Постанова
Іменем України
03 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 390/757/16-к
провадження № 51-1734км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, наухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016120170000319, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останнього разу за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 липня 2016 року зач.3 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 10 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області
від 25 листопада 2016 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, та виправдано його через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався
в умисному невиконанні ухвали суду, котра набрала законної сили. Це кримінальне правопорушення він вчинив за наступних обставин.
Так, будучи засудженим вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2015 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання
у виді штрафу в розмірі 1360 грн, ОСОБА_6 штраф не сплатив, у зв`язку
із чим ухвалою того ж суду від 21 вересня 2015 року зазначене покарання замінено на 80 годин громадських робіт, про порядок і умови відбуття яких ОСОБА_6 був ознайомлений згідно направлення Кіровоградського РВП КВІ від 27 листопада 2015 року, а також попереджений про кримінальну відповідальність за невиконання вказаної ухвали суду.
Отримавши направлення до Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району для проходження громадських робіт, ОСОБА_6 не прибув туди та не відпрацював їх без поважних причин, чим умисно ухилився від виконання вищезазначеної ухвали суду, хоча мав реальну можливість
її виконати.
Виправдовуючи ОСОБА_6 , місцевий суд виходив з того, що у разі встановлення факту ухилення від покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, норми статей 389 і 382 КК співвідносяться як спеціальна і загальна. Суб`єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК спеціальний, а саме особа на яку законом
і судовим актом безпосередньо покладено обов`язок з його виконання і вона має реальну можливість його виконати, а невиконання судового акта іншими особами тягне відповідальність за відповідними статтями КК, а саме спеціальні види невиконання судових рішень, зокрема, ст. 389 КК. Відповідно до ч. 5 ст. 52 КК ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 КК, тому, коли невиконання вироку полягає в ухиленні особою від покарання у виді громадських робіт, вчинене повністю охоплюється ст. 389 КК та іншої кваліфікації за ст. 382 КК не потребує. Однак, враховуючи, що ОСОБА_6 було призначено покарання у виді громадських робіт не за вироком суду, а на підставі іншого судового рішення ухвали, в порядку зміни покарання у виді штрафу, його притягнення
до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК також виключається. Крім того, останнім вироком від 07 липня 2016 року ОСОБА_6 засуджено
із застосуванням положень ст. 71 КК та повністю приєднано невідбуту частину покарання у виді громадських робіт за вироком від 15 липня 2014 року, через щовідповідно до ст. 19 КПК його не можна вдруге притягувати до кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд Кіровоградської області частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду змінив, виключив з його мотивувальної частини посилання на ст. 19 КПК, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції
на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону
та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування цих вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду про відсутність в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, не врахував,
що бездіяльність ОСОБА_6 полягала в умисному невиконанні судового рішення ухвали суду, яку останній зобов`язаний був виконати. Крім того,
суд апеляційної інстанції не допитав за клопотанням прокурора свідків
та не дослідив письмових доказів, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі,
якщо не доведено, зокрема, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Погоджуючись із висновком місцевого суду щодо відсутності в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 382 КК, апеляційний суд вірно зазначив, що диспозиція указаної норми кримінального закону передбачає відповідальність, зокрема, за невиконання судового рішення особою (суб`єктом злочину), яка повинна його виконати,
а не особою, яка повинна відбути покарання.
Пред`явлене ж ОСОБА_6 обвинувачення за встановлених фактичних обставин зводиться до ухилення останнього від відбування покарання у виді громадських робіт, а не до невиконання судового рішення, що поставлено за вину обвинуваченому.
Отже, за встановлених фактичних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6
за ч. 1 ст. 382 КК, а апеляційний суд обґрунтовано залишив без змін вирок місцевого суду в цій частині.
З такими висновками місцевого та апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційного суду. При цьому Верховний Суд зважає на принцип правової визначеності, згідно з яким суд касаційної інстанції попередньо визнавав правильним закриття апеляційним судом кримінального провадження щодо особи з підстав відсутності складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК у редакції Закону України № 767-VII від 23 лютого 2014 року ( справа № 5-7103 ск 15 ).
Безпідставними є доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог
ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки обвинувачений, свідки були допитані, а письмові докази безпосередньо досліджені місцевим судом, який надав цим доказам правильну оцінку, з якою погодився апеляційний суд.
Цей суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та, у відповідності до вимог
ст. 419 КПК, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив її без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які би перешкодили
чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення,
не допущено.
Отже, касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року
щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню
не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
