ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 554/10716/19
провадження № 51-3439км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представник потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170040003112, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє:
- 07 грудня 2015 року вироком Ленінського районного суду м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 2 місяців обмеження волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 16 червня 2021 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового складання, до призначеного покарання частково приєднано ОСОБА_9 невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2015 року та остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 1 місяць.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 визначено рахувати із 16 червня 2021 року, а строк попереднього ув`язнення зараховано наступним чином: одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні обмеження волі.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_9 107 703 гривні 20 копійок у відшкодування матеріальної шкоди, а також 10000 гривень у відшкодування моральної шкоди
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 травня 2022 року вирок місцевого суду скасовано, звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 11 травня 2017 року, перебуваючи на території Шевченківського району м. Полтави, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою ОСОБА_8 , під приводом купівлі для неї вантажного автомобіля задля прибутку від його експлуатації, отримав від останньої грошові кошти в розмірі 4000 доларів США, які та добровільно передала йому, будучи переконаною в доброчесності його намірів.
Надалі ОСОБА_9 , не маючи наміру виконувати досягнуту із потерпілою домовленість, привласнив отримані грошові кошти, за які придбав у квітні 2017 року вантажний автомобіль марки «Fiat Ducаto», д.н.з. НОМЕР_1 для власного користування а вже 15 червня 2017 року без дозволу потерпілої продав його іншій особі, при цьому отримані кошти від продажу привласнив і витратив на власні потреби.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_7 зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження щодо нього, оскільки останній ухилявся від явки до суду.
Крім цього, таке рішення було прийнято за відсутності обвинуваченого та його захисника, що за положенням ст. 412 КПК України є підставою для скасування судового рішення.
Також, адвокат ОСОБА_7 стверджує, що закриваючи кримінальне провадження, апеляційний суд безпідставно не вирішив долю цивільного позову, який відповідно до ст. 129 КПК України слід було залишити без розгляду.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 просила задовольнити її касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Захисник ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілої сторони.
Прокурор ОСОБА_5 вимоги поданої касаційної скарги не підтримала та просила відмовити в їх задоволенні.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 про безпідставне звільнення апеляційним судом ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності є неспроможними з огляду на таке.
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 16 червня 2021 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, який скоєно згідно з висунутим обвинуваченням у травні 2017 року.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення злочину), відповідно до положень ст. 12 вказаного Кодексу відноситься до нетяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.
В той же час, згідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
На час розгляду 08 серпня 2022 року апеляційним судом кримінального провадження щодо ОСОБА_9 закінчилися передбачені законом строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.
ОСОБА_9 та його захисник звернулися до суду з клопотаннями про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.
Дотримуючись зазначених вимог закону, апеляційний суд розглянув відповідне клопотання, з якого окрім іншого вбачалось, що ОСОБА_9 розуміє наслідки такого звільнення, яке відбувається не з реабілітуючих підстав, та не має заперечень щодо закриття кримінального провадження. За результатами розгляду такого письмового звернення, апеляційний суд, заслухавши думку прокурора та представника потерпілої, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.
Заперечення представника потерпілої проти прийняття такого рішення, які остання висловлює у своїй касаційній скарзі та стверджує, що ОСОБА_9 неодноразово не з`являвся в судові засідання до суду апеляційної інстанції без поважних причин, а тому слід було застосувати положення ч. 2 ст. 49 КК України, є неспроможними з огляду на таке.
Розгляд апеляційних скарг захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_8 на вирок місцевого суду вперше було призначено на 07 жовтня 2021 року, однак слухання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді-доповідача ОСОБА_10 у відрядженні. Судовий розгляд був відкладений на 25 листопада 2021 року.
Надалі, апеляційний суд провів розгляд кримінального провадження та після судових дебатів оголосив перерву до 20 січня 2022 року. У цей день колегія суддів апеляційного суду ухвалила рішення повернутися до дослідження окремих доказів та після виконання необхідних процесуальних дій оголосила перерву до 21 лютого 2022 року.
Однак, 21 лютого 2022 року розгляд скарг захисника та потерпілої знову було відкладено із тих причин, що суддя ОСОБА_11 перебувала на лікарняному. Слухання кримінального провадження було визначено провести 24 березня 2022 року, та через неявку усіх учасників, а також відсутність інформації про належне повідомлення сторони захисту, у вказаний день судове засідання не проводилося.
Новою датою розгляду апеляційний суд визначив 25 травня 2022 року, однак і цього дня розгляд було відкладено на 11 липня 2022 року через неявку учасників кримінального провадження, а також відсутність інформації про належне повідомлення сторони захисту.
26 травня 2022 року захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_9 подали до суду клопотання про закриття кримінального провадження, а обвинувачений крім цього надав суду інформацію, що з 10 березня 2022 року його призвано на військову службу та зараховано у розпорядження командира військової частини.
Через перебування судді ОСОБА_12 у відпустці, розгляд апеляційних скарг на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 11 липня 2022 року також не проводився і новою датою слухання визначено 08 серпня 2022 року. Тоді ж й було постановлено оскаржувану ухвалу про закриття кримінального провадження.
З урахуванням того, що обвинувачений у період з 07 жовтня 2021 року по 20 січня 2022 року постійно був присутнім під час апеляційного розгляду провадження щодо нього, а 24 березня 2022 року та 25 травня 2022 року не з`явився на виклик через неналежне повідомлення та захищав державу від збройної агресії російської федерації, висновки потерпілої сторони про наявність обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_9 умисно вчиняв будь-які дії, спрямовані на ухилення від суду та які виключають благополучне закінчення строків давності і зупиняють строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК України є безпідставними.
Таким чином, апеляційний суд установивши усі обставини, передбачені ст. 49 КК України та ст. 286 КПК України, наявність яких є безумовною підставою для вирішення вказаного питання, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього.
Стосовно посилання представника потерпілої на істотне порушення апеляційним судом вимог процесуального закону, а саме розгляд відповідного клопотання без участі ОСОБА_9 та його захисника і невиконання вимог ч. 3 ст. 285 КПК України, то вони також є безпідставними.
Відповідно до п 3 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 КПК України, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою.
Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.
В той же час, у матеріалах провадження міститься письмове клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 , який стверджував, що обізнаний про розгляд апеляційним судом відповідного провадження та не заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності.
Саме тому суд апеляційної інстанції, переконавшись у тому, що ОСОБА_9 письмово висловив своє ставлення до заявленого клопотання, прохань про відкладення апеляційного розгляду від нього не надходило, з`ясувавши думку інших учасників апеляційного розгляду, які проти такого не заперечували, дійшов переконання про розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого. Участь захисника у даному кримінальному провадженні за положенням ст. 52 КПК України не була обов`язковою.
Таким чином Суд вважає, що, у даному випадку, нероз`яснення апеляційним судом обвинуваченому ОСОБА_9 його права бути звільненим від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження за вказаних обставин не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, як про це заявляє потерпіла сторона.
Стосовно доводів касаційної скарги про відсутність зазначення у резолютивній частині ухвали апеляційного рішення стосовно цивільного позову, слід вказати таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 колегія суддів у мотивувальній частині зазначила, що цивільний позов підлягає залишенню без розгляду і щодо можливості звернутися до суду у порядку цивільного судочинства. В той же час, резолютивна частина ухвали такого рішення не містить.
Колегія суддів касаційного кримінального суду дійшла до висновку, що у даному кримінальному провадженні, таке порушення апеляційного суду, який окрім іншого детально роз`яснив у судовому засіданні право на звернення у порядку цивільного судочинства, не є істотним, а цивільний позивач не позбавлена можливості подати до апеляційного суду заяву про роз`яснення відповідної ухвали у разі виникнення труднощів під час звернення із відповідним позовом.
Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та узгоджується з вимогами КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування оскаржуваного судового рішення при розгляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено, а тому касаційна скарга представника потерпілої задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
у х в а л и в :
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 серпня 2022 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_13 ОСОБА_2 ОСОБА_3
