open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
АРБІТРАЖНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
N 1/27 від 21.07.99
vd990721 vn1/27

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"Е...", м. Київ
До ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
Про визнання недійсним рішення від 14.06.99 про

застосування фінансових санкцій по результатах

перевірки правильності застосування податкового

законодавства.

Рішення по справі прийнято з оголошенням перерви в засіданні
суду. Відповідач позовні вимоги оспорив, посилаючись на здійснення
додаткової повторної перевірки за результатами якої складено
вищезазначений акт та частково враховано специфічні операції
підприємства і відповідно зменшено суму нарахованих санкцій. В підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач
надав суду письмовий відзив, котрий залучено до матеріалів справи. Крім того, ДПА України надіслана інформація про розгляд
скарги заявника і вважає за доцільне розглянути зазначені
матеріали разом з матеріалами справи суду. Зокрема, в листі ДПА у
м. Києві від 14.06.99 зазначається, що позивач в бухобліку ряду
операцій самостійно застосував деякі рахунки та порушив методичні
принципи бухгалтерського обліку, не мав необхідних погоджень з
Мінфіном або іншими відповідними органами і т. ін. Зазначені докази на 65 арк. залучені до справи. Із зібраних доказів по справі та пояснень представників
сторін В С Т А Н О В Л Е Н О:
ДПА у м. Києві (ревізорами-інспекторами Т., К..) була
здійснена повторна перевірка правильності застосування
податкового законодавства за період другого півріччя 1997 року та
I кв. 1998 року. За результатами перевірки складено акт N 23-107/4 від
02.06.99. Відповідно до п. 7 ст. 11 ЗУ "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) та на підставі діючих Інструкцій про порядок
застосування та стягнення фінансових санкцій ( z0463-98 )
відповідач прийняв оскаржене позивачем рішення. (Далі за текстом
буде зазначено сторінку Акта). ТОВ "Е..." здійснювало продаж кабельно-провідникової
продукції разом із заставною тарою (стор. 4-5 Акту), вартість якої
при оприбуткуванні від покупців відносило до валових витрат, а при
продажу покупцям - включало до валових доходів. Однак ТОВ "Е..."
не включало до валових доходів суму заставної тари при поверненні
її постачальнику. Позивач посилається на п. 4.1.1 Закону "Про
внесення змін до Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ), що ця норма до валового
доходу включає загальні доходи від реалізації товарів (робіт,
послуг), а заставна тара не є їх різновидом. З позицією позивача
погодитися не можна тому, що суми вартості заставної тари є
валовим доходом і п. 4.2 Закону не виключає їх із валового доходу.
Вартість заставної тари має відноситися як до валових витрат при
отриманні її від постачальника, так і до валових доходів при її
поверненні. В акті перевірки (стор. 6 акту) визначено, що між ВО "А...",
ДП "У..." та ТОВ "Е..." 26.09.96 проведено взаємозалік шляхом
уступки боргу на суму 200 000 грн. Взаємозалік проведено на
підставі обміну листами. ТОВ "Е..." зазначений взаємозалік був
відображений в бухгалтерському обліку у вересні 1997 року без
включення в валові доходи. Позивач не погоджується з визначенням
цих дій, як порушуючих термін включення у валові доходи
суми доходу від проведеного взаємозаліку. Представлені позивачем
листи концерну "Е..." від 26.09.96 N 01/2076, ВО "А..." від
03.10.96 N 23 та листи ВАТ "А..." N 21-908 від 25.06.99 та ДП
"У..." N Ц-ХОК-9 від 29.06.99 підтверджують наявність договірних
відносин із уступки боргу між сторонами та проведення ними
взаємозаліку у жовтні 1996 р., тоді як ст. 154 ЦК України
( 1540-06 ) передбачає можливість його укладення шляхом обміну
листами. При відображенні в бухгалтерському та податковому обліку
взаємозаліку ТОВ "Е..." повинне було керуватися Законом України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), який діяв
на момент виникнення правовідносин, тобто жовтень 1996 р.,
оскільки Закон "Про внесення змін до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) зворотної сили
не має. Тому слід вважати включення до складу валових доходів ТОВ
"Е..." результатів взаємозаліку по даті відвантаження продукції ДП
"У..." правильним. В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Е..." необгрунтовано
завищило валові витрати на суми, пов'язані з утриманням та
експлуатацією легкових автомобілів у розмірі 26745,44 грн. (стор.
7-8 акту), посилаючись на п. 5.4, 10 Закону України "Про внесення
змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ), який дозволяє відносити такі витрати до валових
витрат лише платникам податків, основною діяльністю яких є надання
платних послуг з транспортного обслуговування сторонніх громадян
або організацій, а ТОВ "Е..." не є таким. Позивачем надано договір
між ЗАО "Х..." від 10.01.97 та додаткову угоду до нього від
01.08.97, згідно з умовами яких ЗАО "Х..." здає, а замовник ТОВ
"Е..." приймає роботи з автомобільних перевезень, усі витрати на
утримання автомобілів несе Орендодавець в т. ч. і витрати на
паливно-мастильні матеріали, а Орендар - сплачує орендну плату,
розраховану Орендодавцем. Включення Орендодавцем в орендну плату
за автомобілі витрат на паливно-мастильні матеріали законодавством
не заборонене. А у ТОВ "Е...", як підтверджено навіть у акті
перевірки (стор. 7), не має самостійних витрат на пальне або інших
витрат з експлуатації автомобілів. Тому є правомірним віднесення
зазначених послуг із автомобільних перевезень до валових витрат: у
III кв. 1997 р.- 1,7 тис. грн., в IV кв. 1997 р. 12,3 тис. грн., в
I кв. 1998 р. - 12,7 тис. грн., як послуг сторонніх організацій,
згідно з п. 5.2.1 Закону "Про внесення змін до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств". Відшкодування витрат на купівлю паливно-мастильних
матеріалів для легкового автомобіля відповідно до договору N I/А
від 01.01.97 (стор. 9 акту) є неправомірним із доводами позивача
погодитися не можна. Дії ТОВ "Е..." у цьому випадку суперечать
п. 5.4.10 Закону "Про внесення змін до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ), оскільки ТОВ не
є платником податку, основною діяльністю якого є надання платних
послуг з транспортного обслуговування або туристична діяльність. Відповідно до п.5.2.1 Закону "Про внесення змін до Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) від
22.05.97 (надалі Закон) до складу валових витрат включаються суми
будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Згідно з п. 5.3.9
Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати,
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку. Статтею 11 "Правила ведення
податкового обліку" Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачена
обов'язковість наявності товарно-транспортної накладної при
включенні транспортно-експедиційних послуг до складу валових
витрат платника податку. Транспортні послуги, зазначені в акті ДПА м. Києва на
сторінці 9 підтверджені рахунками та платіжними дорученнями на
перерахування грошових коштів, договорами, актами виконаних робіт,
видатковими накладними відвантажувачів продукції та
постачальників. В п. 2.3 "Інструкції про порядок виготовлення, зберігання,
застосування єдиної первинної транспортної документації для
перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку
транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту
України та Державного комітету статистики України від 07.08.96
N 228/253 ( z0483-96 ), зареєстрованої Міністерством юстиції
28.08.96 N 483/1508, на порушення якого вказано перевіряючими,
зазначено, що товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН -
це єдиний первинний документ, який є підставою для списання
товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і
оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у
межах України, а також для їх складського, оперативного та
бухгалтерського обліку", і не йде мова про підставу (чи її
відсутність) для відображення в податковому обліку транспортних
послуг із перевезення вантажів при відсутності
товарно-транспортної накладної типової форми N 1-ТН. В п. 1.4 листа Вищого Арбітражного Суду України від 10.03.98
N 01-8/91 ( v8_91800-98 ) "Про деякі питання практики застосування
окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів", на який
також посилаються перевіряючі на стор. 9 акта перевірки, йде мова
про віднесення видатків на оплату послуг транспортно-експедиційних
організацій на собівартість продукції, тобто про відображення в
бухгалтерському обліку, а не податковому обліку, тільки на
підставі даних якого проводиться розрахунок податку на прибуток,
що підлягає сплаті в бюджет. На підставі вищезазначеного, неврахування у складі валових
витрат вартості послуг із автомобільних перевезень вантажів в сумі
750 грн. + 1166,67 грн. - є безпідставним. Перевіркою обгрунтованості віднесення до валових витрат на
відрядження фізичних осіб - працівників ТОВ "Е..." (стор. 10
акту) встановлені порушення у зв'язку з відсутністю підтверджуючих
документів. Заперечення позивача можна прийняти за таких обставин: а) Інструкцією про службові відрядження в межах України та за
кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13.03.98 N 59
( z0218-98 ) розділ "Загальні положення" визначено, що службовим
відрядженням вважається поїздка працівника до іншого населеного
пункту для виконання службового доручення поза місцем його
постійної роботи. Наказом по ТОВ "Е..." від 01.10.94 N 13 на
посаду постійного представника ТОВ "Е..." на ВО "А..." (м.
Бердянськ) прийнята К., яка постійно проживає у м. Бердянську, і
цим наказом згідно із ст. 29 КЗпП ( 322-08 ) України визначено, що
постійне робоче місце К. розташоване у м. Бердянську, В зв'язку з
цим, витрати на відрядження, зазначені в п. 3.3.4 та 3.3.5 акта,
обгрунтовано включені до валових витрат платника податку. Підтвердженням факту зв'язку відряджень з основною
діяльністю ТОВ "Е..." (стор. 11, 12 акту п. 3.3.7-3.3.8) є
запрошення фірми "І..." N 9 від 07.02.98, N 16 від 12.03.98.
Згідно із п. 5.4.8 Закону "Про внесення змін до Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ),
підтверджуючими документами щодо зв'язку відрядження з основною
діяльністю платника податку є запрошення приймаючої сторони, інші
документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити
цивільно-правові відносини. Відрядження за наказом N 70 від 14.11.97 експедитора фірми
(п. 3.3.2 акту) підтверджене як відмітками у посвідченні про
відрядження, так і накладною на повернення товару N 308. У перелічених випадках відшкодування витрат на відрядження є
обгрунтованим. У інших випадках позивач обгрунтованість витрат на
відрядження не довів. У акті (стор. 13-14, 19) зафіксовано, що ТОВ "Е..." в період,
що перевіряється, не дотрималось вимог порядку ведення платниками
податку обліку приросту балансової вартості покупних матеріалів,
сировини, комплектуючих виробів та ін. Під час перевірки здійснено
перерахування обліку приросту (збитку) ТМЦ відповідно з правилами
і встановлені помилки при розрахунку як у сторону збільшення
валових витрат у деяких звітних періодах, так і їх зменшення.
Однак, як пояснили представники ДПА у м. Києві, збільшені дані не
були враховані на тій підставі, що перевірка була вибірковою і у
перевіряючих немає доказів, що зменшення показників не враховане в
інших звітних періодах. В матеріалах справи є пояснення головного
бухгалтера ТОВ"Е..." N 192 від 25.05.99, надане перевіряючим під
час перевірки, та довідка N 248 від 30.06.99 про те, що
виправлення помилок в сторону збільшення показників валових витрат
враховане лише у звітному періоді, в інших періодах перерахунок з
цього приводу не здійснювався. Крім того, за даними перерахунку, в
порівняні з даними декларації, показник податкового зобов'язання
не змінився у бік його збільшення. Законодавством не заборонено
робити перерахунки з цього приводу у будь якому періоді.
Враховуючи, що правомірність віднесення перерахованих сум до
валових витрат обгрунтована законодавчими документами, і це
підтверджено в акті ДПА (сторінки 14 та 18), при обчисленні
податку на прибуток необхідно врахувати показники збільшення
валових витрат: у III кв. 1997 р. - 78,11 тис. грн., в IV кв.
1997 р. - 68,39 тис. грн. При формуванні валових доходів, включених до податкових
декларацій звітних періодів, ТОВ "Е..." були зроблені помилки по
ст. ст. 1, 2, 4 декларації в бік збільшення на суми відповідно
47,2 тис. грн. за III квартал 1997 р., 30,6 тис. грн.,
0,5 тис. грн., 1,7 тис. грн. - за IV квартал 1997 року та
8,9 тис. грн. - за I квартал 1998 року, які не були враховані
перевіряючими у зменшення податкових зобов'язань (стор. 17, 18, 19
акта перевірки, рядки 1, 2, 4 таблиць). Вказані помилки були
виправлені підприємством самостійно шляхом перерахунку (пояснення
головного бухгалтера до акта перевірки N 192 від 25.05.99.). Ці ж
показники підтверджені аудиторською перевіркою (додаток 1, 2, 3).
На підставі наведеного при розрахунку податкових зобов'язань за
період, що перевіряється, необхідно врахувати вказані суми у
зменшення задекларованих сум валових доходів. Суд, визнаючи правильним порядок включення заставної вартості
поворотної тари у валові витрати, застосований перевіряючими
(стор. 17, 19, 20 акта), вважає за необхідне виключити з
валових доходів (стор. 17, 18, 19 акта, рядок 8 таблиць) суму
заставної вартості поворотної тари, яка не була повернута
отримувачем тари, в зв'язку з неповерненням тари в обумовлені
сторонами строки, і врахована у складі валових доходів платником
податку, ТОВ "Е...", двічі: як заставна вартість поворотної тари
при її відвантажені покупцям і як штрафні санкції при її
неповерненні, що відповідно до періодів, що перевіряються, складає
2,5; 30,3; 10,6 тис. грн. - зазначене підтверджено і аудиторською
перевіркою (стор. 6 п. 9 аудиторського висновку). У акті (стор. 20) як порушення відмічено врахування в складі
валових витрат за 1 кв. 1998 р. залишок транспортно-заготівельних
витрат, здійснених платником податку до 01.01.98. Позивач вважає,
що він мав підстави відобразити суму залишку цих витрат як у
поточному періоді, так і в наступному. Пунктом 5.2.7 Закону "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) товариство мало
право врахувати витрати, не враховані в минулих звітних періодах у
зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому
періоді, у складі валових витрат звітного податкового періоду.
Неврахування цих витрат у інших періодах підтверджується довідкою
товариства від 30.06.99 N 249. Згідно з актом перевірки (стор. 20) валові витрати платника
податку двічі зменшені перевіряючими на вказану суму. Подвійне
виключення суми транспортних витрат із складу валових витрат
I кварталу 1998 року підтверджене аудиторським висновком (стор. 7,
п. 10). Відповідачем протилежне не доведено. На підставі
викладеного при розрахунку податкових зобов'язань за I квартал
1998 року вказану суму необхідно у складі валових витрат врахувати
двічі. При перевірці (стор. 19 акта) включення у валові витрати
залишків готової продукції станом на 01.07.97, суму вартості їх
нематеріальної частини віднесено до суми валових витрат IV-го кв.
1997 р. Позивач вважає, що цю суму він мав право включити в суму
валових витрат у III-му кв. 1997 р. Пунктом 11.3 Порядку складання
декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА
України N 214 ( z0313-97 ) від 08.07.97 платнику податку надане
право включати такі суми до валових витрат в міру завершення
реалізації зазначеної продукції. Тому, враховуючи, що залишки
готової продукції станом на 01.07.97 повністю реалізовані у III-му
кварталі 1997 р. (відповідачем протилежне не доведено), правомірно
цю суму врахувати у III кварталі 1997 року та необхідно виключити
її із суми валових витрат IV кв. 1997 р. (За межами аудиторського висновку) Згідно з п. 3 ст. 4
Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.92 N 14-92 вартість заставної
(поворотної) тари в оподатковуваний податком на добавлену вартість
оборот не включається. ТОВ-м "Е..." в 1997 році різниця в вартості тари придбаної
та повернутої постачальнику, в порушення вищезазначеного,
враховувалась в складі оподатковуваного обороту по ПДВ. Але,
враховуючи, що такий порядок нарахування ПДВ застосовувався
товариством протягом усього 1997 року до моменту введення в дію
нового Закону "Про ПДВ" (пояснення головного бухгалтера до акта
перевірки N 185 від 24.05.99 та довідка N 250 від 30.06.99) і при
цьому загальна сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет станом на
01.10.97, була завищена на 5794,25 грн., тобто бюджету не було
надано збитків, не має підстав вважати суму 2155,50 недоїмкою по
податку на добавлену вартість. У зв'язку з тим, що за договором купівлі-продажу між ТОВ
"Е..." і ВО "А..." були передбачені розрахунки у грошовій формі, а
фактично розрахунки проведено шляхом заліку однорідних
вимог, перевіряючими (стор. 22 акта) зроблено висновок, що оплату
(розрахунок) за товари, включені до інвентаризаційних описів
одноразового перерахунку сум податкового кредиту та податкових
зобов'язань станом на 01.10.97 здійснено не було. У відповіді ДПА
у м. Києві N 1645/10/23-107/4 від 14.06.99 на заперечення до акта
перевірки ТОВ "Е..." аргументацію цього порушення було змінено на
відсутність на момент складання матеріалів одноразового
перерахунку станом на 01.10.97 та на момент проведення перевірки
будь-яких первинних документів, які свідчать про проведення
бартерних операцій. Позивач вважає свої дії правомірними. Відповідно до п. 5.2
(б) "Порядку проведення одноразового перерахунку сум податкового
кредиту і податкових зобов'язань по податку на додану вартість",
затвердженому наказом N 419 ( z0578-97 ) від 18.11.97 ДПА України,
податкові зобов'язання зменшуються на суму податку на додану
вартість, яка була сплачена торговельними, оптово-збутовими та
посередницькими організаціями постачальниками до 01.10.97 у
зв'язку з придбанням: товарів, які станом на 01.10.97 рахуються в
товарних залишках; товарів відвантажених до 01.10.97, але не
оплачених покупцями. Статтею 217 ЦК України ( 1540-06 ) передбачено припинення
зобов'язань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги. Для
заліку достатньо заяви однієї сторони. Крім того, ст. 219 ЦК
України передбачено припинення зобов'язань збігом боржника і
кредитора в одній особі. Про здійснення розрахунків шляхом
взаємозаліку свідчать листи ВО "А..." N 24-ф-1726 від 09.09.97, та
N 24-фо-1801 від 17.10.97 та дані бухгалтерського обліку по
журналу-ордеру N 6 (обороти по кредиту рахунку 60 "Розрахунки з
постачальниками та підрядниками" в розрізі кожного постачальника,
на що також посилається п. 4.2.5 Методичних рекомендацій ДПА
України щодо проведення документальної перевірки правильності
обчислення і своєчасності перерахування до бюджету податку на
додану вартість по операціях з продажу товарів на митній території
України N 1890/10/23-2217 ( v1890225-99 ) від 08.02.99, а в п. 1.5
Рекомендацій вказується, якщо за угодою купівлі-продажу... замість
зарахування коштів проведено залік заборгованості чи одержані
товари (роботи, послуги) від покупця... датою виникнення права на
податковий кредит у сторін є дата оформлення документів на
проведення заліку заборгованості чи уступки вимоги, або дата
одержання матеріальних та інших цінностей (підписання документів
про виконання робіт, послуг) в рахунок погашення заборгованості.
Тому дія ТОВ "Е..." по включенню сум ПДВ з отриманих товарів,
згідно з інвентаризаційними описами одноразового перерахунку
станом на 01.10.97, у "зменшення податкових зобов'язань, є
правомірною. В акті ДПА (стор. 23-24) відмічено як порушення несвоєчасне
відображення сум збільшення податкових зобов'язань в декларації по
ПДВ за листопад 1997 р., які виправлено в декларації за грудень
1997 р. - 153616 грн., в зв'язку з чим зроблено висновок про
безпідставне відшкодування суми 118550 грн. на розрахунковий
рахунок ТОВ "Е..." 31.12.97. У ДПІ Дніпровського району м. Києва ведеться особова картка
товариства як платника податку на добавлену вартість, яка
представлена позивачем у судове засідання. Дані особової картки
свідчать, що станом на 01.12.97 мала місце переплата по ПДВ -
120894,53 грн., яка сформувалась в період листопад-грудень
1997 р., та сальдо до відшкодування по декларації за листопад
1997 р. становило 52261 грн. (з урахуванням включення суми 153616
грн. до податкових зобов'язань). Внаслідок таких обставин ТОВ
"Е..." станом на 20.12.97 підлягала до відшкодування з бюджету
сума 52261 грн. та підлягала зарахуванню на розрахунковий рахунок
сума переплати станом на 01.12.97 - 120894,53 грн. Таким чином,
відшкодування ТОВ "Е..." суми 118550 грн. в грудні 1997 року
бюджету не були завдані збитки. Тому нарахування пені на цю суму є
безпідставним. В липні 1997 року ТОВ "Е..." звернулось до ДПІ у
Дніпровському районі м. Києва з заявою про відшкодування суми
10980 грн. ПДВ по товарах, придбаних на території
України та реалізованих на експорт. Згідно з п. 44 ст. VII
Інструкції "Про порядок обчислення і сплати податку на добавлену
вартість", затвердженої наказом Головної державної податкової
інспекції України від 10.02.93 N 3 ( z0018-93 ), зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 31.03.93 за N 18 у разі подання
підприємством декларацій після 10-го числа відшкодування
проводиться в 5-ти денний строк з дня їх одержання". ТОВ "Е..." на
судове засідання надало декларацію, в якій була зазначена сума до
відшкодування, з відміткою про отримання у ДПІ Дніпровського
району м. Києва 14.08.97, але відшкодування суми ПДВ не було
проведене до моменту введення в дію нового Закону "Про ПДВ" тобто
до 01.10.97. Згідно з п. 7.7.3 Закону "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ), який вступив в дію з 02.10.97 "підставою для
отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період", податковою інспекцією у Дніпровському районі м.
Києва зменшення платежів було проведене в грудні 1998 року на
підставі акту перевірки, а не декларації. Як зазначено перевіряючими (стор. 24 акту), ТОВ "Е..." сума
відшкодування в обліку відображена один раз в січні 1998 року, а
двічі ця сума проведена тільки на особистій картці платника
податку. Враховуючи, що подвійне помилкове відображення суми на
особистій картці не вплинуло на стан розрахунків підприємства з
бюджетом по податку на додану вартість, що підтверджено наданими
позивачем актами звіряння розрахунків з бюджетом за період з
01.01.98 по 31.03.98 та з 01.01.99 по 30.06.99, а також те, що
зазначена, сума фактично підприємству не відшкодована (сальдо до
відшкодування станом на 30.06.99 складає 254528,48 грн., немає
підстав вважати суму 10980 грн. недоїмкою. У акті (стор. 24 п. 2) як порушення відмічене несвоєчасне
включення до податкового кредиту за березень 1998 року суми
31035,42 грн. ПДВ по товарах, отриманих від постачальників,
розрахунки за які проведено в липні 1998 року. Позивач не довів
обгрунтованість своїх дій. В зв'язку з цим, нарахування пені за
несвоєчасну сплату податку є правомірним. В акті (стор. 26-27) нараховано фінансові санкції за
перевищення ліміту каси на дату неоприбуткування готівки в касі -
33121,3 грн. Такий висновок обгрунтовується у випадках, коли дата
виписки накладної на відпуск товару не співпадає з датою виписки
прибуткового касового ордера оплати за цей товар. При цьому у
відповіді ДПА від 14.06.99 N 1645/10/23-107/4 (стор. 4) на
зауваження ТОВ "Е..." до акту перевірки правомірно аргументовано,
що основою для здійснення операцій є первинний бухгалтерський
документ. У цьому випадку первинним документом на одержання
готівки в касі є прибутковий касовий ордер, який оформлювався з
додержанням вимог нормативних документів. Невідповідність дат у окремих накладних регламентує порядок
руху товарів, а не готівки, тому і санкції повинні бути
відповідними. Посилання відповідача на дату виписки податкових накладних
також безпідставне та неправомірне, в зв'язку з тим, що порядок
виписки податкових накладних регламентовано строком виникнення
податкових зобов'язань. Порушення порядку виписки податкових
накладних, яке мало місце при торгівлі за готівку, не призвело до
заниження об'єкта оподаткування перевірених податкових періодів. Згідно з п. 16 абзац 3 "Порядку ведення касових операцій в
національній валюті України" N 334 ( z0530-97 ) від 13.10.97
"приймання і видача грошей за касовими ордерами може проводитися
тільки в день їх складання" та згідно з п. 17 абзацу 2 "прибуткові
касові ордери... одразу ж після одержання... за ними грошей
підписуються касиром, а залучені до них документи погашаються
штампом або надписом "Оплачено" із зазначенням дата (число,
місяць, рік)", що підтверджено первинними документами ТОВ, "Е...",
наданими у судове засідання. На підставі викладеного, нарахування фінансових санкцій
за перевищення ліміту готівки в касі в сумі 33121,3 грн. є
неправомірним. З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 АПК
України ( 1798-12 ), зазначеними в тексті рішення Законами
України, суд В И Р І Ш И В:
I. Позов задовольнити частково. Рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
N 1412-23/16288428-10619 від 14.06.99 визнати дійсним в частині: 1. Нарахування податку на прибуток, фінансових санкцій та
пені - п. 2.2.1 (стор. 9 акту) на суму 986,59, необгрунтовано
включену у валові витрати; 2. Нарахування податку на прибуток, фінансових санкцій та
пені - п. 2.2.3 (стор. 10-11 акта) на суми 48,50 грн.; 37,80
грн.; 471,00 грн.; 210,54 грн.; 102,11 грн., необгрунтовано
включені в валові витрати; 3. Нарахування пені за несвоєчасне сплачення податку на
добавлену вартість в сумі 31035,42 грн. В іншій частині рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
N 1412-23/16288428-10619 від 14.06.99 визнати недійсним. Витрати по справі віднести на заявника.
Надруковано: "Юридичний вісник України", 18-19(254-255),

2000 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: