Постанова
Іменем України
12 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 357/1180/17
Провадження № 14-508 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун Каріна Анатоліївна, Фермерське господарство «Ямбуренко», про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року, ухвалене суддею Дмитренко А. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів Журби С. О., Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., та
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. В лютому 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок» (далі - ПСП «Агрофірма «Світанок») звернулося до суду із вказаним позовом у якому просило суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 01 квітня 2015 року, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Київській області (далі - ГУ Держземагентства) та ОСОБА_1 , згідно з якими останньому передано в оренду земельні ділянки площею 45,7155 га (кадастровий номер 3220486500:01:001:0049), площею 24,8915 га (кадастровий номер 3220486500:01:006:0027), площею 38,9965 га (кадастровий номер 3220486500:01:013:0056), розташовані на території Сухоліської сільської ради Білоцерківського району Київської області, які нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. 01 квітня 2015 року та зареєстровані в реєстрі за № 631, № 633 та № 635.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами земельних торгів ПСП «Агрофірма «Світанок» набуло право оренди земельних ділянок площею 45,7155 га (кадастровий номер 3220486500:01:001:0049), площею 24,8915 га (кадастровий номер 3220486500:01:006:0027), площею 38,9965 га (кадастровий номер 3220486500:01:013:0056), що розташовані на території Сухоліської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
1.2. 25 березня 2016 року між ГУ Держземагентства та ПСП «Агрофірма «Світанок» укладені договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 15 років, посвідчені приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Бобковим О. В. та зареєстровані в реєстрі за № 210, № 212, № 214.
1.3. Після цього позивачу стало відомо, що 01 квітня 2015 року між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 були підписані договори оренди цих же земельних ділянок строком на 49 років. При цьому процедура передачі ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства, визначена статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство», була порушена. У передбаченому законом порядку ОСОБА_1 не звертався до Білоцерківської районної державної адміністрації із заявою для отримання в оренду земельних ділянок державної власності, а у ГУ Держземагентства не було належних та законних підстав розпорядження спірними земельними ділянками державної власності шляхом їх надання в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та укладення з ним договорів оренди земельних ділянок. Окрім цього, ОСОБА_1 як фізична особа отримав спірні землі в користування вже після створення ним фермерського господарства, у зв`язку із чим відповідно до положень законодавства земля для зайняття фермерською діяльністю вже не підлягала передачі в оренду безпосередньо фізичний особі, а могла лише бути надана фермерському господарству за результатами земельних торгів.
1.4. Враховуючи викладене, оспорювані договори оренди, підписані 01 квітня 2015 року між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 , були укладені з порушенням вимог чинного законодавства, а факт їх укладення порушує права і законні інтереси ПСП «Агрофірма «Світанок» на орендне користування спірними земельними ділянками.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. РішеннямБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року, позов задоволений. Визнані недійсними договори оренди земельних ділянок від 01 квітня 2015 року, укладені між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 , згідно з якими ОСОБА_1 в оренду передано земельні ділянки площею 24,8915 га (кадастровий номер 3220486500:01:006:0027), площею 38,9965 га (кадастровий номер 3220486500:01:013:0056), площею 45, 7155 га (кадастровий номер 3220486500:01:001:0049), розташовані на території Сухоліської сільської ради Білоцерківського району Київської області, які нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. 01 квітня 2015 року та зареєстровані в реєстрі за № 631, № 633, № 635. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
2.1. Рішення судів мотивовані тим, що при отриманні ОСОБА_1 спірних земельних ділянок у користування та укладення ним відповідних договорів, які оскаржуються, було порушено встановлений Законом України «Про фермерське господарство» як спеціальним законом порядок для отримання в оренду таких земель. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства були отримані в користування ОСОБА_1 як фізичною особою вже після створення та реєстрації ним відповідного фермерського господарства (Фермерське господарство «Ямбуренко»), в той час як вказані землі на той момент могли бути передані в користування такому господарству лише за результатами земельних торгів. Після створення та державної реєстрації фермерського господарства правом на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок) володіє саме таке господарство вже як юридична особа (з дотриманням відповідної процедури для цього), а не громадянин, якому земля надається із метою створення фермерського господарства.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
3. В лютому 2019 рокуОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а провадження у справі закрити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
4. Касаційнаскарга мотивована тим, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій порушені правила юрисдикції загальних судів, оскільки в одному проваджені були розглянуті позовні вимоги до ОСОБА_1 як фізичної особи, так і до ГУ Держземагентства як юридичної особи.
