Постанова
Іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 1519/2-4031/11
провадження № 61-13202св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, у складі судді Бобуйок І. А., від 27 травня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., від 31 липня
2020 року,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2011 року відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося до суду із позовом до
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому з урахуванням поданих уточнень, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитом в розмірі 309 340, 29 доларів США.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року, з урахуванням ухвал цього ж суду від 20 грудня 2019 року та
11 січня 2020 року про виправлення описок, позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Ощадбанк» кредитним договором № 1789-н від 01 серпня 2007 року у розмірі 309 340, 29 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 05 листопада 2010 рік еквівалентно
2 449 944, 16 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат.
25 травня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення, в якій просила суд:
- поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року;
- переглянути і скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року у цивільній справі
№ 1519/2-4031/11, призначивши справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування підстав для поновлення пропущеного стоку на подання заяви про перегляд заочного рішення, заявник посилалась на те, що копію заочного рішення від 31 травня 2011 року та копії ухвал від 20 грудня
2019 року та 11 січня 2020 року про виправлення описок не отримувала, а про існування цих судових рішень їй стало відомо після ознайомлення
28 лютого 2020 року з матеріалами справи.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення від 31 травня 2011 року, а заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без розгляду.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наведені нею обставини та причини пропуску такого строку не є поважними. ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи та особисто отримала копію заочного рішення у вересні 2011 року, що підтверджено відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Зважаючи на те, що відповідачем пропущений строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, з урахуванням положень частини другої
статті 126 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2020 року залишено без змін.
Колегія суддів виходила з того, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, ґрунтуються на положеннях законодавства, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2020 року, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 1519/2-4031/11 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У жовтні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року продовжено
АТ «Ощадбанк» строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в заяві про перегляд заочного рішення заявником було зазначено, що про існування заочного рішення у справі їй стало відомо лише у лютому 2020 року, що є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з відповідною заявою про його перегляд. Звертає увагу касаційного суду, що матеріали справи не містять жодного поштового повідомлення з її особистим підписом, або отриманого повнолітнім членом її сім`ї, що свідчило б про належне її повідомлення про розгляд справи. Наголошує на тому, що із листопада 2008 року не могла особисто отримати кореспонденцію з суду на прізвище « ОСОБА_1 », оскільки після розірвання шлюбу у 2008 році змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
Стверджувала, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд залишив заяву про перегляд заочного рішення без розгляду, що суперечить вимогам статті 287 ЦПК України, та фактично позбавляє її права на апеляційний перегляд справи.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
В поданому у листопаді 2020 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Поплавська О. В., посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня
2020 року залишити без змін. Звертає увагу касаційного суду, що про ухвалення 31 травня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси заочного рішення у цій справі ОСОБА_1 було достеменно відомо у тому числі із поданого у червні 2015 року АТ «Ощадбанк» позову до ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» про звільнення з-під арешту нерухомого майна, переданого в іпотеку банку (цивільна справа № 509/2764/15-ц).
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 27 листопада 2008 року розірвала шлюбу з ОСОБА_2 та після реєстрації розірвання шлюбу відновила дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».
Малиновським районним судом м. Одеси 31 травня 2011 року ухвалено заочне рішення у справі № 1519/2-4031/11 про солідарне стягнення з
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління
ВАТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором № 1789-н
від 01 серпня 2007 року.
Судова кореспонденція направлялась ОСОБА_1 за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.
Копію заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси
від 31 травня 2011 року ОСОБА_1 отримала 24 вересня
2011 року, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Вперше із заявою про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду 19 березня 2020 року.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 31 травня 2011 року та заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без розгляду.
Повторно із заявою про перегляд заочного рішення від 31 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулась 25 травня 2020 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389
ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з положеннями частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України та стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до частини другої статті 228 ЦПК України (в редакції чинній станом на 31 травня 2011 року) заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку, відповідно до статті 123 ЦПК України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Наслідки пропущення процесуальних строків, визначені статтею 126 ЦПК України, згідно якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення в справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня
2005 року).
