за адміністративним позовом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючий суддя В. В. Кальник) від 21 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. Є. Чередниченко, О. М. Панченко, А. О. Коршун) від 26 травня 2016 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» 26 червня 2015 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, правонаступником якої є Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, у якому просило в якому позивач просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2015 року:

- № 0000254003, за яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 7 421 795, 30 грн., у т.ч. за основним платежем - 4 947 863,50 грн. та за штрафними санкціями - 2 473 931, 80 грн.;

- № 0000274003, за яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 740 833 грн.;

- № 0000264003, за яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 935 980, 50 грн., у т.ч. за основним платежем - 1 856 364,00 грн. та за штрафними санкціями - 1 079 616, 50 грн.;

- № 0000284003, за яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 143 123 грн.;

- № 0000294003, за яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 95 418, 34 грн., у т.ч. за основним платежем - 59 048,10 грн. та за штрафними санкціями - 36 370, 24 грн.;

- № 0000324003, за яким збільшено грошове зобов`язання з орендної плати юридичних осіб у розмірі 134 701 грн., у т.ч. за основним платежем - 107 488,80 грн. та за штрафними санкціями - 27 212, 20 грн.;

- № 0000314003, за яким збільшено грошове зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води у розмірі 72 033, 51 грн., у т.ч. за основним платежем - 57 626,81 грн. та за штрафними санкціями - 14 406,70 грн.;

- № 0000314003, за яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 373 167, 70 грн., у т.ч. за основним платежем - 213 850,48 грн. та за штрафними санкціями - 159 317,22 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» не допускало порушень податкового законодавства про які йдеться в акті перевірки зазначеного підприємства.

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року позов задоволено повністю.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року скасовано в частині задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування прийнятих Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2015 року № 0000294003, № 0000314003 та № 0000324003 в частині податкового зобов`язання в розмірі 35396,18 грн. та штрафних санкцій в розмірі 8961,01 грн., № 0000274003 в частині зменшення суми від`ємного значення на 57379,8 грн., № 0000254003 в частині визначення податкових зобов`язань в сумі 6750,5 грн. та штрафу в сумі 3375,3 грн. та у задоволення позову в цій частині відмовлено.

У іншій частині постанову суду залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 31 жовтня 2016 року Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року в частині задоволених вимог, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

7. 28 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. 23 лютого 2018 року касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі № 804/7881/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).

12. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2308/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

14. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередній розгляд справи.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по питаннях, які наведенні у запереченні Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 202/28-01-40-03-14308304 від 17 квітня 2015 року, яким встановлено порушення позивачем:

1) п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 , п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 , абз. 3 п.п. 5.3.3, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР), із змінами та доповненнями, пп.14.1.13, п.п.14.1.85, п.п.14.1.185, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п 135.2 , п.п. 135.5.2, ст.135, п.137.1, 137.4, п. 137.16 ст.137, пп. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2, пп.138.8.2 п.138.8, п.138,8, пп.138.10.2 пп.138.10.4 п.138.10 п.п.138.12.2 п.138.12 ст. 138, абзац 3 пп.139.1.6, пп.139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) та пункту 6 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, ст.1 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV та пункту 6 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, ст.1 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток по звичайній діяльності всього на загальну суму 4 947 863,5 грн., в тому числі: за 2012 рік - 777 396,9 грн., в тому числі: ІІ квартал 2012 рік - 321 174,8 грн., ІІІ квартал 2012 рік - 109251,1 грн., за IV квартал 2012 рік - 346 971 грн., 2013 рік - 4 170 466,6 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування по космічній діяльності всього у сумі 3 740 833 грн., у тому числі: заниження від`ємного значення об`єкта оподаткування за І квартал 2011 рік - 997 740 грн. та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 4 738 573 грн., в тому числі: за ІІ- IV квартал 2011 рік - 649 061 грн., за 2012 рік - 1 217 825 грн., 2013 рік - 2 871 687 грн.;

2) пп. «в» п. 186.3 ст. 186, п. 185.1 ст. 185, п. 192.1 ст. 192 пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 199.2, п.199.3, п. 199.4 ст.199 та п. 201.2 ст. 201, пп. 14.1.244 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, порядків заповнення податкової звітності № 166 30.05.1997 затвердженим наказом ДПА України, № 1492 25.11.2011 затвердженим наказом Міністерства фінансів України в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати всього на суму 1967958 грн. в т.ч.: за травень 2011 року на суму 944023 грн., за червень 2011 року на суму 111594 грн., за липень 2011 року на суму 276619 грн., за серпень 2011 року на суму 26250 грн., за листопад 2011 року на суму 102089 грн., за липень 2012 року на суму 834933 грн., за серпень 2012 року на суму 140478 грн., за вересень 2012 року на суму 137710 грн.

завищено залишок від`ємного значення що включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 3274792 грн. в т.ч.: за грудень 2013 року в сумі 3274792 грн.

завищено від`ємне значення що включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 868331 грн. в т.ч.: за грудень 2013 року в сумі 868331 грн.

3) п.160.1, п.160.2 статті 160 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи нерезидентів (інжиніринг) у сумі 59048,10 грн., у тому числі за ІІІ кв. 2012 року на суму 36579,21 грн., за 2013 рік на суму 22468,89 грн.

4) п.п.16.1.3. п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п.п 49.18.2, 49.18.3 п.49.18 ст.49 п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, наказів ДПА України від 28 лютого 2011 року №114, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011року за №397/19135 та від 28 вересня 2011 року №1213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2011 року за №1215/19953, у частині ненадання ДП «КБ «Південне» додатків ПН до рядка 17 Податкових декларацій з податку на прибуток від 05 листопада 2012 року №9068697679, від 30 січня 2013 року №9086165530, від 28 лютого 2014 року №9090880837.

5) ст.17, ст.31, ст.34 Закону України «Про орендну платну» № 161, пп.288.5.1 п. 288.5 ст.288 та ст.287 Податкового кодексу ДП «КБ «Південне» занижено орендну плату за землю за період з 03 серпня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 129722,78 грн., у тому числі по періодах:

- 2011 рік, а саме: серпень 2011 року - 4319,18 грн.; вересень 2011 року - 4478,70 грн.; жовтень 2011 року - 4478,70 грн.; листопад 2011 року - 4478,70 грн.; грудень 2011 року - 4478,70 грн.

- 2012 рік, а саме: січень 2012 року - 4478,70 грн.; лютий 2012 року - 4478,70 грн.; березень 2012 року - 4478,70 грн.; квітень 2012 року - 4478,70 грн.; травень 2012 року - 4478,70 грн.; червень 2012 року - 4478,70 грн.; липень 2012 року - 4478,70 грн.; серпень 2012 року - 4478,70 грн.; вересень 2012 року - 4478,70 грн.; жовтень 2012 року - 4478,70 грн.; листопад 2012 року - 4478,70 грн.; грудень 2012 року - 4478,70 грн.

- 2013 рік, а саме: січень 2013 року - 4478,70 грн.; лютий 2013 року - 4478,70 грн.; березень 2013 року - 4478,70 грн.; квітень 2013 року - 4478,70 грн.; травень 2013 року - 4478,70 грн.; червень 2013 року - 4478,70 грн.; липень 2013 року - 4478,70 грн.; серпень 2013 року - 4478,70 грн.; вересень 2013 року - 4478,70 грн.; жовтень 2013 року - 4478,70 грн.; листопад 2013 року - 4478,70 грн.; грудень 2013 року - 4478,70 грн.

6) п.286.2 ст.286 Податкового кодексу ДП КБ «Південне» не подано до СДПІ у м. Дніпропетровську Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2012 рік та 2013 рік по земельній ділянці по АДРЕСА_1, по фактичному розміщенню автостоянки площею 0,2297 га.

