Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 715/214/17
провадження № 61-9686св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Букагропром», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Буковина»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Букагропром» (далі - ТОВ «Букагропром»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Буковина» (далі - ТОВ «Мрія Фармінг Буковина»), про розірвання договорів оренди.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельних ділянок площею 0,8610 га, кадастровий номер 7321085400:01:005:0037,
та площею 0,5001 га, кадастровий номер 7321085400:01:005:0036,
які розташовані в с. Тереблече на території Тереблеченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
01 січня 2014 року між нею і ТОВ «Букагропром» укладено договори оренди зазначених земельних ділянок.
Згідно з умовами укладених договорів земельні ділянки були передані в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, проте з часу укладення цих договорів оренди земельні ділянки ТОВ «Букагропром»
не оброблялись та не використовувались за цільовим призначенням, а саме: не оралися, посів сільськогосподарських культур не проводився, не здійснювались заходи боротьби з бур`янами, земельні ділянки знаходяться у занедбаному стані, забур`янені та заліснені.
Посилаючись на зазначене, просила суд розірвати договори оренди земельних ділянок від 01 січня 2014 року, укладені між нею і ТОВ «Букагропром».
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 березня
2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договори оренди землі від 01 січня 2014 року, укладені між ОСОБА_1 і ТОВ «Букагропром», площею 0,8610 га, кадастровий номер 7321085400:01:005:0037, та площею 0,5001 га, кадастровий номер 7321085400:01:005:0036, розташовані в с. Тереблече на території Тереблеченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що тривалим невикористанням земельних ділянок за призначенням ТОВ «Букагропром» як орендар порушило істотні умови договорів, що призвело до порушення режиму використання земельних ділянок, забур`янення і заліснення.
Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Букагропром» задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 19 квітня 2017 року скасовано.
Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Мрія Фармінг Буковина» задоволено.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 березня 2017 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що наведені в позовній заяві доводи про невикористання земельної ділянки за призначенням не являються тією вимогою, яка б дала право на розірвання договору оренди. Суд апеляційної інстанції зазначив, що поняття «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» різні за своєю правовою природою, оскільки використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за не використання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2271цс15, від 20 січня 2016 року у справі № 6-1980цс15, від 20 січня 2016 року у справі № 6-1998цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд при новому розгляді не надав оцінку тому, що представник відповідача в судовому засіданні 19 квітня 2017 року під час розгляду справи в Апеляційному суді Чернівецької області визнав той факт, що ТОВ «Букагропром» використовувало земельні ділянки не за цільовим призначенням, а саме зазначав, що в аспекті агрономічної науки, з метою підвищення родючості зернових культур земельні ділянки використовувались шляхом насадження дикоростучих рослин, кущів та дерев.
Також вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що право оренди відповідача було припинено, а власником та орендарем спірних земельних ділянок є зовсім інші особи, у зв`язку із чим відсутній предмет спору і провадження за апеляційної скаргою слід було закрити.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від представника ТОВ «Мрія Фармінг Буковина» - Розанової О. З., у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належать дві земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8610 га, кадастровий номер 7321085400:01:005:0037, та площею 0,5001 га, кадастровий номер 7321085400:01:005:0036, розташовані на території с. Тереблече Тереблеченської сільської ради Глибоцького району Чернівецькій області.
01 січня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Букагропром» укладено договори оренди цих ділянок строком на 5 років.
З витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що 08 липня 2014 року та 14 липня 2014 року було зареєстровано право оренди спірних земельних ділянок за ТОВ «Букагропром» (а. с. 166-167).
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року заяву представника ТОВ «Мрія Фармінг Буковина» - Розанової О. З. про здійснення процесуального правонаступництва задоволено.
Замінено відповідача ТОВ «Букагропром» на правонаступника ТОВ «Мрія Фармінг Буковина».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 5 ЗК України визначені основні принципи земельного законодавства, зокрема й зазначено принцип раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 15 цього Закону передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови збереження стану об`єкта оренди.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Згідно із статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Зі змісту статті 25 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Аналогічна норма закріплена в статті 31 Закону України «Про оренду землі».
Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2271цс15 та від 20 січня 2016 року у справі № 6-1998цс15.
Відповідно до пунктів 15 - 17 договорів оренди земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення. Умови збереження стану об`єкта оренди: орендар зобов`язаний дотримуватись вимог протиерозійної організації території.
Згідно з пунктом 28 договорів оренди орендодавець вправі вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з цим договором, дотримуватись екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів.
Пунктом 38 договорів оренди передбачена можливість розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з акту обстеження земельних ділянок від 27 грудня 2016 року та фото-таблицею до нього, спірні земельні ділянки декілька років ТОВ «Букагропром» не оброблялись й на даний час також не обробляються, вони знаходяться в ганебному стані, забур`янені та заросли чагарниками; земельні ділянки не засіваються сільськогосподарськими культурами, не проводяться заходи боротьби з бур`янами та шкідниками, не використовуються за цільовим призначенням згідно укладеного договору, таким чином наноситься шкода прилеглим земельним ділянкам.
Вказаний акт підписано: в. о. начальника відділу Держгеокадастру в Глибоцькому районі ОСОБА_5, провідним фахівцем Чернівецької обласної фітосанитарної лабораторії ОСОБА_2 , начальником відділу виробництва та маркетингу сільськогосподарської продукції ОСОБА_3 , землевпорядником Тереблечанської сільської ради ОСОБА_4 .
Отже, у зв`язку з необробленням ТОВ «Букагропром» земельних ділянок протягом декількох років, непроведенням посівів сільськогосподарських культур, незастосуванням заходів боротьби з бур`янами земельні ділянки знаходяться в занедбаному стані (забур`янені та заросли чагарниками).
Під час укладення спірних договорів оренди земельних ділянок визначено, серед іншого, умови використання та цільове призначення земельних ділянок, які передаються в оренду, умови збереження стану об`єкта.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, з підстав того, що за «невикористання земельної ділянки за призначенням» (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування, не врахував того, що така бездіяльність призвела до порушення режиму використання земельних ділянок, забур`янення, появою чагарників.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з наявності підстав для розірвання укладених договорів оренди через порушення відповідачем статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», що призвело до порушення режиму використання земельних ділянок, оскільки земельні ділянки перебувають в занедбаному стані.
Враховуючи наведене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року скасувати.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 березня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
