02017R2394 - UA - 01.01.2022 - 002.001
Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex
(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 20. Захист прав споживачів)
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС)
№ 2017/2394
від 12 грудня 2017 року
про співпрацю між національними органами, відповідальними за виконання законів про захист прав споживачів, та про скасування Регламенту (ЄС) № 2006/2004
Офіційний вісник | ||||
№ | сторінка | дата | ||
РЕГЛАМЕНТОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2018/302 від 28 лютого 2018 року | L 60I | 1 | 02.03.2018 | |
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/770 від 20 травня 2019 року | L 136 | 1 | 22.05.2019 | |
ДИРЕКТИВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2019/771 від 20 травня 2019 року | L 136 | 28 | 22.05.2019 | |
РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 2017/2394
від 12 грудня 2017 року
про співпрацю між національними органами, відповідальними за виконання законів про захист прав споживачів, та про скасування Регламенту (ЄС) № 2006/2004
Цей Регламент встановлює умови, на яких компетентні органи, яких їхні держави-члени призначили відповідальними за забезпечення виконання законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів, співпрацюють та координують дії між собою та Комісією, для забезпечення відповідності законодавству Союзу та забезпечення злагодженого функціонування внутрішнього ринку та для посилення захисту економічних інтересів споживачів.
1. Цей Регламент застосовується до порушень у межах Союзу, широко розповсюджених порушень та широко розповсюджених порушень у масштабах Союзу, навіть якщо такі порушення були припинені ще до того, як було розпочато чи завершено заходи із забезпечення виконання положень законодавства.
2. Цей Регламент не обмежує правил Союзу стосовно міжнародного приватного права, зокрема правил щодо судової юрисдикції та застосовного законодавства.
3. Цей Регламент не обмежує застосування у державах-членах заходів стосовно судової співпраці у цивільних та кримінальних справах, зокрема функціонування Європейської судової мережі.
4. Цей Регламент не обмежує виконання державами-членами будь-яких додаткових обов’язків щодо взаємної допомоги стосовно захисту колективних економічних інтересів споживачів, у тому числі у кримінальних справах, які виникають з інших правових актів, включно з двосторонніми або багатосторонніми угодами.
5. Цей Регламент не обмежує положень Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/22/ЄС (1)
6. Цей Регламент не обмежує можливості виконання подальших публічних чи приватних дій із забезпечення виконання згідно з національним правом.
7. Цей Регламент не обмежує відповідного законодавства Союзу, що застосовується до захисту фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних.
8. Цей Регламент не обмежує національного права, що застосовується до компенсації споживачам за шкоду, завдану в результаті порушення законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів.
9. Цей Регламент не обмежує права компетентних органів проводити розслідування та виконувати дії із забезпечення виконання стосовно декількох торговців у зв’язку з аналогічними порушеннями, охопленими цим Регламентом.
10. Глава III цього Регламенту не застосовується до порушень Директив 2014/17/ЄС та 2014/92/ЄС у межах Союзу.
__________
(1) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/22/ЄС від 23 квітня 2009 року про судові приписи, спрямовані на захист інтересів споживачів (OB L 136, 01.05.2009, с. 30).
Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:
(1) «Законодавство Союзу щодо захисту інтересів споживачів» означає регламенти та директиви, транспоновані у внутрішній правовий порядок держав-членів із переліку в додатку до цього Регламенту;
(2) «порушення в межах Союзу» означає будь-яку дію чи бездіяльність, яка суперечить законодавству Союзу щодо захисту інтересів споживачів та яка спричинила, спричиняє або, ймовірно, спричинить шкоду колективним інтересам споживачів, що проживають у державі-члені, яка не є державою-членом, у якій:
(a) така дія чи бездіяльність почалися або сталися;
(b) має осідок торговець, відповідальний за таку дію чи бездіяльність; або
(c) належить знайти докази чи активи торговця, пов’язані з такою дією чи бездіяльністю;
(3) «широко розповсюджене порушення» означає:
(a) будь-яку дію чи бездіяльність, яка суперечить законодавству Союзу щодо захисту інтересів споживачів та яка спричинила, спричиняє або, ймовірно, спричинить шкоду колективним інтересам споживачів, що проживають у принаймні двох державах-членах, жодна з яких не є державою-членом, в якій:
(i) така дія чи бездіяльність почалися або сталися;
(ii) має осідок торговець, відповідальний за таку дію чи бездіяльність; або
(iii) належить знайти докази чи активи торговця, пов’язані з такою дією чи бездіяльністю; або
(b) будь-які дії чи бездіяльність, які суперечать законодавству Союзу щодо захисту інтересів споживачів, які спричинили, спричиняють або, ймовірно, спричинять шкоду колективним інтересам споживачів, які мають спільні ознаки, в тому числі однакову незаконну практику, однаковий порушений інтерес та одночасність настання, та які вчинено тим самим торговцем у принаймні трьох державах-членах;
(4) «широко розповсюджене порушення у масштабах Союзу» означає широко розповсюджене порушення, яке спричинило, спричиняє або, ймовірно, спричинить шкоду колективним інтересам споживачів у принаймні двох третинах держав-членів, на які сукупно припадає дві третини населення Союзу;
(5) «порушення, охоплені цим Регламентом» означає порушення в межах Союзу, широко розповсюджені порушення та широко розповсюджені порушення у масштабах Союзу;
(6) «компетентний орган» означає будь-який орган публічної влади, створений на національному, регіональному чи місцевому рівні та призначений державою-членом відповідальним за виконання законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів;
(7) «єдиний контактний офіс» означає орган публічної влади, призначений державою-членом відповідальним за координування застосування цього Регламенту в межах такої держави-члена;
(8) «призначений орган» означає орган, який має законний інтерес у припиненні чи забороні вчинення порушень законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів, призначений державою-членом та проінструктований компетентним органом для цілей збирання необхідної інформації та вжиття необхідних заходів із забезпечення виконання, доступних такому органу згідно з національним правом, з метою забезпечувати припинення або заборону вчинення порушення, та який діє від імені такого компетентного органу;
(9) «орган, який надсилає запит» означає компетентний орган, що подає запит про взаємну допомогу;
(10) «запитуваний орган» означає компетентний орган, що отримує запит про взаємну допомогу;
(11) «торговець» означає будь-яку фізичну особу або будь-яку юридичну особу, приватну або публічну, що діє, у тому числі через будь-яку іншу особу, яка діє від її імені або за її дорученням, для цілей, пов’язаних із її комерційною, господарською, ремісничою або професійною діяльністю;
(12) «споживач» означає будь-яку фізичну особу, яка діє для цілей, що виходять за межі її комерційної, господарської, ремісничої або професійної діяльності;
(13) «скарга споживача» означає підкріплену належними доказами заяву про те, що торговець вчинив, вчиняє або, ймовірно, вчинить порушення законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів;
(14) «шкода колективним інтересам споживачів» означає фактичну чи потенційну шкоду інтересам низки споживачів, які зазнають впливу в результаті порушень у межах Союзу, широко розповсюджених порушень або широко розповсюджених порушень у масштабах Союзу;
(15) «онлайновий інтерфейс» означає будь-яке програмне забезпечення, включно з вебсайтом, частиною вебсайту чи програмою, яке експлуатує торговець чи яке експлуатується від імені торговця та яке слугує для надання доступу споживачам до товарів чи послуг такого торговця;
(16) «перевірки» означає узгоджене вивчення споживчих ринків шляхом проведення одночасних скоординованих контрольних дій для перевірки дотримання законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів або виявлення його порушень.
Стаття 4
Повідомлення про строки давності
Кожен єдиний контактний офіс повинен повідомити Комісію про строки давності, які встановлено в його власній державі-члені та які застосовуються до заходів із забезпечення виконання, згаданих у статті 9(4). Комісія повинна резюмувати інформацію про повідомлені строки давності та надати компетентним органам доступ до такого резюме.
ГЛАВА II
КОМПЕТЕНТНІ ОРГАНИ ТА ЇХШ ПОВНОВАЖЕННЯ
Стаття 5
Компетентні органи та єдині контактні офіси
1. Кожна держава-член повинна призначити один або декілька компетентних органів та єдиний контактний офіс відповідальними за застосування цього Регламенту.
2. Компетентні органи повинні виконувати свої обов’язки за цим Регламентом таким чином, ніби вони діють від імені споживачів у власних державах-членах, та за власний рахунок.
3. У кожній державі-члені єдиний контактний офіс відповідає за координування діяльності компетентних органів, інших органів публічної влади, згаданих у статті 6, та, якщо застосовно, призначених органів із розслідування та забезпечення виконання стосовно порушень, охоплених цим Регламентом.
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у їхніх компетентних органів та єдиних контактних офісів були необхідні ресурси для застосування цього Регламенту, включно з достатніми бюджетними та іншими ресурсами, експертними знаннями, процедурами та іншими засобами.
5. Якщо на території держави-члена існує декілька компетентних органів, така держава-член повинна забезпечити, щоб відповідні обов’язки таких компетентних органів були чітко визначені та щоб вони тісно співпрацювали між собою для дієвого виконання своїх обов’язків.
Стаття 6
Співпраця для застосування цього Регламенту в державах-членах
1. Для цілей належного застосування цього Регламенту кожна держава-член повинна забезпечити, щоб її компетентні органи, інші органи публічної влади та, якщо застосовно, призначені органи дієво співпрацювали між собою.
2. Інші органи публічної влади, згадані в параграфі 1, повинні, на запит компетентного органу, вжити всіх необхідних заходів, доступних їм згідно з національним правом, для забезпечення припинення або заборони вчинення порушень, охоплених цим Регламентом.
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інші органи публічної влади, згадані в параграфі 1, мали засоби й повноваження, необхідні для дієвої співпраці з компетентними органами для застосування цього Регламенту. Такі інші органи публічної влади повинні регулярно інформувати компетентні органи про заходи, вжиті для застосування цього Регламенту.
Стаття 7
Роль призначених органів
1. У відповідних випадках компетентний орган («орган-доручитель») може, згідно зі своїм національним правом, доручити призначеному органу збирати необхідну інформацію стосовно порушення, охопленого цим Регламентом, або вжити необхідних заходів із забезпечення виконання, доступних йому згідно з національним правом, з метою забезпечити припинення або заборону вчинення такого порушення. Орган-доручитель може доручити такі завдання призначеному органу, лише якщо за результатами консультацій із органом, який надсилає запит, або іншими компетентними органами, яких стосується порушення, охоплене цим Регламентом, і орган, який надсилає запит, і запитуваний орган або всі відповідні компетентні органи погоджуються з тим, що призначений орган, імовірно, отримає необхідну інформацію або забезпечить припинення або заборону вчинення порушення принаймні настільки ж ефективно й дієво, наскільки це міг би зробити сам орган-доручитель.
2. Якщо орган, який надсилає запит, або інші компетентні органи, яких стосується порушення, охоплене цим Регламентом, вважають, що умови, визначені в параграфі 1, не виконані, вони повинні невідкладно в письмовій формі повідомити про це орган-доручителя із зазначенням причин, чому вони так вважають. Якщо орган-доручитель не поділяє такої думки, він може передати це питання Комісії, яка повинна невідкладно надати свій висновок з цього питання.
3. Орган-доручитель лишається зобов’язаним збирати необхідну інформацію чи вживати необхідних заходів із забезпечення виконання, якщо:
(a) призначений орган не зміг невідкладно отримати необхідну інформацію або забезпечити припинення чи заборону вчинення порушення, охопленого цим Регламентом; або
(b) компетентні органи, яких стосується порушення, охоплене цим Регламентом, не погоджуються з тим, що призначеному органу може бути надане доручення відповідно до параграфа 1.
4. Орган-доручитель повинен вживати всіх необхідних заходів для попередження розкриття інформації, на яку поширюються правила щодо конфіденційності та професійної і комерційної таємниці, встановлені у статті 33.
Стаття 8
Інформація і переліки
1. Кожна держава-член повинна невідкладно надавати Комісії зазначену нижче інформацію та повідомляти про будь-які зміни до неї:
(a) ідентифікаційні та контактні дані компетентних органів, єдиного контактного офісу, призначених органів та суб’єктів, які надають зовнішні попередження відповідно до статті 27(1); та
(b) інформацію про організацію, повноваження й обов’язки компетентних органів.
2. Комісія повинна вести й оновлювати на своєму вебсайті публічно доступний перелік компетентних органів, єдиних контактних офісів, призначених органів і суб’єктів, які надають зовнішні попередження відповідно до статті 27(1) або (2).
Стаття 9
Мінімальні повноваження компетентних органів
1. Кожен компетентний орган повинен мати мінімальні повноваження з розслідування та забезпечення виконання, визначені в параграфах 3, 4, 6 та 7 цієї статті, які є необхідними для застосування цього Регламенту, та здійснювати такі повноваження відповідно до статті 10.
2. Незважаючи на положення параграфа 1, держави-члени можуть вирішити не надавати всі повноваження кожному компетентному органу, за умови, що кожне з таких повноважень може здійснюватися дієво та мірою необхідності стосовно будь-якого порушення, охопленого цим Регламентом, відповідно до статті 10.
3. Компетентні органи повинні мати принаймні такі повноваження з розслідування:
(a) повноваження отримувати доступ до будь-яких відповідних документів, даних чи інформації, що пов’язані з охопленим цим Регламентом порушенням, у будь-якій формі чи в будь-якому форматі та незалежно від носія, на якому вони зберігаються, або від місця, де вони зберігаються;
(b) повноваження вимагати від будь-якого органу публічної влади, органу чи агентства в межах своєї держави-члена або від будь-якої фізичної чи юридичної особи надати будь-які відповідні інформацію, дані чи документи, у будь-якій формі чи в будь-якому форматі та незалежно від носія, на якому вони зберігаються, або від місця, де вони зберігаються, щоб установити, чи мало або має місце порушення, охоплене цим Регламентом, та з’ясувати деталі такого порушення, включно з відстеженням фінансових потоків і потоків даних, встановленням особи причетних до фінансових потоків і потоків даних та з’ясуванням інформації про банківський рахунок та про право власності на вебсайти;
(c) повноваження проводити необхідні виїзні інспекції, включно з повноваженням отримувати доступ до будь-яких приміщень, земель чи транспортних засобів, які торговець, якого стосується така інспекція, використовує для цілей, пов’язаних зі своєю комерційною, господарською, ремісничою або професійною діяльністю, або вимагати таких дій від інших органів публічної влади для вивчення, конфіскації, вилучення чи отримання копій інформації, даних чи документів, незалежно від носія, на якому вони зберігаються; повноваження конфісковувати будь-які інформацію, дані чи документи на необхідний період та мірою, необхідною для цілей інспекції; повноваження вимагати від будь-якого представника або члена персоналу торговця, якого стосується така інспекція, надати пояснення фактів, інформації, даних чи документів, пов’язаних із предметом інспекції, та документувати відповіді;
(d) повноваження купляти товари чи послуги як тестові покупки, за необхідності під вигаданим ім’ям, для виявлення порушень, охоплених цим Регламентом, та для отримання доказів, включно з повноваженням інспектувати, оглядати, вивчати, розбирати на частини чи тестувати товари або послуги.
4. Компетентні органи повинні мати принаймні такі повноваження із забезпечення виконання:
(a) повноваження ухвалювати проміжні інструменти для уникнення ризику завдання серйозної шкоди колективним інтересам споживачів;
(b) повноваження домагатися отримання чи прийняття від торговця, відповідального за вчинення порушення, охопленого цим Регламентом, гарантії припинення вчинення такого порушення;
(c) повноваження отримувати від торговця, з ініціативи торговця, додаткові гарантії відшкодування для споживачів, які зазнали впливу заявленого порушення, охопленого цим Регламентом, або, у відповідних випадках, домагатися отримання від торговця гарантій того, що торговець пропонуватиме споживачам, які зазнали впливу заявленого порушення, адекватне відшкодування за таке порушення;
(d) у відповідних випадках повноваження належними засобами інформувати споживачів, які заявили про те, що вони зазнали шкоди в результаті порушення, охопленого цим Регламентом, про способи отримання компенсації відповідно до національного права;
(e) повноваження видавати в письмовій формі припис торговцю з вимогою припинити вчинення порушення, охопленого цим Регламентом;
(f) повноваження забезпечувати припинення або заборону вчинення порушень, охоплених цим Регламентом;
(g) за відсутності будь-яких інших дієвих засобів забезпечити припинення або заборону вчинення порушення, охопленого цим Регламентом, та для уникнення ризику завдання серйозної шкоди колективним інтересам споживачів:
(i) повноваження вилучати контент з онлайнового інтерфейсу або обмежувати доступ до нього чи вимагати чіткого відображення попередження для споживачів у момент їхнього доступу до онлайнового інтерфейсу;
(ii) повноваження вимагати від провайдера послуг хостингу вилучити онлайновий інтерфейс, заблокувати чи обмежити доступ до нього; або
(iii) у відповідних випадках повноваження вимагати від реєстрів чи реєстраторів доменів вилучити доменне ім’я з повного кваліфікацією та дозволити відповідному компетентному органу зареєструвати його;
у тому числі звернувшись до третьої сторони чи іншого органу публічної влади з вимогою вжити таких заходів;
(h) повноваження застосовувати санкції, такі як штрафи або періодичні штрафні платежі, за порушення, охоплені цим Регламентом, за невиконання будь-якого рішення, припису, проміжного заходу, гарантії торговця чи будь-якого іншого заходу, застосованого відповідно до цього Регламенту.
Санкції, згадані в пункті (h), повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними відповідно до вимог законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів. Зокрема, потрібно належним чином враховувати, залежно від випадку, характер, тяжкість і тривалість відповідного порушення.
5. Повноваження застосовувати санкції, такі як штрафи або періодичні штрафні платежі, за порушення, охоплені цим Регламентом, стосуються будь-якого порушення законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів, якщо відповідний правовий акт Союзу з переліку в додатку передбачає такі санкції. Це не обмежує повноваження національних органів відповідно до національного права застосовувати санкції, такі як адміністративні чи інші штрафи або періодичні штрафні платежі, у випадках, коли правові акти Союзу з переліку в додатку не передбачають санкцій.
6. Компетентні органи повинні мати повноваження розпочинати розслідування чи порушувати провадження з власної ініціативи для забезпечення припинення або заборони вчинення порушень, охоплених цим Регламентом.
7. Компетентні органи можуть публікувати будь-яке остаточне рішення, гарантії торговця чи приписи, видані відповідно до цього Регламенту, включно з публікацією ідентифікаційних даних торговця, відповідального за вчинення порушення, охопленого цим Регламентом.
8. У відповідних випадках компетентні органи можуть консультуватися з організаціями споживачів, асоціаціями торговців, призначеними органами чи іншими відповідними особами, незалежно від дієвості запропонованих гарантій щодо припинення порушення, охопленого цим Регламентом.
Стаття 10
Здійснення мінімальних повноважень
1. Повноваження, визначені у статті 9, здійснюють або:
(a) безпосередньо компетентними органами в рамках їхніх власних повноважень;
(b) у відповідних випадках шляхом звернення до інших компетентних органів чи інших органів публічної влади;
(c) у відповідних випадках шляхом надання відповідного доручення призначеним органам; або
(d) шляхом звернення до суду, уповноваженого видати необхідне рішення, в тому числі, у відповідних випадках, шляхом подання апеляції, якщо вимогу ухвалення необхідного рішення не було задоволено.
2. Здійснення та реалізація повноважень, визначених у статті 9, для застосування цього Регламенту повинні бути пропорційними і відповідати праву Союзу і національному праву, в тому числі застосовним процедурним запобіжникам та принципам Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу. Інструменти щодо розслідування та забезпечення виконання, ухвалені для застосування цього Регламенту, повинні відповідати характеру й сукупній фактичній чи потенційній шкоді від порушення законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів.
ГЛАВА III
МЕХАНІЗМ ВЗАЄМНОЇ ДОПОМОГИ
Стаття 11
Запити про надання інформації
1. На запит органу, який надсилає запит, запитуваний орган повинен невідкладно та в будь-якому випадку протягом 30 днів, якщо не погоджено інше, надати органу, який надсилає запит, будь-яку релевантну інформацію, необхідну для встановлення того, чи мало або має місце порушення в межах Союзу, та для забезпечення припинення такого порушення.
2. Запитуваний орган повинен провести належні та необхідні розслідування або вжити будь-яких інших необхідних або належних заходів, щоб зібрати інформацію, що вимагається. За необхідності такі розслідування проводять із допомогою інших органів публічної влади чи призначених органів.
3. На запит органу, який надсилає запит, запитуваний орган може дозволити посадовим особам органу, який надсилає запит, супроводжувати посадових осіб запитуваного органу в ході їхніх розслідувань.
Стаття 12
Запити про вжиття заходів із забезпечення виконання
1. На запит органу, який надсилає запит, запитуваний орган повинен вжити всіх необхідних і пропорційних заходів із забезпечення виконання для забезпечення припинення чи заборони вчинення порушення в межах Союзу шляхом здійснення повноважень, визначених у статті 9, та будь-яких додаткових повноважень, наданих йому відповідно до національного права. Запитуваний орган повинен визначити належні заходи із забезпечення виконання, потрібні для забезпечення припинення або заборони вчинення порушення в межах Союзу, і вжити їх невідкладно та не пізніше ніж через 6 місяців після отримання відповідного запиту, крім випадку, коли він повідомляє конкретні причини продовження такого періоду. У відповідних випадках запитуваний орган повинен застосувати санкції, такі як штрафи чи періодичні штрафні платежі, до торговця, відповідального за вчинення порушення в межах Союзу. Запитуваний орган може отримувати від торговця, з ініціативи торговця, додаткові гарантії відшкодування для споживачів, які зазнали впливу заявленого порушення в межах Союзу, або, у відповідних випадках, може домагатися отримання від торговця гарантій того, що торговець пропонуватиме споживачам, які зазнали впливу заявленого порушення, адекватне відшкодування за таке порушення.
2. Запитуваний орган повинен регулярно інформувати орган, який надсилає запит, про кроки й заходи, яких він ужив або які має намір ужити. Запитуваний орган повинен використовувати електронну базу даних, передбачену у статті 35, щоб невідкладно повідомляти орган, який надсилає запит, компетентні органи інших держав-членів та Комісію про вжиті заходи та про вплив таких заходів на порушення в межах Союзу, в тому числі таку інформацію:
(a) чи були вжиті проміжні заходи;
(b) чи припинено вчинення порушення;
(c) чи ухвалено інструменти та чи такі інструменти імплементовано;
(d) міра, якою споживачам, які зазнали впливу заявленого порушення, запропонували гарантії відшкодування.
Стаття 13
Процедура подання запитів про взаємну допомогу
1. Із поданням запиту про взаємну допомогу орган, який надсилає запит, надає необхідну інформацію, яка дасть змогу запитуваному органу виконати такий запит, включно з будь-якими необхідними доказами, що можуть бути отримані лише в державі-члені органу, який надсилає запит.
2. Орган, який надсилає запит, надсилає такі запити про взаємну допомогу єдиному контактному офісу держави-члена запитуваного органу та єдиному контактному офісу держави-члена органу, який надсилає запит, для отримання інформації. Єдиний контактний офіс держави-члена запитуваного органу невідкладно передає такі запити відповідному компетентному органу.
3. Запити про взаємну допомогу та всю пов’язану з ними комунікацію оформлюють у письмовому вигляді з використанням стандартних форм та передають електронними засобами через електронну базу даних, передбачену у статті 35.
4. Відповідні компетентні органи домовляються, які мови використовуватимуться для складання запитів про взаємну допомогу та для будь-якої пов’язаної з ними комунікації.
5. Якщо неможливо домовитися стосовно мов, запити про взаємну допомогу надсилають офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена органу, який надсилає запит, а відповіді - офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена запитуваного органу. У такому разі кожен компетентний орган відповідає за необхідні переклади запитів, відповідей та інших документів, які він отримує від іншого компетентного органу.
6. Запитуваний орган відповідає безпосередньо як органу, який надсилає запит, так і єдиним контактним офісам держав-членів органу, який надсилає запит, та запитуваного органу.
Стаття 14
Відмова виконувати запит про взаємну допомогу
1. Запитуваний орган може відмовити у виконанні запиту про надання інформації відповідно до статті 11 за наявності однієї або декількох із зазначених нижче умов:
(a) за результатами консультації з органом, який надсилає запит, виявилося, що запитана інформація не потрібна органу, який надсилає запит, для встановлення того, чи мало або має місце порушення в межах Союзу, або встановлення того, чи існує обґрунтована підозра щодо можливості такого порушення;
(b) орган, який надсилає запит, не погоджується з тим, що на запитану інформацію поширюються правила щодо конфіденційності та професійної і комерційної таємниці, встановлені у статті 33;
(c) стосовно того самого торговця у зв’язку з тим самим порушенням у межах Союзу вже ініційовано кримінальні розслідування чи відкрито судові провадження в судових органах держави-члена запитуваного органу чи органу, який надсилає запит.
2. Запитуваний орган може відмовити у виконанні запиту про вжиття заходів із забезпечення виконання відповідно до статті 12, якщо, за результатами консультації із органом, який надсилає запит, виявиться, що існує одна або декілька із зазначених нижче умов:
(a) у зв’язку з тим самим порушенням у межах Союзу та стосовно того самого торговця вже ініційовано кримінальні розслідування чи відкрито судові провадження в судових органах держави-члена запитуваного органу, або стосовно них уже видано судове рішення, судовий припис, чи справу стосовно них уже врегульовано в судовому порядку іншим чином;
(b) уже ініційовано здійснення необхідних повноважень щодо забезпечення виконання або вже ухвалено адміністративне рішення стосовно того самого порушення в межах Союзу та того самого торговця в державі-члені запитуваного органу з метою забезпечення швидкого й дієвого припинення чи заборони вчинення порушення в межах Союзу;
(c) за результатами належного розслідування запитуваний орган дійшов висновку про те, що порушення в межах Союзу не мало місця;
(d) запитуваний орган дійшов висновку про те, що орган, який надсилає запит, не надав інформації, яка є необхідною відповідно до статті 13(1);
(e) запитуваний орган прийняв гарантії, запропоновані торговцем щодо припинення вчинення порушення в межах Союзу протягом встановленого строку, і такий строк минув.
Однак запитуваний орган повинен виконати запит про вжиття заходів із забезпечення виконання відповідно до статті 12, якщо торговець не виконує прийнятих гарантій протягом строку, згаданого в пункті (е) першого підпараграфа.
3. Запитуваний орган інформує орган, який надсилає запит, та Комісію про будь-яку відмову виконувати запит про взаємну допомогу із зазначенням причин такої відмови.
4. Якщо орган, який надсилає запит, та запитуваний орган не можуть дійти згоди, або орган, який надсилає запит, або запитуваний орган може звернутися з цим питанням до Комісії, яка повинна невідкладно надати свій висновок з цього питання. Якщо питання не адресовано Комісії, Комісія, ти не менше, може видати висновок з власної ініціативи. Для видачі такого висновку Комісія може запитати релевантні інформацію й документи, якими обмінювалися орган, який надсилає запит, та запитуваний орган.
5. Комісія здійснює моніторинг функціонування механізму взаємної допомоги та дотримання компетентними органами процедур і строків для опрацювання запитів про взаємну допомогу. Комісія повинна мати доступ до запитів про взаємну допомогу та до інформації й документів, якими обмінювалися орган, який надсилає запит, та запитуваний орган.
6. У відповідних випадках Комісія може видавати настанови й надавати рекомендації державам-членам для забезпечення дієвого й ефективного функціонування механізму взаємної допомоги.
ГЛАВА IV
КООРДИНОВАНІ МЕХАНІЗМИ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ СТОСОВНО ШИРОКО РОЗПОВСЮДЖЕНИХ ПОРУШЕНЬ ТА ШИРОКО РОЗПОВСЮДЖЕНИХ ПОРУШЕНЬ У МАСШТАБАХ СОЮЗУ
Стаття 15
Процедура погодження рішень між державами-членами
У питаннях, охоплених цією главою, відповідні компетентні органи повинні діяти на основі консенсусу.
Стаття 16
Загальні принципи співпраці
1. Якщо існує обґрунтована підозра щодо того, що має місце вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення у масштабах Союзу, компетентні органи, яких стосується таке порушення, та Комісія повинні невідкладно інформувати одне одного та єдині контактні офіси, яких стосується таке порушення, шляхом надання попереджень відповідно до статті 26.
2. Компетентні органи, яких стосується широко розповсюджене порушення або широко розповсюджене порушення у масштабах Союзу, повинні координувати заходи з розслідування і забезпечення виконання, яких вони вживають для усунення таких порушень. Вони повинні невідкладно обмінюватися всіма необхідними доказами та інформацією та надавати один одному та Комісії будь-яку необхідну допомогу.
3. Компетентні органи, яких стосується широко розповсюджене порушення або широко розповсюджене порушення у масштабах Союзу, повинні забезпечити збирання всіх необхідних доказів та інформації та вжиття всіх необхідних заходів із забезпечення виконання для забезпечення припинення або заборони вчинення такого порушення.
4. Без обмеження параграфа 2 цей Регламент не впливає на діяльність із розслідування та забезпечення виконання на національному рівні, здійснювану компетентними органами стосовно того самого порушення з боку того самого торговця.
5. У відповідних випадках компетентні органи можуть запросити посадових осіб Комісії та інших супровідних осіб, уповноважених Комісією, взяти участь у координованих розслідуваннях, діях із забезпечення виконання та інших заходах, охоплених цією главою.
Стаття 17
Початок виконання координованої дії та призначення координатора
1. Якщо існує обґрунтована підозра щодо широко розповсюдженого порушення, компетентні органи, яких стосується таке порушення, повинні розпочати виконання координованої дії на основі домовленості між собою. Про початок виконання координованої дії повинно бути невідкладно повідомлено єдині контактні офіси, яких стосується таке порушення, та Комісію.
2. Компетентні органи, яких стосується потенційне широко розповсюджене порушення, призначають один компетентний орган, якого стосується таке потенційне широко розповсюджене порушення, координатором. Якщо такі компетентні органи не можуть досягти згоди щодо такого призначення, роль координатора приймає на себе Комісія.
3. Якщо Комісія має обґрунтовану підозру щодо широко розповсюдженого порушення в масштабах Союзу, вона повинна невідкладно повідомити про це компетентні органи та єдині контактні офіси, яких стосується таке заявлене порушення, відповідно до статті 26. Комісія повинна вказати в такому повідомленні підстави, які виправдовують можливу координовану дію. Компетентні органи, яких стосується заявлене широко розповсюджене порушення в масштабах Союзу, повинні провести належні розслідування на основі інформації, яка їм доступна або до якої вони можуть легко отримати доступ. Компетентні органи, яких стосується заявлене широко розповсюджене порушення в масштабах Союзу, повинні повідомляти про результати таких розслідувань інші компетентні органи, єдині контактні офіси, яких стосується таке порушення, та Комісію відповідно до статті 26 протягом 1 місяця з дати повідомлення від Комісії. Якщо в результаті таких розслідувань виявиться, що може мати місце широко розповсюджене порушення в масштабах Союзу, компетентні органи, яких стосується таке порушення, повинні розпочати здійснення координованої дії та вжити заходів, визначених у статті 19, а також, у відповідних випадках, заходів, визначених у статтях 20 та 21.
4. Координовані дії, згадані в параграфі 3, координує Комісія.
5. Компетентний орган повинен долучитися до виконання координованої дії, якщо в ході виконання такої координованої дії виявиться, що компетентного органу стосується широко розповсюджене порушення або широко розповсюджене порушення в масштабах Союзу.
Стаття 18
Причини відмови від участі в координованій дії
1. Компетентний орган може відмовитися брати участь у координованій дії з будь-якої із зазначених нижче причин:
(a) стосовно того самого торговця у зв’язку з тим самим порушенням уже ініційоване кримінальне розслідування або судове провадження, видано судове рішення, врегульовано питання в судовому порядку в державі-члені такого компетентного органу;
(b) уже ініційовано здійснення необхідних повноважень щодо забезпечення виконання до видачі попередження, згаданого у статті 17(3), або вже ухвалено адміністративне рішення стосовно того самого торговця у зв’язку з тим самим порушенням у державі-члені такого компетентного органу з метою забезпечення швидкого й дієвого припинення чи заборони вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення в масштабах Союзу.
(c) за результатами належного розслідування виявилося, що фактичний або потенційний вплив заявленого широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення в масштабах Союзу в державі-члені такого компетентного органу є незначним, а тому такому компетентному органу не потрібно ухвалювати жодних інструментів із забезпечення виконання;
(d) відповідне широко розповсюджене порушення або широко розповсюджене порушення в масштабах Союзу не мало місце в державі-члені такого компетентного органу, а тому такому компетентному органу не потрібно ухвалювати жодних інструментів із забезпечення виконання;
(e) компетентний орган прийняв гарантії, запропоновані торговцем, відповідальним за вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення в масштабах Союзу, щодо припинення вчинення такого порушення в державі-члені такого компетентного органу, і такі гарантії реалізовано, а тому такому компетентному органу не потрібно ухвалювати жодних інструментів із забезпечення виконання.
2. Якщо компетентний орган відмовляється брати участь у координованій дії, він повинен невідкладно поінформувати Комісію та інші компетентні органи та єдині контактні офіси, яких стосується широко розповсюджене порушення або широко розповсюджене порушення в масштабах Союзу про своє рішення із зазначенням причин для такого рішення та наданням будь-яких необхідних підтвердних документів.
Стаття 19
Заходи з розслідування в рамках координованих дій
1. Компетентні органи, яких стосується координована дія, повинні забезпечувати проведення розслідувань та інспекцій у дієвий, ефективний і координований спосіб. Вони повинні домагатися, одночасно один із одним, проведення розслідувань та інспекцій та, мірою, якою це дозволяє національне процесуальне право, застосування проміжних заходів.
2. За потреби може використовуватися механізм взаємної допомоги відповідно до глави III, зокрема для збирання необхідних доказів та іншої інформації від держав-членів, що не є державами-членами, яких стосується координована дія, або для забезпечення того, щоб відповідний торговець не міг обійти заходи із забезпечення виконання.
3. У відповідних випадках компетентні органи, яких стосується координована дія, визначають результат розслідування та оцінювання широко розповсюдженого порушення або, залежно від випадку, широко розповсюдженого порушення в масштабах Союзу, у спільній позиції, погодженій між ними.
4. Крім випадків, коли між компетентними органами, яких стосується координована дія, погоджено інше, координатор повинен повідомити спільну позицію торговцю, відповідальному на вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення в масштабах Союзу.
Торговцю, відповідальному на вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення в масштабах Союзу, повинна бути надана можливість бути заслуханим із питань, які становлять частину спільної позиції.
5. У відповідних випадках та без обмеження статті 15 чи правил щодо конфіденційності та професійної і комерційної таємниці, встановлених у статті 33, компетентні органи, яких стосується координована дія, повинні ухвалити рішення опублікувати спільну позиції або її частини на своїх вебсайтах і можуть запитати думку організацій споживачів, асоціацій торговців та інших відповідних сторін. Комісія публікує спільну позицію або її частини на своєму вебсайті за погодженням із відповідними компетентними органами.
Стаття 20
Гарантії у координованих діях
1. На основі спільної позиції, ухваленої відповідно до статті 19(3), компетентні органи, яких стосується координована дія, можуть спонукати торговця, відповідального на вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення в масштабах Союзу, запропонувати протягом встановленого строку гарантії щодо припинення вчинення такого порушення. Торговець також може з власної ініціативи запропонувати гарантії щодо припинення вчинення такого порушення або запропонувати гарантії відшкодування для споживачів, які зазнали впливу такого порушення.
2. У відповідних випадках та без обмеження правил щодо конфіденційності та професійної і комерційної таємниці, встановлених у статті 33, компетентні органи, яких стосується координована дія, можуть опублікувати гарантії, запропоновані торговцем, відповідальним за вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення у масштабах Союзу, на своєму вебсайті або, залежно від випадку, Комісія може опублікувати гарантії, запропоновані таким торговцем, на своєму вебсайті, якщо цього вимагають відповідні компетентні органи. Компетентні органи та Комісія можуть запитати думку організацій споживачів, асоціацій торговців та інших відповідних сторін.
3. Компетентні органи, яких стосується координована дія, оцінюють запропоновані гарантії та повідомляють про результат такого оцінювання торговцю, відповідальному за вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення у масштабах Союзу та, у відповідних випадках, якщо торговець запропонував гарантії відшкодування, вони інформують про це споживачів, які заявляють про шкоду, завдану їм внаслідок такого порушення. Якщо гарантії є пропорційними і достатніми для забезпечення припинення вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення в масштабах Союзу, компетентні органи приймають такі гарантії та встановлюють строк, протягом якого такі гарантії повинні бути реалізовані.
4. Компетентні органи, яких стосується координована дія, повинні здійснювати моніторинг реалізації гарантій. Зокрема, вони повинні забезпечувати, щоб торговець, відповідальний за вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення в масштабах Союзу, регулярно звітував координатору про прогрес у реалізації гарантій. Компетентні органи, яких стосується координована дія, можуть, у відповідних випадках, запитати думку організацій споживачів та експертів, щоб перевірити, чи кроки, здійснені торговцем, відповідають гарантіям.
Стаття 21
Заходи із забезпечення виконання в рамках координованих дій
1. Компетентні органи, яких стосується координована дія, у власних юрисдикціях повинні вжити всіх необхідних заходів із забезпечення виконання стосовно торговця, відповідального за вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення у масштабах Союзу, щоб забезпечити припинення або заборону вчинення такого порушення.
У відповідних випадках вони застосовують санкції, такі як штрафи чи періодичні штрафні платежі, до торговця, відповідального за вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення у масштабах Союзу. Компетентні органи можуть отримувати від торговця, з ініціативи торговця, додаткові гарантії відшкодування для споживачів, які зазнали впливу заявленого широко розповсюдженого порушення або заявленого широко розповсюдженого порушення у масштабах Союзу, або, у відповідних випадках, можуть домагатися отримання від торговця гарантій того, що торговець пропонуватиме споживачам, які зазнали впливу заявленого порушення, адекватне відшкодування за таке порушення.
Заходи із забезпечення виконання, зокрема, доцільні в таких випадках:
(a) необхідно негайно вжити заходу із забезпечення виконання, щоб забезпечити швидше й дієве припинення або заборону вчинення порушення;
(b) малоймовірно, що порушення припиниться в результаті реалізації гарантій, запропонованих торговцем, відповідальним за вчинення такого порушення;
(c) торговець, відповідальний за вчинення порушення, не запропонував гарантій до закінчення строку, встановленого відповідними компетентними органами;
(d) гарантії, запропоновані торговцем, відповідальним за вчинення порушення, є недостатніми для забезпечення припинення порушення або, залежно від випадку, для відшкодування споживачам шкоди, заподіяної їм у результаті порушення; або
(e) торговець, відповідальний за вчинення порушення, не реалізував гарантії щодо припинення порушення або, залежно від випадку, щодо відшкодування споживачам шкоди, заподіяної їм у результаті порушення, протягом строку, згаданого у статті 20(3).
2. Заходи із забезпечення виконання відповідно до параграфа 1 повинні здійснюватися у дієвий, ефективний і координований спосіб для забезпечення припинення або заборони вчинення широко розповсюдженого порушення або широко розповсюдженого порушення у масштабах Союзу.
Компетентні органи, яких стосується координована дія, повинні домагатися вжиття заходів із забезпечення виконання одночасно в державах-членах, яких стосується порушення.
Стаття 22
Завершення координованих дій
1. Координовані дії завершують, якщо компетентні органи, яких стосується координована дія, дійдуть висновку про те, що широко розповсюджене порушення або широко розповсюджене порушення у масштабах Союзу припинилося, що відповідні держави-члени його заборонили або що таке порушення не мало місце.
2. Координатор повинен невідкладно повідомити Комісію та, залежно від випадку, компетентні органи і єдині контактні офіси держав-членів, яких стосується координована дія, про завершення координованої дії.
1. Координатор, призначений відповідно до статті 17 або 29, повинен, зокрема:
(a) забезпечувати належне та своєчасне інформування всіх відповідних компетентних органів та Комісії про хід розслідування або про прогрес здійснення дії із забезпечення виконання, залежно від випадку, а також про будь-які очікувані наступні кроки та інструменти, які планується ухвалити;
(b) координувати заходи з розслідування, яких вживають відповідні компетентні органи відповідно до цього Регламенту, та здійснювати їх моніторинг;
(c) координувати підготовку та розповсюдження всіх необхідних документів серед відповідних компетентних органів та Комісії;
(d) підтримувати взаємодію з торговцем та іншими сторонами, яких стосуються заходи з розслідування або забезпечення виконання, залежно від випадку, крім випадків, коли відповідними компетентними органами та координатором погоджено інше;
(e) у відповідних випадках координувати оцінювання, консультації та моніторинг з боку відповідних компетентних органів, а також інші кроки, необхідні для опрацювання та реалізації гарантій, запропонованих відповідними торговцями;
(f) у відповідних випадках координувати інструменти забезпечення виконання, ухвалені відповідними компетентними органами;
(g) координувати запити про взаємну допомогу, подані відповідними компетентними органами відповідно до глави III.
2. Координатор не несе відповідальності за дії чи бездіяльність відповідних компетентних органів, якщо вони користуються повноваженнями, визначеними у статті 9.
3. Якщо координовані дії стосуються широко розповсюджених порушень або широко розповсюджених порушень у масштабах Союзу стосовно правових актів Союзу, згаданих у статті 2(10), координатор звертається до Європейського органу банківського нагляду з проханням виконати роль спостерігача.
1. Відповідні компетентні органи погоджують мови, які такі компетентні органи повинні використовувати для повідомлень, а також для всієї іншої комунікації, яка охоплена цією главою та пов’язана з координованими діями й перевірками.
2. Якщо відповідні компетентні органи не можуть дійти згоди, повідомлення та іншу комунікацію надсилають офіційною мовою або однією з офіційних мов держави-члена, яка надсилає повідомлення або іншу комунікацію. У такому разі за необхідності кожен відповідний компетентний орган відповідає за переклад повідомлень, комунікації та інших документів, які він отримує від інших компетентних органів.
Стаття 25
Положення щодо мов комунікації з торговцями
Для цілей процедур, визначених у цій главі, торговець має право комунікувати офіційною мовою або однією з офіційних мов, які для офіційних цілей використовує держава-член, в якій торговець має осідок або в якій він проживає.
ГЛАВА V
ДІЯЛЬНІСТЬ НА РІВНЯ СОЮЗУ
1. Компетентний орган повинен невідкладно повідомляти Комісію, інші компетентні органи та єдині контактні офіси про будь-яку обґрунтовану підозру щодо того, що на його території має місце порушення, охоплене цим Регламентом, яке може вплинути на інтереси споживачів в інших державах-членах.
2. Комісія повинна невідкладно повідомляти відповідні компетентні органи та єдині контактні офіси про будь-яку обґрунтовану підозру щодо фактичного вчинення порушення, охопленого цим Регламентом.
3. Надаючи повідомлення, тобто надаючи попередження, відповідно до параграфів 1 та 2, компетентний орган або Комісія повинні надати інформацію про охоплене цим Регламентом порушення, щодо якого існує підозра, та, зокрема, за наявності:
(a) опис дії чи бездіяльності, що становить порушення;
(b) дані про продукт чи послугу, якого/якої стосується порушення;
(c) назви держав-членів, яких стосується або може стосуватися порушення;
(d) ідентифікаційні дані торговця чи торговців, які є відповідальними за вчинення порушення або яких підозрюють у вчиненні порушення;
(e) інформація про правову основу для можливих дій із покликанням на національне право та відповідні положення правових актів Союзу з переліку в додатку;
(f) опис будь-яких судових проваджень, заходів із забезпечення виконання чи інших заходів, вжитих стосовно порушення, із зазначенням їхніх дат і тривалості, а також стану виконання;
(g) ідентифікаційні дані компетентних органів, які ініціюють судове провадження та вживають інших заходів.
4. Надаючи попередження, компетентний орган може звернутися з проханням до компетентних органів та відповідних єдиних контактних офісів в інших державах-членах та до Комісії або Комісія може звернутися з проханням до компетентних органів та відповідних єдиних контактних офісів в інших державах-членах перевірити, чи, на основі інформації, якою володіють відповідні компетентні органи чи Комісія або до якої вони можуть легко отримати доступ відповідно, існують на території таких держав-членів підозри щодо подібних порушень або чи вже були вжиті в таких державах-членах будь-які заходи із забезпечення відповідності стосовно таких порушень. Такі компетентні органи інших держав-членів і Комісія повинні невідкладно надати відповідь.
Стаття 27
Зовнішні попередження
1. Кожна держава-член повинна, крім випадків, коли це було би невиправдано, уповноважити призначені органи, центри Європейської мережі споживчих центрів, організації та асоціації споживачів і, у відповідних випадках, асоціації торговців, які мають необхідні експертні знання, надавати попередження компетентним органам відповідних держав-членів та Комісії про підозру щодо порушень, охоплених цим Регламентом, та надавати їм наявну інформацію, визначену у статті 26(3) («зовнішнє попередження»). Кожна держава-член повинна невідкладно надавати Комісії перелік таких суб’єктів та повідомляти про будь-які зміни в ньому.
2. Комісія, за результатами консультацій із державами-членами, повинна уповноважити асоціації, що представляють споживачів та, залежно від випадку, торговців, інтереси на рівні Союзу, надавати зовнішнє попередження.
3. Компетентні органи не зобов’язані ініціювати процедуру чи виконувати будь-які дії у відповідь на зовнішнє попередження. Суб’єкти, які надають зовнішні попередження, повинні забезпечувати правильність, актуальність і точність надаваної інформації та повинні невідкладно виправляти повідомлену інформацію чи вилучати її, залежно від випадку.
Стаття 28
Обмін іншою інформацією, яка є релевантною для виявлення порушень
Мірою, необхідною для досягнення цілі цього Регламенту, компетентні органи повинні, через електронну базу даних, згадану у статті 35, невідкладно повідомляти Комісію та відповідні компетентні органи держав-членів про будь-які заходи, яких вони вжили для усунення порушення, охопленого цим Регламентом, у межах своєї юрисдикції, якщо вони мають підозру щодо того, що таке порушення може вплинути на інтереси споживачів в інших державах-членах.
1. Компетентні органи можуть ухвалити рішення про проведення перевірок, щоб переконатися в дотриманні законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів або виявити порушення такого законодавства. Крім випадків, коли залучені компетентні органи домовилися про інше, такі перевірки координує Комісія.
2. При проведенні перевірок залучені компетентні органи можуть використовувати повноваження з розслідування, визначені у статті 9(3), та будь-які інші повноваження, надані їм згідно з національним правом.
3. Компетентні органи можуть запросити призначені органи, посадових осіб Комісії та інших супровідних осіб, уповноважених Комісією, взяти участь у перевірках.
Стаття 30
Координування іншої діяльності, яка сприяє розслідуванню та забезпеченню виконання
1. Мірою, необхідною для досягнення цілі цього Регламенту, держави-члени повинні інформувати одна одну та Комісію про свою діяльність у таких сферах:
(a) навчання своїх посадових осіб, залучених до застосування цього Регламенту;
(b) збирання, класифікування даних про скарги споживачів та обмін такими даними;
(c) розвиток галузевих мереж посадових осіб;
(d) розвиток інформаційних та комунікаційних інструментів; та
(e) у відповідних випадках розроблення стандартів, методологій і настанов щодо застосування цього Регламенту.
2. Мірою, необхідною для досягнення цілі цього Регламенту, держави-члени можуть координувати та спільно організовувати діяльність у сферах, згаданих у параграфі 1.
Стаття 31
Обмін посадовими особами між компетентними органами
1. Компетентні органи можуть брати участь в обміні схемами посадових осіб із інших держав-членів для покращення співпраці. Компетентні органи повинні вживати необхідних заходів для того, щоб надавати посадовим особам із інших держав-членів можливість відігравати дієву роль у діяльності компетентного органу. Для цього таких посадових осіб уповноважують виконувати обов’язки, доручені їм приймаючим компетентним органом відповідно до законів своєї держави-члена.
2. У рамках такого обміну до цивільної та кримінальної відповідальності посадової особи застосовні ті самі правила, що й до цивільної та кримінальної відповідальності посадових осіб приймаючого компетентного органу. Посадові особи з інших держав-членів повинні дотримуватися професійних стандартів та належних внутрішніх правил поведінки приймаючого компетентного органу. Такі правила поведінки повинні забезпечувати, зокрема, захист фізичних осіб стосовно опрацювання персональних даних, процедурної справедливості та належного дотримання правил щодо конфіденційності та професійної і комерційної таємниці, встановлених у статті 33.
Стаття 32
Міжнародна співпраця
1. Мірою, необхідною для досягнення цілі цього Регламенту, Союз повинен співпрацювати з третіми країнами та з компетентними міжнародними організаціями у сферах, охоплених цим Регламентом, щоб захистити інтереси споживачів. Союз і відповідні треті країни можуть укладати договори, що визначають положення щодо співпраці, в тому числі встановлення механізмів взаємної допомоги, обміну конфіденційною інформацією та програмами обміну персоналом.
2. У договорах, які укладають Союз і треті країни щодо співпраці та взаємної допомоги для захисту та зміцнення інтересів споживачів, повинні враховуватися відповідні правила щодо захисту даних, застосовні до передавання персональних даних третім країнам.
3. Якщо компетентний орган отримує інформацію, яка є потенційно релевантною для компетентних органів інших держав-членів, від органу третьої країни, він повинен передати таку інформацію таким компетентним органам у частині, в якій це дозволено відповідно до будь-яких застосовних двосторонніх договорів про допомогу з такою третьою країною, та якщо така інформація відповідає праву Союзу щодо захисту фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних.
4. Інформація, передана відповідно до цього Регламенту, також може бути передана компетентним органом органу третьої країни відповідно до двостороннього договору про допомогу з такою третьою країною, за умови отримання схвалення від компетентного органу, який первісно передав таку інформацію, а також якщо це відповідає праву Союзу щодо захисту фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних.
Стаття 33
використання та розкриття інформації та професійна й комерційна таємниці
1. Інформація, зібрана компетентними органами та Комісією або передана компетентним органам та Комісії в ході застосування цього Регламенту, повинна використовуватися виключно для цілей забезпечення дотримання законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів.
2. Інформацію, згадану в параграфі 1, вважають конфіденційною, і її повинні використовувати та розкривати з належним урахуванням комерційних інтересів фізичної або юридичної особи, включно з комерційними таємницями та інтелектуальною власністю.
3. Тим не менше, компетентні органи можуть, за результатами консультацій із компетентним органом, який надав інформацію, розкрити таку інформацію, яка є необхідною для:
(a) доведення вчинення порушень, охоплених цим Регламентом; або
(b) забезпечення припинення або заборони вчинення порушень, охоплених цим Регламентом.
Стаття 34
Використання доказів і результатів розслідування
Компетентні органи можуть використовувати як докази будь-які передані інформацію, документи, висновки, звіти, засвідчені копії або розвідувальні дані на тій само основі, що й подібні документи, отримані в їхній власній державі-члені, незалежно від носія, на якому вони зберігаються.
Стаття 35
Електронна база даних
1. Комісія повинна створити та вести електронну базу даних усієї комунікації між компетентними органами, єдиними контактними офісами та Комісією відповідно до цього Регламенту. Уся інформація, надіслана засобами такої електронної бази даних, повинна зберігатися та опрацьовуватися в такій електронній базі даних. До такої бази даних повинні мати прямий доступ компетентні органи, єдині контактні офіси та Комісія.
2. Інформація, надавана суб’єктами, що надають зовнішні попередження відповідно до статті 27(1) або (2), зберігається та опрацьовується в електронній базі даних. Однак такі суб’єкти не повинні мати доступу до такої бази даних.
3. Якщо компетентний орган, призначений орган або суб’єкт, що надає зовнішнє попередження відповідно до статті 27(1) або (2), встановлює, що зрештою попередження щодо порушення, надане відповідно до статті 26 або 27, виявилося необгрунтованим, він відкликає таке попередження. Комісія повинна невідкладно вилучати релевантну інформацію з бази даних та інформувати сторін про причини такого вилучення.
Дані, пов’язані з порушенням, зберігають в електронній базі даних протягом періоду, який є не довшим за необхідний для цілей, для яких такі дані були зібрані та опрацьовані, і який у будь-якому випадку не перевищує 5 років із дня, коли:
(a) запитуваний орган повідомляє Комісії відповідно до статті 12(2) про припинення вчинення порушення в межах Союзу;
(b) координатор повідомляє про завершення координованої дії відповідно до статті 22(1); або
(c) інформацію внесено в базу даних у всіх інших випадках.
4. Комісія повинна ухвалювати імплементаційні акти, що встановлюють процедурні й операційні механізми функціонування електронної бази даних. Такі імплементаційні акти повинні бути ухвалені відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 38(2).
Стаття 36
Відмова від відшкодування витрат
1. Держави-члени відмовляються від усіх вимог про відшкодування витрат, зазнаних у ході застосування цього Регламенту.
2. Незважаючи на положення параграфа 1, що стосується запитів про вжиття заходів із забезпечення виконання відповідно до статті 12, держава-член органу, який надсилає запит, повинна залишатися відповідальною перед державою-членом запитуваного органу за будь-які витрати або будь-які втрати, виниклі внаслідок вжиття заходів, які суд відхилив та визнав необгрунтованими з огляду на сутність порушення.
Стаття 37
Пріоритети забезпечення виконання
1. До 17 січня 2020 року та кожні 2 роки після вказаної дати держави-члени повинні обмінюватися між собою та з Комісією інформацією про свої пріоритети забезпечення виконання стосовно застосування цього Регламенту.
Така інформація повинна включати:
(a) інформацію щодо ринкових тенденцій, які можуть впливати на інтереси споживачів у відповідній державі-члені та в інших державах-членах;
(b) огляд дій, виконаний відповідно до цього Регламенту протягом останніх 2 років та, зокрема, заходів із розслідування та забезпечення виконання, пов’язаних із широко розповсюдженими порушеннями;
(c) статистичні дані, обмін якими відбувався шляхом надання попереджень, згаданих у статті 26;
(d) орієнтовні пріоритетні сфери на наступні 2 роки для забезпечення виконання законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів у відповідній державі-члені; та
(e) запропоновані пріоритетні сфери на наступні 2 роки для забезпечення виконання законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів на рівні Союзу.
2. Без обмеження статті 33 кожні 2 роки Комісія повинна готувати та оприлюднювати огляд інформації, згаданої в пунктах (a), (b) та (c) параграфа 1. Комісія інформує про це Європейський Парламент.
3. У випадках, коли відбувається істотна зміна обставин або ринкових умов протягом 2 років після останнього подання інформації про свої пріоритети забезпечення виконання, держави-члени повинні оновити свої пріоритети забезпечення виконання та повідомити про це інші держави-члени й Комісію.
4. Комісія повинна щорічно резюмувати пріоритети забезпечення виконання, повідомлені державами-членами відповідно до параграфа 1 цієї статті, та звітувати про них комітету, згаданому у статті 38(1), щоб сприяти пріоритизації дій відповідно до цього Регламенту. Комісія повинна обмінюватися з державами-членами найкращими практиками й бенчмарками, зокрема з метою розроблення діяльності з підвищення потенціалу.
ГЛАВА VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.
2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.
Держави-члени повинні невідкладно передавати Комісії текст будь-яких ухвалюваних ними положень національного права з питань, охоплених цим Регламентом, а також текст договорів із питань, охоплених цим Регламентом, крім договорів, які вони укладають стосовно окремих випадків.
1. До 17 січня 2023 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування цього Регламенту.
2. Такий звіт повинен містити оцінку застосування цього Регламенту, включно з оцінкою дієвості забезпечення виконання законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів відповідно до цього Регламенту, зокрема беручи до уваги повноваження компетентних органів, визначені у статті 9, із зазначенням, зокрема, інформації про те, яким чином дотримання торговцями законодавства Союзу щодо захисту інтересів споживачів змінилося на ключових споживчих ринках, на які впливає транскордонна торгівля.
Такий звіт повинна супроводжувати, за необхідності, законодавча пропозиція.
Регламент (ЄС) № 2006/2004 скасовано з 17 січня 2020 року.
Стаття 42
Набуття чинності та застосування
Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Він застосовується з 17 січня 2020 року.
Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.
Директиви та регламенти, згадані в пункті (1) статті 3
1. Директива Ради 93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993 року про несправедливі умови споживчих договорів (OB L 95, 21.04.1993, с. 29).
2. Директива Європейського Парламенту і Ради 98/6/ЄС від 16 лютого 1998 року про захист споживачів у контексті зазначення цін на продукти, які пропонують споживачам (OB L 80, 18.03.1998, с. 27).
3. Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/771 від 20 травня 2019 року про деякі аспекти, що стосуються договорів про продаж товарів, про внесення змін до Регламенту (ЄС) 2017/2394 і Директиви 2009/22/ЄС та про скасування Директиви 1999/44/ЄС (OB L 136, 22.05.2019, с. 28).
4. Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/31/ЄС від 8 червня 2000 року про деякі правові аспекти послуг інформаційного суспільства, зокрема електронної комерції, на внутрішньому ринку («Директива про електронну комерцію») (OB L 178, 17.07.2000, с. 1).
5. Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/83/ЄС від 6 листопада 2001 року про Кодекс Співтовариства щодо лікарських засобів, призначених для застосування людиною (OB L 311, 28.11.2001, с. 67): статті 86-100.
6. Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) (OB L 201, 31.07.2002, с. 37): стаття 13.
7. Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/65/ЄС від 23 вересня 2002 року про дистанційну реалізацію споживчих фінансових послуг та про внесення змін до Директиви Ради 90/619/ЄЕС і директив 97/7/ЄС та 98/27/ЄС (OB L 271, 09.10.2002, с. 16).
8. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 261/2004 від 11 лютого 2004 року про запровадження спільних правил компенсації та допомоги пасажирам у разі відмови у перевезенні та скасування чи тривалої затримки рейсів та про скасування Регламенту (ЄЕС) № 295/91 (OB L 46, 17.02.2004, с. 1).
9. Директива Європейського Парламенту і Ради 2005/29/ЄС від 11 травня 2005 року стосовно недобросовісних комерційних практик бізнесу щодо споживачів на внутрішньому ринку та внесення змін до Директиви Ради 84/450/ЄЕС, директив Європейського Парламенту і Ради 97/7/ЄС, 98/27/ЄС та 2002/65/ЄС та Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2006/2004 («Директива про недобросовісні комерційні практики») (OB L 149, 11.06.2005, с. 22).
10. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1107/2006 від 5 липня 2006 року про права осіб з інвалідністю та осіб з обмеженою мобільністю, які подорожують авіатранспортом (ОВ L 204, 26.07.2006, с. 1).
11. Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/114/ЄС від 12 грудня 2006 року про оманливу і порівняльну рекламу (OB L 376, 27.12.2006, с. 21): стаття 1, пункт (c) статті 2 та статті 4-8.
12. Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/123/ЄС від 12 грудня 2006 року про послуги на внутрішньому ринку (OB L 376, 27.12.2006, с. 36): стаття 20.
13. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1371/2007 від 23 жовтня 2007 року про права й обов’язки пасажирів залізничного транспорту (OB L 315, 03.12.2007, с. 14).
14. Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/48/ЄС від 23 квітня 2008 року про договори про споживчі кредити та про скасування Директиви Ради 87/102/ЄЕС (OB L 133, 22.05.2008, с. 66).
15. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1008/2008 від 24 вересня 2008 року про спільні правила функціонування повітряного обслуговування у Співтоваристві (OB L 293, 31.10.2008, с. 3): статті 22, 23 та 24.
16. Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/122/ЄС від 14 січня 2009 року про захист прав споживачів стосовно деяких аспектів договорів про спільне користування (таймшер), довгострокові туристичні продукти, перепродаж та обмін (OB L 33, 03.02.2009, с. 10).
17. Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/13/ЄС від 10 березня 2010 року про координацію певних положень, встановлених законами, нормативно-правовими або адміністративними актами в державах-членах стосовно надання аудіовізуальних медіапослуг (Директива про аудіовізуальні медіапослуги) (OB L 95, 15.04.2010, с. 1): статті 9, 10, 11 та статті 19-26.
18. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1177/2010 від 24 листопада 2010 року про права пасажирів, які подорожують морем і внутрішніми водними шляхами, та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 (OB L 334, 17.12.2010, с. 1).
19. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 181/2011 від 16 лютого 2011 року щодо прав пасажирів автобусів і рейсового транспорту та внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 (OB L 55, 28.02.2011, с. 1).
20. Директива Європейського Парламенту і Ради 2011/83/ЄС від 25 жовтня 2011 року про права споживачів, про внесення змін до Директиви Ради 93/13/ЄЕС та Директиви Європейського Парламенту і Ради 1999/44/ЄС, а також про скасування Директиви Ради 85/577/ЄЕС та Директиви Європейського Парламенту і Ради 97/7/ЄС (OB L 304, 22.11.2011, с. 64).
21. Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2013/11/ЄС від 21 травня 2013 року про альтернативне вирішення споживчих спорів та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 та Директиви 2009/22/ЄС (Директива про альтернативне вирішення спорів зі споживачами) (OB L 165, 18.06.2013, с. 63): стаття 13.
22. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 524/2013 від 21 травня 2013 року про вирішення спорів онлайн у споживчих спорах та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 та Директиви 2009/22/ЄС («Регламент про вирішення споживчих спорів онлайн») (OB L 165, 18.06.2013, с. 1): стаття 14.
23. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/17/ЄС від 4 лютого 2014 року стосовно договорів про споживчі кредити щодо житлового нерухомого майна та внесення змін до директив 2008/48/ЄС та 2013/36/ЄС та до Регламенту (ЄС) № 1093/2010 (OB L 60, 28.02.2014, с. 34): статті 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 23, глава 10 та додатки I та II.
24. Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/92/ЄС від 23 липня 2014 року про порівнянність комісій, пов’язаних з платіжними рахунками, зміну платіжного рахунку та доступ до платіжних рахунків з базовими функціями (OB L 257, 28.08.2014, с. 214): статті 3-18 та стаття 20(2).
25. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2302 від 25 листопада 2015 року про пакетні подорожі та пов’язані з ними послуги організації поїздок та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 ти Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/83/ЄС, а також про скасування Директиви Ради 90/314/ЄЕС (OB L 326, 11.12.2015, с. 1).
26. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2017/1128 від 14 червня 2017 року про транскордонну портативність онлайнових контент-послуг на внутрішньому ринку (OB L 168, 30.06.2017, с. 1).
27. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/302 від 28 лютого 2018 року про врегулювання проблеми необгрунтованого геоблокування та інших форм дискримінації на підставі громадянства, місця проживання споживача чи місця осідку на внутрішньому ринку та про внесення змін до регламентів (ЄС) 2006/2004 та (ЄС) 2017/2394 й Директиви 2009/22/ЄС (OB L 60 І, 02.03.2018, с. 1) лише у випадках, коли споживач відповідає критеріям означення в пункті (12) статті 2 цього Регламенту.
28. Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/770 від 20 травня 2019 року про деякі аспекти, що стосуються договорів про постачання цифрового контенту та цифрових послуг (ОВ L 136, 22.05.2019, с. 1).
{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua}
-
скопійовано
-
-