7) п.326.2, п.326.10 ст.326, п.327.1, п.327.2 ст.327 та п.328.2, п.328.2, п.328.4 ст.328 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено збір за спеціальне використання води у сумі 77018,21 грн., у тому числі по періодах:

- 2011 рік, а саме: 1 квартал 2011 року - 4847,85 грн.; 2 квартал 2011 року - 4847,85 грн.; 3 квартал 2011 року - 4847,85 грн.; 4 квартал 2011 року - 4847,85 грн.;

- 2012 рік, а саме: 1 квартал 2012 року - 5105,46 грн.; 2 квартал 2012 року - 5173,26 грн.; 3 квартал 2012 року - 5173,26 грн.; 4 квартал 2012 року - 5186,39 грн.

- 2013 рік,а саме: 1 квартал 2013 року - 5569,19 грн.; 2 квартал 2013 року - 5585,79 грн.; 3 квартал 2013 року - 5273,81 грн.; 4 квартал 2013 року - 20559,65 грн.

8) пп.240.1.1 п.240.1 ст.240, пп.242.1.1 п.242.1 ст.242, ст.243, п.249.3 ст.249 Податкового кодексу, в результаті чого занижено екологічний податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення у сумі 1802,21 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2011 року - 534,16 грн.; 4 квартал 2012 року - 447,86 грн.; 4 квартал 2013 року - 820,19 грн.

9) пп.240.1.3 п.240.1 ст.240, пп.242.1.3 п.242.1 ст.242, п.246.2 ст.246, п.249.6 ст.249 Податкового кодексу, в результаті чого занижено екологічний податок за розміщення відходів у сумі 1868,92 грн., у тому числі по періодах:

- 2011 рік, а саме: 1 квартал 2011 року - 150,86 грн.; 2 квартал 2011 року - 301,79 грн.; 3 квартал 2011 року - 224,07 грн.; 4 квартал 2011року - 57,89 грн.

- 2012 рік, а саме: 1 квартал 2012 року - 448,96 грн.; 2 квартал 2012 року - 197,38 грн.; 3 квартал 2012 року - 171,01 грн.; 4 квартал 2012 року - 316,96 грн.

10) пп. 14.1.47 п.14.1 ст.14, п.18.1 та п.18.2 ст. 18 розд. І, пп.140.1. абз. «г» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 170.9 ст. 170, ст.171 розд. ІV ПКУ, п.1 , п. 8 , п.16 розділу III Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон» № 59 від 13 березня 1998 року, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1998 року № 218/2658 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних на загальну суму 213850,48 грн., в тому числі по періодах: січень 2012 року - 1795,11 грн.; лютий 2012 року - 2 732,34 грн.; березень 2012 року -1231,16 грн., квітень 2012 року - 2185,17 грн.; травень 2012 року - 742,66 грн.; червень 2012 року - 4780,69 грн.; липень 2012 року - 21579,36 грн.; серпень 2012 року - 17902,62 грн.; вересень 2012 року - 1620,94 грн.; жовтень 2012 року - 10957,89 грн.; листопад 2012 року - 3734,38 грн.; грудень 2012 року - 1131,54 грн.; січень 2013 року - 1252,75 грн.; лютий 2013 року - 2365,46 грн.; березень 2013 року - 2486,71 грн.; квітень 2013 року - 4293,08 грн.; травень 2013 року - 3183,16 грн.; червень 2013 року - 2714,32 грн.; липень 2013 року - 40077,34 грн.; серпень 2013 року - 28183,41 грн.; вересень 2013 року - 39270,21 грн.; жовтень 2013року - 15638,22 грн.; листопад 2013 року - 1488,84 грн.; грудень 2013 року - 2503,13 грн.

11) п. 51.1 ст. 51,п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ та пп.3.1.13 п.3.1 ст.3 Порядку № 1020. На підставі п.1.9. Додатку №3 до «Методичних рекомендацій щодо приймання та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», затверджених наказом ДПС України від 14 червня 2012 року № 516, в результаті чого встановлено надання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф.№ 1-ДФ за I, II, III, IV квартали 2013 року з недостовірними даними.

12) ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зі змінами та доповненнями, в частині несвоєчасного надходження імпортної продукції на митну територію України.

13) ст.ст. 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п.1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами», в частині порушення порядку декларування валютних цінностей станом на 01 січня 2012 року, 01 квітня 2012 року, 01 липня 2012 року, 01 жовтня 2012 року.

16. Згідно з вказаним актом відповідач дійшов висновку про те, що позивачем:

- надано до перевірки первинні документи для підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Меблева компанія Україна», ПНТП «Регіон Сервіс», з ТОВ «АТР», з ТОВ «Термінал», ПП «Полюс», ТОВ «НВП «Екосфера», з ТОВ «БІК Каскад», ТОВ «АМД-Трейдінг», ТОВ «Перша дніпропетровська будівельна компанія», ТОВ «ВТС Комплект», ПП «Дніпропетровський інструментальний завод», ТОВ «Ривс», ТОВ «Дніпропаксервіс», ТОВ РГ «Бізнес Сувеніри», ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС «Дніпроекономресурси», ТОВ «Інвест-Проект», ТОВ ПМТЗ «Комплект С», ТОВ «НТ-Стіл», ТОВ «Хілдебрандт», ТОВ «Деваро - С», ПП «Адверса Плюс», ТОВ «Тексоіл», ТОВ «Віст ГруппЛІмітед», ТОВ «Металелектромаш», ФОП ОСОБА_2, ТОВ НВП «Рема», ТОВ ПП «Агроекспорт», ТОВ «Автодизель», ТОВ «НВП «Кріон», ЗАТ «Торговий будинок Південний Схід», ТОВ ПНТП «Регіон», ТОВ ТТЦ «Садко», ТОВ «Світязь», ТОВ «БК Спецбудмонтаж», Асоціація «Комплект», ТОВ НВКП «Дімеско», ТОВ «Монерон», ТОВ «Компанія СП», ТОВ «СМК ЛТД», ПП ОСОБА_3, ПП «Інтерком», ТОВ «Армекон», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Центр будівельних технологій», ТОВ «Центр будівельних технологій ЛТД», ПРАТ «П`єзотехніка», ТОВ «Електропостачання промислових підприємств», які не підтверджують факт здійснення господарських операцій та свідчать про нереальність (безтоварність) господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме: не підтверджують передачу (поставку) товару від контрагентів, оскільки згідно з отриманими актами від районних ДПІ встановлено, що підприємства-постачальники не знаходяться за юридичною адресою, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання, крім того, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а також технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також зазначає про невірне оформлення податкових накладних отриманих від ТОВ «Світязь» та ТОВ «Центр будівельних технологій», а саме в графі «кількість» зазначено «послуга», а необхідно було вказати обсяг у кількісному вираженні.

- завищено витрати за 2013 рік (по декларації по космічній діяльності) на суму адміністративних витрат, включених до вартості робіт отриманих від ПАТ «Дніпроважмаш» внаслідок включення до бази розрахунку адміністративних витрат вартості послуг сторонніх організацій, у вартості яких вже передбачені адміністративні витрати;

- завищено витрати по космічній діяльності на суму зайво відшкодованих добових витрат працівникам, які були відряджені до м. Байконур для виконання завдань за зовнішньоекономічними контрактами, які укладені між позивачем та підприємствами Російської Федерації, оскільки працівники позивача були відряджені до м. Байконур, яке є адміністративно-територіальною одиницею Республіки Казахстан, при цьому сума добових витрат працівникам проводилася із розрахунку 37,00 дол. США, як для відрядження до Російської Федерації;

- завищено витрати по звичайній діяльності на суму зайво відшкодованих добових витрат сезонним працівникам позивача, які були відряджені до філії «Пансіонат «Сокол» позивача та дитячого оздоровчого табору «Зоряний», оскільки працівники не знаходилися у службовому відрядженні в розумінні «Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон», затвердженої наказом Мінфіну від 13 березня 1998 року № 59, тому що весь період дії трудового договору працювали знаходячись у відрядженні у філії «Пансіонат «Сокол» та дитячому оздоровчому таборі «Зоряний», а не направлялися до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи;

- завищено суму витрат на суму зайвих доплат за збільшення обсягу виконуваних робіт, та на суму зайве нарахованих внесків до державних цільових фондів, оскільки водії автотранспортних засобів відділу № 39 позивача за специфікою своєї роботи не можуть працювати на двох транспортних засобах одночасно;

- завищено суму витрат на суму зайво виплаченої премії керівнику підприємства, оскільки: премія керівнику була розрахована за посадовим окладом місяця, в якому вона нарахована, а не за посадовим окладом місяця, за який передбачена її виплата, всупереч наказу Державного космічного агентства України від 16 березня 2012 року, п.п. б) п. 17 Контракту від 08 серпня 2011 року № 5-2011, п.п. 3 п. 1 постанови КМУ від 19 травня 1999 року № 859, п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, п. 2 Положення № 88; премія керівнику була нарахована в розмірі 100 % посадового окладу, а не в розмірі 100 % нарахованої зарплати за посадовим окладом за фактично відпрацьований на робочому місці час (без урахування часу перебування керівника у відрядженні) всупереч наказу Державного космічного агентства України від 22 червня 2012 року № 246, п.п. б) п. 17 Контракту від 08 серпня 2011 року № 5-2011, п.п. 3 п. 1 постанови КМУ від 19 травня 1999 року № 859, п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, п. 2 Положення № 88;

- в порушення «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, було допущено понаднормове списання пального, яке були безпідставно віднесене позивачем до витрат;

- було невірно визначено об`єкт оподаткування та неправомірно застосовано нульову ставку, по операціях з постачання послуг місце постачання яких визначено за межами митної території України згідно з укладеним з компанією «Orbital Sciences Corporation» контрактом №OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року, що призвело до завищення експортних операцій та заниженню податкових зобов`язань по декларації з ПДВ «Операції з постачання послуг за межами митної території України», оскільки позивач відповідно до умов вказаного контракту виконував роботи (послуги) із складання та розробки технічної документації, які підпадають під визначення «інжиніринг» і тому дані операції згідно з підпунктом «в» пункту 186.3 статті 186 ПК України є послугами, місце постачання яких визначено за межами митної території України;

- неправомірно включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ, за придбаними товарами (послугами), які призначаються для використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування (по операціях за контрактом № OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року з компанією «Orbital Sciences Corporation»), оскільки господарські операції за контрактом № OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року згідно підпункту «в» пункту 186.3 статті 186 ПК України є послугами, місце постачання яких визначено за межами митної території України;

- було занижено доходи та витрати від звичайної діяльності за 2013 рік на суму доходів від виконання дослідно-конструкторської роботи по етапах 16, 17 Державного контракту від 29 серпня 2003 року № Р-21-04-03 укладеного з Міністерством оборони Російської Федерації та витрат на проведення зазначених робіт, оскільки дослідно-конструкторські роботи по етапах 16, 17 Державного контракту від 29 серпня 2003 року №Р-21-04-03 були оформлені актом виконаних робіт, які підписано обома сторонами та затверджено Державним космічним агентством України у 2013 році;

- було занижено податкові зобов`язання по декларації з ПДВ № «Операції з постачання послуг за межами митної території України», оскільки позивач відповідно до умов Державного контракту від 29 серпня 2003 року №Р-21-04-03 укладеного з Міністерством оборони Російської Федерації виконував дослідно-конструкторські роботи, які підпадають під визначення «інжиніринг» і тому дані операції згідно з підпунктом «в» пункту 186.3 статті 186 ПК України є послугами, місце постачання яких визначено за межами митної території України;

- неправомірно включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ, за придбаними товарами (послугами), які призначаються для використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування (по операціях за Державним контрактом від 29 серпня 2003 року № Р-21-04-03 з Міністерством оборони Російської Федерації), оскільки господарські операції за вказаним контрактом від 29 серпня 2003 року № Р-21-04-03 є згідно з підпунктом «в» пункту 186.3 статті 186 ПК України послугами місце постачання, яких визначено за межами митної території України;

- завищено податковий кредит по рядку 15.1 декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг необоротних активів, які частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково в операціях, які не є об`єктом оподаткування-частина, що включається до складу податкового кредиту» в результаті застосування частки оподаткованих операцій протягом 2012 року та 2013 року.

- завищено податковий кредит на суму ПДВ за грудень 2012 року, в результаті проведеного (річного перерахунку) перерахунку коригування податкового кредиту у зв`язку з перерахунком частки використання товарів послуг в оподаткованих операціях. Також, завищено витрати на суму від`ємного значення курсових різниць від переоцінки вартості кредитних коштів, які виникли у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти, і які знаходилися на депозитному рахунку, оскільки вказані кошти не використані на розвиток Українсько-Бразильського проекту по створенню ракетного космічного комплексу «Циклон-4», а тому не є витратами, пов`язаними з провадженням господарської діяльності позивача;

- завищено суму витрат на суму зайво виплаченої доплати до мінімальної заробітної плати, індексації грошових доходів, та нарахувань внесків до державних цільових фондів, оскільки при перевірці правильності визначення посадових окладів встановлено порушення позивачем ст. 97 Кодексу законів про працю України в частині заниження розміру посадових окладів деяких категорій працівників в порівнянні з розміром мінімальної заробітної плати, що призвело до зайвої виплати доплати до мінімальної заробітної плати, до зайвої виплати індексації грошових доходів, та до зайвих нарахувань внесків до державних цільових фондів;

- позивачем в порушення п.п. 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України не нараховано і не перераховано у серпні, вересні 2012 року та січні 2013 року податки з доходів нерезидентів ЗАТ «Сплав-М» та ЗАТ «ІФ «Оріон-ХІТ», оскільки позивачем під час перевірки не було надано довідки, яка підтверджує статус ЗАТ «Сплав-М» як податкового резидента Російської Федерації, та оскільки позивачем було отримано довідку, яка підтверджує статус ЗАТ «ІФ «Оріон-ХІТ» як податкового резидента Російської Федерації після дати виплати доходу нерезиденту;

- занижено орендну плату за земельну ділянку по АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до листа Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради повернення вказаної земельної ділянки з користування за відповідним актом приймання-передачі не підтверджується та акт приймання-передачі земельної ділянки працівниками департаменту не готувався;

- занижено суму збору за спеціальне використання води, оскільки позивачем, у зв`язку із перевищенням встановленого річного ліміту використання води не було сплачено збір у п`ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт, та також, оскільки позивачем не було сплачено збір у двократному розмірі, у зв`язку із відсутністю вимірювальних приладів;

- занижено податок на доходи фізичних осіб, з доходу отриманого працівниками підприємства у вигляді перевищення суми добових над нормативами працівниками відрядженими до м. Байконур та безпідставно нарахованих та виплачених компенсаційних виплат на відрядження працівників до структурних підрозділів філії «Пансіонат «Сокол» та ДОТ «Зоряний».

17. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2015 року:

№ 0000254003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 4947863,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2473931,80 грн.;

№ 0000274003, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3740833,00 грн.;

№ 0000264003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 1856364,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1079616,50 грн.;

№ 0000284003, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4143123,00 грн.;

№ 0000294003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 59048,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36370,24 грн.;

№ 0000324003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 107488,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27212,20 грн.;

№ 0000344003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 213850,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 159317,22 грн.;

№ 0000314003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за основним платежем рентна плата за спеціальне використання води у розмірі 57626,81 грн. та за штрафними (фінансовими).

18. За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін

19. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

21. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого суду, окрім правомірності податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2015 року № 0000294003, № 0000314003 та № 0000324003 в частині податкового зобов`язання в розмірі 35396,18 грн. та штрафних санкцій в розмірі 8961,01 грн., № 0000274003 в частині зменшення суми від`ємного значення на 57379,8 грн., № 0000254003 в частині визначення податкових зобов`язань в сумі 6750,5 грн. та штрафу в сумі 3375,3 грн. та у задоволення позову в цій частині відмовив.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

23. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам відзиву проти адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

26. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України), що підлягає застосуванню у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

27. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

28. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

29. Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

30. Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

31. Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

32. Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

33. Відповідності до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

34. За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

35. Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

36. Пункт 198.2. статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

37. Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

38. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

39. Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

40. У силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

41. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

42. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

43. Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

44. Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

45. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

46. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

47. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

48. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

49. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

50. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

51. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

52. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

53. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у межах господарської діяльності шляхом укладання з ТОВ «Меблева компанія Україна», ПНТП «Регіон Сервіс», з ТОВ «АТР», з ТОВ «Термінал», ПП «Полюс», ТОВ «НВП «Екосфера», з ТОВ «БІК КАСКАД», ТОВ «АМД-Трейдінг», ТОВ «Перша Дніпропетровська будівельна компанія», ТОВ «ВТС Комплект», ПП «Дніпропетровський інструментальний завод», ТОВ «Ривс», ТОВ «Дніпропаксервіс», ТОВ РГ «Бізнес Сувеніри», ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС «Дніпроекономресурси», ТОВ «Інвест-Проект», ТОВ ПМТЗ «Комплект С», ТОВ «НТ-Стіл», ТОВ «Хілдебрандт», ТОВ «Деваро - С», ПП «Адверса Плюс», ТОВ «Тексоіл», ТОВ «Віст Групп Лімітед», ТОВ «Металелектромаш», ФОП ОСОБА_2, ТОВ НВП «Рема», ТОВ ПП «Агроекспорт», ТОВ «Автодизель», ТОВ «НВП «Кріон», ЗАТ «Торговий будинок Південний Схід», ТОВ ПНТП «Регіон», ТОВ ТТЦ «Садко», ТОВ «Світязь», ТОВ «БК Спецбудмонтаж», Асоціація ПМТЗ «Комплект», ТОВ НВКП «Дімеско», ТОВ «Монерон», ТОВ «КОМПАНІЯ СП», ТОВ «СМК ЛТД», ПП ОСОБА_3, ПП «Інтерком», ТОВ «Армекон», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Центр будівельних технологій», ТОВ «Центр будівельних технологій ЛТД», ПРАТ «П`єзотехніка», ТОВ «Елктропостачання промислових підприємств» договорів підряду та купівлі-продажу, додаткових угод, специфікацій та доповнень до них придбав будівельні матеріали та послуги з будівельних робіт.

54. Реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини придбання товарів (послуг), а саме: договірними цінами, пояснювальними записками, розрахунками, локальними кошторисами, зведеними кошторисними розрахунками вартості об`єкта будівництва, об`єктними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, актами прийому виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актом на додаткові роботи, актом на норми списання декоративної штукатурки, актом позачергового огляду корпусу, платіжними дорученнями, дефектними актами, протоколами розбіжностей, звітами про результати проведення процедури відкритих торгів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами про закінчення монтажних робіт, актами прийомки-здачі об`єкту в експлуатацію, технічними актами про виконання робіт, видатковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, відомостями виконання робіт, розшифровками витрат на матеріали, протоколами узгодження договірної ціни, структурами ціни, актами здачі-приймання науково-технічної продукції, сертифікатами приймальними актами. Вказаними контрагентами було виписано позивачу податкові накладні. При цьому, всі зазначені документи було надано позивачем до перевірки.

55. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

56. При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

57. Разом з тим, згідно з висновками перевіряючи осіб, які зазначено в акті перевірки, судами зазначено, що підставою для встановлення відсутності фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, стали:

- відсутність документів, що посвічують якість товарів, товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН;

- дані, наведені в актах перевірки постачальників позивача або їх контрагентів, про не знаходження окремих постачальників за юридичною адресою;

- відсутність у контрагентів основних фондів, рухомого та нерухомого майна, транспортних засобів та трудових ресурсів, об`єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій з поставки товарів та послуг, виконання робіт;

- не зазначення прізвища та ініціалів особи, яка підписала документ у деяких видаткових і товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерах та актах виконаних робіт.

58. Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

59. Крім того, судами попередніх інстанцій цілком об`єктивно враховано, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце

60. Не заслуговують на увагу й доводи про ненадання позивачем документів щодо якості придбаного товару та технічних паспортів, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості та технічні паспорти не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів.

61. При цьому, Верховний суд вважає, що доводи податкового органу про недоліки заповнення видаткових та податкових накладних є необґрунтованими, оскільки досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

62. Зокрема, Суд зауважує, що податковим органом не було наведено суттєвих зауважень до оформлення вказаних первинних документів, які б ставили під сумнів їх реальність чи не давали з`ясувати їх суть під час проведення господарської операції.

63. Щодо посилання на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів (щодо відсутності виробничого обладнання, складських приміщень, достатньої кількості працівників для здійснення господарської діяльності) Суд зазначає, що в підтвердження цих доводів відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували ці висновки (акти звірки, звіти 1ДФ тощо), та окрім того наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах, а доводи про неможливість станом на дату проведення перевірки встановити фактичне місцезнаходження окремих постачальників за юридичною адресою, не свідчать про неможливість виконання вказаним підприємством своїх зобов`язань на момент вчинення господарських операцій з позивачем.

64. Також, судами правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на діяльності актах перевірки контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

65. Суд касаційної інстанції, також, звертає увагу, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

66. Разом з тим, з огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та інші податкові зобов`язання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

67. Щодо не визнання відповідачем, господарських операцій позивача як реально здійснених операцій, у зв`язку з тим, що у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерах та актах виконаних робіт відсутні прізвище та ініціали особи, яка підписала документ, судом першої інстанції вірно зазначено наступне, що виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою закріплений у статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

68. Відносно доводів податкового органу про не визнання податкових накладних у зв`язку із їх складанням не по даті платіжного доручення та занесенням даних до податкової декларації по ПДВ із запізненням; анулюванням свідоцтва платника ПДВ у контрагентів позивача, що виписували відповідні податкові накладні; невірним оформленням податкових накладних отриманих позивачем від ТОВ «Світязь» та ТОВ «Центр будівельних технологій», а саме в графі «кількість» зазначено «послуга», а необхідно було вказати обсяг у кількісному вираженні, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про те, що з матеріалів справи вбачається, що анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагентів позивача відбулося пізніше, ніж дата складання відповідних податкових накладних. Тобто, на час здійснення господарських операцій, контрагенти позивача мали право на виписування податкових накладних.

69. Так, у пункті 201.2. статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

70. На час перевірки позивача діяв «Порядок заповнення податкової накладної», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22 листопада 2011 року № 1379, у якому зазначено: «у графі 6 відображається кількість (об`єм, обсяг) постачання товарів/послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: «послуга/проценти тощо» (пункт 12.5 Порядку № 1379).

71. Отже, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Світязь» (№ 68 від 26 жовтня 2011 року, № 78 від 11 листопада 2011 року, № 89 від 20 грудня 2011 року, № 7 від 09 липня 2012 року, № 41 від 31 серпня 2011 року, № 8 від 16 липня 2012 року, № 55 від 28 вересня 2012 року, № 47 від 13 вересня 2012 року, № 90 від 30 листопада 2012 року, № 51 від 27 вересня 2012 року, № 82 від 15 листопада 2012 року, № 4 від 28 січня 2013 року) та ТОВ «Центр будівельних технологій ЛТД» (№ 2 від 17 грудня 2013 року, № 1 від 11 листопада 2013 року, № 1 від 12 грудня 2013 року, № 2 від 23 жовтня 2013 року) в яких у графі 6 зазначено «послуга» виписані відповідно до діючого на той час Порядку № 1379.

72. Виписані податкові накладні відповідає вимогам Податкового кодексу України.

73. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшов вірного висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України, підпункту 2.4 пункту 2 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зазначені документи свідчать про те, що в наслідок спірних господарських операцій відбулися зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

74. Щодо не взяття до уваги відповідачем виправлень порушень, зроблених позивачем по акту ревізії Державної фінансової інспекції і поверненням постачальниками грошових коштів на розрахунковий рахунок та наданням розрахунків коригування до податкових накладних, внаслідок чого заповнено додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість» до податкової декларації за березень 2012 року та за березень 2014 року, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій відносно того, що оскільки постачальники зменшили суму податкових зобов`язань у зв`язку зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, тому позивачем при оформленні перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту правомірно було застосовано положення статті 192 Податкового кодексу України, а не статтю 50 Податкового кодексу України. Таким чином підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 1022 грн. відсутні.

75. Щодо завищення витрат за 2013 рік, у зв`язку із завищенням вартості науково-дослідної продукції по контракту № 0-32/001, що був укладений між позивачем та ПАТ «Дніпроважмаш» 26 жовтня 2010 року, Суд зазначає наступне.

76. Судами встановлено, що підпунктом 3.1. Контракту № 0-32/001 сторонами визначено договірну ціну контракту, предметом вказаного контракту є виконання складової частини дослідно-конструкторських робіт (ДКР) «Створення робочих місць для проведення заводських випробувань агрегатів стартового обладнання та стаціонарного стенду складання головного блоку КРК «Циклон-4» до їх поставки на космодром «Алкантара» (пп.1.1. Контракту № 0-32/001).

77. Контракт № 0-32/001 укладено на підставі контракту № ACS-22/2009 від 14 вересня 2009 року, що був укладений між ДП «КБ «Південне» та Бінаціональною компанією «Алкантара Циклон Спейс» (пп. 1.2. Контракту № 0-32/001).

78. Відповідно до статті 6 Закону України «Про космічну діяльність» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері космічної діяльності, в межах своєї компетенції є державним генеральним замовником науково-дослідних робіт з дослідження і використання космічного простору, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з проектування, виготовлення та випробування космічної техніки, у тому числі міжнародних космічних проектів.

79. Згідно з пунктом 1 Положення про Державне космічне агентство України, що затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 442/2011, Державне космічне агентство України входить до системи органів виконавчої влади, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері космічної діяльності.

80. Отже, державним генеральним замовником науково-дослідних робіт з дослідження і використання космічного простору, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з проектування, виготовлення та випробування космічної техніки, у тому числі міжнародних космічних проектів є Державне космічне агентство України. Тому, Бінаціональна компанія «Алкантара Циклон Спейс» державним замовником вважатися не може.

81. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що вартість виконаних ПАТ «Дніпроважмаш» робіт не може бути завищеною, як стверджує відповідач, оскільки суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що дослідно-конструкторські роботи за Контрактом № 0-32/001 здійснювалися не в рамках виконання державного замовлення і державні фіксовані або регульовані ціни на дослідно-конструкторські роботи за цим контрактом не встановлювалися, а отже ціна за Контрактом № 0-32/001 не є державно регульованою ціною, а є вільною ціною, яка була встановлена ДП «КБ «Південне» та ПАТ «Дніпроважмаш» за взаємною згодою.

82. Роботи за підетапами 2.2 та 2.3 етапу 2 «Проведення будівельних робіт» календарного плану контракту № 0-32/001 були виконані ПАТ «Дніпроважмаш» та прийняті позивачем, про що було складено відповідний акт.

83. Висновки відповідача про завищенням вартості науково-дослідної продукції по контракту № 0-32/001 ґрунтуються на твердженні Державної фінансової інспекції про порушення позивачем пункту 314 «Методичних рекомендацій формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості», затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09 липня 2007 року № 373. Відповідно до якого, не відображається в цій статті калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючих виробів, що не потребують обробки й монтажу на підприємстві».

84. Відповідно до пункту 173 Методичних рекомендацій, до статті калькуляції «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій» включається, зокрема, вартість робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами. При цьому, в наведеному пункті зазначено, що до робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробка сировини та матеріалів, які використовуються у виробництві, часткова обробка напівфабрикатів та виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

85. Отже, суд першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що Методичні рекомендації не містять заборони на включення контрагентом при формуванні собівартості продукції до складу власних адміністративних витрат, вартості послуг сторонніх організацій, у вартості яких вже передбачені адміністративні витрати.

86. Також, висновок контролюючого органу щодо завищення ПАТ «Дніпроважмаш» вартості робіт за окремими етапами контракту № 0-32/001 внаслідок включення вартості послуг сторонніх організацій, у вартості яких вже передбачені адміністративні витрати, до бази розрахунку адміністративних витрат за окремими підетапами Контракту № 0-32/001, було зроблено за результатами проведення зустрічної звірки на ПАТ «Дніпроважмаш».

87. При проведенні зустрічної звірки за договорами між ПАТ «Дніпроважмаш» та його субпідрядниками (співвиконавцями), а саме ДП «ВО ПМЗ ім. А.М. Макарова» та ТОВ «Міськшляхрембуд». У свою чергу, позивач відповідно до матеріалів справи, при укладенні контракту № 0-32/001 та під час його виконання, не мав доступу до документів, які б надавали йому змогу перевірити структуру витрат за договорами укладеними між ПАТ «Дніпроважмаш» та його субпідрядниками (співвиконавцями).

88. З урахуванням вищенаведеного судами обґрунтовано зазначено, що контракт № 0-32/001 від 26 лютого 2010 року, акт здачі-приймання № 2 від 29 березня 2013 року до контракту № 0-32/001 від 26 лютого 2010 року, структура витрат по підетапу № 2.2., розшифрування витрат по підетапу 2.2., структура витрат по підетапу № 2.3., розшифрування витрат по підетапу 2.3., не містять даних які б свідчили про завищення вартості виконаних ПАТ «Дніпроважмаш» робіт за підетапами 2.2., 2.3. вказаного контракту.

89. Разом з тим, відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів завищення вартості виконаних ПАТ «Дніпроважмаш» робіт за підетапами 2.2., 2.3. контракту № 0-32/001 від 26 лютого 2010 року.

90. Щодо завищення витрати по космічній діяльності на суму зайво відшкодованих добових витрат працівникам, які були відряджені до м. Байконур для виконання завдань за зовнішньоекономічними контрактами, які укладені між позивачем та підприємствами Російської Федерації, оскільки працівники позивача були відряджені до м. Байконур, яке є адміністративно-територіальною одиницею Республіки Казахстан, при цьому сума добових витрат працівникам проводилася із розрахунку 37,0 дол. США, як для відрядження до Російської Федерації, а не з розрахунку 25,00 дол. США, як для відрядження до Республіки Казахстан, що призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) ДП «КБ «Південне» у сумі 552279,12 грн.

91. При вирішені даного питання, суди попередніх інстанцій виходить з наступного.

92. Відповідно до абз. 3 частини першої статті 1 Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом Республіки Казахстан «О статусе города Байконур, порядке формирования и статусе его органов исполнительной власти» від 23.12.1995 р.: «На период аренды комплекса "Байконур" город Байконур в отношениях с Российской Федерацией наделяется статусом, соответствующим городу федерального значения Российской Федерации, с особым режимом безопасного функционирования объектов, предприятий и организаций, а также проживания граждан».

93. Отже, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи особливий статус м. Байконур як міста федерального значення Російської Федерації з особливим режимом проживання, суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем не були зайво відшкодовані добові витрати працівникам, які були відряджені до нього для виконання завдань за зовнішньоекономічними контрактами, а тому і витрати по космічній діяльності, у зв`язку із зазначеними виплатами добових, позивачем не було завищено.

94. Щодо висновків відповідача про завищення позивачем витрат по звичайній діяльності на суму зайво відшкодованих добових витрат сезонним працівникам позивача, які були відряджені до філії «Пансіонат «Сокол» позивача та дитячого оздоровчого табору «Зоряний».

95. Як встановлено судами, працівники позивача приймалися на роботу до відділу 13, який знаходиться в м. Дніпропетровську, мешкали у м. Дніпропетровську і направлялися у відрядження для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи до філії «Пансіонат «Сокол» та дитячого оздоровчого табору «Зірковий», які знаходяться за межами м. Дніпропетровськ.

96. При цьому, відповідачем не доведено, що працівники позивача не знаходилися у службовому відрядженні у філії «Пансіонат «Сокол» та дитячому оздоровчому таборі «Зоряний». Крім того чинне законодавство не містить заборони для направлення у відрядження будь-яких робітників, з якими є трудові відносини, в тому числі і сезонних.

97. Ураховуючи зазначені обставини, які свідчать про відсутність завищення позивачем витрат на суму зайво відшкодованих добових витрат та безпідставно нарахованих та виплачених компенсаційних виплат на відрядження працівникам підприємства.

98. Щодо завищення суми витрат на суму зайвих доплат водіям автотранспортних засобів відділу №39 позивача за збільшення обсягу виконуваних робіт, та на суму зайво нарахованих внесків до державних цільових фондів.

99. Під час судового розгляду у судів попередніх інстанцій з`ясовано та підтверджено матеріалами справи, що водії підприємства, які отримували доплати за збільшення обсягу виконуваних робіт, працювали на транспортних засобах різних класів. Тобто водії могли поєднувати роботу на транспортних засобах різного класу, виконавши роботу на вантажівці - водій мав змогу виконувати потім роботу на транспортному засобі іншого класу, що збільшувало обсяг робіт конкретного працівника, а і тому вони мають право на доплату за збільшення обсягу виконуваних робіт. Такі доплати відносяться до фонду оплати праці, та мають право бути віднесені до витрат відповідно до пункту 142.1 статті 142 Податкового кодексу України, внески до державних цільових фондів, у зв`язку із здійсненням зазначених доплат, також мають право бути віднесені до витрат відповідно до п.п. 138.10.4, пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України.

100. При цьому, відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що позивачем були здійснені зайві доплати водіям автотранспортних засобів відділу № 39 позивача за збільшення обсягу виконуваних робіт та у зв`язку з цим проведено зайве нарахування внесків до державних цільових фондів.

101. Щодо наявності обставин завищення суми витрат на суму зайво виплаченої премії керівнику підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає.

102. Відповідно до підпункту б) пункту 17 Контракту від 08 серпня 2011 року № 5-2011, укладеного з ОСОБА_2 , який призначений на посаду Генерального конструктора-Генерального директора ДП «КБ "Південне»: "За виконання обов`язків, передбачених цим Контрактом, Керівникові нараховується щомісячна заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених керівнику: премії в розмірі 100 відсотків нарахованої заробітної плати за посадовим окладом, але не більше посадового окладу. У разі допущення на підприємстві нещасного випадку із смертельним наслідком з вини підприємства премія Керівникові не нараховується. Премія не нараховується також у разі: відсутності прибутку за звітній період та з початку року; наявності простроченої заборгованості із заробітної плати працівникам - до повного погашення заборгованості; наявності недоїмки по платежах до бюджетів та державних цільових фондів; невиконання наказів та розпоряджень Органу управління майном. Рішення про виплату Керівнику премії приймається і оформлюється наказом по Органу управління майном".

103. У наказах Державного космічного агентства України, щодо преміювань керівника підприємства зазначено про виплату премії у розмірі 100% посадового окладу за фактично відпрацьований час за кожен місяць кварталу, за якій преміюється керівник. У наказах не вказується який оклад береться за основу нарахування, йдеться тільки про фактично відпрацьований час.

104. Суди, надаючи оцінку вказаним документам та виходячи з їх змісту обґрунтовано дійшли до висновку про те, що при розрахунку премії керівника, повинен використовуватися посадовий оклад місяця, за який передбачена виплата премії, а не посадовий оклад, який діяв у місяці нарахування премії. При цьому, Суд вважає правильним зауваження, що перебування в службовому відрядженні не впливає на розмір премії. Оскільки жодних заборон щодо цього КЗпП України не передбачає.

105. Слід звернути увагу, що заохочення за успішні пуски ракет-носіїв та розробки конструкторської документації відносяться до пункту 21 розділу 3 Контракту від 08 серпня 2011 року № 5-2011, в якому зазначено, що крім умов матеріального забезпечення, зазначених у пунктах 17-20 Контракту, Керівникові на підставі рішення Органу управління майном можуть виплачуватися інші виплати в сумах і порядку, передбачених чинним законодавством

106. Отже, заохочення за успішні пуски ракет-носіїв та розробки конструкторської документації не відносяться до премій, що зазначені у п.п. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859, а є заохоченнями за успіхи в роботі, виплата яких передбачена статтею 143-144 Кодексу законів про працю України та умовами Контракту від 08 серпня 2011 року № 5-2011.

107. З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтовано висновку про те, що позивач не здійснював зайвих виплат премії керівнику підприємства, а тому і витрати, у зв`язку із виплатою премії керівнику підприємства, позивачем не було завищено.

108. Щодо вказаних в акті перевірки від 17 квітня 2015 року № 202/28-01-40-03-14308304 порушень позивачем «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, щодо допущення понаднормованого списання пального, яке безпідставно віднесено позивачем до витрат, Суд зазначає, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивачем при визначенні його оподаткованого доходу було враховано витрати на пальне у IV кварталі 2012 року (в частині понаднормованого списання), за відсутності відповідних первинних документів, по автомобілях Seat Toledo державний номер НОМЕР_1 , Nissan Maxima державний номер НОМЕР_2 , в кількості 116,78 літрів на суму 1119,24 грн.

109. Щодо зазначення, в акті перевірки від 17 квітня 2015 року № 202/28-01-40-03-14308304 про невірне визначення-позивачем об`єкта оподаткування та неправомірного застосування нульової ставки, по операціях з постачання послуг місце постачання, яких визначено за межами митної території України, згідно з укладеним з Компанією "Orbital Sciences Corporation" Контрактом №OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року, що призвело до завищення експортних операцій та заниженню податкових зобов`язань по декларації з ПДВ "Операції з постачання послуг за межами митної території України", оскільки позивач відповідно до умов Контракту №OSC-YN-1212 ,виконував роботи (послуги) із складання та розробки технічної документації, які підпадають під визначення "інжиніринг" і тому ці операції згідно з підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 ПК України є послугами місце постачання, яких визначено за межами митної території України, також по операціях за Контрактом №OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року з Компанією "Orbital Sciences Corporation" позивачем неправомірно включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ, за придбаними товарами (послугами), які призначаються для використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування, оскільки господарські операції за вказаним контрактом є згідно з підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України послугами, місце постачання яких визначено за межами митної території України.

