Постанова
Іменем України
19 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 523/5890/15-ц
провадження № 61-18781св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
представник позивача - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси
від 21 жовтня 2015 року у складі судді Бузовського В. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів:
Сидоренко І. П., Погорєлової Є. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_4, третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка»), про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позовна заява мотивована тим, що 16 грудня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Ауді-100», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «Тойота Королла», реєстраційний номер НОМЕР_2, під його керуванням.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2015 року ОСОБА_4 був визнаний винним у порушені Правил дорожнього руху, яке призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.
Зазначав про те, що він отримав від ПрАТ «СК «Уніка», де відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність, страхову виплату у розмірі 24 808 грн 90 коп. Однак, загальний розмір шкоди пошкодженого автомобіля становить 62 796 грн, тому він просив суд стягнути з ОСОБА_4 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 37 987 грн 10 коп. та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня
2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 37 987 грн 10 коп., моральну шкоду у розмірі 500 грн, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заочне рішення районного суду мотивовано тим, що порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4 знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку із заподіянням майнової шкоди ОСОБА_2 та з урахуванням того, що страховик здійснив часткове відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 37 987 грн 10 коп. Завдана моральна шкода ОСОБА_2 виразилась у пошкодженні належного йому майна, що є моральним стражданням пов'язаним з вимушеними змінами укладу життя пов'язаного із неможливістю експлуатувати автомобіль внаслідок його пошкодження та ремонту. Таким чином, з урахуванням принципу розумності і справедливості, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 500 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2015 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність розміру завданої позивачу майнової шкоди й про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 37 987 грн 10 коп. При цьому погодився й з розміром моральної шкоди, визначеним районним судом з урахуванням принципу розумності і справедливості та встановлених обставин.
У касаційнійскарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5зазначав про те, що немає доказів належності та допустимості акта виконаних робіт № 186 від 03 березня 2015 року щодо ремонту автомобіля ОСОБА_2, договору № 22.12.14 та копій квитанцій до прибуткових касових ордерів, як доказів реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля позивача.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що 16 грудня 2014 року сталась ДТП з вини водія
ОСОБА_4, який постановою Малиновського районного суду м. Одеси
від 20 січня 2015 року був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Внаслідок вказаної ДТП автомобіль марки «Тойота Королла», реєстраційний номер НОМЕР_2, належний ОСОБА_2, отримав механічні пошкодження.
Відповідно до полісу від 06 червня 2014 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, власника автомобіля марки «Ауді-100», реєстраційний номер
НОМЕР_1, була застрахована ПрАТ «СК «Уніка».
Розмір майнової шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Тойота Королла», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, склав
62 796 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 03 березня 2015 року.
Крім того, встановлено, що ПрАТ «СК «Уніка» здійснило потерпілому страхову виплату у розмірі 24 808 грн 90 коп.
За загальними правилами, визначеними статтями 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України, тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. В зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.
У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 було порушено Правила дорожнього руху, внаслідок чого майну позивача було завдано майнової шкоди. У зв'язку із тим, що страховик здійснив часткове відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 24 808 грн 90 коп., а розмір майнової шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Тойота Королла», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, склав 62 796 грн, тому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 обґрунтовано стягнута різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 37 987 грн 10 коп.
Безпідставними є посилання касаційної скарги щодо необґрунтованості стягнутої суми майнової шкоди, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили розмір, що підлягав до стягнення в сумі 37 987 грн 10 коп., виходячи із розміру майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, який було встановлено згідно звіту, а також виходячи з реальних витрат, понесених ОСОБА_2 для відновлення пошкодженого автомобіля, за виключенням сплаченої суми страхового відшкодування ПрАТ «СК «Уніка».
Доводи касаційної скаргивисновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, залишити без задоволення.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк
