ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 808/8910/14
касаційне провадження № К/9901/35499/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - Управління) на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2016 (суддя Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді - Іванов С.М., Суховаров А.В.) у справі за позовом Підприємства споживчої кооперації «Виробничо-торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
10.12.2014 Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.10.2014 № 0001802201 та № 0001812201.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 14.07.2016 прийняв часткову відмову Підприємства від позовних вимог та закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2014 № 0001812201.
14.07.2016 Підприємство подало до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2014 № 0001802201 у зв`язку з досягненням податкового компромісу згідно з пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 18.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016, закрив провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі обґрунтовані тим, що сторони досягли примирення шляхом досягнення податкового компромісу відповідно до приписів пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з урахуванням обставин, встановлених постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 у справі № 808/2793/15, а також сплату Підприємством 5% від суми грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2014 № 0001802201, згідно платіжного доручення № 460 від 08.04.2016.
Інспекція оскаржила зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.01.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки не надали належної правової оцінки тому, що податковий компроміс є досягнутим у разі дотримання таких умов: подачі платником податків заяви у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу (пункт 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України); сплата заниженого податкового зобов`язання в розмірі 5% такої суми (пункт 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України); сплата податкових зобов`язань, передбачених пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження (пункт 5 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України); термін дії податкового компромісу 90 календарних днів з дня набрання чинності підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме - до 17.04.2015. В свою чергу, заяву про намір досягнення податкового компромісу Підприємством було подано до Інспекції 27.01.2015, а сплату 5% було здійснено лише 08.04.2016 згідно платіжного доручення № 460, тобто сплата відбулась після спливу законодавчо встановленого терміну для застосування податкового компромісу та після закінчення дії податкового компромісу.
Підприємство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив її до розгляду з 07.09.2021.
У відповідності до положень частини 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у справі здійснено заміну відповідача - Інспекції, його процесуальним правонаступником - Управлінням.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Підприємство 27.01.2015 звернулося до Інспекції із заявою №26 про застосування процедури податкового компромісу щодо податкового повідомлення рішення №0001802201 від 03.10.2014.
Рішенням Інспекції від 04.02.2015 №1 «Про розгляд заяви про податковий компроміс» Підприємство було відмовлено у застосуванні процедури податкового компромісу щодо податкового повідомлення рішення №0001802201 від 03.10.2014.
Не погодившись з рішенням про відмову у застосуванні процедури податкового компромісу Підприємство оскаржило його у адміністративному та судовому порядку.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі №808/2793/15 у задоволенні позовних вимог Підприємства до Інспекції про визнання протиправним та скасування рішення від 04.02.2015 №1 було відмовлено.
Разом з тим, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.11.2015 у справі №808/2793/15 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення Інспекції від 04.02.2015 №1 про розгляд заяви про податковий компроміс.
Згідно платіжного доручення №460 від 08.04.2016 Товариство сплатило 5% від суми грошового зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні рішенні №0001802201 від 03.10.2014.
За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правових відносин), податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правових відносин) сума заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Згідно з абзацом 1 пункту 5 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правових відносин) платник податків сплачує податкові зобов`язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження.
Відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правових відносин) процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов`язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов`язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов`язання вважається неузгодженим.
Положеннями абзацу 1 пункту 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правових відносин) встановлено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань згідно із цим підрозділом.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі несплати платником податків податкового зобов`язання у відповідному розмірі, таке зобов`язання вважається неузгодженим, натомість якщо платник сплатив таку суму, то компроміс вважається досягнутим, при цьому, день узгодження грошового зобов`язання в такому випадку переноситься на день звернення платника із заявою про ініціювання процедури податкового компромісу.
Тобто, податковий компроміс не може вважатися досягнутим до дати здійснення оплати відповідної суми (пункт 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України), водночас несплата такої суми в будь-якому випадку має наслідком неузгодженість податкового зобов`язання в силу пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, із заявою про застосування податкового компромісу позивач звернувся до податкового органу 27.01.2015, а визначені законом 5 % від суми податкового зобов`язання сплатив лише 06.04.2016.
Отже, за наведених обставин, станом на 06.02.2015 податковий компроміс не міг вважатися досягнутим у зв`язку із нездійсненням заявником до цієї дати оплати податкового зобов`язання у визначеній сумі, в свою чергу несплата такої суми в будь-якому випадку має наслідком неузгодженість податкового зобов`язання в силу пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
При цьому, факт прийняття Інспекцією рішення від 04.02.2015 №1 «Про розгляд заяви про податковий компроміс», яким Підприємству було відмовлено у застосуванні процедури податкового компромісу щодо податкового повідомлення рішення №0001802201 від 03.10.2014, не скасовує обов`язку платника податків, який звернувся до контролюючого органу із заявою про ініціювання процедури податкового компромісу, щодо виконання вимог абзацу 1 пункту 5, пунктів 7, 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Оцінюючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій в аспекті доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що висновок судів про наявність підстав для закриття провадження у даній справі зроблений без повно і всебічно з`ясованих обставин справи.
За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, визначені статтями 2, 13 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Запорізький окружний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 18.07.2016, та Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, залишивши рішення суду першої інстанції без змін (ухвала від 24.11.2016) порушили норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з цим рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає задоволенню, а ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ч.1 ст. 52, п.2 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Замінити відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова
