Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 462/4595/17
провадження № 61-3276св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - заступник начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Наталія Володимирівна,
заінтересована особа - державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 листопада 2023 року в складі судді Колодяжного С. Ю. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Н. В., заінтересована особа - державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» (далі - ДП МА «Львів»).
В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 січня 2018 року з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на його користь стягнуто заборгованість по заробітній платі з врахуванням компенсації, індексації та корегування в сумі 489 706,26 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням компенсації та коригування в сумі 2 468 745,47 грн, а всього - 2 958 451,73 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 липня 2023 року скасовано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 січня 2018 року та стягнуто на його користь з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати за період з травня 2011 року до січня 2012 року в розмірі 45 392,50 грн з вирахуванням з цієї суми обов`язкових платежів та зборів та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2012 року до 09 січня 2018 року в розмірі 182 949,60 грн з вирахуванням з цієї суми обов`язкових платежів і зборів. Загальна сума належних йому нарахувань повинна становити 228 342,10 грн.
09 грудня 2020 року Залізничним відділом державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Залізничний ВДВС у м. Львові) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 462/4595/17 від 26 листопада 2020 року щодо стягнення на його користь заборгованості саме у зазначеному розмірі.
Станом на 02 серпня 2023 року йому як стягувачу було перераховано на його банківський рахунок 183 815,39 грн. Водночас 05 вересня 2023 року він отримав постанову Залізничного ВДВС у м. Львові про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням ДП МА «Львів» виконавчого листа № 462/4595/17, а саме перерахуванням йому як стягувачу 36 540,96 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати за період з травня 2011 року до січня 2012 року та 147 274,43 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2012 року до 09 січня 2018 року з урахуванням того, що боржником було сплачено 41 101,58 грн прибуткового податку та 3 425,13 грн військового збору.
Зазначає, що зарахована йому сума, а саме 183 815,39 грн, не відповідає сумі, яка зазначена у постанові Львівського апеляційного суду від 22 липня 2020 року та у виконавчому листі від 26 листопада 2020 року, а тому виконавче провадження № НОМЕР_1 не підлягало закінченню, а йому як стягувачу боржник ДП МА «Львів» повинно виплатити ще 44 526,71 грн.
На його переконання виконавчий збір та інші витрати за примусове виконання рішення стягуються виключно з боржника, а органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені законом, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами.
Крім того, він стверджував, що ніколи не перебував у штаті правонаступника боржника та не перебуває у штаті боржника, а тому Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії» чи його правонаступник ДП МА «Львів» не є податковими агентами та не мали права перераховувати податки із заборгованості.
Зазначав, що згідно із даними з порталу Пенсійного фонду України йому як стягувачу з 2020 року не нараховувалась заробітна плата та не стягувались податки. Водночас ані боржник чи його правонаступник, ані виконавча служба не надіслали йому розрахунок суми податків, не зазначили підставу для стягнення з нього податків та не надали підтвердження кому саме були перераховані суми податків. Таким чином, на його переконання, дії заступника начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Комлик Н. В. є незаконними.
За таких обставин заявник просив суд визнати неправомірними дії заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Комлик Н. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо оподаткування сум компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, які стягнуті рішенням Львівського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі № 462/4595/17, скасувати постанову від 22 серпня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, а також поновити йому строк на подання цієї скарги.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання скарги. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Установивши, що ДП МА «Львів» як податковим агентом на виконання вимоги державного виконавця від 05 липня 2023 року № 44407 було у повному обсязі виплачено заборгованість у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, стягнуту рішенням Львівського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі № 462/4595/17, а саме 251 645,31 грн, яка із вирахуванням встановлених законодавством України податків і зборів становила 183 815,39 грн, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність дій державного виконавця щодо оподаткування сум компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У березні 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення його скарги у повному обсязі.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо правомірності дій державного виконавця. Судами не враховано, що зарахована на банківську картку ОСОБА_1 сума не відповідає сумі, визначеній судовим рішенням та виконавчим листом. Виконавчий збір та інші витрати за примусове виконання рішення стягуються виключно з боржника, а органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені законом, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами. Стягувач ніколи не перебував у штаті правонаступника боржника та не перебуває у штаті боржника, а тому Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії» чи його правонаступник ДП МА «Львів» не є податковими агентами та не мали права перераховувати податки із заборгованості.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
У червні 2024 року від ДП МА «Львів» надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень. Не цей відзив ОСОБА_1 подав відповідь.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 січня 2018 року з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі з врахуванням компенсації, індексації та корегування в сумі 489 706,26 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням компенсації та коригування в сумі 2 468 745,47 грн, а всього - 2 958 451,73 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 липня 2023 року скасовано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 січня 2018 року та стягнуто з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати за період з травня 2011 року до січня 2012 року в розмірі 45 392,50 грн з вирахуванням з цієї суми обов`язкових платежів та зборів та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2012 року до 09 січня 2018 року в розмірі 182 949,60 грн з вирахуванням з цієї суми обов`язкових платежів і зборів.
Постановою державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові від 09 грудня 2020 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 462/4595/17, виданого 26 листопада 2020 року Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 228 342,10 грн.
13 серпня 2022 року виконавче провадження № НОМЕР_1 було передано до виконання заступнику начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Комлик Н. В.
Постановою Львівського апеляційного суду м. Львова від 26 червня 2023 року замінено боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 462/4595/17 від 26 листопада 2020 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з «Львівські авіалінії» в користь ОСОБА_1 заборгованості з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького».
Постановою заступника начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Комлик Н. В. від 05 липня 2023 року було замінено боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого листа з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького».
Відповідно до вимоги заступника начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Комлик Н .В. від 05 липня 2023 року № 44407 до боржника ДП МА «Львів», останній має оплатити заборгованість по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 в розмірі 251 645,31 грн, а саме 228 342,10 грн боргу, 22 834,21 грн виконавчого збору, 469 грн витрат виконавчого провадження (а. с. 56-57).
У листі № 1041/01.01-16 від 28 липня 2023 року від ДП МА «Львів» зазначено, що на виконання вимоги № 44407 від 05 липня 2023 року боржник здійснив оплату заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 в розмірі 251 645,31 грн, а саме 36 540,96 грн - компенсація втрати частини заробітної плати, 147 274,43 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, 41 101,58 грн - прибутковий податок, 3 425,13 грн - військовий збір, 22 834,21 грн - виконавчий збір, 469 грн - витрати виконавчого провадження, на підтвердження чого долучив платіжні інструкції, та відомості про те, що ДП МА «Львів» є податковим агентом при здійснені виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за рішенням суду (а. с. 60-67).
Згідно із розпорядженням заступника начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Комлик Н. В. № НОМЕР_1 від 01 серпня 2023 року грошові кошти в розмірі 183 815,39 грн. перераховано ОСОБА_1 (а. с. 58).
Постановою заступника начальника Залізничного ВДВС у м. Львові Комлик Н. В. від 22 серпня 2023 року було закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 462/4595/17, виданого Залізничним районним судом м. Львова 26 листопада 2020 року, у зв`язку з тим, що стягувачу перераховано 36 540,96 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати за період з травня 2011 року до січня 2012 року та 147 274,43 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 31 січня 2012 року до 09 січня 2018 року, а також 41 101,58 грн прибуткового податку та 3 425,13 грн військового збору, оскільки відповідно до листа ДП МА «Львів» є податковим агентом при здійснені виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за рішенням суду (а. с. 70).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно із пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У пункті 164.6 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, у яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абзац другий пункту 3 Порядку № 100).
Системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків).
Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.
Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19.
Установивши, що ДП МА «Львів» як податковим агентом на виконання вимоги державного виконавця від 05 липня 2023 року № 44407 було у повному обсязі виплачено заборгованість у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, стягнуту рішенням Львівського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у справі № 462/4595/17, а саме 251 645,31 грн, яка із вирахуванням встановлених законодавством України податків і зборів в сумі 67 829,92 грн становила 183 815,39 грн, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Діючи у межах свої повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець підставно урахував, що постановою Львівського апеляційного суду від 22 липня 2023 року, на виконання якої видано виконавчий лист, що перебував у нього на виконанні, з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію втрати частини заробітної плати та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з вирахуванням з цих сум обов`язкових платежів і зборів.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори (див. пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19).
З огляду на зазначене колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору в цій справі дотримались норм матеріального та процесуального права та при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин підставно врахували висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у вказаних вище постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судами обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Щодо розподілу судових витрат
Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович
