open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 804/7881/15
Моніторити
Постанова /28.04.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.04.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /02.11.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /05.09.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /23.06.2016/ Вищий адміністративний суд України Постанова /26.05.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.04.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.09.2015/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.09.2015/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Постанова /21.08.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.06.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 804/7881/15
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /28.04.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /26.04.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /02.11.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /05.09.2016/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /23.06.2016/ Вищий адміністративний суд України Постанова /26.05.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /21.04.2016/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.09.2015/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.09.2015/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Постанова /21.08.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.06.2015/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року

справа № 804/7881/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Панченко О.М. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у справі №804/7881/15 за позовом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» 26 червня 2015 року звернулось до суду з позовом до спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, правонаступником якої є спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, згідно з яким просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2015 року №0000254003, №0000274003, №0000264003, №0000284003, №0000294003, №0000324003, №0000314003, №0000314003.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті від 17 квітня 2015 року №202/28-01-40-03-14308304 (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами про те, що виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з запереченням на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по питаннях, які наведенні у запереченні Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №202/28-01-40-03-14308304 від 17 квітня 2015 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

1) п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 , п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 , абз. 3 п.п. 5.3.3, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР), із змінами та доповненнями, пп.14.1.13, п.п.14.1.85, п.п.14.1.185, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п 135.2 , п.п. 135.5.2, ст.135, п.137.1, 137.4, п. 137.16 ст.137, пп. 138.1.1 п.138.1, п. 138.2, пп.138.8.2 п.138.8, п.138,8, пп.138.10.2 пп.138.10.4 п.138.10 п.п.138.12.2 п.138.12 ст. 138, абзац 3 пп.139.1.6, пп.139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) та пункту 6 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, ст.1 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 та пункту 6 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, ст.1 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток по звичайній діяльності всього на загальну суму 4 947 863,5 грн., в тому числі: за 2012 рік - 777 396,9 грн., в тому числі: ІІ квартал 2012 рік - 321 174,8 грн., ІІІ квартал 2012 рік - 109251,1 грн., за IV квартал 2012 рік - 346 971 грн., 2013 рік - 4 170 466,6 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по космічній діяльності всього у сумі 3 740 833 грн., у тому числі: заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 рік - 997 740 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 4 738 573 грн., в тому числі: за ІІ- IV квартал 2011 рік - 649 061 грн., за 2012 рік - 1 217 825 грн., 2013 рік - 2 871 687 грн.;

2. пп. «в» п. 186.3 ст. 186, п. 185.1 ст. 185, п. 192.1 ст. 192 пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 199.2, п.199.3, п. 199.4 ст.199 та п. 201.2 ст. 201, пп. 14.1.244 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, порядків заповнення податкової звітності № 166 30.05.1997 затвердженим наказом ДПА України, №1492 25.11.2011 затвердженим наказом Міністерства фінансів України в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати всього на суму 1967958 грн. в т.ч.: за травень 2011 року на суму 944023 грн., за червень 2011 року на суму 111594 грн., за липень 2011 року на суму 276619 грн., за серпень 2011 року на суму 26250 грн., за листопад 2011 року на суму 102089 грн., за липень 2012 року на суму 834933 грн., за серпень 2012 року на суму 140478 грн., за вересень 2012 року на суму 137710 грн.

завищено залишок від'ємного значення що включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 3274792 грн. в т.ч.: за грудень 2013 року в сумі 3274792 грн.

завищено від'ємне значення що включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 868331 грн. в т.ч.: за грудень 2013 року в сумі 868331 грн.

3. п.160.1, п.160.2 статті 160 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи нерезидентів (інжиніринг) у сумі 59048,10 грн., у тому числі за ІІІ кв. 2012 року на суму 36579,21 грн., за 2013 рік на суму 22468,89 грн.

4. п.п.16.1.3. п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п.п 49.18.2, 49.18.3 п.49.18 ст.49 п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, наказів ДПА України від 28 лютого 2011 року №114, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011року за №397/19135 та від 28 вересня 2011 року №1213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2011 року за №1215/19953, у частині ненадання ДП «КБ «Південне» додатків ПН до рядка 17 Податкових декларацій з податку на прибуток від 05 листопада 2012 року №9068697679, від 30 січня 2013 року №9086165530, від 28 лютого 2014 року №9090880837.

5. ст.17, ст.31, ст.34 Закону №161, пп.288.5.1 п. 288.5 ст.288 та ст.287 Податкового кодексу ДП «КБ «Південне» занижено орендну плату за землю за період з 03 серпня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 129722,78 грн., у тому числі по періодах:

- 2011 рік, а саме: серпень 2011 року - 4319,18 грн.; вересень 2011 року - 4478,70 грн.; жовтень 2011 року - 4478,70 грн.; листопад 2011 року - 4478,70 грн.; грудень 2011 року - 4478,70 грн.

- 2012 рік, а саме: січень 2012 року - 4478,70 грн.; лютий 2012 року - 4478,70 грн.; березень 2012 року - 4478,70 грн.; квітень 2012 року - 4478,70 грн.; травень 2012 року - 4478,70 грн.; червень 2012 року - 4478,70 грн.; липень 2012 року - 4478,70 грн.; серпень 2012 року - 4478,70 грн.; вересень 2012 року - 4478,70 грн.; жовтень 2012 року - 4478,70 грн.; листопад 2012 року - 4478,70 грн.; грудень 2012 року - 4478,70 грн.

- 2013 рік, а саме: січень 2013 року - 4478,70 грн.; лютий 2013 року - 4478,70 грн.; березень 2013 року - 4478,70 грн.; квітень 2013 року - 4478,70 грн.; травень 2013 року - 4478,70 грн.; червень 2013 року - 4478,70 грн.; липень 2013 року - 4478,70 грн.; серпень 2013 року - 4478,70 грн.; вересень 2013 року - 4478,70 грн.; жовтень 2013 року - 4478,70 грн.; листопад 2013 року - 4478,70 грн.; грудень 2013 року - 4478,70 грн.

6. п.286.2 ст.286 Податкового кодексу ДП КБ «Південне» не подано до СДПІ у

м. Дніпропетровську Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2012 рік та 2013 рік по земельній ділянці по АДРЕСА_1, по фактичному розміщенню автостоянки площею 0,2297 га.

7. п.326.2, п.326.10 ст.326, п.327.1, п.327.2 ст.327 та п.328.2, п.328.2, п.328.4 ст.328 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено збір за спеціальне використання води у сумі 77018,21 грн., у тому числі по періодах:

- 2011 рік, а саме: 1 квартал 2011 року - 4847,85 грн.; 2 квартал 2011 року - 4847,85 грн.; 3 квартал 2011 року - 4847,85 грн.; 4 квартал 2011 року - 4847,85 грн.;

- 2012 рік, а саме: 1 квартал 2012 року - 5105,46 грн.; 2 квартал 2012 року - 5173,26 грн.; 3 квартал 2012 року - 5173,26 грн.; 4 квартал 2012 року - 5186,39 грн.

- 2013 рік,а саме: 1 квартал 2013 року - 5569,19 грн.; 2 квартал 2013 року - 5585,79 грн.; 3 квартал 2013 року - 5273,81 грн.; 4 квартал 2013 року - 20559,65 грн.

8. пп.240.1.1 п.240.1 ст.240, пп.242.1.1 п.242.1 ст.242, ст.243, п.249.3 ст.249 Податкового кодексу, в результаті чого занижено екологічний податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення у сумі 1802,21 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2011 року - 534,16 грн.; 4 квартал 2012 року - 447,86 грн.; 4 квартал 2013 року - 820,19 грн.

9. пп.240.1.3 п.240.1 ст.240, пп.242.1.3 п.242.1 ст.242, п.246.2 ст.246, п.249.6 ст.249 Податкового кодексу, в результаті чого занижено екологічний податок за розміщення відходів у сумі 1868,92 грн., у тому числі по періодах:

- 2011 рік, а саме: 1 квартал 2011 року - 150,86 грн.; 2 квартал 2011 року - 301,79 грн.; 3 квартал 2011 року - 224,07 грн.; 4 квартал 2011року - 57,89 грн.

- 2012 рік, а саме: 1 квартал 2012 року - 448,96 грн.; 2 квартал 2012 року - 197,38 грн.; 3 квартал 2012 року - 171,01 грн.; 4 квартал 2012 року - 316,96 грн.

10. пп. 14.1.47 п.14.1 ст.14, п.18.1 та п.18.2 ст. 18 розд. І, пп.140.1. абз. «г» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 170.9 ст. 170, ст.171 розд. ІV ПКУ, п.1 , п. 8 , п.16 розділу III Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон» № 59 від 13 березня 1998 року, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1998 року № 218/2658 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних на загальну суму 213850,48 грн.,в тому числі по періодах: січень 2012 року - 1795,11 грн.; лютий 2012 року - 2 732,34 грн.; березень 2012 року -1231,16 грн., квітень 2012 року - 2185,17 грн.; травень 2012 року - 742,66 грн.; червень 2012 року - 4780,69 грн.; липень 2012 року - 21579,36 грн.; серпень 2012 року - 17902,62 грн.; вересень 2012 року - 1620,94 грн.; жовтень 2012 року - 10957,89 грн.; листопад 2012 року - 3734,38 грн.; грудень 2012 року - 1131,54 грн.; січень 2013 року - 1252,75 грн.; лютий 2013 року - 2365,46 грн.; березень 2013 року - 2486,71 грн.; квітень 2013 року - 4293,08 грн.; травень 2013 року - 3183,16 грн.; червень 2013 року - 2714,32 грн.; липень 2013 року - 40077,34 грн.; серпень 2013 року - 28183,41 грн.; вересень 2013 року - 39270,21 грн.; жовтень 2013року - 15638,22 грн.; листопад 2013 року - 1488,84 грн.; грудень 2013 року - 2503,13 грн.

11. п. 51.1 ст. 51,п. п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ та пп.3.1.13 п.3.1 ст.3 Порядку № 1020. На підставі п.1.9. Додатку №3 до «Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», затверджених наказом ДПС України від 14 червня 2012 року №516, в результаті чого встановлено надання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф.№1-ДФ за I, II, III, IV квартали 2013 року з недостовірними даними.

12. ст.2 Закону України від 23.09.94 N185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зі змінами та доповненнями, в частині несвоєчасного надходження імпортної продукції на митну територію України.

13. ст.ст.9,10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п.1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами», в частині порушення порядку декларування валютних цінностей станом на 01 січня 2012 року, 01 квітня 2012 року, 01 липня 2012 року, 01 жовтня 2012 року (т.1 а.с.1-250, т.2 а.с.1-173).

Згідно з вказаним актом відповідач дійшов висновку про те, що позивачем:

- надано до перевірки первинні документи для підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Меблева компанія Україна», ПНТП «Регіон Сервіс», з ТОВ «АТР», з ТОВ «Термінал», ПП «Полюс», ТОВ «НВП «Екосфера», з ТОВ «БІК Каскад», ТОВ «АМД-Трейдінг», ТОВ «Перша дніпропетровська будівельна компанія», ТОВ «ВТС Комплект», ПП «Дніпропетровський інструментальний завод», ТОВ «Ривс», ТОВ «Дніпропаксервіс», ТОВ РГ «Бізнес Сувеніри», ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС «Дніпроекономресурси», ТОВ «Інвест-Проект», ТОВ ПМТЗ «Комплект С», ТОВ «НТ-Стіл», ТОВ «Хілдебрандт», ТОВ «Деваро - С», ПП «Адверса Плюс», ТОВ «Тексоіл», ТОВ «Віст ГруппЛІмітед», ТОВ «Металелектромаш», ФОП ОСОБА_2, ТОВ НВП «Рема», ТОВ ПП «Агроекспорт», ТОВ «Автодизель», ТОВ «НВП «Кріон», ЗАТ «Торговий будинок Південний Схід», ТОВ ПНТП «Регіон», ТОВ ТТЦ «Садко», ТОВ «Світязь», ТОВ «БК Спецбудмонтаж», Асоціація «Комплект», ТОВ НВКП «Дімеско», ТОВ «Монерон», ТОВ «Компанія СП», ТОВ «СМК ЛТД», ПП ОСОБА_3, ПП «Інтерком», ТОВ «Армекон», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Центр будівельних технологій», ТОВ «Центр будівельних технологій ЛТД», ПРАТ «П'єзотехніка», ТОВ «Електропостачання промислових підприємств», які не підтверджують факт здійснення господарських операцій та свідчать про нереальність (безтоварність) господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме: не підтверджують передачу (поставку) товару від контрагентів, оскільки згідно з отриманими актами від районних ДПІ встановлено, що підприємства-постачальники не знаходяться за юридичною адресою, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання, крім того, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а також технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також зазначає про невірне оформлення податкових накладних отриманих від ТОВ «Світязь» та ТОВ «Центр будівельних технологій», а саме в графі «кількість» зазначено «послуга», а необхідно було вказати обсяг у кількісному вираженні.

- завищено витрати за 2013 рік (по декларації по космічній діяльності) на суму адміністративних витрат, включених до вартості робіт отриманих від ПАТ «Дніпроважмаш» внаслідок включення до бази розрахунку адміністративних витрат вартості послуг сторонніх організацій, у вартості яких вже передбачені адміністративні витрати;

- завищено витрати по космічній діяльності на суму зайво відшкодованих добових витрат працівникам, які були відряджені до м. Байконур для виконання завдань за зовнішньоекономічними контрактами, які укладені між позивачем та підприємствами Російської Федерації, оскільки працівники позивача були відряджені до м. Байконур, яке є адміністративно-територіальною одиницею Республіки Казахстан, при цьому сума добових витрат працівникам проводилася із розрахунку 37,00 дол. США, як для відрядження до Російської Федерації;

- завищено витрати по звичайній діяльності на суму зайво відшкодованих добових витрат сезонним працівникам позивача, які були відряджені до філії «Пансіонат «Сокол» позивача та дитячого оздоровчого табору «Зоряний», оскільки працівники не знаходилися у службовому відрядженні в розумінні «Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон», затвердженої наказом Мінфіну від 13 березня 1998 року № 59, тому що весь період дії трудового договору працювали знаходячись у відрядженні у філії «Пансіонат «Сокол» та дитячому оздоровчому таборі «Зоряний», а не направлялися до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи;

- завищено суму витрат на суму зайвих доплат за збільшення обсягу виконуваних робіт, та на суму зайве нарахованих внесків до державних цільових фондів, оскільки водії автотранспортних засобів відділу № 39 позивача за специфікою своєї роботи не можуть працювати на двох транспортних засобах одночасно;

- завищено суму витрат на суму зайво виплаченої премії керівнику підприємства, оскільки: премія керівнику була розрахована за посадовим окладом місяця, в якому вона нарахована, а не за посадовим окладом місяця, за який передбачена її виплата, всупереч наказу Державного космічного агентства України від 16 березня 2012 року, п.п. б) п. 17 Контракту від 08 серпня 2011 року № 5-2011, п.п. 3 п. 1 постанови КМУ від 19 травня 1999 року № 859, п. 1 ст. 9 Закону України № 996, п. 2 Положення № 88; премія керівнику була нарахована в розмірі 100 % посадового окладу, а не в розмірі 100 % нарахованої зарплати за посадовим окладом за фактично відпрацьований на робочому місці час (без урахування часу перебування керівника у відрядженні) всупереч наказу Державного космічного агентства України від 22 червня 2012 року № 246, п.п. б) п. 17 Контракту від 08 серпня 2011 року № 5-2011, п.п. 3 п. 1 постанови КМУ від 19 травня 1999 року № 859, п. 1 ст. 9 Закону України № 996, п. 2 Положення № 88;

- в порушення «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, було допущено понаднормове списання пального, яке були безпідставно віднесене позивачем до витрат;

- було невірно визначено об'єкт оподаткування та неправомірно застосовано нульову ставку, по операціях з постачання послуг місце постачання яких визначено за межами митної території України згідно з укладеним з компанією «Orbital Sciences Corporation» контрактом №OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року, що призвело до завищення експортних операцій та заниженню податкових зобов'язань по декларації з ПДВ «Операції з постачання послуг за межами митної території України», оскільки позивач відповідно до умов вказаного контракту виконував роботи (послуги) із складання та розробки технічної документації, які підпадають під визначення «інжиніринг» і тому дані операції згідно з підпунктом «в» пункту 186.3 статті 186 ПК України є послугами, місце постачання яких визначено за межами митної території України;

- неправомірно включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ, за придбаними товарами (послугами), які призначаються для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування (по операціях за контрактом №OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року з компанією «Orbital Sciences Corporation»), оскільки господарські операції за контрактом №OSC-YN-1212 від 12 грудня 2008 року згідно підпункту «в» пункту 186.3 статті 186 ПК України є послугами, місце постачання яких визначено за межами митної території України;

- було занижено доходи та витрати від звичайної діяльності за 2013 рік на суму доходів від виконання дослідно-конструкторської роботи по етапах 16, 17 Державного контракту від 29 серпня 2003 року №Р-21-04-03 укладеного з Міністерством оборони Російської Федерації та витрат на проведення зазначених робіт, оскільки дослідно-конструкторські роботи по етапах 16, 17 Державного контракту від 29 серпня 2003 року №Р-21-04-03 були оформлені актом виконаних робіт, які підписано обома сторонами та затверджено Державним космічним агентством України у 2013 році;

- було занижено податкові зобов'язання по декларації з ПДВ № «Операції з постачання послуг за межами митної території України», оскільки позивач відповідно до умов Державного контракту від 29 серпня 2003 року №Р-21-04-03 укладеного з Міністерством оборони Російської Федерації виконував дослідно-конструкторські роботи, які підпадають під визначення «інжиніринг» і тому дані операції згідно з підпунктом «в» пункту 186.3 статті 186 ПК України є послугами, місце постачання яких визначено за межами митної території України;

- неправомірно включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ, за придбаними товарами (послугами), які призначаються для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування (по операціях за Державним контрактом від 29 серпня 2003 року №Р-21-04-03 з Міністерством оборони Російської Федерації), оскільки господарські операції за вказаним контрактом від 29 серпня 2003 року №Р-21-04-03 є згідно з підпунктом «в» пункту 186.3 статті 186 ПК України послугами місце постачання, яких визначено за межами митної території України;

- завищено податковий кредит по рядку 15.1 декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг необоротних активів, які частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування-частина, що включається до складу податкового кредиту» в результаті застосування частки оподаткованих операцій протягом 2012 року та 2013 року.

- завищено податковий кредит на суму ПДВ за грудень 2012 року, в результаті проведеного (річного перерахунку) перерахунку коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів послуг в оподаткованих операціях. Також, завищено витрати на суму від'ємного значення курсових різниць від переоцінки вартості кредитних коштів, які виникли у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти, і які знаходилися на депозитному рахунку, оскільки вказані кошти не використані на розвиток Українсько-Бразильського проекту по створенню ракетного космічного комплексу «Циклон-4», а тому не є витратами, пов'язаними з провадженням господарської діяльності позивача;

- завищено суму витрат на суму зайво виплаченої доплати до мінімальної заробітної плати, індексації грошових доходів, та нарахувань внесків до державних цільових фондів, оскільки при перевірці правильності визначення посадових окладів встановлено порушення позивачем ст. 97 Кодексу законів про працю України в частині заниження розміру посадових окладів деяких категорій працівників в порівнянні з розміром мінімальної заробітної плати, що призвело до зайвої виплати доплати до мінімальної заробітної плати, до зайвої виплати індексації грошових доходів, та до зайвих нарахувань внесків до державних цільових фондів;

- позивачем в порушення п.п. 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України не нараховано і не перераховано у серпні, вересні 2012 року та січні 2013 року податки з доходів нерезидентів ЗАТ «Сплав-М» та ЗАТ «ІФ «Оріон-ХІТ», оскільки позивачем під час перевірки не було надано довідки, яка підтверджує статус ЗАТ «Сплав-М» як податкового резидента Російської Федерації, та оскільки позивачем було отримано довідку, яка підтверджує статус ЗАТ «ІФ «Оріон-ХІТ» як податкового резидента Російської Федерації після дати виплати доходу нерезиденту;

- занижено орендну плату за земельну ділянку по АДРЕСА_1, оскільки відповідно до листа Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради повернення вказаної земельної ділянки з користування за відповідним актом приймання-передачі не підтверджується та акт приймання-передачі земельної ділянки працівниками департаменту не готувався;

- занижено суму збору за спеціальне використання води, оскільки позивачем, у зв'язку із перевищенням встановленого річного ліміту використання води не було сплачено збір у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт, та також, оскільки позивачем не було сплачено збір у двократному розмірі, у зв'язку із відсутністю вимірювальних приладів;

- занижено податок на доходи фізичних осіб, з доходу отриманого працівниками підприємства у вигляді перевищення суми добових над нормативами працівниками відрядженими до м. Байконур та безпідставно нарахованих та виплачених компенсаційних виплат на відрядження працівників до структурних підрозділів філії «Пансіонат «Сокол» та ДОТ «Зоряний» (т.2, т.3 а.с. 1-174).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2015 року:

№0000254003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 4947863,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2473931,80 грн. (т.4 а.с.62);

№0000274003, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3740833,00 грн. (т.4 а.с.55);

№0000264003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 1856364,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1079616,50 грн. (т.4 а.с.59);

№0000284003, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4143123,00 грн. (т.4 а.с.54);

№0000294003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 59048,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36370,24 грн. (т.4 а.с.57);

№0000324003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 107488,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27212,20 грн. (т.4 а.с.46);

№0000344003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 213850,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 159317,22 грн. (т.4 а.с.49);

№0000314003, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем рентна плата за спеціальне використання води у розмірі 57626,81 грн. та за штрафними (фінансовими) (т.4 а.с.52)

