ПРЕЗИДІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 227 від 10.07.96м. Київ
Про концепцію ідеологіїдержавотворення в Україні
Заслухавши та обговоривши доповідь члена-кореспондента НАН
України О.С. Онищенка "Про структуру концепції ідеології
державотворення в Україні", Президія НАН України відзначає, що
установами НАН України протягом останніх років проведено значну
роботу по дослідженню проблем становлення України як незалежної
держави, розробки теоретичних і практичних питань державотворення.
Зокрема, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького взяв активну
участь у підготовці Конституції України; Інститут економіки
розробив пропозиції до Програми економічного розвитку держави;
Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського систематично
готує для вищих органів державної влади і управління
інформаційно-аналітичні матеріали про хід державотворчих процесів
в Україні та зарубіжних країнах. В установах НАН України активно
досліджуються також історичні, соціально-філософські,
соціологічні, політологічні, етнополітичні, мовні, міжнародні
питання державотворення. Останнім часом увага до проблем державотворення з боку
науковців НАН України посилилась. Проте установи НАН України тяжіють до окремих аспектів, а не
до розробки цілісної концепції. Матеріали з цих питань, що
надсилаються від установ НАН України до владних структур,
здебільшого мають фрагментарний характер. Потребує поліпшення координація досліджень у галузі ідеології
державотворення з установами Академії правових наук України,
Академії педагогічних наук України, закладами Міністерства освіти
України. Необхідно прискорити підготовку і видання фундаментальних
монографій та енциклопедично-довідкової літератури з проблем
ідеології державотворення. Вчені НАН України недостатньо
виступають в засобах масової інформації, не беруть активну участь
у публічних дискусіях з цих питань. Президія Національної академії наук України
П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Доповідь члена-кореспондента НАН України О.С. Онищенка
"Про структуру концепції ідеології державотворення в Україні"
взяти до відома.
2. Схвалити розроблений установами НАН України попередній
проект структури концепції ідеології державотворення в Україні як
основу для подальшої роботи над цим документом (додаток). Рекомендувати при подальшій роботі над структурою концепції
більш повно відобразити у ній основоположні проблеми забезпечення
прав людини та її взаємовідносин з державою.
3. Відділенням економіки (академік НАН України І.І. Лукінов),
історії, філософії та права (академік НАН України Я.Д. Ісаєвич),
літератури, мови та мистецтвознавства НАН України (академік НАН
України І.М. Новиченко): 3.1. До 01.10.96 відкоригувати тематику установ з проблем
ідеології державотворення в Україні. 3.2. Передбачити підготовку кожним авторським колективом, що
досліджує ідеологічні проблеми державотворення, аналітичних
записок і наукових доповідей для вищих органів державної влади і
управління. Скласти зведений план підготовки цих матеріалів та
контролювати його виконання. 3.3. У жовтні 1996 року провести Загальні збори відділень,
присвячені проблемам розробки ідеології державотворення. 3.4. У листопаді 1996 року провести спільну наукову
конференцію за участю вчених НАН України, Міністерства освіти
України, Академії правових наук України, Академії педагогічних
наук України з питань теорії, методології і практики ідеології
державотворення. 3.5. Систематично заслуховувати на засіданнях бюро відділень
наукові доповіді і звіти керівників авторських колективів, що
здійснюють дослідження у галузі ідеології державотворення. 3.6. Розглянути на засіданнях бюро відділень НАН України
можливості друкованих органів установ відділень щодо розширення
висвітлення на їх сторінках проблем ідеології державотворення. 3.7. До 01.12.96 скласти і затвердити на засіданнях бюро
відділень НАН України план наукових видань з проблем ідеології
державотворення.
4. Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського
(член-кореспондент НАН України О.С. Онищенко) розширити
інформаційно-аналітичне і бібліотечно-бібліографічне
обслуговування вищих органів влади і управління з питань ідеології
і практики державотворення. Створити у бібліотеці повнотекстовий
міжвідомчий банк наукових доповідей і аналітичних записок з питань
ідеології державотворення. Зобов'язати директорів науково-дослідних установ НАН України
передавати копії таких матеріалів до Служби
інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади і
управління Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.
5. В установах НАН України соціогуманітарного профілю
розширити підготовку кадрів вищої кваліфікації, що спеціалізуються
в галузі ідеології державотворення.
6. Просити Державний комітет України з питань науки, техніки
і промислової політики у пріоритетному порядку фінансувати творчі
колективи, що займаються розробкою проблем ідеології
державотворення.
7. Створити при Президії НАН України Міжвідомчу наукову раду
з проблем ідеології державотворення. Головою ради призначити академіка НАН України П.П. Толочка,
першим заступником голови - академіка НАН України Ю.С. Шемшученка,
доручивши їм до 15.09.96 подати на затвердження Президії НАН
України погоджений із заінтересованими міністерствами і
відомствами склад цієї ради.
8. Міжвідомчій науковій раді: 8.1. До 01.12.96 розробити та подати на розгляд Президії НАН
України структуру концепції ідеології державотворення в Україні,
яка б передбачала диференціацію вирішення ідеологічних завдань на
найближчий, більш тривалий періоди та на перспективу. 8.2. Увійти з пропозицією до МААН щодо розробки вченими
академій наук - членів МААН спільної програми досліджень процесів
державотворення у країнах СНД.
9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на
віце-президента НАН України академіка НАН України П.П. Толочка.
Президент Національної академії наук
України
академік НАН України Б.Є. Патон
Головний учений секретар
Національної академії наук України
академік НАН України А.П. Шпак
Додатокдо постанови Президії НАН
України
від 10.07.96 N 227
ПРОПОЗИЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ДОПРОЕКТУ СТРУКТУРИ КОНЦЕПЦІЇ ІДЕОЛОГІЇ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В
УКРАЇНІ
1. Ідеологія державотворення і державна ідеологія. Поняття, їх об'єктивний комплексний зміст. Суперечності і
плутанина тлумачення та їх дезорієнтуючий вплив на формування і
функціонування державної ідеології, практику державотворення.
Проблеми культури оперування поняттями "державна ідеологія" і
"ідеологія державотворення" в наукових дослідженнях,
законотворчій, політичній, управлінській практиці. Необхідність розуміння ідеології державотворення в широкому
плані як системи цілісних орієнтацій особи і суспільства, системи
ідей, принципів, норм, установок, ідеалів, цілей, що прийнятні для
всіх громадян держави і орієнтують їх на забезпечення цілісності і
міцності держави, консолідації нації, економічне і культурне
піднесення. Ідеологія державотворення повинна мати
загальноцивілізаційний характер і не зводитись до вузького
розуміння ідеології як вираження, обгрунтування і захисту
інтересів окремих класів чи соціальних груп. Ідеологія
цивілізованої держави - це загальний орієнтир, стратегії
життєдіяльності і розвитку, які мають на меті суспільне благо.
2. Історичні типи державних ідеологій. Фактори їх формування і видозміни. Особливості механізму
функціонування. Плюси і мінуси концептуального змісту. Наслідки
впливу на характер і стан держави. Офіційні і неофіційні,
декларативні і фактичні державні ідеології. Об'єктивна
необхідність ідеології державотворення для самостійної держави.
Проблема вибору історично перспективних ідеологічних орієнтирів.
3. Державна, суспільна і національна ідеологія. Співпадання і відмінність змісту. Єдність і суперечність.
Небезпека і згубність протиборства державної, суспільної і
національної ідеологій. Плюралізм соціально-групових, етнічних,
регіональних ідеологій як вираження соціальної різноманітності
структури суспільства, багатства ідеологічного життя і можливостей
ідеологічного вибору. Проблеми ідеологічної толерантності,
історичні поразки ідеологічних воєн. Необхідність наскрізного
конструктивного цивілізаційного стрижня державної, суспільної і
національної ідеологій в ідеологічно плюралістичній державі,
нації, соціальній спільності. Ідеологія державотворення як засіб духовної консолідації
суспільства, упередження і гасіння соціально небезпечних
конфліктних ситуацій. Цивілізоване розв'язання ідеологічних
конфліктів. Ідеологія державотворення і плюралізм ідеологій у державі:
проблема співіснування консолідуючого і диференціюючих начал.
Державна ідеологія - не нівелювання, а стрижень соціального,
політичного, ідеологічного розмаїття суспільства.
4. Ідеологічна історія України. Типи ідеологій. Соціально-політичний і соціокультурний
контекст їх формування, еволюції, змін. Наслідки для історії,
культури, нації, реалізації державницької ідеї. Суспільнозначимі
уроки з ідеологічної історії України. Ідеологічна картина сучасної України. Конструктивне і
деструктивне в загальній ідеологічній спадщині. Запозичення
ідеологій зарубіжжя. Тенденції ідеологічної диференціації і
консолідації. Пошук загальноприйнятих ідеологічних начал, нової
державної ідеології. Невідповідність існуючих ідеологій потребам
розвитку самостійної держави, що змінила свій суспільний устрій і
шукає виходу на найвищі шаблі сучасності і твердої історичної
перспективи. Необхідність комплексної наукової розробки (з урахуванням
українського історичного досвіду і досягнень світової цивілізації)
якісно нової ідеології державотворення, яка б дала світоглядні і
політичні орієнтири для перебудови економіки і суспільних
відносин, створення соціально міцної, економічно сильної держави.
Специфіка функціонування ідеологій державотворення в Збройних
силах України.
5. Структура ідеології державотворення: 1) Контури суспільного ладу, який може бути життєздатним на
довгу історичну перспективу, враховуючи традиції, сучасний стан і
цільові орієнтири України на побудову високоцивілізованого
суспільства на засадах ринкової економіки. Традиційні типи
суспільного ладу історично віджили. Суспільству вони задавали
суб'єктивно визначені параметри і цим стримували його. Історія
свідчить, що суспільство настільки життєздатне, наскільки в ньому
існує простір для природно-історичних процесів виробництва і
обміну, розвитку особи, сім'ї, нації, міжлюдських відносин,
науки, культури. Майбутнє за суспільствами не зі штучною
конструкцією соціального ладу, а за суспільствами, соціальні
відносини у яких склалися природно, у результаті вільної
самореалізації чотирьох основних підвалин суспільства - особи,
сім'ї, етнічної, трудової спільностей, діють у режимі мирного
співіснування і злагоди всіх соціальних верств. Суть відповіді на питання, яке суспільство ми будуємо, - не в
пошуках назви з "ізюмом" в кінці слова (капіталізм, соціалізм) чи
"пост" - на початку (посткомуністичне, постіндустріальне), а у
визначенні об'єктивних факторів забезпечення життєздатності
суспільства і пристосуванні суспільної організації до їх дії. Постійно життєздатне суспільство може бути описане в
характеристиках свободи і відповідальності особи, сім'ї, трудової
спільності і соціального миру, злагоди, партнерства.
2) Державний устрій. Ідеологія правової держави. Пошуки
оптимальних для наших національних традицій, менталітету, цілей
форм державного устрою і управління, які б забезпечували
об'єктивний процес природно-історичного розвитку суспільства,
гарантували державний суверенітет, людські свободи, соціальний
захист, порядок, мир і злагоду, економічний добробут. Сучасна і перспективна держава сильна не командною і
репресивною функціями, а організаторською,
культурно-просвітницькою, стимулюванням позитивних і упередженням
негативних процесів на основі наукового прогнозу. На основі цього
виростає соціальна стабільність, економічний і оборонний
потенціал. Роль держави у розвитку громадянського суспільства. Суть і функції, розмежування і узгодженість повноважень
законодавчої, виконавчої, судової і інформаційної влади. При курсі
на демократичну (правову) державу не слід забувати про чіткість
управлінської вертикалі, яка потрібна не лише для забезпечення
організованості і порядку, а ще більше для управління
суспільством, що базується на високих енергіях і складних
технологіях, дезорганізація яких може привести до загибелі самого
суспільства. Наші національні традиції, менталітет і потреби схиляють до
вибору президентсько-парламентської демократичної держави,
оскільки і в традиції завжди відчувались особистісні і
народовладні начала (князь і віче, гетьман і козацька рада,
сільська община і її голова, трудовий колектив і його керівник).
На складних перехідних етапах зміни соціального і державного ладу
знову виникає і загострюється потреба в ефективній управлінській
вертикалі.
3) Відносини між соціальними групами, верствами, класами,
містом і селом, регіонами: партнерство, злагода, мирна взаємодія,
взаємопідтримка, упередження і несилове розв'язання конфліктів.
Націленість на все це законів і управлінських Рішень. Упередження
поляризації соціальних сил, надмірного розриву у життєвому рівні,
можливостях самореалізації шляхом законодавчого та ідеологічного
стимулювання росту економічного і духовного потенціалу всіх верств
населення. Соціалізація держави, її роль як арбітра і регулятора
відносин між різними соціальними групами. Суть ідеології соціальних відносин - забезпечення одночасно і
динамізму, і стабільності, і зростаючої життєздатності.
4) Міжнаціональні відносини. Національний характер
Української держави. Поліетнічність українського суспільства і її
зростання за рахунок сучасної і перспективної міграції. Ідеологія
миру в багатоетнічному суспільстві. Українська ідея і
самосвідомість інших етносів в Україні. Державна політика розвитку
мов і культур українського та інших етносів в Україні. Проблема державної мови, пріоритету нації і пріоритету
особи. Співвідношення національної і державницької ідеї. Ставлення
до націоналізму, шовінізму, національного нігілізму. Унітарність
держави і прагнення до регіональної чи національної автономії. Суть ідеології міжнаціональних відносин: повна правова
рівноправність усіх етносів. Суть реалізації української ідеї: соціальний, економічний,
культурний, інтелектуальний розвиток української нації, щоб вона
стала зразком для наслідування. Одночасно максимальне сприяння
розвитку всіх національностей і етнічних груп, що проживають в
Україні . Українська ідея як ідея державотворення, соціального,
культурного, політичного розвитку української нації.
5) Відносини держави і церкви. Міжконфесійні, міжцерковні
відносини. Україна була і буде багатоконфесійним суспільством.
Українська нація була і буде багатоконфесійною нацією. Україна і
українська нація були, є і будуть суспільством і нацією віруючих,
невіруючих і атеїстів. Тому релігійна проблема - одна з
найважливіших проблем стабілізації українського суспільства.
Релігійна ситуація - айсберг, об який можуть розбитися всі
державотворчі процеси. Суть ідеології державотворення в релігійній сфері: громадянська рівноправність віруючих всіх конфесій,
невіруючих, атеїстів, забезпечення свободи совісті, релігії,
світогляду. Світський характер держави та освіти. Деполітизація
релігійного життя. Принцип "Вільна церква - у вільній державі".
Мирне співіснування, взаємоповага віруючих усіх конфесій,
невіруючих, атеїстів. Недопустимість державної церкви, державної
релігії. Релігійна і світоглядна терпимість. Упередження і мирне
розв'язання міжконфесійних, міжцерковних конфліктів.
6) Міждержавні відносини. Відкритість України для
запозичення позитивного і закритість для негативних впливів.
Недопустимість економічної, політичної, культурної, інформаційної
самоізоляції. Розвиток взаємовигідних зв'язків з усіма країнами.
Інтеграція в європейське і світове співтовариство. Врахування
світової тенденції до творення загальноконтинентальних,
міжконтинентальних, глобальних формувань і забезпечення
самостійності, незалежності Української держави. Визначення
стратегічних партнерів і пріоритетів на Сході, Півдні і на Заході.
Миролюбива оборонна політика. Забезпечення воєнної, економічної,
екологічної, інформаційної безпеки. Входження рівноправним
партнером у світовий інформаційний простір. Мирне співіснування
держав. Упередження збройних конфліктів.
7) Формування екологічної ідеології, політики, психології,
свідомості. Ідеологія збереження природного середовища,
недопустимість його руйнування і забруднення. Стратегія
відновлення. Міжнародна кооперація у цій справі. Курс на
екологічно чисті технології. Правові і моральні проблеми екології.
Виховання екологічно свідомої людини.
8) Інформаційне забезпечення ідеології державотворення.
Створення загальнодержавного інформаційного фонду шляхом
комплектування основних державних книгосховищ документами на всіх
видах носіїв, які відображають нове наукове знання: документами,
створеними всіма мовами і на всіх видах носіїв в Україні:
документами, створеними у всьому світі всіма мовами і на всіх
видах носіїв про Україну. Формування власними силами іміджу
України за кордоном. Створення системи інформаційно-аналітичного
забезпечення розробки, розвитку і функціонування ідеології
державотворення.
9) Ідеал громадянина держави. Гармонійний розвиток
інтелектуальної, емоційної, вольової і фізичної сфери особи.
Здатність до творчої самореалізації. Культ праці і
професіоналізму. Патріотизм. Державницька свідомість. Правова
культура і правосвідомість. Відповідальне ставлення до свобод,
прав і обов'язків. Культ матері і сім'ї. Психологія активності і
громадянської злагоди. Культура міжлюдських відносин. Кодекс
громадянина України.
10) Принципи розвитку освіти, науки, культури. Погляд на
освіту, науку, культуру як на первинні, базові, визначальні
фактори розвитку суспільства. Зростання їх ролі в історичній
перспективі переходу до інформаційного суспільства. Курс в освіті на формування соціально зрілої, патріотично
свідомої, інтелектуально багатої особи, здатної до творчої,
суспільно значимої самореалізації. Курс в науці на дослідження
всього комплексу проблем людини, екології, створення і
впровадження високих технологій, енерго- і ресурсозберігаючих
систем, ефективних форм господарювання, забезпечення оборонної
могутності. Культуру віднести до пріоритету пріоритетів як
першооснови духовного здоров'я нації і першоджерела
інтелектуального потенціалу держави. Цілеспрямоване формування
інтелектуальної еліти держави і нації як провідної сили
суспільства. Кожен з указаних блоків структури Концепції потребує наукової
розробки, систематизації і викладу в формі, зрозумілий всім
верствам населення. Це могли б здійснити творчі групи вчених
академій і вузів. У підсумку видати серію книг, популярний і
навчальний варіанти підручника, словник-довідник. Спершу потрібно
розробити розгорнутий концептуальний план-проспект, обговорити
його в колі високопрофесійних вчених-гуманітаріїв і досвідчених
управлінців загальнодержавного рівня. Потім скласти програму
реалізації. Ідеологія державотворення - багатопланове, комплексне явище.
Вона може ефективно функціонувати лише у всій своїй цілісності. І
потрібна одночасна розробка і введення в суспільний обіг всього
спектра її складових.
Головний учений секретар
Національної академії наук України
академік НАН України А.П. Шпак
-
скопійовано
-
-