4.1. Також ОСОБА_1 зазначив, що спірні земельні ділянки йому були надані для розширення фермерського господарства та використовувалися не ним як фізичною особою, а Фермерським господарством «Ямбуренко» (далі - ФГ «Ямбуренко») при здійсненні господарської діяльності. Ця обставина була встановлена судами під час розгляду іншої цивільної справи (№ 357/6037/16-ц). Враховуючи ці обставини, спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Позиція інших учасників справи
5. У жовтні 2019 року від ПСП «Агрофірма «Світанок» надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
6. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2018 року відкрите касаційне провадження у зазначеній справі.
6.1. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційногоцивільного суду ухвалою від 14 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
6.2. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2019 року справа прийнятадо розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
Позиція Великої Палати Верховного Суду
7. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
8. Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципамитериторіальності й спеціалізації та визначається законом.
9. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
10. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX). Пункт 2 прикінцевих і перехідних положень зазначеного Закону передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності тим Законом.
11. Оскільки ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою в лютому 2019 року, Велика Палата Верховного Суду переглядає оскаржені рішення судів першої й апеляційної інстанції на підставі приписів ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX.
12. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
13. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
14. Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України, у редакції ЦПК України 2004 суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
15. Пунктом 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, у редакції ГПК України 1991 визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
16. Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції, далі - ГПК України) визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
17. Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.
18. Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).
19. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
20. Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
21. Статтею 8 цього ж Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
22. Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.
23. Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
24. Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
25. Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
26. Також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14?5 цс 18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14?262 цс 18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282 цс 18) дійшла висновку, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства останнє реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Отже, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави чи захист її інтересів у спірних правовідносинах, треба розглядати за правилами господарського судочинства.
27. Проте для визначення юрисдикції суду у цій справі слід врахувати те, що судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23 грудня 2014 року ГУ Держземагентства видано накази за № 10-13285/15-14-сг, № 10-13286/15-14-сг та № 10?13290/15-14-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», якими надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Сухоліської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовний розмір земельних ділянок: 24,8915 га, 38,9965 га, 45,7155 га, з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», із земель сільськогосподарського призначення державної власності.
28. Наказами ГУ Держземагентства від 24 березня 2015 року за № 10?2586/15?15-сг, № 10-2587/15-15-сг, № 10?2588/15-15-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» було затверджено проекти землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.
29. 01 квітня 2015 року між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 були укладені договори оренди земельних ділянок, згідно з якими ОСОБА_1 в оренду, строком на 49 років, передано земельні ділянки площею 45,7155 га (кадастровий номер 3220486500:01:001:0049), площею 24,8915 га (кадастровий номер 3220486500:01:006:0027), площею 38,9965 га (кадастровий номер 3220486500:01:013:0056), розташовані на території Сухоліської сільської ради Білоцерківського району Київської області, які нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. 01 квітня 2015 року та зареєстровані в реєстрі за № 631, № 633 та № 635.
30. Однак на момент прийняття ГУ Держземагентства зазначених наказів від 23 грудня 2014 року та від 24 березня 2015 року і укладення відповідних договорів оренди земельних ділянок від 01 квітня 2015 року ОСОБА_1 вже було засноване ФГ «Ямбуренко», державна реєстрація якого відбулася 30 грудня 2008 року.
31. Згідно з положеннями оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок земельні ділянки площею 45,7155 га (кадастровий номер 3220486500:01:001:0049), площею 24,8915 га (кадастровий номер 3220486500:01:006:0027) та площею 38,9965 га (кадастровий номер 3220486500:01:013:0056) передані ОСОБА_1 як фізичній особі для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.
32. Але, отримавши зазначені земельні ділянки в оренду, ОСОБА_1 фактично передав їх у користування ФГ «Ямбуренко».
33. Зазначене, у свою чергу, свідчить про спробу ОСОБА_1 отримати спірні земельні ділянки для розширення площ земельних ділянок, які використовуються ФГ «Ямбуренко» уникнувши при цьому процедури земельних торгів.
34. Із заявою про надання спірних земельних ділянок ФГ «Ямбуренко» на земельних торгах не зверталось, йому вони не виділялись та в установленому порядку не передавались.
35. Разом із тим наказом ГУ Держземагентства від 19 листопада 2015 року за № 10-7272/36-15-СГ «Про скасування наказів Головного управління Держземагентства у Київській області» було скасовано три накази «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 23 грудня 2014 року та три накази «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельних ділянок» від 24 березня 2015 року, відповідно до яких 01 квітня 2015 року між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 , були укладені оскаржувані договори оренди земельних ділянок.
36. Згідно з протоколами про хід торгів на аукціоні з продажу земельних ділянок від 25 березня 2016 року за № 1-3 ПСП «Агрофірма «Світанок» визнано переможцем аукціону з продажу права оренди вищезазначених земельних ділянок з цільовим призначення - землі для ведення фермерського господарства, умови використання - для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Сухоліської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
37. 25 березня 2016 року між ГУ Держземагентства та ПСП «Агрофірма «Світанок» укладено три договори оренди земельних ділянок строком на 15 років, за умовами яких останньому в оренду передано земельні ділянки площею 45,7155 га (кадастровий номер 3220486500:01:001:0049), площею 24,8915 га (кадастровий номер 3220486500:01:006:0027) та площею 38,9965 га (кадастровий номер 3220486500:01:013:0056).
38. Зазначені договори оренди посвідчені 25 березня 2016 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О. В. та зареєстровані в реєстрі за № 210, № 212 та № 214.
39. Враховуючи викладене вбачається, що в цій справі спірні земельні ділянки були надані в оренду ОСОБА_1 як громадянину України на підставі договорів оренди землі від 01 квітня 2015 року, укладених між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 .
40. Враховуючи доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, з приводу того, що спірні земельні ділянки використовувалися не ним як фізичною особою, а саме ФГ «Ямбуренко» в процесі його господарської діяльності і ця обставина встановлена під час розгляду іншої цивільної справи, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.
41. Так, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за результатами розгляду цивільної справи за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави до ГУ Держземагентства, ОСОБА_1 , треті особи: Управління Держземагентства у Білоцерківському районі Київської області, приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К. А., про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства та договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації (357/6037/16-ц) встановлено, що ОСОБА_1 наказом від 02 квітня 2015 року «Про зарахування орендованих земельних ділянок на баланс господарства» зарахував на баланс ФГ «Ямбуренко» орендовані земельні ділянки площею 24,8915, 38,9965 та 45,7155 га для використання в господарській діяльності ФГ «Ямбуренко» (ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2016 року, яка розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень за реєстраційним номером 58967613).
42. Однак, ОСОБА_1 оспорювані земельні ділянки отримав із земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для створення фермерського господарства та за встановлених обставин справи право користування зазначеними земельними ділянками не могло перейти до раніше створеного ОСОБА_1 фермерського господарства.
43. Відтак ФГ «Ямбуренко» не могло набути прав користування та володіння спірними земельними ділянка від ОСОБА_1 як члена та керівника цього фермерського господарства.
44. Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
45. Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц (провадження № 14?83 цс 19), від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 (провадження № 14-109 цс 19) та від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350 цс 19).
46. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14?157 цс 18) був сформульований висновок, що спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства. Таким чином Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від даного висновку.
47. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
48. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
49. Враховуючи вищевикладене та те, що доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
50. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 418 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
постановила:
Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. ПророкСудді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков