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін (т.3 а.с.175).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно із п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідності до п.138.6 ст. 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у межах господарської діяльності шляхом укладання з ТОВ «Меблева компанія Україна», ПНТП «Регіон Сервіс», з ТОВ «АТР», з ТОВ «Термінал», ПП «Полюс», ТОВ «НВП «Екосфера», з ТОВ «БІК КАСКАД», ТОВ «АМД-Трейдінг», ТОВ «Перша Дніпропетровська будівельна компанія», ТОВ «ВТС Комплект», ПП «Дніпропетровський інструментальний завод», ТОВ «Ривс», ТОВ «Дніпропаксервіс», ТОВ РГ «Бізнес Сувеніри», ТОВ «КУТПМЗЗОВВВС «Дніпроекономресурси», ТОВ «Інвест-Проект», ТОВ ПМТЗ «Комплект С», ТОВ «НТ-Стіл», ТОВ «Хілдебрандт», ТОВ «Деваро - С», ПП «Адверса Плюс», ТОВ «Тексоіл», ТОВ «Віст Групп Лімітед», ТОВ «Металелектромаш», ФОП ОСОБА_2, ТОВ НВП «Рема», ТОВ ПП «Агроекспорт», ТОВ «Автодизель», ТОВ «НВП «Кріон», ЗАТ «Торговий будинок Південний Схід», ТОВ ПНТП «Регіон», ТОВ ТТЦ «Садко», ТОВ «Світязь», ТОВ «БК Спецбудмонтаж», Асоціація ПМТЗ «Комплект», ТОВ НВКП «Дімеско», ТОВ «Монерон», ТОВ «КОМПАНІЯ СП», ТОВ «СМК ЛТД», ПП ОСОБА_3, ПП «Інтерком», ТОВ «Армекон», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Центр будівельних технологій», ТОВ «Центр будівельних технологій ЛТД», ПРАТ «П'єзотехніка», ТОВ «Елктропостачання промислових підприємств» договорів підряду та купівлі-продажу, додаткових угод, специфікацій та доповнень до них придбав будівельні матеріали та послуги з будівельних робіт.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини придбання товарів (послуг), а саме: договірними цінами, пояснювальними записками, розрахунками, локальними кошторисами, зведеними кошторисними розрахунками вартості об'єкта будівництва, об'єктними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, актами прийому виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актом на додаткові роботи, актом на норми списання декоративної штукатурки, актом позачергового огляду корпусу, платіжними дорученнями, дефектними актами, протоколами розбіжностей, звітами про результати проведення процедури відкритих торгів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами про закінчення монтажних робіт, актами прийомки-здачі об'єкту в експлуатацію, технічними актами про виконання робіт, видатковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, відомостями виконання робіт, розшифровками витрат на матеріали, протоколами узгодження договірної ціни, структурами ціни, актами здачі-приймання науково-технічної продукції, сертифікатами приймальними актами,

Вказаними контрагентами було виписано позивачу податкові накладні.

Всі зазначені документи було надано позивачем до перевірки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит та валові витрати, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару (надання послуг), оприбуткування, оплату вартості (товару/послуг).

Згідно з висновками перевіряючи осіб, які зазначено в акті перевірки, підставою для встановлення відсутності фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, стали:

- відсутність документів, що посвічують якість товарів, товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН;

- дані, наведені в актах перевірки постачальників позивача або їх контрагентів, про не знаходження окремих постачальників за юридичною адресою;

- відсутність у контрагентів основних фондів, рухомого та нерухомого майна, транспортних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних операцій з поставки товарів та послуг, виконання робіт;

- не зазначення прізвища та ініціалів особи, яка підписала документ у деяких видаткових і товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерах та актах виконаних робіт.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. ТТН може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Крім того, з огляду на доводи податкового органу про відсутність у позивача сертифікатів якості та технічних паспортів, суд апеляційної інстанції виходить з того, що сертифікат якості та технічні паспорти не містить таких ознак, які пред'являються до первинних документів, тому вказані документи не можуть підтверджувати здійснення господарської операції, а відтак і їх відсутність не може вказувати на нереальність господарських взаємовідносин між сторонами.

Слід зазначити, що доводи відповідача про відсутність у контрагетів виробничого обладнання, складських приміщень, достатньої кількості працівників для здійснення господарської діяльності не спростовують обставин здійснення господарських операцій з позивачем, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів), а доводи про неможливість станом на дату проведення перевірки встановити фактичне місцезнаходження окремих постачальників за юридичною адресою, не свідчать про неможливість виконання вказаним підприємством своїх зобов'язань в на момент вчинення господарських операцій з позивачем.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення вчинені контрагентом, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Щодо не визнання відповідачем, господарських операцій позивача як реально здійснених операцій, у зв'язку з тим, що у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерах та актах виконаних робіт відсутні прізвище та ініціали особи, яка підписала документ, судом першої інстанції вірно зазначено наступне.

Відповідно до п. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, суд вважає, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою закріплений у ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Щодо не визнання податкових накладних у зв'язку із їх складанням не по даті платіжного доручення та занесенням даних до податкової декларації по ПДВ із запізненням; анулюванням свідоцтва платника ПДВ у контрагентів позивача, що виписували відповідні податкові накладні; невірним оформленням податкових накладних отриманих позивачем від ТОВ "Світязь" та ТОВ "Центр будівельних технологій", а саме в графі "кількість" зазначено "послуга", а необхідно було вказати обсяг у кількісному вираженні суд першої інстанції вірно зазначив про те, що з матеріалів справи вбачається, що анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагентів позивача відбулося пізніше, ніж дата складання відповідних податкових накладних. Тобто, на час здійснення господарських операцій, контрагенти позивача мали право на виписування податкових накладних.

У пункті 201.2. статті 201 ПК України зазначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. На час перевірки позивача діяв "Порядок заповнення податкової накладної", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2011 р. № 1379, в якому зазначено: "у графі 6 відображається кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг. У разі якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 6 указується: "послуга/проценти тощо" (п. 12.5 Порядку № 1379).

Отже, податкові накладні, виписані ТОВ «Світязь» (№68 від 26.10.2011р., №78 від 11.11.2011р., №89 від 20.12.2011р., №7 від 09.07.2012р., №41 від 31.08.2011р., №8 від 16.07.2012р., №55 від 28.09.2012р., №47 від 13.09.2012р., №90 від 30.11.2012р., №51 від 27.09.2012р., №82 від 15.11.2012р., №4 від 28.01.2013р.) та ТОВ "Центр будівельних технологій ЛТД" (№2 від 17.12.2013р., №1 від 11.11.2013р., №1 від 12.12.2013р., №2 від 23.10.2013р.) в яких у графі 6 зазначено «послуга» виписані відповідно до діючого на той час Порядку № 1379.

Виписування податкових накладних датою списання коштів з банківського рахунка позивача, а не датою оформлення платіжного доручення, відповідає вимогам ПК України.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44 Податкового кодексу України, підпункту 2.4 пункту 2 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зазначені документи свідчать про те, що в наслідок спірних господарських операцій відбулися зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо не взяття до уваги відповідачем виправлень порушень, зроблених позивачем по акту ревізії Державної фінансової інспекції і поверненням постачальниками грошових коштів на розрахунковий рахунок та наданням розрахунків коригування до податкових накладних, внаслідок чого заповнено додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість» до податкової декларації за березень 2012 р. та за березень 2014 р., суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що оскільки постачальники зменшили суму податкових зобов'язань у зв'язку зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, тому позивачем при оформленні перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту правомірно було застосовано положення ст. 192 ПК України, а не ст. 50 ПК України. Таким чином підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 1022 грн. відсутні (т.39 а.с.17).

Щодо завищення витрат за 2013 рік, у зв'язку із завищенням вартості науково-дослідної продукції по контракту № 0-32/001, що був укладений між позивачем та ПАТ «Дніпроважмаш» 26 жовтня 2010 року.

Судом першої інстанції було вірно встановлено наступні обставини. Підпунктом 3.1. Контракту № 0-32/001 сторонами було визначено договірну ціну контракту. Предметом Контракту № 0-32/001 є виконання складової частини дослідно-конструкторських робіт (ДКР) «Створення робочих місць для проведення заводських випробувань агрегатів стартового обладнання та стаціонарного стенду складання головного блоку КРК «Циклон-4» до їх поставки на космодром «Алкантара» (пп.1.1. Контракту № 0-32/001).

Контракт № 0-32/001 укладено на підставі контракту № ACS-22/2009 від 14 вересня 2009 року, що був укладений між ДП «КБ «Південне» та Бінаціональною компанією «Алкантара Циклон Спейс» (пп. 1.2. Контракту № 0-32/001).

Згідно з п.1 Положення про Державне космічне агентство України, що затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 442/2011, Державне космічне агентство України входить до системи органів виконавчої влади, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері космічної діяльності.

Враховуючи те, що державним генеральним замовником науково-дослідних робіт з дослідження і використання космічного простору, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з проектування, виготовлення та випробування космічної техніки, у тому числі міжнародних космічних проектів є Державне космічне агентство України. Тому Бінаціональна компанія "Алкантара Циклон Спейс" державним замовником вважатися не може.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дослідно-конструкторські роботи за Контрактом № 0-32/001 здійснювалися не в рамках виконання державного замовлення і державні фіксовані або регульовані ціни на дослідно-конструкторські роботи за цим контрактом не встановлювалися, а отже ціна за Контрактом № 0-32/001 не є державно регульованою ціною, а є вільною ціною, яка була встановлена ДП "КБ "Південне" та ПАТ "Дніпроважмаш" за взаємною згодою, і тому суд вважає, що вартість виконаних ПАТ "Дніпроважмаш" робіт не може бути завищеною, як стверджує відповідач.

Роботи за підетапами 2.2 та 2.3 етапу 2 «Проведення будівельних робіт» календарного плану контракту № 0-32/001 були виконані ПАТ «Дніпроважмаш» та прийняті позивачем, про що було складено відповідний акт.

Висновки відповідача про завищенням вартості науково-дослідної продукції по контракту № 0-32/001 ґрунтуються на твердженні Державної фінансової інспекції про порушення позивачем п. 314 «Методичних рекомендацій формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості», затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09 липня 2007 року № 373. Відповідно до якого, не відображається в цій статті калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючих виробів, що не потребують обробки й монтажу на підприємстві».

Відповідно до п. 173 Методичних рекомендацій, до статті калькуляції «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій» включається, зокрема, вартість робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами. При цьому, в наведеному пункті зазначено, що до робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробка сировини та матеріалів, які використовуються у виробництві, часткова обробка напівфабрикатів та виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що Методичні рекомендації не містять заборони на включення контрагентом при формуванні собівартості продукції до складу власних адміністративних витрат, вартості послуг сторонніх організацій, у вартості яких вже передбачені адміністративні витрати.

Висновок відповідача щодо завищення ПАТ «Дніпроважмаш» вартості робіт за окремими етапами контракту № 0-32/001 внаслідок включення вартості послуг сторонніх організацій, у вартості яких вже передбачені адміністративні витрати, до бази розрахунку адміністративних витрат за окремими підетапами Контракту № 0-32/001, було зроблено за результатами проведення зустрічної звірки на ПАТ «Дніпроважмаш». При проведенні зустрічної звірки за договорами між ПАТ «Дніпроважмаш» та його субпідрядниками (співвиконавцями), а саме ДП «ВО ПМЗ ім. А.М. Макарова» та ТОВ «Міськшляхрембуд». В свою чергу, позивач відповідно до матеріалів справи, при укладенні контракту № 0-32/001 та під час його виконання, не мав доступу до документів, які б надавали йому змогу перевірити структуру витрат за договорами укладеними між ПАТ «Дніпроважмаш» та його субпідрядниками (співвиконавцями).

З урахуванням вищенаведеного, контракт № 0-32/001 від 26 лютого 2010 року, акт здачі-приймання № 2 від 29 березня 2013 року до контракту № 0-32/001 від 26 лютого 2010 року, структура витрат по підетапу № 2.2., розшифрування витрат по підетапу 2.2., структура витрат по підетапу № 2.3., розшифрування витрат по підетапу 2.3., не містять даних які б свідчили про завищення вартості виконаних ПАТ «Дніпроважмаш» робіт за підетапами 2.2., 2.3. вказаного контракту. Відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів завищення вартості виконаних ПАТ «Дніпроважмаш» робіт за підетапами 2.2., 2.3. контракту № 0-32/001 від 26 лютого 2010 року.

Щодо завищення витрати по космічній діяльності на суму зайво відшкодованих добових витрат працівникам, які були відряджені до м. Байконур для виконання завдань за зовнішньоекономічними контрактами, які укладені між позивачем та підприємствами Російської Федерації, оскільки працівники позивача були відряджені до м. Байконур, яке є адміністративно-територіальною одиницею Республіки Казахстан, при цьому сума добових витрат працівникам проводилася із розрахунку 37,0 дол. США, як для відрядження до Російської Федерації, а не з розрахунку 25,00 дол. США, як для відрядження до Республіки Казахстан, що призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) ДП «КБ «Південне» у сумі 552279,12 грн.

Суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом Республіки Казахстан «О статусе города Байконур, порядке формирования и статусе его органов исполнительной власти» від 23.12.1995 р.: «На период аренды комплекса "Байконур" город Байконур в отношениях с Российской Федерацией наделяется статусом, соответствующим городу федерального значения Российской Федерации, с особым режимом безопасного функционирования объектов, предприятий и организаций, а также проживания граждан».

Отже, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи особливий статус м. Байконур як міста федерального значення Російської Федерації з особливим режимом проживання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не були зайво відшкодовані добові витрати працівникам, які були відряджені до нього для виконання завдань за зовнішньоекономічними контрактами, а тому і витрати по космічній діяльності, у зв'язку із зазначеними виплатами добових, позивачем не було завищено.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем витрат по звичайній діяльності на суму зайво відшкодованих добових витрат сезонним працівникам позивача, які були відряджені до філії «Пансіонат «Сокол» позивача та дитячого оздоровчого табору «Зоряний».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівники позивача приймалися на роботу до відділу 13, який знаходиться в м. Дніпропетровську, мешкали у м. Дніпропетровську і направлялися у відрядження для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи до філії «Пансіонат «Сокол» та дитячого оздоровчого табору «Зірковий», які знаходяться за межами м. Дніпропетровськ.

Відповідачем не доведено, що працівники позивача не знаходилися у службовому відрядженні у філії «Пансіонат «Сокол» та дитячому оздоровчому таборі «Зоряний». Крім того чинне законодавство не містить заборони для направлення у відрядження будь-яких робітників, з якими є трудові відносини, в тому числі і сезонних.

Крім того, враховуючи зазначені обставини, які свідчать про відсутність завищення позивачем витрат на суму зайво відшкодованих добових витрат та безпідставно нарахованих та виплачених компенсаційних виплат на відрядження працівникам підприємства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про помилковість висновків відповідача щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, з доходу отриманого працівниками підприємства у вигляді перевищення суми добових працівниками, відрядженими до м. Байконур та безпідставно нарахованих та виплачених компенсаційних виплат на відрядження працівників до структурних підрозділів філії «Пансіонат «Сокол»» та ДОТ «Зоряний».

Щодо завищення суми витрат на суму зайвих доплат водіям автотранспортних засобів відділу №39 позивача за збільшення обсягу виконуваних робіт, та на суму зайво нарахованих внесків до державних цільових фондів.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що водії підприємства, які отримували доплати за збільшення обсягу виконуваних робіт, працювали на транспортних засобах різних класів. Тобто водії могли поєднувати роботу на транспортних засобах різного класу, виконавши роботу на вантажівці - водій мав змогу виконувати потім роботу на транспортному засобі іншого класу, що збільшувало обсяг робіт конкретного працівника, а і тому вони мають право на доплату за збільшення обсягу виконуваних робіт. Такі доплати відносяться до фонду оплати праці, та мають право бути віднесені до витрат відповідно до п. 142.1, ст.142 ПК України, внески до державних цільових фондів, у зв'язку із здійсненням зазначених доплат, також мають право бути віднесені до витрат відповідно до п.п. 138.10.4, п.138.10, ст. 138 ПК України.

Відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що позивачем були здійснені зайві доплати водіям автотранспортних засобів відділу № 39 позивача за збільшення обсягу виконуваних робіт та у зв'язку з цим проведено зайве нарахування внесків до державних цільових фондів.

Щодо наявності обставин завищення суми витрат на суму зайво виплаченої премії керівнику підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає.

