Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України

Відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», абзацу десятого пункту 2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, та з метою врегулювання питань, пов’язаних із розслідуванням і веденням обліку нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями Збройних Сил України, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами).

3. Управлінню державного технічного нагляду Збройних Сил України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

ІНСТРУКЦІЯ
про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов’язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв’язку з виконанням обов’язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

2. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

3. Ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об’єднаних сил.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об’єднаних сил, але не пов’язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

4. Ця Інструкція не поширюється на державних службовців та осіб, які відповідно до законодавства про працю працюють за трудовими договорами (контрактами) у військових частинах. Розслідування та облік нещасних випадків, що сталися з цими особами, проводяться відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337.

У разі групового нещасного випадку, внаслідок якого одночасно отримали травми або загинули особи, що працюють за трудовими договорами, та військовослужбовці, розслідування щодо військовослужбовців проводиться відповідно до цієї Інструкції. Під час проведення такого розслідування використовуються матеріали, зібрані комісією з розслідування нещасного випадку з особами, що працюють за трудовими договорами.

5. Розслідування та облік авіаційних подій та інцидентів проводяться згідно з Правилами розслідування авіаційних подій та інцидентів в авіації Збройних Сил України, затвердженими наказом Міністра оборони України від 19 травня 2010 року № 256, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14 червня 2010 року за № 386/17681.

Нещасний випадок, що стався з пілотом, членами екіпажу та іншими військовослужбовцями, що знаходилися на борту повітряного судна, внаслідок авіаційної події, розслідується відповідно до цієї Інструкції з використанням матеріалів розслідування авіаційної події.

6. Розслідування нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями внаслідок аварії (катастрофи) на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності, проводиться з використанням матеріалів розслідування такої аварії (катастрофи).

7. Розслідування нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися з військовослужбовцями, які перебували у відрядженні за кордоном, проводиться згідно з цією Інструкцією, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

8. У разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов’язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371.

II. Розслідування та облік нещасних випадків

1. Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов’язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров’ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов’язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов’язків військової служби.

До гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після одноразового (протягом не більше однієї доби) впливу на військовослужбовця під час виконання обов’язків військової служби шкідливих факторів середовища фізичного, біологічного та хімічного характеру (в тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).

Причинами гострих професійних отруєнь є шкідливі речовини гостроспрямованої дії.

2. Про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов’язаний:

терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров’я;

негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;

зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.

3. Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

У разі переформування військової частини, у якій стався такий нещасний випадок, розслідування проводиться її правонаступником, а у разі ліквідації військової частини за відсутності її правонаступника встановлення факту настання нещасного випадку розглядається в судовому порядку.

Якщо рішенням суду встановлено факт настання нещасного випадку, розслідування організовує та проводить вищий орган військового управління, якому підпорядковувалася ліквідована військова частина.

4. Заклад охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, у який був доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, повинен протягом доби з використанням засобів зв’язку та на паперовому носії надати екстрене повідомлення про звернення потерпілого від нещасного випадку, яке наведене у додатку 1 до цієї Інструкції (далі - екстрене повідомлення) з посиланням на нещасний випадок:

командиру військової частини, де проходить службу потерпілий;

залежно від того, з чим пов’язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері.

Заклад охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України обов’язково проводить необхідні дослідження і складає медичний висновок про наявність або відсутність в організмі потерпілого військовослужбовця алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин), який надається на запит командира військової частини або голови комісії з проведення розслідування нещасного випадку протягом однієї доби з дати отримання запиту.

5. Командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов’язаний:

негайно через засоби зв’язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1);

у разі зникнення або смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку протягом доби повідомити його батьків або близьких родичів;

залежно від того, з чим пов’язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері;

якщо потерпілий військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини,- повідомити протягом доби через засоби зв’язку його командира та надіслати повідомлення за формою НВ-1;

протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов’язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця;

забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв’язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об’єктивного проведення розслідування нещасного випадку.

6. Якщо нещасний випадок стався з командиром військової частини, комісія з розслідування призначається наказом командира (начальником), якому безпосередньо підпорядкований командир військової частини.

7. Нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції.

8. Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п’яти робочих днів з дня її утворення.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана:

обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;

з’ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;

скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов’язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов’язаний з виконанням обов’язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід’ємну частину.

До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).

9. Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов’язаний з виконанням обов’язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.

10. Обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є:

виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов’язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні;

виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов’язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов’язки не були пов’язані з військовою службою;

перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду;

виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;

прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

виконання дій, що не входять до кола службових обов’язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира;

прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з’ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів;

отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров’я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов’язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

раптове погіршення стану здоров’я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов’язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров’я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;

смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов’язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;

оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.

11. Обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов’язані з виконанням обов’язків військової служби:

перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин;

перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

погіршення стану здоров’я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов’язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов’язків командиром (начальником);

алкогольне, токсичне чи наркотичне сп’яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку;

використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею;

навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження;

навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров’ю;

самовільне залишення військовослужбовцем місця служби;

природна смерть внаслідок вроджених вад здоров’я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.

12. Якщо нещасний випадок стався внаслідок гострих професійних захворювань або отруєнь, крім акта за формою НВ-3, складається також картка обліку професійного захворювання (отруєння) за формою ПЗВ-1 наведеною у додатку 6 до цієї Інструкції (далі - картка за формою ПЗВ-1).

13. Випадки, на які складаються акти за формою НВ-3, реєструються в журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків (зникнення, смерті), який наведений в додатку 7 до цієї Інструкції, який зберігається в діловодстві військової частини.

Випадки смерті військовослужбовців, на які складено акт за формою НВ-3 та які сталися внаслідок захворювання або травми, отриманих ними раніше під час виконання обов’язків військової служби, також реєструються в журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків.

14. На підставі клопотання комісії наказом командира, який призначив комісію, строк розслідування може бути подовжений понад встановлений пунктом 8 цього розділу, але не більше ніж на 10 днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров’я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків.

15. Комісія з розслідування нещасного випадку має право:

отримувати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків та всіх осіб, причетних до нещасного випадку, для з’ясування його обставин та причин;

залучати за узгодженням з командиром військової частини до участі в розслідуванні необхідних спеціалістів військової частини та сторонніх організацій.

16. Командир військової частини, де стався нещасний випадок, забезпечує фотографування місця події, складання ескізів та схем, проведення експертних досліджень.

17. Командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини, а їх завірені копії надаються (надсилаються):

безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім’ї чи уповноваженій ними особі;

начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо);

командирам військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні;

командиру військової частини, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.

У разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім’ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об’єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.

18. За результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:

дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;

військове звання, прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;

вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я;

коли стався нещасний випадок (під час виконання обов’язків військової служби чи ні);

перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;

порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;

заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).

19. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками), журнал реєстрації потерпілих від нещасних випадків підлягають зберіганню протягом 45 років. Інші примірники актів та їх копії зберігаються до виконання всіх зазначених у них заходів, але не менше п’яти років. Матеріали розслідування подій, пов’язаних зі значними матеріальними збитками, зберігаються протягом 45 років.

У разі ліквідації військової частини матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками), журнал реєстрації потерпілих від нещасних випадків (зникнення, смерті) (додаток 7) передаються до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

20. Якщо виявлено факт приховування посадовими особами нещасного випадку, командир військової частини повинен негайно організувати та забезпечити проведення розслідування нещасного випадку згідно з вимогами цієї Інструкції.

21. Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності потерпілого військовослужбовця або в разі його смерті, що спричинена нещасним випадком, командир військової частини складає повідомлення про наслідки нещасного випадку (зникнення, смерть) за формою НВ-4 наведеною в додатку 8 до цієї Інструкції (далі - повідомлення про наслідки за формою НВ-4), та в десятиденний строк надсилає (надає) його посадовим особам, зазначеним у пункті 17 цього розділу.

Повідомлення про наслідки за формою НВ-4 підлягає зберіганню разом з актом за формою НВ-3 протягом часу, зазначеного в пункті 19 цього розділу.

22. Нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем, який тимчасово був відряджений в установленому порядку до іншої військової частини (у тому числі в райони ведення бойових дій або проведення операції Об’єднаних сил), розслідується і береться на облік тією військовою частиною, до якої був відряджений військовослужбовець і у якій з ним стався нещасний випадок.

23. Нещасний випадок з військовослужбовцем, відрядженим у складі підрозділу до іншої військової частини для виконання службових завдань, розслідується військовою частиною, до штату якої входить цей підрозділ.

У цьому випадку до складу комісії з розслідування повинен бути включений представник військової частини, до якої відряджений підрозділ.

У разі якщо до настання нещасного випадку мають відношення інші підрозділи, до складу комісії з розслідування включаються представники військових частин, до постійного складу яких входять ці підрозділи.

24. Нещасні випадки з курсантами (слухачами) військових навчальних закладів, що сталися під час проходження ними стажування у військовій частині, розслідуються і беруться на облік цією військовою частиною. У розслідуванні повинен брати участь представник військового навчального закладу.

25. Контроль за своєчасним і об’єктивним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, виконанням заходів щодо усунення їх причин та вирішення спірних питань з цього приводу здійснюється старшими командирами та відповідними військовими органами нагляду чи контролю залежно від їх функцій, компетенції та повноважень.

У разі виявлення під час здійснення такого контролю порушень вимог цієї Інструкції командир військової частини, у якій виявлені порушення, повинен вжити заходів з усунення цих порушень. Залежно від змісту порушень до переліку заходів включаються: проведення додаткового розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляд затвердженого акта за формами НВ-2 або НВ-3, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виконанням обов’язків військової служби, складення акта за формами НВ-2 або НВ-3.

Заходи з усунення порушень вимог цієї Інструкції також повинні бути вжиті командиром військової частини на підставі припису (додаток 9), виданого посадовою особою відповідного військового органу нагляду під час здійснення заходів контролю.

III. Спеціальне розслідування нещасних випадків, випадків зникнення та випадків смерті військовослужбовців

1. Спеціальному розслідуванню підлягають:

нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком;

нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми;

групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров’ю;

випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби;

випадки смерті військовослужбовців.

Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов’язків військової служби.

Визначення ступеня тяжкості травм здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 липня 2007 року № 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2007 року за № 902/14169.

2. Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі травми, випадок зникнення військовослужбовця або його смерті за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов’язків військової служби командир військової частини зобов’язаний негайно доповісти через засоби зв’язку та протягом трьох годин надати письмове повідомлення за формою НВ-1:

безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю;

до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть;

до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).

Повідомлення за формою НВ-1 надсилається також, коли смерть потерпілого військовослужбовця настала внаслідок раніше отриманої травми. Спеціальне розслідування такого випадку здійснюється згідно з цією Інструкцією з використанням матеріалів раніше проведеного розслідування.

3. Командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, зобов’язаний призначити своїм наказом комісію для проведення спеціального розслідування.

До складу комісії зі спеціального розслідування включаються:

один із заступників командира (голова комісії) органу військового управління вищого рівня;

начальники відповідних служб органу військового управління вищого рівня або їх заступники;

начальники відповідних служб військової частини, у якій стався нещасний випадок;

командир підрозділу (крім безпосереднього командира), де стався нещасний випадок;

представник відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно­епідеміологічного нагляду тощо), за узгодженням з начальником цього органу;

представник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України за узгодженням з її керівником.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від двох до чотирьох військовослужбовців включно або травмовано від чотирьох до дев’яти військовослужбовців включно, проводиться комісією, яка залежно від підпорядкованості військової частини, у якій стався нещасний випадок, призначається наказами: Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, командувача об’єднаних сил Збройних Сил України, командувачів видів, родів військ (сил) Збройних Сил України.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло п’ять і більше військовослужбовців або травмовано десять і більше військовослужбовців, проводиться комісією, яка залежно від підпорядкованості військової частини, у якій стався нещасний випадок, призначається наказом Міністерства оборони України або Головнокомандувача Збройних Сил України.

4. Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом 15 робочих днів. За потреби зазначений строк може бути подовжений командиром (начальником), який призначив комісію зі спеціального розслідування, але не більш як на тридцять днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень закладом охорони здоров’я, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків. За результатами спеціального розслідування комісія з урахуванням висновків експертиз та (або) досудового розслідування складає акт за формою НВ-2 та оформлює інші матеріали, передбачені цією Інструкцією.

Якщо за висновком комісії з розслідування в акті за формою НВ-2 випадок визнано таким, що пов’язаний з виконанням обов’язків військової служби, у військовій частині, де стався нещасний випадок, протягом доби на кожного потерпілого складаються та подаються на затвердження командиру військової частини акти за формою НВ-3. У цьому разі в актах за формою НВ-3 замість підписів членів комісії з розслідування робиться запис: «Складено відповідно до акта спеціального розслідування».

5. На вимогу комісії зі спеціального розслідування командир (начальник) військової частини, де стався нещасний випадок, зобов’язаний:

зробити за потреби фотознімки місця нещасного випадку, пошкодженого об’єкта, устаткування, інструмента, а також надати комісії технічну документацію та інші необхідні матеріали;

створити належні умови для роботи комісії (забезпечення транспортом, засобами зв’язку, службовими приміщеннями, оргтехнікою);

провести у разі настання нещасного випадку внаслідок гострого професійного захворювання (отруєння) військовослужбовців під час виконання ними обов’язків військової служби медичне обстеження всього особового складу підрозділу військової частини, у якому сталося захворювання (отруєння);

організувати друкування, тиражування і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування нещасного випадку;

забезпечити проведення необхідних досліджень, випробувань, експертиз та технічних розрахунків.

Члени комісії зі спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення (опитування) військовослужбовців і працівників військової частини та свідків події.

Члени комісії зі спеціального розслідування за можливості повинні зустрітися з потерпілими військовослужбовцями або членами їх сімей, розглянути на місці соціальні питання або внести пропозиції щодо їх вирішення відповідним органам, а також надати роз’яснення військовослужбовцям або членам їх сімей стосовно їх прав і належних компенсацій відповідно до законодавства України.

6. До матеріалів спеціального розслідування включаються:

1) копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування;

2) акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються:

протокол огляду місця події (додаток 10);

ескіз місця події, що сталася (додаток 11), необхідні плани, схеми, фотознімки;

висновок експертизи (технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилася;

протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки (додаток 13) свідків та інших осіб, причетних до події;

копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов’язків військової служби та копії документів про проходження військової служби;

медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;

копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування;

3) акти розслідування за формою НВ-3 на кожного потерпілого окремо.

7. Командир військової частини, де стався зазначений у пункті 1 цього розділу випадок, зобов’язаний після затвердження акта розслідування за формою НВ-2:

протягом двох робочих днів видати наказ, в якому зазначаються питання, визначені в пункті 18 розділу II цієї Інструкції;

протягом трьох робочих днів після видання наказу надіслати матеріали спеціального розслідування разом з копіями наказу командиру (начальнику), який призначив розслідування, до військового органу державного нагляду або контролю, до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні, а також до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, де проводилось кримінальне провадження за фактом травмування, загибелі, зникнення або смерті військовослужбовця.

Затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 зберігаються у військовій частині, де сталася подія, протягом 45 років. Завірені копії матеріалів спеціального розслідування зберігаються до виконання всіх зазначених в акті за формою НВ-2 заходів, але не менше п’яти років.

У разі ліквідації військової частини матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) передаються до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

8. Про виконання заходів, зазначених в акті за формою НВ-2, командир військової частини в установлені строки письмово повідомляє командира (начальника), який призначив розслідування, та органи, представники яких брали участь у розслідуванні.

9. Якщо після проведення спеціального розслідування про зникнення військовослужбовця комісією встановлено, що зникнення зумовлене настанням нещасного випадку під час виконання ним обов’язків військової служби, акт за формою НВ-2 з таким висновком надається членам сім’ї зниклого військовослужбовця або особі, яка представляє їх інтереси, для звернення до суду щодо оголошення зниклого військовослужбовця померлим.

Після оголошення судом зниклого військовослужбовця померлим командир військової частини, в якій стався випадок зникнення військовослужбовця, відповідно до висновку акта за формою НВ-2 складає акт за формою НВ-3 та бере такий нещасний випадок на облік згідно з цією Інструкцією.

IV. Особливості розслідування нещасних випадків з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовцями

1. До відряджених зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовців належать військовослужбовці, посади яких визначені Указами Президента України від 03 травня 2017 року № 126 «Про Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами» та від 23 квітня 2015 року № 237 «Про деякі питання військово-цивільних адміністрацій».

2. Комісії з розслідування випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та в пункті 1 розділу III цієї Інструкції, призначаються відповідними органами, до яких відряджені військовослужбовці.

За потреби до складу комісії з розслідування можуть бути залучені представники військового органу, що здійснює державний нагляд або контроль у сфері, з якою пов’язаний випадок, за погодженням з керівниками цих органів або фахівці інших органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту за погодженням з їх керівниками.

3. Заклад охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, у який був доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, у строк та в порядку, визначені пунктами 4 та 5 розділу II цієї Інструкції, надає екстрене повідомлення:

до органу (установи, організації), до якого відряджений потерпілий військовослужбовець;

до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо);

до регіонального санітарно-епідеміологічного управління у разі, якщо нещасний випадок стався внаслідок гострого професійного захворювання (отруєння).

4. Керівник органу (установи, організації), до якого відряджений потерпілий військовослужбовець, після отримання повідомлення про нещасний випадок повинен дотримуватися вимог з проведення розслідування та його документального оформлення, установлених цією Інструкцією для командира військової частини.

Керівник органу (установи, організації) надсилає повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо). Після закінчення розслідування його матеріали надсилаються (надаються) до органів державного та військового управління, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку.

У разі настання випадків (одного з випадків), зазначених у пункті 1 розділу III цієї Інструкції, керівник органу (установи, організації) також повинен надати повідомлення за формою НВ-1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо). До цих органів після закінчення розслідування нещасного випадку надсилаються також копії матеріалів розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками).

Один примірник копії акта за формою НВ-3 надається потерпілому військовослужбовцю або особі, яка представляє його інтереси.

5. Матеріалами розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві органу (установи, організації) протягом 45 років.

6. Випадки з відрядженими військовослужбовцями, на які складено акт за формою НВ-3, органом (установою, організацією) обліковуються в журналі реєстрації потерпілих від нещасних випадків.

До статистичної звітності, що надається відповідним державним органам, зазначені випадки не включаються.

V. Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення операції Об’єднаних сил

1. У разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об’єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров’я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.

2. Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов’язаний:

негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров’я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив;

оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відеофіксацію;

опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення;

скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок;

отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов’язків військової служби.

3. Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.

У рапорті зазначаються:

дата і час настання нещасного випадку;

стислий опис та характеристика місця нещасного випадку;

відомості про потерпілого військовослужбовця: посада, військове звання, прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), число, місяць та рік народження;

стислий опис обставин та ймовірних причин нещасного випадку;

вид, характер та локалізація травми або поранення, що отримав потерпілий від нещасного випадку військовослужбовець;

відомості про свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

інформація про обсяг домедичної допомоги або невідкладної (екстреної) медичної допомоги, наданої безпосередньо на місці нещасного випадку;

заклад охорони здоров’я, у який евакуйовано потерпілого військовослужбовця;

час та дата складення рапорту, посада, військове звання, підпис, власне ім’я прізвище командира (начальника), який склав рапорт.

4. Командир військової частини після отримання рапорту зобов’язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.

5. Комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься в первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов’язаний з виконанням обов’язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.

6. Комісія з розслідування нещасного випадку за потреби може провести повторний огляд місця нещасного випадку та повторне опитування свідків нещасного випадку і причетних до нього осіб.

7. У разі якщо у складеному на місці нещасного випадку первинному рапорті та наданих разом з ним документах не міститься достатньої інформації щодо характеристики місця нещасного випадку (відсутні опис, ескіз, схема тощо), а повторний його огляд здійснити неможливо внаслідок певних обставин (знищення місця нещасного випадку внаслідок обстрілу, знаходження місця нещасного випадку на території противника, знаходження місця нещасного випадку в зоні постійних обстрілів або на мінних полях тощо), комісія з розслідування проводить огляд місця нещасного випадку на відстані за допомогою оптичних приладів та за можливості здійснює його фото- або відеофіксацію (у тому числі за допомогою безпілотних літальних апаратів), складає карту-схему місця нещасного випадку із зазначенням його стислої характеристики і координат (довготи і широти), додає карту-схему до матеріалів розслідування та зазначає про це в акті за формою НВ-2.

8. Посадова особа, яка призначила розслідування нещасного випадку, має право за клопотанням голови комісії з розслідування нещасного випадку подовжити строк проведення розслідування понад встановлений до 20 днів, а в разі настання випадків, зазначених у пункті 1 розділу III цієї Інструкції,- до 45 днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків, із зазначенням у наказі обґрунтованих причин подовження розслідування.

VI. Розслідування причин виникнення професійних захворювань та отруєнь, їх облік

1. Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання та отруєння (далі - профзахворювання) військовослужбовців підлягають розслідуванню. Діагноз професійного захворювання встановлюється згідно з Переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року № 1662.

2. До профзахворювання належить захворювання, що виникло внаслідок виконання військовослужбовцем обов’язків військової служби та зумовлене виключно або переважно впливом шкідливих факторів середовища, де виконувались ці обов’язки, та (або) шкідливим фактором процесу їх виконання.

До хронічного профзахворювання належить також захворювання, що виникло після багаторазового та (або) тривалого впливу на військовослужбовця шкідливих факторів процесу виконання обов’язків військової служби.

Хронічне професійне захворювання не завжди супроводжується втратою працездатності.

3. Причинний зв’язок профзахворювання з проходженням служби військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту визначається штатними військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) у порядку, визначеному Положенням про військово-лікарську експертизу, на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов служби, що складаються лікарем з гігієни праці регіонального санітарно-епідеміологічного управління за участю командування військової частини та затверджуються головним санітарним лікарем регіону.

За потреби до складання санітарно-гігієнічної характеристики можуть залучатися лікарі інших напрямів регіональних санітарно-епідеміологічних управлінь.

Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит начальника закладу охорони здоров’я або начальника штатної ВЛК, який подається протягом трьох робочих днів після встановлення підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння) начальнику регіонального санітарно-епідеміологічного управління за місцезнаходженням військового підрозділу.

4. Обстеження та медичний огляд військовослужбовців у разі підозри на профзахворювання проводяться ВЛК закладів охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України.

У спірних випадках для встановлення остаточного діагнозу і причинного зв’язку профзахворювання з впливом умов служби Центральна ВЛК вирішує питання подальшого обстеження та медичного огляду військовослужбовців згідно з законодавством України.

5. На кожного хворого на профзахворювання начальником закладу охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України складається повідомлення про профзахворювання (отруєння) за формою ПЗВ-2 (далі - повідомлення за формою ПЗВ-2) (додаток 14). Протягом трьох днів після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання повідомлення за формою ПЗВ-2 надсилається до військової частини, з якої поступив хворий, до регіонального санітарно-епідеміологічного управління та до закладу охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, який обслуговує цю частину.

6. Командир військової частини, отримавши повідомлення за формою ПЗВ-2, призначає розслідування причин кожного випадку профзахворювання, яке проводиться протягом десяти робочих днів.

Розслідування профзахворювання проводиться комісією з розслідування причин профзахворювання у складі голови комісії - представника регіонального санітарно-епідеміологічного управління (за згодою) та її членів - представників командування військової частини, відповідних служб військової частини (за потреби), військово-медичної служби.

У розслідуванні профзахворювань інфекційної та паразитарної етіології обов’язково повинні брати участь фахівці з епідеміології та паразитології регіонального санітарно-епідеміологічного управління.

Розслідування двох та більше випадків профзахворювань одночасно в одного військовослужбовця проводиться з урахуванням послідовності цих профзахворювань після отримання повідомлення за формою ПЗВ-2.

У цьому випадку в акті розслідування причин хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою ПЗВ-3 наведеною в додатку 15 до цієї Інструкції (далі - акт за формою ПЗВ-3), також зазначається виявлене раніше в цього військовослужбовця профзахворювання (діагноз) із зазначенням року виявлення.

7. Командир військової частини зобов’язаний подати комісії з розслідування причин профзахворювання наявні дані лабораторних досліджень шкідливих факторів умов служби із зазначенням показників інструментальних вимірювань, необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки умов служби) та забезпечити необхідними для роботи приміщенням, транспортом і засобами зв’язку, організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості примірників матеріалів розслідування.

8. Комісія з розслідування зобов’язана:

розподілити обов’язки членів комісії щодо розслідування причин профзахворювання;

скласти акт за формою ПЗВ-3, у якому визначити заходи щодо запобігання впливу шкідливих факторів, що сприяли розвитку профзахворювання, та заходи з нормалізації умов служби, а також визначити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів (правил, санітарних норм тощо), що призвело до професійного захворювання або сприяло його виникненню та розвитку.

9. Комісія з розслідування причин профзахворювання проводить оцінку відповідності умов служби хворого військовослужбовця вимогам санітарних норм за матеріалами раніше проведених обстежень і досліджень робочих (службових) місць, вивчає приписи регіональних санітарно-епідеміологічних управлінь, отримує письмові пояснення командирів і військовослужбовців з питань, що пов’язані з розслідуванням причин виникнення профзахворювання.

Акт за формою ПЗВ-3 підписується членами комісії з розслідування причин профзахворювання та не пізніше наступного робочого дня після підписання акту надається на затвердження командиру військової частини.

Командир військової частини у строк до п’яти днів після отримання акта за формою ПЗВ-3 затверджує всі його примірники та надсилає (надає) зазначеним нижче посадовим особам:

командиру (начальнику) за підпорядкованістю військової частини;

начальнику регіонального санітарно-епідеміологічного управління (для аналізу і контролю за виконанням попереджувальних заходів);

начальнику медичної служби військової частини;

командиру підрозділу (батальйону, дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де проходить службу військовослужбовець, який отримав профзахворювання;

командиру підрозділу (служби, роти, батареї, ланки тощо), де проходить службу військовослужбовець, який отримав профзахворювання, для вручення хворому або особі, яка представляє його інтереси;

начальнику закладу охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, який обслуговує цю військову частину;

командиру військової частини, у штаті якої перебуває військовослужбовець, який отримав профзахворювання, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.

10. Командир військової частини зобов’язаний у п’ятиденний строк після затвердження акта за формою ПЗВ-3 видати наказ про заходи щодо запобігання профзахворюванням.

Про виконання заходів щодо запобігання профзахворюванням, запропонованих комісією з розслідування, командир військової частини в строк, зазначений в акті за формою ПЗВ-3, письмово інформує регіональне санітарно-епідеміологічне управління.

У випадку втрати військовослужбовцем працездатності внаслідок хронічного профзахворювання командир військової частини направляє хворого військовослужбовця для проходження ВЛК щодо розгляду питання про його придатність до подальшого проходження військової служби.

11. Контроль за об’єктивним та своєчасним розслідуванням причин виникнення профзахворювань, оформленням документації, а також за виконанням заходів щодо усунення причин, що призвели до виникнення профзахворювання, здійснюють регіональні санітарно-епідеміологічні управління.

12. Розслідування причин випадків профзахворювань військовослужбовців, направлених для виконання обов’язків військової служби за межі військової частини, проводиться комісією з розслідування причин профзахворювання під головуванням представника регіонального санітарно­епідеміологічного управління, що здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) у військовій частині, де виявлено випадки профзахворювання.

13. У разі отримання профзахворювання військовослужбовцем, який був відряджений до іншої військової частини, командир військової частини, де виявлено захворювання, повинен протягом трьох днів повідомити про це командира військової частини, військовослужбовцем якої є хворий. У роботі комісії з розслідування такого випадку обов’язково повинен брати участь представник військової частини, військовослужбовцем якої є хворий.

14. Реєстрація та облік профзахворювань військовослужбовців, які направлені для виконання обов’язків військової служби за межі військової частини, здійснюються військовою частиною за місцем основної служби хворого та регіональним санітарно-епідеміологічним управлінням, що здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) у цій військовій частині.

15. Причинний зв’язок профзахворювань з умовами військової служби звільнених з військової служби військовослужбовців, які раніше пройшли медичний огляд у ВЛК розформованих військових частин, визначають штатні ВЛК, у межах території відповідальності яких проживають звільнені з військової служби військовослужбовці. У разі підтвердження причинного зв’язку профзахворювання звільнених з військової служби військовослужбовців з умовами військової служби розслідування профзахворювання проводиться згідно з пунктами 5-11 цього розділу.

16. Підтверджені випадки профзахворювань у військовослужбовців, які змінили місце служби, розслідуються згідно з пунктами 5-11 цього розділу. Облік та реєстрація профзахворювань звільнених з військової служби військовослужбовців та військовослужбовців, які змінили місце служби, проводяться в тій військовій частині, де виникло профзахворювання та було створено умови для його розвитку, і в регіональному санітарно-епідеміологічному управлінні, що здійснює санітарно­епідеміологічний нагляд (контроль) у цій військовій частині.

17. Реєстрація та облік профзахворювань здійснюються в журналі обліку професійних захворювань (отруєнь), форма якого наведена в додатку 16 до цієї Інструкції, у регіональних санітарно-епідеміологічних управліннях та у закладах охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України на підставі повідомлення за формою ПЗВ-2 та акта за формою ПЗВ-3. До журналу обліку професійних захворювань (отруєнь) також вноситься ступінь втрати працездатності кожного військовослужбовця, у якого виявлено профзахворювання.

Якщо у військовослужбовця виявлено декілька профзахворювань, їх реєструють у журналі обліку професійних захворювань (отруєнь) один раз із зазначенням усіх діагнозів.

Регіональні санітарно-епідеміологічні управління на підставі актів за формою ПЗВ-3 складають картки за формою ПЗВ-1. Картки за формою ПЗВ-1 або їх записи на електронних чи магнітних носіях зберігаються в регіональних санітарно-епідеміологічних управліннях протягом 45 років.

18. Порядок збору та передачі інформації для автоматизованої системи обліку і аналізу профзахворювань серед військовослужбовців визначається Санітарно-епідеміологічним управлінням Командування Медичних сил Збройних Сил України.

19. Картки за формою ПЗВ-1 або електронні чи магнітні носії з даними цих карток щороку до 01 лютого і до 01 серпня надсилаються до Санітарно-епідеміологічного управління Командування Медичних сил Збройних Сил України.

VII. Розслідування та облік аварій

1. Аварії розподіляються на:

аварії першої категорії;

аварії другої категорії;

аварії, що не мають категорії.

2. Аварією першої категорії є аварія, внаслідок якої:

загинуло п’ять чи більше або травмовано десять чи більше військовослужбовців;

стався викид отруйних, радіоактивних, небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони військової частини;

збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більше ніж у 10 разів;

зруйновано будівлі, споруди або основні конструкції потенційно небезпечного об’єкта (далі - об’єкт), що створило загрозу для життя і здоров’я особового складу військової частини чи населення.

3. Аварією другої категорії є аварія, внаслідок якої:

загинуло від двох до чотирьох включно або травмовано від чотирьох до дев’яти включно військовослужбовців;

зруйновано будівлі, споруди або основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я особового складу військової частини.

4. До аварій, що не мають категорії, належать аварії, що не призвели до наслідків, зазначених у пунктах 2, 3 цього розділу.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки об’єктів у результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення в їх роботі, внаслідок яких не сталося нещасних випадків та руйнування або пошкодження будівель, обладнання, машин і механізмів, та які за характером і наслідками не належать до аварій першої або другої категорії, є виробничими неполадками і розслідуванню в порядку, передбаченому цією Інструкцією, не підлягають.

5. Військовослужбовець (або інша особа), який(яка) став(ла) свідком виникнення аварії, повинен (повинна) негайно повідомити про це безпосереднього командира (начальника), керівника робіт або іншу посадову особу військової частини, які в свою чергу зобов’язані повідомити командування військової частини.

6. Командир військової частини, за його відсутності - черговий військової частини зобов’язані вжити заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому поширенню аварії, установлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей. Якщо необхідні відновлювальні роботи, обладнання, озброєння, військова техніка або споруди, що підлягають відновленню, повинні бути сфотографовані до початку розслідування аварії, а всі речові докази, що характеризують аварію, збережені, експлуатаційна документація має бути вилучена та опечатана особисто командиром військової частини.

7. Про аварію першої чи другої категорії та аварію, що не має категорії, командир військової частини зобов’язаний негайно повідомити:

безпосереднього командира (начальника);

Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері за місцем виникнення аварії;

Військову службу правопорядку у Збройних Силах України;

відповідний військовий орган нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (орган нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежний нагляд, контроль безпеки військової служби, контроль безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічний нагляд тощо).

8. Розслідування аварії, під час якої сталися нещасні випадки з військовослужбовцями, проводиться з урахуванням вимог розділів I-III цієї Інструкції.

9. Розслідування аварій проводиться комісіями, що утворюються:

у разі аварії першої категорії (якщо Кабінетом Міністрів України не прийнято спеціального рішення щодо її розслідування) - наказами Міністерства оборони України або Головнокомандувача Збройних Сил України залежно від підпорядкованості військової частини, де сталася аварія;

у разі аварії другої категорії - наказами Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, командувача об’єднаних сил Збройних Сил України, командувачів видів, родів військ (сил) Збройних Сил України залежно від підпорядкованості військової частини, де сталася аварія;

у разі аварії, внаслідок якої сталися випадки, зазначені у пункті 1 розділу III цієї Інструкції,- наказом командира (начальника), якому безпосередньо підпорядкований командир військової частини, де сталася аварія;

у разі аварії без нещасних випадків або аварії, внаслідок якої сталися нещасні випадки, не зазначені у пункті 1 розділу III цієї Інструкції,- наказом командира військової частини, де сталася аварія.

10. До складу комісії з розслідування аварії (далі - комісія) включаються необхідні фахівці та представники військових органів управління, що здійснюють державний нагляд або контроль у сфері, з якою пов’язана аварія.

11. Якщо аварія сталася з вантажопідіймальним краном або машиною, підйомником, паровим або водогрійним котлом, посудиною, що працює під тиском, ліфтом, які згідно з нормативно-правовими актами підлягають реєстраційному обліку в органі державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, Державної спеціальної служби транспорту, до складу комісії незалежно від ступеня важкості наслідків та заподіяної аварією шкоди включається представник цього органу.

У разі аварії із зазначеними вище об’єктами, що не підлягають реєстраційному обліку, але внаслідок якої стався нещасний випадок, зазначений у пункті 1 розділу III цієї Інструкції, до складу комісії також включається представник органу державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, Державної спеціальної служби транспорту.

12. У ході розслідування комісія визначає характер та масштаб аварії, встановлює її обставини та причини, факти порушення вимог законів України та інших нормативно-правових актів, правил експлуатації устаткування, визначає якість окремих вузлів, конструкцій, їх відповідність вимогам технічних умов, якість виконання будівельно-монтажних робіт, технічні та організаційні причини аварії, встановлює осіб, діяльність або бездіяльність яких призвела до аварії, визначає заходи щодо ліквідації її наслідків та запобігання подібним аваріям.

13. Комісія зобов’язана протягом 15 днів розслідувати аварію, скласти акт за формою НВ-2 та надати його на затвердження посадовій особі, яка призначила розслідування. Залежно від характеру аварії за потреби проведення додаткових досліджень або експертиз встановлений строк розслідування може бути подовжений понад встановлений цим пунктом посадовою особою, яка призначила розслідування, але не більше ніж на 30 днів. У разі аварії, внаслідок якої сталися випадки, зазначені у пункті 1 розділу III цієї Інструкції, розслідування проводиться у строки, визначені пунктом 4 розділу III та пунктом 8 розділу V цієї Інструкції. До акта за формою НВ-2 повинні бути додані: ескіз місця події, письмові пояснення (опитування) свідків і осіб, причетних до аварії, дані лабораторних досліджень та інші матеріали, що характеризують обставини аварії та її причини, а також висновки фахівців та експертів, залучених до розслідування аварії.

Члени комісії мають право:

одержувати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків та осіб, причетних до аварії;

запрошувати для участі в розслідуванні фахівців з інших організацій (науково-дослідних, монтажних, ремонтних, налагоджувальних тощо);

визначати необхідність проведення та обсяг технічних розрахунків, лабораторних досліджень, випробувань та інших робіт, необхідних для об’єктивного проведення розслідування;

використовувати в інтересах розслідування надані командиром військової частини, де стався нещасний випадок, транспортні засоби та засоби зв’язку.

Шкода, заподіяна аварією, визначається з урахуванням втрат, зазначених у відомостях про зумовлені аварією втрати (додаток 17).

Перед наданням акта за формою НВ-2 на затвердження посадовій особі, яка призначила розслідування, він підписується головою та членами комісії. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід’ємну частину.

14. За результатами розслідування аварії видається наказ посадової особи, яка призначила розслідування, де відповідно до висновків комісії зазначаються заходи щодо запобігання подібним аваріям.

15. Матеріали розслідування аварії разом з копіями наказів не пізніше п’яти днів після закінчення розслідування надсилаються (надаються) командиру військової частини, де сталася аварія, а їх копії - до органів військового управління, представники яких брали участь у розслідуванні, та за потреби - до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем виникнення аварії.

Матеріали розслідування аварії зберігаються у військовій частині не менше ніж 10 років, а у випадку аварії першої або другої категорії чи аварії, внаслідок якої стався нещасний випадок - протягом 45 років.

16. Якщо аварія сталася через проєктні недоробки або конструктивні недоліки устаткування, виявлені у ході розслідування, до участі в роботі комісії залучаються представники підприємств та організацій, які розробляли та виготовляли це устаткування. У цьому разі командир військової частини зобов’язаний надіслати проєктній організації, заводу-виробнику устаткування обґрунтовані рекламації, а їх копії - до органів, до сфери управління яких належить підприємство, проєктна організація або завод-виробник.

Копії рекламацій також надсилаються до органу, що видав дозвіл на виготовлення устаткування або проводив сертифікацію цього устаткування.

17. Облік аварій здійснюють військові частини, у яких вони сталися, і відповідні військові органи управління, що здійснюють державний нагляд або контроль у сфері, з якою пов’язана аварія.

ЕКСТРЕНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ
про звернення потерпілого від нещасного випадку

ПОВІДОМЛЕННЯ
про нещасний випадок (зникнення або смерть)

КЛАСИФІКАТОР
видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії

1. Вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії:

01 - пригоди (події) під час руху транспортних засобів усіх видів, у тому числі:

01.1 - дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування:

01.1.1 - у тому числі наїзд транспортних засобів на потерпілого;

01.2 - дорожньо-транспортна пригода на території військової частини:

01.2.1 - у тому числі наїзд транспортних засобів на потерпілого;

01.3 - авіаційна подія;

01.4 - морська та річкова подія;

01.5 - транспортна подія на залізничному транспорті;

02 - падіння потерпілого, у тому числі:

02.1 - під час пересування;

02.2 - з висоти;

02.3 - в колодязь, ємність, яму тощо;

03 - падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо, у тому числі:

03.1 - обрушення, обвалення будівель, споруд та їх елементів;

03.2 - обвалення та обрушення породи, ґрунту тощо;

03.3 - падіння, зсув, перекидання транспортних засобів, мобільних засобів праці;

03.4 - падіння устаткування (обладнання) або їх конструктивних елементів;

03.5 - падіння предметів, матеріалів, дерев, гілок дерев, матеріалів, інструментів, пристроїв тощо;

04 - дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються, у тому числі:

04.1 - дія рухомих і таких, що обертаються, деталей обладнання, машин і механізмів;

04.2 - дія предметів, що розлітаються, чи робочих середовищ, що вивільняються в результаті вибуху або руйнування технологічного обладнання, устаткування тощо, які перебувають під тиском, у вакуумі;

05 - ураження електричним струмом, у тому числі:

05.1 - у разі дотику до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою, до ліній електропередачі та обірваних (оголених) проводів;

05.2 - у разі наближення на недопустиму відстань до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою, до ліній електропередачі та обірваних (оголених) проводів;

05.3 - у разі дії блискавки;

05.4 - у разі дії електричної дуги;

05.5 - у разі дії напруги кроку;

06 - дія температур, у тому числі:

06.1 - дія підвищених температур (крім пожежі);

06.2 - дія низьких температур (обмороження);

07 - дія шкідливих і токсичних речовин;

08 - дія іонізуючого випромінювання;

09 - показники важкості праці;

10 - показники напруженості праці;

11 - ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами, іншими представниками фауни, а також флори;

12 - утоплення;

13 - асфіксія;

14 - навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою;

15 - техногенна, екологічна аварія;

16 - дія стихійних природних явищ (виняткових погодних умов і стихійного лиха - ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, просідання і зсув ґрунту тощо);

17 - пожежа;

18 - вибух;

19 - самогубство;

20 - зникнення військовослужбовця;

21 - газодинамічне явище;

22 - погіршення стану здоров’я;

23 - події суспільного життя (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо);

24 - інші види.

2. Причини нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії:

технічні:

01 - конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва;

02 - конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів;

03 - неякісне розроблення або відсутність проєктної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, обладнання, устаткування тощо;

04 - неякісне виконання будівельних робіт;

05 - недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки;

06 - незадовільний технічний стан, у тому числі:

06.1 - виробничих об’єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, території;

06.2 - засобів виробництва;

06.3 - транспортних засобів загального користування (автомобільні, водні, залізничні, повітряні);

06.4 - мобільних засобів праці та технологічних транспортних засобів;

07 - незадовільний стан виробничого середовища (перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих виробничих факторів);

08 - невідповідність засобів колективного та індивідуального захисту встановленим вимогам та їх недостатність;

09 - невідповідність нехарчової продукції встановленим вимогам;

10 - інші технічні причини.

організаційні:

09 - незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

10 - недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано відповідний дозвіл;

11 - порушення технологічного процесу;

12 - порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо;

13 - порушення вимог безпеки під час експлуатації транспорту загального користування (автомобільного, водного, залізничного, повітряного);

14 - порушення вимог безпеки під час експлуатації мобільних засобів праці та технологічних транспортних засобів;

15 - недоліки під час навчання безпечному виконанню робіт, у тому числі:

15.1 - відсутність або неякісне проведення інструктажу з охорони праці;

15.2 - допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці;

16 - неякісне розроблення, недосконалість інструкцій з охорони праці або їх відсутність;

17 - відсутність у посадових інструкціях визначення функціональних обов’язків з питань охорони праці;

18 - порушення режиму праці та відпочинку;

19 - відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (професійного відбору);

20 - незабезпеченість засобами індивідуального захисту;

21 - невикористання засобів індивідуального захисту за їх наявності;

22 - виконання робіт з відключеними або несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення чи їх відсутність тощо;

23 - незастосування засобів колективного захисту (у разі їх наявності);

24 - залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

25 - порушення трудової і виробничої дисципліни, у тому числі:

25.1 - невиконання посадових обов’язків;

25.2 - невиконання вимог інструкцій з охорони праці;

26 - інші організаційні причини;

психофізіологічні:

27 - алкогольне, наркотичне, токсикологічне отруєння;

28 - алкогольне, наркотичне, токсикологічне сп’яніння;

29 - травмування (смерть) внаслідок протиправних дій інших осіб;

30 - низька нервово-психічна стійкість;

31 - незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;

32 - незадовільний психологічний клімат у колективі;

33 - помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи;

34 - монотонність праці;

35 - невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі;

36 - особиста необережність потерпілого (у разі відсутності технічних і організаційних причин, впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів, порушень вимог законодавчих і нормативно-правових актів та інструкцій тощо);

37 - інші психофізіологічні причини;

техногенні, природні екологічні та соціальні:

38 - викид небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин;

39 - контакт з представниками тваринного та рослинного світу;

40 - стихійне лихо (метеорологічні, топологічні та тектонічні катастрофи - землетрус, зсув, селі, снігові лавини, повінь, ураган, просідання і зсув ґрунту тощо);

41 - гідрометеорологічні явища (мороз, ожеледь, ожеледиця, заметіль, шквальний вітер, град, спека, туман, злива, блискавка тощо);

42 - соціальний конфлікт (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб тощо);

45 - інші причини;

3. Обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії:

311 - устаткування енергетичне;

313 - устаткування для чорної та кольорової металургії;

314 - устаткування гірничошахтне;

315 - устаткування підіймально-транспортне (крани);

316 - устаткування підіймально-транспортне (конвеєри);

317 - устаткування підіймально-транспортне (крім кранів і конвеєрів);

318 - устаткування і рухомий склад залізниць;

331 - машини електричні малої потужності;

332 - електродвигуни змінного струму потужністю від 0,25 кВт і більше;

334 - електродвигуни вибухозахищені, врубово-комбайнові і електробури;

336 - машини електричні постійного струму;

337 - генератори змінного струму, перетворювачі, підсилювачі електромашинні, електростанції та електроагрегати живлення;

338 - машини електричні великі, агрегати електромашинні, турбо- і гідрогенератори;

341 - трансформатори і трансформаторне устаткування, апаратура високовольтна, силова перетворювальна техніка, прилади силові напівпровідникові, детектори ядерного і нейтронного випромінювання, електрохімічні перетворювачі інформації;

342 - апарати електричні напругою до 1000 B;

343 - комплектне обладнання напругою до 1000 B;

344 - устаткування спеціальне технологічне, шинопроводи низької напруги;

345 - електротранспорт (крім засобів міського транспорту і мотор-вагонних поїздів), електроустаткування для електротранспорту і підіймально-транспортних машин;

346 - устаткування світлотехнічне і вироби електроустановлювальні, лампи електричні, вироби культурно-побутового призначення і широкого вжитку;

348 - джерела струму хімічні, фізичні, генератори електрохімічні та термоелектричні;

361 - устаткування хімічне і запасні частини до нього;

362 - устаткування для переробки полімерних матеріалів і запасні частини до нього;

363 - насоси (відцентрові, парові та привідні поршневі);

364 - устаткування кисневе, кріогенне, компресорне, холодильне, для газополуменевого оброблення металів, насоси, агрегати вакуумні і високовакуумні, комплектні технологічні лінії, установки та агрегати;

365 - устаткування целюлозно-паперове;

366 - устаткування нафтопромислове, бурове, геологорозвідувальне і запасні частини до нього;

367 - устаткування технологічне і апаратура для нанесення лакофарбового покриття на вироби машинобудування;

368 - устаткування нафтогазопереробне;

381 - верстати металорізальні;

382 - машини ковальсько-пресові (без машин з ручним і ножним приводами);

383 - устаткування деревообробне;

384 - устаткування технологічне для ливарного виробництва;

385 - устаткування для гальванопокриття виробів машинобудування;

386 - устаткування для зварювання тертям, холодного зварювання і допоміжне зварювальне обладнання;

451 - автомобілі;

452 - автомобілі спеціалізовані, автопоїзди, автомобілі-тягачі, кузови і фургони, причепи, тролейбуси, автонавантажувачі, мотоцикли, велосипеди;

472 - трактори;

473 - машини сільськогосподарські;

481 - машини для землерийних і меліоративних робіт;

482 - машини дорожні, устаткування для приготування будівельних сумішей;

483 - устаткування і машини будівельні;

484 - устаткування для обслуговування і ремонту автомобільного транспорту;

484 - устаткування для промисловості будівельних матеріалів;

485 - устаткування технологічне для лісозаготівельної і торф’яної промисловості, машинобудування комунальне;

486 - устаткування для кондиціювання повітря і вентиляції;

493 - устаткування і прилади для опалення та гарячого водопостачання;

511 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для легкої промисловості;

512 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для вироблення хімічного волокна;

513 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для харчової, м’ясної, молочної та рибної промисловості;

514 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для борошномельних, комбікормових підприємств та зерносховищ;

515 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для торгівлі, громадського харчування та блоків харчування, устаткування холодильне і запасні частини до нього, вироби культурно-побутового призначення та господарського вжитку;

516 - устаткування поліграфічне і запасні частини до нього;

517 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для скляно-ситалової промисловості, кабельної промисловості, для розвантаження, розфасування та упакування мінеральних добрив і отрутохімікатів;

525 - устаткування та оснащення спеціальне для ремонту та експлуатації тракторів і сільськогосподарських машин, транспортування та складської переробки вантажів, пуску і налагоджування, технічного обслуговування та ремонту машин і устаткування тваринницьких та птахівницьких ферм, а також конструкції, устаткування та оснащення споруд захищеного ґрунту;

945 - устаткування медичне;

947 - устаткування технологічне для медичної промисловості і запасні частини до нього;

968 - устаткування, інвентар та приладдя для театрально-видовищних підприємств і закладів культури;

969 - інше.

АКТ
проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії)

АКТ
про нещасний випадок (зникнення, смерть)

КАРТКА ОБЛІКУ
професійного захворювання (отруєння)

ЖУРНАЛ
реєстрації потерпілих від нещасних випадків (зникнення, смерті)

ПОВІДОМЛЕННЯ
про наслідки нещасного випадку (зникнення, смерть)

ПРИПИС

ПРОТОКОЛ
огляду місця події

ЕСКІЗ
місця події, що сталася

ПРОТОКОЛ
опитування свідків та інших осіб, причетних до події

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
свідків та інших осіб, причетних до події

ПОВІДОМЛЕННЯ
про профзахворювання (отруєння)

АКТ
розслідування причин хронічного професійного захворювання (отруєння)

ЖУРНАЛ
обліку професійних захворювань (отруєнь)

ВІДОМОСТІ
про зумовлені аварією втрати