15 листопада 2023 року
м. Київ
ОКРЕМА ДУМКА (збіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Ситнік О. М.
Справа № 916/1174/22
Провадження № 12-39гс23
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та підстави заявлених вимог
1. У червні 2022 року Южненська міська рада Одеського району Одеської області (далі ? Южненська міська рада) звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Громадської організації ?Безприбуткове товариство ?Спортивно-риболовний клуб ?Сичавський курінь? (далі ? СРК ?Сичавський
курінь?, громадська організація) і Березівської міської ради Одеської
області (далі ? Березівська міська рада) про припинення права власності
на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Сичавської сільської ради, автодорога
Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 53-й км, будинок 2-В, загальною
площею 202,4 м2 (далі - спірний об`єкт нерухомості), який зареєстрований за СРК ?Сичавський курінь?.
2. Позовні вимоги Южненської міської ради мотивовані порушенням її прав як власника земельної ділянки внаслідок легалізації самочинного будівництва шляхом безпідставної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва за СРК ?Сичавський курінь?.
2.1. Позивач стверджує, що спірний об`єкт нерухомості є самочинно збудованим, оскільки під його будівництво не була відведена земельна ділянка, дозвіл на проведення будівельних робіт не надавався, проєкт не затверджувався. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набула права власності на нього.
2.2. Також позивач зазначив, що постановою Одеського апеляційного суду
від 22 вересня 2021 року в справі № 504/4534/17 скасовано право власності Южненської міської ради на спірний об`єкт нерухомості та жодним чином не визнано право власності СРК ?Сичавський курінь? на вказаний об`єкт. Отже, рішення про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості за
СРК ?Сичавський курінь? прийнято без законних підстав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Господарський суд Одеської області рішенням від 21 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовив.
3.1. Суд першої інстанції виснував, що відповідач 1 як особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна - Спортивно-риболовний клуб ?Сичавський курінь?, не набув права власності на нього.
3.2. Господарський суд Одеської області зазначив, що постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 504/4534/17 не визнавалось право власності відповідача 1 на зазначене нерухоме майно і вона не є судовим рішенням про визнання (набуття) цього права в розумінні частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 9 частини першої статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV.
3.3. Окрім того, місцевий господарський суд зауважив, що реєстрація права власності відповідача 1 на підставі постанови Одеського апеляційного суду
від 22 вересня 2021 року у справі № 504/4534/17 на зазначене нерухоме майно, яке є самочинним будівництвом, перешкоджає позивачу реалізовувати всі правомочності власника щодо земельної ділянки, на якій цей об`єкт знаходиться.
3.4. За наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що
реєстрація 05 листопада 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності відповідача 1 на нежитловий об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1576569851227) на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 504/4534/17 є неправомірною і такою, що порушує право комунальної власності позивача на земельну ділянку.
3.5. Водночас місцевий господарський суд звернув увагу, що 18 лютого 2022 року (до подачі позову) державним реєстратором Кодимської міської ради Подільського району Одеської області проведено реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1576569851227), зокрема змінено назву та вид нерухомого майна з нежитлового об`єкта нерухомого
майна ? СРК ?Сичавський курінь? на об`єкт житлової нерухомості ? група будівель ?Спортивно-рибацький клуб ?Сичавський курінь?, а також змінено загальну площу об`єкта нерухомості з 202,4 м2 на 306,2 м2 і його опис, із зазначенням інших літер, номерів та їх площ.
3.6. З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні
позову до відповідача 1, оскільки об`єкт нерухомого майна ? СРК ?Сичавський курінь? площею 202,4 м2 вже не існує як об`єкт цивільних прав та щодо нього у
відповідача 2 відсутнє зареєстроване право власності, а відтак припинення права власності стосовно цього об`єкта є неможливим.
3.7. Такожмісцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача 2, оскільки Березівська міська рада є неналежним відповідачем за заявленою позовною вимогою, тому що не є особою, право власності якої оспорюється.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
4. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27 березня 2023 року рішення Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року змінив з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року залишив без змін.
4.1. Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач при зверненні із цим позовом про припинення права власності на спірний об`єкт нерухомості за особою, за якою це право зареєстровано, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.
4.2. Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що виходячи з обставин цієї справи вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого об`єкта нерухомого майна відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Короткий зміст вимог, підстав касаційного оскарження та доводів скаржника
5. Южненська міська рада не погодившись із рішенням Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2023 року, подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
5.1. На обґрунтування визначеної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, позивач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 295/1377/17,
від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19 та від 21 грудня 2022 року
у справі № 926/54/22 щодо обрання належного способу захисту своїх прав. Крім того, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня
2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16,
від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 18 червня 2019 року у справі № 923/705/18 позивач акцентує увагу на тому, що при обранні належного способу захисту порушених прав, Южненська міська рада враховувала висновки Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Саме тому позивач обрав спосіб захисту у виді припинення права власності, що тягне за собою скасування реєстрації права приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачем 1.
5.2. Южненська міська рада також звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду (пункт 152 постанови від 23 листопада 2021 року у справі
№ 359/3373/16-ц) зазначила, що відповідно до статті 26 Закону № 1952-IV, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.
5.3. Крім того, скаржник звертає увагу на правові висновки щодо комплексного застосування положень статті 41 Конституції України, статей 328, 331, частин другої, четвертої, п`ятої статті 376 ЦК України і статті 2 Закону № 1952-IV, викладені у пунктах 6.24-6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня
2023 року у справі № 916/2791/13, з урахуванням чого зазначає, що положення статті 376 ЦК України передбачають способи захисту не лише у виді знесення об`єкта самочинного будівництва, а й можливості оформлення права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, за власником земельної ділянки, на якій даний об`єкт розміщений.
5.4. Також скаржник із посиланнями на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену постанові від 18 травня 2020 року у справі
№ 916/1608/18 та положення статей 328, 376 ЦК України зауважує, що знесення спірного об`єкта самочинного будівництва є недоцільним, а отже не може вважатися ефективним та належним способом захисту порушених прав. Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові взагалі не надав правової оцінки діям державного реєстратора та не спростував висновок суду першої інстанції про те, що в судовій справі
№ 504/4534/17 не встановлювалися обставини набуття СРК ?Сичавський курінь? права власності на це нерухоме майно та не перевірялась правомірність такого набуття, зокрема, наявність чи відсутність факту самочинного будівництва.
Короткий зміст доводів інших учасників
Доводи Березівської міської ради
6. Березівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить рішення Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2023 року у справі № 916/1174/22 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6.1. Відповідач 2 звертає увагу на неподібність (за предметом спору і суб`єктним складом учасників) обставин справ № 263/18985/19, № 926/54/22, № 916/1174/22 та вважає помилковими твердження позивача про те, що вимога про припинення права власності має наслідком скасування реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
6.2. Крім того, Березівська міська рада зауважує, що для вчинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірний об`єкт нерухомості необхідне судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав або про скасування державної реєстрації права власності. Позивач таких вимог у цій справі не заявив.
6.3. Також відповідач 2 звертає увагу, що постанови Верховного Суду від
19 грудня 2022 року у справі № 921/318/22, від 19 грудня 2022 року у справі
№ 359/3951/17, від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 521/639/23, від 03 серпня 2023 року у справі № 727/4058/20, від 21 грудня 2022 року у справі № 926/54/22, якими позивач обґрунтовує твердження про те, що припинення права власності може бути самостійною вимогою та належним способом захисту порушених прав, натомість підтверджують, що належними є вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав або про скасування державної реєстрації права власності. Водночас доводи позивача про те, що спірний об`єкт нерухомості є тимчасовою спорудою, спростовуються письмовими доказами, доданими ним самим до позовної заяви та наявними в матеріалах справи.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
7. Ухвалою від 27 червня 2023 року Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду передав справу № 916/1174/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.
7.1. Ухвала Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду мотивована наявністю різних підходів Верховного Суду до розуміння та тлумачення положень статті 376 ЦК України, статті 152 ЗК України під час розгляду аналогічних спорів та необхідністю відступу від висновку щодо застосування положень зазначених статей у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2022 року у справі № 263/18985/19, стосовно того, що вимоги власника землі про скасування реєстрації права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, та припинення її права власності на такий об`єкт є належними способами захисту порушеного права.
8. 09 серпня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою
прийняла до розгляду справу № 916/1174/22 на підставі частини третьої
статті 302 ГПК України.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
9. 15 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області залишила без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2023 року у справі № 916/1174/22 - без змін.
10. Постанова Великої Палати Верховного Суду мотивована таким:
10.1. Самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.
10.2. Здійснення СРК ?Сичавський курінь? самочинного будівництва спірних об`єктів нерухомості порушує права Южненської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об`єкти нерухомості побудовані.
10.3. Застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.
10.4. Відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.
10.5. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
10.6. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме
майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного
статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
10.7. Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
10.8. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
10.9. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття
права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за
особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.
10.10. Вимога про припинення права власності СРК ?Сичавський курінь? не відповідає належному способу захисту, оскільки право власності цього суб`єкта на спірний об`єкт нерухомості не виникло (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності). Право власності на спірний об`єкт самочинного будівництва не могло бути зареєстроване за будь-якою особою інакше, ніж у визначеному статтею 376 ЦК України порядку.
10.11. Якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п`ятої
статті 376 ЦК України.
10.12. Южненська міська рада може подати позов про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості (частина п`ята статті 376 ЦК України), позов про знесення спірного об`єкта нерухомості (частина четверта статті 376 ЦК України). У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Натомість заявлена позивачем у цій справі вимога зазначеного не забезпечує.
10.13. Зміст і характер спірних правовідносин, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з СРК ?Сичавський курінь?, за яким зареєстровано право власності на об`єкти самочинного будівництва, а не з Березівською міською радою. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та що відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача.
СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
11. Погоджуємося загалом із висновками більшості суддів щодо залишення касаційної скарги Южненської міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2023 року у справі № 916/1174/22 - без змін. Проте, на нашу думку, сформовані у пунктах 111, 125 мотивувальної частини постанови висновки щодо можливості набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно фактично виключно у спосіб передбачений статтею 376 ЦК України викладені безальтернативно, що може спричинити правову невизначеність у питанні набуття права власності на самочинно збудоване майно та в свою чергу ускладнить правозастосування подібних спорах.
12. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Подібне положення закріплено у частині першій статті 11 ГПК України.
13. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Він гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
14. Юридична визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.
15. Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).
16. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
17. Принцип правової (юридичної) визначеності має досить широке застосування у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
18. Європейський суд з прав людини зауважує, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року№ 20166/92, § 36 у справі ?S.W. v. THE UNITED KINGDOM?).
19. Однак, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 111, 125 мотивувальної частини постанови щодо можливості набуття права власності на самочинно збудоване майно категорично зазначила:
?111. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.?.
?125. Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.?.
20. Водночас із обставин цієї справи вбачається, що Южненська міська рада звертаючись до суду з позовом до СРК ?Сичавський курінь? та Березівської міської ради в обґрунтування заявлених позовних вимог про припинення права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, з-поміж іншого, посилалася на факт набуття права власності на спірне майно за набувальною давністю, умови та підстави реалізації якої урегульовані статтею 344 ЦК України.
21. Статтею 328 ЦК України, яка регламентує підстави набуття права власності, визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
22. Перелік підстав набуття права власності як свідчить текстуальне тлумачення наведеної норми не є вичерпним.
23. Проте застосований Великою Палатою Верховного Суду безальтернативний підхід до розуміння положень статті 376 ЦК України щодо набуття права власності на самочинно збудоване майно повністю не враховує можливість набуття особою права власності на таке майно з інших підстав визначених цивільним законодавством. Зокрема, набуття права власності в порядку визначеному статтею 335 ЦК України, якою закріплено набуття права власності на безхазяйну річ, в т.ч. на безхазяйні нерухомі речі, а також статтею 344 ЦК України, якою урегульовано набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
24. Таке тлумачення положень статті 376 ЦК України на практиці може бути сприйняте учасниками цивільного/господарського обороту як виняткове та таке, що виключає можливість набуття права власності на самочинно збудоване майно на підставі норм статей 335, 344 ЦК України, що навряд чи дозволяє зробити вирішення спорів щодо набуття права власності на самочинно збудоване майно прогнозованими та відповідає правовій визначеності.
25. Окрім того, наведене може мати наслідком формування різної судової практики вирішення спорів щодо набуття права власності на самочинно збудоване майно, в той час як єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства, а касаційний суд не повинен бути джерелом невизначеності судової практики і його судові рішення мають бути розумно передбачуваними.
26. Відповідно до приписів частини першої статті 316 ГПК України, частини першої статті 417 Цивільного процесуального кодексу України, частини шостої
статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
27. Тож застосування норм статті 376 ЦК України у спосіб, викладений у
пунктах 111, 125 мотивувальної частини постанови, не сприятиме забезпеченню розумної передбачуваності судових рішень у спорах щодо набуття права власності на самочинно збудоване майно та в майбутньому може зумовити необхідність їх уточнень або конкретизації.
28. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (див. mutatis mutandis рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України"). Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").
29. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України ?Про судоустрій і статус суддів? Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
30. За частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
ВИСНОВКИ
31. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 111, 125 мотивувальної частини постанови мала викласти висновки щодо застосування статті 376 ЦК України
з урахуванням існування в цивільному законодавстві інших підстав набуття
права власності, перелік яких не є вичерпним (стаття 328 ЦК України),
або ж зробити застереження про поширення такого висновку на спори з подібними правовідносинами.
Судді: О. О. Банасько
О. М. Ситнік
