П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2020 р.
м.Одеса
Справа № 420/134/19
Категорія : 102020000 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 29.10.2019 р.
Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук`янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Президента України про визнання протиправною та неконституційною бездіяльності та зобов`язання надати інформацію на запит до публічної інформації,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Президента України про:
- визнання протиправною та неконституційною бездіяльність щодо ненадання інформації згідно з запитом на публічну інформацію;
- зобов`язання надати інформацію позивачу на запит на публічну інформацію від 02 серпня 2018 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Президента України про визнання протиправною та неконституційною бездіяльності щодо ненадання інформації згідно з запитом до публічної інформації та зобов`язання надати інформацію позивачу на запит до публічної інформації задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Президента України щодо надання відповіді на запит ОСОБА_1 до публічної інформації від 02 серпня 2018 року (№1905 від 02 серпня 2018 року).
Зобов`язано Офіс Президента України повторно розглянути запит ОСОБА_1 до публічної інформації від 02 серпня 2018 року (№1905 від 02 серпня 2018 року) та надати відповідь з урахуванням висновків суду.
28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року.
В обґрунтування заяви, ОСОБА_1 зазначено, що наразі відповідач в паперовому вигляді не надав йому необхідні матеріали відповідно до судового рішення, надіслані відповідачем електронні документи не містять ані ЕЦП (тобто є такими, що не завірені належним чином та не мають юридичної сили), ані відомостей щодо того, яким був первинний обсяг інформації (включаючи засекречену частину), ані відомостей щодо того, яка частина інформації була засекречена, стосовно чого та обґрунтування засекречення такої частини запитуваної інформації (так званий "трискладовий тест"), ані інформації щодо того, чому спочатку була засекречена взагалі вся інформація, що змусило позивача звертатися до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 09 серпня 2019 року по справі за його позовом до Офісу Президента України про визнання протиправною та неконституційною бездіяльності щодо ненадання інформації згідно з запитом до публічної інформації та зобов`язання надати інформацію позивачу на запит до публічної інформації.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року не вбачається, що судом надано належний захист прав позивача щодо отримання належної відповіді від відповідача на запит на публічну інформацію від 02 серпня 2018 року в законний спосіб.
- немає переліку документів, з яких знято гриф секретності "таємно" (відсутні документи щодо зняття грифу секретності та/або визнання розпорядником інформації його встановлення незаконним), не встановлено порядок і спосіб виконання рішення суду від 09 серпня 2019 року, який є незрозумілим для позивача, враховуючи суперечливі рішення і дії суддів Одеського окружного адміністративного суду по цій справі (самовідводи, направлення до Верховного Суду).
- думка судді Окружного адміністративного суду Завальнюка І.В. про безпідставність поданої заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 09 серпня 2019 року є невиправданою і передчасною, тому що позивач не є експертом в галузі встановлення державної таємниці (грифу секретності "таємно") і не має фахової освіти, не може встановлювати критерії необхідності накладення грифу секретності або відсутності такого накладення, отже не може бути впевнений, що йому надано всі належні матеріали та тільки належні матеріали, не позначено, чи може позивач використовувати матеріали, що було чи буде надано відповідачем, для наукових досліджень, публікацій в ЗМІ, публічних виступів, тощо, а зазначені матеріали не були надіслані суду та не містяться у матеріалах справи.
Відзиву Офісом Президента України на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на не наведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, а також враховуючи видання 23 жовтня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом для його примусового виконання виконавчого листа №420/134/19, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення вимоги щодо встановлення судового контролю.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 243, 248, 370 КАС України, які регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена норма кореспондується з положеннями п.1 ч.6 ст. 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині вказується про порядок і строк виконання рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - суд може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі - суд може лише під час прийняття рішення у справі.
При цьому, приписами ст. 382 КАС України не передбачено право позивача на звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю з виконанням рішення, зазначене повноваження є правом суду та вирішується на його розсуд.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
У даному випадку, позивачем у позовній заяві та під час розгляду справи судом першої інстанції не було заявлено вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати судовий контроль за заявою позивача вже після ухвалення рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №826/18826/14.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються лише на суб`єктивній думці позивача щодо можливого неналежного виконання судового рішення.
Оскільки позивач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Судові витрати по справі відсутні.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 28 січня 2020 року.
Головуючий:
Бітов А.І.
Суддя: Суддя:
Ступакова І.Г. Лук`янчук О.В.
