Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 620/7289/23
адміністративне провадження № К/990/17563/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати неправомірним рішення військової частини НОМЕР_1 , виражене у наказі від 07 жовтня 2022 року №271 (по стройовій частині) про те, що загибель (смерть) чоловіка позивача, яка настала 00 лютого - березень 2022 року внаслідок множинних вогнепальних та осколкових поранень не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини;
- визнати неправомірним та скасувати пункт 7.4. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 березня 2022 року №65;
- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 внести зміни у наказ (по стройовій частині) від 12 травня 2022 року №119 виключивши з пункту 14 даного наказу слова: "який утримується у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 20 березня 2022 року";
- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 внести зміни у наказ від 12 серпня 2022 року №397 (з основної діяльності) зі змісту якого виключити інформацію про самовільне залишення чоловіком позивача, ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 внести зміни у наказ від 07 жовтня 2022 року №271 (по стройовій частині) зі змісту якого виключити абзац 2 наступного змісту: "Смерть не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини".
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07 жовтня 2022 року №271 (по стройовій частині) в частині встановлення, що смерть ОСОБА_2 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини.
Визнано протиправним та скасовано пункт 7.4. наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21 березня 2022 року №65 (по стройовій частині) в частині, що стосується старшого солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 , водія-електрика-оператора польової лазні групи матеріального забезпечення.
Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 внести зміни у наказ від 12 травня 2022 року № 119 (по стройовій частині), виключивши з пункту 14 даного наказу слова: «який утримується у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 з 20.03.2022».
В решті позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6970,80 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі №620/7289/23 повернуто скаржнику, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
06 травня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 вдруге подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що заявником процитовано пункти 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак скаржником жодним чином не обґрунтовано підстави касаційного оскарження.
Водночас, заявник касаційної скарги зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду.
Проте, в касаційній скарзі не наведено, які саме конкретні норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судами попередніх інстанцій без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.
Відтак, посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Г. Загороднюк
