open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Зміст
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Зміст
Чинний
                             
                             
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ

РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Л И С Т
09.01.2003 N 2-221/87

Державний комітет України з питань регуляторної політики та
підприємництва розглянув Ваш лист від 18.11.2002 N 66 та
повідомляє.
Відповідно до статті 15 Закону України від 05.04.2001 р.
N 2344-III ( 2344-14 ) "Про автомобільний транспорт" (далі -
Закон) основним завданням державного контролю на автомобільному
транспорті є забезпечення виконання законодавства про
автомобільний транспорт.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюють
центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, його
територіальні органи, у тому числі служба міжнародних
автомобільних перевезень, та урядовий орган державного управління
на автомобільному транспорті, а також інші органи державної влади
та органи місцевого самоврядування відповідно до закону.
Перелік органів, на які покладено обов'язок здійснювати
контроль на автомобільному транспорті виключний і цим органам не
надано права делегувати ці повноваження установам чи
підприємствам, у тому числі тим, які їм підпорядковані (наприклад,
комунальним підприємствам).
Стаття 16 Закону ( 2344-14 ) визначає порядок здійснення
державного контролю територіальними органами центрального органу
виконавчої влади в галузі транспорту дотримання вимог цього Закону
суб'єктами підприємницької діяльності, що належать до
автомобільного транспорту загального користування.
В статті 69 Закону України ( 2344-14 ) дано перелік порушень
законодавства про автомобільний транспорт, за які до суб'єкта
підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції та їх
розмір. А в частині 1 статті 70 Закону зазначається, що за
порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені
пунктами першим - шостим статті 69 цього Закону, посадовою особою
територіального органу центрального органу виконавчої влади в
галузі транспорту складається протокол не пізніше двох місяців з
дня вчинення цього порушення, який розглядає протягом десяти днів
керівник цього територіального органу та за наявності підстав
ухвалює постанову про застосування до перевізника фінансових
санкцій, яку передає для виконання органу державної виконавчої
служби за місцезнаходженням цього перевізника.
Що стосується здійснення контролю на автомобільному
транспорті іншими органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування, то відповідно до статті 41 Закону ( 2344-14 ),
відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та
органами місцевого самоврядування визначаються договором на
перевезення пасажирів за автобусним маршрутом загального
користування, в якому визначається державне замовлення на
соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального
користування.
Разом з тим, згідно із статтею 48 Закону ( 2344-14 ) контроль
за виконанням пасажирським перевізником умов договору на
перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального
користування здійснює замовник (перелік замовників визначений
частиною 2 статті 44) (уповноважена ним особа) відповідно до цього
договору, якщо інше не передбачено законодавством.
Отже, органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування, які виступають замовниками (уповноважені ними
особи), здійснюють контроль саме за виконанням пасажирським
перевізником умов договору на перевезення пасажирів на автобусному
маршруті загального користування, а не за дотриманням вимог Закону
України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 ) і не можуть
застосувати до перевізника фінансові санкції за порушення цього
Закону.
Крім того, оскільки такий контроль здійснюється відповідно до
договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті
загального користування, то в цій частині він не повинен
суперечити вимогам законодавства (у тому числі містити положення,
якими передбачено право замовника (уповноваженої ним особи)
складати протоколи, накладати штрафи на перевізників за порушення
вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" ( 2344-14 ), та
вилучати документи на перевезення). Якщо ж такий договір містить
положення, які суперечать законодавству, він може бути визнаний
недійсним в судовому порядку.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування також не повинні містити положень, які суперечать
законодавству. Пунктом 2.2 та 2.3 рішення виконавчого комітету
Луганської міської ради від 09.10.2002 N 226 комунальне
підприємство "Луганськтранссервіс" уповноважене на вилучення у
перевізників дозволів на перевезення пасажирів автомобільним
транспортом.
Порядок вилучення речей та документів передбачені статтею 265
Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80732-10 ) та
статтею 186 Кримінально-процесуального кодексу України
( 1002-05 ). Цими ж кодексами визначено, хто може здійснювати таке
вилучення, та складати протоколи про вилучення речей та
документів.
Законами України від 05.04.2001 N 2344-III ( 2344-14 ) "Про
автомобільний транспорт" та від 21.05.97 N 280/97-ВР ( 280/97-ВР )
"Про місцеве самоврядування в Україні" органам місцевого
самоврядування (уповноваженим ними особам) не надано повноважень
вилучати речі та документи (у тому числі дозволи на перевезення
пасажирів автомобільним транспортом).
Тому, комунальне підприємство не може здійснювати вилучення
речей та документів та складати протоколи про таке вилучення.
Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) акти органів та
посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої
невідповідності Конституції ( 254к/96-ВР ) або законам України
визнаються незаконними в судовому порядку. Тому, рішення
виконавчого комітету Луганської міської ради, в частині їх
невідповідності законам України, можуть бути визнані незаконними в
судовому порядку.
В. о. Голови В.Загородній

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Зміст
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу