ПОСТАНОВА
Іменем України
05 червня 2018 року
Київ
справа №570/2268/14-а
адміністративне провадження №К/9901/13119/18, К/9901/13123/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик Ю.А., Гімон Н.М., -
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 570/2268/14-а
за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - управління ПФУ), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фірма «Теплобуд-230», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами ТОВ «Фірма «Теплобуд-230» та Рівненського об'єднаного управління ПФУ (правонаступник управління ПФУ, далі - об'єднане управління ПФУ)
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів Зарудяної Л.О., Кузьменко Л.В.,
ВСТАНОВИВ:
31 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірною відмову управління ПФУ призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та зобов'язати управління ПФУ призначити цю пенсію з 18 жовтня 2013 року.
Право на призначення пенсії на пільгових умовах обґрунтував посиланням на пункт «б» статті 13 Закону № 1788-XII, норми якого з урахуванням відомостей про місце та час його роботи зі шкідливими та важкими умовами за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, дають право на призначення такої пенсії.
Справа розглядалась судами неодноразово.
При новому розгляді Рівненський районний суд Рівненської області постановою від 22 серпня 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції керувався тим, що немає документального підтвердження зайнятості позивача на роботі, що міститься в списку № 2 за результатами атестації умов праці.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 грудні 2016 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того що, відповідно до наказу по орендованому підприємству Київське спеціалізоване управління «Теплобуд № 230» від 02 червня 1994 року № 20-А про проведення атестації робочих місць та визначення переліку посад, які дають право на пільгову пенсію, зазначена посада майстра,яку обіймав позивач, а відтак, враховуючи те, що у позивача достатній пільговий стаж по списку № 2, тому він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
23 грудня 2016 року ТОВ «Фірма «Теплобуд-230» та 10 січня 2017 року об'єднане управління ПФУ звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та залишити в силі постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2016 року.
Касаційні скарги мотивовані, зокрема, тим, що посада майстра, яку обіймав позивач, передбачала виконання виключно організаційно-господарських функції, виконання яких жодним чином не пов'язано з важкими чи шкідливими умовами праці та відповідно не була атестована. При цьому зазначають, що наказ від 02 червня 1994 року № 20-А про проведення атестації робочих місць був скасований наказом від 15 червня 1994 року № 21-А.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 26 грудня 2016 року та 28 лютого 2017 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами ТОВ «Фірма «Теплобуд-230» та об'єднаного управління ПФУ, відповідно, та витребував матеріали справи.
27 березня 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення позивача на вказані касаційні скарги, в яких просить залишити останні без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1 відповідно до запису в трудовій книжці від 15 червня 1983 року № 3 був прийнятий майстром Рівненської дільниці № 5 Київського спеціалізованого управління «Теплобуд № 230» згідно наказу від
30 червня 1983 року № 95-к.
01 вересня 1990 року наказом від 03 вересня 1990 року № 85-к вказане управління перейменовано в орендне підприємство Київське спеціалізоване управління «Теплобуд № 230».
З 01 жовтня 1997 року, відповідно до наказу від 30 вересня 1997 року № 31-к на базі вказаного орендного підприємства створене ТОВ Фірма «Теплобуд-230», яка, згідно Статуту, який затверджений зборами засновників 16 вересня 1997 року (протокол № 2) та зареєстрований Жовтневою районною державною адміністрацією міста Києва 01 жовтня 1997 року за № 01230 є правонаступником орендного підприємства Київського спеціалізованого управління «Теплобуд № 230».
17 червня 1996 року позивач був звільнений з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням штату) відповідно до наказу від
24 червня 1996 року № 33-к.
Також суди встановили, що на цьому ж підприємстві працювали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - виконроби, ОСОБА_4 - майстер (наказ від 01 липня 1992 року № 33 (Т.1, а.с. 233-235).
У зв'язку з досягненням ОСОБА_1 55 років, у жовтні 2013 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. До заяви додав копію своєї трудової книжки та інші документи необхідні для підтвердження трудового стажу, проте у призначенні пенсії йому було відмовлено, оскільки позивачем не було надано уточнюючої довідки та копій наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із долученими до матеріалів цієї справи копіями пенсійних справ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказані особи отримують пенсію призначену зі зниженням пенсійного віку на підставі пільгового стажу по Списку № 2, отриманого під час роботи в Київському спеціалізованому управлінні «Теплобуд № 230». Також в них наявні уточнюючі довідки, які стали підставою для призначення пенсії вказаним особам.
В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_3 міститься копія Наказу по Орендному підприємству Київське спеціалізоване управління «Теплобуд № 230» від 02 червня 1994 року № 20-А про проведення атестації робочих місць та визначення переліку посад, які дають право на пільгову пенсії. В переліку зазначена посада майстра, яку обіймав позивач.
При цьому, апеляційний суд встановив, що наказ по орендному підприємству Київське спеціалізоване управління «Теплобуд № 230» від 15 червня 1994 року №21-А (т.3, а.с. 83) про відміну, як безпідставного Наказу по Орендному підприємству Київське спеціалізоване управління «Теплобуд №230» від 02 червня 1994 року № 20-А, оригінал якого, ТОВ «Фірма «Теплобуд-230» отримало від директора Київського спеціалізованого управління «Теплобуд №230» ОСОБА_5 в 2016 році.
Водночас, при призначенні пенсій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в 2000 році в уточнюючих довідках має місце посилання на наказ від 02 червня 1994 року № 20-А.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від останнього місця роботи мають чоловіки, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими й важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт і професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і результатами атестації робочих місць, після досягнення віку 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Чоловікам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пунктом 20 вищенаведеного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Посада майстра будівельних та монтажних робіт, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах передбачена списком №2, розділом XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів», що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 № 162.
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 № 442 (далі - Порядок № 442), за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Пунктами 8, 9 Порядку № 442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Отже, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної зокрема у постановах від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 17 березня 2015 року у справі № 21-585а14 року, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-3287а15 та від 12 квітня 2016 року № 21-6501а15, а також практикою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 506/384/17.
У справі, яка розглядається суди встановили, у позивача наявний пільговий стаж майстра будівельних і монтажних робіт, який достатній для призначення йому пенсії на пільгових умовах по Списку № 2. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві, де працював позивач, проводилась, що знайшло своє підтвердження у матеріалах справи, зокрема, наказ про проведення атестації від 02 червня 1994 року.
Що стосується доводів третьої особи щодо наказу від 15 червня 1994 року, то на думку колегій суддів, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив цей доказ, оскільки зазначений наказ був відсутній до 2016 року.
За таких обставин, на думку колегії суддів, правильними є висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог у цій справі.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення суду апеляційної інстанції і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Теплобуд-230» залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 570/2268/14-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон ,
Судді Верховного Суду
