02019R0033 - UA - 14.01.2019 - 001.001
Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.
(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 17. Сільське господарство та розвиток сільських територій)
ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) 2019/33
від 17 жовтня 2018 року
про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №1308/2013 про заявки на охорону назв місця походження, географічних зазначень і традиційних позначень у секторі вина, процедуру заперечення, обмеження використання, внесення змін до специфікацій продуктів, скасування охорони, маркування та представлення
Офіційний вісник | |||
№ | сторінка | дата | |
ДЕЛЕГОВАНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) 2021/1375 від 11 червня 2021 року | L 297 | 16 | 20.08.2021 |
Виправленням, OB L 269, 23.10.2019, с. 13 (2019/33)
ДЕЛЕГОВАНИЙ РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) 2019/33
від 17 жовтня 2018 року
про доповнення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 про заявки на охорону назв місця походження, географічних зазначень і традиційних позначень у секторі вина, процедуру заперечення, обмеження використання, внесення змін до специфікацій продуктів, скасування охорони, маркування та представлення
Цей Регламент встановлює правила, що доповнюють Регламент (ЄС) № 1308/2013 в частині охоронюваних назв місця походження, охоронюваних географічних зазначень і традиційних позначень на додаток до маркування та представлення у секторі вина стосовно такого:
(c) обмеження використання охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень
(d) зміни до специфікацій продуктів та зміни в традиційних позначеннях;
(f) маркування та представлення.
ГЛАВА II
ОХОРОНЮВАНІ НАЗВИ МІСЦЯ ПОХОДЖЕННЯ ТА ОХОРОНЮВАНІ ГЕОГРАФІЧНІ ЗАЗНАЧЕННЯ
Стаття 2
Назва, що підлягає охороні
1. Назву, яка підлягає охороні як назва місця походження або географічне зазначення, реєструють тільки тими мовами, які використовують чи історично використовували для опису конкретного продукту у демаркованому географічному районі.
2. Найменування назви місця походження або географічного зазначення реєструють в оригінальному написанні. Якщо в оригінальному написанні використано нелатинські літери, транскрипцію латинськими літерами реєструють разом із найменуванням в оригінальному написанні.
Окремого виробника можуть вважати заявником у розумінні статті 95(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, якщо він доведе, що:
(a) відповідна особа є єдиним виробником, який бажає подати заявку; та
(b) демаркований географічний район має характеристики, які суттєво відрізняються від характеристик сусідніх районів, або характеристики продукту відрізняються від характеристик продукту, виробленого в сусідніх районах.
Обставина, з якої охоронювана назва місця походження або охоронюване географічне зазначення складається з назви господарства окремого виробника-заявника або містить таку назву у своєму складі, не перешкоджає іншим виробникам використовувати таку назву за умови, що вони дотримуються специфікації продукту.
Стаття 4
Додаткові вимоги щодо специфікацій продукту
1. Опис продуктів виноградарства повинен включати відповідну категорію чи відповідні категорії продуктів виноградарства з-поміж категорій, визначених у частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
2. Якщо у специфікації продукту вказано, що пакування, в тому числі розливання, відбуватиметься в межах демаркованого географічного району або в межах району в безпосередній близькості до відповідного демаркованого району, вона також повинна містити обґрунтування причин того, чому в цьому конкретному випадку пакування повинні виконувати у конкретному географічному районі для забезпечення якості, походження чи контролю, з урахуванням права Союзу, зокрема щодо вільного руху товарів та вільного надання послуг.
Стаття 5
Відступи щодо виробництва у демаркованому географічному районі
1. Як відступ від пунктів (a)(iii) та (b)(iii) статті 93(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та за умови, що це передбачає специфікація продукту, продукт, який має охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, може бути перероблений у вино в будь-якому з таких розташувань:
(a) у районі в безпосередній близькості до відповідного демаркованого району;
(b) у районі, розташованому в межах тієї самої адміністративної одиниці або в межах сусідньої адміністративної одиниці, згідно з національними правилами;
(c) у випадку транскордонної назви місця походження або транскордонного географічного зазначення або у випадку існування договору щодо заходів контролю між двома чи декількома державами-членами або між однією чи декількома державами-членами та однією чи декількома третіми країнами - у районі, що знаходиться в безпосередній близькості до відповідного демаркованого району.
2. Як відступ від пункту (a)(iii) статті 93(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та за умови, що це передбачає специфікація продукту, продукт може бути перероблений в ігристе вино або напівігристе вино із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням поза межами безпосередньої близькості до відповідного демаркованого району, якщо таку практику використовували до 1 березня 1986 року.
3. Як відступ від пункту (a)(iii) статті 93(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, у випадку лікерних вин із охоронюваною назвою місця походження |
Стаття 6
Національна процедура
Направляючи заявку на охорону Комісії згідно зі статтею 96(5) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, держава-член повинна включити декларацію про те, що, на її думку, заявка, подана заявником, відповідає умовам для охорони згідно з підсекцією 2 секції 2 глави I розділу II частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та положенням, ухваленим відповідно до вказаної підсекції, та що вона засвідчує, що єдиний документ, згаданий у пункті 94(1)(d) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, становить достовірний огляд специфікації продукту.
Держави-члени повинні інформувати Комісію про допустимі заперечення, отримані згідно з національною процедурою. Держави-члени також повинні постійно інформувати Комісію про будь-які національні судові провадження, які можуть вплинути на заявку на охорону.
У випадку подання спільних заявок на охорону найменування як назви місця походження або географічного зазначення, як зазначено у статті 95(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, відповідні попередні національні процедури, в тому числі етап заперечення, проводять у всіх відповідних державах-членах.
Стаття 8
Перехідна національна охорона
1. Держава-член може, тільки на перехідній основі, запровадити охорону найменування на національному рівні з дати, коли заявку на охорону передано до Комісії.
Така перехідна національна охорона припиняється або в день ухвалення рішення про охорону згідно з Регламентом (ЄС) 1308/2013, або в день відкликання заявки.
2. У випадках, коли найменування не знаходиться під охороною відповідно до цього Регламенту, наслідки такої національної охорони є одноосібною відповідальністю відповідної держави-члена. Заходи, вжиті державою-членом відповідно до параграфа 1, не мають жодних наслідків для торгівлі в межах Союзу чи міжнародної торгівлі.
1. Заявки на охорону вважають прийнятними, якщо їх подано відповідно до статей 94, 95 та 96 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 3 і статті 5(3) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 та якщо їх належним чином заповнено.
Заявку на охорону вважають належним чином заповненою, якщо вона відповідає статті 94(1) та (3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 2 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 та якщо належним чином заповнено єдиний документ.
Єдиний документ, в якому резюмують специфікацію продукту, як зазначено у статті 94(1)(d) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, вважають належним чином заповненим, якщо він відповідає вимогам, перерахованим у статті 5(1) та (2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34. Специфікацію продукту вважають належним чином заповненою, якщо вона відповідає вимогам, визначеним у статті 94(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
2. Якщо Комісія вважає, що заявка є неприйнятною, вона повинна поінформувати компетентні органи держави-члена чи компетентні органи третьої країни або заявника, що має осідок у третій країні, про причини, на яких оснований висновок про таку неприйнятність.
3. Принаймні один раз на місяць Комісія повинна оприлюднювати перелік найменувань, стосовно яких вона отримала заявки на охорону як назв місця походження або географічних зазначень, із зазначенням назви держави-члена-заявника або третьої країни-заявника й дати подання заявки.
Стаття 10
Ретельне вивчення заявки
Вивчення заявки Комісією, як зазначено у статті 97(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, включає перевірку відсутності в заявці явних помилок. При вивченні заявки Комісія також вивчає, зокрема, єдиний документ. Вивчення повинне бути завершене протягом 6 місяців. Якщо цей строк перевищено, Комісія повинна письмово поінформувати заявника про причини такої затримки.
СЕКЦІЯ 2
Процедура заперечення
Стаття 11
Прийнятність підстав для заперечення
1. Для цілей статті 98 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 обґрунтовану заяву про заперечення вважають прийнятною, якщо:
(a) Комісія її отримала протягом строку, визначеного у статті 98 Регламенту (ЄС) № 1308/2013;
(b) вона відповідає вимогам, визначеним у статті 8(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34;
(c) у ній продемонстровано, що заявка на охорону, внесення змін до специфікації продукту чи скасування охорони не відповідає правилам щодо назв місця походження та географічних зазначень, оскільки:
(i) вона суперечила би статтям 92-95, 105 або 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та положенням, ухваленим відповідних до зазначених статей;
(ii) реєстрація запропонованого найменування суперечило би статті 100 або 101 Регламенту (ЄС) № 1308/2013;
(iii) реєстрація запропонованого найменування загрожувала би правам володільця торговельної марки або користувача повністю омонімічної назви чи складеної назви, один термін якої є ідентичним найменуванню, що планується зареєструвати, або існуванню частково омонімічних назв чи інших назв, подібних до найменування, яке планується зареєструвати, що стосуються продуктів виноградарства, які законно присутні на ринку протягом принаймні п’яти років, що передують даті публікації, передбаченій у статті 97(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
Підстави для заперечення оцінюють стосовно території Союзу.
Якщо заперечення подано фізичною або юридичною особою, належним чином обґрунтовану заяву про заперечення вважають прийнятною, лише якщо в ній продемонстровано законний інтерес заперечника.
2. Якщо Комісія вважає, що заперечення є неприйнятним, вона повинна поінформувати орган або фізичну чи юридичну особу, яка подала заперечення, про причини, на яких оснований висновок про таку неприйнятність.
Стаття 12
Процедура заперечення
1. Якщо Комісія вважає, що заперечення є прийнятним, вона запрошує орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заперечення, та орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заявку на охорону, до участі у належних консультаціях, для яких відведено тримісячний строк. Таке запрошення надають протягом чотирьох місяців із дати публікації заявки на охорону, якої стосується обґрунтована заява про заперечення, в Офіційному віснику Європейського Союзу, і до нього повинна бути долучена копія обґрунтованої заяви про заперечення. У будь-який час протягом цих трьох місяців Комісія може на запит органу або фізичної чи юридичної особи, який/яка подав/подала заявку, подовжити строк для проведення консультацій на щонайбільше три місяці.
2. Орган або особа, який/яка подав/подала заперечення, та орган або особа, який/яка подав/подала заявку на охорону, повинні розпочати такі консультації без невиправданої затримки. Вони повинні надати одне одному релевантну інформацію для оцінювання того, чи заявка на охорону відповідає умовам цього Регламенту та Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
3. Якщо сторони досягають згоди, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати проведених консультацій та про всі фактори, які уможливили досягнення згоди, включно з думками сторін. Якщо дані, опубліковані відповідно до статті 97(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, зазнали суттєвих змін, Комісія повинна провести повторне ретельне вивчення, згадане у статті 97(2) зазначеного регламенту, після проведення національної процедури, що забезпечує належне опублікування таких змінених даних. Якщо після досягнення згоди до специфікації продукту не вносяться жодні зміни або якщо такі зміни є несуттєвими, Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 щодо запровадження охорони назви місця походження або географічного зазначення.
4. Якщо згоди не досягнуто, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати проведених консультацій та надати їй всі відповідні інформацію і документи. Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 або про запровадження охорони, або про відхилення заявки.
Стаття 13
Обмеження використання охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень
1. Без обмеження статті 102 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які надають перехідний період до п’яти років, щоб дати можливість продовжувати використовувати зазначення продуктів, які походять із держави-члена чи третьої країни і зазначення яких складається з назви, що суперечить статті 103(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, чи містить таку назву, під яким їх реалізовували.
Такий перехідний період може бути наданий за умови подання прийнятної заяви про заперечення відповідно до статті 96(3) або статті 98 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, в якій продемонстровано, що рішення про запровадження охорони найменування загрожувало би існуванню:
(a) повністю ідентичної назви або складеної назви, один із термінів якої є ідентичним найменуванню, яке реєструють; або
(b) частково омонімічних назв чи інших назв, схожих на найменування, яке реєструють, пов’язаних із продуктами виноградарства, які були законно присутні на ринку впродовж принаймні п’яти років до дати публікації, передбаченої у статті 97(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про продовження перехідного періоду, зазначеного в параграфі 1, до 15 років у належним чином обґрунтованих випадках, якщо доведено, що:
(a) зазначення, згадане в параграфі 1, законно використовували на постійній і справедливій основі впродовж принаймні 25 років до подання до Комісії заявки на охорону;
(b) метою використання зазначення, згаданого в параграфі 1, ніколи не було отримання прибутку від репутації зареєстрованого найменування, та доведено, що споживач не був і не міг бути введений в оману щодо справжнього походження продукту.
3. У разі використання зазначення, згаданого в параграфах 1 і 2, у маркованні чітко й помітно вказують країну походження.
4. Для подолання тимчасових труднощів, досягнення довгострокової цілі забезпечити, щоб усі виробники у відповідному районі дотримувалися специфікації продукту, держава-член може запровадити охорону на перехідний період, починаючи з дати надіслання заявки до Комісії, за умови, що відповідні оператори законно реалізовували відповідні продукти виноградарства, постійно використовуючи відповідні назви протягом принаймні п’яти років до подання заявки до органів держави-члена, і що такі труднощі були відзначені в рамках національної процедури заперечення, згаданої у статті 96(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Перехідний період повинен бути якомога коротшим і не повинен перевищувати 10 років.
Перший підпараграф застосовують mutatis mutandis до охоронюваного географічного зазначення чи охоронюваної назви місця походження, яке стосується географічного району, що розташований в третій країні, за винятком процедури заперечення.
Такі перехідні періоди повинні бути вказані у досьє заявки, згаданому у статті 94(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
СЕКЦІЯ 3
Внесення змін до специфікацій продукту
1. Для цілей статті 105 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 зміни до специфікації продукту ділять на дві категорії залежно від їхньої важливості: зміни, які вимагають проведення процедури заперечення на рівні Союзу («зміни на рівні Союзу»), і зміни, рішення щодо яких ухвалюють на рівні держави-члена або третьої країни («стандартні зміни»).
Зміну вважають зміною на рівні Союзу, якщо вона:
(a) включає зміну найменування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення;
(b) полягає у зміні, вилученні чи доданні категорії продуктів виноградарства, зазначеної в частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013;
(c) може потенційно нівелювати зв’язок, зазначений у пункті (a)(i) або в пункті (b)(i) статті 93(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013;
(d) призводить до встановлення додаткових обмежень щодо реалізації продукту.
Заявки на затвердження змін на рівні Союзу, які подають треті країни або виробники третіх країн, повинні містити підтвердження того, що запитані зміни відповідають чинному законодавству відповідної третьої країни про охорону назв місця походження або географічних зазначень.
Усі інші зміни вважають стандартними змінами.
2. Для цілей статті 105 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 тимчасова зміна є стандартною зміною, що стосується тимчасової зміни у специфікації продукту в результаті запровадження органами публічної влади обов’язкових санітарних та фітосанітарних заходів або у зв’язку зі стихійними лихами чи несприятливими погодними умовами, офіційно визнаними компетентними органами.
Стаття 15
Процедура внесення змін на рівні Союзу до специфікацій продукту
1. До заявки на затвердження змін на рівні Союзу до специфікації продукту, визначених у статті 14 цього Регламенту, застосовна процедура, встановлена у статті 94 та статтях 96-99 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, у секціях 1, 2 та 3 глави II цього Регламенту та в секціях 1, 2 та 3 глави II Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 mutatis mutandis.
2. Якщо за результатами вивчення, проведеного відповідно до статті 97(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, Комісія доходить висновку про те, що умови, які є обов’язковими відповідно до статті 97(3) того самого регламенту, виконані, вона повинна опублікувати заявку на затвердження змін на рівні Союзу, зазначену у статті 9(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, в серії С Офіційного вісника Європейського Союзу. Остаточне рішення про затвердження змін ухвалюють без застосування процедури вивчення, згаданої у статті 229(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, крім випадків, коли подано прийнятне заперечення або коли заявку на затвердження змін відхилено, і в такому випадку застосовний другий параграф статті 99 зазначеного регламенту.
3. Заявка на затвердження змін на рівні Союзу повинна стосуватися виключно змін на рівні Союзу. Якщо заявка на затвердження змін на рівні Союзу також стосується стандартних або тимчасових змін, процедура змін на рівні Союзу застосовна лише до змін на рівні Союзу. Стандартні чи тимчасові зміни при цьому вважають неподаними.
4. При вивченні заявок на затвердження змін Комісія повинна зосереджуватися на запропонованих змінах.
Стаття 16
Прийнятність заявок на затвердження змін на рівні Союзу
1. Заявки на затвердження змін на рівні Союзу до специфікації продукту вважають прийнятними, якщо їх подано відповідно до статті 105 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та статті 3 і статті 9(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 mutatis mutandis та якщо їх належним чином заповнено.
Заявку на затвердження змін на рівні Союзу до специфікації продукту вважають належним чином заповненою, якщо вона є повною і вичерпною та відповідає вимогам, установленим у статті 2 та статті 9(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34.
Схвалення Комісією заявки на затвердження змін на рівні Союзу до специфікації продукту поширюється тільки на зміни, відображені в самій заявці.
2. Якщо заявку вважають неприйнятною, компетентні органи держави-члена чи компетентні органи третьої країни або заявника, що має осідок у третій країні, повинні бути поінформовані про причини такої неприйнятності.
1. Стандартні зміни затверджують та оприлюднюють держави-члени, до яких належить географічний район із відповідною назвою місця походження чи відповідним географічним зазначенням.
Заявки на затвердження стандартних змін до специфікації продукту подають до органів держави-члена, до якої належить географічний район із відповідною назвою чи відповідним зазначенням. Заявники повинні виконати умови, встановлені у статті 95 Регламенту (ЄС) № 1308/2013. Якщо заявка на затвердження стандартних змін до специфікації продукту надходить не від заявника, який подав заявку на охорони найменування чи найменувань, якого чи яких стосується специфікація продукту, держава-член повинна надати такому заявнику можливість прокоментувати заявку, якщо такий заявник досі існує.
Заявка на затвердження стандартних змін повинна містити опис стандартних змін, резюме причин необхідності таких змін та підтвердження того, що запропоновані зміни відповідають критеріям стандартних змін відповідно до статті 14 цього Регламенту.
2. Якщо держава-член вважає, що вимоги Регламенту (ЄС) № 1308/2013 і положень, ухвалених відповідно до нього, виконано, вона може затвердити та оприлюднити стандартні зміни. Рішення про таке затвердження повинне включати змінений консолідований єдиний документ, у відповідних випадках, та змінену консолідовану специфікацію продукту.
Стандартні зміни стають застосовними в державі-члені з моменту їх оприлюднення. Держава-член повинна повідомити про стандартні зміни Комісію протягом одного місяця з дати оприлюднення національного рішення про їх затвердження.
3. Рішення про затвердження стандартних змін стосовно продуктів виноградарства, які походять із третіх країн, ухвалюють відповідно до системи, яка діє у відповідній третій країні, і про них повідомляє Комісії єдиний виробник у розумінні статті 3 або група виробників, що мають законний інтерес, або безпосередньо Комісії, або через органи такої третьої країни протягом одного місця з дати їх оприлюднення.
4. Повідомлення про стандартні зміни вважають належним чином заповненим, якщо воно відповідає статті 10 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34.
5. Якщо стандартні зміни передбачають внесення змін до єдиного документа, Комісія повинна опублікувати опис таких стандартних змін, згаданий у статті 10 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, та єдиний документ зі змінами в серії C Офіційного вісника Європейського Союзу протягом трьох місяців із дати отримання повідомлення від держави-члена, третьої країни або єдиного виробника чи групи виробників із третьої країни.
6. Якщо стандартні зміни не передбачають внесення змін до єдиного документа, Комісія повинна оприлюднити через інформаційні системи, згадані у статті 32 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, опис таких стандартних змін протягом трьох місяців із дати отримання повідомлення від держави-члена, третьої країни або заявника, що має осідок у третій країні.
7. Стандартні зміни стають застосовними на території Союзу з моменту їх опублікування в серії C Офіційного вісника Європейського Союзу або оприлюднення Комісією в інформаційних системах, згаданих у статті 32 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34.
8. Якщо географічний район охоплює декілька держав-членів, відповідні держави-члени повинні застосовувати процедуру затвердження стандартних змін окремо для тієї частини району, яка припадає на їхню територію. Стандартні зміни стають застосовними лише після того, як стає застосовним останнє національне рішення про затвердження змін. Держава-член, яка останньою затверджує стандартні зміни, повинна надіслати Комісії повідомлення, згадане в параграфі 4, протягом одного місяця з дати оприлюднення її рішення про затвердження таких стандартних змін.
Якщо декілька відповідних держав-членів не ухвалюють національного рішення про затвердження змін, згаданих у першому підпараграфі, будь-яка з відповідних держав-членів може подати заявку згідно з процедурою затвердження змін на рівні Союзу. Це правило також застосовують mutatis mutandis, якщо одна або декілька відповідних країн є третьою країною.
1. Тимчасові зміни затверджують та оприлюднюють держави-члени, до яких належить географічний район із відповідною назвою місця походження чи відповідним географічним зазначенням. Про них повідомляють Комісію із зазначенням причин, що обґрунтовують такі тимчасові зміни, протягом одного місяця з дати оприлюднення національного рішення про їх затвердження. Тимчасові зміни стають застосовними в державі-члені з моменту їх оприлюднення.
2. Якщо географічний район охоплює декілька держав-членів, процедуру затвердження тимчасових змін застосовують окремо у відповідній державі-члені стосовно тієї частини району, яка припадає на її територію. Тимчасові зміни стають застосовними лише після того, як стає застосовним останнє національне рішення про затвердження змін. Держава-член, яка останньою затверджує тимчасові зміни, повинна повідомити про них Комісію протягом одного місяця з дати оприлюднення свого рішення про їх затвердження. Це правило також застосовують mutatis mutandis, якщо одна або декілька відповідних країн є третьою країною.
3. Про тимчасові зміни стосовно продуктів виноградарства, які походять із третіх країн, із зазначенням причин, що обґрунтовують такі тимчасові зміни, Комісії повідомляє єдиний виробник у розумінні статті 3 або група виробників, що мають законний інтерес, або безпосередньо, або через органи такої третьої країни протягом одного місця з моменту їх затвердження.
4. Повідомлення про тимчасові зміни вважають належним чином заповненим, якщо воно містить усі елементи, зазначені у статті 11 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34.
5. Комісія повинна оприлюднювати такі зміни протягом трьох місяців із дати отримання повідомлення від держави-члена, третьої країни або єдиного виробника чи групи виробників із третьої країни. Тимчасові зміни стають застосовними на території Союзу з моменту їх оприлюднення Комісією.
СЕКЦІЯ 4
Скасування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення
Стаття 19
Процедура скасування
До запитів про скасування охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, згаданих у статті 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, застосовують процедуру, встановлену у статті 94 та статтях 96-99 того самого регламенту, разом із положеннями секцій 1, 2 та 4 глави II цього Регламенту та секцій 1, 2, 4 та 5 глави II Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 mutatis mutandis.
Комісія повинна опубліковувати такі запити про скасування, згадані у статті 13 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, в серії С Офіційного вісника Європейського Союзу.
Стаття 20
Підстави для скасування
Для цілей статті 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 відповідність специфікації продукту також вважають не забезпеченою, якщо протягом щонайменше семи років поспіль в обіг не вводили жодного продукту із захищеним найменуванням.
Стаття 21
Прийнятність запитів про скасування
1. Для цілей статті 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 обґрунтований запит про скасування вважають прийнятним, якщо:
(a) запит про скасування відповідає вимогам, визначеним у статті 13(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34; та
(b) запит про скасування ґрунтується на підставах, зазначених у статті 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
2. Якщо Комісія вважає, що запит про скасування не є прийнятним, вона повинна поінформувати орган держави-члена чи третьої країни або фізичну чи юридичну особу, яка подала такий запит, про причини, на яких оснований висновок про таку неприйнятність.
3. Обґрунтовані заяви про заперечення щодо скасування є прийнятними, лише якщо вони демонструють, що зацікавлена особа використовує зареєстроване найменування для комерційних цілей.
СЕКЦІЯ 5
Використання символів, зазначень і абревіатур
Стаття 22
Тимчасове марковання і представлення
Після направлення Комісії заявки на охорону назви місця походження або географічного зазначення виробники можуть зазначати в маркованні та представленні і використовувати національні логотипи і зазначення відповідно до права Союзу, зокрема Регламенту (ЄС) № 1169/2011.
Символи Союзу, що вказують на охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, зазначення Союзу «охоронювана назва місця походження» або «охоронюване географічне зазначення» та абревіатури Союзу «PDO» або «PGI» можуть бути включені до марковання лише після публікації рішення щодо запровадження охорони такої назви місця походження або такого географічного зазначення.
Якщо заявку відхилено, будь-які продукти виноградарства, на які було нанесено марковання згідно з першим підпараграфом, можуть реалізовуватися, допоки їх запаси не буде вичерпано.
Стаття 23
Відступи від обов’язку використовувати термін «охоронювана назва місця походження» на етикетках
Згідно зі статтею 119(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 термін «охоронювана назва місця походження» можна не зазначати для вин, що мають такі охоронювані назви місця походження:
ГЛАВА III
ТРАДИЦІЙНІ ПОЗНАЧЕННЯ
СЕКЦІЯ 1
Заявки на охорону та процедура вивчення
Стаття 24
Мова та написання традиційних позначень
1. Традиційні позначення реєструють:
(a) офіційною мовою або регіональною мовою держави-члена чи третьої країни, з якої походить позначення; або
(b) мовою, використовуваною для такого позначення в торгівлі.
2. Традиційне позначення реєструють в оригінальному написанні. Якщо в оригінальному написанні використано нелатинські літери, транскрипцію латинськими літерами реєструють разом із найменуванням в оригінальному написанні.
1. Компетентні органи держав-членів або третіх країн чи представницькі професійні організації, які мають осідок у третіх країнах, можуть подати заявку на охорону традиційного позначення.
2. «Представницька професійна організація» означає будь-яку організацію виробників або асоціацію організацій виробників, яка ухвалила ті самі правила, здійснює діяльність у районі з однією чи декількома назвами місця походження вина або одним чи декількома географічними зазначеннями вина, якщо до її складу входить принаймні дві третини виробників, які мають осідок у району, в якому вона здійснює діяльність, та на яких припадає принаймні дві третини обсягів виробництва в такому районі. Представницька професійна організація може подати заявку на охорону лише тих продуктів виноградарства, які вона виробляє.
1. Заявки на охорону вважають прийнятними, якщо їх подано відповідно до статті 25 цього Регламенту та статті 21 і статті 30(3) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34 та якщо їх належним чином заповнено.
Заявку вважають належним чином заповненою, якщо вона містить таку інформацію:
(a) найменування, яке планується охороняти як традиційне позначення;
(b) тип традиційного позначення, яке положення до нього застосовне: стаття 112(a) чи (b) Регламенту (ЄС) № 1308/2013;
(c) мова, якою виражене найменування, яке планується охороняти як традиційне позначення;
(d) відповідна категорія або відповідні категорії продукту виноградарства;
(e) резюме означення та умов використання;
(f) відповідні охоронювані назви місця походження або відповідні охоронювані географічні зазначення.
2. До заявки долучають копію законодавчого акта відповідної держави-члена або правил, застосовних до виробників вина у відповідній третій країні чи відповідних третіх країнах, що регулюють використання відповідного зазначення, і заявка повинна містити покликання на публікацію такого законодавчого акта чи таких правил.
3. Якщо заявку заповнено неналежним чином або якщо документи, згадані в параграфі 2, не надано разом із заявкою, заявка є неприйнятною.
4. Якщо заявка є неприйнятною, органи відповідної держави-члена чи органи відповідної третьої країни або заявника, що має осідок у відповідній третій країні, повинні бути поінформовані про причини такої неприйнятності і про те, що вони мають право подати іншу належним чином заповнену заявку.
1. Заявка на охорону традиційного позначення є дійсною, якщо найменування, щодо охорони якого запитують охорону:
(a) відповідає вимогам щодо традиційного позначення, визначеного у статті 112 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, а також вимогам, встановленим у статті 24 цього Регламенту;
(b) складається виключно з одного з таких елементів:
(i) найменування, яке традиційно використовують у торгівлі на великій частині території Союзу або у відповідній третій країні для розрізнення конкретних категорій продуктів виноградарства, зазначених у статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013; або
(ii) відоме найменування, яке традиційно використовують у торгівлі принаймні на території відповідної держави-члена чи третьої країни для розрізнення конкретних категорій продуктів виноградарства, зазначених у статті 92(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013;
(c) не стало родовою назвою, та
(d) визначене та регульоване законодавством держави-члена, або на нього поширюються умови використання, передбачені правилами, застосовними до виробників вина у відповідній третій країні, в тому числі тими, що видають представницькі професійні організації.
Пункт (b) застосовний до традиційних позначень, згаданих у статті 112(a) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
2. Для цілей параграфа (1)(b) «традиційне використання» означає:
(a) використання протягом принаймні п’яти років у випадку позначень, поданих офіційною мовою або регіональною мовою держави-члена чи третьої країни, з якої походить позначення;
(b) використання протягом принаймні п’ятнадцяти років у випадку позначень, поданих мовою, використовуваною для торгівлі.
3. Для цілей параграфа (1)(c) назва, що стала «родовою», означає назву, яка, хоч і стосується конкретного методу виробництва чи методу витримування, або якості, кольору, типу місця, або конкретної події, пов’язаної з історією продукту виноградарства, стала загальновживаною назвою такого продукту в Союзі.
Стаття 28
Ретельне вивчення Комісією
1. Датою подання заявки на охорону традиційного позначення є дата отримання заявки Комісією.
2. Комісія вивчає, чи відповідає заявка на охорону умовам, встановленим у цій главі.
3. Якщо Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 26 та 27, виконані, вона ухвалює імплементаційний акт щодо публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу заявки на охорону.
4. Якщо заявка на охорону традиційного позначення не відповідає умовам, встановленим у цій главі, Комісія повинна поінформувати заявника про підстави для відмови із зазначенням строку для відкликання або коригування заявки або для подання коментарів.
5. Якщо заявник не усуває перешкод протягом строку, згаданого в параграфі 4, Комісія ухвалює імплементаційний акт про відхилення заявки відповідно до статті 115(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
СЕКЦІЯ 2
ПРОЦЕДУРА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Датою подання заперечення є дата отримання заперечення Комісією.
Стаття 30
Прийнятність підстав для заперечення
1. Обґрунтоване заперечення є прийнятним, якщо:
(a) його подано будь-якою державою-членом чи третьою країною або будь-якою фізичною чи юридичною особою, яка має законний інтерес;
(b) Комісія його отримала протягом строку, передбаченого у статті 22(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34;
(c) у ньому доведено, що заявка на охорону не відповідає правилам щодо традиційних позначень, оскільки не відповідає статті 27 цього Регламенту або оскільки реєстрація запропонованого найменування суперечила би статті 32 або 33 цього Регламенту.
2. Про заперечення, яке вважають прийнятним, повідомляють органи держави-члена чи третьої країни або представницьку професійну організацію у відповідній третій країні.
Стаття 31
Ретельне вивчення заперечення
1. Якщо Комісія не відхиляє заперечення відповідно до статті 23(3) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, вона повідомляє про таке заперечення заявнику, який подав заявку, і запрошує такого заявника подати зауваження протягом строку, зазначеного у статті 24(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34. Заперечника повідомляють про будь-які зауваження, отримані протягом такого строку.
У ході ретельного вивчення заперечення Комісія звертається до сторін із проханням надати коментарі, якщо це доцільно, протягом строку, зазначеного у статті 24(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, стосовно повідомлень, отриманих від інших сторін.
2. Якщо заявник або заперечник не подають жодних зауважень у відповідь або якщо не дотримано строків для подання зауважень і коментарів, зазначених у статті 24 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, Комісія переходить до ухвалення рішення щодо заперечення.
3. Комісія ухвалює рішення про відхилення або визнання відповідного традиційного позначення на основі доступних їй доказів. Комісія розглядає, чи виконані умови, згадані або встановлені у статтях 27, 32 або 33 цього Регламенту. Про рішення про відхилення традиційного позначення повідомляють заперечника та заявника.
4. У разі подання декількох заперечень попереднє вивчення одного або декількох із таких заперечень може перешкодити подальшому розгляду заявки на охорону. За таких обставин Комісія може призупинити інші процедури заперечення. Комісія повинна поінформувати інших заперечників про будь-яке ухвалене в ході такої процедури рішення, яке їх стосується.
Якщо заявку відхилено, процедуру заперечення, яку було призупинено, вважають закритою, а про відповідні заперечення належним чином інформують.
Стаття 32
Відносини з торговельними марками
1. Реєстрацію торговельної марки, яка містить традиційне позначення чи складається з традиційного позначення, яке не відповідає означенню й умовам використання такого традиційного позначення, зазначеним у статті 112 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, і яке стосується продукту, що належить до однієї з категорій із переліку в частині II додатка VII:
(a) відхиляють, якщо заявку на реєстрацію торговельної марки подано після дати подання Комісії заявки на охорону традиційного позначення, і таке традиційне позначення, таким чином, є охоронюваним; або
2. Найменування не охороняють як традиційне позначення, якщо, з огляду на репутацію та відомість торговельної марки, така охорона може ввести споживача в оману щодо справжньої ідентичності, характеру, характеристик чи якості продукту виноградарства.
3. Без обмеження параграфа 2 торговельну марку, яку згадану в параграфі 1, щодо якої було подано заявку, яку зареєстровано або встановлено в результаті добросовісного використання, якщо це передбачено національним законодавством, на території Союзу до дати запровадження охорони традиційного позначення в країні походження, можна продовжувати використовувати й поновлювати, незважаючи на охорону традиційного позначення, за умови відсутності підстав для визнання такої торговельної марки недійсною або для її відкликання відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/95/ЄС (1), Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2436 (2) або Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1001 (3).
У таких випадках використання традиційного позначення дозволяють разом з відповідними торговельними марками.
1. Позначення, щодо якого подана заявка на охорону та яке є повністю чи частково омонімічним традиційному позначенню, яке вже охороняють відповідно до статті 113 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, реєструють із належним урахуванням місцевого та традиційного використання, а також ризику сплутування.
Омонімічне позначення, яке вводить споживачів в оману щодо характеру, якості чи справжнього походження продуктів виноградарства, не реєструють, навіть якщо таке позначення є точним.
Зареєстроване омонімічне позначення можна використовувати лише за умови, що на практиці можливо достатньо чітко розрізнити омонім, зареєстрований пізніше, і вже наявне в реєстрі позначення, враховуючи потребу в однаковому ставленні до відповідних виробників і потребу уникати введення в оману споживача.
2. Параграф 1 застосовують mutatis mutandis до традиційних позначень, охоронюваних до 1 серпня 2009 року, які є повністю або частково омонімічними охоронюваній назві місця походження чи охоронюваному географічному зазначенню або назві винного сорту винограду чи її синоніму з переліку в додатку IV.
СЕКЦІЯ 4
Внесення змін і скасування
Стаття 34
Зміна традиційного позначення
Заявник, який відповідає умовам, визначеним у статті 25, може подати заявку на затвердження зміни зареєстрованого традиційного позначення в частині елементів, зазначених у пунктах (a)-(f) статті 26(1).
Статті 26-31 застосовуються mutatis mutandis до заявок на внесення змін.
Стаття 35
Скасування традиційного позначення
Згідно зі статтею 115(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 Комісія може на належним чином обґрунтований запит держави-члена, третьої країни або фізичної чи юридичної особи, яка має законний інтерес, ухвалювати імплементаційні акти про скасування охорони традиційного позначення.
Статті 26-31 застосовуються mutatis mutandis до заявок на скасування.
Стаття 36
Підстави для скасування
Охорону традиційного позначення скасовують, якщо:
(a) традиційне позначення більше не відповідає вимогам, установленим у статтях 27, 32 або 33;
(b) відповідність відповідним означенню й умовам використання більше не забезпечена.
Стаття 37
Прийнятність запиту про скасування
1. Обґрунтований запит про скасування є прийнятним, якщо:
(a) його подано Комісії державою-членом, третьою країною або фізичною чи юридичною особою, яка має законний інтерес; та
(b) він ґрунтується на одній із підстав, зазначених у статті 36.
Належним чином обґрунтований запит про скасування вважають прийнятним, лише якщо в ньому продемонстровано законний інтерес заявника.
2. Якщо Комісія вважає, що запит про скасування не є прийнятним, вона повинна поінформувати орган чи особу, що надіслав/надіслала такий запит, про причини такої неприйнятності.
3. Комісія повинна надати доступ до запиту про скасування органам та особам, яких він стосується, відповідно до статті 30(4) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34.
4. Обґрунтовані заяви про заперечення щодо запитів про скасування є прийнятними, лише якщо вони демонструють, що зацікавлена особа постійно використовує зареєстроване найменування для комерційних цілей.
Стаття 38
Правила щодо традиційних позначень, використовуваних у третіх країнах
1. Означення традиційних позначень, передбачене у статті 112 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, застосовують mutatis mutandis до позначень, які традиційно використовують у третіх країнах для продуктів виноградарства, охоплених географічними зазначеннями чи назвами місця походження, відповідно до законодавства таких третіх країн.
2. Стосовно продуктів виноградарства, які походять із третіх країн, на етикетках яких указують традиційні позначення, які не увійшли до переліку в електронній базі даних «E-Bacchus», згаданій у статті 25(1) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, можуть використовувати такі традиційні позначення на етикетках вина згідно з правилами, застосовними у відповідних третіх країнах, у тому числі виданими представницькими професійними організаціями.
Стаття 39
Існуючі охоронювані традиційні позначення
Традиційне позначення, яке охороняють відповідно до Регламенту (ЄС) № 607/2009, автоматично охороняють відповідно і до цього Регламенту.
ГЛАВА IV
МАРКУВАННЯ ТА ПРЕДСТАВЛЕННЯ
Стаття 40
Представлення обов’язкових даних
1. Обов’язкові дані, згадані у статті 119 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, повинні бути відображені в тому самому полі видимості на резервуарі в такий спосіб, щоб вони були одночасно розбірливими без необхідності повертати резервуар, нанесеними незмивним чорнилом та чітко виділялися порівняно з текстом чи графікою навколо.
2. Як відступ від параграфа 1, обов’язкові дані, згадані у статті 41(1), імпортер і номер партії можуть бути зазначені поза полем видимості, зазначеним у тому самому параграфі.
3. Розмір символів, якими написано дані, згадані в параграфі 1 цієї статті та у статті 41(1), повинен становити або перевищувати 1,2 мм, незалежно від використовуваного формату символів.
Стаття 41
Застосування певних горизонтальних правил
1. Для цілей зазначення певних речовин чи продуктів, які можуть викликати алергію чи непереносимість, як зазначено у статті 21 Регламенту (ЄС) № 1169/2011, повинні використовувати позначення стосовно сульфітів, яєць і продуктів на основі яєць, молока і продуктів на основі молока з переліку в частині A додатка I.
2. Позначення, згадані в параграфі 1, можуть супроводжуватися відповідними знаками, які представлені в частині B додатка I.
Стаття 42
Реалізація та вивезення
1. Продукти виноградарства, етикетка чи представлення яких не відповідає відповідним умовам, встановленим у цьому Регламенті, не повинні реалізовувати в межах Союзі або вивозити.
2. Як відступ від підсекції 3 секції 2 та секції 3 глави I розділу II частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013, у випадку вивезення продуктів виноградарства держави-члени можуть дозволити дані й представлення, які суперечать чинним правилам Союзу щодо маркування та представлення, якщо такі дані й представлення щодо продуктів виноградарства вимагаються згідно із законодавством відповідної третьої країни. Такі дані можуть бути зазначені мовами, які не є офіційними мовами Союзу.
3. Як відступ від підсекції 3 секції 2 та секції 3 глави I розділу II частини II Регламенту (ЄС) № 1308/2013, якщо продукти виноградарства призначені для споживання на борту літаків, держави-члени можуть дозволити представлення, які суперечать чинним правилам Союзу щодо представлення, якщо такі представлення щодо продуктів виноградарства є необхідними для цілей безпеки.
Стаття 43
Заборона ковпачків або фольги на основі свинцю
Закупорювальні пристрої для продуктів виноградарства, згадані в пунктах (1)-(11), (13), (15) та (16) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, не повинні бути покриті ковпачком або фольгою на основі свинцю.
Стаття 44
Фактична міцність за часткою спирту
Фактичну міцність за об’ємною часткою спирту, згадану у статті 119(1)(c) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, вказують у цілих або половинних значень відсотків.
Одразу після числа вказують символ «% об.», і числу можуть передувати слова «фактична міцність за часткою спирту», «фактичний вміст спирту» або «сп.». Що стосується частково збродженого виноградного сусла або молодого вина в процесі бродіння, зазначення фактичної міцності за часткою спирту може бути замінене або доповнене значенням загальної міцності за часткою спирту, одразу після якого вказують символ «% об.», і такому числу можуть передувати слова «загальна міцність за часткою спирту» або «загальна міцність».
Без обмеження допустимих відхилень, встановлених для використовуваного референтного методу аналізу, зазначена міцність не може відрізнятися на більше ніж 0,5% об. від міцності, встановленої за результатом аналізу. Однак міцність за часткою спирту продуктів виноградарства з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, які зберігають у пляшках протягом понад трьох років, ігристих вин, якісних ігристих вин, газованих ігристих вин, напівігристих вин, газованих напівігристих вин, лікерних вин і вин із перезрілого винограду, без обмеження допустимих відхилень, встановлених для використовуваного референтного методу аналізу, не може відрізнятися на більше ніж 0,8% об. від міцності, встановленої за результатом аналізу.
Стаття 45
Зазначення походження
1. Походження, згадане у статті 119(1)(d) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, зазначають у такий спосіб:
(a) для продуктів виноградарства, зазначених у пунктах (1), (3)-(9), (15) та (16) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, використовують слова «вино (…)», «вироблено в (…)», «продукт (…)» або «зект із (…)», або виражають еквівалентними позначеннями, доповненими назвою держави-члена або третьої країни, в якій зібрано врожай винограду та вироблено з нього вино;
(b) словами «вино Європейського Союзу» чи «купаж вин із різних країн Європейського Союзу» або виражають еквівалентними позначеннями у випадку вин, вироблених шляхом купажування вин, що походять із декількох держав-членів;
(c) словами «вино Європейського Союзу» або «вино, вироблене в (…) з винограду, зібраного в (…)» із указанням назв відповідних держав-членів для вин, вироблених в одній державі-члені, з винограду, зібраного в іншій державі-члені;
(d) словами «купаж із (...)» або виражають еквівалентними позначеннями, доповненими назвами відповідних третіх країн у випадку вина, виробленого шляхом купажування вин, що походять із декількох третіх країн;
(e) словами «вино, вироблене в (…) з винограду, зібраного в (…)» із указанням назв відповідних третіх країн для вин, вироблених в одній третій країні, з винограду, зібраного в іншій третій країні.
Як відступ від пункту (a) першого підпараграфа, для продуктів виноградарства, зазначених у пунктах (4), (5) та (6) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, які не мають охоронюваної назви місця походження чи охоронюваного географічного зазначення, зазначення, згадане в указаному вище пункті (a), може бути замінене зазначенням «вироблено в (…)» або виражене еквівалентними позначеннями, доповненими назвою держави-члена, в якій відбулося повторне зброджування.
Перший та другий підпараграфи не обмежують статей 46 та 55.
2. Походження, згадане у статті 119(1)(d) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, для продуктів виноградарства, зазначених у пунктах (2), (10), (11) та (13) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, зазначають у такий спосіб:
(a) «сусло (...)» або «сусло вироблено в (…)» або виражають еквівалентними позначеннями, доповненими назвою держави-члена;
(b) «купаж, вироблений із продуктів двох чи декількох країн Європейського Союзу» у випадку купажу продуктів виноградарства, вироблених у двох чи декількох державах-членах;
(c) «сусло, вироблене в (…) з винограду, зібраного в (…)» у випадку виноградного сусла, яке не було вироблене в тій державі-члені, в якій було зібрано виноград.
3. Що стосується Великої Британії та положень, установлених у пунктах (a) та (c) параграфа 1 та в пунктах (a) та (c) параграфа 2, назву держави-члена може бути замінено назвою відповідної окремої країни, яка становить частину Великої Британії та в якій було зібрано виноград, використаний для виробництва продукту виноградарства.
Стаття 46
Зазначення розливальника, виробника, імпортера й продавця
1. Для цілей застосування статті 119(1)(e) та (f) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та цієї статті:
(a) «розливальник» означає фізичну чи юридичну особу або групу таких осіб, яка має осідок у Європейською Союзі та виконує розливання вина або отримує розлите від її імені вино;
(b) «розливання» означає поміщення відповідного продукту в тару місткістю не більше 60 літрів для подальшого продажу;
(c) «виробник» означає фізичну чи юридичну особу або групу таких осіб, яка виконує або від імені якої виконують перероблення винограду чи виноградного сусла у вино або перероблення виноградного сусла чи вина в ігристе вино, газоване ігристе вино, якісне ігристе вино або якісне ароматне ігристе вино;
(d) «імпортер» означає фізичну чи юридичну особу або групу таких осіб, яка має осідок у Союзі та приймає на себе відповідальність за введення в обіг товарів із-поза меж Союзу в розумінні статті 5(24) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 (4);
(e) «продавець» означає фізичну чи юридичну особу або групу таких осіб, яка не відповідає означенню виробника, продає та потім вводить в обіг вина, газовані ігристі вина, якісні ігристі вина або якісні ароматні ігристі вина;
(f) «адреса» означає зазначення місцевого адміністративного району та держави-члена або третьої країни, в якій знаходиться об’єкт або головний офіс розливальника, виробника, продавця чи імпортера.
2. Назву й адресу розливальника доповнюють або:
(a) словами «розливальник» або «розлито (…)», які можуть бути доповнені позначеннями господарства виробника, або
(b) позначеннями, умови використання яких визначено державами-членами, якщо розливання продуктів виноградарства з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням відбувається:
(i) у господарстві виробника, або
(ii) на об’єкті групи виробників, або
(iii) на підприємстві, розташованому в демаркованому географічному районі або в безпосередній близькості до відповідного демаркованого географічного району.
У випадку розливання за договором зазначення розливальника доповнюють словами «розлито для (…)» або, якщо вказані назва, адреса особи, яка виконала розливання від імені третьої сторони, словами «розлито для (…) (ким)».
Якщо розливання відбувається поза об’єктом розливальника, дані, згадані в цьому параграфі, супроводжують зазначенням точного місця, в якому відбулася операція, та, якщо її було проведено в іншій державі-члені, назвою такої держави-члена. Ці вимоги не застосовні, якщо розливання відбувається в безпосередній близькості до об’єкта розливальника.
У випадку використання іншої тари, ніж пляшки, слова «пакувальник» та «запаковано (…)» замінюють слова «розливальник» та «розлито (…)» відповідно, крім випадків, коли використані формулювання самі по собі не вказують на таку відмінність.
3. Назву й адресу виробника чи продавця доповнюють позначеннями «виробник» або «вироблено» та «продавець» або «продано» чи еквівалентом.
Держави-члени можуть ухвалити рішення про:
(a) обов’язковість зазначення ідентифікаційних даних виробника;
(b) дозвіл замінювати слова «виробник» або «вироблено» словами з переліку в додатку II.
4. Назві й адресі імпортера повинні передувати слова «імпортер» або «ввезено (…)». Для продуктів виноградарства, які ввозять у резервуарах і розливають у Союзі, назва імпортера може бути замінена чи доповнена зазначенням розливальника відповідно до параграфа 2.
5. Зазначення, згадані в параграфах 2, 3 та 4, можуть бути згруповані разом, якщо вони стосуються тієї самої фізичної чи юридичної особи.
Одне з таких зазначень може бути замінене кодом, визначеним державою-членом, в якій розливальник, виробник, імпортер або продавець має головний офіс. Такий код доповнюють зазначенням відповідної держави-члена. На винній етикетці відповідного продукту також указують назву й адресу іншої фізичної чи юридичної особи, яка бере участь у комерційному розповсюдженні і яка не є розливальником, виробником, імпортером чи продавцем, із зазначенням коду.
6. Якщо назва чи адреса розливальника, виробника, імпортера чи продавця складається з охоронюваної назви місця походження чи охоронюваного географічного зазначення або містить охоронювану назву місця походження чи охоронюване географічне зазначення, її зазначають на етикетці:
(a) символами розміром не більше половини розміру символів, використаних або для охоронюваної назви місця походження, або для охоронюваного географічного зазначення, або для зазначення категорії відповідного продукту виноградарства; або
(b) у вигляді коду, передбаченого в другому підпараграфі параграфа 5.
Держави-члени можуть вирішувати, який із варіантів застосовувати до продуктів виноградарства, вироблених на їхній території.
Стаття 47
Зазначення вмісту цукру для ігристого вина, газованого ігристого вина, якісного ігристого вина або якісного ароматного ігристого вина
1. Позначення з переліку в частині A додатка III до цього Регламенту, що вказують на вміст цукру, розташовують на етикетці продуктів виноградарства, передбачених у статті 119(1)(g) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
2. Якщо вміст цукру в продуктах виноградарства, вираженого як фруктоза, глюкоза або цукроза, виправдовує використання двох позначень із переліку в частині А додатка III, вибирають лише одне з таких двох позначень.
3. Без обмеження умов використання, описаних у частині А додатка III, вміст цукру не може відрізнятися на більше ніж 3 грами на літр від значення, вказаного на етикетці продукту.
Стаття 48
Конкретні правила щодо газованого ігристого вина, газованого напівігристого вина та якісного ігристого вина
1. Позначення «газоване ігристе вино» та «газоване напівігристе вино», згадані в частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, доповнюють символами таких самих типу й розміру, що й слова «отримане шляхом додання діоксиду вуглецю» або «отримане шляхом додання ангідриду вуглецю», навіть якщо застосовується стаття 119(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
2. Параграф 1 не застосовують, якщо використані формулювання самі по собі вказують на те, що було додано діоксид вуглецю.
3. У випадку якісних ігристих вин покликання на категорію продукту виноградарства можна не робити для вин, на етикетці яких міститься позначення «Sekt».
1. Рік збору врожаю, згаданий у статті 120(1)(a) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, можуть зазначати на етикетках продуктів виноградарства, зазначених у пунктах (1)-(11), (13), (15) та (16) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, за умови, що у відповідному році зібрано принаймні 85% винограду, використаного для виробництва таких продуктів. Це не включає:
(a) будь-яку кількість продуктів виноградарства, використаних для підсолоджування, «експедиційного лікеру» чи «тиражного лікеру»; або
(b) будь-яку кількість продукту виноградарства, зазначеного в пункті (3)(e) та (f) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
2. Для цілей параграфа 1 продукти виноградарства, які не мають охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, але для яких на етикетці зазначають рік збору врожаю, сертифікують відповідно до статті 12 Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2018/274 (5).
3. Для продуктів виноградарства, які традиційно отримують із винограду, зібраного в січні чи лютому, рік збору врожаю, який зазначають на етикетці продуктів виноградарства, є попереднім календарним роком.
Стаття 50
Назва винного сорту винограду
1. Назви винних сортів винограду або їхні синоніми, згадані у статті 120(1)(b) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, використані для виробництва продуктів виноградарства, зазначених у пунктах (1)-(11), (13), (15) та (16) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, можуть зазначати на етикетці таких продуктів на умовах, встановлених у пунктах (a) та (b), якщо їх вироблено в Союзу, або на умовах, встановлених у пунктах (a) та (c), якщо їх вироблено в третіх країнах.
(a) Назви винних сортів винограду або їхні синоніми можуть зазначати на таких умовах:
(i) якщо називають лише один винний сорт винограду або його синонім, принаймні 85% продукту повинно бути вироблено з такого сорту без урахування:
- будь-якої кількості продуктів виноградарства, використаних для підсолоджування, «експедиційного лікеру» чи «тиражного лікеру», або
- будь-якої кількості продукту виноградарства, зазначеного в пункті (3)(e) та (f) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013;
(ii) якщо називають два або декілька винних сортів винограду або їхніх синонімів, 100% відповідного продукту повинно бути вироблено з таких сортів без урахування:
- будь-якої кількості продуктів виноградарства, використаних для підсолоджування, «експедиційного лікеру» чи «тиражного лікеру», або
- будь-якої кількості продукту виноградарства, зазначеного в пункті (3)(e) та (f) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013;
Винні сорти винограду повинні зазначати на етикетці в порядку зменшення використаної їх частки символами такого самого розміру.
(b) Для продуктів виноградарства, вироблених у Союзі, назвами винних сортів винограду або їхніми синонімами є ті, що вказані у класифікації винних сортів винограду, згаданій у статті 81(2) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
Для держав-членів, звільнених від обов’язку класифікації, передбаченого у статті 81(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, назвами винних сортів винограду чи синонімами є ті, що вказані в «Міжнародному переліку сортів винограду і їхніх синонімів», який веде Міжнародна організація виноградарства й виноробства.
(c) Для продуктів виноградарства, що походять із третіх країн, умови використання назв винних сортів винограду чи їхніх синонімів повинні відповідати правилам, застосовним до виробників вина у відповідних третіх країнах, у тому числі виданим представницькими професійними організаціями, а назвами винних сортів винограду чи їхніми синонімами повинні бути ті, що вказані в переліку принаймні однієї із зазначених нижче організацій:
(i) Міжнародна організація виноградарства та виноробства;
(ii) Міжнародний союз охорони нових сортів рослин;
(iii) Міжнародна рада з питань генетичних ресурсів рослин.
2. Для цілей параграфа 1 продукт виноградарства, який не має охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення, але для якого на етикетці зазначають сорт винограду, сертифікують відповідно до статті 12 Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2018/274.
У випадку ігристих вин і якісних ігристих вин назви винного сорту винограду, використані для доповнення опису продукту, зокрема «pinot blanc», «pinot noir», «pinot meunier» або «pinot gris» та еквівалентні назви іншими мовами Союзу, можуть бути замінені синонімом «pinot».
3. Назвами винних сортів винограду та їхніми синонімами, які складаються з охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення або містять їх у своєму складу, які можуть зазначати на етикетці продукту з охоронюваною назвою місця походження чи охоронюваним географічним зазначенням або географічним зазначенням третьої країни, є ті, що містяться в переліку в частині A додатка IV до цього Регламенту.
Комісія може вносити зміни до частини A додатка IV, лише щоб враховувати встановлені практики маркування нових держав-членів після їх вступу.
4. Назви винних сортів винограду та їхні синоніми з переліку в частині В додатка IV до цього Регламенту, які частково містять охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне та безпосередньо вказують на географічний елемент відповідної охоронюваної назви місця походження або відповідного охоронюваного географічного зазначення, можуть зазначати на етикетці продукту з охоронюваною назвою місця походження чи охоронюваним географічним зазначенням або географічним зазначенням третьої країни.
Стаття 51
Конкретні правила щодо зазначення винних сортів винограду в продуктах виноградарства, які не мають охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення
Для продуктів виноградарства, зазначених у пунктах (1)-(9) та (16) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, які не мають охоронюваної назви місця походження чи охоронюваного географічного зазначення, зазначення, та за умови, що умови, встановлені у статті 120(2) зазначеного регламенту, виконано, держави-члени можуть вирішити використовувати позначення «сортове вино», доповнене одним або обома з таких елементів:
(a) назва відповідної держави-члена чи назви відповідних держав-членів;
(b) назва винного сорту винограду чи назви винних сортів винограду.
Для продуктів виноградарства, згаданих у першому параграфі, які не мають охоронюваної назви місця походження, охоронюваного географічного зазначення або не мають географічного зазначення третьої країни, на етикетці яких зазначено назву одного чи декількох винних сортів винограду, треті країни можуть вирішити використовувати позначення «сортове вино», доповнене назвою відповідної третьої країни чи назвами відповідних третіх країн.
Статтю 45 цього Регламенту не застосовують до зазначення назви держави-члена чи третьої країни або назв держав-членів чи третіх країн.
Що стосується Великої Британії, назву держави-члена може бути замінено назвою відповідної окремої країни, яка становить частину Великої Британії та в якій було зібрано виноград, використаний для виробництва продуктів виноградарства.
Стаття 52
Зазначення вмісту цукру для продуктів виноградарства, крім ігристого вина, газованого ігристого вина, якісного ігристого вина або якісного ароматного ігристого вина
1. Вміст цукру, вираженого як фруктоза та глюкоза, як передбачено в частині В додатка III до цього Регламенту, можуть зазначати на етикетці продуктів виноградарства, крім тих, що зазначені у статті 119(1)(g) Регламенту (ЄС) № 1308/2013.
2. Якщо вміст цукру в продуктах виноградарства виправдовує використання двох позначень із переліку в частині В додатка III до цього Регламенту, вибирають лише одне з таких двох позначень.
3. Без обмеження умов використання, описаних у частині В додатка III до цього Регламенту, вміст цукру не може відрізнятися на більше ніж 1 грам на літр від значення, вказаного на етикетці продукту.
4. Параграф 1 не застосовують до продуктів виноградарства, зазначених у пунктах (3), (8) та (9) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, за умови, що умови використання зазначення вмісту цукру регулюються державами-членами або встановлені в правилах, застосовних у відповідній третій країні, у тому числі, у випадку третіх країн, правилах, виданих представницькими професійними організаціями.
Стаття 53
Позначення, що стосуються певних методів виробництва
1. Згідно зі статтею 120(1)(f) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 продукти виноградарства, згадані в пунктах (1)-(11), (13), (15) та (16) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, можуть мати зазначення, що стосуються певних методів виробництва.Такі зазначення можуть стосуватися методів виробництва, згаданих у цій статті.
2. Для опису продукту виноградарства з охоронюваною назвою місця походження чи охоронюваним географічним зазначенням або з охоронюваним географічним зазначенням третьої країни, який було зброджено, витримано або який дозрів у дерев’яному резервуарі, використовують лише позначення, що вказують на певні методи виробництва з переліку в додатку V. Однак держави-члени й треті країни можуть установлювати інші зазначення, еквівалентні тим, що встановлені в додатку V для такого продукту виноградарства.
Використання одного із зазначень, згаданих у першому підпараграфі, дозволено, якщо продукт виноградарства витримано в дерев’яному резервуарі відповідно до чинних національних правил, навіть якщо процес витримування продовжується в резервуарі іншого типу.
Зазначення, згадані в першому підпараграфі, не можна використовувати для опису продукту виноградарства, виробленого з використанням дубових чіпсів, навіть у поєднанні з використанням дерев’яних резервуарів.
3. Фразу «зброджений у пляшці» можна використовувати тільки для опису ігристих вин із охоронюваною назвою місця походження чи географічним зазначенням третьої країни або якісних ігристих вин за умови, що:
(a) продукт став ігристим у результаті вторинного спиртового бродіння в пляшці;
(b) тривалість процесу виробництва, включно з витримуванням на підприємстві, де продукт було вироблено, розрахована з початку процесу бродіння, призначеного для додання кюве ігристості, склала не менше дев’яти місяців;
(c) процес бродіння, призначений для додання кюве ігристості, і тривалість витримування кюве на осаді склали не менше 90 днів;
(d) продукт було відокремлено від осаду шляхом фільтрування з використанням методу переливання або дегоржажу.
4. Фрази «зброджений у пляшці традиційним методом», або «традиційний метод», або «класичний метод», або «класичний традиційний метод» можна використовувати тільки для опису ігристих вин із охоронюваною назвою місця походження чи географічним зазначенням третьої країни або якісних ігристих вин за умови, що продукт:
(a) став ігристим у результаті вторинного спиртового бродіння в пляшці;
(b) залишався без втручань у контакті з осадом протягом щонайменше дев’яти місяців на тому самому підприємстві з моменту утворення кюве;
(c) було відокремлено від осаду шляхом дегоржажу.
5. Фразу |
(b) вино вироблено із сусла, отриманого шляхом віджимання цілих грон або очищеного від гілочок винограду. Кількість отриманого сусла не повинна перевищувати 100 літрів на кожні 150 кг винограду;
(c) максимальний вміст діоксиду сірки не перевищує 150 мг/л;
(d) вміст цукру складає менше 50 г/л;
(e) вино відповідає вимогам, встановленим у параграфі 4.
Без обмеження статті 55 позначення |
Пункт (a) першого підпараграфа та другий підпараграф не застосовують до виробників, які володіють торговельними марками, які містять позначення |
6. Згадка про органічне виробництво винограду регулюється Регламентом Ради «ЄС) № 834/2007 (6).
Стаття 54
Зазначення господарства
1. Позначення, що стосуються господарств, із переліку в додатку VI, крім зазначень назви розливальника, виробника чи продавця, резервують для продуктів виноградарства з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням.
Такі позначення використовують, тільки якщо продукт виноградарства вироблено виключно з винограду, зібраного на виноградниках, які експлуатує таке господарство, і виробництво вина відбувається повністю в межах такого господарства.
2. Держави-члени повинні регулювати використання своїх відповідних позначень із переліку в додатку VI. Треті країни повинні встановити правила щодо використання своїх відповідних позначень із переліку в додатку VI, в тому числі видані представницькими професійними організаціями.
3. Оператори, які беруть участь у реалізації продукту виноградарства, виробленого в такому господарстві, можуть використовувати назву господарства для цілей маркування та представлення такого продукту виноградарства, лише якщо відповідне господарство дало згоду на таке використання.
Стаття 55
Згадка про назви географічних одиниць, які є меншими чи більшими за район, якого стосується охоронювана назва місця походження чи охоронюване географічне зазначення
1. Згідно зі статтею 120(1)(g) Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та без обмеження статей 45 та 46 лише для продукту виноградарства з охоронюваною назвою місця походження, охоронюваним географічним зазначенням бо географічним зазначенням третьої країни на етикетці можна зазначати назву географічної одиниці, яка є меншою чи більшою за район, якого стосується така охоронювана назва місця походження чи таке охоронюване географічне зазначення.
2. Якщо зазначають назви географічних одиниць, які є меншими за район, якого стосується назва місця походження чи географічне зазначення, такий район у межах відповідної географічної одиниці повинен бути чітко визначений заявником у специфікації продукту та в єдиному документі. Держави-члени можуть встановлювати правила щодо використання назв таких географічних одиниць.
До продуктів виноградарства, вироблених у менших географічних одиницях, застосовні такі правила:
(a) щонайменше 85% винограду, з якого вироблено продукт виноградарства, повинен походити з такої меншої географічної одиниці. Це не включає:
(i) будь-якої кількості продуктів виноградарства, використаних для підсолоджування, «експедиційного лікеру» чи «тиражного лікеру»,
(ii) будь-якої кількості продукту виноградарства, зазначеного в пункті (3)(e) та (f) частини II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013;
(b) Решта винограду, використаного у виробництві такого продукту, повинна походити з географічного демаркованого району з відповідною назвою місця походження або відповідним географічним зазначенням.
У випадку зареєстрованих торговельних марок або торговельних марок, встановлених у результаті використання до 11 травня 2002 року, які містять назву географічної одиниці, яка є меншою за район, якого стосується назва місця походження або географічне зазначення та згадка географічного району відповідної держави-члена, або складається з назви такої географічної одиниці, держави-члени можуть вирішити не застосовувати вимоги, встановлені в пунктах (a) та (b) другого підпараграфа.
3. Назва географічної одиниці, яка є меншою чи більшою за район, якого стосується назва місця походження чи географічне зазначення або згадка географічного району, стосується:
(a) місцевості або групи місцевостей;
(b) місцевого адміністративного району або його частини;
(c) виноробного субрегіону або його частини;
СЕКЦІЯ 3
Правила щодо певних специфічних форм пляшок і закупорювальних пристроїв
Стаття 56
Умови використання певних специфічних форм пляшок
Щоб потрапити в перелік специфічних типів пляшок, визначений у додатку VII, тип пляшки повинен відповідати зазначеним нижче вимогам:
(a) його повинні виключно, насправді та традиційно використовувати протягом останніх 25 років для продуктів виноградарства із конкретною охоронюваною назвою місця походження або конкретним охоронюваним географічним зазначенням; та
(b) його використання повинне асоціюватися у споживачів із продуктом виноградарства із конкретною охоронюваною назвою місця походження або конкретним охоронюваним географічним зазначенням.
У додатку VII визначені умови, що регулюють використання визнаних специфічних типів пляшок.
Стаття 57
Правила щодо представлення певних продуктів виноградарства
1. Ігристе вино, якісне ігристе вино та якісне ароматне ігристе вино, вироблене в Союзі, реалізують або вивозять у скляних пляшках «для ігристого вина», які закупорюють за допомогою:
(a) для пляшок із номінальним об’ємом більше 0,20 літра: пробки у формі гриба, виготовленої з корку чи іншого матеріалу, для якого дозволений контакт із харчовими продуктами, утримуваної за допомогою стяжки, за необхідності вкритої ковпачком та обгорнутої фольгою, що повністю покриває пробку та все горлечко пляшки або його частину;
(b) для пляшок із номінальним об’ємом вмісту не більше 0,20 літра: будь-яким іншим придатним закупорювальним пристроєм.
Інші напої, вироблені в Союзі, не повинні реалізовувати чи вивозити у скляних пляшках «для ігристого вина» або із закупорювальним пристроєм, які описано в пункті (a) першого підпараграфа.
2. Як відступ від другого підпараграфа параграфа 1, держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що інші напої можуть реалізовувати чи вивозити у скляних пляшках «для ігристого вина» або із закупорювальним пристроєм, які описано в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, або за обох цих умов, за умови, що їх традиційно розливають у такі пляшки, і використання таких пляшок не вводить споживачів в оману щодо справжнього характеру напою.
Стаття 58
Додаткові положення, встановлені державою-членом виробництва щодо маркування та представлення
1. Держави-члени можуть визначити, що використання даних, згаданих у статтях 49, 50, 52, 53 та 55 цього Регламенту та статті 14 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, є обов’язковим, заборонено або обмеженого для продуктів виноградарства з охоронюваною назвою місця походження чи охоронюваним географічним зазначенням, виробленим на їхній території, шляхом запровадження суворіших умов, ніж ті, що встановлені в цій главі, через відповідні специфікації продукту для таких продуктів виноградарства.
2. Держави-члени можуть визначити, що використання даних, згаданих у статтях 52 та 53 цього Регламенту, для продуктів виноградарства, вироблених на їхній території, де продукти виноградарства не мають охоронюваної назви місця походження чи охоронюваного географічного зазначення, є обов’язковим.
3. Для цілей контролю держави-члени можуть вирішити визначати та регулювати інші дані, ніж ті, що перераховані у статтях 119(1) та 120(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, стосовно продуктів виноградарства, вироблених на їхній території.
4. Для цілей контролю держави-члени можуть вирішити, що статті 118, 119 та 120 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 повинні застосовуватися до продуктів виноградарства, які розлито на їхній території, але які ще не реалізують чи ще не вивезли.
ГЛАВА V
ЗАГАЛЬНІ, ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Усі документи й інформація, надіслані Комісії стосовно заявки на охорону, заявки на затвердження змін до специфікації продукту, процедури заперечення та процедури скасування назви місця походження чи географічного зазначення згідно зі статтями 94-98 та статтями 105 та 106 Регламенту (ЄС) № 1308/2013 та традиційного позначення відповідно до статей 25-31 та статей 34 та 35 цього Регламенту, повинні бути складені однією з офіційних мов Союзу або супроводжуватися засвідченим перекладом однією з таких мов.
Регламент (ЄС) № 607/2009 скасовано.
1. Статті 2-12 та стаття 72 Регламенту (ЄС) № 607/2009 в частині заявки на охорону й тимчасового марковання продовжують застосовуватися стосовно всіх заявок на охорону, які перебувають на етапі розгляду станом на дату початку застосування цього Регламенту.
2. Статті 13-16 Регламенту (ЄС) № 607/2009 в частині процедури заперечення продовжують застосовуватися до заявок на охорону, стосовно яких уже опубліковано для цілей заперечення відповідні єдині документи в Офіційному віснику Європейського Союзу станом на дату початку застосування цього Регламенту.
3. Статті 21, 22 та 23 Регламенту (ЄС) № 607/2009 в частині скасування охорони продовжують застосовуватися стосовно всіх запитів про скасування охорони, які перебувають на етапі розгляду станом на дату початку застосування цього Регламенту.
4. Положення цього Регламенту та Імплементаційного регламенту (ЄС) 2019/34, які регулюють заперечення, застосовуються до заявок на етапі розгляду, стосовно яких єдиний документ в Офіційному віснику Європейського Союзу опубліковано після дати початку застосування цього Регламенту.
5. Параграфи 1, 2 та 3 застосовуються mutatis mutandis до процедур щодо традиційних позначень, стосовно яких заявка на охорону чи запит про скасування перебуває на етапі розгляду станом на дату початку застосування цього Регламенту.
6. Статті 20 та 72 Регламенту (ЄС) № 607/2009 в частині внесення змін до специфікацій продуктів та тимчасового марковання продовжують застосовуватися як до заявок на затвердження змін до специфікації продукту, які вже опубліковано в Офіційному віснику Європейського Союзу станом на дату початку застосування цього Регламенту, так і до заявок на затвердження незначних змін чи змін, які не можна кваліфікувати як незначні, визначених державами-членами як такі, що відповідають вимогам щодо змін на рівні Союзу.
Що стосується заявок на затвердження змін, що перебувають на етапі розгляду та не охоплені підпараграфом 1, рішення держав-членів подати такі зміни до Комісії вважають затвердженням стандартних змін відповідно до статті 17(2) цього Регламенту.
Держави-члени повинні передати перелік змін, що перебувають на етапі розгляду, Комісії за допомогою електронної пошти протягом трьох місяців із дати початку застосування цього Регламенту. Такий перелік розділяють на дві групи:
(a) зміни, які вважають такими, що відповідають вимогам щодо змін на рівні Союзу;
(b) зміни, які вважають такими, що відповідають вимогам щодо стандартних змін.
Комісія повинна опублікувати перелік стандартних змін із розподілом за державами-членами в серії C Офіційного вісника Європейського Союзу протягом трьох місяців із моменту отримання повного переліку від кожної держави-члена та оприлюднити заявки та єдині документи стосовно таких стандартних змін.
7. Положення Регламенту (ЄС) № 607/2009 продовжують застосовуватися до заявок на затвердження змін традиційних позначень, які перебувають на етапі розгляду станом на дату початку застосування цього Регламенту.
8. Зміни до специфікацій продукту, подані до компетентних органів держави-члена 1 серпня 2009 року або пізніше та передані такими органами до Комісії до 30 червня 2014 року, відповідно до статті 73(2) Регламенту (ЄС) № 607/2009 вважають затвердженими, якщо Комісія їх визнала такими, що приводять специфікацію продукту у відповідність до статті 118c Регламенту (ЄС) № 1234/2007.
Зміни, які не визнані Комісією як такі, що приводять специфікацію продукту у відповідність до статті 118c Регламенту (ЄС) № 1234/2007, вважають заявками на затвердження стандартних змін, і до них застосовні перехідні правила, визначені в параграфі 6 цієї статті.
9. Продукти виноградарства, введені в обіг або марковані відповідно до Регламенту (ЄС) № 607/2009, можуть реалізовувати, допоки їх запаси не буде вичерпано.
10. Процедура, визначена у статті 118s Регламенту (ЄС) № 1234/2007, застосовується до будь-якої зміни до специфікації продукту, поданої державою-членом 1 серпня 2009 року або пізніше і надісланої Комісії такою державою-членом до 31 грудня 2011 року.
Стаття 62
Набуття чинності та застосування
Цей Регламент набуває чинності на третій день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.
(1) Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/95/ЄС від 22 жовтня 2008 року про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок (OВ L 299, 08.11.2008, с. 25).
(2) Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2436 від 16 грудня 2015 року про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок (нова редакція) (OB L 336, 23.12.2015, с. 1).
(3) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/1001 від 14 червня 2017 року про торговельну марку Європейського Союзу (OB L 154, 16.06.2017, с. 1).
(4) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 від 09 жовтня 2013 року про встановлення Митного кодексу Союзу (OB L 269, 10.10.2013, с. 1).
(5) Делегований регламент Комісії (ЄС) 2018/274 від 11 грудня 2017 року про встановлення правил застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 про систему дозволів на виноградні насадження, сертифікацію, реєстр прибуттів і вибуттів, обов’язкові декларації та повідомлення і Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 в частині відповідних перевірок та про скасування Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2015/561 (OB L 58, 28.02.2018, с. 1).
(6) Регламент Ради (ЄС) № 834/2007 від 28 червня 2007 року про органічне виробництво і маркування органічних продуктів та скасування Регламенту (ЄЕС) № 2092/91 (OB L 189, 20.07.2007, с. 1).
(7)
{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua. Оригінальний текст перекладу}
{Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою}
-
скопійовано
-
-
