ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2017 року
Справа № 910/7772/13
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого судді
Ходаківської І.П.,
суддів
Яценко О.В.,
Бакуліної С.В.,
розглянувши
касаційну скаргу
Міністерства оборони України
на
постанову від 25.01.2017 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№910/7772/13 господарського суду міста Києва
за позовом
Міністерства оборони України
до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурхливий потік"
за участю
Генеральної прокуратури України
про
визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину
За участю представників сторін:
Від позивача - Ольховець В.П. (дов. від 28.12.16)
Від відповідача - не з'явились
Від ГПУ - Красільник П.П.
Від 3-ої особи - не з'явились
ВСТАНОВИЛА:
Міністерство оборони України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" про визнання недійсним договору від 06.03.2006 про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників), укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ".
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2014 рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
25.11.2014 Генеральною прокуратурою України подано заяву про вступ у дану справу.
До початку нового розгляду справи по суті позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, крім заявленої вимоги, просив застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, шляхом повернення земельної ділянки загальною площею 4,57 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 8, а також нежитлових будівель (З, Є, І, К, М, Н, О, С, У, Ч) та споруд (Ж, Ф, Т, П, Р), розташованих на вказаній земельній ділянці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2016 (суддя Головіна К.І.) припинено провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із ліквідацією Товариства з обмежено відповідальністю "НВП "ТВІ" без правонаступництва за рішенням засновників, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний реєстраційний запис.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у складі: Корсакової Г.В., Разіної Т.І., Хрипуна О.О. ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.80 ГПК України та не взяттям до уваги наявності правонаступника ліквідованого підприємства, а саме ТОВ "Бурхливий потік".
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Тобто, за приписами п. 6 частини 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі за наступних умов: 1) припинено діяльність суб'єкта господарювання чи настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою, які були однією з сторін у справі; 2) відсутність правонаступництва.
Згідно з ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України).
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У справах про визнання недійсним акта, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання відповідних актів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" (ідентифікаційний код 32619935) припинено за рішенням засновників, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.04.2016 внесено відповідний запис № 14801110024064102.
Тобто, факт припинення господарської діяльності - ТОВ "НВП "ТВІ" підтверджується відповідним записом, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" (ідентифікаційний код 32619935) є припиненою особою за рішенням засновників без правонаступників, що стало підставою для припинення провадження у справі, оскільки відсутня особа, яка має відповідати за позовом.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що ТОВ "Бурхливий потік" є правонаступником відповідача у спірних правовідносинах в зв'язку з недоведеністю.
Враховуючи, що господарська діяльність відповідача - ТОВ "НВП "ТВІ" припинена за рішенням засновників без правонаступництва, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суди правомірно дійшли висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову від 25.01.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/7772/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді О. Яценко
С. Бакуліна