Відповідно до підпункту б) пункту 17 Контракту від 08.08.2011 р. № 5-2011, укладеного з ОСОБА_5, який призначений на посаду Генерального конструктора-Генерального директора ДП «КБ "Південне»: "За виконання обов'язків, передбачених цим Контрактом, Керівникові нараховується щомісячна заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених керівнику: премії в розмірі 100 відсотків нарахованої заробітної плати за посадовим окладом, але не більше посадового окладу. У разі допущення на підприємстві нещасного випадку із смертельним наслідком з вини підприємства премія Керівникові не нараховується. Премія не нараховується також у разі: відсутності прибутку за звітній період та з початку року; наявності простроченої заборгованості із заробітної плати працівникам - до повного погашення заборгованості; наявності недоїмки по платежах до бюджетів та державних цільових фондів; невиконання наказів та розпоряджень Органу управління майном. Рішення про виплату Керівнику премії приймається і оформлюється наказом по Органу управління майном".

В наказах Державного космічного агентства України, щодо преміювань керівника підприємства зазначено про виплату премії у розмірі 100% посадового окладу за фактично відпрацьований час за кожен місяць кварталу, за якій преміюється керівник. У наказах не вказується який оклад береться за основу нарахування, йдеться тільки про фактично відпрацьований час.

Враховуючи викладене суд першої інстанції вірно зазначив, що з цього не можна прийти до безумовного висновку про те, що при розрахунку премії керівника, повинен використовуватися посадовий оклад місяця, за який передбачена виплата премії, а не посадовий оклад, який діяв у місяці нарахування премії. При цьому, суд обґрунтовано зауважив, що перебування в службовому відрядженні не впливає на розмір премії. Оскільки жодних заборон щодо цього КЗпП України не передбачає.

Також, враховуючи те, що заохочення за успішні пуски ракет-носіїв та розробки конструкторської документації відносяться до пункту 21 розділу 3 Контракту від 08.08.2011 р. № 5-2011, в якому зазначено, що крім умов матеріального забезпечення, зазначених у пунктах 17-20 Контракту, Керівникові на підставі рішення Органу управління майном можуть виплачуватися інші виплати в сумах і порядку, передбачених чинним законодавством, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що заохочення за успішні пуски ракет-носіїв та розробки конструкторської документації не відносяться до премій, що зазначені у п.п. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 № 859, а є заохоченнями за успіхи в роботі, виплата яких передбачена ст. 143-144 Кодексу законів про працю України та умовами Контракту від 08 серпня 2011 року № 5-2011.

Отже, позивач не здійснював зайвих виплат премії керівнику підприємства, а тому і витрати, у зв'язку із виплатою премії керівнику підприємства, позивачем не було завищено.

Щодо вказаних в акті перевірки від 17.04.2015 р. № 202/28-01-40-03-14308304 порушень позивачем «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 р. № 43, щодо допущення понаднормованого списання пального, яке безпідставно віднесено позивачем до витрат, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Вказаний галузевий нормативний акт призначений для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також може застосовуватися для розроблення питомих норм витрат палива.

У той же час витрати на придбання пального конкретного платника податків, що підлягають врахуванню при визначенні його оподаткованого доходу, не обов'язково мають дорівнювати вказаним нормативам. А відтак відповідні витрати мають визнаватися на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Проте, відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивачем при визначенні його оподаткованого доходу було враховано витрати на пальне у IV кварталі 2012 року (в частині понаднормованого списання), за відсутності відповідних первинних документів, по автомобілях НОМЕР_1, НОМЕР_2. в кількості 116,78 літрів на суму 1119,24 грн..

Щодо зазначення, в акті перевірки від 17.04.2015 р. № 202/28-01-40-03-14308304 про невірне визначення-позивачем об'єкта оподаткування та неправомірного застосування нульової ставки, по операціях з постачання послуг місце постачання, яких визначено за межами митної території України, згідно з укладеним з Компанією "Orbital Sciences Corporation" Контрактом №OSC-YN-1212 від 12.12.2008 р., що призвело до завищення експортних операцій та заниженню податкових зобов'язань по декларації з ПДВ "Операції з постачання послуг за межами митної території України", оскільки позивач відповідно до умов Контракту №OSC-YN-1212 ,виконував роботи (послуги) із складання та розробки технічної документації, які підпадають під визначення "інжиніринг" і тому ці операції згідно з підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 ПК України є послугами місце постачання, яких визначено за межами митної території України, також по операціях за Контрактом №OSC-YN-1212 від 12.12.2008 р. з Компанією "Orbital Sciences Corporation" позивачем неправомірно включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ, за придбаними товарами (послугами), які призначаються для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування, оскільки господарські операції за вказаним контрактом є згідно з підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 ПК України послугами, місце постачання яких визначено за межами митної території України.

Відповідно до п. 195.1.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України, при цьому товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно з пп. б) п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів в разі експорту товарів вважається дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Я вірно встановлено судом першої інстанції, технічна документація, яка поставлялася за умовами Контракту № OSC-YN-1212 від 12.12.2008 р. з Компанією "Orbital Sciences Corporation", та яка відповідала терміну «товари» визначеному Митним кодексом України, вивезена за межі митної території України.

В абз.2 пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що в цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін "товари" вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем було правильно визначено об'єкт оподаткування та правомірно застосовано нульову ставку, по операціях з поставки (вивезення) технічної документації за межі митної території України згідно з укладеним з Компанією "Orbital Sciences Corporation" Контрактом №OSC-YN-1212 від 12.12.2008 р. та правомірно включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ, за придбаними товарами (послугами), які призначалися для використання в операціях з поставки (вивезення) технічної документації за межі митної території України за умовами Контракту №OSC-YN-1212 від 12.12.2008 р. з Компанією "Orbital Sciences Corporation".

Щодо висновків в акті перевірки про заниження позивачем доходів та витрат від звичайної діяльності за 2013 р. на суму доходів від виконання дослідно-конструкторської роботи по етапах 16, 17 Державного контракту від 29.08.2003р. №Р-21-04-03, укладеного з Міністерством оборони Російської Федерації, та витрат на проведення зазначених робіт.

Як вірно встановлено судом першої інстанції дохід та витрати за етапами 16 та 17 Державного контракту не можуть бути відображеними у бухгалтерському обліку позивача, оскільки на момент проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «КБ «Південне» Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області, додаткові угоди до Державного контракту, що встановлюють порядок поставки замовнику технічної документації за етапами 16 та 17 Державного контракту від 29.08.2003 р. № Р-21-04-03, не були укладені і технічна документація за етапами 16 та 17 Державного контракту від 29.08.2003 р. № Р-21-04-03 не була поставлена замовнику за контрактом.

Отже позивач не виконав свої зобов'язання за Державним контрактом від 29.08.2003 р. № Р-21-04-03, який у подальшому було розірвано його сторонами

Щодо висновків в акті перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань по декларації з ПДВ «Операції з постачання послуг за межами митної території України», оскільки позивач відповідно до умов Державного контракту від 29.08.2003р. №Р-21-04-03, укладеного з Міністерством оборони Російської Федерації, виконував дослідно-конструкторські роботи, які підпадають під визначення «інжиніринг», і тому ці операції згідно з підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 ПК України є послугами місце постачання, яких визначено за межами митної території України. Також по операціях, за вказаним контрактом, позивачем неправомірно включено до складу дозволеного податкового кредиту суми ПДВ, за придбаними товарами (послугами), які призначаються для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування, оскільки господарські операції за вказаним контрактом є, згідно з підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 ПК України, послугами місце постачання, яких визначено за межами митної території України.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що технічна документація, що повинна була поставлятися за етапами 16 та 17 Державного контракту від 29.08.2003 р. № Р21-04-03 відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про переміщення товарів у рамках співробітництва в освоєнні космічного простору, створенні та експлуатації ракетно-космічної та ракетної техніки від 11 лютого 2001 р. є товаром, а отже вказана господарська операція відноситься до операцій, що відповідно до п. 195.1.1 ст. 195 ПК України підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

З тим, що технічна документація, яка поставляється відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про переміщення товарів у рамках співробітництва в освоєнні космічного простору, створенні та експлуатації ракетно-космічної та ракетної техніки від 11 лютого 2001 р. є товаром також погоджується і відповідач, зазначаючи про це на сторінці 342 акта перевірки від 17.04.2015 р. №202/28-01-40-03-14308304.

Щодо висновків в акті перевірки про те, що позивачем завищено витрати на суму від'ємного значення курсових різниць від переоцінки вартості кредитних коштів, які виникли у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти, і які знаходилися на депозитному рахунку, оскільки вказані кошти не використані на розвиток Українсько-Бразильського проекту по створенню ракетного космічного комплексу "Циклон-4", і тому не є витратами, пов'язаними з провадженням господарської діяльності позивача суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Судом першої інстанції було вірно з'ясовано, що витрати по космічній діяльності, у зв'язку із включенням до складу витрат від'ємного значення курсових різниць від переоцінки зобов'язань, які виникли у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти при перерахунку кредитних коштів, не використаних за цільовим призначенням станом на 31.12.2013 р., є витратами, пов'язаними з провадженням господарської діяльності позивача, оскільки позивача було зобов'язано розміщувати тимчасово вільні кредитні кошти, залучені у ВАТ "Сбербанк Росії" на умовах кредитного договору від 16.09.2011 р., у державних банках на строкових депозитних вкладах з подальшим використанням отриманих відсотків на обслуговування цього кредиту відповідно до Договору про погашення заборгованості державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" перед державою за виконання гарантійних зобов'язань від 21.10.2011 № 15010-02/155 укладеного між позивачем та Міністерством фінансів України та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №111 від 16.02.2011 р. Наявність вказаних обставин підтверджується листом Міністерства фінансів України від 08.12.2011 року (т.39 а.с.66)

Щодо зазначення в акті перевірки про те, що позивачем було завищено витрати за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. на суму тимчасової податкової різниці, яка виникла в результаті порівняння загальної вартості усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та загальною вартістю усіх груп основних фондів за даними податкового обліку станом на 01.04.2011р., у зв'язку із включенням Корпусу №15а за інвентарним №3193 (дата введення в експлуатацію 01.01.1983 рік) у сумі 5386167,93 грн., при тому, що, згідно з реєстром основних засобів групи 1 у розрізі будівель та споруд, який було надано позивачем у ході перевірки, вартість цієї будівлі станом на 01.10.2010 року дорівнювала 0 грн.

Враховуючи те, що позивачем було допущено технічну помилку під час оформлення матеріалів інвентаризації Корпуса №15а від 01.10.2010 р., в частині зазначення вартості Корпуса №15а станом на 01.10.2010 року в розмірі 0 грн., що підтверджується матеріалами інвентаризації від 31.10.2010 р., 01.04.2011 р., 31.10.2011 р. суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що позивачем не було завищено витрати за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р. на суму тимчасової податкової різниці, яка виникла в результаті порівняння загальної вартості усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та загальною вартістю усіх груп основних фондів за даними податкового обліку станом на 01.04.2011р.

Щодо зазначення в акті перевірки про те, що позивачем було завищено суму витрат на суму зайво виплаченої доплати до мінімальної заробітної плати, індексації грошових доходів, та нарахувань внесків до державних цільових фондів, оскільки при перевірці правильності визначення посадових окладів встановлено порушення позивачем ст. 97 Кодексу законів про працю України в частині заниження розміру посадових окладів деяких категорій працівників в порівнянні з розміром мінімальної заробітної плати, що призвело до зайвої виплати: доплати до мінімальної заробітної плати, індексації грошових доходів та до зайвих нарахувань внесків до державних цільових фондів.

Згідно з актом перевірки в ході ревізії ДФІ в Дніпропетровській області при перевірці правильності визначення посадових окладів ДП КБ «Південне» встановлено, що пунктом 5.1.2 Галузевої Угоди на 2004- 2005 роки між НКАУ та профспілкою працівників космічного та загального машинобудування України, передбачено встановлювати мінімальну тарифну ставку робітника І розряду у розмірі не менше як 121 відсоток мінімальної заробітної плати.

В 2011 році мінімальна заробітна плата відповідно до Закону України від 23.12.2010р. №2857-VI «Про державний бюджет України на 2011 рік» (зі змінами та доповненнями) встановлена з 01.01.2011 - 941,00 грн., з 01.04.2011 - 960,00 грн., з 01.10.2011 - 985,00 грн., з 01.12.2011 - 1004,00 грн.

Згідно з п.4.3 колективного договору на 2007-2008 роки між адміністрацією та трудовим колективом підприємства схваленого на загальних зборах від 15.12.2007 р. та зареєстрованого виконкомом Красногвардійської районної Ради від 24.12.2007 реєстраційний №117, передбачено коригувати в місячний термін після виходу постанови про збільшення мінімального розміру заробітної плати із встановленням нового розміру оплати з моменту введення.

Шляхом співставлення особових карток працівників підприємства, схеми мінімальних посадових окладів ІТР та службовців станом на 01.10.2010 року, яка діяла в 2011 році, за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 року встановлено, що згідно з зазначеною схемою розмір посадових окладів деяких категорій працівників є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, що не відповідає вимогам ст.97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VІІІ, п.5.1.2 Галузевої угоди та п.4.3 Колективного договору.

У зв'язку з чим Державною фінансовою інспекцією у Дніпропетровській області було зроблено перерахунок посадових окладів з урахуванням вимог ст. 97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIІІ, п.5.1.2 Галузевої угоди та п.4.3 Колективного договору по 381 працівнику підприємства.

Доказів які б свідчили про помилковість встановлення контролюючим органом наявності зазначених обставини позивачем суду не надано.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками акта перевірки про те, що вищезазначене порушення призвело до недоотримання працівниками підприємства посадових окладів, а недоотримання посадових окладів, в свою чергу, призвело до зайвої виплати ДП КБ «Південне» індексації грошових доходів на загальну суму 127 228,58 грн. за квітень - грудень 2011 року та до зайвої виплати доплати до мінімальної заробітної плати за 2011 рік на загальну суму 131 541,74 грн., що є порушенням вимоги ст. 97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-ІІІ, п.5.1.2 Галузевої угоди на 2004 - 2005 роки між НКАУ і профспілкою працівників космічного та загального машинобудування України та п.4.3 Колективного договору на 2007-2008 роки між адміністрацією та трудовим колективом підприємства.

Крім того, вищенаведене призвело до зайвого нарахування внесків до державних цільових фондів за 2011 рік на загальну суму 89525,22 грн.

Враховуючи вказані обставини суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо суперечності зазначених висновків відповідача та відсутності в діях позивача зайвої виплати доплати до мінімальної заробітної плати, та як наслідок порушення пп.138.8.2 п.138.8, абз. в) п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України - завищення суми витрат на суму зайве виплаченої індексації грошових доходів за II - IV квартали 2011 року на загальну суму 127 228,59 грн. та на суму зайве нарахованих внесків до державних цільових фондів за 2011 рік на загальну суму 89525,22 грн. У зв'язку з чим відповідачем згідно з ППР № 0000274003 від 22.04.2015 року зменшено суму від'ємного значення на 57379,8 грн. та ППР № 0000254003 від 22.04.2015 визначено податкові зобов'язання в сумі 6750,5 та штраф в сумі 3375,3 грн.

Отже позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування ППР №0000254003, №0000274003, а саме ППР № 0000274003 від 22.04.2015 року в частині зменшення суму від'ємного значення на 57379,8 грн. та ППР № 0000254003 від 22.04.2015 в частині визначення податкових зобов'язань в сумі 6750,5 та штрафу в сумі 3375,3 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту по рядку 15.1 Декларації "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг необоротних активів, які частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування - частина, що включається до складу податкового кредиту" на загальну суму ПДВ 306171 грн., в результаті застосування частки оподатковуваних операцій протягом 2012 року та 2013 року.

Враховуючи те, що судом першої інстанції було вірно встановлено обставини справи щодо формування позивачем податкового кредиту по рядку 15.1 декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг необоротних активів, які частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було завищено податковий кредит по рядку 15.1 вказаної декларацій в результаті застосування частки оподаткованих операцій протягом 2012 р. та 2013 р. та також не завищено позивачем і податковий кредит на суму ПДВ за грудень 2012 р., в результаті проведеного (річного перерахунку) перерахунку коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів послуг в оподаткованих операціях.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем п.п. 160.1, 160.2 ст. 160 ПК України, а саме позивачем не нараховано і не перераховано у серпні, вересні 2012 року та січні 2013 року податки з доходів нерезидентів ЗАТ "Сплав-М" та ЗАТ "ІФ "Оріон-ХІТ", оскільки позивачем під час перевірки не було надано довідки, яка підтверджує статус ЗАТ "Сплав-М" як податкового резидента Російської Федерації, та оскільки позивачем було отримано довідку, яка підтверджує статус ЗАТ "ІФ "Оріон-ХІТ" як податкового резидента Російської Федерації, після дати виплати доходу нерезиденту.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

8 лютого 1995 р. між Урядом України та Урядом Російської Федерації було укладено Угоду про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка набрала чинності для України 03.08.1999 р. Відповідно до ч. 1 ст. 7 указаної Угоди прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Відповідно до пункту 103.2 ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно до п. 103.4. ст. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Отже вказаними норми надається право на застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента. Як наслідок при відсутності такого документу, право на застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку не надається.

Враховуючи обставини які встановлено актом перевірки та, які сторонами не оспорюються, і свідчать про те, що позивачем не було нараховано і не перераховано у серпні, вересні 2012 року та січні 2013 року податки з доходів нерезидентів ЗАТ «Сплав-М» та ЗАТ «ІФ «Оріон-ХІТ», при цьому позивачем під час перевірки не було надано довідки, яка підтверджує статус ЗАТ «Сплав-М» як податкового резидента Російської Федерації по час виплати йому доходу, та оскільки позивачем було отримано довідку, яка підтверджує статус ЗАТ «ІФ "Оріон-ХІТ» як податкового резидента Російської Федерації, після дати виплати доходу нерезиденту, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 22.04.2015 року № 0000294003.

Щодо доводів відповідача про заниження позивачем орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за період з 03.08.2011р. по 31.12.13р.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, між позивачем (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) 31.05.2006 р. було укладено договір оренди землі, згідно з пп. 1.1. п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 3.1 Договору оренди землі, договір укладено на п'ять років.

Отже, 02.08.2011 р. строк дії Договору оренди землі закінчився та його строк сторонами не продовжено.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98р. №161-ХІV договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98р. №161-ХІV передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Пунктом 288.1 ст.288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є тільки договір оренди такої земельної ділянки. В пункті 288.2 ст. 288 ПК України зазначено, що платником орендної плати є тільки орендар земельної ділянки.

Згідно з копією рішення Дніпропетровської міської ради від 25.07.2012 р. № 136/26 «Про договори оренди, термін дії яких закінчився», відповідно до якого земельну ділянку по АДРЕСА_1 було вилучено та зараховано до земель міста; акт від 28.08.2012 р., що засвідчує фактичну передачу ДП «КБ «Південне» земельної ділянки по АДРЕСА_1 Дніпропетровській міській раді. Згідно з декларацією з плати за землю за період з 03.08.2011 року по 31.12.2011 року позивачем сплачено земельний податок по вказаній земельній ділянці у розмірі 7411,27 грн.

Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач до 28.08.2012 року фактично користувався земельною ділянкою, тому нарахування відповідачем плати за землю за період з 02.08.2011 року по 28.08.2012 р. є правомірними.

Проте, враховуючи повернення позивачем орендованої землі згідно з актом від 28.08.20012 року, що є додатком до зазначеного договору оренди землі, та недійсність якого податковим органом доведено під час судового розгляду не було, нарахування орендної плати за період з 28.08.2012 року по 31.12.2013 року є безпідставним.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 р. № 0000324003 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення податкових зобов'язань в розмірі 72092,62 грн., та штрафних санкцій в розмірі 18251,19 грн. нарахованих за період з 28.08.2012 року по 31.12.2013 року.

Щодо доводів відповідача про заниження позивачем суми збору за спеціальне використання води у сумі 72033,51 грн., в тому числі основний платіж - 57626,81 грн. та штрафні санкції - 14406,70 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 326.1. статті 326 ПК України, водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання. ( в редакції на час виявлення порушення).

Згідно з пунктом 327.1. статті 327 ПК України у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів. ( в редакції на час виявлення порушення).

Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 р. №0000314003 суд першої інстанції виходив з того, що приписи п. 326.10 ст. 326 та п. 327.1 ст. 327 ПК України щодо необхідності сплати збору при встановленні лімітів використання води у двократному та у п'ятикратному розмірах встановлюють розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за відповідні порушення, а оскільки зазначені норми не були чинними на день прийняття рішення щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій, тому їх застосування відповідачем було неправомірним.

Проте, на думку колегії суддів, зазначені висновки є помилковими, оскільки згідно з податковим повідомленням - рішенням від 22.04.2015 р. № 0000314003 (т.4 а.с.52) штрафні санкції було застосовано податковим органом відповідно до ст. 123 ПК України, а згідно з п. 326.2, п. 326.10 ст. 326, п. 327.1, п. 327.2 ст. 327 та п. 328.2, п. 328.4 ст. 328 ПК України, які діяли на момент виявлення порушення, відбулось обчислено розмір збору при встановлені лімітів використання води, враховуючи те, що позивачем, у зв'язку із перевищенням встановленого річного ліміту використання води не було сплачено збір у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт, та також, позивачем не було сплачено збір у двократному розмірі, у зв'язку із відсутністю вимірювальних приладів.

Зазначені в цих статтях розміри обчислення збору не є штрафними санкціями.

При цьому, не зазначення у вказаному податковому повідомленні-рішенні ст. 123 ПК України не свідчить про його протиправність.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи помилково дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2015 року № 0000294003, № 0000314003 та № 0000324003 в частині податкового зобов'язання в розмірі 35396,18 грн. та штрафних санкцій в розмірі 8961,01 грн., а в іншій частині об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Отже, постанова суду першої інстанції у цій справі в частині визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2015 року №0000294003, №0000314003, № 0000324003 в частині податкового зобов'язання в розмірі 35396,18 грн. та штрафних санкцій в розмірі 8961,01 грн., № 0000274003 в частині зменшення суми від'ємного значення на 57379,8 грн., № 0000254003 в частині визначення податкових зобов'язань в сумі 6750,5 грн. та штрафу в сумі 3375,3 грн. слід скасувати та в цій частині у задоволені позову відмовити, в іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у справі №804/7881/15 скасувати в частині задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування прийнятих спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2015 року № 0000294003, № 0000314003 та № 0000324003 в частині податкового зобов'язання в розмірі 35396,18 грн. та штрафних санкцій в розмірі 8961,01 грн., № 0000274003 в частині зменшення суми від'ємного значення на 57379,8 грн., № 0000254003 в частині визначення податкових зобов'язань в сумі 6750,5 грн. та штрафу в сумі 3375,3 грн. та у задоволення позову в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 30 травня 2016 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Джерело: ЄДРСР 57982628
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку