Постанова
Іменем України
19 червня 2019 року
м. Київ
справа № 758/11743/15-ц
провадження № 61-14673св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараш А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , на рішення апеляційного суду м. Києва в складі суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Немировської О. В., від 07 червня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ТОВ ФК «Довіра та гарантія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2. , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет заставишляхом його передачі у власність заставодержателя в рахунок погашення боргових зобов`язань та зобов`язання передачі предмета застави.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 10 жовтня 2007 року між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №215/2007, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 89 000 грн терміном з 10 жовтня 2007 року по 10 жовтня 2012 року, зі сплатою 18 % річних, на покупку автомобіля.
На забезпечення зобов`язань за кредитним договором, 10 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу відповідно до умов якого, предметом застави є належний заставодавцю автомобіль марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги №23/ФК-14 від 25 квітня 2014 року, укладено між ТОВ «Брокінвестгруп», яке діє від імені АКБ «Східно-Європейський банк», та ТОВ ФК «Довіра та гарантія», первісний кредитор відступає за плату, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, а також відповідно до договору забезпечення, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 215/2007 від 10 жовтня 2007 року.
У зв`язку з порушенням ОСОБА_2 виконання умов кредитного договору №215/2007 від 10 жовтня 2007 року, сформувалась заборгованість в розмірі 117 329,91 грн, з яких: сума кредиту в розмірі 89 000 грн та сума відсотків у розмірі 24 947,91 грн.
Позивач набув прав кредитора відносно ОСОБА_2 та прав нового заставодержателя відносно предмета застави - вищевказаного автомобіля. Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 28 березня 2013 року АКБ «Східно-Європейський банк» зареєстроване обтяження відносно заставного автомобіля - марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Однак, в процесі вчинення позивачем дій передбачених чинним законодавством для захисту свої прав, як кредитора, стало відомо про зняття предмета застави з обліку та перереєстрацію за номерними знаками НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за новим власником ОСОБА_3 , а з 12 грудня 2015 року перереєстрований на ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб автомобіль марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом передачі у власність ТОВ ФК «Довіра та гарантія» в рахунок погашення боргових зобов`язань за кредитним договором №215/2007 від 10 жовтня 2007 року; зобов`язати відповідача ОСОБА_1 передати ТОВ ФК «Довіра та гарантія» предмет застави - спірний автомобіль, з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року в задоволенні позову ТОВ ФК «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет застави та зобов`язання передачі предмета застави відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили 11 листопада 2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» заборгованість за спірним кредитним договором № 215/2007 від 10 жовтня 2007 року в розмірі 168 158,96 грн. Однак, указане судове рішення боржником не виконано і не погашено кредитну заборгованість, у зв`язку із чим права заставодержателя можуть бути захищені шляхом звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання за останнім права власності на спірний автомобіль. Разом з тим, районним судом указано, що вищезазначеним судовим рішення, яке набрало законної сили 11 листопада 2011 року, установлено, що боржником проведена лише часткова оплата відсотків у розмірі 11 679, 65 грн, остання сплата проведена 27 червня 2008 року, а 12 червня 2008 року, 02 липня 2008 року і 24 липня 2008 року на адресу боржника кредитором були надіслані листи про необхідність погашення кредитної заборгованості, які залишені без виконання. Тому, звернення позивача до суду із даним позовом у жовтні 2015 року відбулось поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові в даній справі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 рокуапеляційну скаргу ТОВ ФК «Довіра та гарантія» задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року скасовано.
Позов ТОВ ФК «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет застави та зобов`язання передачі предмета застави задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 передати ТОВ ФК «Довіра та гарантія» предмет застави - автомобіль марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом передачі у власність ТОВ ФК «Довіра та гарантія» в рахунок погашення боргових зобов`язань за кредитним договором № 215/2007 від 10 жовтня 2007 року в сумі 117 329,91 грн, з яких: сума кредиту - 89 000 грн, сума процентів за користування кредитом - 24 947,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Довіра та гарантія» 5 363,97 грн судового збору.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновки суду першої інстанції. Судове рішення про стягнення з боржника заборгованості за спірним кредитним договором, яке набрало законної сили, виконано не було, у зв`язку із чим новий кредитор зберігає за собою право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави. Позов у даній справі поданий без пропуску строку позовної давності і підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкових висновків про задоволення позову, не надавши жодного обґрунтування свого рішення. Звертаючись до суду із даними вимогами, позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2017 року представник ТОВ ФК «Довіра та гарантія» - Денисюк С. О., подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно і такі обставини відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 10 жовтня 2007 року між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 215/2007. Відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 89 000 грн на придбання автомобіля марки Daihatsu, модель Sirion, терміном з 10 жовтня 2007 року по 10 жовтня 2012 року, із сплатою 18 % річних.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 10 жовтня 2007 року між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 передала в заставу АКБ «Східно-Європейський банк» автомобіль марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили 11 листопада 2011 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» заборгованість за кредитним договором № 215/2007 від 10 жовтня 2007 року в розмірі 168 158,96 грн, з яких: 89 000 грн - борг за кредитом; 9 332,49 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів; 690 грн - штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів; 54 459,31 грн - борг за відсотками; 7 021,37 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 535,79 грн - штраф за несвоєчасну сплату відсотків; 7 120 грн - борг за комісією.
Виданий на підставі вказаного рішення суду 07 лютого 2012 року виконавчий лист був пред`явлений на виконання до Староміського ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області.
13 грудня 2013 року між АКБ «Східно-Європейський банк» в особі ліквідатора (установник управління) та ТОВ «Брокінвестгруп» (управитель) укладено договір № 32-Л про передавання в управління непроданих активів, згідно загальних положень якого, установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору.
25 квітня 2014 року між ТОВ «Брокінвестгруп» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги № 23/ФК-14. За цим договором ТОВ «Брокінвестгруп» відступило ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги по кредитним договорам та договорам забезпечення, укладеними АКБ «Східно-Європейський банк», зокрема, і за кредитним договором та договором застави, укладеними з ОСОБА_2
Установлено, що 12 жовтня 2012 року на підставі довідки-рахунку ДПІ № 724172 від 09 жовтня 2012 року автомобіль марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , був перереєстрований на ім`я ОСОБА_4 , на підставі довідки-рахунку ААВ №087519 від 17 квітня 2013 року автомобіль був перереєстрований 24 квітня 2013 року на ім`я ОСОБА_3 .
Посилаючись на те, що заочне рішення рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31 жовтня 2011 року не виконане і ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 117 329,91 грн, з яких: сума кредиту - 89 000 грн, сума процентів за користування кредитом - 24 947,91 грн, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 20 жовтня 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави та зобов`язання передачі предмета застави.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 12 грудня 2015 року на підставі довідки-рахунку ААЕ № 528678 від 18 листопада 2015 року спірний автомобіль був перереєстрований на ім`я ОСОБА_1
15 березня 2016 року суд замінив неналежного відповідача ОСОБА_3 на ОСОБА_1
24 жовтня 2016 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» уточнило свої позовні вимоги та просило звернути стягнення на предмет застави - спірний транспортний засіб шляхом передачі у власність ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в рахунок погашення боргових зобов`язань за кредитним договором № 215/2007 від 10 жовтня 2007 року; зобов`язати відповідача ОСОБА_1 передати ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» предмет застави з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені без дотриманням норм матеріального права.
Згідно вимог частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Разом з тим, за наявності передбачених законом обставин положення щодо позовної давності підлягають застосуванню тільки у тому випадку, коли позивач довів підстави своїх вимог і позов підлягає задоволенню.
Безпідставність та/або недоведеність позовних вимог є першочерговою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13 та від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14.
Тобто, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 523/8653/15-ц (касаційне провадження № 61-43889св18).
ЦК України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Умови укладеного між сторонами договору є обов`язковими для його сторін та їх правонаступників.
Судами установлено, що ТОВ ФК «Довіра та гарантія» просило суд звернути стягнення на предмет застави шляхом його передачі у власність заставодержателя в рахунок погашення боргових зобов`язань.
Відповідно до підпункту 5.1 договору застави від 10 жовтня 2007 року заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання чи неналежного виконання заставодавцем умов кредитного та/або цього договорів.
Пункт 6 договору застави від 10 жовтня 2007 року містить застереження про позасудове задоволення вимог заставодержателя.
Так, згідно підпункту 6.3 договору застави від 10 жовтня 2007 року заставодержатель має право на власний розсуд обрати будь-який із передбачених позасудових способів звернення стягнення на предмет застави, зокрема передачу заставодавцем у власність заставодержателю предмета застави в рахунок виконання забезпеченого зобов`язання.
Розглядаючи позов ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про звернення стягнення на предмет застави шляхом його передачі у власність заставодержателя в рахунок погашення боргових зобов`язань, суди першої та апеляційної інстанції помилково залишили без уваги те, що такий спосіб звернення стягнення на заставне майно сторони договору застави визначили як позасудовий, у зв`язку із чим указані вимоги позову ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в судовому порядку задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на зазначене, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року та рішенням апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року підлягають скасуванню з підстав. передбачених статтею 412 ЦПК України із ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року та рішенням апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року скасувати.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет застави та зобов`язання передачі предмета застави залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
С. П. Штелик