110. Відповідно до пункту 195.1.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України, при цьому товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

111. Згідно з пп. б) пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів в разі експорту товарів вважається дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

112. Я встановлено судами, технічна документація, яка поставлялася за умовами Контракту № OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року з Компанією "Orbital Sciences Corporation", та яка відповідала терміну «товари» визначеному Митним кодексом України, вивезена за межі митної території України.

113. У абз.2 пп. 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що в цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін "товари" вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України.

114. Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем було правильно визначено об`єкт оподаткування та правомірно застосовано нульову ставку, по операціях з поставки (вивезення) технічної документації за межі митної території України згідно з укладеним з Компанією "Orbital Sciences Corporation" Контрактом №OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року та правомірно включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ, за придбаними товарами (послугами), які призначалися для використання в операціях з поставки (вивезення) технічної документації за межі митної території України за умовами Контракту №OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року з Компанією "Orbital Sciences Corporation".

115. Щодо висновків в акті перевірки про заниження позивачем доходів та витрат від звичайної діяльності за 2013 року на суму доходів від виконання дослідно-конструкторської роботи по етапах 16, 17 Державного контракту від 29 серпня 2003 року № Р-21-04-03, укладеного з Міністерством оборони Російської Федерації, та витрат на проведення зазначених робіт.

116. Як вірно встановлено судами дохід та витрати за етапами 16 та 17 Державного контракту не можуть бути відображеними у бухгалтерському обліку позивача, оскільки на момент проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «КБ «Південне» Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області, додаткові угоди до Державного контракту, що встановлюють порядок поставки замовнику технічної документації за етапами 16 та 17 Державного контракту від 29 серпня 2003 року № Р-21-04-03, не були укладені і технічна документація за етапами 16 та 17 Державного контракту від 29 серпня 2003 року № Р-21-04-03 не була поставлена замовнику за контрактом.

117. Отже позивач не виконав свої зобов`язання за Державним контрактом від 29 серпня 2003 року № Р-21-04-03, який у подальшому було розірвано його сторонами.

118. Щодо висновків в акті перевірки про заниження позивачем податкових зобов`язань по декларації з ПДВ «Операції з постачання послуг за межами митної території України», оскільки позивач відповідно до умов Державного контракту від 29 серпня 2003 року № Р-21-04-03, укладеного з Міністерством оборони Російської Федерації, виконував дослідно-конструкторські роботи, які підпадають під визначення «інжиніринг», і тому ці операції згідно з підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України є послугами місце постачання, яких визначено за межами митної території України. Також по операціях, за вказаним контрактом, позивачем неправомірно включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ, за придбаними товарами (послугами), які призначаються для використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування, оскільки господарські операції за вказаним контрактом є, згідно з підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України, послугами місце постачання, яких визначено за межами митної території України.

119. Суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що технічна документація, що повинна була поставлятися за етапами 16 та 17 Державного контракту від 29 серпня 2003 року № Р21-04-03 відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про переміщення товарів у рамках співробітництва в освоєнні космічного простору, створенні та експлуатації ракетно-космічної та ракетної техніки від 11 лютого 2001 року є товаром, а отже вказана господарська операція відноситься до операцій, що відповідно до пункту 195.1.1 статті 195 Податкового кодексу України підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

120. З тим, що технічна документація, яка поставляється відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про переміщення товарів у рамках співробітництва в освоєнні космічного простору, створенні та експлуатації ракетно-космічної та ракетної техніки від 11 лютого 2001 року є товаром також погоджується і відповідач, зазначаючи про це на сторінці 342 акта перевірки від 17 квітня 2015 року №202/28-01-40-03-14308304.

121. Щодо висновків в акті перевірки про те, що позивачем завищено витрати на суму від`ємного значення курсових різниць від переоцінки вартості кредитних коштів, які виникли у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти, і які знаходилися на депозитному рахунку, оскільки вказані кошти не використані на розвиток Українсько-Бразильського проекту по створенню ракетного космічного комплексу "Циклон-4", і тому не є витратами, пов`язаними з провадженням господарської діяльності позивача, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

122. Так, судами було вірно з`ясовано, що витрати по космічній діяльності, у зв`язку із включенням до складу витрат від`ємного значення курсових різниць від переоцінки зобов`язань, які виникли у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти при перерахунку кредитних коштів, не використаних за цільовим призначенням станом на 31 грудня 2013 року, є витратами, пов`язаними з провадженням господарської діяльності позивача, оскільки позивача було зобов`язано розміщувати тимчасово вільні кредитні кошти, залучені у ВАТ "Сбербанк Росії" на умовах кредитного договору від 16 вересня 2011 року, у державних банках на строкових депозитних вкладах з подальшим використанням отриманих відсотків на обслуговування цього кредиту відповідно до Договору про погашення заборгованості державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" перед державою за виконання гарантійних зобов`язань від 21 жовтня 2011 року № 15010-02/155 укладеного між позивачем та Міністерством фінансів України та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 111 від 16 лютого 2011 року. Наявність вказаних обставин підтверджується листом Міністерства фінансів України від 08 грудня 2011 року.

123. Щодо зазначення в акті перевірки про те, що позивачем було завищено витрати за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму тимчасової податкової різниці, яка виникла в результаті порівняння загальної вартості усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та загальною вартістю усіх груп основних фондів за даними податкового обліку станом на 01 квітня 2011 року, у зв`язку із включенням Корпусу № 15а за інвентарним № 3193 (дата введення в експлуатацію 01 січня 1983 рік) у сумі 5386167,93 грн., при тому, що, згідно з реєстром основних засобів групи 1 у розрізі будівель та споруд, який було надано позивачем у ході перевірки, вартість цієї будівлі станом на 01 жовтня 2010 року дорівнювала 0 грн.

124. Судами встановлено, що позивачем було допущено технічну помилку під час оформлення матеріалів інвентаризації Корпуса № 15а від 01 жовтня 2010 року, в частині зазначення вартості Корпуса № 15а станом на 01 жовтня 2010 року в розмірі 0 грн., що підтверджується матеріалами інвентаризації від 31 жовтня 2010 року, 01 квітня 2011 року, 31 жовтня 2011 року, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не було завищено витрати за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму тимчасової податкової різниці, яка виникла в результаті порівняння загальної вартості усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та загальною вартістю усіх груп основних фондів за даними податкового обліку станом на 01 квітня 2011 року.

125. Щодо завищення позивачем податкового кредиту по рядку 15.1 Декларації "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг необоротних активів, які частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково в операціях, які не є об`єктом оподаткування - частина, що включається до складу податкового кредиту" на загальну суму ПДВ 306171 грн., в результаті застосування частки оподатковуваних операцій протягом 2012 року та 2013 року.

126. Ураховуючи те, що судами було вірно встановлено обставини справи щодо формування позивачем податкового кредиту по рядку 15.1 декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг необоротних активів, які частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково в операціях, які не є об`єктом оподаткування, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було завищено податковий кредит по рядку 15.1 вказаної декларацій в результаті застосування частки оподаткованих операцій протягом 2012 року та 2013 року та також не завищено позивачем і податковий кредит на суму ПДВ за грудень 2012 року, в результаті проведеного (річного перерахунку) перерахунку коригування податкового кредиту у зв`язку з перерахунком частки використання товарів послуг в оподаткованих операціях.

127. Щодо доводів скаржника про заниження позивачем орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за період з 03 серпня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

128. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) 31 травня 2006 року було укладено договір оренди землі, згідно з пп. 1.1. п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 3.1 Договору оренди землі, договір укладено на п`ять років.

129. При цьому, після спливу п`яти року, а саме 02 серпня 2011 року строк дії Договору оренди землі закінчився та його строк сторонами не продовжено.

130. Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

131. Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

132. Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є тільки договір оренди такої земельної ділянки.

133. У пункті 288.2 статті 288 Податкового кодексу України зазначено, що платником орендної плати є тільки орендар земельної ділянки.

134. Згідно з копією рішення Дніпропетровської міської ради від 25.07.2012 р. № 136/26 «Про договори оренди, термін дії яких закінчився», відповідно до якого земельну ділянку по АДРЕСА_1 . було вилучено та зараховано до земель міста; акт від 28 серпня 2012 року, що засвідчує фактичну передачу ДП «КБ «Південне» земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Дніпропетровській міській раді. Згідно з декларацією з плати за землю за період з 03 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року позивачем сплачено земельний податок по вказаній земельній ділянці у розмірі 7411,27 грн.

135. Враховуючи вказані обставини, суди правильно вважали, що позивач до 28 серпня 2012 року фактично користувався земельною ділянкою, тому нарахування відповідачем плати за землю за період з 02 серпня 2011 року по 28 серпня 2012 року є правомірними.

136. Проте, враховуючи повернення позивачем орендованої землі згідно з актом від 28 серпня 2012 року, що є додатком до зазначеного договору оренди землі, та недійсність якого податковим органом доведено під час судового розгляду у судів попередніх інстанцій не було, нарахування орендної плати за період з 28 серпня 2012 року по 31 грудня 2013 року є безпідставним.

137. Враховуючи викладене суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2015 року № 0000324003 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення податкових зобов`язань в розмірі 72092,62 грн., та штрафних санкцій в розмірі 18251,19 грн. нарахованих за період з 28 серпня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

138. Щодо завищення суми витрат на суму зайво виплаченої доплати до мінімальної заробітної плати, індексації грошових доходів, та нарахувань внесків до державних цільових фондів.

139. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

140. При перевірці правильності визначення посадових окладів контролюючим органом встановлено порушення позивачем статті 97 Кодексу законів про працю України в частині заниження розміру посадових окладів деяких категорій працівників в порівнянні з розміром мінімальної заробітної плати, що призвело до зайвої виплати: доплати до мінімальної заробітної плати, індексації грошових доходів та до зайвих нарахувань внесків до державних цільових фондів.

141. Згідно з актом перевірки в ході ревізії ДФІ в Дніпропетровській області при перевірці правильності визначення посадових окладів ДП КБ «Південне» встановлено, що пунктом 5.1.2 Галузевої Угоди на 2004- 2005 роки між НКАУ та профспілкою працівників космічного та загального машинобудування України, передбачено встановлювати мінімальну тарифну ставку робітника І розряду у розмірі не менше як 121 відсоток мінімальної заробітної плати.

142. В 2011 році мінімальна заробітна плата відповідно до Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про державний бюджет України на 2011 рік» (зі змінами та доповненнями) встановлена з 01.01.2011 - 941,00 грн., з 01.04.2011 - 960,00 грн., з 01.10.2011 - 985,00 грн., з 01.12.2011 - 1004,00 грн.

143. Згідно з п. 4.3 колективного договору на 2007-2008 роки між адміністрацією та трудовим колективом підприємства схваленого на загальних зборах від 15 грудня 2007 року та зареєстрованого виконкомом Красногвардійської районної Ради від 24 грудня 2007 року реєстраційний № 117, передбачено коригувати в місячний термін після виходу постанови про збільшення мінімального розміру заробітної плати із встановленням нового розміру оплати з моменту введення.

144. Шляхом співставлення особових карток працівників підприємства, схеми мінімальних посадових окладів ІТР та службовців станом на 01 жовтня 2010 року, яка діяла в 2011 році, за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року судом встановлено, що згідно з зазначеною схемою розмір посадових окладів деяких категорій працівників є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, що не відповідає вимогам статті 97 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ, п.5.1.2 Галузевої угоди та п.4.3 Колективного договору.

145. У зв`язку з чим Державною фінансовою інспекцією у Дніпропетровській області було зроблено перерахунок посадових окладів з урахуванням вимог статті 97 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIІІ, п.5.1.2 Галузевої угоди та п.4.3 Колективного договору по 381 працівнику підприємства.

146. Разом з тим, судом апеляційної інстанції відзначено, що доказів які б свідчили про помилковість встановлення контролюючим органом наявності зазначених обставини позивачем суду не надано.

147. Отже, у заявку з викладеним, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вищезазначене порушення призвело до недоотримання працівниками підприємства посадових окладів, а недоотримання посадових окладів, в свою чергу, призвело до зайвої виплати ДП КБ «Південне» індексації грошових доходів на загальну суму 127 228,58 грн. за квітень - грудень 2011 року та до зайвої виплати доплати до мінімальної заробітної плати за 2011 рік на загальну суму 131 541,74 грн., що є порушенням вимоги статті 97 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-ІІІ, п.5.1.2 Галузевої угоди на 2004 - 2005 роки між НКАУ і профспілкою працівників космічного та загального машинобудування України та п.4.3 Колективного договору на 2007-2008 роки між адміністрацією та трудовим колективом підприємства.

148. Крім того, вищенаведене призвело до зайвого нарахування внесків до державних цільових фондів за 2011 рік на загальну суму 89525,22 грн.

149. Враховуючи вказані обставини суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтовано зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо суперечності зазначених висновків відповідача та відсутності в діях позивача зайвої виплати доплати до мінімальної заробітної плати, та як наслідок порушення пп.138.8.2 п.138.8, абз. в) п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України - завищення суми витрат на суму зайве виплаченої індексації грошових доходів за II - IV квартали 2011 року на загальну суму 127 228,59 грн. та на суму зайве нарахованих внесків до державних цільових фондів за 2011 рік на загальну суму 89525,22 грн. У зв`язку з чим відповідачем згідно з ППР № 0000274003 від 22 квітня 2015 року зменшено суму від`ємного значення на 57379,8 грн. та ППР № 0000254003 від 22 квітня 2015 року визначено податкові зобов`язання в сумі 6750,5 та штраф в сумі 3375,3 грн.

150. На підставі викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування ППР № 0000254003, № 0000274003, а саме ППР № 0000274003 від 22 квітня 2015 року в частині зменшення суму від`ємного значення на 57379,8 грн. та ППР № 0000254003 від 22 квітня 2015 року в частині визначення податкових зобов`язань в сумі 6750,5 та штрафу в сумі 3375,3 грн. задоволенню не підлягають.

151. З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій у задоволеній частині ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

152. Інших переконливих доводів ніж зазначено в касаційній скарзі, в тому числі і в ході розгляду у судах попередніх інстанцій, на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та контрагентами, є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією не представлено.

153. Між тим, доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій у задоволеній частині вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

154. У розрізі наведеного вище, касаційний суд вбачає законні підстави погодитись з висновком суду першої та апеляційного інстанцій у задоволеній частині, не спростованим доводами касаційної скарги, про недоведеність податковим органом порушень позивачем податкового законодавства, який зроблено з правильною оцінкою усіх доказів в сукупності та обставин у даній справі.

155. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

156. Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи в оскаржуваній частині та вважає, що суди повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

157. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі № 804/7881/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов

Джерело:ЄДРСР 96592196

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 28.04.2021 по справі № 804/7881/15 Касаційний адміністративний суд

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

118 786 131

24 437

2 574

528 932

22 618 435

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 28.04.2021 по справі № 804/7881/15 Касаційний адміністративний суд

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!