Номер провадження: 22-ц/785/5331/16
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Сидоренко І. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової Є.С., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2015р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ПрАТ «СК «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-
ВСТАНОВИЛА:
15 квітня 2015р. ОСОБА_3 звернувся з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду заподіяну йому з вини відповідача ОСОБА_2 в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказав, що 16 грудня 2014р. сталася ДТП за участю автомобіля марки «Ауді-100», державний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2, та автомобіля марки «Тойота Королла», держаний номер НОМЕР_2 під його керуванням. ОСОБА_2 постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2015р. був визнаний винним у порушені Правил дорожнього руху, яке призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.
Позивач вказав, що він отримав від ПрАТ «СК Уніка», де відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність, страхову виплату в розмірі 24808грн.90коп. Однак, загальний розмір шкоди пошкодженого позивачу автомобіля складає 62796грн., тому позивач ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 залишок матеріальної шкоди в розмірі 37987грн.10коп., судові витрати, моральну шкоду в сумі 10000грн., посилаючись на те, що він через пошкодження транспортного засобу, зазнав хвилювань, витратив значний час та зусилля на відновлення транспортного засобу, що порушило його звичайний уклад життя.
Заочним рішенням суду від 21 жовтня 2015р. позов ОСОБА_3 був задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 37987грн.10коп., моральну шкоду у розмірі 500грн., судовий збір в сумі 380грн. (а.с.62-63).
Ухвалою суду від 30 травня 2016р. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення (а.с.77).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на те, що суд в порушені вимог матеріального та процесуального права безпідставно задовольнив позов ОСОБА_3 ( а.с.81-83).
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, адвоката в інтересах позивача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, надані додаткові докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Представник відповідача ОСОБА_2 не заперечував, що 16 грудня 2014р. сталась дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_2, якій постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2015р. був визнаний винним в скоєні адміністративного правопорушення і на нього накладено штраф в розмірі 425грн. (а.с.8).
Внаслідок вказаної ДТП автомобіль марки «Тойота Королла», держаний номер НОМЕР_2, належний позивачу ОСОБА_3, яким він керував, отримав механічні пошкодження. Відповідно до полісу № А1\2122260 від 06 червня 2014р. цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Ауді-100», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Уніка». Позивач ОСОБА_3 отримав від ПрАТ СК «Уніка» страхове відшкодування в сумі 24808грн.90коп. Однак, загальний розмір шкоди пошкодженого позивачу автомобіля складає 62796грн., що підтверджується відповідними доказами, наданим позивачем ОСОБА_3 суду першої та суду апеляційної інстанції, а саме: актом виконаних робіт по ремонту його автомобіля від 03 березня 2015р., договором на виконання ремонтних робіт від 22 грудня 2014р., довідкою та відповідними квитанціями про сплату за виконанні ремонтні роботи та придбання запчастин.
За загальними правилами, визначеними статтями 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України, тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.
Відповідно до вимог ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частин 1, 2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. В зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.
У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають.
Частиною 2 ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, відповідно до норм ч.ч.1,2,3 ст.22 ЦК України.
Збитками, в даному випадку, визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Безпідставні є доводи апелянта щодо необґрунтованості стягнутого розміру матеріальної шкоди, оскільки суд першої інстанції встановив розмір недоплаченої суми матеріальної шкоди у розмірі 37987грн.10коп., виходячи із розміру матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, який було встановлено згідно звіту, а також виходячи з реальних витрат, понесених позивачем для відновлення пошкодженого автомобіля, за виключенням раніше сплаченої ОСОБА_3 суми страховою компанією.
У відповідності до положень ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В силу частин 1-3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судова колегія вважає, що відповідач ОСОБА_2 не надав суду апеляційної інстанції допустимі та відповідні докази на заперечення проти позову ОСОБА_3
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2015р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: І.П.Сидоренко
Судді: С.О. Погорєлова
Т.В. Цюра
