open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ
Л И С Т
08.09.2008 N 14-26-2/10051
Голові Міжфракційного

депутатського об'єднання

Верховної Ради України

"Контрабанді - СТОП"

вул. М.Грушевського, 5,

м. Київ, 01008

Щодо надання інформації

Шановний !
У Держкомземі, в межах повноважень, розглянуто Ваше звернення
від 01.08.2008 вих. N 595-3/2008 стосовно надання інформації з
питань застосування Закону України "Про основні засади державного
нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ).
За результатами розгляду повідомляємо наступне.
1. В преамбулі Закону України "Про основні засади державного
нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 )
(далі - Закон) зазначено, що цей Закон визначає правові та
організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення
державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності,
повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових
осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів
господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Згідно зі статтею 2 Закону ( 877-16 ) дія його поширюється на
відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю)
у сфері господарської діяльності. При цьому у статті 1 Закону ( 877-16 ) дано визначення
терміну "державний нагляд (контроль)" як діяльності уповноважених
законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних
органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі -
органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень,
передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням
вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення
інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та
послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього
природного середовища. Частиною 4 статті 4 Закону ( 877-16 ) передбачено, що
виключно законами встановлюються, зокрема: органи, уповноважені
здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської
діяльності; види господарської діяльності, які є предметом
державного нагляду (контролю); спосіб здійснення державного
нагляду (контролю) тощо. Правові основи господарської діяльності (господарювання)
встановлює Господарський кодекс України ( 436-15 ) (далі - ГКУ).
При цьому відповідно до статті 3 ГКУ під господарською діяльністю
у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у
сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та
реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного
характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність,
що здійснюється для досягнення економічних і соціальних
результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а
суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність
може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна
господарська діяльність). Згідно з частиною 2 статті 55 ГКУ ( 436-15 ) суб'єктами
господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені
відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ), державні,
комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ
( 436-15 ), а також інші юридичні особи, які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом
порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які
здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до
закону як підприємці. Також частиною 3 статті 3 ГКУ ( 436-15 ) передбачено, що
діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і
підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх
функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів
господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності
негосподарюючих суб'єктів. Сферу господарських відносин становлять
господарсько-виробничі (майнові та інші відносини, що виникають
між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні
господарської діяльності), організаційно-господарські (тобто
відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та
суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі
управління господарською діяльністю) та внутрішньогосподарські
відносини (відносини, що складаються між структурними підрозділами
суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з
його структурними підрозділами). У статті 4 ГКУ ( 436-15 ) проведено розмежування відносин у
сфері господарювання з іншими видами відносин, згідно з яким
земельні відносини не є предметом регулювання ГКУ. Разом з тим, частиною 3 статті 19 ГКУ ( 436-15 ) встановлено,
що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю
суб'єктів господарювання, зокрема, у сфері земельних відносин - за
використанням і охороною земель. Згідно з частинами 4 і 5 тієї ж
статті ГКУ органи державної влади і посадові особи, уповноважені
здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською
діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення
контролю і нагляду визначаються законами. Земельні відносини регулюються Конституцією України
( 254к/96-ВР ), Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (далі -
ЗКУ), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими
актами. Відповідно до статті 2 ЗКУ ( 2768-14 ) земельними відносинами
є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження
землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи,
органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України,
земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки
(паї). Відповідно до статті 15 ЗКУ ( 2768-14 ), статей 5, 6, 9, 10
Закону України "Про державний контроль за використанням та
охороною земель" ( 963-15 ), статті 16 Закону України "Про охорону
земель" ( 962-15 ) державний контроль за використанням та охороною
земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань
земельних ресурсів здійснюють Державна інспекція з контролю за
використанням та охороною земель і її територіальні органи. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державний контроль за
використанням та охороною земель" ( 963-15 ) основними завданнями
державного контролю за використанням та охороною земель є:
забезпечення додержання органами державної влади, органами
місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами
земельного законодавства України; забезпечення реалізації
державної політики у сфері охорони та раціонального використання
земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері
використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень
і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення
додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і
нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання
забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану
рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.
Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що об'єктом державного
контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах
території України. Таким чином, Держземінспекція та її територіальні органи не
здійснюють нагляду (контролю) за господарською - діяльністю
суб'єктів господарювання, а перевіряють дотримання вимог
земельного законодавства всіма суб'єктами земельних відносин, в
тому числі і суб'єктами господарювання (наявність
правовстановлюючих документів на землю, її цільове використання,
правомірність укладання цивільно-правових угод, що стосуються
купівлі, продажу, міни, дарування, успадкування земельних ділянок
тощо). Зважаючи на те, що Держземінспекція та її територіальні
органи не здійснюють державного нагляду (контролю) за
господарською діяльністю суб'єктів господарювання, Держкомземом за
погодженням з Державним комітетом України з питань регуляторної
політики та підприємництва визначено Порядок планування та
проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за
використанням та охороною земель, який затверджено наказом
Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003
N 312 ( z1223-03 ) і зареєстровано в Міністерстві юстиції України
25.12.2003 за N 1223/8544. Відповідно до статей 14, 60, 61 Закону України "Про
землеустрій" ( 858-15 ), статей 5, 6, 9, 20 Закону України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 )
Держкомзем та його територіальні органи здійснюють державний
контроль за додержанням відповідних ліцензійних умов суб'єктами
господарювання при проведенні робіт із землеустрою, землеоціночних
робіт та земельних торгів.
2. Відповідно до вимог частини 4 статті 5 Закону ( 877-16 )
органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з
державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення
суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш
як за десять днів до дня здійснення цього заходу. При цьому
суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу
органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового
заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового
заходу. У статті 7 Закону ( 877-16 ) визначено, що для здійснення
планового або позапланового заходу орган державного нагляду
(контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта
господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет
перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення
(направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником
або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із
зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується
печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу
державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику
суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення
(направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу
органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту
господарювання копію посвідчення (направлення). Суб'єкт
господарювання має право не допускати посадових осіб органу
державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не
пред'явили документів, передбачених статтею 7 Закону ( 877-16 ). Також, згідно з вимогами статті 10 Закону ( 877-16 ) суб'єкт
господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю)
має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду
(контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: - він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності
проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених
законом; - посадова особа органу державного нагляду (контролю) не
надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані
документи не відповідають вимогам цього Закону ( 877-16 ). Питання оформлення недопущення суб'єктом господарювання
посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення
заходів з державного нагляду (контролю) Законом ( 877-16 ) не
регламентовано.
3. Відповідно до статті 8 Закону ( 877-16 ) органи державного
нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів
державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема, надавати
суб'єкту господарювання консультаційну допомогу щодо здійснення
державного нагляду (контролю). У статті 19 Закону ( 877-16 ) визначено форму надання такої
консультаційної допомоги, а саме: на письмовий запит суб'єкта
господарювання органи державного нагляду (контролю) надають йому
письмові консультації з питань здійснення державного нагляду
(контролю) щодо вимог, додержання яких перевіряється органами
державного нагляду (контролю). Відповідно до статті 9 Закону ( 877-16 ) за невиконання вимог
законодавства, а також завдання неправомірними діями збитків
суб'єкту господарювання орган державного нагляду (контролю), його
посадові особи несуть відповідальність згідно із законом. Збитки,
завдані суб'єкту господарювання неправомірними діями посадових
осіб органів державного нагляду (контролю), підлягають
відшкодуванню у встановленому законом порядку. Отже, за неякісну або неправдиву консультацію вищезазначені
органи нагляду (контролю) несуть відповідальність згідно із
законом. Так, відповідно до статті 47 Закону України "Про інформацію"
( 2657-12 ) відповідальність за порушення законодавства про
інформацію несуть особи, винні у вчиненні, зокрема, таких
порушень, як необгрунтована відмова від надання відповідної
інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності;
несвоєчасне надання інформації тощо. Особливості дисциплінарної відповідальності державних
службовців визначені у статті 14 Закону України "Про державну
службу" ( 3723-12 ), відповідно до якої до державного службовця за
невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків,
перевищення своїх повноважень, а також за вчинок, який порочить
його як державного службовця або дискредитує державний орган, в
якому він працює, крім дисциплінарних стягнень, передбачених
чинним законодавством про працю України (догана, звільнення),
можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як
попередження про неповну службову відповідність; затримка до
одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу
посаду. Відповідно до пункту "г" статті 5 Закону України "Про
боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ) державний службовець або інша
особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права,
зокрема, відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації,
надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її,
надавати недостовірну чи неповну інформацію. Статтею 8 Закону
України "Про боротьбу з корупцією" передбачено, що порушення
особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із
зазначених у статті 5 цього Закону обмежень, якщо воно не містить
складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді
штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року порушення
будь-якого із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень тягне за
собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від
двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової
діяльності встановлюється відповідно до розділу XVII Кримінального
кодексу України ( 2341-14 ).
4. Статтею 5 Закону ( 877-16 ) передбачено, що планові заходи
здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які
затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня
року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця
кварталу, що передує плановому. Орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та
періодичність проведення планових заходів із здійснення державного
нагляду (контролю) шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет
у порядку, визначеному законодавством. Як вже зазначалось, органи державного нагляду (контролю)
здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови
письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення
планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення
цього заходу. При цьому повідомлення надсилається рекомендованим листом чи
телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду
(контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій
особі суб'єкта господарювання під розписку. В разі неодержання повідомлення про здійснення планового
заходу суб'єкт господарювання має право не допускати посадову
особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового
заходу.
5. Оскільки листи Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва не є нормативно-правовими
актами і носять рекомендаційний характер, лист
Держкомпідприємництва від 10.07.2008 N 5811 ( v5811563-08 ) буде
взято Держкомземом до відома.
З повагою,
Заступник Голови М.Ю.Гарбуз

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: