КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 12 березня 2024 р. № 225-р Київ

Про схвалення Стратегії розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові на період до 2028 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2024-2026 роках

1. Схвалити Стратегію розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові на період до 2028 року (далі - Стратегія), що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2024-2026 роках Стратегії розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові на період до 2028 року (далі - операційний план), що додається.

3. Міністерству охорони здоров’я:

разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 грудня 2026 р. Кабінетові Міністрів України проект операційного плану заходів з реалізації у 2027-2028 роках Стратегії;

подавати щороку до 1 квітня Кабінетові Міністрів України звіт про стан реалізації Стратегії та виконання операційного плану.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям (військовим адміністраціям):

забезпечити виконання завдань і заходів операційного плану за рахунок та в межах коштів державного і місцевих бюджетів, затверджених на відповідний рік, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі коштів міжнародної технічної допомоги;

подавати щороку до 1 березня Міністерству охорони здоров’я інформацію про стан виконання операційного плану.

СТРАТЕГІЯ
розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові на період до 2028 року

Опис проблем, які обумовили прийняття Стратегії, і нормативно-правових актів, що діють у відповідній сфері

Ця Стратегія визначає напрями розвитку донорства крові та компонентів крові в частині заохочення та популяризації добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові.

Розроблення цієї Стратегії зумовлено необхідністю ґрунтовних змін у формі організації взаємодії органів державної влади, суб’єктів системи крові, суб’єктів, що надають послуги з трансфузії крові та/або компонентів крові (далі - система крові), спрямованих на підвищення обізнаності суспільства про важливість і необхідність добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові, збільшення довіри населення до системи крові.

Кров та компоненти крові є унікальним і цінним національним ресурсом, оскільки отримуються тільки від осіб, які здійснюють донації крові та компонентів крові. Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна федерація Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Рада Європи, Міжнародне товариство з переливання крові, Міжнародна федерація організацій донорів крові, Європейський альянс з питань донорства крові та компонентів крові та ряд інших міжнародних і національних організацій визначили добровільне безоплатне донорство крові та компонентів крові як базовий і керівний принцип для безперервного задоволення потреб системи охорони здоров’я в донорській крові та компонентах крові у необхідній кількості.

Відповідно до інформації Всесвітньої організації охорони здоров’я в країнах із рівнем доходу на душу населення вище середнього кількість донацій на 1 тис. осіб становить 15,9. В Україні ж цей показник становить лише 11 донацій на 1 тис. осіб.

Станом на 1 січня 2022 р., за інформацією МОЗ, загальна кількість донорів крові та компонентів крові становила 309255 осіб, на 1 січня 2021 р. - 311895 осіб, а на 1 січня 2020 р. - 363318 осіб. Згідно з результатами аналізу даних галузевої статистичної звітності спостерігається щорічна тенденція до стійкого зменшення кількості донорів крові та компонентів крові.

Основними причинами, що призвели до незадовільного стану добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові, в Україні є:

відсутність стратегічного багаторічного планування системних заходів із розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові, включно з інформаційними кампаніями, що переважно пояснюється довготривалою нестачею фінансових ресурсів і недостатньою увагою до теми добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові з боку органів державної влади;

відсутність підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють питання щодо залучення донорів крові та компонентів крові, відсутність системних дій щодо такого управління на регіональному рівні та рівні суб’єктів системи крові;

нестача кваліфікованих кадрових ресурсів і застарілі методи роботи багатьох суб’єктів системи крові, через що рівень довіри населення до безпечності донацій і до системи крові в цілому є низьким;

нестача навчальних заходів для медичного персоналу суб’єктів системи крові стосовно роботи з донорами крові та компонентів крові щодо їх заінтересованості до добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові;

нестача інформаційних заходів для населення, зокрема учнів та студентів, щодо важливості донорства крові та компонентів крові.

Так, критично зменшилася кількість добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові, знизилися обсяги заготівлі крові та компонентів крові, внаслідок чого підвищився ризик інфікування реципієнтів, які отримують трансфузійну допомогу, трансфузійно-трансмісивними інфекціями.

Самозабезпечення населення України донорською кров’ю та компонентами крові на достатньому рівні є однією з умов забезпечення обороноздатності держави та запорукою її національної безпеки.

З початком широкомасштабної агресії Російської Федерації проти України потреба в донорській крові та компонентах крові істотно зросла. Добровільне безоплатне донорство крові та компонентів крові під час воєнного стану стало ще однією лінією оборони України. Існують випадки, коли донорська кров є чи не єдиним способом врятувати людське життя. Вкрай важливо збільшувати запаси безпечної і якісної донорської крові та компонентів крові, які допомагають лікарям рятувати життя як військових, так і цивільних громадян, проводити планові операції в тилу, приймати пологи, здійснювати трансплантації.

Достатня кількість постійних добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові дає рівноправний і своєчасний доступ кожного пацієнта до якісних і безпечних компонентів донорської крові у необхідній кількості. Такий підхід забезпечить можливість залучення донорів крові та компонентів крові, планування заготівлі донорської крові та компонентів крові, створення запасів донорської крові та компонентів крові, достатніх для самозабезпечення держави, а також управління ними.

Напрями реалізації цієї Стратегії відповідають зобов’язанням України згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою Законом України від 16 вересня 2014 р. № 1678-VII. Статтями 427, 428 глави 22 зазначеної Угоди закріплено курс на активізацію співпраці України та Європейського Союзу у сфері служб крові. Так, пунктом 1415 плану заходів з виконання даної Угоди про асоціацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106 “Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 24, ст. 852), передбачено розроблення і здійснення заходів з метою стимулювання добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові.

Ця Стратегія відповідає основним напрямам державної політики у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові, визначеним Законом України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові”.

Завдання щодо розвитку національної системи донорства крові та компонентів крові визначено підпунктом 1 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 р., введеного в дію Указом Президента України від 18 серпня 2021 р. № 369 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року “Про стан національної системи охорони здоров’я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою”.

Ця Стратегія ґрунтується на таких нормативно-правових актах:

Конституція України;

Закон України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові”;

Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”;

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;

план заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 24, ст. 852);

Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/98/ЄС від 27 січня 2003 р. про встановлення стандартів якості та безпечності для заготівлі, тестування, переробки, зберігання і розподілу крові людини та її компонентів та внесення змін і доповнень до Директиви 2001/83/ЄС.

Аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв’язання виявлених проблем

З огляду на необхідність запровадження комплексних довгострокових змін відповідно до директив ЄС і з метою визначення напрямів розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові триває реформування системи крові. У системі крові протягом останніх років вдалося досягти таких результатів:

проведено оцінку стану готовності суб’єктів системи крові до акредитації відповідно до вимог Директив Європейського Союзу (ЄС) і стандартів Ради Європи (РЄ) щодо якості та безпеки крові із застосуванням адаптованого інструменту оцінки Європейської системи інспектування служб крові (EuBIS);

забезпечено функціонування оновленої структури системи крові, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2021 р. № 1378 “Про визначення уповноваженого органу у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 2, ст. 59) Держлікслужбу визначено уповноваженим органом у сфері донорства крові та компонентів крові, функціонування системи крові;

визначено спеціалізовану державну установу “Український центр трансплант-координації”, яка виконує функції Національного трансфузіологічного центру, отримувачем донорської крові та компонентів крові як гуманітарної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2023 р. № 921 “Деякі питання ввезення на територію України донорської крові та компонентів крові на період воєнного стану або під час виникнення надзвичайних ситуацій” (Офіційний вісник України, 2023 р., № 84, ст. 4859);

передбачено ліцензування господарської діяльності суб’єктів системи крові із заготівлі і тестування донорської крові та компонентів крові незалежно від їх кінцевого призначення, із переробки, зберігання, розподілу та реалізації донорської крові та компонентів крові, призначених для трансфузії відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності”;

визначено питання створення та план формування інформаційно-комунікаційного комплексу системи крові, його суб’єктів та їх функції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2023 р. № 143 “Про створення інформаційно-комунікаційного комплексу системи крові” (Офіційний вісник України, 2023 р., № 24, ст. 1350);

адаптовано систему роботи суб’єктів системи крові в умовах воєнного стану, зокрема забезпечено цих суб’єктів медичними виробами для проведення необхідної кількості тестувань донорської крові та компонентів крові.

Водночас потребують більшої уваги та розвитку такі важливі складові процесу забезпечення населення України донорською кров’ю та компонентами крові, як:

популяризація добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові, що здійснюється шляхом забезпечення суб’єктів системи крові кваліфікованим персоналом і впровадження процедур з пошуку та підбору донорів крові та компонентів крові у суб’єктах системи крові;

мотивація і залучення населення до добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові, що передбачає залучення молоді як нового покоління добровільних безоплатних донорів;

перехід від системи, заснованої на сімейному/замісному донорстві, до добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові, а також залучення неактивних і тимчасово відсторонених донорів;

створення належного функціонування системи якості у суб’єктах системи крові, зокрема шляхом впровадження організаційного менеджменту (принципи роботи з донорами крові та компонентів крові, виявлення конкретних потреб персоналу), впровадження стандартів якості та їх оцінки (критерії відбору донорів крові та компонентів крові, керівні принципи відбору донорів крові та компонентів крові і надання допомоги донорам крові та компонентів крові, валідація обладнання, матеріалів, процедур і програмного забезпечення, а також моніторинг та оцінка всіх заходів, пов’язаних із донорами крові та компонентами крові і донаціями), підготовки персоналу для ефективного виконання їх функцій, належного ведення документації в суб’єктах системи крові (розроблення та використання стандартних операційних процедур і ефективної системи реєстрації донорів крові та компонентів крові), створення сприятливих умов для здійснення донацій крові та компонентів крові, зменшення впливу факторів, які перешкоджають добровільному безоплатному донорству крові та компонентів крові.

Основними принципами реалізації цієї Стратегії є:

безпека - передбачає, що права та інтереси добровільного безоплатного донора крові та компонентів крові максимально захищені, забезпечена медична безпека донації крові та компонентів крові, захист персональної інформації донора крові та компонентів крові, психологічна безпека в разі отримання позитивних результатів тестувань на трансфузійно-трансмісивні інфекції;

цілісність - визначає, що суб’єкти системи крові незалежно від форми власності, а також від відомчого чи територіального підпорядкування використовують єдині правила і процедури під час організації добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові, дотримуючись однаково високих стандартів якості комунікації з потенційними і активними донорами крові та компонентів крові;

якість - передбачає не лише забезпечення якості на кожному етапі заготівлі, тестування, переробки, зберігання, розподілу та реалізації донорської крові та компонентів крові, а і якісну роботу із залучення потенційних донорів крові та компонентів крові і утримання наявних;

надійність - забезпечує створення, підтримку і розширення фонду постійних добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові для забезпечення достатнього обсягу необхідних запасів безпечних та якісних компонентів крові, вчасного, достатнього та прогнозованого поповнення цих запасів, що дасть змогу повністю задовольнити потреби держави в них;

відповідальність - забезпечує усвідомлення донорами крові та компонентів крові наслідків наданої недостовірної інформації щодо власного стану здоров’я як для себе, так і для реципієнта, через ризики, пов’язані з передачею трансфузійно-трансмісивних інфекцій внаслідок трансфузій;

повага та визнання - передбачає, що основною цінністю є людина, а система крові сприяє формуванню поваги та визнанню жертовності донорів крові та компонентів крові через запровадження механізму мотивації шляхом підвищення поваги суспільства. Крім того, визнання потребує і значний внесок медичного персоналу в ефективне залучення та якісне обслуговування донорів крові та компонентів крові як однієї з важливих складових для формування їх прихильності.

Ця Стратегія спрямована на реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я щодо задоволення потреби населення України в безпечній та якісній донорській крові та компонентах крові в достатній кількості.

У системі крові, яка заснована на принципі добровільного безоплатного донорства, пацієнти мають рівноправний доступ до безпечних і якісних донорської крові та компонентів крові. Донорська кров та компоненти крові, які вони отримують, мають низький ризик інфекції, яка могла б погіршити здоров’я. Пацієнтам не доведеться шукати донорів крові та компонентів крові, щоб отримати належну медичну допомогу, боротися за своє життя. Такі вчинки формують їх активну позицію, мотивують бажання людини відповісти аналогічним добровільним вчинком в майбутньому.

Завдяки створеним належним умовам для розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові здійснюється самозабезпечення держави донорською кров’ю та компонентами крові в достатній кількості, зокрема для використання під час стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій. Регулярні донори крові та компонентів крові особливо чуйні на заклики про допомогу в періоди дефіциту донорської крові та компонентів крові, оскільки вони вже стали прихильниками добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові.

Регулярні донори крові та компонентів крові добре поінформовані про критерії відбору для допуску до донації і можуть усвідомлено відмовитися від донації, керуючись критеріями тимчасового чи постійного відсторонення від донорства. Це, зокрема, приводить до більш заощадливого використання донорської крові та компонентів крові, включаючи зменшення всіх додаткових витрат на їх заготівлю, тестування, переробку, зберігання. Як результат - зменшення числа доз крові та компонентів крові, які необхідно знищити за позитивними результатами тестування на трансфузійно-трансмісивні інфекції.

Первинні донори зазвичай не поінформовані про умови допуску до здійснення донації чи їх відсторонення від виконання донорської функції. Під час медичного обстеження, яке проводиться для гарантування безпеки здоров’я донора і реципієнта, первинні донори зазвичай не усвідомлюють значення деяких питань, що ставляться під час опитування. Прагнучи в будь-якому випадку здати кров чи компоненти крові для порятунку життя близької людини або ж через побоювання розчарувати сім’ю пацієнта, такі донори крові та компонентів крові можуть приховати інформацію про стан власного здоров’я чи спосіб життя. Це створює підвищений ризик передачі трансфузійно-трансмісивних інфекцій, що часто призводить до збільшення обсягів донорської крові та компонентів крові, знищених внаслідок виявлення маркерів трансфузійно-трансмісивних інфекцій.

У системі крові, заснованій на добровільному безоплатному донорстві крові та компонентів крові від родичів, обов’язок здати кров покладається на сім’ю пацієнта і його друзів, а не на систему охорони здоров’я. На пацієнтів та їх сім’ї чиниться сильний тиск у закладах охорони здоров’я щодо пошуку донорів крові та компонентів крові, зобов’язуючи пацієнтів шукати донорів крові та компонентів крові. Родичі, які не можуть здійснити донацію донорської крові або компонентів крові і не можуть знайти іншого донора, можуть пропонувати грошову компенсацію за донацію, що прямо суперечить суті добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові. Зазначена проблема є особливо гострою, коли пацієнти потребують багаторазових трансфузій донорської крові та компонентів крові.

Створення умов для розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові усуває перешкоди для забезпечення рівного доступу населення України до безпечних та якісних донорської крові та компонентів крові і сприятиме самозабезпеченню держави донорською кров’ю та компонентами крові в достатній кількості.

Стратегічні цілі та показники їх досягнення

Метою цієї Стратегії є створення умов для безперервного задоволення потреб системи охорони здоров’я в донорській крові та компонентах крові у необхідній кількості, збільшення кількості добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові, формування культури відповідального добровільного безоплатного донорства як невід’ємної частини життя людини.

Реалізація цієї Стратегії сприятиме досягненню таких стратегічних цілей.

Стратегічна ціль 1. Комплексне впровадження політики і заходів щодо розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові.

Стратегічна ціль 2. Посилення спроможності суб’єктів системи крові щодо створення сприятливого середовища для розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові, поваги до людської честі та гідності, забезпечення безпеки життя і здоров’я донора крові та компонентів крові під час виконання ним донорської функції.

Для вимірювання прогресу щодо реалізації цієї Стратегії, досягнення її мети та стратегічних цілей використовуються такі показники:

кількість донацій від добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові;

кількість первинних, регулярних і повторних добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові;

відсоток населення, яке є добровільним безоплатним донором крові та компонентів крові, порівняно з 2021 роком.

Завдання, спрямовані на досягнення поставлених цілей, етапи їх виконання, очікувані результати

Завданнями, спрямованими на досягнення Стратегічної цілі 1, є:

удосконалення планування та координації у сфері донорства крові та компонентів крові у частині залучення населення до добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові;

розроблення у співпраці з українськими та іноземними експертами рекомендацій щодо заохочення населення до добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові;

підвищення рівня обізнаності населення та формування в суспільстві навички здійснення регулярних донацій донорської крові та компонентів крові;

реалізація в закладах освіти спільних просвітницьких соціальних проектних ініціатив, спрямованих на заохочення і популяризацію добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові.

Очікуваними результатами досягнення Стратегічної цілі 1 є:

удосконалення правового регулювання організації роботи суб’єктів системи крові щодо залучення населення до добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові;

підвищення поінформованості працівників суб’єктів системи крові про збільшення довіри донорів крові та компонентів крові до функціонуючої системи крові;

підвищення кваліфікації/поінформованості працівників суб’єктів системи крові шляхом формування порядку взаємодії та ефективної комунікації;

проведення загальнонаціональної інформаційно-просвітницької кампанії щодо популяризації добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові;

проведення інформаційно-роз’яснювальної кампанії в закладах загальної середньої та вищої освіти про важливість і користь добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові з метою підвищення рівня обізнаності здобувачів освіти як потенційних добровільних регулярних донорів крові та компонентів крові.

Для досягнення Стратегічної цілі 2 необхідним є виконання таких завдань:

впровадження системи залучення та заохочення добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові у суб’єктах системи крові;

створення сприятливих умов для осіб, які є або виявили бажання стати донорами крові та компонентів крові, та забезпечення доступності до місць заготівлі;

здійснення комунікації з донорами крові та компонентів крові.

Очікуваними результатами досягнення Стратегічної цілі 2 є:

утворення в суб’єктах системи крові підрозділів, відповідальних за залучення донорів крові та компонентів крові;

формування і впровадження комунікаційних заходів на регіональному і місцевому рівні для залучення добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові, зокрема серед молоді, неактивних і тимчасово відсторонених донорів крові та компонентів крові;

створення графіків виїздів у регіонах мобільних бригад суб’єктів системи крові;

посилення спроможності суб’єктів системи крові щодо створення чіткої системи якості, спроможної забезпечити реалізацію політики якості;

зменшення впливу факторів, які перешкоджають розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові;

розроблення комунікаційних планів у суб’єктах системи крові для залучення потенційних донорів крові та компонентів крові, зокрема серед молоді, неактивних і тимчасово відсторонених донорів крові та компонентів крові.

Реалізація цієї Стратегії забезпечить збільшення кількості добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові, донацій, а також створення сприятливого середовища для добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові і сприятиме формуванню культури добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові серед населення.

Заготівля донорської крові та компонентів крові від постійних добровільних безоплатних донорів, які не отримують за це винагороду, є одним із шляхів забезпечення безпеки та якості донорської крові та компонентів крові. Регулярність донацій суттєво знижує ймовірність передачі трансфузійно-трансмісивних інфекцій, тому такі донори крові та компонентів крові належать до груп населення з низьким рівнем ризику з точки зору можливості бути носіями таких інфекцій. Цей підхід підтверджений міжнародною практикою і ґрунтується на світовому досвіді, зокрема на рекомендаціях і дослідженнях Всесвітньої організації охорони здоров’я, Міжнародної федерації Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, Міжнародного товариства з переливання крові, Міжнародної федерації організацій донорів крові, Європейського альянсу з питань донорства крові.

Стратегія реалізовується шляхом впровадження операційного плану заходів з її реалізації. Для виконання відповідних завдань і досягнення цілей цієї Стратегії передбачається:

здійснення публічних заходів шляхом проведення інформаційних кампаній із залученням громадських об’єднань і міжнародних організацій, юридичних осіб, що провадять діяльність у сфері освіти та науки, щодо створення та поширення промоційних інформаційних продуктів, зокрема аудіовізуальної продукції, відеографіки щодо важливої ролі добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові в зміцненні та створенні підґрунтя для здоров’я населення, профілактики захворювань і постійної потреби в донорській крові та компонентах крові;

створення розвинутої системи внутрішніх і зовнішніх комунікаційних зв’язків, яка дасть змогу безпосередньо залучати заінтересовані сторони для забезпечення ефективного функціонування системи крові як головної складової під час організації надання трансфузіологічної допомоги в закладах охорони здоров’я;

забезпечення проактивного підходу до поширення інформації та використання інформаційних приводів для привернення уваги населення до постійної потреби в донорській крові та компонентах крові;

проведення національних комунікаційних кампаній в медіа, а також реалізація комплексних комунікаційних проектів із міжнародними партнерами.

Очікуваним результатом реалізації цієї Стратегії є усвідомлення населенням необхідності в регулярному добровільному безоплатному донорстві крові та компонентів крові, збільшення питомої ваги добровільних безоплатних донорів крові та компонентів крові, загальне збільшення кількості добровільних безоплатних донацій, зокрема отриманих від регулярних донорів крові та компонентів крові. Позитивним наслідком стане підвищення рівня довіри населення до системи крові в цілому і до безпечності процесу донації.

Фінансування заходів з реалізації цієї Стратегії здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються на відповідний рік, інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі коштів міжнародної технічної допомоги.

Порядок проведення моніторингу, оцінка результатів реалізації Стратегії та звітування

Моніторинг та оцінку результатів реалізації цієї Стратегії здійснює МОЗ за участю інших державних органів, установ та організацій, залучених до виконання завдань і здійснення заходів з реалізації цієї Стратегії.

У рамках проведення моніторингу передбачається підготовка та подання Кабінетові Міністрів України щороку звіту про стан виконання операційного плану заходів з реалізації Стратегії та досягнення стратегічних цілей.

Оцінка результативності реалізації цієї Стратегії здійснюється за визначеними в ній показниками досягнення цілей. За результатами оцінки у разі потреби формуються пропозиції з коригування завдань і заходів з реалізації цієї Стратегії.

Методологічну та інформаційну підтримку реалізації цієї Стратегії здійснює МОЗ.

ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН ЗАХОДІВ
з реалізації у 2024-2026 роках Стратегії розвитку добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові на період до 2028 року