ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м. Київ № 826/14458/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.06.2018 року № 0008621401 (форма «Р»).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства, всі пояснення, аргументи та заперечення, які були викладені позивачем у запереченні, додаткових поясненнях та скарзі від 27.06.2018р. № 14/725, а також всі додатки, відомості та документи, які долучалися до них, відповідачем було проігноровано, не враховано та не взято до уваги при винесенні оскаржуваного рішення відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, вказавши, що податковий орган діяв у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року зупинено провадження у справі № 826/14458/18 у зв`язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи.

Листом від 29.05.2020 року експертна установа Київський наукового-дослідний інститут судових експертиз повернула матеріали справи та направила висновки судово-економічної експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2020 року поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Судом встановлено, що у відповідності до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу України шляхом поділу.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 Постанови КМУ № 1200 Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06 березня 2019 року затверджено Положення про Державну податкову службу України.

У відповідності до пункту 1 Постанови КМУ № 227 Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 липня 2019 року до реєстру було внесено запис про реєстрацію Державної податкової служби України як юридичної особи публічного права (ідентифікаційний код 43005393).

У той же час, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо перебування в стані припинення Державної фіскальної служби України.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про необхідність заміни Головного управління ДФС у м. Києві на належного відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до Протоколу судового засідання Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 07.04.2021 року по справі № 826/14458/18 Суд керуючись ч. 3 ст.194 КАСУ та висновком ради суддів щодо зменшення поширення COVID-19 протокольно оголосив про перехід розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 29.03.2018 року по 14.05.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проводилась документальна планова виїзна перевірка Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2017.

За результатами цієї перевірки Відповідачем було складено та вручено Акт № 366/26-15-14-01-05/30401456 від 29.05.2018 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Украгролізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2017».

Не погоджуючись із Актом перевірки ДФС Позивач подав заперечення № 14/639 від 05.06.2018 та додаткові пояснення від 12.06.2018 № 14/667, в яких обґрунтовано виклав свою незгоду з обставинами та результатами перевірки, надав докази на підтвердження своїх заперечень.

За результатом слухань 13.06.2018 з приводу розгляду вищевказаних заперечень за участю представників Позивача Відповідачем надіслано відповідь від 14.06.2018 № 27528/10/26-15-14-01-05, відповідно до яких висновки викладені у Акті перевірки ДФС залишені без змін.

На підставі вищевказаного Акту перевірки ДФС 26 червня 2018 року Позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 19.06.2018 року № 0008621401 (форма «Р») Відповідача (далі - «Податкове повідомлення- рішення», про нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 66 491 065,00 грн - за основним платежем, та в сумі 16 622 766,25 грн - за штрафними санкціями.

На наступний день з дня отримання Податкового повідомлення - рішення (27.06.2018 р.) Позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу від 27.06.2018р. № 14/725.

Проте, за результатом розгляду скарги Позивача від 27.06.2018р. № 14/725 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги, а повідомлення рішення відповідача не скасовано.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправними, та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодексу України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до визначення п.38. ч.1 ст.2 БКУ (до 1 січня 2010 року ч. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу від 21.06.2001 № 2542-ІІІ) Позивач є «одержувачем бюджетних коштів» за «кредитуванням бюджету» (у розумінні п.31 ч.1 ст.2 БКУ) на підставі відповідних Угод Позивача з Мінагрополітики України, які були укладені з 2007 по 2010 роки, зафіксовано, що Мінагрополітики є «головним розпорядником бюджетних коштів» (у розумінні п. 18 ч. 1 ст.2 БКУ та п.1 ч.1 ст. 22 Бюджетного кодексу від 21.06.2001 № 2542-ІІІ), а кредитування відбувається за рахунок коштів державного бюджету для подальшого цільового їх використання.

Судом встановлено, що перевіряючі відповідача зробили висновки про невиконання Позивачем своїх зобов`язань перед державним бюджетом України.

Так, відповідно до результатів податкової перевірки у абзаці 8 та 9 на аркуші 28 Акту перевірки ДФС зазначено, що «... документальною перевіркою не підтверджено виконання НАК «Украгролізинг» фінансового зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості за вищезгаданими кредитними угодами.

В Акті перевірки ДФС зазначено, що до перевірки не були надані банківські виписки.

Вищевказані банківські виписки за період, що перевірявся, були надані 03.04.2018 на вимогу головного державного ревізора- інспектора Чебана О.І.

Ревізорам Відповідача на їх вимогу були надані картки рахунків бухгалтерського обліку 6111; 505; 482, у яких зазначені дати сплати платежів до бюджету.

Абзацом 2 ч.3 ст.11 БКУ визначено: «На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.»

Пунктом 2 ч.1 ст.43 БКУ визначено, що казначейське обслуговування коштів передбачає контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями.

Як зазначалося в поясненнях ревізорам Відповідача та підтверджується відповідними документами, Позивач здійснював погашення своїх боргових зобов`язань по кредитуванню бюджету на рахунки казначейства за рахунок зворотних лізингових платежів (кошти, що надходили Позивачу, як оплата платежів за відповідними договорами фінансового лізингу) відповідно до умов та порядку, визначених у відповідних Угодах, укладених на виконання постанови КМУ від 10 грудня 2003 року №1904.

Цей порядок передбачав повернення коштів до державного бюджету України як «зворотні лізингові платежі» відповідно до положень постанови КМУ від 10 грудня 2003 року № 1904 та, як визначалося у відповідних нормах законів України про державний бюджет на відповідний рік у період 2007-2014 років, ці кошти щороку включалися до відповідних доходних і видаткових частин державного бюджету України з метою формування цільових видатків спеціального фонду державного бюджету на фінансування програм закупівлі техніки для подальшої передачі її у фінансовий лізинг для підприємств агропромислового комплексу та програм збільшення статутного фонду самого Позивача з метою закупівлі техніки для подальшої передачі її у фінансовий лізинг для підприємств агропромислового комплексу.

Таким чином, здійснюючи у грудні 2015 - лютому 2016 року відповідну перевірку Позивача і складенні Акту перевірки, Рахункова палата України перевіряла питання отримання Позивачем коштів на поворотній основі із державного бюджету та відповідно їхнього повернення до державного бюджету Позивачем (кредитування бюджету).

У Акті Рахункової палати зазначено «Відповідно до витягів із річних звітів про виконання Державного бюджету України за видатками та кредитування державного бюджету за 2004-2013 роки та за I-III квартали 2014 року до спеціального фонду державного бюджету повернуто 1 090 254,0 тис. гривень. Отже, отримані з загального фонду держбюджету на проведення заходів по операціях фінансування лізингу вітчизняної сільськогосподарської техніки 500 574,2 тис. грн. на умовах повернення були повернені, як зворотні лізингові платежі до спеціального фонду державного бюджету, з яких на поповнення статутного фонду Позивача отримано 474 369, 9 тис. гривень.»

В той же час, згідно даних бухгалтерського обліку боргових зобов`язань Позивача перед державним бюджетом у реєстрах Держказначейства відображався борг Позивача (рахувалася заборгованість) на суму 500 574,2 тис. грн., з яких 120 000,00 тис грн. було отримано Позивачем відповідно за Угодою № 1-03/07/№02-07 від 05.03.2007та 40 000,00 тис грн. за Угодою № 37-21- 13/4606/14/18-12 від 28.03.2008.

За рішенням Рахункової палати України від 09.03.2016 № 4-2 Позивачу було доручено «Врегулювати питання кредиторської заборгованості за КПКВК 6801030 «Заходи по операціях фінансового лізингу вітчизняної техніки за загальним фондом державного бюджету в сумі 500,6 млн. грн.»

Це питання було врегульоване Позивачем та Держказначейством 18.03.2016, про що було відповідно поінформовано Рахункову палату України.

Вищезгаданий Акт перевірки Рахункової палати надавався ревізорам і перевіряючим Відповідача, як і витяги із річних звітів Державної казначейської служби України про виконання Державного бюджету України за видатками та кредитування державного бюджету за 2001-2013 роки та за I-III квартали 2014 року.

Відповідно до даних цих звітів видно, що протягом зазначеного періоду Позивач отримав за програмами кредитування бюджету з кошторисів загального та спеціального фонду державного бюджету 907 057 750,40 грн., і в той же час повернула до державного бюджету в наповнення кошторису спеціального фонду державного бюджету 1 168 614 967,89 грн.

Державна казначейська служба України на адресу Позивача направила лист від 19.07.2018 №15-08/88-11770, у якому підтвердила факти:

- про відсутність боргів Позивача перед державним бюджетом України за сільськогосподарську техніку поставлену у 1998-1999 роках;

- про відсутність у даних обліку Державної казначейської служби України інформації про існування боргів за Угодами, укладеними між НАК «Украгролізинг» та Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до даних Держказначейства (довідки, витяги), банківських виписок станом на 31.12.2014 бюджетні зобов`язання за Угодами були погашені достроково, а тому ці угоди є припиненими, що можна побачити із зведених у таблиці даних звітів Державної казначейської служби України про виконання Державного бюджету України за видатками та кредитуванням державного бюджету за 2007-2014 роки:

Повернуто Надано коштів налізинговихРікпідставі Угод, тис.платежів в частині грн.ВВТ до державного бюджету, тис. грн2007204 463,0677 057,322008177 748,65124 635,04200996 751,3796 456,86201025 266,99100 672,962011-118 502,622012-67 982,532013-44 855,582014-29 560,62ВСЬОГО504 230,07659 723,53Судом встановлено, що за Угодами з 2007 по 2010 роки отримано 504 230,07 тис. грн. (в тому числі, 160 000,00 тис. грн., які отримані із загального фонду державного бюджету - Угоди № 1-03/07/М02-07 від 05.03.2007р. та № 37-21-13/4606/14/18- 12 від 28.03.2008).

З 1 січня 2007 до 1 січня 2015 року повернуто до державного бюджету у якості зворотних лізингових платежів в частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки 659723,53 тис. грн. (підтверджується витягами з річних звітів про виконання державного бюджету, наданими Держказначейством. Тобто, відбулася переплата до спеціального фонду державного бюджету на 155 493,46 тис. грн.

Як зазначалося Позивачем у запереченнях до Акту перевірки ДФС та додаткових поясненнях до заперечень, призначенням всіх платежів, які надходили до Державного бюджету України, як зворотні лізингові платежі в частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, було: «Повернення коштів в частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб`єктам господарювання на умовах фінансового лізингу».

Символом звітності коду класифікації доходів бюджету у таких платежах був символ 457 (відповідно до наказу Державного казначейства України від 15.01.2007 №5), який залишався під таким номером для таких платежів, як до 2007 року, так і в період з 2007 року.

Код класифікації доходів бюджету визначався законами України про державний бюджет: у 2007 році - 02801470 (Повернення коштів в частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб`єктам господарювання на умовах фінансового лізингу), у 2016 році - 02801420 (Повернення коштів в частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб`єктам господарювання на умовах фінансового лізингу).

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Кошти, які надходять до державного бюджету надходять на єдиний державний казначейський рахунок, обслуговування якого забезпечує Держказначейство України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 у справі № 815/2405/16 та Верховний Суд України у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15.

До того ж, кошти, які надходили з державного бюджету України, як до укладення Угод та на підставі вказаних Угод, надходили на рахунки із кодом КЕКВ 4112 «Надання кредитів підприємствам, установам, організаціям».

Отже, суд дійшов висновку, що угоди були механізмом, частиною бюджетного процесу (кредитування) з державного бюджету.

Відповідно до положень останнього абзацу ч. 1 ст. 28 БКУ (Доступність інформації про бюджет) у ревізорів та перевіряючих ГУ ДФС у м. Києві була можливість переконатися у достовірності даних про погашення Позивачем своїх боргових зобов`язань за кредитуванням бюджету на сайті Держказначейства, бо «Звітність про виконання Державного бюджету України подається у порядку, визначеному статтями 59-61 цього Кодексу. При цьому місячна, квартальна та річна звітність про виконання Державного бюджету України розміщується на офіційному сайті Казначейства України.»

Як зазначалося вище, ще один спеціальний орган контролю за виконанням бюджетних відносин Державна аудиторська служба України у період з 05.09.2016 по 31.10.2016 здійснювала ревізію окремих питань фінансово- господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за період 01.01.2013 по 31.08.2016 за результатами якої був складений відповідний Акт від 07.11.2016 №07-23/1.

У розділі 4.5. Стан розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів, правильності відображення дебіторської та кредиторської заборгованості. Стан претензійно позовної роботи у процесі здійснення ревізії Держаудитслужба України дослідила також питання кредиторської заборгованості Позивача перед державним бюджетом.

Станом на 30.06.2016 за даними вищезгаданого Акту і за результатами перевірки державними аудиторами задокументовано боргові зобов`язання Позивача з кредитування бюджету на суму 38 552,0 тис. грн. за довгостроковими зобов`язаннями (позикові кошти Стабілізаційного фонду спеціального фонду державного бюджету).

Своїм листом від 18.06.2018 № 07-14/279 Державна аудиторська служба України підтвердила, що інших довгострокових боргових зобов`язань перед державним бюджетом в бухгалтерському обліку Позивача ревізією не виявлено і фінансова звітність Позивача стосовно зазначеного боргу визнана достовірною.

Відповідно до п.5 частини 1 ст.113 БКУ до повноважень Держаудитслужби України, як органу державного фінансового контролю за дотриманням бюджетного законодавства, належить здійснення контролю за веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету.

Таким чином, Державна аудиторська служба України, як спеціальний контролюючий орган, який здійснює в межах своїх повноважень, закріплених законом, не виявила у Позивача порушень ведення бухгалтерського обліку та складення фінансової і бюджетної звітності щодо правильного та повного відображення сум боргових зобов`язань за бюджетним кредитуванням.

Останнє підтверджується також змістом листа Державної аудиторської служби України від 18.06.2018 р. №07-14/279, в якому вказано про відсутність у Позивача станом на 30.06.2016 будь-яких інших боргів перед державним бюджетом України, крім боргу за позиковими коштами Стабілізаційного фонду на суму 38 552,0 тис. грн.

Як видно з вищевказаних висновків перевірок Рахункової палати України та Державної аудиторської служби України, які зафіксовані відповідно у вищезгаданих актах ревізії (перевірок), боргові зобов`язання Позивача за кредитуванням бюджету у сумі 114 399 265,94 грн. не підтверджуються ні первинними документами бухгалтерського обліку Позивача, ні даними бухгалтерського обліку боргів перед державним бюджетом, за ведення якого в рамках бюджетного процесу відповідає Державна казначейська служба України.

Функції та повноваження Рахункової палати України та Держаудитслужби як контролюючих органів щодо розрахунків з бюджетом.

Відповідно до норм частини 1 ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату» остання здійснює фінансовий аудит та аудит ефективності щодо «надання кредитів з державного бюджету та повернення таких коштів до державного бюджету». Функція контролю за надходженням коштів до державного бюджету покладено на Рахункову палату згідно із ст. 98 Конституції України.

На підставі норм частини 1 ст.9 Закону України «Про Рахункову палату» остання при здійсненні державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) у сфері казначейського обслуговування коштів державного бюджету Рахункова палата досліджує:

1) дотримання встановленого законодавством порядку казначейського обслуговування бюджетних коштів;...

3) дотримання вимог законодавства щодо ведення обліку бюджетних асигнувань, реєстрації і обліку бюджетних зобов`язань розпорядників і одержувачів коштів державного бюджету, здійснення платежів за цими зобов`язаннями, а також випадки відмови у реєстрації або несвоєчасної реєстрації бюджетних зобов`язань, випадки відмови у проведенні або несвоєчасного проведення платежів;...

6) правильність ведення бухгалтерського обліку операцій щодо виконання державного бюджету;

У своєму Акті від 18.02.2016 №03-10/48 Рахункова палата України не зробила жодного зауваження про неправильність здійснення платежів по поверненню (сплаті) коштів до державного бюджету у процесі погашення боргових зобов`язань за кредитуванням бюджету на підставі відповідних Угод Позивача з Мінагрополітики України №1-03/07/№02-07 від 05.03.2007, №37-21-13/4606/14/18-12 від 28.03.2008, №37-16-3-13/3195/28 від 03.03.2009, №16-3-12-72/532/508 від 14.08.2009 та №37-16-3-13/2485/1444 від 19.02.2010, а також не було виявлено прострочення погашення боргових зобов`язань за цими угодами, неналежне виконання умов, тощо. А з огляду на відсутність первинних документів, які б підтверджували правильність і достовірність відображення в балансі Позивача грошового зобов`язання Позивача за кредитуванням бюджету у сумі 114 399 265,94 грн., було проведено відповідні консультації, заходи по звірці всіх боргових зобов`язань Позивача по кредитуванню бюджету (звірка з Мінагрополітики, Мінфіном та Держказначейством) і приведено у відповідність після консультацій з незалежним аудитором (ТОВ «АФ «Капітал груп») у спосіб, який передбачений МСФЗ.

Крім того, за Угодою №16-3-12-72/532/508 від 14.08.2009, яка укладена між Позивачем та Мінагрополітики, про надання кредиту за рахунок коштів Стабілізаційного фонду Державного бюджету України боргове зобов`язання з кредитування бюджету на суму 38 552,00 тис. грн. (станом на 30.06.2016 р. відповідно до даних листа Держаудитслужби від 18.06.18 № 07-14/279) було повністю виконане у IV кварталі 2016 року, що підтверджено Мінагрополітики (лист від 16.03.2018 №37-21-13/8985 (Додаток 35) та звіт про заборгованість за окремою програмою (Форма 7.Ід) Сп.ф. від 1 січня 2017 року (Додаток 36).

Таким чином, існують всі належні документи та підтвердження про повне погашення Позивачем всіх своїх боргових зобов`язань з кредитування бюджету в порядку погашення боргів за Угодами (угоди повністю підпадають під визначення «поворотної фінансової допомоги», бо надані не фінансовою установою і без сплати процентів із державного бюджету головним розпорядником бюджетних коштів).

З метою визначення податкових зобов`язань Позивача за операціями по Угодах 2007-2010 року слід застосовувати і керуватися нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який у частині оподаткування прибутку підприємств діяв до 01 квітня 2011 року.

Відповідно до норм ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» Угоди Позивача з Мінагрополітики України №1-03/07/№02-07 від 05.03.2007, №37-21- 13/4606/14/18-12 від 28.03.2008, №37-16-3-13/3195/28 від 03.03.2009, №16-3-12- 72/532/508 від 14.08.2009 та №37-16-3-13/2485/1444 від 19.02.2010 не є кредитними угодами в розумінні визначень «кредит» (п. 1.11 вищезгаданого Закону), «фінансовий кредит» (п. 1.11.1 того ж Закону), а підпадає під визначення «фінансова допомога» (п. 1.22 того ж Закону), а саме під визначення «поворотна фінансова допомога» (п. 1.22.2. того ж Закону).

Нормами пункту 3.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного відповідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат , визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до норм ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено у п. 4.1 визначення «валового доходу» та його складових, до яких включається також на підставі положень абзацу третього підпункту 4.1.6 сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається непогашеною на кінець такого звітного періоду від сліп, що не є платниками цього податку. У тому ж абзаці встановлено, що у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину), особі яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду.

Таким чином, якщо за вищевказаними Угодами 2007-2010 року виникали податкові зобов`язання як зі сплати податку на прибуток підприємств, так і на збільшення валових витрат з метою зменшення валового доходу підприємства (Позивача), то вони відповідно виникали у 2007-2010 роках, виключно.

Така позиція Позивача ґрунтується на тому, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (підпункт 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Договори на отримання Компанією кредитів не передбачають нарахування процентів за користування такими коштами, крім того кредити не надаються банківською установою.

Відповідно до норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено:

«...до складу валових доходів включаються, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Коли поворотна фінансова допомога отримана від неплатника податку на прибуток, то суми такої допомоги, отриманої у звітному періоді та яка залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку, включаються в повному обсязі до складу валових доходів (у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.»

Отже, за нормами ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного в 2007 -2010 роках, отримані кошти Компанією від неплатника податку на прибуток (в нашому випадку - від Мінагрополітики України, яке було головним розпорядником бюджетних коштів та не є платником податку на прибуток), а є поворотною фінансовою допомогою.

Поворотна фінансова допомога, отримана Компанією від неплатника податку на прибуток включається в повному обсязі до складу валових доходів.

Кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету) (частина 31 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 Постанови «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» від 02.03.2011р. № 174:

кредит - сума коштів, надана боржнику за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, на умовах кредитної (субкредитної) угоди;

кредитна (субкредитна) угода, угода про надання бюджетної позички / фінансової допомоги - договори, укладені у будь-якій формі, відповідно до яких боржник-отримав кредит, бюджетну позичку / фінансову допомогу;

прострочена заборгованість за кредитом - заборгованість боржника перед державою за кредитом (у тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання державних гарантій, кредитів тощо), не погашена у строк, визначений кредитною (субкредитною) угодою.

Облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані (пункт 3 Постанови № 174).

Відповідно до пункту 20 Постанови № 174 прострочена заборгованість боржників за кредитами, визнається Мінфіном безнадійною на підставі:

довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи - боржника у зв`язку з визнанням її банкрутом;

інформації, поданої органами державної податкової служби, про визнання боржника в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо погашення заборгованості якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю його активів (щодо боржників, які відповідно до законодавства не підлягають приватизації та на примусову реалізацію майна яких введено мораторій);

протоколу засідання та/або акта Комісії з питань простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою щодо неможливості або недоцільності стягнення такої заборгованості в судовому порядку та/або щодо якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке набрало законної сили.

Жодних вищезазначених підстав не було і немає (в тому числі до Компанії не надходили протоколи, рішення тощо з питань списання заборгованості), тому отримані Компанією кошти не стали простроченою заборгованістю, а були погашені в повному обсязі.

Зі змісту листування з Мінфіном, Мінагрополітики та Держказначейством, виписок з рахунків, довідок, витягів, звітів про заборгованість видно, що у Компанії перед Державним бюджетом України відсутня заборгованість станом на лютий 2016 року.

Відтак суд погоджується з твердженням позивача, що в результаті того, що не підтверджено зобов`язання перед Державним бюджетом України, Компанія здійснила виправлення помилок у бухгалтерському обліку.

В бухгалтерському обліку дана операція була проведена в 2016 році відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 (Інструкція № 291) через коригування сальдо на початок періоду із застосуванням рахунку 44 «Нерозподілені прибутки». Отже, до застосування рахунку 44 зазначається: «виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об`єктів класів 1 - 6».

Також судом встановлено, що три попередні планові документальні перевірки НАК «Украагролізинг» на предмет щодо дотримання податкового та валютного законодавства, які проводилися у 2011, 2012 та 2014 роках ревізорами ДПІ Печерського району м. Києва не виявили порушень щодо сплати податків з підстав невиконання чи неналежного виконання вищезазначених Угод.

Матеріалами адміністративної справи, встановлено, що під час проведення податкової перевірки ревізорам Відповідача надавалися документи, що стосуються здійснення сторно бухгалтерського запису (виправлення помилки бухгалтерського обліку) про облік Позивачем кредиторської заборгованості щодо погашення боргів перед державним бюджетом за передачу сільськогосподарської техніки у 1998-1999 роках за рахунок коштів державного лізингового фонду на загальну суму 229 349 241,71 грн;

У процесі здійснення заходів податкової перевірки ревізорам та перевіряючим Відповідача були надані документи:

- судові рішення 2004 років

- Звіт про діяльність Рахункової палати у 1999 році, затверджений постановою колегії Рахункової палати від 21.11.2000 №25-1

- Акт приймання-передачі б/н від 29.12.1999 з додатками № № 1-5 до Акту.

- Реєстр дебіторської заборгованості лізингодавців перед ДЛФ, що склалася станом на 01.08.1999 .

- Реєстр дебіторської заборгованості, що склалася після проведеного фінансування у серпні - грудні 1999.

- Реєстр платіжних документів за 1998.

- Реєстр платіжних документів за 1999.

- Реєстр розподілу коштів через органи Держказначейства.

Відповідно до Акту приймання-передачі б/н від 29.12.1999 Міністерство агропромислового комплексу України передає Державному лізинговому підприємству «Украгролізинг» виключно дебіторську заборгованість лізингодавців перед державним лізинговим фондом , а саме такі борги:

- що склалися станом на 01.08.1999 в сумі 192 649 241,71 грн.

- що склалися після проведеного фінансування за період серпень - грудень 1999 року в сумі 36 700 000,00 грн.

У акті вказано, що Державне лізингове підприємство «Украгролізинг» є правонаступником Дирекції державного лізингового фонду щодо прав та обов`язків, укладених дирекцією (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1352).

Проте, згідно з відомостями з ЄДРПОУ, надані Головним, управлінням регіональної статистики у листі від 25.01.2016 № 23-07/67, суб`єкти з назвами «ДИРЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ЛІЗИНГОВОГО ФОНДУ» та «ДЕРЖАВНИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД» в ЄДРПОУ не значиться. Останнє свідчить про те, що не існувало належних державних чи не державних юридичних осіб з назвою «ДИРЕКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ЛІЗИНГОВОГО ФОНДУ» та «ДЕРЖАВНИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД», права та обов`язки яких у порядку правонаступництва набуває Державне лізингове підприємство «Украгролізинг».

Рахункова палата України, яка здійснює контроль в частині повноти надходження коштів до державного бюджету, достовірності фінансової звітності перед державним бюджетом, контроль за наданням кредитів з державного бюджету та повернення таких коштів до державного бюджету відповідно до ст. 110 Бюджетного кодексу України, cт. 1, абз. 5 п. 1 ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату України», встановила наступне.

Звіт про діяльність Рахункової палати у 1999 році, затверджений постановою колегії Рахункової палати від 21.11.2000

«.. .Дирекція Державного лізингового фонду не є юридичною особою, а тому договори про умови виділення і повернення коштів лізингового фонду, які вона уклала з лізингодавцями (комерційними структурами), недійсні. Внаслідок цього кошти в сумі 137,5 млн. грн., які надані лізингодавцям згідно з такими договорами, по суті, виділені на незворотній основі, тобто не за призначенням.»

«Встановлено нецільове використання коштів державного лізингового фонду, неефективне спрямування коштів Держбюджету України на створення державного лізингового фонду. Значна частина лізингоодержувачів не оприбутковувала техніку, внаслідок чого бюджетні кошти в сумі 137,5млн. грн. використані в порушення Закону України «Про лізинг». При цьому облік заборгованості лізингодавців державному лізинговому фонду у дирекції цього фонду, як свідчить перевірка, був недостовірний, що підтвердили численні розбіжності даних дирекції з даними лізингодавців. Установлено, що при дуже високій рентабельності лізингових операцій для лізингодавців, умови лізингу техніки для лізингоодержувачів занадто обтяжливі і призводять до необгрунтованого і незаконного завищення собівартості їх продукції. Прострочена заборгованість лізингодавців до державного лізингового фонду на 01.04.99 складала 5 млн. грн. або 88 відс. від сум погашення. Всього перевірками виявлено витрат коштів державного лізингового фонду з порушенням Порядку та не за призначенням на суму 6,6 млн. гривень».

«Внаслідок суперечливої та недосконалої нормативно-правової бази України з питань фінансового лізингу сільськогосподарської техніки, грубого порушення діючих нормативно-правових актів з боку Кабінету Міністрів України, МінАПК (дирекції державного лізингового фонду, ОСОБА_1 ) та лізингодавців зокрема, з питань реєстрації договорів про умови лізингу техніки, приймання-передачу техніки в лізинг, обліку лізингових операцій, були створені умови, коли при відмові повернення лізингових платежів жоден учасник лізингового прогресу не мав законних підстав звернутися в судові установи з метою примусового стягнення бюджетних коштів з боржників.»

«Особлива увага загострювалася на неправомірності розпорядчих функцій дирекції державного лізингового фонду, оскільки цей фонд не мав статусу юридичної особи, внаслідок чого державні кошти в правовому відношенні залишилися не захищеними».

«...визначений постановою Кабінету міністрів порядок використання коштів Державного лізингового фонду на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки суперечить низці нормативно-правових актів, зокрема законам України "Про лізинг", "Про бюджетну систему України", "Про систему оподаткування " та іншим.»

Згідно з вищевикладеним, Акт приймання-передачі б/н від 29.12.1999 не може згідно стандартів МСФЗ та норм ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції 1999 року) розглядатися у якості первинного документа, а також не дає право приймати на балансовий облік дебіторську заборгованість перед державним бюджетом будь-якій компанії, бо даний документ не фіксує здійснення господарської чи цивільно-правової дії (операції) відповідно до норм Цивільного кодексу України (у редакції чинній в 1999 році).

Крім того, відсутні будь-які належні документи про передачу і відступлення прав первинного кредитора ДЛП «Украгролізинг» до Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», що підтверджується відповідними рішеннями господарських судів.

Тому, Позивач не може вважатися стороною і правонаступником за недійсними зобов`язаннями. Акт приймання-передачі б/н від 29.12.1999 про передачу прав та обов`язків Державного лізингового фонду є неналежним документом з передачі права кредитора, сам Акт не має юридичного відношення до Позивача, а саме головне за змістом вищевказаного Акту Міністерство не передавало, а ДЛП «Украгролізинг» не приймало на себе зобов`язання щодо відповідальності на повернення коштів до державного бюджету.

Тому, Позивач не мав законних підстав обліковувати у своєму балансі як кредиторську заборгованість перед бюджетом держави на суму 229 349 241,71 грн., бо це не відповідає змісту самого Акту приймання-передачі б/н від 29.12.1999.

Відповідно до п.10 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств», №02-5/334 від 12.09.1996. Як зазначено в роз`ясненні, вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення (комплекс дій, заходів та складені при цих діях юридичні документи), з якими чинне законодавство пов`язує перехід майнових прав та обов`язків, а саме: рішення власника (власників) про реорганізацію, підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже, у разі виникнення питань пов`язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов`язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину (ці юридичні документи обов`язково потрібно було подавати державному реєстратору для реєстрації перетворення юридичної особи).

При ознайомленні із матеріалами реєстраційної справи Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» було виявлено і встановлено відсутність таких двох документів: як рішення власника (власників) про реорганізацію та підписаного передаточного або розподільного акта чи балансу. Даний факт також підтверджується даними реєстраційної справи Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», копії якої були надані державним реєстратором у процесі слухання справи № 826/16244/17 Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя: Добрянська Я.І.) за позовом Національної акціонерної компанії «Украгролізинг». до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Міністерства юстиції України та Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними наказів № 112/кс від 01.06.2017 p., № 2834/7 від 19.08.2017, про зобов`язання вчинити дії, визнання дій протиправними.

Як свідчать документи, які долучалися до заперечення, заходи та організаційні зміни, які здійснені Кабінетом Міністрів України в період утворення нової юридичної особи (ВАТ НАК «Украгролізинг») були спрямовані на проведення саме ліквідації ДЛП «Украгролізинг», а не на її реорганізацію.

На сьогодні, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в графі «Дані про юридичних осіб;, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» (Національна акціонерна компанія «Украгролізинг») відомості відсутні. В теперішній редакції статуту Позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 р. № 354, також відсутні відомості про те, що Позивач є правонаступником ДЛП «Украгролізинг».

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.05.2004, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2004 та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2004 у справі №12/95 був встановлений та зафіксований факт відсутності правонаступництва ВАТ НАК «Украгролізинг» за правами та обов`язками ДЛП Украгролізинг». Також, встановлено, що Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 16.05.2001 №196-р «Про призначення голови комісії з ліквідації Державного лізингового підприємства «Украгролізинг».

Отже, факт ліквідації ДЛП «Украгролізинг», про те, що ВАТ НАК «Украгролізинг» (на даний час Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг») не є правонаступником ДЛП «Украгролізинг» не потребують доказуванню, бо встановлений рішенням суду, що набуло чинності в 2004 році.

Щодо посилання ревізорів на те, що на сьогодні відсутні відомості за даними інформаційно-аналітичних ресурсів ДФС України та відомостей з ЄДР, відомості та інформація щодо скасування державної реєстрації припинення, зняття з обліку чи перетворення як державного лізингового підприємства «Украгролізинг», слід зазначити про те, що Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України почав діяти значно пізніше, у 2004 році. Зокрема, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб...» набрав чинності 01.07.2004.

З огляду на невідповідність Акту приймання-передачі б/н від 29.12.1999 вимогам цивільного законодавства та вимогам норм ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (чинна у 1999 році редакція) щодо предмету набутих прав та обов`язків, правосуб`єктності підписантів, їхніх право- та дієздатності не може згідно стандартів МСФЗ бути підставою для обліку кредиторської заборгованості перед бюджетом на суму 229 349 241,71 грн.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що основним показником, який впиває на об`єкт оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений саме у фінансовій звітності підприємства, а не в бухгалтерському обліку.

З 2013 року відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Позивач складає свою фінансову звітність відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ).

Згідно з п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Міжнародні стандарти фінансової звітності застосовуються, якщо вони не суперечать Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) та офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 1 ст. 12 прим. 1 Закону № 996).

Фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами складають публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (п. 2 ст. 12 прим. 1 Закону №996).

В той же час, наказ про облікову політику Позивача 2011 року містить опис національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, оскільки в 2011 році Позивач вів бухгалтерський облік та фінансову звітність на підставі національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Перехід на МСФЗ відбувся в 2013 році.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, непідтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Зокрема, п. 44.2 ст. 44 ПКУ встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з абзацом одинадцятим ст.1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1 та 2 ст. 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підстав первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.06.1995 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Ці ж реквізити передбачені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в обліку. Проста форма бухгалтерської довідки наведена в додатку до Методичних рекомендацій щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів 29.12.2000, № 356. Реквізити бухгалтерської довідки відповідають вимогам Закону № 996. Отже, бухгалтерська довідка є первинним документом.

Розділом І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 № 291, передбачено, що ця Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово- господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності)

Відповідно до пункту 2 П(С)БО 11 норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

В пункті 2 П(С)БО 15 вказано, що норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Відповідно до п. 2.4.9.3 Приміток до фінансової звітності Позивача, складеної відповідно до МСФЗ за 2016 рік, визнання фінансового зобов`язання припиняється у випадку його погашення, анулювання або коли термін їх дії закінчився. Різниця між балансовою вартістю списаного зобов`язання та виплаченою винагородою визнається у звіті про фінансові результати.

МСФ39 визначено, що суб`єкт господарювання вилучає фінансове зобов`язання (або частину фінансового зобов`язання) зі свого звіту про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли його погашають, тобто коли зобов`язання, визначене у контракті, виконано, анульовано або строк його дії закінчується (п. 33.3.1 МСФЗ 9, п.39 МСБО 39).

Як було зазначено вище, документальною перевіркою не підтверджено виконання ДПАТ «НАК «Украгролізинг» фінансового зобов`язання зі сплати кредиторської заборгованості за вищезазначеними Угодам.

В той же час, виходячи з наданих до перевірки пояснень та документів, перевіркою неможливо встановити підстави для списання фінансового зобов`язання у зв`язку з його анулюванням або закінченням терміну його дії.

Проте в ході перевірки Позивачем було надані всі належні документи, що підтверджують погашення зобов`язань перед Державним бюджетом, за Угодами: витяги із річних звітів Держказначейства про виконання державного бюджету за видатками та кредитування державного бюджету, довідки, банківські виписки, листи Держказначейства, Мінфіну, Мінагрополітики, відповідні Акти ревізії та перевірок, що складені Рахунковою палатою України та Державною аудиторською службою України.

Як було детально описано вище, відповідно до Законів про державний бюджет України на відповідний рік Позивачем було отримано з державного бюджету на підставі вищезгаданих Угод про надання безвідсоткового кредиту протягом 2007 - 2010 років коштів у сумі 504230071,14 грн.

Разом з тим, за період з 2007 по 2015 роки до державного бюджету було повернуто за рахунок зворотних лізингових платежів на суму 676 550 233,64 грн., що підтверджується відповідно Витягами із річних звітів Держказначейства України про виконання державного бюджету за видатками та кредитування державного бюджету.

На підставі первинного документу - бухгалтерської довідки Позивачем було здійснено запис в регістрах бухгалтерського обліку та здійснено виправлення у фінансовій звітності.

Відповідно до МСБО 8 помилки попередніх періодів - пропуски або викривлення у фінансовій звітності суб`єкта господарювання за один або кілька попередніх періодів, які виникають через невикористання або зловживання достовірною інформацією, яка: була наявна, коли фінансову звітність за ті періоди затвердили до випуску; за обґрунтованим очікуванням, могла бути отриманою та врахованою при складанні та поданні цієї фінансової звітності.

Згідно з пп. 41-42 МСБО 8: «Помилки можуть виникати щодо визнання, оцінки, подання або розкриття інформації про елементи фінансової звітності. Фінансова звітність не відповідає МСФЗ, якщо вона містить або суттєві помилки, або несуттєві помилки, зроблені навмисно для досягнення особливого подання фінансового стану, фінансових результатів діяльності або грошових потоків суб`єкта господарювання. Потенційні помилки поточного періоду, виявлені протягом цього періоду, виправляють до затвердження фінансової звітності до випуску. Проте, суттєві помилки іноді не виявляють, доки не настане подальший період, і такі помилки попереднього періоду виправляють у порівняльній інформації, поданій у фінансовій звітності за такий подальший період.

Відповідно до параграфа 43, суб`єкт господарювання виправляє суттєві помилки попереднього періоду ретроспективно в першому комплекті фінансових звітів, затверджених до випуску після їх виявлення шляхом:

а) перерахування порівнюваних сум за поданий попередній період (періоди), у якому відбулася помилка, або

б) перерахування залишків активів, зобов`язань та власного капіталу на початок періоду за найперший з поданих попередніх періодів, якщо помилка відбулася до першого з поданих попередніх періодів.»

Частиною 14 статті 17 БКУ прямо заборонено здійснювати списання боргових зобов`язань перед державою за кредитами з бюджету. Крім того, нормами абзацу 2 ч.9 ст.17 БКУ встановлено, що не застосовуються строки позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитами з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню).

З огляду на вищевказане, висновки ревізорів та перевіряючих Відповідача, зроблені ними в Акті перевірки ДФС та в Листі про розгляд заперечень є необґрунтованими.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 № 821/597/17 (касаційне провадження № К/9901/48710/18), дійшов висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд зазначив, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, рішення, вимога прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Як вказано вище «податкові повідомлення-рішення, рішення, вимога прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню».

Незаконність організації та проведення планової виїзної документальної перевірки криється в істинних причинах її проведення та упередженого відношення до Позивача з боку ревізорів та перевіряючих Відповідача, що підтверджується матеріалами справи №826/1026/16 Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва про стягнення суми надмірно сплаченого податку.

Як зазначалось судом вище, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року провадження у справі №826/14458/18 поновлено у зв`язку із поверненням матеріалів справи та надходженням висновку судово-економічної експертизи №90/91/19-72/14306-14309/20-72 від 29.05.2020 року.

У висновках судово-економічної експертизи №90/91/19-72/14306-14309/20-72 від 29.05.2020 року зазначено, зокрема, наступне:

Висновки Головного управління ДФС у м. Києві наведені в акті перевірки від 29.05.2018 року №366/26-15-14-01-05/30401456, документально не підтверджуються.

За наданими на дослідження документами, боргові зобов`язання Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (код за ЄДРПОУ - 30401456) за кредитуванням бюджету у сумі 114 399 265,94 грн., документально не підтверджується.

Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (код за ЄДРПОУ - 30401456) мало підстави для здійснення сторно бухгалтерського запису (виправлення помилки бухгалтерського обліку) про облік Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (код за ЄДРПОУ - 30401456) кредиторської заборгованості щодо погашення боргів перед державним бюджетом за передачу сільськогосподарської техніки у 1998 - 1999 роках за рахунок коштів державного лізингового фонду на загальну суму 229 349 241,71 грн.

Щодо акту перевірки №366/26-15-14-01-05/30401456 від 29.05.2018 року.

Відповідно до висновків експертів встановлено, що висновки в Акті перевірки №366/26- 15-14-01-05/30401456 від 29.05.2018 року оформлені без дотримання норм податкового законодавства, про що зазначено ст. ст. 13-16.

При цьому у висновку експертів зазначено наступне:

«В Акті перевірки № 366/26 не наведено відповідних розрахунків визначення сум заниження податку на додану вартість.

Відсутні посилання на первинні документи та документи бухгалтерського і податкового обліку, які підтверджують факти порушень податкового законодавства, що викладені в Акті.

Таким чином, висновки, зазначені в Акті Головного управління ДФС у м. Києві «Про результати документальної планової виїзної перевірки НАК «Украгролізинг» (код за ЄДРПОУ - 30401456) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2017 року» від 29.05.2018 року № 366/26-15- 14-01-05/30401456, оформлені без дотримання норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.10.2015 року за № 1300/27745.»

Щодо кредиторської заборгованості НАК «Украгролізинг» за угодами з 2007 по 2010 роки: Висновками експертів встановлено, що за наданими на дослідження документами, боргові зобов`язання Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (код за ЄДРПОУ - 30401456) за кредитуванням бюджету у сумі 114 399 265,94 грн., документально не підтверджується.

Фактично такі висновки обґрунтовуються тим, що Рахункова палата України перевіряла питання отримання НАК «Украгролізинг» коштів на поворотній основі із Державного бюджету та відповідно їхнього повернення до державного бюджету НАК «Украгролізинг» (кредитування бюджету) (складений акт від 18.02.2016року № 03-10/48 «Про результати проведення перевірки ефективності використання коштів Державного бюджету, виділених на збільшення статутного капіталу НАК «Украгролізинг» для агропромислового комплексу з подальшою передачею їх на умовах фінансового лізингу у НАК « Украгролізинг»),

У Акті Рахункової палати України № 03-10/48 зазначено: «Відповідно до витягів із річних звітів про виконання Державного бюджету України за видатками та кредитування державного бюджету за 2004 - 2016 роки та за I-III квартали 2014 року до спеціального фонду Державного бюджету повернуто 1090 254,00тис.грн. Отже, отримані з Загального фонду Держбюджету на проведення заходів по операціях фінансування лізингу вітчизняної сільськогосподарської техніки 500 574,20тис.грн. на умовах повернення були повернути, як зворотні лізингові платежі до Спеціального фонду державного бюджету, з яких на повернення статутного фонду НАК «Украгролізинг» отримано 474 369,90тис.грн.

В той же час, згідно даних бухгалтерського обліку боргових зобов`язань НАК «Украгролізинг» перед Державним бюджетом у реєстрах Держказначейства відображався борг НАК «Украгролізинг» (рахувалась заборгованість) на суму 500 574,20тис.грн., з яких 120 000,00тис.грн. було отримано НАК «Украгролізинг» відповідно за Угодою від 05.03.2007року № 1- 03/07/№02-07 та 40 000,00 тис.грн. за Угодою від 28.03.2008 року № 37-21- 13/4606/14/18- 12.

Відповідно до даних Держказначейства, банківських виписок, станом на 31.12.2014року бюджетні зобов`язання за Угодами були погашені достроково, а тому ці угоди є припиненими у зв`язку із їх виконанням.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що факт розрахунку НАК «Украгролізинг» з державним бюджетом України за угодами з 2007-2010 pp. встановлено актом Рахункової палати України №03-10/48, актом Державної аудиторської служби України від 07.11.2016 року №07-23/1, підтверджується листом Державної казначейської служби України від 19.07.2018 року №15-08/88-11770, звітами Державної казначейської служби України про виконання Державного бюджету країни за видатками та кредитами державного бюджету за 2007-2014 роки. Тобто, спеціальні органи уповноважені контролювати розрахунки з Державним бюджетом України підтверджують відсутність заборгованості, а єдине ГУ ДФС у м. Києві вважає, що повернення коштів не відбулось.

Щодо правомірності сторно (виправлення помилки попередніх періодів у бухгалтерському обліку) щодо обліку кредиторської заборгованості погашення боргів НАК «Украгролізинг» перед державним бюджетом за передачу сільськогосподарської техніки у 1998 - 1999 роках.

Відтак, висновками експертизи підтверджено правомірність сторно бухгалтерського запису (виправлення помилки попередніх періодів у бухгалтерському обліку) щодо обліку кредиторської заборгованості погашення боргів НАК «Украгролізинг» перед державним бюджетом за передачу сільськогосподарської техніки у 1998 - 1999 роках за рахунок державного лізингового фонду на загальну суму 229 349 241,71 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вона визнається судом протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає у повній мірі наведеним критеріям.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 616 700,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 616 700,00 грн.

Згідно з ч. 2, п. 1 ч. 3 та ч. 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

03 липня 2018 року Позивачем було укладено договір про надання правової допомоги № 20/06- 18/144 з товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична Фірма «Горецький і Партнери». Звіт про укладений договір розміщено в електронній системі Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA- 2018-07-03-002977-а (ідентифікатор - UA-2018-07-03-002977-а). Відповідно до інформації, що міститься в електронній системі Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA- 2018-07-03-002977-а Сума оплати за договором становить 189 000,00 грн.

Разом з тим, позивачем додатково надано платіжне доручення №699 від 15.03.2021 року відповідно до якого позивач додатково поніс витрат на правову допомогу у розмірі 40 000,00грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем копії документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на надання правничої допомоги, суд вважає, що розмір витрат розмірі 229 000,00 гривень є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (виконаних робіт).

Відповідно до ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати пов`язані із проведенням експертиз.

Згідно з ч. 5 та 6 ст. 137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2018 року у справі №826/14458/18 задоволено клопотання ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та призначено у справі судово-економічну експертизу. Оплату вартості проведення експертизи покладено на Позивача.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено судово- економічну експертизу про що до матеріалів справи долучено Висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 29.05.2020 року №90/91/19- 72/14306-14309/20-72.

Згідно Договору №57 від 31.01.2020 року та згідно рахунку №207 від 21.01.2020 р. вартість проведення експертизи склала 131 880,00 (сто тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Крім того, розмір вартості даної експертизи додатково зазначено у Акті здачі- приймання висновку експертів №90/91/19-72/14306-14309/20-72 від 29.05.2020.

На підтвердження оплати додається виписка особового рахунку ДПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».

Крім того, у зазначеному акті встановлено критерій складності експертизи, як складна.

Відтак у суду наявні правові підстави для стягнення витрат на проведення експертизи у розмірі 131 880,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (адреса: 01601, м.Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.06.2018 року № 0008621401 (форма «Р»).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (код ЄДРПОУ 30401456, 01601, м. Київ, вул. МечниковаДбА) витрати по сплаті судового збір у розмірі 616 700,00 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (код ЄДРПОУ 30401456, 01601, м. Київ, вул. МечниковаДбА) витрати на проведення експертизи у розмірі 131 880,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур