Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
12 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 320/9459/21
адміністративне провадження № К/990/44898/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 23 жовтня 2024 року у справі №320/9459/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної митної служби України (далі - ДМС України), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДМС України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 01 липня 2021 року №631-о;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДМС України «Про внесення змін до наказу Державної митної служби України від 01 липня 2021 року №631-0 «Про звільнення ОСОБА_1 »» від 02 липня 2021 року №666-0;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДМС України «Про звільнення та проведення розрахунку з ОСОБА_1 » від 04 серпня 2021 року №962-0;
- зобов`язати ДМС України поновити ОСОБА_1 в ДМС України або її територіальному органі, як відокремленому структурному підрозділі, на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління митних платежів Департаменту адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання ДМС Україні;
- стягнути з ДМС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 23 жовтня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДМС України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 01 липня 2021 року №631-о. Визнано протиправним та скасовано наказ ДМС України «Про внесення змін до наказу Державної митної служби України від 01 липня 2021 року №631-0 «Про звільнення ОСОБА_1 »» від 02 липня 2021 року №666-0. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України «Про звільнення та проведення розрахунку з ОСОБА_1 » від 04 серпня 2021 року №962-0. Поновлено ОСОБА_1 в ДМС України на посаді заступника директора департаменту - начальника управління митних платежів Департаменту адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Державної митної служби Україні з дати звільнення, а саме з 04 серпня 2021 року. Стягнуто з ДМС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 серпня 2021 року по 07 червня 2024 року у розмірі 740 258, 28 грн (сімсот сорок тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень двадцять вісім копійок). Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 04 серпня 2021 року на посаді заступника директора департаменту - начальника управління митних платежів Департаменту адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання ДМС Україні. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині стягнення з ДМС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження.
22 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 23 жовтня 2024 року у справі №320/9459/21. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23 лютого 2021 року №1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» та статті 21 Закону України від 10 грудня 2015 року №889 «Про державну службу».
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Заявник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу тим, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення, що за змістом відповідає підпунктам «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Однак ці посилання на випадки передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України наводяться для справ незначної складності та інших справ розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
У свою чергу справа №320/9459/21 розглянута за правилами загального позовного провадження, оскільки суд першої інстанції вирішив розглядати її в порядку загального позовного провадження та не визначив як справу незначної складності, а тому заявник має наводити підстави для оскарження судового рішення передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 23 жовтня 2024 року у справі №320/9459/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Білак