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.
Таким чином обґрунтоване застосування судами наслідків пропуску строків перегляду судових рішень не є порушенням права на доступ до суду.
31 травня 2011 року Малиновський районний суд м. Одесиухвалив заочне рішення у справі № 1519/2-4031/11.
В матеріалах справи № 1519/2-4031/11 наявне повідомлення про вручення особисто ОСОБА_1 14 квітня 2011 року рекомендованого поштового відправлення, що підтверджує обізнаність відповідача про розгляд Малиновським районним судом м. Одеси справи за позовом
АТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копія заочного рішення суду від 31 травня 2011 року була направлена за адресою зареєстрованого у встановленому законом місцем проживання відповідача ОСОБА_1 та, згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, отримана ОСОБА_1
особисто 24 вересня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).
За даними ЄДРСР заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси зареєстровано у вказаному реєстрі 11 липня 2011 року.
Із заявою про перегляд заочного рішення відповідач звернулась більш ніж через вісім років з дня його ухвалення та отримання копії цього рішення.
Крім того аналіз ЄДРСР свідчить, що в червні 2015 року АТ «Ощадбанк» зверталось до Овідіопольського районного суду Одеської області суду із позовом до ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» про звільнення з-під арешту нерухомого майна, переданого в іпотеку банку з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 1789-н
від 01 серпня 2007 року (справа № 509/2764/15-ц), посилаючись, зокрема, і на ухвалення 31 травня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси заочного рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2015 року в справі № 509/2764/15-ц, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 подала заяву про визнання позову
АТ «Ощадбанк».
Вказане додатково підтверджує висновки судів, про те, що ОСОБА_1 задовго до подання у 2020 році заяви про перегляд заочного рішення суду від 31 травня 2011 року в справі № 1519/2-4031/11 була обізнана про наявність цього рішення в зазначеній справі.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року, якою було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 31 травня 2011 року, а заяву про перегляд вказаного заочного рішення залишено без розгляду ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувала.
Встановивши, що відповідач, будучи обізнаною про розгляд судом справи № 1519/2-4031/11 та наявність заочного рішення від 31 травня 2011 року, невиправдано зволікала із поданням заяви про перегляд заочного рішення, пропустила строк подачі такої заяви більш ніж на вісім років, не навела поважних причин такого тривалого пропуску строку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для втручання у принцип res judicata (остаточності судового рішення) та поновлення пропущеного строку, залишивши заяву відповідача про перегляд заочного рішення без розгляду.
Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи № 1519/2-4031/11 повідомленням про вручення ОСОБА_1 поштової кореспонденції, колегія суддів враховує Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, які передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень та за змістом яких перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв`язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку.
Добросовісне виконання працівниками оператора поштового зв`язку
АТ «Укрпошта» своїх службових обов`язків, у даному випадку, презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №639/4278/16-а та від 30 листопада 2020 року у справі №806/1943/18.
При цьому, очевидно що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 це одна й та сама особа, яка змінила прізвище, у зв`язку із розірванням шлюбу.
Верховний Суд звертає увагу, що лише у випадку подання належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення, у строки, визначені статтею 284 ЦПК України (статтею 228 ЦПК України 2004 року), або з відповідним клопотанням про поновлення процесуального строку, передбаченого на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яке позитивно розглянуте судом, можливо прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення та постановити ухвалу про залишення такої заяви без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку (частина третя статті 287 ЦПК України).
Висновки судів у розглядуваній справі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2019 року у справі № 286/1130/13-ц (провадження № 61-10736св19), від 25 лютого
2020 року у справі № 755/5323/16-ц (провадження № 61-18727св19),
від 20 травня 2020 року у справі № 653/4813/17 (провадження
№ 61-7625св19).
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.
Обставини, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення у справі підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27 травня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович
