Справа № 308/5318/15-ц
П О С Т А Н О В А
Іменем України
13 лютого 2020 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Кожух О.А. та Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря Волощук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шкорки Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 жовтня 2019 року (у складі судді Бенци К.К.) за заявою адвоката Бачинської Анастасії Володимирівни в інтересах Ступак Лариси Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у частині розподілу судових витрат за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
24 лютого 2016 р. адвокат Бачинська А.В. в інтересах ОСОБА_2 подала до Ужгородського міськрайонного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у частині розподілу судових витрат (т.1 а.с.195).
Просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1125 грн.
На обґрунтування заяви вказала, що в силу вимог процесуального закону, обставин і матеріалів справи на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу в розмірі 90 % від заявленої суми (1250 грн.) пропорційно вимогам у задоволенні яких було відмовлено, відтак на користь відповідача належить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1125 грн.
10 жовтня 2019 р. Ужгородським міськрайонним судом було ухвалено додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у частині витрат понесених відповідачем на правову допомогу: доповнено резолютивну частину рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 лютого 2016 р. таким текстом: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати понесені на правову допомогу в сумі 1125 грн.
Адвокат Шкорка І.М. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і відмовити в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення. Стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати в повному обсязі. Доводить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
-відповідачем не було надано належних доказів, які б підтверджували фактичні витрати на правову допомогу адвоката;
-суд першої інстанції не встановив повноваження адвоката;
-суд не проаналізував відповідність розрахунку витрат вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах».
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Суд констатував, що за надання правової допомоги адвоката відповідач сплатила 1250 грн. Предметом позову ОСОБА_1 є стягнення із відповідача суми завданої моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. Разом із тим, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення із відповідача суми завданої моральної шкоди у розмірі 1 500 грн. Відтак, із урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вирішив стягнути з позивача на користь відповідача суму в розмірі 1125 грн.
Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а додаткове рішення – без змін, із таких мотивів.
Згідно з положеннями п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України (у редакції чинній на момент подачі заяви про ухвалення додаткового рішення) до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
За приписами п.1 ч.2 ст.133 ЦПК України (у редакції чинній на момент ухвалення додаткового рішення) до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, щосплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом,та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами ч.ч.3,4,5,6 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позовусудові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .
Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України (у редакції, що діяла на час ухвалення судового рішення) якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Із матеріалів справи вбачається, що 03.06.2015 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 був укладений договір про надання правової допомоги (т.1 а.с.30).
Адвокат Бачинська А.В. надавала відповідачу по справі правову допомогу, брала участь у судових засіданнях при розгляді справи. Понесені витрати відповідача на правову допомогу підтверджуються квитанцією про оплату наданих послуг, копія якої міститься у матеріалах справи, та актом виконаних робіт, що містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.48,49).
Довід апеляційної скарги про те, що відповідачем не було надано належних доказів, які б підтверджували фактичні витрати на правову допомогу адвоката, спростовуються матеріалами, наявними в справі. Із цих же підстав не заслуговує на увагу і твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив повноваження адвоката.
Довід апеляційної скарги про те, що суд не проаналізував відповідність розрахунку витрат вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах» у контексті спірних правовідносин не має жодного правового значення, оскільки процесуальний закон покладає цей обов`язок не на суд, а на сторону спірних правовідносин, яка заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу.
Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив по суті спору правильне судове рішення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу адвоката Шкорки Ігоря Михайловича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 р.
Судді:
