УХВАЛА
05 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12525/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - (адвокат),
відповідача-1 - (в порядку самопредставництва),
відповідача-2 - не з`явилися,
третьої особи-1 - не з`явилися,
третьої особи-2 - не з`явилися,
третьої особи-3 - не з`явилися,
розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 (суддя Полякова К. В.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 (судді: Дідиченко М. А. (головуючий), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейф Інвест"
до: 1. Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто",
про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейф Інвест" (далі - ТОВ "Сейф Інвест") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 (ідентифікатор аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b у частині іпотечного договору від 28.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 2286, та іпотечного договору від 18.11.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 3181; визнання недійсним протоколу електронного аукціону від 30.03.2020 № UA-EA-2020-03-19-000019-b, складеного за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 у частині іпотечного договору від 28.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 2286, та іпотечного договору від 18.11.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 3181; визнання недійсним з моменту укладення договору № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 619, у частині іпотечного договору від 28.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 2286, та іпотечного договору від 18.11.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 3181.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент проведення аукціону та укладення оспорюваного договору № 81/1 ПАТ "УПБ" не мало прав вимоги за іпотечними договорами, оскільки іпотечне обтяження земельних ділянок за іпотечними договорами було припинено ще у 2015 році, а тому ТОВ "ФК "Інвестохілс Веста" не може бути іпотекодержателем зазначених земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, позовні вимоги задоволено в повному обсязі: визнано недійсними відкриті торги (аукціон) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбулися 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 (ідентифікатор аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b) у частині іпотечного договору від 28.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 2286, та іпотечного договору від 18.11.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 3181; визнано недійсним протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020, складений за результатами проведених відкритих торгів (аукціону) з використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону від 30.03.2020 з реалізації лоту № GL16N717120 у частині іпотечного договору від 28.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 2286, та іпотечного договору від 18.11.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 3181; визнано недійсним з моменту укладення договір № 81/1 купівлі-продажу майнових прав за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб`єктів господарювання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстрований у реєстрі за № 619, у частині іпотечного договору від 28.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 2286, та іпотечного договору від 18.11.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 3181.
Судові рішення обґрунтовано тим, що під час проведення спірних торгів не було дотримано положень частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, статті 655, частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та неправомірно включено в пул активу ПАТ "УПБ" заборгованість за кредитними договорами, в забезпечення яких укладено іпотечний договір від 28.08.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 2286, та іпотечний договір від 18.11.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смоляніновою О. Я. за реєстровим № 3181.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції і постановою апеляційної інстанції, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто" (далі - ТОВ "ФК "Ассісто"), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "УПБ" з ринку (далі - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) звернулися з касаційними скаргами, в яких просять зазначені рішення і постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю (касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено до розгляду на 19.10.2021).
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржники посилаються на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5919/18, від 23.04.2019 у справі № 910/8937/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 01.10.2010 у справі № 916/1691/19, від 05.02.2010 у справі № 686/15301/15, від 27.01.2021 у справі № 911/2076/19, від 07.10.2020 у справі № 911/2574/18, від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16, від 12.11.2020 у справі № 908/2638/17, від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, від 02.09.2020 у справі № 922/1614/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19, від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі № 916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18, від 25.11.2020 у справі № 922/2144/16, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 05.06.2020 у справі № 920/528/19, від 06.11.2018 у справі № 913/446/17, від 29.05.2018 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817, від 26.07.2018 у справі № 911/3325/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18, від 19.09.2019 у справі № 927/718/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.04.2018 у справі № 914/1367/17, від 27.05.2021 у справі № 910/8072/20, від 13.05.2021 у справі № 6393/20, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19, від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17 щодо застосування положень статей 3, 15, 16, 203, 204, 215 ЦК України, частин 2, 3 статті 38 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржники зазначили, що судами попередніх інстанції не досліджено доказів (Протоколу від 07.08.2015 № 14 та Протоколу від 25.08.2015 № 31, затверджених Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; звіту аудиторської фірми ТОВ "Інтер-аудит" про фактичні результати аудиторської перевірки окремих результатів; висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 31.10.2017 № 13950/16-45/21074-21082/17-45; Постанови Правління Національного банку України № 293/БТ "Про віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку".
Узагальнені доводи інших учасників справи
ТОВ "Сейф Інвест" у відзиві на касаційні скарги ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" і ТОВ "ФК "Ассісто" просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Перевіривши та оцінивши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
Перед касаційним судом у цій справі постало питання застосування норм матеріального права, а саме частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, статті 655, частини 1 статті 656 ЦК України у спорі про визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу у зв`язку з неправомірним включенням в пул активу ПАТ "УПБ" заборгованості за кредитними договорами, в забезпечення яких укладено іпотечні договори щодо земельних ділянок, власником яких є позивач.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на відкритих торгах (аукціоні), яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно до покупця - учасника аукціону, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, складання за результатами їх проведення протоколу проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на відкритих торгах (аукціоні), тобто є правочином.
Ураховуючи те, що реалізація майна на аукціоні відноситься до угод купівлі-продажу, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1- 3 та 6 статті 203 зазначеного Кодексу.
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що недійсність електронних торгів (аукціону), протоколу електронного аукціону та договору, укладеного за результатами такого аукціону, полягає у тому, що ПАТ "УПБ" здійснив реалізацію майнових прав, які вже були відсутні на час укладення спірного договору, тобто був відсутній предмет договору купівлі-продажу, отже, зміст укладеного правочину суперечить частині 1 статті 203, частині 1 статті 215, статті 655 та частині 1 статті 656 ЦК України.
Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що у розумінні положень наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Оскільки за наслідками проведеного 30.03.2020 електронного аукціону з продажу пулу активів ПАТ "УПБ" до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на підставі договорів про відступлення прав вимоги перейшли права вимоги, зокрема, за іпотечними договорами від 28.08.2014 № 2286 та від 18.11.2014 № 3181, предметом яких виступали належні наразі позивачеві на праві власності земельні ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем наявності в нього як заінтересованої особи правових підстав щодо оспорювання правочинів з реалізації майна в контексті захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, так як укладення договору, зміст якого ставить під сумнів припинення зобов`язань позивача за договором поруки, вчиненого для забезпечення виконання кредитного договору, ставить його у положення правової невизначеності, при цьому, відступлення прав за цим договором передбачає звернення нового кредитора з вимогами до боржника та поручителів щодо кредитних зобов`язань.
Аналогічного за змістом висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах в постановах від 02.02.2021 у справах № 904/5976/19, № 904/6248/19, від 26.07.2021 у справі № 904/43/20.
Водночас скаржники наголошують, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17 у подібних правовідносинах дійшов протилежного висновку і зазначив, що "законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору".
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, від 10.04.2020 у справі № 346/2447/17, від 07.06.2021 у справі № 648/3596/19 (провадження № 61-12225св20).
Також, 28.07.2021 колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/33403/17 у подібних правовідносинах, в якій зазначила, що "позивач фактично оспорює дійсність переданої грошової вимоги лише у контексті характеру та розміру заборгованості за кредитним договором, яка відступлена попереднім кредитором новому кредитору за оспорюваним договором. Проте наведені обставини є предметом доказування та встановлення у справі за позовом нового кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не у справі про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги".
Отже, суди різних юрисдикцій сформували у подібних правовідносинах протилежну практику щодо наявності правових підстав оспорювання правочинів заінтересованою особою, яка не є їх стороною, з реалізації майна в контексті захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Відповідно до частини 4 статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1- 4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17, від 28.07.2021 у справі № 761/33403/17, щодо відсутності правових підстав для оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною, оскільки вважає, що позивач як заінтересована особа має правові підстави оспорювати правочини з реалізації майна в контексті захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, так як укладення договору, зміст якого ставить під сумнів припинення зобов`язань позивача за договором поруки, вчиненого для забезпечення виконання кредитного договору, ставить його у становище правової невизначеності, при цьому, відступлення прав за цим договором передбачає звернення нового кредитора з вимогами до боржника та поручителів щодо кредитних зобов`язань.
Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду (ухвала від 02.09.2021 у справі № 910/11820/20) зазначає, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, проте не одночасно у їх сукупності, зокрема:
- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми;
- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:
- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, наявні декілька критеріїв із наведених, по-перше, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо відсутності правових підстав для оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 639/4836/17, від 28.07.2021 у справі № 761/33403/17.
По-друге, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень в господарських судах перебувають на розгляді інші схожі справи, у яких вирішується спір з ПАТ "УПБ", ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" щодо визнання недійсними відкритих торгів, протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу (справи №№ 910/2705/20, 910/8680/20, 910/3031/20, 910/8852/20, 910/11177/20). Тобто, правове питання, щодо якого існує проблема, постає не в одній конкретній справі, а в інших справах, які вже існують, та можуть виникнути у майбутньому з урахуванням того, що такі правовідносини мають постійний характер.
До того ж, Верховний Суд вважає, що очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики стосовно застосування частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, статті 655, частини 1 статті 656 ЦК України з метою забезпечення вимог верховенства права, складовою якого є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування, ураховуючи, що юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.
Колегія суддів дійшла висновку, що питання можливості оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною, має характер виключної правової проблеми з урахуванням існування кількісного критерію та зважаючи на розходження у судовій практиці судів різних юрисдикцій, що також є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Справу № 910/12525/20 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ассісто", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "Український професійний банк" з ринку на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай
