КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 369/10046/18
Головуючий у першій інстанції - Пінкевич Н.С.
Номер провадження № 06.08/824/829/2019
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткове судове рішення)
23 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою Національного банку України, подану представником Булгаковим Сергієм Валерійовичем про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Національного банку України на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01 березня 2016 року він працював на посаді Директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ.
Відповідно до Наказу НБУ № 4169-к від 13.10.2016 р. "Про звільнення ОСОБА_1 " його звільнено із займаної посади. Позивач вважає, що звільнення було здійснено з порушенням вимог Кодексу законів про працю України, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили. Тому просив стягнути з НБУ на його користь 130717, 14 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2018 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник НБУ Булгаков С.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав пропущення строків позовної давності.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року апеляційну скаргу Національного банку України задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2018 року скасовано. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У травні ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року й постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року залишено без змін.
21 листопада 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява Національного банку України, подана представником Булгаковим С.В. про ухвалення додаткового судового рішення у справі.
Заяву мотивовано тим, що апеляційний суд, ухвалюючи по справі судове рішення, не вирішив питання про розподіл судових витрат. Оскільки постановою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року було задоволено апеляційну скаргу Національного банку України, то просить стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1960,76 грн, сплачений за подання апеляційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2018 року.
Колегія суддів приходить до висновку про задоволення поданої заяву з таких підстав.
У своїй апеляційній скарзі на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2018 року Національний банк України просив покласти судові витрати на позивача по справі ОСОБА_1 (а.с.68).
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Проте, відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у даній цивільній справі вказано, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, які викладені у вказаній вище постанові, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не відноситься до категорії осіб, які мають бути звільненні від сплати судового збору за зверненням до суду із позовом про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, оскільки вказані кошти не входять до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Ухвалюючи по справі судове рішення про задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову суд не вирішив питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, Національний банк України подаючи апеляційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2018 року сплатив судовий збір у розмірі 1960,76 грн, що підтверджується меморіальним ордером №1539000653 від 24 січня 2019 року (а.с.69).
Відповідно до приписів ч. 13. ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року апеляційну скаргу Національного банку України задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2018 року скасовано. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом з тим, не було вирішено питання розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що судовий збір, сплачений Національним банком України за подачу апеляційної скарги, підлягає стягненню на його користь із ОСОБА_1 .
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись ст.ст.133, 137, 246, 270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Національного банку України, подана представником Булгаковим Сергієм Валерійовичем про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Національного банку України (ЄДРПОУ:00032106, м. Київ, вул. Інститутська, 9) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1960,76 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв
