ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

                            Н А К А З

 N 202 від 29.04.2002

      { Наказ втратив чинність на підставі Наказу Державної
                                     фіскальної служби
   N 354 ( v0354872-16 ) від 22.04.2016 }

             Про затвердження Податкового роз'яснення
    статей 8, 11 Закону України "Про плату за землю"
 

                                                           (Витяг)

     З метою  забезпечення однозначного розуміння окремих положень
податкового законодавства,  керуючись підпунктом  4.4.2  статті  4
Закону   України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників
податків     перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"
( 2181-14 ) та постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня
2001 року N 494 ( 494-2001-п ) "Про затвердження  Порядку  надання
податкових роз'яснень", Н А К А З У Ю:

     1. Затвердити  Податкове  роз'яснення  статей  8,  11  Закону
України "Про плату  за  землю"  (  2535-12  )  (далі  -  Податкове
роз'яснення), що додається.

 Голова                                                 М.Я.Азаров

                                      Затверджено
                                 Наказ Державної   податкової
                                 адміністрації  України N 202
                                 від 29.04.2002
 

                      Податкове роз'яснення
    статей 8, 11 Закону України "Про плату за землю"

     Оподаткування землі здійснюється відповідно до Закону України
"Про плату  за землю" ( 2535-12 ) в редакції Закону від 19 вересня
1996 року N 378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (із змінами  і  доповненнями),
який  визначає  різний  механізм  справляння  земельного податку в
залежності від того,  встановлена чи ні грошова  оцінка  землі,  а
також  ставки  земельного  податку  окремо  для  різних  категорій
земель, визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ).     Відповідно до  статті  19  Земельного  кодексу України від 25
жовтня 2001 року N 2768-III ( 2768-14  )  (далі  -  Кодекс)  землі
України    поділяються   на   категорії   за   основним   цільовим
призначенням.  Віднесення земель до тих чи інших категорій  згідно
із  статтею  20  Кодексу  здійснюється  на підставі рішень органів
державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно  до
їх повноважень.     Зміна цільового   призначення   земель  провадиться  органами
виконавчої  влади  або  органами  місцевого  самоврядування,   які
приймають  рішення про передачу цих земель у власність або надання
у користування,  вилучення (викуп) земель і  затверджують  проекти
землеустрою   або   приймають   рішення   про  створення  об'єктів
природоохоронного та історико-культурного призначення.     Відповідно до  статті  13 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12  )  підставою  для нарахування земельного податку є дані
державного земельного кадастру,  що ведеться уповноваженим органом
виконавчої влади з питань земельних ресурсів.     Земельні ділянки,   які   знаходяться  за  межами  населеного
пункту,  оподатковуються згідно із розділом  4  вказаного  Закону.
Зокрема,  статтею 8 встановлено,  що податок за земельні  ділянки,
надані  для  підприємств  промисловості,  транспорту,  зв'язку  та
іншого  призначення,  за  винятком земельних ділянок,  наданих для
залізничного транспорту,  Збройних Сил України та інших військових
формувань,  створених відповідно до законодавства України, а також
земельних ділянок сільськогосподарського призначення, справляється
з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці  площі  ріллі
по області.     У Кодексі ( 2768-14 ) (глави 5 - 13) надано визначення земель
за їх категоріями.     Зокрема, до земель промисловості (стаття 66 Кодексу) належать
землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і
допоміжних  будівель  та  споруд,  промислових,  гірничо-добувних,
транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних
мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.     Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей,
визначаються  відповідно  до  затверджених в установленому порядку
державних норм і  проектної документації,  а відведення  земельних
ділянок  здійснюється  з  урахуванням черговості  їх освоєння.  До
земель транспорту  (стаття  67 Кодексу ( 2768-14 ) належать землі,
надані  підприємствам,  установам  та  організаціям  залізничного,
автомобільного  транспорту  і дорожнього господарства,  морського,
річкового,  авіаційного,  трубопровідного транспорту  та  міського
електротранспорту  для  виконання  покладених  на них завдань щодо
експлуатації,  ремонту і розвитку об'єктів транспорту.  Крім того,
статтями  68  - 74 Кодексу конкретизовані визначення земель різних
видів    транспорту:    залізничного,    морського,     річкового,
автомобільного    та    дорожнього    господарства,   авіаційного,
трубопровідного, міського електротранспорту.     До земель  зв'язку  належать  земельні  ділянки,  надані  під
повітряні  і  кабельні  телефонно-телеграфні лінії  та супутникові
засоби зв'язку (стаття 75 Кодексу).     Землями енергетичної  системи  визнаються землі,  надані  під
електрогенеруючі  об'єкти (атомні,  теплові,  гідроелектростанції,
електростанції  з  використанням  енергії  вітру і  сонця та інших
джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача
(стаття 76 Кодексу) ( 2768-14 ).     Підприємствам промисловості,  транспорту,  зв'язку та  іншого
призначення   можуть   надаватись  для  відповідного  використання
земельні  ділянки інших категорій,  для яких Законом України  "Про
плату  за  землю"  встановлені  різні  ставки  земельного податку.
Зокрема,  податок за земельні  ділянки, надані за межами населених
пунктів    на   землях   водного   фонду,   за   винятком   земель
сільськогосподарського призначення, як визначено статтею 11 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ),  справляється у  розмірі
0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.     Згідно із  Кодексом  (стаття  58)  до  земель  водного  фонду
належать землі,  зайняті  морями, річками, озерами, водосховищами,
іншими   водними   об'єктами,   болотами,   а   також   островами;
прибережними захисними смугами  вздовж  морів,  річок  та  навколо
водойм;  гідротехнічними,  іншими  водогосподарськими спорудами та
каналами,  а також землі,  виділені  під смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.     Отже, якщо земельні  ділянки надавались за межами  населеного
пункту підприємствам промисловості,  транспорту, зв'язку та іншого
призначення для виробництва рибної продукції і  рахуються  землями
водного  фонду,  земельний  податок  справляється  у  розмірі  0,3
відсотка від грошової оцінки одиниці  площі  ріллі по області. При
цьому   відповідно  до  пункту  1  Порядку  проведення  індексації
грошової  оцінки   земель,   затвердженого   постановою   Кабінету
Міністрів України від 12 травня 2000 року N  783  (  783-2000-п  )
"Про проведення індексації грошової оцінки земель", грошова оцінка
землі щорічно за станом на 1 січня поточного року індексується  на
відповідний коефіцієнт індексації.