений постановою колегії Рахункової палати від 21.11.2000 року №25-1; акт приймання-передачі б/н від 29.12.1999 року з додатками № № 1-5; Реєстр дебіторської заборгованості лізингодавців перед ДЛФ, що склалася станом на 01.08.1999 року; Реєстр дебіторської заборгованості, що склалася після проведеного фінансування у серпні - грудні 1999 року; Реєстр платіжних документів за 1998 рік; Реєстр платіжних документів за 1999 рік; Реєстр розподілу коштів через органи Держказначейства.
Так, відповідно до Акту приймання-передачі б/н від 29.12.1999 року (т. 4 а.с. 225-238) Міністерство агропромислового комплексу України передає Державному лізинговому підприємству «Украгролізинг» виключно дебіторську заборгованість лізингодавців перед державним лізинговим фондом , а саме такі борги: що склалися станом на 01.08.1999 року в сумі 192 649 241,71 грн.; що склалися після проведеного фінансування за період серпень - грудень 1999 року в сумі 36 700 000,00 грн.
В акті вказано, що Державне лізингове підприємство «Украгролізинг» є правонаступником Дирекції державного лізингового фонду щодо прав та обов`язків, укладених дирекцією (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1352).
Проте, як було встановлено раніше, згідно з відомостями з ЄДРПОУ, надані Головним управлінням регіональної статистики у листі від 25.01.2016 року № 23-07/67, суб`єкти з назвами «ДИРЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ЛІЗИНГОВОГО ФОНДУ» та «ДЕРЖАВНИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД» в ЄДРПОУ не значиться. Останнє свідчить про те, що не існувало належних державних чи не державних юридичних осіб з назвою «ДИРЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ЛІЗИНГОВОГО ФОНДУ» та «ДЕРЖАВНИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД», права та обов`язки яких у порядку правонаступництва набуває Державне лізингове підприємство «Украгролізинг».
Крім того, Рахункова палата України, яка здійснює контроль в частині повноти надходження коштів до державного бюджету, достовірності фінансової звітності перед державним бюджетом, контроль за наданням кредитів з державного бюджету та повернення таких коштів до державного бюджету відповідно до ст. 110 Бюджетного кодексу України, cт. 1, абз. 5 п. 1 ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату України», встановила наступне.
Звіт про діяльність Рахункової палати у 1999 році, затверджений постановою колегії Рахункової палати від 21.11.2000 року: «...Дирекція Державного лізингового фонду не є юридичною особою, а тому договори про умови виділення і повернення коштів лізингового фонду, які вона уклала з лізингодавцями (комерційними структурами), недійсні. Внаслідок цього кошти в сумі 137,5 млн. грн., які надані лізингодавцям згідно з такими договорами, по суті, виділені на незворотній основі, тобто не за призначенням.»
«Встановлено нецільове використання коштів державного лізингового фонду, неефективне спрямування коштів Держбюджету України на створення державного лізингового фонду. Значна частина лізингоодержувачів не оприбутковувала техніку, внаслідок чого бюджетні кошти в сумі 137,5млн. грн. використані в порушення Закону України «Про лізинг». При цьому облік заборгованості лізингодавців державному лізинговому фонду у дирекції цього фонду, як свідчить перевірка, був недостовірний, що підтвердили численні розбіжності даних дирекції з даними лізингодавців. Установлено, що при дуже високій рентабельності лізингових операцій для лізингодавців, умови лізингу техніки для лізингоодержувачів занадто обтяжливі і призводять до необгрунтованого і незаконного завищення собівартості їх продукції. Прострочена заборгованість лізингодавців до державного лізингового фонду на 01.04.99 складала 5 млн. грн. або 88 відс. від сум погашення. Всього перевірками виявлено витрат коштів державного лізингового фонду з порушенням Порядку та не за призначенням на суму 6,6 млн. гривень».
«Внаслідок суперечливої та недосконалої нормативно-правової бази України з питань фінансового лізингу сільськогосподарської техніки, грубого порушення діючих нормативно-правових актів з боку Кабінету Міністрів України, МінАПК (дирекції державного лізингового фонду, ОСОБА_1 ) та лізингодавців зокрема, з питань реєстрації договорів про умови лізингу техніки, приймання-передачу техніки в лізинг, обліку лізингових операцій, були створені умови, коли при відмові повернення лізингових платежів жоден учасник лізингового прогресу не мав законних підстав звернутися в судові установи з метою примусового стягнення бюджетних коштів з боржників.»
«Особлива увага загострювалася на неправомірності розпорядчих функцій дирекції державного лізингового фонду, оскільки цей фонд не мав статусу юридичної особи, внаслідок чого державні кошти в правовому відношенні залишилися не захищеними».
«...визначений постановою Кабінету міністрів порядок використання коштів Державного лізингового фонду на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки суперечить низці нормативно-правових актів, зокрема законам України «Про лізинг», «Про бюджетну систему України», «Про систему оподаткування» та іншим.»
Отже, наведене свідчить, що акт приймання-передачі б/н від 29.12.1999 року не може згідно Міжнародних стандартів фінансової звітності та норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції 1999 року) розглядатися у якості первинного документа, а також не дає право приймати на балансовий облік дебіторську заборгованість перед державним бюджетом будь-якій компанії, бо даний документ не фіксує здійснення господарської чи цивільно-правової дії (операції) відповідно до норм Цивільного кодексу України (у редакції, чинній у 1999 році).
Крім того, відсутні будь-які належні документи про передачу і відступлення прав первинного кредитора ДЛП «Украгролізинг» до Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», що, як вірно встановив суд першої інстанції, підтверджується відповідними рішеннями господарських судів.
Отже, Позивач не може вважатися стороною і правонаступником за недійсними зобов`язаннями. Акт приймання-передачі б/н від 29.12.1999 року про передачу прав та обов`язків Державного лізингового фонду є неналежним документом з передачі права кредитора, сам Акт не має юридичного відношення до Позивача. До того ж, за змістом вищевказаного Акту Міністерство не передавало, а ДЛП «Украгролізинг» не приймало на себе зобов`язання щодо відповідальності на повернення коштів до державного бюджету.
За таких обставин НАК «Украгролізинг» не мало законних підстав обліковувати у своєму балансі як кредиторську заборгованість перед бюджетом держави на суму 229 349 241,71 грн., бо це не відповідає змісту самого Акту приймання-передачі б/н від 29.12.1999 року.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.05.2004 року, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2004 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2004 року у справі №12/95 був встановлений та зафіксований факт відсутності правонаступництва ВАТ НАК «Украгролізинг» за правами та обов`язками ДЛП «Украгролізинг». Також, встановлено, що Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 16.05.2001 року №196-р «Про призначення голови комісії з ліквідації Державного лізингового підприємства «Украгролізинг».
Отже, факт ліквідації ДЛП «Украгролізинг», а також те, що ВАТ НАК «Украгролізинг» (на даний час Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг») не є правонаступником ДЛП «Украгролізинг» ,не потребують доказуванню, адже встановлений рішенням суду, що набуло чинності у 2004 році.
Щодо посилання Відповідача на те, що на сьогодні відсутні відомості за даними інформаційно-аналітичних ресурсів ДФС України та відомостей з ЄДР, відомості та інформація щодо скасування державної реєстрації припинення, зняття з обліку чи перетворення як державного лізингового підприємства «Украгролізинг», суд першої інстанції вірно зазначив, що Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України почав діяти значно пізніше, у 2004 році.
Таким чином, з огляду на невідповідність Акту приймання-передачі б/н від 29.12.1999 року вимогам цивільного законодавства та вимогам норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинної у 1999 році) щодо предмету набутих прав та обов`язків, правосуб`єктності підписантів, їхніх право- та дієздатності не може згідно Міжнародних стандартів фінансової звітності бути підставою для обліку кредиторської заборгованості перед бюджетом на суму 229 349 241,71 грн.
Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Колегія суддів зауважує, що основним показником, який впиває на об`єкт оподаткування податком на прибуток, є фінансовий результат до оподаткування, визначений саме у фінансовій звітності підприємства, а не в бухгалтерському обліку.
З 2013 року відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Позивач складає свою фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ).
Згідно п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
Міжнародні стандарти фінансової звітності застосовуються, якщо вони не суперечать Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) та офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 12-1 Закону про бухгалтерський облік).
Фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами складають публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 12-1 Закону про бухгалтерський облік).
Водночас, наказ про облікову політику Позивача 2011 року містить опис національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, оскільки в 2011 році Позивач вів бухгалтерський облік та фінансову звітність на підставі національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Перехід на МСФЗ, як було зазначено вище, відбувся у 2013 році.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, непідтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України закріплено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно ст. 1 Закону про бухгалтерський облік первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами 1 та 2 статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підстав первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.06.1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Ці ж реквізити передбачені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Проста форма бухгалтерської довідки наведена в додатку до Методичних рекомендацій щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів 29.12.2000 року № 356.
Розділом І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 року № 291, передбачено, що ця вона встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово- господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності)
Відповідно до пункту 2 П(С)БО 11 норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
У пункті 2 П(С)БО 15 вказано, що норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до пп. 2.4.9.3 Приміток до фінансової звітності Позивача, складеної відповідно до МСФЗ за 2016 рік, визнання фінансового зобов`язання припиняється у випадку його погашення, анулювання або коли термін їх дії закінчився. Різниця між балансовою вартістю списаного зобов`язання та виплаченою винагородою визнається у звіті про фінансові результати.
МСФ39 визначено, що суб`єкт господарювання вилучає фінансове зобов`язання (або частину фінансового зобов`язання) зі свого звіту про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли його погашають, тобто коли зобов`язання, визначене у контракті, виконано, анульовано або строк його дії закінчується (п. 33.3.1 МСФЗ 9, п.39 МСБО 39).
Як було зазначено вище, документальною перевіркою не підтверджено виконання ДПАТ «НАК «Украгролізинг» фінансового зобов`язання із сплати кредиторської заборгованості за вищезазначеними Угодам.
Водночас, виходячи з наданих до перевірки пояснень та документів, перевіркою неможливо встановити підстави для списання фінансового зобов`язання у зв`язку з його анулюванням або закінченням терміну його дії.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, у ході перевірки Позивачем було надані всі належні документи, що підтверджують погашення зобов`язань перед Державним бюджетом, за Угодами: витяги із річних звітів Держказначейства про виконання державного бюджету за видатками та кредитування державного бюджету, довідки, банківські виписки, листи Держказначейства, Мінфіну, Мінагрополітики, відповідні Акти ревізії та перевірок, що складені Рахунковою палатою України та Державною аудиторською службою України.
Відповідно до Законів про державний бюджет України на відповідний рік Позивачем було отримано з державного бюджету на підставі вищезгаданих Угод про надання безвідсоткового кредиту протягом 2007 - 2010 років кошти у сумі 504 230 071,14 грн.
Разом з тим, за період з 2007 по 2015 роки до державного бюджету було повернуто за рахунок зворотних лізингових платежів на суму 676 550 233,64 грн., що підтверджується витягами із річних звітів Держказначейства України про виконання державного бюджету за видатками та кредитування державного бюджету.
На підставі первинного документу - бухгалтерської довідки Позивачем було здійснено запис в регістрах бухгалтерського обліку та здійснено виправлення у фінансовій звітності.
Відповідно до МСБО 8 помилки попередніх періодів - пропуски або викривлення у фінансовій звітності суб`єкта господарювання за один або кілька попередніх періодів, які виникають через невикористання або зловживання достовірною інформацією, яка: була наявна, коли фінансову звітність за ті періоди затвердили до випуску; за обґрунтованим очікуванням, могла бути отриманою та врахованою при складанні та поданні цієї фінансової звітності.
Згідно пп. 41-42 МСБО 8 помилки можуть виникати щодо визнання, оцінки, подання або розкриття інформації про елементи фінансової звітності. Фінансова звітність не відповідає МСФЗ, якщо вона містить або суттєві помилки, або несуттєві помилки, зроблені навмисно для досягнення особливого подання фінансового стану, фінансових результатів діяльності або грошових потоків суб`єкта господарювання. Потенційні помилки поточного періоду, виявлені протягом цього періоду, виправляють до затвердження фінансової звітності до випуску. Проте, суттєві помилки іноді не виявляють, доки не настане подальший період, і такі помилки попереднього періоду виправляють у порівняльній інформації, поданій у фінансовій звітності за такий подальший період.
Відповідно до параграфа 43, суб`єкт господарювання виправляє суттєві помилки попереднього періоду ретроспективно в першому комплекті фінансових звітів, затверджених до випуску після їх виявлення шляхом:
а) перерахування порівнюваних сум за поданий попередній період (періоди), у якому відбулася помилка, або
б) перерахування залишків активів, зобов`язань та власного капіталу на початок періоду за найперший з поданих попередніх періодів, якщо помилка відбулася до першого з поданих попередніх періодів.»
Частиною 14 статті 17 Бюджетного кодексу України прямо заборонено здійснювати списання боргових зобов`язань перед державою за кредитами з бюджету. Крім того, нормами абз. 2 ч. 9 ст. 17 БК України встановлено, що не застосовуються строки позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитами з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позиція ревізорів та перевіряючих ГУ ДФС у м. Києві, висловлена в акті перевірки, є необґрунтованою. До того ж посилання Апелянта на те, що списання кредиторської заборгованості мало місце щодо Угод, укладених у період з 2007 року по 2010 рік, а не щодо безпідставно прийнятої у 1998-1999 року заборгованості, матеріалами справи не підтверджується. Відомостей, щодо існування заборгованості за указаними Угодами у справі також відсутні, у той час як платіжні доручення підтверджують перерахування коштів НАК «Украгролізинг» до державного бюджету.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що, як було встановлено вище, згідно висновку судово-економічної експертизи №90/91/19-72/14306-14309/20-72 від 29.05.2020 року (т. 12 а.с. 179-203) висновки ГУ ДФС у м. Києві, наведені в акті перевірки від 29.05.2018 року №366/26-15-14-01-05/30401456 документально не підтверджуються, боргові зобов`язання НАК «Украгролізинг» за кредитуванням бюджету в сумі 114 399 265,94 грн. документально не підтверджуються, а Позивач мав підстави для здійснення сторно бухгалтерського запису про облік кредиторської заборгованості щодо погашення богів перед державним бюджетом за передачу сільськогосподарської техніки у 1998 - 1999 роках за рахунок коштів державного лізингового фонду на загальну суму 229 349 241,71 грн.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що, як свідчать відомості акту перевірки, її проведення було здійснено відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок. При цьому матеріали справи свідчать, що директором Департаменту аудиту ДФС України 13.03.2018 року затверджено коригування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на березень 2018 року (т. 12 а.с. 15), до якого включено НАК «Украгролізинг» (т. 12 а.с. 16). У свою чергу, як свідчить лист ДФС України від 07.09.2018 року №13594/С/99-99-14-03-01-14 (т. 12 а.с. 17-19), на момент затвердження плану-графіка планових перевірок на 2018 рік Позивача до нього включено не було.
Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Пунктом 77.1 статті 77 ПК України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 77.2 статті 77 ПК України).
Відповідно до статті 77 ПК України з метою удосконалення організації роботи з формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року №524 затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок №524)
Згідно абз. 2-4 п. 1 розд. І Порядку №524 річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 ПК України.
План-графік документальних планових перевірок щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, складається з квартальних планів-графіків відповідно до вимог статті 346 Митного кодексу України.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що нормами статті 77 ПК України не передбачено коригування (оновлення) вже оприлюдненого плану-графіка, як і не передбачено можливості формування місячних, квартальних чи інших різновидів планів-графіків перевірок щодо дотримання податкового законодавства та не встановлено строки для їх оприлюднення, не закріплено право контролюючого органу на коригування (оновлення) оприлюдненого плану-графіка перевірок.
Як вже зазначено, згідно Порядку №524 план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового законодавства має бути річним; формування квартального плану-графіка передбачено тільки для проведення перевірок з питань державної митної справи.
За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією Позивача про те, що включення до затвердженого і оприлюдненого річного плану-графіка проведення перевірок у поточному році інших платників податків не відповідає нормам пункту 77.1 статті 77 ПК України. Врегулювання порядку проведення податкових перевірок на рівні закону свідчить, що законодавцем це питання розуміється в контексті гарантій прав платників податків. Ці гарантії однорідні із загальними гарантіями захисту від необмеженого державного контролю. Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Саме як уточнення, витравлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого відповідно до пункту 77.1 статті 77 ПК України плану-графіка платників податків слід розуміти можливість оновлення річного плану-графіка у разі його коригування.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі №826/11217/18, яка у подальшому знайшла своє відображення й у постановах, зокрема, від 22.07.2021 року у справі № 1.380.2019.005730 та від 18.08.2021 року у справі № 520/12825/19.
У постанові від 05.11.2019 року у справі №810/615/17 Верховний Суд підкреслив, що дотримання посадовими особами контролюючого органу законодавчо установлених обмежень щодо призначення податкової перевірки є обов`язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки. Передбачене пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України право платника не допустити посадових (службових) осіб до перевірки є лише додатковою гарантією захисту прав платника у сфері публічного права, яким платник вправі скористатися на власний розсуд.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно висновку, сформульованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020 року), «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
У ще одній палатній справі (постанова від 22.09.2020 року у справі №520/8836/18) окрім наведених, суд касаційної інстанції обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».
У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.
Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
За таких обставин та з огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваного у межах цієї справи податкового повідомлення-рішення.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині обґрунтованості розміру понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 229 000,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що між НАК «Украгролізинг» і ТОВ «ЮФ «Горецький і Партнери» укладено договір про надання правової допомоги від 03.07.2018 року №20/06-18/144 (т. 2 а.с. 28-31), за умовами якого вартість кожної години надання послуг складає 1 500,00 грн., а загальна сума винагороди за цим договором не може перевищувати 190 000,00 грн. (п. 3.3). Крім того, згідно п. 3.5 указаного договору довіритель та повірений не пізніше 25 числа щомісячно підписують акт надання послуг, в якому вказуються види послуг, надані повіреним, їх вартість (ціна), деталізація витраченого часу.
На підтвердження отримання Позивачем юридичних послуг останнім було надано копії актів приймання-передачі виконаних (наданих) послуг (т. 13 а.с. 44-53), а також виписок з рахунку НАК «Украгролізинг», що підтверджують їх оплату (т. 13 а.с. 59-65).
Крім того, між НАК «Украгролізинг» і АБ «Горецький і Партнери» укладено 10.12.2020 року договір про надання правничої (правової) допомоги №291 (т. 13 а.с. 66-67), який передбачав такі ж самі умови оплати і розрахунків, як і договір від 03.07.2018 року №20/06-18/144. Водночас, згідно додаткової угоди від 12.03.2021 року №1/70 до договору №291 про надання правничої (правової) допомоги від 10.12.2020 року п. 3.3 договору було викладено в іншій редакції, якою встановлювався граничний розмір винагороди в сумі 190 000,00 грн. та визначалося, що НАК «Украгролізинг» сплачує аванс в сумі 40 000,00 грн. (пп. 3.3.1), НАК «Украгролізинг» сплачує суму винагороди в розмірі 110 000,00 грн. у разі задоволення позовних вимог у справі №826/14458/18 (пп. 3.3.2), а відносини сторін щодо сплати залишку винагороди вирішуються на підставі додаткової угоди. Цією ж додатковою угодою було внесено зміни до п. 3.5 договору від 10.12.2020 року №291, згідно яких клієнт та бюро протягом п`яти робочих днів з дня здійснення клієнтом оплати підписують акт надання послуг.
На підтвердження оплати коштів за договором від 10.12.2020 року №291 Позивачем було надано копію платіжного доручення від 15.03.2021 року №699 на суму 40 000,00 грн. (т. 13 а.с. 70) та акту приймання-передачі виконаних (наданих) послуг від 19.03.2021 року №1 (т. 13 а.с. 71).
Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Крім того, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 року у справі № 120/3929/19-а.
Матеріали справи свідчать, що Відповідач до суду першої інстанції не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі їх видів наданих послуг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Щодо обґрунтованості витрат, що зазначені в актах від 19.07.2018 року №1 на суму 13 500,00 грн. (т. 13 а.с. 44), від 23.08.2018 року №4 на суму 15 000,00 грн. (т. 13 а.с. 47) та від 31.10.2018 року №31 на суму 15 000,00 грн. (т. 13 а.с. 52), то вони не можуть вважатися такими, що стосуються розгляду справи №826/14458/18, адже, як безпосередньо зазначено в актах, пов`язані з розглядом справ №826/1026/16, №826/12338/17, а також спірних питань у справі №14/86/2012/5003. Також з аналогічних підстав не можуть вважатися обґрунтованими витрати, що зазначені в п. 5 акту від 25.09.2018 року №5 на суму 3 000,00 грн. (т. 13 а.с. 48-49), оскільки питання розробки проектної документація КОСЗ-2000 цього спору не стосуються.
З приводу обґрунтованості витрат, що зафіксовані в акті від 24.07.2018 року №2 на суму 25 500,00 грн. (т. 13 а.с. 45), колегія суддів зазначає, що вони відповідному критерію не відповідають, оскільки стосуються питання досудового, однак не встановленого законом як обов`язкового (п. 4 ч. 9 ст. 139 КАС України), оскарження спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення, що не дає можливість віднести ці витрати до таких, які пов`язані із розглядом справи №826/14458/18.
Не належать до обґрунтованих також і витрати, що зафіксовані в п. 2 акту від 25.09.2018 року №5 на суму 3 000,00 грн. (т. 13 а.с. 48-49), оскільки указані витрати вже знайшли своє відображення в п. 1 акту від 23.08.2018 року №3 (т. 13 а.с. 46).
Щодо обґрунтованості витрат, наведених у пункті 1 акту від 01.11.2018 року №7 (т. 13 а.с. 53), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що аналіз правової позиції ГУ ДФС у м. Києві у справі №826/14458/18 є невід`ємною частиною підготовки відповіді на відзив (п. 7 акту від 24.10.2018 року №6 (т. 13 а.с. 50)). Отже, окреме виділення від підготовки відповіді на відзив таких послуг як аналіз правової позиції Відповідача є елементом підготовки відповіді на відзив а тому витрати, викладені окремо у пункті 1 акту від 01.11.2018 року №7 на суму 6 000,00 грн., не можуть бути присуджені з Відповідача, що було залишено поза увагою суду першої інстанції.
Також не можуть вважатися обґрунтованими витрати з підготовки документів для передачі на судово-економічну експертизу на суму 4 500,00 грн. (п. 3 акту від 01.11.2018 року №7) та витрати з підготовки до судового засідання на 01.11.2018 року на суму 3 000,00 грн. (п. 4 акту від 01.11.2018 року №7), оскільки, по-перше, направлення матеріалів справи до експертизи здійснювалося судом першої інстанції, по-друге, будь-яких відомостей щодо дій, які включаються до підготовки до судового засідання, матеріали справи не містять.
На переконання судової колегії, не належать до обґрунтованих також і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн., які сплачені НАК «Украгролізинг» на користь АБ «Горецький і Партнери» в якості авансу, позаяк у матеріалах справи відсутні відомості, які б розкривали зміст та обсяг наданої у рамках цієї суми юридичних послуг Позивачу.
Що стосується витрат, пов`язаних із складанням адвокатських запитів і складанні позовної заяви, а також подання до суду клопотань і відповіді на відзив та участі у судових засіданнях і ознайомлення із справою, (акт від 23.08.2018 року №3 на суму 33 000,00 грн., (т. 13 а.с. 46), п. п. 1, 3-4, 6 акту від 25.09.2018 року №5 на суму 18 000,00 грн. (т. 13 а.с. 48-49), акт від 24.10.2018 року №6 на суму 42 000,00 грн. (т. 13 а.с. 50), акт від 01.11.2018 року №7 на суму 7 500,00 грн. (т. 13 а.с. 53)), колегія суддів вважає, що ці дії були вчинені представниками НАК «Украгролізинг», вони є пов`язаними із розглядом цієї справи та є обґрунтованими. При цьому жодних доводів на спростування саме їх неспівмірності ГУ ДПС у м. Києві висловлено не було.
Щодо висновків суду про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, у розмірі 131 880,00 грн., колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки висновки експерта були враховані при розгляді справи судом першої інстанції, а понесення таких витрат підтверджується наявними у матеріалах справи документами (т. 13 а.с. 54-58).
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права в частині, що стосується суті спору, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Разом з тим, суд першої інстанції, зазначаючи про обґрунтованість заявлених Позивачем до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 229 000,00 грн., не надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам, що зумовило формулювання ним помилкового висновку щодо необхідності їх стягнення у повному обсязі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання щодо розміру належних до присудження витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року - змінити у мотивувальній частині.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Бєлова
Н.М. Єгорова
Повний текст постанови складено та підписано « 11» жовтня 2021 року.
