2009L0140 - UA - 19.12.2009 - 000.001

Цей документ слугує суто засобом документування, і установи не несуть жодної відповідальності за його зміст

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 14. Інформаційне суспільство)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/140/ЄС
від 25 листопада 2009 року
про внесення змін до директив 2002/21/ЄС про спільні регулятивні рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг, 2002/19/ЄС про доступ до електронних комунікаційних мереж, пов’язаних засобів та їх взаємоз’єднання, та 2002/20/ЄС про авторизацію електронних комунікаційних мереж та послуг

(Текст стосується ЄЕП)

(OB L 337, 18.12.2009, с. 37)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/140/ЄС
від 25 листопада 2009 року
про внесення змін до директив 2002/21/ЄС про спільні регулятивні рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг, 2002/19/ЄС про доступ до електронних комунікаційних мереж, пов’язаних засобів та їх взаємоз’єднання, та 2002/20/ЄС про авторизацію електронних комунікаційних мереж та послуг

{Статті 1, 2, 3 і додаток скасовано на підставі Директиви 2018/1972 від 11.12.2018}

(Текст стосується ЄЕП)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, і зокрема його статтю 95,

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (2),

Діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 251 Договору, на основі спільного тексту, затвердженого Погоджувальним комітетом 13 листопада 2009 року (3),

Оскільки:

(1) Функціонування п’яти директив, з яких складаються чинні регулятивні рамки ЄС, що стосуються електронних комунікаційних мереж та послуг (Директива 2002/21/ЄC (Рамкова директива) (4), Директива 2002/19/ЄС (Директива про доступ) (5), Директива 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію) (6), Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/22/ЄС від 7 березня 2002 року про універсальну послугу і права користувачів, що стосуються електронних комунікаційних мереж та послуг (Директива про універсальну послугу) (7), і Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) (8) (далі разом - «Рамкова директива та спеціальні директиви») підлягають періодичному перегляду, який здійснює Комісія, зокрема для визначення необхідності змін у контексті розвитку технологій і ринкових змін.

(2) У зв’язку з цим, Комісія представила свої первинні висновки у своєму Повідомленні від 29 червня 2006 року про перегляд регулятивних рамок для електронних комунікаційних мереж та послуг в ЄС. На основі зазначених первинних висновків було проведено консультації з представниками громадськості, в ході яких було визначено тривалу відсутність внутрішнього ринку електронних комунікацій як найважливіше питання, що потребує вирішення. Зокрема, було визначено, що регулятивна фрагментація та неузгодженість дій національних регуляторних органів ставлять під загрозу не тільки конкурентоспроможність сектора, а й значні вигоди для споживачів від транскордонної конкуренції.

(3) Таким чином, регулятивні рамки електронних комунікаційних мереж та послуг в ЄС необхідно реформувати для завершення формування внутрішнього ринку електронних комунікацій шляхом зміцнення механізму Співтовариства для регулювання діяльності операторів зі значною ринковою владою на ключових ринках. До цього був доданий Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1211/2009 від 25 листопада 2009 року про заснування Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) та Офісу (9). Ця реформа також передбачає визначення ефективної та скоординованої стратегії управління радіочастотним спектром з метою формування єдиного європейського інформаційного простору і посилення положень, що стосуються користувачів з інвалідністю з метою досягнення інклюзивного інформаційного суспільства.

(4) Визнаючи, що Інтернет має важливе значення для освіти і практичної реалізації права на свободу вияву поглядів і на доступ до інформації, будь-які обмеження, встановлені стосовно реалізації цих фундаментальних прав, повинні відповідати Європейській Конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод. Комісія повинна провести широкі консультації з представниками громадськості щодо цих питань.

(5) Мета полягає в поступовому скороченні специфічних секторальних правил ex ante у процесі розвитку конкуренції на ринках з тим, щоб в кінцевому рахунку електронні комунікації регулювало лише законодавство про захист конкуренції. Враховуючи, що ринки електронних комунікацій в останні роки демонструють потужну конкурентну динаміку, дуже важливо, щоб встановлення регуляторних зобов’язань ex ante відбувалося лише за відсутності ефективної та сталої конкуренції.

(6) При здійсненні перевірок функціонування Рамкової директиви та спеціальних директив, Комісія повинна оцінювати, у світлі поточного стану ринку і беручи до уваги як конкуренцію, так і захист прав споживачів, чи продовжує існувати потреба у положеннях, що стосуються регулювання сектора ex ante, викладених у статтях 8-13a Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), а також у статті 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), або чи такі положення необхідно змінити або скасувати.

(7) Для забезпечення пропорційного та адаптивного підходу до мінливих умов конкуренції, національні регуляторні органи повинні мати змогу визначати ринки на субнаціональній основі та скасовувати регуляторні зобов’язання на ринках та/або в географічних районах, де існує ефективна інфраструктурна конкуренція.

(8) Для досягнення цілей Лісабонської стратегії необхідно надати належні стимули для інвестицій в нові високошвидкісні мережі, які підтримуватимуть інновації в сфері Інтернет-сервісів з багатим контентним наповненням та посилюватимуть міжнародну конкурентоспроможність Європейського Союзу. Такі мережі мають величезний потенціал для надання вигід споживачам і бізнесам у всьому Європейському Союзі. Таким чином, надзвичайно важливо заохочувати сталі інвестиції у розвиток таких нових мереж, зі збереженням при цьому конкуренції та з розширенням вибору для споживачів через регулятивну передбачуваність і послідовність.

(9) У своєму Повідомленні від 20 березня 2006 року під назвою «Подолання широкосмугового розриву» Комісія визнала існування в Європейському Союзі територіального поділу з точки зору доступу до високошвидкісних широкосмугових послуг. Спрощення доступу до радіочастотного спектра сприяє розвитку високошвидкісних широкосмугових послуг у віддалених регіонах. Незважаючи на загальне зростання обсягів широкосмугового підключення, доступ у деяких регіонах є обмеженим через високі витрати, пов’язані з низькою щільністю населення та віддаленістю. Для забезпечення інвестицій у нові технології в слаборозвинених регіонах, регулювання електронних комунікацій повинно бути сумісним із політикою в інших напрямках, таких як політика щодо державної допомоги, політика гуртування, або з цілями ширшої промислової політики.

(10) Публічні інвестиції в мережі необхідно здійснювати відповідно до принципу відсутності дискримінації. З цією метою державну підтримку необхідно надавати за допомогою відкритих, прозорих і конкурентних процедур.

(11) Для надання національним регуляторним органам змоги досягти цілей, встановлених у Рамковій директиві та спеціальних директивах, зокрема щодо наскрізної взаємодійності, сферу застосування Рамкової директиви необхідно розширити на деякі аспекти, що стосуються радіообладнання і телекомунікаційного термінального обладнання, як це визначено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 1999/5/ЄС від 9 березня 1999 року про радіообладнання і телекомунікаційне термінальне (кінцеве) обладнання та взаємне визнання відповідності такого обладнання (10), а також побутового обладнання, яке використовується для цифрового телебачення, для спрощення доступу користувачів з інвалідністю.

(12) Деякі терміни та означення необхідно уточнити або змінити з урахуванням розвитку технологій і ринкових змін та з метою усунення неточностей, виявлених під час впровадження регулятивних рамок.

(13) Необхідно посилити незалежність національних регуляторних органів для забезпечення ефективнішого застосування регулятивних рамок та підвищення їхньої значущості, а також передбачуваності їхніх рішень. З цією метою в національному праві необхідно передбачити чіткі положення щодо забезпечення захисту національного регуляторного органу, відповідального за регулювання ринку ex ante або за вирішення спорів між суб’єктами господарювання, від зовнішнього втручання та політичного тиску, що може поставити під загрозу незалежність оцінювання питань, які розглядає такий орган. Через такий зовнішній вплив національний законодавчий орган не є придатним для виконання функції національного регуляторного органу відповідно до регулятивних рамок. З цією метою, перш за все необхідно сформулювати правила щодо підстав для звільнення керівника національного регуляторного органу для усунення будь-яких можливих сумнівів в неупередженості такого органу та забезпечення невразливості такого органу перед зовнішніми чинниками. Важливо, щоб національні регуляторні органи, відповідальні за регулювання ринку ex ante, мали власний бюджет, що давав би їм змогу, зокрема, залучати достатню кількість кваліфікованих працівників. Для забезпечення прозорості, такий бюджет необхідно публікувати щорічно.

(14) З метою забезпечення правової визначеності для учасників ринку, апеляційні органи повинні ефективно виконувати свої функції; зокрема, розгляд скарг не повинен бути невиправдано тривалим. Проміжні заходи, що призупиняють дію рішення національного регуляторного органу, необхідно вживати у виняткових випадках з метою запобігання серйозної і невиправної шкоди стороні, яка підпадає під такі заходи, і якщо цього вимагає баланс інтересів.

(15) Існують значні розбіжності в способах, в які апеляційні органи застосовують тимчасові заходи для призупинення дії рішення національних регуляторних органів. З метою досягнення більшої узгодженості підходів, необхідно застосовувати спільні стандарти, що узгоджуються з прецедентним правом Співтовариства. Апеляційні органи також повинні мати повноваження вимагати надання наявної інформації, опублікованої BEREC. З огляду на важливість апеляційних скарг для загального функціонування регулятивних рамок, необхідно створити механізм збирання інформації про апеляції і рішення про тимчасове зупинення рішень, ухвалених регуляторними органами всіх держав-членів, і надання такої інформації Комісії.

(16) З метою забезпечення результативного виконання національними регуляторними органами своїх регулятивних завдань, дані, які вони збирають, повинні включати дані бухгалтерського обліку з роздрібних ринків, пов’язаних із гуртовими ринками, на яких оператор має значну ринкову владу, і які, таким чином, регулює національний регуляторний орган. Такі дані також повинні включати дані, які дають змогу національному регуляторному органу оцінювати можливий вплив запланованої модернізації або зміни топології мережі на розвиток конкуренції або на гуртові продукти, що доступні для інших сторін.

(17) Консультації на національному рівні, передбачені в статті 6 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), необхідно проводити перед консультаціями на рівні Співтовариства, передбаченими в статтях 7 та 7a зазначеної Директиви, щоб думки заінтересованих сторін були відображені в рамках консультацій на рівні Співтовариства. Це також дасть змогу уникнути потреби у проведенні другого етапу консультацій на рівні Співтовариства у разі змін у запланованих заходах у результаті проведення консультацій на національному рівні.

(18) Право національних регуляторних органів самостійно ухвалювати рішення повинно бути сумісним із розвитком узгоджених регулятивних практик та узгодженого застосування регулятивних рамок для ефективного сприяння розвитку і завершенню формування внутрішнього ринку. Таким чином, національні регуляторні органи повинні підтримувати діяльність Комісії і BEREC на внутрішньому ринку.

(19) Механізм Співтовариства, що дає змогу Комісії вимагати від національних регуляторних органів відкликання запланованих інструментів щодо визначення ринку та призначення операторів, які мають значну ринкову владу, значною мірою посприяв застосуванню послідовного підходу до визначення обставин, за яких може застосовуватися регулювання ex ante, та обставин, за яких учасники підлягають такому регулюванню. Моніторинг ринку з боку Комісії та, зокрема, досвід застосування процедури, передбаченої статтею 7 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), засвідчив, що непослідовність у застосуванні національними регуляторними органами коригувальних заходів, навіть за подібних ринкових умов, може зашкодити внутрішньому ринку електронних комунікацій. Тому Комісія може сприяти забезпеченню вищого рівня узгодженості в застосуванні коригувальних заходів шляхом ухвалення рекомендацій щодо проектів актів, запропонованих національними регуляторними органами. Щоб користуватися перевагами, які надають експертні знання національних регуляторних органів в сфері аналізу ринку, перед ухваленням рішень та/або рекомендацій Комісії необхідно проводити консультації з BEREC.

(20) Важливо, щоб регулятивні рамки були впроваджені своєчасно. Якщо Комісія ухвалила рішення, яке вимагає від національного регуляторного органу відкликання запланованого інструмента, національні регуляторні органи повинні надати переглянутий інструмент на розгляд Комісії. Необхідно встановити кінцевий термін для надання інформації про переглянутий інструмент Комісії відповідно до статті 7 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), щоб учасники ринку мали змогу отримати інформацію про тривалість перегляду ринку та для підвищення рівня правової визначеності.

(21) Беручи до уваги стислі часові рамки механізму консультацій Співтовариства, Комісії необхідно надати повноваження щодо затвердження рекомендацій та/або настанов для спрощення процедури обміну інформацією між Комісією та національними регуляторними органами, наприклад у випадках, які стосуються стійких ринків, або у випадках, у яких до раніше повідомлених інструментів вносяться лише незначні зміни. Комісії також необхідно надати повноваження звільняти від обов’язку направляти повідомлення з метою спрощення процедур в деяких випадках.

(22) Відповідно до цілей Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу та Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права осіб з інвалідністю, регулятивні рамки повинні забезпечити усіх користувачів, зокрема кінцевих користувачів з інвалідністю, осіб похилого віку і користувачів з особливими соціальними потребами, легким доступом до доступних за ціною високоякісних послуг. Декларація 22 до заключного Амстердамського акта, передбачає, що установи Співтовариства під час складання інструментів згідно зі статтею 95 Договору повинні враховувати потреби осіб з інвалідністю.

(23) Конкурентний ринок надає користувачам широкий вибір контенту, застосунків і сервісів. Національні регуляторні органи повинні сприяти доступу користувачів до інформації та її поширенню і використанню застосунками та сервісами.

(24) Радіочастоти повинні вважатися обмеженим публічним ресурсом, що має важливу суспільну і ринкову цінність. Інтереси суспільства передбачають, що управління використанням радіочастотного спектра необхідно здійснювати максимально ефективно і результативно з економічної, соціальної та екологічної точок зору, беручи до уваги важливу роль радіочастотного спектра для електронних комунікацій, цілей культурного розмаїття та плюралізму ЗМІ, а також для соціального і територіального гуртування. Таким чином, перешкоди на шляху його ефективного використання повинні бути поступово усунені.

(25) Діяльність Співтовариства у сфері радіоспектральної політики не повинна обмежувати інструменти, запроваджені на рівні Співтовариства або на національному рівні, ухвалені відповідно до положень права Співтовариства для досягнення цілей загального інтересу, зокрема, щодо регулювання контенту, політики в аудіовізуальній сфері та щодо ЗМІ, а також права держав-членів на організацію та використання власного радіочастотного спектра для цілей охорони громадського порядку, громадської безпеки та оборони.

(26) Беручи до уваги різні ситуації у державах-членах, перехід від аналогового до цифрового наземного телебачення в результаті підвищення ефективності передачі цифрових технологій підвищить доступність цінного спектра у Співтоваристві (так званий «цифровий дивіденд»).

(27) Перш ніж буде запропоновано конкретний гармонізаційний інструмент, відповідно до Рішення Європейського Парламенту і Ради № 676/2002/ЄС від 7 березня 2002 року про регулятивні рамки для радіоспектральної політики у Європейському Співтоваристві (Рішення про радіочастотний спектр) (11), Комісія повинна провести оцінювання впливу щодо витрат і вигід від запропонованих інструментів, таких як реалізація економії на масштабах та взаємодійність послуг на користь споживачів, вплив на ефективність використання спектра або потреба в гармонізованому використанні в різних частинах Європейського Союзу.

(28) Хоча управління радіочастотним спектром залишається в компетенції держав-членів, стратегічне планування, координація та, де це доречно, гармонізація на рівні Співтовариства можуть сприяти забезпеченню користувачів спектра всіма перевагами на внутрішньому ринку та ефективному захисту інтересів ЄС в усьому світі. З цією метою, у відповідних випадках, необхідно створити багаторічні законодавчі програми радіоспектральної політики з метою визначення орієнтирів та цілей політики для стратегічного планування, а також гармонізації користування радіочастотним спектром у Співтоваристві. Такі орієнтири та цілі політики можуть стосуватися наявності та ефективного використання радіочастотного спектра, необхідного для створення та функціонування внутрішнього ринку, а також можуть стосуватися, у відповідних випадках, гармонізації процедур надання загальних авторизацій або індивідуальних прав користування радіочастотами, якщо необхідно, в подоланні бар’єрів на внутрішньому ринку. Такі орієнтири та цілі політики повинні відповідати цій Директиві і спеціальним директивам.

(29) Комісія заявила про свій намір внести до набуття чинності цією Директивою зміни до Рішення Комісії 2002/622/ЄС від 26 липня 2002 року про утворення Групи з питань радіоспектральної політики (12) з метою створення в рамках Європейського Парламенту і Ради механізму подання запитів на висновки або звіти в усній чи письмовій формі до Групи з питань радіоспектральної політики (RSPG) стосовно радіоспектральної політики у розрізі електронних комунікацій, і для надання RSPG можливості консультувати Комісію щодо запропонованого змісту програм радіоспектральної політики.

(30) Положення цієї Директиви про управління радіочастотним спектром повинні бути сумісними з роботою міжнародних і регіональних організацій, що займаються питаннями управління радіочастотним спектром, таких як Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ) та Європейська конференція адміністрацій пошт та телекомунікацій (CEPT), з метою забезпечення ефективного управління та гармонізації користування радіочастотним спектром у всьому Співтоваристві, а також між державами-членами та іншими членами МСЕ.

(31) Управління радіочастотами необхідно здійснювати таким чином, щоб уникати шкідливих радіозавад. Цю базову концепцію шкідливих радіозавад необхідно правильно визначити для забезпечення обмеження регулятивного втручання до рівня, необхідного для запобігання виникненню таких завад.

(32) Поточне управління радіочастотним спектром і система розподілу здебільшого базуються на адміністративних рішеннях, які є недостатньо гнучкими в контексті технологічної та економічної еволюції, зокрема, бурхливого розвитку технологій бездротового доступу і зростаючого попиту на пропускну здатність. Невиправдана фрагментація національних політик призводить до збільшення витрат і втрачених ринкових можливостей для користувачів радіочастотного спектра, а також уповільнює інновації на шкоду внутрішньому ринку, споживачам та економіці в цілому. Крім того, умови доступу до радіочастот та користування ними можуть змінюватися залежно від типу оператора, у той час як електронні послуги, які надають такі оператори, все частіше перекриваються одна одною, чим створюють напруженість у відносинах між володільцями прав, розбіжності у вартості доступу до радіочастотного спектра і потенційні викривлення у функціонуванні внутрішнього ринку.

(33) Національні кордони стають все менш важливими для визначення оптимального використання радіочастотного спектра. Фрагментація управління правами доступу до спектра обмежує обсяги інвестицій та інноваційної діяльності і не дає змоги операторам і виробникам обладнання реалізувати економію на масштабах, перешкоджаючи тим самим розвитку внутрішнього ринку електронних комунікаційних мереж та послуг із використанням радіочастотного спектра.

(34) Гнучкість управління радіочастотним спектром і доступом до спектра необхідно збільшувати за допомогою технологій та авторизацій, нейтральних щодо послуг, аби надавати користувачам спектра можливість обирати найкращі технології та послуги, які застосовуються в смугах радіочастот, оголошених доступними для електронних комунікаційних послуг у відповідних національних планах розподілу частот згідно із правом Співтовариства («принципи нейтральності технологій та послуг»). Адміністративне визначення технологій та послуг необхідно застосовувати у випадках, коли постає питання про цілі загального інтересу, які повинні бути чітко обґрунтованими і підлягати періодичному регулярному перегляду.

(35) Обмеження принципу нейтральності технологій повинні бути доцільними і виправданими необхідністю уникнення шкідливих радіозавад, наприклад, шляхом введення масок спектрального випромінювання і рівнів потужності з метою охорони громадського здоров’я шляхом обмеження опромінювання населення електромагнітними полями, забезпечення належного функціонування послуг через забезпечення відповідного рівня технічної якості послуг, що необов’язково виключає можливість використання декількох служб в одній смузі радіочастот, забезпечення належного сумісного користування радіочастотним спектром, зокрема, якщо користування ним можливе на умовах лише загальних авторизацій, забезпечення ефективного використання спектра, або досягнення цілей загального інтересу відповідно до положень права Співтовариства.

(36) Користувачі радіочастотного спектра також повинні мати змогу вільно обирати послуги, які вони хотіли б надавати в смузі частот, що підпадає під застосування перехідних інструментів, які стосуються раніше набутих прав. З іншого боку, необхідно дозволити інструменти, які вимагають надання конкретної послуги для досягнення чітко визначених цілей загального інтересу, таких як безпека життя, необхідність сприяння укріпленню соціального, регіонального та територіального гуртування, або уникнення неефективного використання радіочастотного спектра, якщо воно необхідне та пропорційне. Зазначені цілі повинні включати сприяння культурному та мовному розмаїттю та плюралізму ЗМІ, згідно з їх визначенням, наданим державами-членами відповідно до положень права Співтовариства. Крім випадків необхідності захисту безпеки життя, або за виняткових обставин для виконання інших цілей загального інтересу, згідно з їх визначенням, наданим державами-членами відповідно до положень права Співтовариства, винятки не повинні призводити до виключного користування певними послугами, проте повинні надавати їм пріоритет, аби інші послуги або технології, наскільки це можливо, могли співіснувати в одній смузі.

(37) Визначення сфери застосування і характеру будь-яких винятків відносно розвитку культурного та мовного розмаїття та плюралізму ЗМІ є компетенцією держав-членів.

(38) Оскільки розподіл радіочастотного спектра між конкретними технологіями або послугами є винятком із принципів нейтральності технологій та послуг і зменшує свободу вибору надаваних послуг і використовуваних технологій, будь-яка пропозиція такого розподілу повинна бути прозорою і щодо неї необхідно проводити консультації з громадськістю.

(39) В інтересах забезпечення гнучкості та ефективності, національні регуляторні органи можуть дозволяти користувачам радіочастотного спектра вільно передавати або надавати в оренду свої права користування третім особам. Це надасть розуміння ринкової цінності спектра. Враховуючи повноваження щодо забезпечення ефективного використання радіочастотного спектра, національні регуляторні органи повинні забезпечувати, щоб торгівля правами користування спектром не призводила до викривлення конкуренції, зокрема, щоб у такий спосіб спектр виводився з використання.

(40) Впровадження нейтральності технологій та послуг та нейтральності торгівлі чинними правами користування спектром може вимагати введення перехідних правил, у тому числі інструментів забезпечення добросовісної конкуренції, оскільки нова система може надавати певним користувачам право почати конкурувати з користувачами спектра, які придбали свої права користування спектра за більш обтяжливих умов. З іншого боку, якщо права було надано в рамках відступу від загальних правил або відповідно до критеріїв, які не є об’єктивними, прозорими, пропорційними та недискримінаційними, з метою досягнення цілі загального інтересу, становище володільців таких прав не повинне завдавати безпідставної шкоди новим конкурентам, за винятком дій, необхідних для досягнення згаданої цілі загального інтересу або іншої пов’язаної цілі загального інтересу.

(41) З метою сприяння функціонуванню внутрішнього ринку і підтримки розвитку транскордонних послуг, Комісії необхідно надати право ухвалювати технічні імплементаційні інструменти у сфері нумерації.

(42) Дозволи, що видають суб’єктам господарювання, які надають електронні комунікаційні мережі та послуги, на отримання доступу до публічної або приватної власності, є важливими чинниками створення електронних комунікаційних мереж або нових елементів мереж. Тож надмірна складність і затримки у процедурах надання сервітутів (прав доступу) можуть становити серйозні перешкоди для розвитку конкуренції. Відповідно, необхідно спростити отримання сервітутів для авторизованих суб’єктів господарювання. Національні регуляторні органи повинні мати змогу координувати отримання сервітутів, із наданням доступу до відповідної інформації на своїх вебсайтах.

(43) Необхідно посилити повноваження держав-членів, які стосуються володільців сервітутів, для забезпечення введення або розгортання нових мереж у справедливий, ефективний та екологічний спосіб та незалежно від будь-яких зобов’язань, встановлених для оператора, який має значну ринкову владу, щодо надання доступу до його електронної комунікаційної мережі. Удосконалення спільного користування засобами може значно підвищити конкуренцію і знизити загальні фінансові та екологічні витрати на розгортання інфраструктури електронних комунікацій для суб’єктів господарювання, особливо суб’єктів господарювання з новими мережами доступу. Національні регуляторні органи повинні мати право вимагати від володільців прав на встановлення засобів на, над або під об’єктами публічної або приватної власності спільно використовувати такі засоби або майно (у тому числі фізична колокація) з метою стимулювання ефективних інвестицій у розвиток інфраструктури та сприяння інноваціям, після відповідного періоду консультацій з громадськістю, протягом якого всі заінтересовані сторони повинні мати змогу висловити свою позицію. Такий порядок та умови спільного користування або координації можуть включати правила розподілу витрат на спільне користування засобами або майном і повинні гарантувати належну винагороду за ризик для відповідних суб’єктів господарювання. Національні регуляторні органи повинні, зокрема, мати змогу запроваджувати спільне користування елементами мереж і пов’язаними засобами, таким як кабельні канали, кабелепроводи, щогли, кабельні колодязі, телекомунікаційні шафи, антени, вежі та інші опорні конструкції, будівлі або кабельні вводи будівель, а також здійснювати більш ефективну координацію будівельних робіт. Компетентні органи влади, зокрема органи місцевої влади, повинні також запровадити відповідні процедури координації у співпраці з національними регуляторними органами щодо споруд загального користування та інших відповідних засобів або майна загального користування, які можуть передбачати процедури, що забезпечують надання заінтересованим сторонам інформації про відповідні засоби або майно загального користування та про поточні і плановані громадські роботи, а також завчасне повідомлення про такі роботи, і максимальною мірою сприяти спільному користуванню ними.

(44) Надійне та безпечне передавання інформації електронними комунікаційними мережами відіграє дедалі важливішу роль для економіки в цілому і суспільства загалом. Складність системи, технічні збої чи людські помилки, аварії чи атаки можуть впливати на функціонування і доступність фізичних інфраструктур, які надають важливі послуги громадянам ЄС, у тому числі послуги електронного врядування. Національні регуляторні органи повинні забезпечувати збереження цілісності і безпеки комунікаційних мереж загального користування. Європейське агентство мережевої та інформаційної безпеки (ENISA) (13) повинне сприяти підвищенню рівня безпеки електронних комунікацій, серед іншого, шляхом надання експертної та консультативної допомоги, а також сприяння обміну найкращими практиками. ENISA і національні регуляторні органи повинні мати необхідні засоби для виконання своїх обов’язків, у тому числі повноваження для отримання достатньої інформації для оцінювання рівня безпеки мереж та послуг, а також повні і надійні дані про інциденти безпеки, які мали місце та істотно вплинули на функціонування мереж або послуг. Пам’ятаючи про те, що успішне вжиття адекватних заходів безпеки є не одноразовим завданням, а радше безперервним процесом реалізації, перегляду та оновлення, необхідно вимагати від надавачів електронних комунікаційних мереж та послуг вжиття заходів із забезпечення їх цілісності та безпеки згідно з оцінками ризиків, з урахуванням сучасного рівня розвитку таких заходів.

(45) Держави-члени повинні передбачати належний період для проведення консультацій із громадськістю перед ухваленням спеціальних інструментів для забезпечення того, що суб’єкти господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, вживають необхідних технічних та організаційних заходів для забезпечення належного управління ризиками в сфері безпеки мереж та послуг або для забезпечення цілісності своїх мереж.

(46) У разі наявності потреби в узгодженні спільного переліку вимог до безпеки, Комісії необхідно надати повноваження ухвалювати технічні імплементаційні інструменти для досягнення адекватного рівня безпеки електронних комунікаційних мереж та послуг на внутрішньому ринку. ENISA повинна сприяти гармонізації належних технічних та організаційних заходів безпеки шляхом надання експертних консультацій. Національні регуляторні органи повинні мати право видавати обов’язкові до виконання інструкції, які стосуються технічних імплементаційних інструментів, ухвалених відповідно до Директиви 2002/21/ЄC (Рамкова директива). Для виконання своїх обов’язків вони повинні мати повноваження досліджувати випадки невідповідності вимогам та встановлювати санкції.

(47) З метою недопущення викривлення або обмеження конкуренції на ринках електронних комунікацій, національні регуляторні органи повинні мати змогу впроваджувати коригувальні заходи, спрямовані на запобігання зміщенню значної ринкової влади з одного ринку на інший, тісно пов’язаний з першим ринком. Тому необхідно чітко визначити, що суб’єкт господарювання, який має значну ринкову владу на першому ринку, вважається таким, що має значну ринкову владу на другому ринку, тільки у разі, якщо зв’язки між такими двома ринками дають змогу зміщувати ринкову владу з першого на другий ринок, і якщо такий другий ринок є чутливим до регулювання ex ante відповідно до критеріїв, визначених у Рекомендації щодо відповідних ринків товарів та послуг (14).

(48) Для надання впевненості учасникам ринку стосовно регулятивних умов необхідними є часові обмеження для перегляду ринків. Важливо здійснювати аналіз ринку регулярно та в розумні і належні строки. Такі строки повинні враховувати, чи проводився раніше аналіз певного ринку, та чи був такий аналіз належним чином оприлюднений. Неспроможність національних регуляторних органів провести аналіз ринку у визначений термін може поставити під загрозу функціонування внутрішнього ринку, а звичайні провадження щодо порушень можуть не принести бажаного своєчасного результату. Як альтернативний варіант, відповідний національний регуляторний орган повинен мати змогу звернутися до BEREC за допомогою для завершення аналізу ринку. Наприклад, таку допомогу може бути надано у формі спеціалізованих робочих груп, сформованих із представників інших національних регуляторних органів.

(49) Через високий рівень технологічних інновацій і дуже динамічні ринки у секторі електронних комунікацій існує необхідність у швидкій, координованій та гармонізованій адаптації регулювання на рівні Співтовариства, оскільки досвід свідчить, що розбіжності між національними регуляторними органами в імплементації регулятивних рамок ЄС можуть створювати перешкоди для розвитку внутрішнього ринку.

(50) Одне з важливих завдань, покладених на BEREC, полягає в ухваленні висновків щодо транскордонних спорів, у відповідних випадках. Таким чином, національні регуляторні органи повинні брати до уваги всі висновки BEREC за результатами розгляду таких справ.

(51) Досвід впровадження регулятивних рамок ЄС свідчить, що чинні положення, що надають національним регуляторним органам право встановлювати штрафи, не змогли забезпечити достатній стимул для дотримання регулятивних вимог. Повноваження для забезпечення належного (примусового) виконання можуть сприяти своєчасній імплементації регулятивних рамок ЄС і, таким чином, зміцненню регулятивної визначеності, яка є важливим чинником для інвестування. Брак дієвих повноважень на випадок невідповідності вимогам стосується регулятивних рамок в цілому. Введення нового положення у Директиві 2002/21/ЄC (Рамкова директива) щодо порушення зобов’язань, встановлених Рамковою директивою та спеціальними директивами, повинне, таким чином, забезпечити застосування послідовних та узгоджених принципів щодо забезпечення виконання і санкцій для регулятивних рамок ЄС в цілому.

(52) Чинні регулятивні рамки ЄС містять певні положення, що спрощують перехід від старих регулятивних рамок 1998 року до нових регулятивних рамок 2002 року. Цей перехід був завершений в усіх державах-членах, а тому ці інструменти необхідно скасувати, оскільки зараз вони є зайвими.

(53) Для підвищення економічного зростання, інновацій і розширення вибору для споживачів необхідно одночасно заохочувати як ефективні інвестиції, так і конкуренцію.

(54) Конкуренцію найкраще розвивати за допомогою економічно ефективного рівня інвестицій у нову й наявну інфраструктуру, із доповненням їх регулюванням, де це необхідно, для досягнення ефективної конкуренції у сфері роздрібних послуг. Ефективним рівнем розвитку конкуренції на рівні інфраструктури є ступінь дублювання інфраструктури, за якої інвестори можуть розраховувати на справедливу дохідність на основі розумних очікувань щодо еволюції часток ринку.

(55) Шляхом встановлення зобов’язань щодо доступу до нової і покращеної інфраструктури, національні регуляторні органи повинні забезпечувати відображення в умовах доступу обставин, що лежать в основі інвестиційного рішення, з урахуванням, між іншим, витрат на виведення на ринок, очікуваних темпів використання нових продуктів і послуг та очікуваних рівнів роздрібних цін. Крім того, для забезпечення інвесторам визначеності у плануванні, національні регуляторні органи повинні мати змогу встановлювати, якщо застосовно, відповідні умови доступу, які залишатимуться незмінними протягом відповідних періодів перегляду. Такі умови можуть включати правила та порядок ціноутворення, що залежить від обсягу або тривалості договору відповідно до положень права Співтовариства, якщо такі правила не мають дискримінаційних наслідків. Будь-які встановлені умови доступу повинні враховувати потребу у збереженні ефективної конкуренції послуг для споживачів і підприємств.

(56) При оцінюванні пропорційності зобов’язань та умов, які необхідно встановити, національні регуляторні органи повинні враховувати різні умови конкуренції, що існують у різних регіонах в межах своїх держав-членів.

(57) При застосуванні коригувальних заходів для контролю цін, національні регуляторні органи повинні прагнути забезпечити інвестору справедливу дохідність від окремого нового інвестиційного проекту. Зокрема, можуть існувати ризики, пов’язані з інвестиційними проектами, характерними для нових мереж доступу, що підтримують продукти, рівень попиту на які на момент інвестування невідомий.

(58) Будь-яке рішення Комісії відповідно до статті 19(1) Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива) повинне бути обмежене регулятивними принципами, підходами та методиками. Щоб уникнути сумнівів, таке рішення не повинне встановлювати деталі, які зазвичай відображають національні обставини, і не повинне забороняти альтернативні підходи, застосування яких з достатньою вірогідністю матиме рівноцінні наслідки. Таке рішення повинне бути пропорційним і не повинне впливати на рішення, ухвалені національними регуляторними органами, що не створюють перешкод на внутрішньому ринку.

(59) Додаток I до Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива) визначає перелік ринків, які будуть включені в Рекомендацію щодо відповідних ринків товарів та послуг, які можуть бути предметом регулювання ex ante. Зазначений додаток необхідно скасувати, оскільки його завдання - слугувати основою для розроблення початкової версії Рекомендації щодо відповідних ринків товарів та послуг - було виконано.

(60) Для нових учасників ринку може виявитися економічно недоцільним часткове або повне дублювання мереж місцевого доступу, що належать діючому суб’єкту ринку, протягом розумного періоду. У такому контексті, встановлення обов’язковості розділеного доступу до місцевої лінії зв’язку або підлінії зв’язку операторів зі значною ринковою владою може сприяти входженню на ринок нових гравців і збільшенню конкуренції на роздрібних ринках широкосмугового доступу. В умовах, коли розділений доступ до місцевої лінії зв’язку або підлінії зв’язку не є технічно або економічно здійсненним, повинна бути передбачена можливість застосовувати відповідні зобов’язання щодо надання доступу до нефізичної або віртуальної мережі, що має рівноцінну функціональність.

(61) Мета функціонального розділення, згідно з яким від вертикально інтегрованого оператора вимагається заснувати операційно відокремлені суб’єкти господарювання - забезпечити надання повністю рівноцінних продуктів доступу всім операторам нижчого рівня дистрибуційного ланцюга, у тому числі вертикально інтегрованим підрозділам самого оператора, що діють на нижчому рівні дистрибуційного ланцюга. Функціональне розділення покликане покращити конкуренцію на кількох відповідних ринках шляхом значного зменшення стимулів для дискримінації та шляхом спрощення перевірок і забезпечення виконання зобов’язань щодо недискримінації. У виняткових випадках функціональне розділення може бути обґрунтоване як коригувальний захід, якщо протягом тривалого часу не вдавалося досягти результативної недискримінації на кількох відповідних ринках, та за умов невисокої перспективи інфраструктурної конкуренції або за її відсутності протягом розумного проміжку часу після застосування коригувального заходу, який раніше вважався доцільним. Водночас, дуже важливо забезпечити відсутність будь-яких потенційних негативних наслідків для добробуту споживачів від його застосування, а також збереження стимулів відповідного суб’єкта господарювання інвестувати в свою мережу. Його застосування вимагає скоординованого аналізу різних відповідних ринків, пов’язаних з мережею доступу, згідно з процедурою аналізу ринку, визначеною в статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). При проведенні аналізу ринку та розробленні деталей такого коригувального заходу національні регуляторні органи повинні приділяти особливу увагу продуктам, управління якими здійснюватимуть окремі суб’єкти підприємницької діяльності, з урахуванням масштабів розгортання мереж і ступеня технічного прогресу, які можуть вплинути на взаємозамінність послуг фіксованого і бездротового зв’язку. Щоб уникнути викривлень конкуренції на внутрішньому ринку, необхідно щоб Комісія заздалегідь схвалювала пропозиції щодо функціонального розділення.

(62) Запровадження функціонального розділення не повинне перешкоджати роботі належних механізмів координації між різними окремими суб’єктами господарювання для забезпечення захищеності прав материнської компанії щодо нагляду за господарською й управлінською діяльністю.

(63) Безперервна інтеграція внутрішнього ринку електронних комунікаційних мереж та послуг вимагає кращої координації у сфері застосування регулювання ex ante, передбаченого регулятивними рамками ЄС щодо електронних комунікацій.

(64) Якщо вертикально інтегрований суб’єкт господарювання вирішує передати значну частину або всі свої активи мереж місцевого доступу окремій юридичній особі з іншим власником або шляхом створення окремого суб’єкта господарювання для роботи з продуктами доступу, національний регуляторний орган повинен оцінити вплив пропонованої угоди на всі існуючі регуляторні зобов’язання, встановлені для вертикально інтегрованого оператора, з метою забезпечення сумісності будь-яких нових домовленостей з положеннями Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ) і Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу). Відповідний національний регуляторний орган повинен провести новий аналіз ринків, на яких здійснює свою діяльність розділений суб’єкт, і накласти, змінити або скасувати зобов’язання відповідно до результатів такого аналізу. Для цього національний регуляторний орган повинен мати змогу надсилати суб’єкту господарювання запити про надання інформації.

(65) Хоча за деяких обставин для досягнення таких цілей, як наскрізне підключення або взаємодійність послуг, буде доречним, щоб національний регуляторний орган міг встановлювати зобов’язання для операторів, які не мають значної ринкової влади, необхідно забезпечити, щоб такі зобов’язання встановлювалися відповідно до регулятивних рамок ЄС і, зокрема, процедур повідомлення (нотифікації).

(66) Комісія повинна мати повноваження ухвалювати імплементаційні інструменти з метою адаптації умов доступу до послуг цифрового телебачення і радіо, встановлених у додатку I до Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), у розрізі технологічного розвитку та ринкових змін. Це також стосується і мінімального переліку позицій у додатку II до Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), які повинні бути оприлюднені для виконання зобов’язання щодо прозорості.

(67) Спрощення доступу до радіочастотного ресурсу для учасників ринку сприятиме усуненню бар’єрів для входження на ринок. Крім того, технічний прогрес знижує ризик шкідливих радіозавад у деяких смугах радіочастот, а отже зменшує потребу в індивідуальних правах користування. Таким чином, умови користування радіочастотним спектром для надання електронних комунікаційних послуг зазвичай повинні бути встановлені в загальних авторизаціях, якщо немає необхідності в наданні індивідуальних прав, з урахуванням користування радіочастотним спектром, для захисту від шкідливих радіозавад, забезпечення технічної якості обслуговування, захисту ефективного використання спектра або для досягнення конкретної цілі загального інтересу. Рішення про потребу в індивідуальних правах необхідно ухвалювати у прозорий та пропорційний спосіб.

(68) Введення вимог нейтральності технологій та послуг при наданні прав користування, разом із розширенням можливості передачі прав між суб’єктами господарювання, повинне розширити свободу і збільшити кількість засобів для надання електронних комунікаційних послуг населенню, що також сприятиме досягненню цілей загального інтересу. Водночас, деякі зобов’язання стосовно питань загального інтересу, покладені на мовників для надання аудіовізуальних медіа-послуг, можуть вимагати використання конкретних критеріїв для надання прав користування, коли вкрай необхідно досягти конкретної цілі загального інтересу, яку встановили держави-члени згідно з положеннями права Співтовариства. Процедури, пов’язані з досягненням цілей загального інтересу, повинні за будь-яких обставин бути прозорими, об’єктивними, пропорційними та недискримінаційними.

(69) Зважаючи на обмежувальний вплив права користування, торгівля яким не дозволена, на вільний доступ до радіочастот, строк його чинності необхідно обмежити. Якщо права користування містять положення щодо продовження строку чинності, компетентні національні органи повинні спочатку провести перегляд, що включає консультації з громадськістю, з урахуванням ринкових змін, розвитку покриття та розвитку технологій. З огляду на обмеженість радіочастотного спектра, індивідуальні права, надані суб’єктам господарювання, необхідно регулярно переглядати. Під час проведення такого перегляду компетентні національні органи повинні збалансувати інтереси володільців прав та необхідність сприяти введенню торгівлі радіочастотним спектром, а також гнучкішим користуванням спектром за рахунок надання загальних авторизацій у випадках, коли це можливо.

(70) Незначні зміни у правах та зобов’язаннях - це ті зміни, що є переважно адміністративними, не змінюють в цілому характер загальних авторизацій та індивідуальних прав користування і, таким чином, не можуть надати жодних порівняльних переваг іншим суб’єктам господарювання.

(71) Компетентні національні органи повинні мати повноваження забезпечувати результативне використання радіочастотного спектра та, якщо ресурси спектра залишаються невикористаними, вживати заходів для запобігання антиконкурентному накопиченню, яке може ускладнювати входження на ринок нових учасників.

(72) Національні регулятивні органи повинні мати змогу вживати ефективних заходів для моніторингу і забезпечення дотримання умов загальної авторизації або прав користування, у тому числі повноваження встановлювати дієві фінансові або адміністративні санкції у разі порушення таких умов.

(73) Умови, які можуть бути прикріплені до авторизацій, повинні включати конкретні вимоги, що регулюють доступність для користувачів з інвалідністю і потреби органів публічної влади та служб екстреної допомоги комунікувати між собою та з широкою громадськістю перед, під час і після значних лих. Також, з урахуванням важливості технічних інновацій, держави-члени повинні мати змогу видавати авторизації з метою використання спектра для експериментальних цілей з обов’язковим встановленням конкретних обмежень та умов, чітко обґрунтованих експериментальним характером таких прав.

(74) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2887/2000 від 18 грудня 2000 року про розділений доступ до місцевої лінії зв’язку (15) виявився результативним на початковій стадії відкриття ринку. Директива 2002/21/ЄC (Рамкова директива) закликає Комісію здійснювати моніторинг переходу від регулятивних рамок 1998 року до регулятивних рамок 2002 року, а також висувати пропозиції щодо скасування згаданого Регламенту в належний час. Відповідно до регулятивних рамок 2002 року, національні регуляторні органи мають обов’язок аналізувати ринок гуртового розділеного доступу до металізованих ліній та підліній зв’язку для надання широкосмугових послуг і послуг голосового зв’язку, згідно з визначенням, що міститься у Рекомендації щодо відповідних ринків товарів та послуг. Оскільки всі держави-члени проаналізували цей ринок щонайменше один раз і відповідні зобов’язання, що базуються на регулятивних рамках 2002 року, вже запроваджені, Регламент (ЄС) № 2887/2000 став непотрібним і тому його необхідно скасувати.

(75) Інструменти, необхідні для імплементації Директиви 2002/21/ЄC (Рамкова директива), Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ) та Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію), необхідно ухвалювати відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур для здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (16).

(76) Зокрема, Комісія повинна мати повноваження ухвалювати рекомендації та/або імплементаційні інструменти, що стосуються повідомлень відповідно до статті 7 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива); гармонізації у сферах спектра і нумерації, а також у питаннях, пов’язаних із забезпеченням безпеки мереж та послуг; визначення відповідних ринків продуктів та послуг; визначення транснаціональних ринків; запровадження стандартів і гармонізованого застосування положень регулятивних рамок. На Комісію також необхідно покласти повноваження ухвалювати імплементаційні інструменти для адаптації додатків I і II Директиви про доступ до розвитку технологій та ринкових змін. Оскільки такі інструменти мають загальну сферу застосування і призначені для внесення змін до несуттєвих елементів згаданих директив, між іншим, шляхом доповнення їх новими несуттєвими елементами, вони повинні бути затверджені відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, передбаченої у статті 5a Рішення 1999/468/ЄС,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1
Зміни до Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива)

До Директиви 2002/21/ЄC внести такі зміни:

1) до статті 1 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

«1. Ця Директива встановлює гармонізовані рамки регулювання електронних комунікаційних послуг, електронних комунікаційних мереж, пов’язаних засобів та пов’язаних послуг, а також деяких аспектів термінального обладнання для полегшення доступу для користувачів з інвалідністю. Вона встановлює завдання для національних регуляторних органів і набір процедур для забезпечення гармонізованого застосування регулятивних рамок на всій території Співтовариства.»;

(b) текст доповнити таким параграфом:

«3a. Інструменти, впроваджені державами-членами стосовно доступу кінцевих користувачів до, або використання ними, послуг та застосунків за допомогою електронних комунікаційних мереж, повинні поважати фундаментальні права та свободи фізичних осіб, гарантовані Європейською конвенцією про захист прав людини та фундаментальних свобод, а також загальними принципами права Співтовариства.

Будь-які з таких інструментів стосовно доступу кінцевих користувачів до, або використання ними, послуг і застосунків через електронні комунікаційні мережі, здатних обмежити такі фундаментальні права або свободи, можуть бути застосовані лише у разі їх доцільності, пропорційності та необхідності в рамках демократичного суспільства, а їх реалізація повинна підлягати застосуванню адекватних процесуальних гарантій відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод і загальних принципів права Співтовариства, у тому числі ефективного судового захисту і належних процедурних правил. Відповідно, такі інструменти можуть бути впроваджені тільки за умови належної поваги до принципу презумпції невинуватості і права на приватність. Необхідно гарантувати попередню, справедливу та неупереджену процедуру, в тому числі право відповідної особи або осіб бути вислуханими, з урахуванням потреби у належних умовах і процесуальному порядку в належним чином обґрунтованих невідкладних випадках відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод. Необхідно гарантувати право на дієвий та своєчасний судовий нагляд.»;

2) до статті 2 внести такі зміни:

(a) пункт (a) викласти в такій редакції:

«(a) «електронна комунікаційна мережа» означає системи передачі, і, якщо застосовно, обладнання для комутації або маршрутизації та інші ресурси, включаючи неактивні елементи мережі, які дозволяють передавати сигнали через дротові, радіо-, оптичні або інші електромагнітні засоби, включаючи супутникові мережі, наземні мережі фіксованого (з комутацією каналів та з комутацією пакетів, включаючи Інтернет) та мобільного зв’язку, електросилові кабельні системи, в тій мірі, в якій вони використовуються для передачі сигналів, мережі радіо- та телевізійного мовлення та мережі кабельного телебачення, незалежно від типу передаваної інформації;»;

(b) пункт (b) викласти в такій редакції:

«(b) «транснаціональні ринки» означає ринки, визначені відповідно до статті 15(4), які охоплюють Співтовариство або його значну частину, розташовані у більш ніж одній державі-члені;»;

(c) пункт (d) викласти в такій редакції:

«(d) «комунікаційна мережа загального користування» означає електронну комунікаційну мережу, яка використовується повністю або переважно для надання електронних комунікаційних послуг, доступних для громадськості, які підтримують передавання інформації між кінцевими точками мережі;»;

(d) текст доповнити таким пунктом:

«(da) «кінцева точка мережі» (NTP) означає фізичну точку, в якій абоненту надається доступ до комунікаційної мережі загального користування; у випадку мереж, що включають комутацію або маршрутизацію, NTP ідентифікується за допомогою конкретної мережевої адреси, може бути зв’язаною з номером або ім’ям абонента;»;

(e) пункт (e) викласти в такій редакції:

«(e) «пов’язані засоби» означає пов’язані послуги, об’єкти фізичної інфраструктури та інші засоби або елементи, пов’язані з електронною комунікаційною мережею та/або електронною комунікаційною послугою, які дозволяють та/або підтримують надання послуг через таку мережу та/або послугу, або мають потенціал для цього, і включають, між іншим, будівлі або кабельні підключення будівель, внутрішньобудинкову електромережу, антени, вежі та інші допоміжні конструкції, канали, трубопроводи, щогли, люки та шафи;»;

(f) текст доповнити таким пунктом:

«(ea) «пов’язані послуги» означає послуги, пов’язані з електронною комунікаційною мережею та/або електронною комунікаційною послугою, яка уможливлює та/або підтримує надання послуг через таку мережу та/або послугу або має потенціал для цього, і включає, між іншим, перетворення номерів або системи, що пропонують еквівалентну функціональність, системи умовного доступу та електронні телегіди, а також інші послуги, такі як служба ідентифікації, визначення місця розташування та присутності;»;

(g) пункт (l) викласти в такій редакції:

«(l) «спеціальні директиви» означає Директиву 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію), Директиву 2002/19/ЄС (Директива про доступ), Директиву 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу) та Директиву Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) (17);

(h) текст доповнити такими пунктами:

«(q) «розподіл спектра» означає визначення певної смуги радіочастот для використання одним або декількома типами послуг радіозв’язку, залежно від випадку, на певних умовах;

(r) «шкідливі радіозавади» означає завади, які загрожують функціонуванню радіонавігаційної служби або інших служб безпеки або які іншим чином серйозно погіршують, перешкоджають або неодноразово переривають послуги радіозв’язку, що здійснюються відповідно до чинних норм міжнародного або національного права, а також права Співтовариства;

(s) «виклик» означає з’єднання, встановлене за допомогою загальнодоступної електронної комунікаційної послуги, що дає змогу здійснювати двосторонню голосову комунікацію.»;

3) до статті 3 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

«3. Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні здійснювали свої повноваження неупереджено, прозоро і своєчасно. Держави-члени повинні забезпечити наявність у національних регуляторних органів достатніх фінансових і людських ресурсів для виконання покладених на них завдань.»;

(b) текст доповнити такими параграфами:

«3a. Без обмеження положень параграфів 4 і 5, національні регуляторні органи, відповідальні за регулювання ринку ex-ante або за вирішення спорів між суб’єктами господарювання відповідно до статті 20 або 21 цієї Директиви, повинні діяти незалежно і не повинні запитувати або отримувати від будь-якого іншого органу вказівки щодо виконання таких завдань, покладених на них згідно з положеннями національного права, що імплементує право Співтовариства. Такі дії не повинні перешкоджати здійсненню нагляду згідно з національним конституційним правом. Лише апеляційні органи, створені відповідно до статті 4, мають право призупиняти або скасовувати рішення національних регуляторних органів.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб керівник національного регуляторного органу, або, у застосовних випадках, члени колегіального органу, що виконують цю функцію в рамках національного регуляторного органу, зазначеного у першому підпараграфі, або особи, які їх заміщують, могли бути звільнені лише у тому разі, якщо вони більше не відповідають вимогам, необхідним для виконання їхніх обов’язків, заздалегідь встановлених у положеннях національного права. Рішення про звільнення керівника національного регуляторного органу або, у застосовних випадках, членів колегіального органу, що виконують цю функцію, повинно бути оприлюднено на момент звільнення. Звільнений керівник національного регуляторного органу або, у застосовних випадках, члени колегіального органу, що виконують таку функцію, повинні отримати повідомлення з викладенням причин звільнення і мати право вимагати його опублікування, якщо цього не було би зроблено в іншому разі, і в цьому випадку воно повинно бути опубліковане.

Держави-члени повинні забезпечити наявність у національних регуляторних органів, зазначених в першому підпараграфі, окремих річних бюджетів. Такі бюджети повинні оприлюднюватися. Держави-члени повинні також забезпечити наявність у національних регуляторних органів достатніх фінансових і людських ресурсів для надання їм змоги активно брати участь у і сприяти роботі Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) (18).

3b. Держави-члени повинні забезпечити активну підтримку відповідними національними регуляторними органами цілей BEREC щодо сприяння більшій нормативно-правовій координації та узгодженості.

3c. Держави-члени повинні забезпечити максимальне врахування національними регуляторними органами всіх висновків і спільних позицій, ухвалених BEREC, під час ухвалення власних рішень щодо своїх національних ринків.

4) до статті 4 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

«1. Держави-члени повинні забезпечувати існування на національному рівні дієвих механізмів, за допомогою яких будь-який користувач або суб’єкт господарювання, що надає електронні комунікаційні мережі та/або послуги, на які впливає рішення національного регуляторного органу, має право оскаржити рішення в незалежному від залучених сторін апеляційному органі. Такий орган, який може бути судом, повинен мати належні експертні знання, які дають йому змогу ефективно виконувати свої функції. Держави-члени повинні забезпечувати належне врахування суті справи, а також існування дієвого апеляційного механізму.

Упродовж апеляційного розгляду рішення національного регуляторного органу залишається чинним, якщо не застосовано проміжних заходів відповідно до національного права.»;

(b) доповнити текст таким параграфом:

«3. Держави-члени збирають інформацію про загальний предмет оскарження, кількість запитів щодо оскарження, тривалість апеляційного провадження та кількість рішень про запровадження тимчасових заходів. Держави-члени, на обґрунтований запит Комісії й BEREC, надають їм таку інформацію.»;

5) текст статті 5(1) викласти в такій редакції:

«1. Держави-члени повинні забезпечувати надання всієї інформації суб’єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги, зокрема фінансової інформації, необхідної національним регуляторним органам для забезпечення відповідності положенням цієї Директиви і спеціальних директив або рішень, ухвалених відповідно до них. Зокрема, національні регуляторні органи повинні мати повноваження вимагати від таких суб’єктів господарювання подавати інформацію про майбутній розвиток мереж або послуг, що може вплинути на гуртові послуги, до яких вони надають доступ конкурентам. Від суб’єктів господарювання, що мають значну ринкову владу на гуртових ринках, також можуть вимагати надання даних бухгалтерського обліку стосовно діяльності на роздрібних ринках, пов’язаних із зазначеними гуртовими ринками.

Суб’єкти господарювання повинні надавати таку інформацію відразу ж після запиту, відповідно до строків та рівня деталізації, яких вимагає національний регуляторний орган. Інформація, запит на яку подає національний регуляторний орган, повинна бути пропорційною до виконання такого завдання. Національний регуляторний орган повинен зазначити причини, що обґрунтовують його запит про надання інформації, та застосовувати до отриманої інформації положення параграфа 3.»;

6) текст статей 6 і 7 викласти в такій редакції:

«Стаття 6
Консультації та механізм забезпечення прозорості

У разі наміру національних регуляторних органів вжити заходів відповідно до цієї Директиви або спеціальних директив або передбачити обмеження відповідно до статті 9(3) та 9(4), які мають значний вплив на відповідний ринок - за винятком випадків, які підпадають під дію статей 7(9), 20 або 21 - держави-члени повинні забезпечити можливість для заінтересованих сторін прокоментувати такий проект акта протягом розумного періоду.

Національні регуляторні органи повинні публікувати свої національні процедури щодо консультацій.

Держави-члени повинні забезпечити створення єдиного інформаційного пункту, через який можна отримувати доступ до всіх поточних консультацій.

Національний регуляторний орган повинен оприлюднювати результати консультацій, окрім випадків, коли вони містять конфіденційну інформацію, відповідно до права Співтовариства і національного права щодо комерційної таємниці.

Стаття 7
Консолідація внутрішнього ринку електронних комунікацій

1. При виконанні своїх завдань відповідно до цієї Директиви і спеціальних директив національні регуляторні органи повинні максимально враховувати цілі, встановлені у статті 8, у тому числі тією мірою, якою вони стосуються функціонування внутрішнього ринку.

2. Національні регуляторні органи повинні сприяти розвитку внутрішнього ринку шляхом взаємної прозорої співпраці один з одним та з Комісією і BEREC, з метою забезпечення послідовного застосування положень цієї Директиви і спеціальних директив у всіх державах-членах. Для цього вони повинні, зокрема, співпрацювати з Комісією і BEREC для визначення типів інструментів і коригувальних заходів, найбільш придатних для розв’язання ринкових ситуацій певних типів.

3. Якщо інше не передбачено в рекомендаціях або настановах, затверджених згідно зі статтею 7b, після завершення консультацій, зазначених у статті 6, якщо національний регуляторний орган має намір ухвалити інструмент, який:

(a) підпадає під дію статей 15 або 16 цієї Директиви, або статей 5 або 8 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ); та

(b) вплине на торгівлю між державами-членами; він одночасно надає доступ до проекту інструмента одночасно Комісії, BEREC і національним регуляторним органам в інших державах-членах, разом із обґрунтуваннями, на яких базується такий акт, відповідно до статті 5(3), та інформує про нього Комісію, BEREC й інші національні регуляторні органи. Національні регуляторні органи, BEREC і Комісія можуть висловлювати зауваження відповідному національному регуляторному органу тільки протягом одного місяця.

Такий одномісячний строк не може бути подовжено.

4. Якщо пропонований інструмент, зазначений у параграфі 3, спрямований на:

(a) визначення відповідного ринку, який відрізняється від ринків, визначених у Рекомендації відповідно до статті 15(1), або

(b) ухвалення рішення про призначення/непризначення суб’єкта господарювання як такого, що окремо або спільно з іншими суб’єктами господарювання має значну ринкову владу, відповідно до статті 16(3), (4) або (5);

і може впливати на торгівлю між державами-членами, а Комісія вказала національному регуляторному органу на те, що на її думку проект акта може створити бар’єри для єдиного ринку, або якщо вона має серйозні сумніви в його сумісності з правом Співтовариства, і зокрема з цілями, згаданими у статті 8, то проект акта не може бути ухвалений протягом наступних двох місяців. Цей період не може бути продовжений. У такому разі Комісія повідомляє інші національні регуляторні органи про свої застереження.

5. Протягом двомісячного періоду, зазначеного в параграфі 4, Комісія може:

(a) ухвалити рішення, що вимагає від національного регуляторного органу відкликати проект акта; та/або

(b) ухвалити рішення про скасування своїх застережень щодо проекту акта, зазначеного у параграфі 4.

Комісія максимально бере до уваги висновок BEREC перед ухваленням рішення. До такого рішення необхідно докладати детальний та об’єктивний аналіз чинників, через які Комісія вважає, що проект акта не повинен бути ухвалений, а також конкретними пропозиціями щодо внесення змін до проекту акта.

6. Якщо Комісія ухвалила рішення відповідно до параграфа 5, яке вимагає від національного регуляторного органу відкликати проект акта, національний регуляторний орган повинен внести зміни до проекту акта або відкликати його протягом шести місяців з дати ухвалення рішення Комісії. Коли до проекту акта буде внесено зміни, національний регуляторний орган повинен провести консультації з громадськістю згідно з процедурами, зазначеними у статті 6, і, відповідно до положень параграфа 3, повинен повторно надати Комісії проект акта, до якого було внесено зміни.

7. Відповідний національний регуляторний орган повинен максимально взяти до уваги зауваження інших національних регуляторних органів, BEREC і Комісії, та може, окрім випадків, передбачених параграфами 4 і 5(a), ухвалити відповідний проект акта та після того, як це зробить, повідомити про це Комісію.

8. Національний регуляторний орган повинен передавати Комісії й BEREC усі остаточні версії ухвалених актів, які підпадають під дію статті 7(3)(a) і (b).

9. За виняткових обставин, коли національний регуляторний орган вважає, що існує нагальна потреба діяти, з метою захисту конкуренції та інтересів користувачів, як відступ від процедури, зазначеної в параграфах 3 і 4, він може невідкладно ухвалити пропорційні та тимчасові інструменти. Він повинен без зволікання передати такі інструменти Комісії, іншому національному регуляторному органу й BEREC, із зазначенням усіх причин. Рішення національного регуляторного органу щодо переведення таких інструментів на постійну основу або продовження періоду їх дії повинні відповідати положенням параграфів 3 і 4.»;

7) текст доповнити статтями такого змісту:

«Стаття 7a
Процедура узгодженого застосування коригувальних заходів

1. Якщо пропонований інструмент, зазначений у статті 7(3), спрямований на встановлення зобов’язань для оператора, внесення змін до нього або його скасування, на виконання статті 16 разом зі статтею 5 та статтями 9-13 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), та статті 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), Комісія може протягом одного місяця, передбаченого статтею 7(3) цієї Директиви, повідомити відповідний національний регуляторний орган і BEREC про причини, які дають їй підстави вважати, що проект акта створить бар’єри для єдиного ринку, або про свої серйозні сумніви в його сумісності із правом Співтовариства. У такому разі проект акта не може бути ухвалений протягом ще трьох місяців після такого повідомлення від Комісії.

За відсутності такого повідомлення, відповідний національний регуляторний орган може ухвалити проект інструмента, максимально враховуючи будь-які коментарі, зроблені Комісією, BEREC або будь-яким іншим національним регуляторним органом.

2. Протягом тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, Комісія, BEREC і відповідний національний регуляторний орган повинні тісно співпрацювати з метою ідентифікації найбільш відповідних та дієвих інструментів, враховуючи цілі, викладені у статті 8, з належним урахуванням поглядів учасників ринку та необхідності забезпечення розвитку узгодженої практики нормативного регулювання.

3. Протягом шести тижнів від початку тримісячного періоду, зазначеного в параграфі 1, BEREC більшістю голосів своїх членів повинен надати висновок щодо повідомлення Комісії, зазначеного в параграфі 1, з вказівкою на те, чи він вважає, що до проекту акта необхідно внести зміни, чи відкликати його і, де це доречно, надати конкретні пропозиції щодо цього. Цей висновок повинен містити обґрунтування та повинен бути оприлюднений.

4. Якщо у своєму висновку BEREC поділяє серйозні сумніви Комісії, він повинен тісно співпрацювати з відповідним національним регуляторним органом для визначення найбільш відповідного та дієвого інструмента. До кінця тримісячного терміну, зазначеного в параграфі 1, національний регуляторний орган може:

(a) внести зміни до свого проекту акта або відкликати його, максимально беручи до уваги повідомлення Комісії, зазначене в параграфі 1, а також висновок та поради BEREC;

(b) залишити свій проект акта незмінним.

5. Якщо BEREC не поділяє серйозних сумнівів Комісії або не надає висновок, або у разі, якщо національний регуляторний орган вносить зміни до свого проекту акта або залишає його незмінним відповідно до параграфа 4, Комісія може протягом одного місяця після закінчення тримісячного терміну, зазначеного в параграфі 1, і беручи до уваги висновок BEREC, за його наявності:

(a) надати рекомендацію з вимогою до національного регуляторного органу внести зміни до проекту акта або відкликати його, включно з конкретними пропозиціями щодо цього, та зазначити причини, що обґрунтовують її рекомендацію, зокрема, якщо BEREC не поділяє серйозних сумнівів Комісії;

(b) ухвалити рішення про скасування своїх застережень, наданих відповідно до параграфа 1.

6. Протягом одного місяця після надання Комісією рекомендації відповідно до параграфа 5(a) або скасування її застережень відповідно до параграфа 5(b), національний регуляторний орган передає Комісії і BEREC остаточний ухвалений акт.

Цей період може бути продовжено для того, щоб дати змогу національному регуляторному органу провести консультації з громадськістю відповідно до статті 6.

7. Якщо національний регуляторний орган вирішує не вносити зміни або не відкликати проект акта на основі рекомендації, наданої відповідно до параграфа 5(a), він повинен надати обґрунтування такого рішення.

8. Національний регуляторний орган може відкликати запропонований проект акта на будь-якому етапі процедури.

Стаття 7b
Імплементаційні положення

1. Після проведення консультацій із громадськістю та з національними регуляторними органами, беручи до уваги висновки BEREC, Комісія може ухвалити рекомендації та/або настанови щодо статті 7, які визначають форму, зміст і ступінь деталізації інформації в повідомленнях, подання яких вимагає стаття 7(3), умови, за яких повідомлення не є необхідним, і розрахунок часових рамок.

2. Інструменти, зазначені в параграфі 1, повинні ухвалюватися відповідно до дорадчої процедури, зазначеної у статті 22(2).»;

8) до статті 8 внести такі зміни:

(a) другий підпараграф параграфа 1 викласти в такій редакції:

«Якщо інше стосовно радіочастот не передбачено у статті 9, то держави-члени повинні максимально брати до уваги бажаність зробити регулювання технологічно нейтральним, і повинні забезпечити такі самі дії національних регуляторних органів під час виконання завдань законодавчого регулювання, зазначених у цій Директиві та спеціальних директивах, зокрема директивах, призначених для забезпечення ефективної конкуренції.»;

(b) пункти (a) та (b) параграфа 2 викласти в такій редакції:

«(a) забезпечення максимальної вигоди з точки зору вибору, ціни та якості для користувачів, у тому числі користувачів з інвалідністю, користувачів похилого віку, користувачів з особливими соціальними потребами;

(b) забезпечення відсутності викривлення або обмеження конкуренції у секторі електронних комунікацій, зокрема, передачі контенту;»;

(c) у параграфі 2 пункт (с) вилучити;

(d) у параграфі 3 пункт (с) вилучити;

(e) пункт (d) параграфа 3 викласти в такій редакції:

«(d) співпрацюють один з одним, з Комісією і BEREC з метою забезпечення розвитку узгодженої практики регулювання та узгодженого застосування цієї Директиви і спеціальних директив.»;

(f) пункт (e) параграфа 4 викласти в такій редакції:

«(e) задоволення потреб специфічних соціальних груп, зокрема користувачів з інвалідністю, користувачів похилого віку та користувачів з особливими соціальними потребами;»;

(g) параграф 4 доповнити таким пунктом:

«(g) сприяння можливості кінцевих користувачів отримувати доступ до інформації та поширювати її або використовувати застосунки і послуги на свій вибір;»;

(h) доповнити текст таким параграфом:

«5. Національні регуляторні органи з метою досягнення цілей політики, зазначених у параграфах 2, 3 і 4, застосовують об’єктивні, прозорі, недискримінаційні та пропорційні регулятивні принципи, зокрема шляхом:

(a) сприяння регулятивній передбачуваності шляхом забезпечення застосування узгодженого підходу до нормативного регулювання протягом відповідних періодів перегляду;

(b) забезпечення, за аналогічних обставин, відсутності дискримінації при поводженні з суб’єктами господарювання, що надають електронні комунікаційні мережі та послуги;

(c) захисту конкуренції в інтересах споживачів і сприяння, де це доречно, інфраструктурній конкуренції;

(d) сприяння ефективній інвестиційній та інноваційній діяльності, спрямованої на нову і вдосконалену інфраструктуру, зокрема, шляхом належного врахування в будь-яких зобов’язаннях щодо доступу ризику для суб’єктів господарювання, що здійснюють інвестиції, шляхом надання дозволів на різні види співпраці між інвесторами і сторонами, які перебувають у процесі отримання доступу, з метою диверсифікації інвестиційних ризиків, із забезпеченням при цьому збереження конкуренції на ринку і з дотриманням принципу недискримінації;

(e) належного врахування різних умов, що стосуються конкуренції і споживачів, у різних географічних районах у межах держави-члена;

(f) встановлення регуляторних зобов’язань ex ante тільки у разі відсутності ефективної і сталої конкуренції, та послаблення або скасування таких зобов’язань, як тільки ця умова буде виконана.»;

9) текст доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 8a
Стратегічне планування та координація радіоспектральної політики

1. Держави-члени повинні співпрацювати одна з одною та з Комісією у питаннях стратегічного планування, координації та гармонізації використання радіочастотного спектра в Європейському Співтоваристві. З цією метою вони повинні брати до уваги, між іншим, економічні аспекти, аспекти безпеки, охорони здоров’я, загального інтересу, свободи вияву поглядів, культурні, наукові, соціальні і технічні аспекти політик ЄС, а також різні інтереси спілок користувачів радіочастотного спектра з метою оптимізації використання радіочастотного спектра й уникнення шкідливих радіозавад.

2. Співпрацюючи одна з одною та з Комісією, держави-члени повинні сприяти координації підходів радіоспектральної політики в Європейському Співтоваристві і, де це доречно, гармонізації умов з урахуванням наявності та ефективного використання радіочастотного спектра, необхідного для створення і функціонування внутрішнього ринку електронних комунікацій.

3. Комісія, максимально враховуючи висновок Групи з питань радіоспектральної політики (RSPG), утвореної Рішенням Комісії 2002/622/ЄС від 26 липня 2002 року про утворення Групи з питань радіоспектральної політики (19), може надавати Європейському Парламенту і Раді законодавчі пропозиції щодо створення багаторічних програм радіоспектральної політики. Такі програми повинні встановлювати орієнтири та цілі політики для стратегічного планування та гармонізації використання радіочастотного спектра відповідно до положень цієї Директиви та спеціальних директив.

4. Коли необхідно забезпечити дієву координацію інтересів Європейського Співтовариства в міжнародних організаціях, компетентних у питаннях радіочастотного спектра, Комісія, максимально беручи до уваги висновок RSPG, може запропонувати Європейському Парламенту і Раді спільні цілі політики.

10) текст статті 9 викласти в такій редакції:

«Стаття 9
Управління радіочастотами для надання електронних комунікаційних послуг

1. Беручи належним чином до уваги той факт, що радіочастоти є загальнодоступним суспільним благом, яке має важливе соціальне, культурне та економічне значення, держави-члени повинні забезпечувати ефективне управління радіочастотами для надання електронних комунікаційних послуг на своїй території відповідно до статей 8 і 8a. Вони повинні забезпечувати розподіл спектра, який використовують для електронних комунікаційних послуг, та надання загальних авторизацій чи індивідуальних прав користування такими радіочастотами компетентним національним органам на основі об’єктивних, прозорих, недискримінаційних і пропорційних критеріїв.

При застосуванні цієї статті держави-члени повинні поважати відповідні міжнародні угоди, у тому числі регламенти радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ), а також можуть брати до уваги міркування публічної політики.

2. Держави-члени повинні сприяти гармонізації використання радіочастот на всій території Співтовариства, що відповідає необхідності забезпечення результативного та ефективного використання таких радіочастот та забезпечення вигід для споживача, таких як економія на масштабах і взаємодійність послуг. При цьому вони повинні діяти відповідно до статті 8a і Рішення № 676/2002/ЄС (Рішення про радіочастотний спектр).

3. Якщо інше не передбачено у другому підпараграфі, держави-члени забезпечують можливість використання всіх типів технологій, які використовують для електронних комунікаційних послуг, у смугах радіочастот, оголошених доступними для електронних комунікаційних послуг у своїх національних планах розподілу частот відповідно до права Співтовариства.

Водночас, держави-члени можуть передбачати пропорційні та недискримінаційні обмеження для типів радіомереж або технологій бездротового доступу, які використовують для електронних комунікаційних послуг, якщо це необхідно для:

(a) уникнення шкідливих радіозавад;

(b) захисту громадського здоров’я від електромагнітних полів;

(c) забезпечення технічної якості послуг;

(d) забезпечення максимізації спільного користування радіочастотами;

(e) гарантування ефективного використання спектра; або

(f) забезпечення досягнення цілей загального інтересу відповідно до параграфа 4.

4. Якщо інше не передбачено у другому підпараграфі, держави-члени повинні забезпечувати можливість надання всіх типів електронних комунікаційних послуг в усіх смугах радіочастот, оголошених доступними для надання електронних комунікаційних послуг у своїх національних планах розподілу частот відповідно до права Співтовариства. Водночас, держави-члени можуть передбачати пропорційні та недискримінаційні обмеження щодо типів електронних комунікаційних послуг, які вони повинні надавати, зокрема, щоб, за необхідності, виконувати вимоги регламентів радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ).

Інструменти, які вимагають надання електронної комунікаційної послуги у певній смузі, доступній для електронних комунікаційних послуг, необхідно обґрунтувати задля забезпечення виконання цілей загального інтересу відповідно до означення держав-членів згідно з правом Співтовариства, зокрема, таких як:

(a) безпека життя;

(b) сприяння соціальному, регіональному або територіальному гуртуванню;

(c) уникнення неефективного використання радіочастот; або

(d) сприяння культурному та мовному розмаїттю та плюралізму засобів масової інформації, наприклад, надання послуг радіо- та телевізійного мовлення.

Інструмент, що забороняє надання будь-яких інших електронних комунікаційних послуг у певній смузі, можуть бути передбачені лише у разі, якщо це виправдано потребою захисту послуг, пов’язаних із захистом безпеки життя. Держави-члени можуть, у виняткових випадках, також розширювати такий інструмент для виконання інших цілей загального інтересу відповідно до визначення держав-членів згідно з правом Співтовариства.

5. Держави-члени повинні регулярно переглядати необхідність обмежень, зазначених у параграфах 3 і 4, та оприлюднювати результати таких переглядів.

6. Параграфи 3 і 4 застосовують до радіочастотного спектра, виділеного для користування електронними комунікаційними послугами, виданих загальних авторизацій та індивідуальних прав користування радіочастотами, наданих після 25 травня 2011 року.

Розподіли спектра, загальні авторизації та індивідуальні права користування, які існували до 25 травня 2011 року, підпадають під дію статті 9a.

7. Без обмеження положень спеціальних директив та з урахуванням відповідних національних обставин, держави-члени можуть встановлювати правила для запобігання прихованому накопиченню радіочастотного спектра, зокрема, шляхом встановлення жорстких граничних термінів для забезпечення ефективного використання прав користування спектром володільцем таких прав, та застосування санкцій, у тому числі фінансових санкцій, або відкликання права користування в разі недотримання граничних термінів. Такі правила встановлюють і застосовують у пропорційний, недискримінаційний і прозорий спосіб.»;

11) текст доповнити статтями такого змісту:

«Стаття 9a
Перегляд обмежень щодо існуючих прав

1. Строком на п’ять років, починаючи з 25 травня 2011 року, держави-члени можуть дозволити володільцям прав користування радіочастотами, які були надані до цієї дати і будуть залишатися в силі протягом не менше п’яти років після цієї дати, подати до компетентного національного органу заявку на повторне оцінювання обмежень їхніх прав відповідно до статті 9(3) і (4).

Перед ухваленням свого рішення компетентний національний орган повинен повідомити володільця прав про повторне оцінювання обмежень, із зазначенням обсягу прав після повторного оцінювання, і повинен надати йому розумний строк для відкликання своєї заявки.

Якщо володілець прав відкликає свою заявку, право залишається незмінним до терміну закінчення його чинності або до закінчення п’ятирічного періоду, залежно від того, що настане раніше.

2. Після п’ятирічного періоду, зазначеного в параграфі 1, держави-члени повинні впроваджувати всі доречні інструменти для забезпечення застосування статті 9(3) і (4) до всіх інших загальних авторизацій або індивідуальних прав користування та розподілів спектра, які лишилися і які використовують для надання електронних комунікаційних послуг, які існували станом на 25 травня 2011 року.

3. При застосуванні цієї статті, держави-члени повинні вживати належних заходів для сприяння добросовісній конкуренції.

4. Інструменти, ухвалені в рамках застосування цієї статті, не становлять надання нових прав користування і, отже, до них не застосовують відповідні положення статті 5(2) Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію).

Стаття 9b
Передача або оренда індивідуальних прав користування радіочастотами

1. Держави-члени повинні забезпечити можливість для суб’єктів господарювання передавати або надавати в оренду іншим суб’єктам господарювання, відповідно до умов надання права користування радіочастотами та відповідно до національних процедур, індивідуальні права користування радіочастотами у смугах, щодо яких це передбачено в імплементаційних інструментах, ухвалених відповідно до параграфа 3.

В інших смугах держави-члени можуть також передбачати передачу або надання в оренду індивідуальних прав користування радіочастотами суб’єктів господарювання іншим суб’єктам господарювання відповідно до національних процедур.

Умови надання індивідуальних прав користування радіочастотами продовжують застосовуватися після передачі або надання в оренду, якщо компетентні національні органи не передбачили іншого.

Держави-члени можуть також вирішити, що положення цього параграфа не можна застосовувати у разі, якщо суб’єкт господарювання від початку отримав індивідуальне право користування радіочастотами безкоштовно.

2. Держави-члени повинні забезпечувати повідомлення компетентного національного органу, відповідального за надання індивідуальних прав користування радіочастотами, та оприлюднення інформації про намір суб’єкта господарювання передати свої права користування радіочастотами, а також про їх фактичну передачу відповідно до національних процедур. Якщо використання радіочастотного спектра було гармонізоване шляхом застосування Рішення № 676/2002/ЄС (Рішення про радіочастотний спектр) або інших інструментів Співтовариства, то будь-яка така передача повинна відповідати такому гармонізованому використанню.

3. Комісія може ухвалювати відповідні імплементаційні інструменти для визначення смуг, щодо яких суб’єкти господарювання можуть передавати або надавати в оренду права користування радіочастотами один одному. Такі інструменти не повинні поширюватися на частоти, що використовуються для мовлення.

Такі технічні імплементаційні інструменти, призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).»;

12) до статті 10 внести такі зміни:

(a) текст параграфів 1 і 2 викласти в такій редакції:

«1. Держави-члени повинні забезпечувати здійснення національними регуляторними органами контролю за наданням прав користування всіма національними номерними ресурсами і управлінням національними планами нумерації. Держави-члени повинні забезпечувати надання адекватних номерів та діапазонів нумерації для всіх загальнодоступних електронних комунікаційних послуг. Національні регуляторні органи повинні встановити об’єктивні, прозорі та недискримінаційні процедури надання прав користування національними номерними ресурсами.

2. Національні регуляторні органи повинні забезпечувати застосування національних планів та процедур нумерації у спосіб, що забезпечує однакове ставлення до всіх надавачів загальнодоступних електронних комунікаційних послуг. Зокрема, держави-члени повинні забезпечувати, щоб суб’єкт господарювання, якому надано права користування діапазоном номерів, не дискримінував інших надавачів електронних комунікаційних послуг щодо послідовностей номерів, використовуваних для надання доступу до їхніх послуг.»;

(b) текст параграфа 4 викласти в такій редакції:

«4. Держави-члени повинні підтримувати гармонізацію конкретних номерів або номерних діапазонів в межах Співтовариства, якщо це сприяє як функціонуванню внутрішнього ринку, так і розвитку пан’європейських послуг. Комісія може ухвалювати відповідні технічні імплементаційні інструменти з цього питання.

Такі інструменти, призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).»;

13) до статті 11 внести такі зміни:

(a) перший абзац другого підпараграфа параграфа 1 викласти в такій редакції:

«- діє на основі простих, ефективних, прозорих і загальнодоступних процедур, які застосовують без дискримінації і без затримок, і у будь-якому разі ухвалює рішення протягом шести місяців з моменту подання заяви, за винятком випадків примусового відчуження майна, та»;

(b) текст параграфа 2 викласти в такій редакції:

«2. Держави-члени повинні забезпечувати ефективне структурне відокремлення функції, відповідальної за надання прав, зазначених у параграфі 1, від діяльності, пов’язаної із власністю або контролем, у разі якщо органи публічної або місцевої влади зберігають у власності суб’єкти господарювання, що експлуатують електронні комунікаційні мережі загального користування та/або надають загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, або контроль над ними.»;

14) текст статті 12 викласти в такій редакції:

«Стаття 12
Колокація та спільне використання елементів мережі та пов’язаних засобів для надавачів електронних комунікаційних мереж

1. Якщо суб’єкт господарювання, який надає електронні комунікаційні мережі, має право відповідно до національного законодавства встановлювати засоби на об’єктах публічної або приватної власності, над ними або під ними, або скористатися процедурою примусового відчуження майна або користування ним, то національні регуляторні органи, беручи до уваги принцип пропорційності, повинні мати змогу вводити зобов’язання щодо спільного користування такими засобами або майном, включно з будівлями, кабельними вводами будівель, електропроводкою будівель, опорами, антенами, вежами та іншими опорними конструкціями, каналами, трубами для прокладання кабелів, люками, телекомунікаційними шафами.

2. Держави-члени можуть зобов’язувати володільців прав, зазначених у параграфі 1, спільно використовувати засоби або майно (включно із фізичною колокацією) або вживати заходів для сприяння координації громадських робіт з метою захисту довкілля, громадського здоров’я, громадської безпеки або для досягнення цілей планування населених пунктів, і тільки після відповідного періоду консультацій з громадськістю, в ході яких усім заінтересованим сторонам надають можливість висловити свою позицію. Такий порядок та умови спільного користування або координації можуть включати правила розподілу витрат на спільне користування засобами або майном.

3. Держави-члени повинні також забезпечувати наявність у національних органів, після відповідного періоду консультацій із громадськістю, в ході яких усім заінтересованим сторонам було надано змогу висловити свою позицію, повноважень встановлювати зобов’язання щодо спільного користування проводкою всередині будівель або до першого пункту концентрації або розподілу, якщо він розташований поза межами будівлі, на володільців прав, зазначених у параграфі 1, та/або на власника такої проводки, якщо це виправдано з огляду на те, що дублювання такої інфраструктури було б економічно неефективним або фізично нездійсненним. Такий порядок та умови спільного користування або координації можуть включати правила розподілу витрат на спільне користування засобами або майном з поправкою на ризик, якщо це доречно.

4. Держави-члени повинні забезпечувати можливість для компетентних національних органів вимагати від суб’єктів господарювання надання необхідної інформації на запит компетентних органів, щоб дати змогу таким органам, разом із національними регуляторними органами, створити детальний реєстр, в якому вказано характер, доступність та географічне розташування засобів, зазначених у параграфі 1, та зробити можливим доступ до них заінтересованих сторін.

5. Інструменти, що їх впроваджує національний регуляторний орган відповідно до цієї статті, повинні бути об’єктивними, прозорими, недискримінаційними та пропорційними. Якщо це доречно, такі інструменти необхідно виконувати за узгодженням з місцевими органами.»;

15) текст доповнити такою главою:

«ГЛАВА IIIa
БЕЗПЕКА ТА ЦІЛІСНІСТЬ МЕРЕЖ ТА ПОСЛУГ

Стаття 13a
Безпека та цілісність

1. Держави-члени повинні забезпечувати вжиття суб’єктами господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування чи загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, належних технічних та організаційних інструментів для належного управління ризиками для безпеки мереж та послуг. Беручи до уваги сучасний рівень технічного розвитку, такі інструменти повинні забезпечувати рівень охорони, відповідний наявному ризику. Зокрема, необхідно запровадити інструменти для запобігання інцидентам безпеки та мінімізації їх впливу користувачів та взаємоз’єднані мережі.

2. Держави-члени повинні забезпечувати вжиття суб’єктами господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування, всіх відповідних заходів, щоб гарантувати цілісність своїх мереж, і тим самим забезпечувати безперервність надання послуг через такі мережі.

3. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб суб’єкти господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування чи загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, повідомляли компетентний національний регуляторний орган про порушення безпеки або втрату цілісності, що має значний вплив на експлуатацію мереж або надання послуг.

Залежно від випадку, відповідний національний регуляторний орган повинен інформувати національні регуляторні органи інших держав-членів і Європейське агентство мережевої та інформаційної безпеки (ENISA). Відповідний національний регуляторний орган може інформувати населення або вимагати від суб’єктів господарювання робити це, якщо він встановить, що розкриття інформації про порушення відповідає суспільним інтересам.

Один раз на рік відповідний національний регуляторний орган повинен надавати Комісії та ENISA підсумковий звіт про отримані повідомлення та заходи, вжиті відповідно до цього параграфа.

4. Комісія, максимально беручи до уваги висновок ENISA, може ухвалити належні технічні імплементаційні інструменти з метою гармонізації інструментів, зазначених у параграфах 1, 2 і 3, у тому числі інструментів, що визначають обставини, формат і процедури, застосовні до вимог до надання повідомлень. Такі технічні імплементаційні інструменти повинні базуватися, максимально можливою мірою, на європейських та міжнародних стандартах і не повинні перешкоджати державам-членам в ухваленні додаткових вимог для досягнення цілей, встановлених у параграфах 1 і 2.

Такі імплементаційні інструменти, призначені внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).

Стаття 13b
Імплементація і забезпечення виконання

1. З метою імплементації статті 13a, держави-члени повинні забезпечити наявність у компетентних національних регуляторних органів повноважень щодо видачі зобов’язальних приписів - у тому числі щодо строків імплементації - суб’єктам господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги.

2. Держави-члени повинні забезпечити наявність у компетентних національних регуляторних органів повноважень вимагати від суб’єктів господарювання, які надають комунікаційні мережі загального користування або загальнодоступні електронні комунікаційні послуги:

(a) надавати інформацію, необхідну для оцінювання безпеки та/або цілісності їхніх послуг та мереж, включно із задокументованими політиками безпеки; та

(b) піддаватися аудиту безпеки, який здійснює кваліфікований незалежний орган або компетентний національний орган, і надавати його результати національному регуляторному органу. Витрати на аудит сплачує суб’єкт господарювання.

3. Держави-члени повинні забезпечувати наявність усіх повноважень у національних регуляторних органів, необхідних для розслідування випадків невідповідності вимогам та наслідків такої невідповідності для безпеки та цілісності мереж.

4. Викладені положення не повинні обмежувати положення статті 3 цієї Директиви.»;

16) у статті 14 параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. Якщо суб’єкт господарювання має значну ринкову владу на конкретному ринку (перший ринок), він також може бути визначений як такий, що має значну ринкову владу на тісно пов’язаному із ним ринку (другий ринок), якщо зв’язки між такими двома ринками є такими, що дають змогу зміщувати ринкову владу з першого ринку на другий ринок, таким чином зміцнюючи ринкову владу такого суб’єкта господарювання. Відповідно, коригувальні заходи, спрямовані на запобігання такому зміщенню, можуть бути застосовані на другому ринку відповідно до статей 9, 10, 11 і 13 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), та якщо такі коригувальні заходи виявляться недостатніми, можуть бути застосовані коригувальні заходи відповідно до статті 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу).»;

17) до статті 15 внести такі зміни:

(a) заголовок викласти в такій редакції:

«Процедура ідентифікації та визначення ринків»;

(b) у параграфі 1 перший підпараграф викласти в такій редакції:

«1. Після проведення консультацій з громадськістю, у тому числі з національними регуляторними органами, і максимально беручи до уваги висновок BEREC, Комісія повинна, відповідно до дорадчої процедури, згаданої в статті 22(2), ухвалити Рекомендацію щодо відповідних ринків товарів та послуг (Рекомендація). Рекомендація повинна визначати такі ринки продуктів і послуг у сфері електронних комунікацій, характеристики яких можуть виправдати встановлення регуляторних зобов’язань, визначених у спеціальних директивах, без обмеження для ринків, які можуть бути визначені в конкретних випадках відповідно до законодавства про захист конкуренції. Комісія повинна визначати ринки відповідно до принципів законодавства про захист конкуренції.»;

(c) параграф 3 викласти в такій редакції:

«3. Національні регуляторні органи, максимально беручи до уваги Рекомендацію і Настанови, повинні визначити відповідні ринки відповідно до національних обставин, зокрема відповідні географічні ринки на своїй території, згідно з принципами законодавства про захист конкуренції. Національні регуляторні органи повинні дотримуватися процедур, зазначених у статтях 6 і 7, перед визначенням ринків, які відрізняються від ринків, визначених у Рекомендації.»;

(d) параграф 4 викласти в такій редакції:

«4. Після консультацій, у тому числі з національними регуляторними органами, Комісія може, максимально беручи до уваги висновок BEREC та діючи відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3), ухвалити Рішення, що визначає транснаціональні ринки.»;

18) до статті 16 внести такі зміни:

(a) текст параграфів 1 і 2 викласти в такій редакції:

«1. Національні регуляторні органи повинні провести аналіз відповідних ринків з урахуванням ринків, визначених у Рекомендації, і максимально беручи до уваги Настанови. Держави-члени повинні забезпечити проведення такого аналізу, у відповідних випадках, спільно з національними органами захисту конкуренції.

2. Якщо національний регуляторний орган зобов’язаний, відповідно до параграфів 3 або 4 цієї статті, статті 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), або статті 8 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), визначати чи потрібно встановити, зберегти, змінити або скасувати зобов’язання суб’єктів господарювання, він повинен здійснювати таке визначення на основі власного аналізу ринку, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, чи є відповідний ринок ефективно конкурентним.»;

(b) параграфи 4, 5 і 6 викласти в такій редакції:

«4. Якщо національний регуляторний орган визначає, що відповідний ринок не є ефективно конкурентним, він повинен визначити суб’єкти господарювання, які індивідуально або спільно з іншими мають значну ринкову владу на такому ринку згідно зі статтею 14, і національний регуляторний орган повинен встановити для таких суб’єктів господарювання відповідні специфічні регуляторні зобов’язання, зазначені у параграфі 2 цієї статті, або зберегти такі зобов’язання чи внести до них зміни, якщо вони вже існують.

5. У разі транснаціональних ринків, визначених у Рішенні, зазначеному в статті 15(4), відповідні національні регуляторні органи повинні спільно проводити аналіз ринку, максимально беручи до уваги Настанови, й спільно ухвалювати рішення про будь-яке встановлення, збереження, відкликання регуляторних зобов’язань, зазначених у параграфі 2 цієї статті, або внесення змін до них.

6. На інструменти, ухвалені відповідно до положень параграфів 3 та 4, повинні розповсюджуватися процедури, зазначені в статтях 6 і 7. Національні регуляторні органи повинні провести аналіз відповідного ринку та надати відповідний проект акта згідно зі статтею 7:

(a) протягом трьох років з моменту ухвалення попереднього акта стосовно такого ринку. Водночас, як виняток, такий строк може бути продовжений на період до трьох років, якщо національний регуляторний орган повідомив Комісію про обґрунтоване запропоноване продовження, і Комісія не висловила заперечення протягом одного місяця після отримання повідомлення про таке продовження;

(b) протягом двох років з моменту ухвалення переглянутої Рекомендації про релевантні ринки - для ринків, про які раніше не було повідомлено Комісію; або

(c) протягом двох років з моменту приєднання - для держав-членів, які нещодавно вступили до Союзу.»;

(c) доповнити текст таким параграфом:

«7. Якщо національний регуляторний орган не завершив аналіз відповідного ринку, визначеного у Рекомендації, у строки, встановлені в параграфі 6, BEREC повинен, на запит, надати допомогу відповідному національному регуляторному органу у завершенні аналізу конкретного ринку та специфічних зобов’язань, які необхідно встановити. З такою допомогою відповідний національний регуляторний орган повинен протягом шести місяців надати проект акта Комісії відповідно до статті 7.»;

19) до статті 17 внести такі зміни:

(a) у першому реченні параграфа 1, слово «стандарти» замінити на «необов’язкові стандарти»;

(b) текст третього підпараграфа параграфа 2 викласти в такій редакції:

«За відсутності таких стандартів та/або специфікацій держави-члени повинні заохочувати впровадження міжнародних стандартів або рекомендацій, ухвалених Міжнародним союзом електрозв’язку (МСЕ), Європейською конференцією адміністрацій пошт та телекомунікацій (CEPT), Міжнародною організацією зі стандартизації (ISО) і Міжнародною електротехнічною Комісією (IEC).»;

(c) текст параграфів 4 і 5 викласти в такій редакції:

«4. Якщо Комісія має намір зробити обов’язковим впровадження певних стандартів та/або специфікацій, вона повинна опублікувати повідомлення в Офіційному віснику Європейського Союзу та запросити до публічного обговорення усіх заінтересованих сторін. Комісія повинна ухвалити належні імплементаційні інструменти і зробити впровадження відповідних стандартів обов’язковим, покликаючись на них як на обов’язкові стандарти в переліку стандартів та/або специфікацій, опублікованому в Офіційному віснику Європейського Союзу.

5. Якщо Комісія вважає, що стандарти та/або специфікації, зазначені в параграфі 1, вже не сприяють наданню гармонізованих електронних комунікаційних послуг, або що вони вже не відповідають потребам споживачів або перешкоджають технологічному розвитку, вона повинна, діючи відповідно до дорадчої процедури, зазначеної у статті 22(2), вилучити їх з переліку стандартів та/або специфікацій, зазначеного у параграфі 1.»;

(d) у параграфі 6, слова «діючи відповідно до процедури, зазначеної в статті 22(3), вилучити їх із цього переліку стандартів та/або специфікацій, зазначеного у параграфі 1» замінити на слова «ухвалити відповідні імплементаційні інструменти та вилучити такі стандарти та/або специфікації з переліку стандартів та/або специфікацій, зазначеного у параграфі 1»;

(e) текст доповнити таким параграфом:

«6a. Імплементаційні інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, зазначені у параграфах 4 і 6, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).»;

20) до статті 18 внести такі зміни:

(a) параграф 1 доповнити таким пунктом (с):

«(с) надавачів послуг та постачальників обладнання цифрового телебачення до співпраці для забезпечення взаємодійності телевізійних послуг для кінцевих користувачів з інвалідністю.»;

(b) параграф 3 вилучити;

21) текст статті 19 викласти в такій редакції:

«Стаття 19
Процедури гармонізації

1. Без обмеження статті 9 цієї Директиви та статей 6 і 8 Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію), якщо Комісія виявляє, що розбіжності у виконанні національними регуляторними органами завдань законодавчого регулювання, визначених у цій Директиві та спеціальних директивах, можуть створити бар’єри для внутрішнього ринку, Комісія може, максимально враховуючи висновок ВEREC, видати рекомендацію або ухвалити рішення про гармонізоване застосування положень цієї Директиви і спеціальних директив для подальшого досягнення цілей, встановлених у статті 8.

2. Якщо Комісія надає рекомендацію згідно з параграфом 1, вона повинна діяти відповідно до дорадчої процедури, зазначеної в статті 22(2).

Держави-члени повинні забезпечувати максимальне врахування таких рекомендацій національними регуляторними органами при виконанні своїх завдань. Якщо національний регуляторний орган вирішує не дотримуватися рекомендації, то він повинен повідомити про це Комісію із зазначенням причин своєї позиції.

3. Рішення, ухвалені згідно з параграфом 1, можуть включати тільки визначення гармонізованого або скоординованого підходу з метою вирішення таких питань:

(a) непослідовне впровадження загальних регуляторних підходів національними регуляторними органами щодо регулювання ринків електронних комунікацій при застосуванні статей 15 і 16, якщо це створює бар’єри на внутрішньому ринку. Такі рішення не повинні покликатися на конкретні повідомлення, що їх видали національні регуляторні органи відповідно до статті 7a;

У такому разі, Комісія повинна запропонувати проект рішення тільки:

- не менше, ніж через два роки після ухвалення Комісією рекомендації стосовно того самого питання; та

- максимально беручи до уваги висновок BEREC щодо випадку, який послужив для ухвалення такого рішення, який BEREC повинен надати протягом трьох місяців після запиту Комісії;

(b) нумерація, у тому числі діапазони нумерації, перенесення номерів та ідентифікаторів, системи перетворення номерів та адрес, а також доступ до служб екстреної допомоги «112».

4. Рішення, зазначене у параграфі 1, призначене внести зміни до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 22(3).

5. BEREC може за власною ініціативою консультувати Комісію щодо того, чи слід затверджувати інструмент відповідно до параграфа 1.»;

22) текст статті 20(1) викласти в такій редакції:

«1. У випадку спору, що виникає у зв’язку з існуючими зобов’язаннями відповідно до цієї Директиви або спеціальних директив між суб’єктами господарювання, які надають електронні комунікаційні мережі або послуги в державі-члені, або між такими суб’єктами господарювання та іншими суб’єктами господарювання у державі-члені, що отримують вигоди від зобов’язань щодо доступу та/або взаємоз’єднання, що виникають відповідно до цієї Директиви або спеціальних директив, відповідний національний регуляторний орган повинен на вимогу будь-якої зі сторін і без обмеження положень параграфа 2 видати зобов’язальне рішення для вирішення спору якомога скоріше і в будь-якому разі протягом чотирьох місяців, окрім як у випадку виняткових обставин. Відповідна держава-член повинна вимагати від усіх сторін повної співпраці з національним регуляторним органом.»;

23) текст статті 21 викласти в такій редакції:

«Стаття 21
Вирішення транскордонних спорів

1. У разі транскордонного спору, що виникає у зв’язку з цією Директивою або спеціальними директивами, між сторонами у різних державах-членах, та у разі, якщо спір належить до компетенції національних регуляторних органів декількох держав-членів, необхідно застосовувати положення, встановлені в параграфах 2, 3 і 4.

2. Будь-яка сторона може передати спір до відповідних національних регуляторних органів. Компетентні національні регуляторні органи повинні координувати свої зусилля і мають право звертатися до BEREC за консультаціями для забезпечення послідовного вирішення спору відповідно до цілей, встановлених у статті 8.

Будь-які зобов’язання, що їх встановлюють національні регуляторні органи для суб’єктів господарювання в рамках вирішення спору, повинні відповідати цій Директиві і спеціальним директивам.

Будь-який національний регуляторний орган, до компетенції якого належить такий спір, може надіслати запит до BEREC щодо ухвалення висновку щодо заходів, яких необхідно вжити відповідно до положень Рамкової директиви та/або спеціальних директив для вирішення спору.

Якщо такий запит був надісланий до ВEREC, то будь-який національний регуляторний орган, що має компетенцію у будь-якому аспекті спору, повинен дочекатися висновку BEREC, перш ніж вживати заходів для вирішення такого спору. Ця норма повинна не виключати можливості вжиття національними регуляторними органами невідкладних заходів у разі потреби.

Будь-які зобов’язання, що їх встановлено для суб’єкта господарювання національним регуляторним органом при вирішенні спору, повинні відповідати положенням цієї Директиви або спеціальних директив та максимально брати до уваги висновок, ухвалений BEREC.

3. Держави-члени можуть надавати компетентним національним регуляторним органам змогу спільно відмовитися від вирішення спору у разі, якщо наявні інші механізми, у тому числі медіація, які краще сприятимуть своєчасному вирішенню спору відповідно до положень статті 8.

Вони повинні інформувати сторони про це без затримки. Якщо через чотири місяці спір не буде вирішено, при цьому якщо сторона, яка вимагає сатисфакції, не звернулася за цим до суду, та якщо будь-яка зі сторін звернулась із такою вимогою, то національні регуляторні органи повинні координувати свої зусилля для вирішення спору відповідно до положень, встановлених у статті 8, при цьому максимально беручи до уваги будь-який висновок, ухвалений BEREC.

Процедура, зазначена в параграфі 2, не перешкоджає будь-якій зі сторін звернутися до суду.»;

24) текст доповнити статтею такого змісту:

«Стаття 21a
Санкції

Держави-члени повинні встановити правила щодо санкцій, що застосовуються у разі порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви та спеціальних директив, та вживати усіх заходів, необхідних для забезпечення виконання таких правил. Передбачені санкції повинні бути належними, дієвими, пропорційними і стримувальними. Держави-члени повинні повідомити про такі положення Комісії до 25 травня 2011 року та невідкладно повідомляти її про будь-які подальші зміни, що на них впливають.»;

25) до статті 22 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

«3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5a (1)-(4) і статтю 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.»;

(b) параграф 4 вилучити;

26) статтю 27 вилучити;

27) додаток I вилучити;

28) додаток II викласти в такій редакції:

«ДОДАТОК II
Критерії, які повинні використовувати національні регуляторні органи при оцінюванні спільного домінування відповідно до другого підпараграфа статті 14(2)

Два або більше суб’єктів господарювання можуть бути визнані такими, що посідають спільне домінантне становище у розумінні статті 14, якщо навіть за відсутності структурних або інших зв’язків між ними вони здійснюють діяльність на ринку, що характеризується відсутністю ефективної конкуренції і де жоден суб’єкт господарювання не має значної ринкової влади. Відповідно до застосовного права Співтовариства та усталеної практики Суду Європейських Співтовариств щодо спільного домінування, таке, ймовірно, матиме місце коли ринок є концентрованим і має низку відповідних характеристик, серед яких найбільш релевантними в контексті електронних комунікацій можуть бути такі:

- низька еластичність попиту,

- подібні ринкові частки,

- високі правові або економічні бар’єри для входження на ринок,

- вертикальна інтеграція з колективною відмовою здійснювати постачання,

- брак компенсаційної купівельної спроможності,

- брак потенційної конкуренції.

Наведений вище список є орієнтовним і не є вичерпним, а критерії не є сукупними. Радше, список призначений лише для ілюстрації того типу доказів, які можуть бути використані на підтримку тверджень про існування спільного домінування.».

Стаття 2
Зміни до Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ)

Внести до Директиви 2002/19/ЄС такі зміни:

1) до статті 2 внести такі зміни:

(a) пункт (a) викласти в такій редакції:

«(a) «доступ» означає надання іншим суб’єктам господарювання засобів та/або послуг на визначених умовах, на виключній або невиключній основі, з метою надання електронних комунікаційних послуг, зокрема, якщо їх використовують для надання послуг інформаційного суспільства або послуг транслювання контенту. Він охоплює, між іншим, таке: доступ до елементів мережі та пов’язаних засобів, що може включати підключення обладнання за допомогою стаціонарних або нестаціонарних засобів (зокрема, такі засоби включають доступ до місцевих ліній зв’язку і до засобів та послуг, необхідних для надання послуг через місцеву лінію зв’язку); доступ до фізичної інфраструктури, в тому числі будівель, каналів і щогл; доступ до відповідних систем програмного забезпечення, у тому числі до систем операційної підтримки; доступ до інформаційних систем та баз даних для запитів щодо попередніх замовлень, організаційно-технічного забезпечення, фактичних замовлень, технічної підтримки та ремонту, а також для виставлення рахунків; доступ до перетворення номерів або систем, що пропонують рівноцінні функціональні можливості; доступ до фіксованих і мобільних мереж, зокрема для роумінгу; доступ до систем умовного доступу для послуг цифрового телебачення і доступ до послуг віртуальних мереж;»;

(b) пункт (e) викласти в такій редакції:

«(e) «місцева лінія зв’язку» означає фізичну лінію зв’язку, що з’єднує кінцеву точку мережі з точкою розподілу або аналогічними засобами у фіксованій електронній комунікаційній мережі загального користування.»;

2) текст статті 4(1) викласти в такій редакції:

«1. Оператори комунікаційних мереж загального користування мають право та, якщо запит подано іншими суб’єктами господарювання, авторизованими згідно зі статтею 4 Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію), зобов’язання вести перемовини щодо взаємоз’єднання один з одним з метою надання загальнодоступних електронних комунікаційних послуг, щоб забезпечити надання та взаємодійність послуг по всьому Співтовариству. Оператори повинні пропонувати доступ і взаємоз’єднання іншим суб’єктам господарювання на умовах, що не суперечать зобов’язанням, що їх встановив національний регуляторний орган згідно зі статтями 5-8.»;

3) до статті 5 внести такі зміни:

(a) до параграфа 1 внести такі зміни:

(i) текст першого підпараграфа викласти в такій редакції:

«1. Діючи з метою досягнення цілей, встановлених у статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), національні регуляторні органи повинні заохочувати і, в разі потреби, забезпечувати, відповідно до положень цієї Директиви, належний доступ і взаємоз’єднання, і взаємодійність послуг, шляхом виконання своїх обов’язків у спосіб, що сприяє ефективності, сталій конкуренції, ефективному інвестуванню та інноваціям і надає максимальну вигоду кінцевим користувачам.»;

(ii) текст доповнити таким пунктом:

«(ab) в обґрунтованих випадках і тією мірою, якою це необхідно, зобов’язання для суб’єктів господарювання, які контролюють доступ до кінцевих користувачів, для забезпечення взаємодійності їхніх послуг»;

(b) текст параграфа 2 викласти в такій редакції:

«2. Зобов’язання та умови, встановлені згідно з параграфом 1, повинні бути об’єктивними, прозорими, пропорційними і недискримінаційними, і виконувати їх необхідно згідно з процедурами, зазначеними в статтях 6, 7 і 7a Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова Директива).»;

(c) параграф 3 вилучити;

(d) параграф 4 викласти в такій редакції:

«3. Стосовно доступу та взаємоз’єднання, зазначених у параграфі 1, держави-члени повинні забезпечувати наявність повноважень у національного регуляторного органу втручатися зі своєї власної ініціативи, якщо це виправдано, для забезпечення виконання цілей політики, викладених у статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), відповідно до положень цієї Директиви і процедур, зазначених у статтях 6 і 7, а також у статтях 20 і 21 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).»;

4) текст статті 6(2) викласти в такій редакції:

«2. З огляду на розвиток технологій та ринкові зміни, Комісія може ухвалювати імплементаційні інструменти для внесення змін до додатка I. Такі інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 14(3).»;

5) статтю 7 вилучити;

6) до статті 8 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 слова «статті 9-13» замінити на слова «статті 9-13a»;

(b) до параграфа 3 внести такі зміни:

(i) до першого підпараграфа внести такі зміни:

- у першому абзаці слова «статті 5(1), 5(2) і 6» замінити на слова «статті 5(1) і 6»,

- у другому абзаці слова «Директива Європейського Парламенту і Ради 97/66/ЄС від 15 грудня 1997 року про опрацювання персональних даних і захист приватності в секторі телекомунікацій (20)» замінити на «Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС від 12 липня 2002 року про опрацювання персональних даних і захист приватності у секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації) (21).

(ii) текст другого підпараграфа викласти в такій редакції:

«За виняткових обставин, якщо національний регуляторний орган має намір встановити для операторів зі значною ринковою владою обов’язки щодо доступу або взаємоз’єднання, відмінні від зобов’язань, зазначених у статтях 9-13 цієї Директиви, він повинен подати до Комісії відповідний запит. Комісія повинна максимально взяти до уваги висновок Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) (22). Комісія, діючи відповідно до статті 14(2), повинна ухвалити рішення, яке дозволяє або забороняє національному регуляторному органу застосувати такі інструменти.

7) до статті 9 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

«1. Національні регуляторні органи можуть, відповідно до положень статті 8, встановлювати обов’язки щодо прозорості стосовно взаємоз’єднання та/або доступу, вимагаючи від операторів оприлюднювати зазначену інформацію, таку як дані бухгалтерського обліку, технічні специфікації, характеристики мереж, умови постачання і використання, включно з будь-якими умовами, що обмежують доступ до послуг і застосунків та/або їх використання, якщо держави-члени дозволяють такі умови відповідно до права Співтовариства, а також ціни.»;

(b) текст параграфа 4 викласти в такій редакції:

«4. Незважаючи на параграф 3, якщо оператор має зобов’язання за статтею 12 стосовно гуртового доступу до інфраструктури мережі, то національні регуляторні органи повинні забезпечити публікацію референтної пропозиції, що принаймні містить елементи, викладені в додатку II.»;

(c) параграф 5 викласти в такій редакції:

«5. Комісія може ухвалювати необхідні зміни до додатка II для його адаптації до розвитку технологій та ринкових змін. Інструменти, призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної в статті 14(3). BEREC може допомагати Комісії в імплементації положень цього параграфа.»;

8) до статті 12 внести такі зміни:

(a) у параграфі 1 пункт (a) викласти в такій редакції:

«(a) надавати третім сторонам доступ до зазначених елементів мереж та/або засобів, у тому числі доступ до елементів мереж, які не є активними, та/або розділений доступ до місцевої лінії зв’язку, щоб, між іншим, дозволити вибір та/або попередній вибір оператора та/або пропозиції щодо перепродажу місцевої лінії зв’язку.»;

(b) у параграфі 1 текст пункту (f) викласти в такій редакції:

«(f) надавати співрозміщення (колокацію) або інші форми спільного користування пов’язаними засобами;»;

(c) параграф 1 доповнити таким пунктом:

«(j) надавати доступ до пов’язаних послуг, таких як служби ідентифікації, місця розташування та присутності.»;

(d) у параграфі 2 текст вступної фрази і пункту (a) викласти в такій редакції:

«2. При розгляді зобов’язань, зазначених у параграфі 1, і, зокрема, при оцінювані питання, яким чином такі зобов’язання повинні бути встановлені пропорційно цілям, викладеним у статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), національні регуляторні органи повинні брати до уваги, зокрема, такі чинники:

(a) технічну та економічну рентабельність використання або встановлення конкурентних засобів, з урахуванням темпів розвитку ринку, беручи до уваги характер та тип відповідного взаємоз’єднання та/або доступу, включно з рентабельністю інших продуктів доступу вищого рівня дистрибуційного ланцюга, таких як доступ до кабельних каналів;»;

(e) у параграфі 2 текст пунктів (с) і (d) викласти в такій редакції:

«(с) початкові інвестиції власника засобів, беручи до уваги будь-які здійснені публічні інвестиції і ризики, пов’язані з інвестуванням;

(d) необхідність захистити конкуренцію в довгостроковій перспективі, з приділенням особливої уваги економічно ефективній інфраструктурній конкуренції;»;

(f) до тексту додати такий параграф 3:

«3. При встановленні зобов’язань для оператора надавати доступ згідно з умовами цієї статті, національні регуляторні органи можуть встановлювати технічні або експлуатаційні умови, яких має дотримуватися надавач та/або бенефіціари такого доступу у разі необхідності забезпечення нормального функціонування мережі. Зобов’язання дотримуватися конкретних технічних стандартів або специфікацій повинні відповідати стандартам та специфікаціям, встановленим відповідно до статті 17 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).»;

9) текст статті 13(1) викласти в такій редакції:

«1. Національний регуляторний орган може, відповідно до положень статті 8, встановлювати зобов’язання, пов’язані з відшкодуванням витрат і контролем за цінами, включно із зобов’язаннями щодо орієнтованих на витрати цін та зобов’язаннями щодо систем обліку витрат, для надання взаємоз’єднання та/або доступу конкретного типу в ситуаціях, коли ринковий аналіз свідчить про відсутність ефективної конкуренції, що означає, що відповідний оператор може підтримувати ціни на надмірно високому рівні, або може застосовувати витіснення ціною на шкоду кінцевим користувачам. Для заохочення інвестицій з боку оператора, в тому числі в мережі наступного покоління, національні регуляторні органи повинні брати до уваги інвестиції, здійснені оператором, і дозволяти йому розумний рівень прибутковості достатнього вкладеного капіталу, беручи до уваги будь-які ризики, притаманні певному новому проекту з інвестування в мережу.»;

10) текст доповнити статтями такого змісту:

«Стаття 13a
Функціональне відокремлення

1. Якщо національний регуляторний орган дійшов висновку, що відповідні обов’язки, встановлені згідно зі статтями 9-13, не змогли забезпечити ефективну конкуренцію, і що існують серйозні і тривалі проблеми конкуренції та/або неефективності ринкового механізму, виявлені стосовно певних гуртових ринків продуктів доступу, то він може, як виняток, відповідно до положень другого підпараграфа статті 8(3), встановити для вертикально інтегрованих суб’єктів господарювання зобов’язання відокремити діяльність, пов’язану з наданням відповідних гуртових продуктів доступу, передавши її суб’єкту господарювання, що діє незалежно.

Такий суб’єкт господарювання повинен постачати продукти і послуги доступу всім суб’єктам господарювання, у тому числі іншим суб’єктам господарювання в структурі материнської компанії, у такі самі строки і на тих самих умовах, у тому числі стосовно рівня цін і обслуговування, і за допомогою тих самих систем і процесів.

2. Якщо національний регуляторний орган має намір встановити зобов’язання щодо функціонального відокремлення, він повинен подати до Комісії пропозицію, що включає:

(a) докази, що обґрунтовують висновки національного регуляторного органу, як зазначено у параграфі 1;

(b) обґрунтовану оцінку з висновком про відсутність або малу перспективність ефективної та сталої конкуренції на рівні інфраструктури протягом розумного періоду часу;

(c) аналіз очікуваного впливу на регуляторний орган, на суб’єкт господарювання, зокрема на робочу силу відокремленого суб’єкта господарювання, і на сектор електронних комунікацій в цілому, на стимули до інвестування в сектор в цілому, особливо щодо необхідності забезпечити соціальну та територіальну згуртованість, а також на інших стейкхолдерів, у тому числі, зокрема, очікуваний вплив на конкуренцію і будь-які потенційні наслідки для споживачів;

(d) аналіз причин, які обґрунтовують, що таке зобов’язання буде найефективнішим способом забезпечення виконання коригувальних заходів, спрямованих на вирішення виявлених проблем конкуренції/неефективності ринкового механізму.

3. Проект акта повинен включати такі елементи:

(a) точний характер і рівень відокремлення, із зазначенням, зокрема, правового статусу окремого суб’єкта господарювання;

(b) ідентифікацію активів окремого суб’єкта господарювання, а також продуктів або послуг, що надаватимуться таким суб’єктом господарювання;

(c) механізми управління для забезпечення незалежності персоналу, найнятого окремим суб’єктом господарювання, та відповідну структуру заохочень;

(d) правила забезпечення виконання зобов’язань;

(e) правила забезпечення прозорості операційних процедур, зокрема стосовно інших стейкхолдерів;

(f) програму моніторингу для забезпечення дотримання вимог, включно з публікацією щорічного звіту.

4. Після ухвалення рішення Комісії щодо проекту акта відповідно до статті 8(3), національний регуляторний орган повинен провести скоординований аналіз різних ринків, пов’язаних з мережею доступу, згідно з процедурою, викладеною в статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). На підставі своєї оцінки національний регуляторний орган повинен встановити, зберегти, змінити або скасувати зобов’язання відповідно до статей 6 і 7 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

5. Для суб’єкта господарювання, якого зобов’язали здійснити функціональне відокремлення, можуть бути встановлені будь-які зобов’язання, зазначені в статтях 9-13, на будь-якому окремому ринку, на якому його було визначено таким, що має значну ринкову владу, відповідно до статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), або будь-які інші зобов’язання, дозволені Комісією відповідно до статті 8(3).

Стаття 13b
Добровільне відокремлення вертикально інтегрованого суб’єкта господарювання

1. Суб’єкти господарювання, які були визначені як такі, що мають значну ринкову владу на одному або кількох відповідних ринках згідно зі статтею 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова Директива), повинні інформувати національний регуляторний орган заздалегідь і своєчасно, щоб дозволити національному регуляторному органу оцінити вплив запланованої транзакції, якщо вони мають намір передати свої об’єкти мережі місцевого доступу або значну їх частину окремій юридичній особі з іншим власником, або створити окремий суб’єкт господарювання, щоб надавати всім роздрібним надавачам, у тому числі власним роздрібним підрозділам, повністю рівноцінні продукти доступу.

Суб’єкти господарювання повинні також інформувати національний регуляторний орган про будь-які зміни стосовно такого наміру, а також про кінцевий результат процесу відокремлення.

2. Національний регуляторний орган повинен оцінити вплив запланованої транзакції на існуючі регулятивні зобов’язання відповідно до Директиви 2002/21/ЄC (Рамкова директива).

Для цього національний регуляторний орган повинен провести скоординований аналіз різних ринків, пов’язаних з мережею доступу, згідно з процедурою, викладеною в статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

На підставі своєї оцінки національний регуляторний орган повинен встановити, зберегти, змінити або скасувати зобов’язання відповідно до статей 6 і 7 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

3. На юридично та/або операційно відокремлений суб’єкт господарювання можуть розповсюджуватися будь-які зобов’язання, зазначені в статтях 9-13, на будь-якому окремому ринку, на якому він був визнаний як такий, що має значну ринкову владу, відповідно до статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), або будь-які інші зобов’язання, на які Комісія надала дозвіл відповідно до статті 8(3).»;

11) до статті 14 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

«3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5a (1)-(4) і статтю 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.»;

(b) параграф 4 вилучити;

12) до додатка II внести такі зміни:

(a) заголовок викласти в такій редакції:

«МІНІМАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК ПОЗИЦІЙ, ЯКІ ПОВИННА МІСТИТИ РЕФЕРЕНТНА ПРОПОЗИЦІЯ ГУРТОВОГО ДОСТУПУ ДО ІНФРАСТРУКТУРИ МЕРЕЖІ, В ТОМУ ЧИСЛІ ЧАСТКОВО АБО ПОВНІСТЮ РОЗДІЛЕНОГО ДОСТУПУ ДО ФІКСОВАНОЇ МІСЦЕВОЇ ЛІНІЇ ЗВ’ЯЗКУ, ЯКУ ПУБЛІКУЮТЬ НОТИФІКОВАНІ ОПЕРАТОРИ ЗІ ЗНАЧНОЮ РИНКОВОЮ ВЛАДОЮ (ЗРВ);»

(b) означення в пункті (a) викласти в такій редакції:

«(a) «місцева підлінія зв’язку» означає частину місцевої лінії зв’язку, що з’єднує кінцеву точку мережі з точкою концентрації або визначеною проміжною точкою доступу у фіксованій електронній комунікаційній мережі загального користування;»

(c) означення в пункті (c) викласти в такій редакції:

«(c) «повний розділений доступ до місцевої лінії зв’язку» означає надання бенефіціару доступу до місцевої лінії зв’язку або місцевої підлінії зв’язку, що належить оператору зі ЗРВ, що дозволяє у повній мірі використовувати можливості інфраструктури мережі;»

(d) означення в пункті (d) викласти в такій редакції:

«(d) «колективний доступ до місцевої лінії зв’язку» означає надання бенефіціару доступу до місцевої лінії зв’язку або місцевої підлінії зв’язку, що належить оператору зі ЗРВ, з дозволом використовувати визначену частину можливостей інфраструктури мережі, таку як частина частоти або інший подібний елемент;»

(e) у частині A текст пунктів 1, 2 і 3 викласти в такій редакції:

«1. Елементи мережі, до яких пропонують доступ - це, зокрема, такі елементи разом з відповідними пов’язаними засобами:

(a) розділений доступ до місцевих ліній зв’язку (повний або колективний);

(b) розділений доступ до місцевих підліній зв’язку (повний або колективний), у тому числі, за потреби, доступ до елементів мережі, які не є активними, для розгортання транзитних мереж зв’язку;

(c) за потреби, доступ до кабельних каналів, що дає змогу розгортати мережі доступу.

2. Інформація щодо місць розташування об’єктів фізичного доступу, у тому числі телекомунікаційних шаф і розподільних пристроїв, доступність місцевих ліній та підліній зв’язку і транзитних мереж в конкретних частинах мережі доступу, та, за потреби, інформація стосовно місць розташування кабельних каналів і наявність вільних ресурсів в кабельний каналах;

3. Технічні умови, пов’язані з доступом до місцевих ліній і підліній зв’язку і їх використанням, у тому числі технічні характеристики звитої пари та/або оптичного волокна та/або їх еквіваленту, кабельних розподільних щитів, а також пов’язаних засобів і, за доцільності, технічні умови, пов’язані з доступом до кабельних каналів;»

(f) у частині B текст пункту 1 викласти в такій редакції:

«1. Інформація про розташування наявних пунктів або обладнання оператора з ЗРВ і їх заплановане оновлення (23).

Стаття 3
Зміни до Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію)

Внести до Директиви 2002/20/ЄС такі зміни:

1) текст статті 2(2) викласти в такій редакції:

«2. Також застосовуються такі терміни і означення:

«загальна авторизація» означає правову основу, встановлену державою-членом, яка забезпечує права щодо надання електронних комунікаційних мереж або послуг і встановлює окремі секторальні зобов’язання, які можуть застосовуватися до всіх або до певних типів електронних комунікаційних мереж та послуг, відповідно до цієї Директиви.»;

2) до статті 3(2) додати такий підпараграф:

«Від суб’єктів господарювання, які надають транскордонні електронні комунікаційні послуги суб’єктам господарювання, розташованим у декількох державах-членах, не можна вимагати направлення більше одного повідомлення на кожну з відповідних держав-членів.»

3) текст статті 5 викласти в такій редакції:

«Cтаття 5
Права користування радіочастотами і номерами

1. Держави-члени повинні сприяти користуванню радіочастотами згідно з умовами загальних авторизацій. За необхідності, держави-члени можуть надавати індивідуальні права користування, з метою:

- уникати шкідливих радіозавад;

- забезпечувати технічну якість обслуговування;

- гарантувати ефективне використання спектра, або

- досягати інших цілей загального інтересу, визначених державами-членами згідно з правом Співтовариства.

2. Якщо необхідно надати індивідуальні права користування радіочастотами і номерами, держави-члени повинні надати такі права на запит будь-якому суб’єкту господарювання для надання мереж або послуг згідно з умовами загальної авторизації, зазначеної в статті 3, згідно з положеннями статей 6, 7 та 11(1)(с) цієї Директиви та будь-якими іншими правилами, які забезпечують ефективне використання таких ресурсів згідно з Директивою 2002/21/ЄС (Рамкова Директива).

Без обмеження окремих критеріїв та процедур, що їх ухвалили держави-члени для надання прав користування радіочастотами надавачам послуг транслювання радіо- або телевізійного контенту для досягнення цілей загального інтересу відповідно до права Співтовариства, права користування радіочастотами і номерами необхідно надавати із застосуванням відкритих, об’єктивних, прозорих, недискримінаційних і пропорційних процедур, а у разі радіочастот, й згідно з положеннями статті 9 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). Виняток з вимоги щодо відкритих процедур може бути застосований разі, якщо надання індивідуальних прав користування радіочастотами надавачам послуг транслювання радіо- або телевізійного контенту необхідне для досягнення цілі загального інтересу, визначеної державою-членом згідно з правом Співтовариства.

При наданні прав користування, держави-члени повинні зазначати, чи може володілець таких прав передавати їх та за яких умов. У разі радіочастот - таке положення повинно відповідати статтям 9 і 9b Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

Якщо держави-члени надають права користування на обмежений період часу, його тривалість повинна бути відповідною послузі з огляду на визначену мету з належним урахуванням необхідності забезпечення відповідного періоду амортизації інвестицій.

Якщо індивідуальні права користування радіочастотами надані на 10 або більше років і такі права не можна передавати або здавати в оренду між суб’єктами господарювання відповідно до статті 9b Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), компетентний національний орган повинен забезпечити застосування і дотримання критеріїв надання індивідуальних прав користування протягом усього терміну дії ліцензії, зокрема, на підставі обґрунтованого запиту володільця прав. Якщо згадані критерії вже не застосовуються, індивідуальне право користування необхідно змінити на загальну авторизацію щодо користування радіочастотами за умови попереднього направлення повідомлення та після розумного строку, або дозволити суб’єктам господарювання передавати його чи здавати в оренду один одному відповідно до статті 9b Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

3. Рішення про надання прав користування необхідно ухвалювати, повідомляти про нього та оприлюднювати в найкоротший строк після отримання національним регуляторним органом повної заявки, впродовж трьох тижнів у випадку номерів, розподілених у національному плані нумерації для певних цілей, і впродовж шести тижнів у випадку радіочастот, розподілених в національному плані радіочастот, призначених для надання електронних комунікаційних послуг. Останній зі згаданих строків не повинен обмежувати жодних застосовних міжнародних угод, що стосуються користування радіочастотами або орбітальними позиціями.

4. Якщо після консультацій із заінтересованими сторонами згідно зі статтею 6 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова Директива) було вирішено, що права користування номерами виняткового економічного значення необхідно надавати за допомогою процедур конкурсного або порівняльного відбору, держави-члени можуть подовжити максимальний тритижневий період на не більше ніж на ще три тижні.

Щодо конкурентних або порівняльних процедур відбору радіочастот - необхідно застосовувати статтю 7.

5. Держави-члени не повинні обмежувати кількість прав користування, що підлягають видачі, за винятком випадків, коли це необхідно для забезпечення ефективного використання радіочастот відповідно до статті 7.

6. Компетентні національні органи повинні забезпечувати ефективне та результативне використання радіочастот відповідно до статей 8(2) і 9(2) Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива). Вони повинні забезпечувати відсутність спотворення конкуренції через будь-яку передачу або накопичення прав користування радіочастотами. Для цієї мети держави-члени можуть вживати доречних заходів, таких як встановлення обов’язковості умови щодо продажу або здачі в оренду прав користування радіочастотами.»;

4) до статті 6 внести такі зміни:

(a) текст параграфа 1 викласти в такій редакції:

«1. Загальна авторизація на надання електронних комунікаційних мереж або послуг і права користування радіочастотами та права користування номерами можна обмежувати лише умовами, переліченими у додатку. Такі умови повинні бути недискримінаційними, пропорційними і прозорими та у випадку прав користування радіочастотами повинні відповідати статті 9 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).»;

(b) у параграфі 2, слова «статтями 16, 17, 18 і 19 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу)» замінити на слова «статтею 17 Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу)»;

5) до статті 7 внести такі зміни:

(a) до параграфа 1 внести такі зміни:

(i) текст вступної фрази викласти в такій редакції:

«1. Якщо держава-член розглядає питання, чи обмежити кількість прав користування радіочастотами, що підлягають видачі, або подовжити строк дії існуючих прав за інших умов, ніж ті, що зазначено в самих правах, вона повинна, між іншим:»;

(ii) пункт (с) викласти в такій редакції:

«(с) публікувати будь-яке рішення щодо обмеження надання прав користування або подовження права користування та зазначати причини такого рішення;»;

(b) текст параграфа 3 викласти в такій редакції:

«3. Якщо потрібно обмежити надання прав користування радіочастотами, держави-члени повинні надавати такі права на основі критеріїв відбору, що повинні бути об’єктивними, прозорими, недискримінаційними і пропорційними. Будь-які такі критерії відбору повинні належним чином зважати на досягнення цілей статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), а також вимог статті 9 згаданої Директиви.»;

(c) у параграфі 5 слова «статті 9» замінити на слова «статті 9b»;

6) до статті 10 внести такі зміни:

(a) параграфи 1, 2 і 3 викласти в такій редакції:

«1. Національні регуляторні органи повинні здійснювати моніторинг і нагляд за виконанням умов загальної авторизації або прав користування і спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), відповідно до статті 11.

Національні регуляторні органи повинні мати повноваження вимагати від суб’єктів господарювання, які надають електронні комунікаційні мережі та послуги на підставі загальної авторизації, або володіють правами користування радіочастотами або номерами, надавати всю інформацію, необхідну для перевірки виконання умов загальної авторизації або прав користування чи спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), згідно зі статтею 11.

2. Якщо національний регуляторний орган з’ясовує, що суб’єкт господарювання не виконує одну або декілька умов загальної авторизації або прав користування чи спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), він повинен сповістити про це суб’єкт господарювання та надати йому змогу висловити свою позицію протягом розумного строку.

3. Відповідний орган повинен мати повноваження вимагати припинення порушення, зазначеного в параграфі 2, негайно або протягом розумного строку, і повинен мати повноваження вживати належних і пропорційних заходів, спрямованих на забезпечення виконання таких вимог.

У зв’язку з цим, держави-члени повинні уповноважити відповідні органи:

(a) встановлювати стримувальні фінансові санкції, у відповідних випадках, які можуть включати періодичні штрафні санкції зворотної дії, та

(b) видавати приписи щодо припинення або призупинення надання послуги або пакету послуг, які, в разі продовження їх надання, можуть завдати значної шкоди конкуренції, до тих пір, поки не будуть виконані зобов’язання щодо доступу, встановлені після ринкового аналізу, виконаного відповідно до статті 16 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).

Про такі інструменти і про причини, які їх обумовлюють, необхідно невідкладно повідомляти відповідному суб’єкту господарювання; вони повинні передбачати розумний строк для виконання суб’єктом господарювання їхніх умов.»;

(b) текст параграфа 4 викласти в такій редакції:

«4. Незважаючи на положення параграфів 2 і 3, держави-члени повинні уповноважити відповідний орган встановлювати фінансові санкції, за доцільності, для суб’єктів господарювання за неподання інформації відповідно до зобов’язань, визначених відповідно до статті 11(1)(a) або (b) цієї Директиви та статті 9 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про доступ), протягом обґрунтованого строку, встановленого національним регуляторним органом.»;

(c) параграф 5 викласти в такій редакції:

«5. У разі серйозних або повторних порушень умов загальної авторизації або прав користування, або спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), якщо інструменти, спрямовані на забезпечення відповідності, як зазначено в параграфі 3 цієї статті, не досягли результату, національні регуляторні органи можуть перешкодити подальшому наданню суб’єктом господарювання електронних комунікаційних мереж та послуг чи тимчасово зупинити чинність його права користування або позбавити таких прав. Дієві, пропорційні і стримувальні санкції і штрафи можна застосовувати за період будь-якого порушення, навіть якщо таке порушення було згодом виправлене.»;

(d) параграф 6 викласти в такій редакції:

«6. Незалежно від положень параграфів 2, 3 і 5, якщо відповідний орган має докази порушення умов загальної авторизації, прав користування або спеціальних зобов’язань, зазначених у статті 6(2), що становить безпосередню і серйозну загрозу громадській безпеці чи громадському здоров’ю, або може створити серйозні економічні або експлуатаційні проблеми для інших надавачів або користувачів електронних комунікаційних мереж та послуг чи інших користувачів радіочастотного спектра, він може вживати негайних тимчасових заходів для врегулювання такої ситуації на період до ухвалення остаточного рішення. Після цього залученому суб’єкту господарювання необхідно надати розумну можливість висловити свою позицію і запропонувати будь-які заходи для усунення порушення. За доцільності, відповідний орган може підтвердити вжиття тимчасових заходів, що можуть тривати щонайдовше 3 місяці, але можуть бути подовжені ще на строк до трьох місяців, якщо процедури із забезпечення виконання не були завершені.»;

7) параграф 1 статті 11 викласти в такій редакції:

(a) пункт (a) викласти в такій редакції:

«(a) систематичної або індивідуальної перевірки відповідності умовам 1 і 2 частини А, умовам 2 і 6 частини B, умовам 2 і 7 частини C додатка та виконання зобов’язань, зазначених у статті 6(2);»;

(b) текст доповнити такими пунктами:

«(g) гарантування ефективного використання та забезпечення ефективного управління радіочастотами;

(h) оцінювання майбутнього розвитку мереж або послуг, що може вплинути на гуртові послуги, доступні для конкурентів.»;

(c) текст другого підпараграфа викласти в такій редакції:

«Інформацію, зазначену в пунктах (a), (b), (d), (е), (f), (g) і (h) першого підпараграфа, не дозволяється вимагати до отримання доступу до ринку або як умову для надання такого доступу.»;

8) текст статті 14 викласти в такій редакції:

«Cтаття 14
Внесення змін до прав та зобов’язань

1. Держави-члени повинні забезпечувати можливість внесення змін до прав, умов та процедур стосовно загальних авторизацій і прав користування або прав на розміщення засобів лише в об’єктивно обґрунтованих випадках та в пропорційний спосіб, беручи до уваги, за доцільності, спеціальні умови, що застосовуються до придатних для передачі прав користування радіочастотами. За винятком випадків, коли запропоновані зміни є незначними і їх було погоджено з володільцем прав або загальної авторизації, необхідно належним чином повідомляти заінтересованих сторін про намір внести такі зміни, у тому числі користувачам і споживачам, необхідно надати достатній період часу для висловлення свої позиції щодо запропонованих змін, не менше ніж чотири тижні, крім виняткових обставин.

2. Держави-члени не повинні обмежувати права на розміщення засобів або права користування радіочастотами або позбавляти таких прав до закінчення строку, на який вони надані, крім випадків, коли це виправдано, і якщо це здійснюють відповідно до додатка та застосовних положень національного законодавства щодо компенсації за позбавлення прав.»;

9) текст статті 15(1) викласти в такій редакції:

«1. Держави-члени повинні забезпечувати належне опублікування і оновлення усієї відповідної інформації про права, умови, процедури, платежі, збори і рішення щодо загальних авторизацій, прав користування, прав на розміщення засобів з метою забезпечення простого доступу до такої інформації всіх заінтересованих сторін.»;

10) у статті 17 текст параграфів 1 і 2 викласти в такій редакції:

«1. Без обмеження положень статті 9a Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), держави-члени повинні привести загальні авторизації та індивідуальні права користування, що вже існували станом на 31 грудня 2009 року, у відповідність зі статтями 5, 6, 7 і додатком до цієї Директиви щонайпізніше 19 грудня 2011 року.

2. Якщо застосування параграфа 1 призводить до скорочення прав або до розширення загальних авторизацій й індивідуальних прав користування, що вже існують, держави-члени можуть подовжити строк дії таких авторизацій і прав до 30 вересня 2012 року, за умови, що це не вплине на права інших суб’єктів господарювання відповідно до права Співтовариства. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про такі подовження із зазначенням відповідних причин.»;

11) до додатка внести зміни, як визначено у додатку до цієї Директиви.

Стаття 4
Скасування

Регламент (ЄС) № 2887/2000 скасовано.

Стаття 5
Транспозиція

1. Держави-члени ухвалюють і оприлюднюють закони, підзаконні акти та адміністративні положення,необхідні для виконання цієї Директиви, не пізніше 25 травня 2011 року. Вони повинні негайно надіслати Комісії текст таких положень.

Вони повинні застосовувати зазначені інструменти з 26 травня 2011 року.

Якщо держави-члени ухвалюють такі акти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їхньої офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного права, які вони ухвалюють у сфері, охопленій цією Директивою.

Стаття 6
Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності на наступний день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 7
Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам.

ДОДАТОК

Внести до додатка до Директиви 2002/20/ЄС (Директива про авторизацію) такі зміни:

1. текст першого параграфа викласти у такій редакції:

«Умови, перелічені в цьому додатку, становлять максимальний перелік умов щодо надання загальних авторизацій (частина А), прав користування радіочастотами (частина В) і прав користування номерами (частина C), зазначених у статті 6(1) і статті 11(1)(a), в межах, дозволених відповідно до статей 5, 6, 7, 8 і 9 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).»;

2. до частини A внести такі зміни:

(a) параграф 4 викласти у такій редакції:

«4. Доступність для кінцевих користувачів номерів з національного плану нумерації, номерів з Європейського простору телефонної нумерації, універсальних міжнародних безкоштовних телефонних номерів, і, якщо це технічно та економічно здійсненно, з планів нумерації інших держав-членів, у тому числі умови відповідно до Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу).»;

(b) параграф 7 викласти у такій редакції:

«7. Захист персональних даних та приватності, специфічний для сектора електронних комунікацій згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації) (24)

(c) пункт 8 викласти в такій редакції:

«8. Правила захисту споживачів, специфічні для сектора електронних комунікацій, у тому числі умови згідно з Директивою 2002/22/ЄС (Директива про універсальну послугу), та умови щодо доступу для користувачів з інвалідністю згідно зі статтею 7 зазначеної Директиви.»;

(d) у пункті 11, слова «Директива 97/66/ЄС» замінити на слова «Директива 2002/58/ЄС»;

(e) текст доповнити таким пунктом:

«11a. Умови використання комунікацій органами публічної влади для попередження громадськості про неминучі загрози та пом’якшення наслідків великих катастроф.»;

(f) пункт (12) викласти у такій редакції:

«12. Умови використання під час великих катастроф або надзвичайних ситуацій в країні для забезпечення комунікації між службами екстреної допомоги та органами.»;

(g) пункт (16) викласти у такій редакції:

«16. Захист мереж загального користування від несанкціонованого доступу згідно з Директивою 2002/58/ЄС (Директива про приватність та електронні комунікації).»;

(h) додати такий пункт:

«19. Зобов’язання щодо прозорості для надавачів комунікаційних мереж загального користування, що надають загальнодоступні електронні комунікаційні послуги для забезпечення наскрізного підключення, відповідно до цілей і принципів, встановлених у статті 8 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива), розкриття інформації щодо будь-яких умов, що обмежують доступ та/або користування послугами і застосунками, якщо держави-члени дозволяють такі умови відповідно до права Співтовариства, і, якщо це необхідно і пропорційно - доступу національних регуляторних органів до такої інформації, необхідної для перевірки точності такого розкриття.»;

3. внести до частини B такі зміни:

(a) параграф 1 викласти у такій редакції:

«1. Зобов’язання надавати послугу або використовувати такий тип технології, на який були надані права користування частотою, у тому числі, за доцільності, вимоги до покриття та якості.»;

(b) пункт 2 викласти в такій редакції:

«2. Результативне та ефективне використання частот відповідно до Директиви 2002/21/ЄC (Рамкова директива).»;

(c) додати такий пункт:

«9. Зобов’язання, специфічні для експериментального використання радіочастот.»;

4. у частині C, пункт 1 викласти в такій редакції:

«1. Визначення послуги, для якої необхідно використовувати номер, у тому числі будь-які вимоги, пов’язані з наданням таких послуг і, задля уникнення сумнівів, принципи тарифікації і максимальних цін, які можуть застосовуватися в певному діапазоні номерів для забезпечення захисту прав споживачів відповідно до статті 8(4)(b) Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).».

ДЕКЛАРАЦІЯ
КОМІСІЇ ПРО МЕРЕЖЕВИЙ НЕЙТРАЛІТЕТ

Комісія надає великого значення збереженню відкритого і нейтрального характеру Інтернету, повною мірою беручи до уваги бажання співзаконодавців наразі закріпити нейтральність мережі як ціль політики і регуляторний принцип, якому повинні сприяти національні регуляторні органи (25), разом із зміцненням пов’язаних вимог щодо прозорості (26) і створенням повноважень національних регуляторних органів щодо збереження відповідних умов для запобігання погіршенню якості послуг і перешкоджанню трафіку в мережах загального користування або його уповільненню (27). Комісія уважно стежитиме за імплементацією цих положень у державах-членах, особливо виділяючи питання захисту «мережевих свобод» європейських громадян у своєму щорічному Звіті Європейському Парламенту і Раді про виконану роботу. У той же час Комісія стежитиме за впливом технологічного розвитку та ринкових змін на «мережеві свободи», шляхом надання звіту Європейському Парламенту і Раді до кінця 2010 року стосовно необхідності додаткових настанов, і застосовуватиме наявні у неї повноваження у сфері законодавства про конкуренцію для усунення будь-яких антиконкурентних практик, які можуть виникати.

__________
(1) OB C 224, 30.08.2008, с. 50.
(2) OB C 257, 09.10.2008, с. 51.
(3) Висновок Європейського Парламенту від 24 вересня 2008 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику), Спільна позиція Ради від 16 лютого 2009 року (OB C 103 E, 05.05.2009, с. 1), Позиція Європейського Парламенту від 6 травня 2009 року, Рішення Ради від 20 листопада 2009 року та Законодавча резолюція Європейського Парламенту від 24 листопада 2009 року.
(4) OB L 108, 24.04.2002, с. 33.
(5) OB L 108, 24.04.2002, с. 7.
(6) OB L 108, 24.04.2002, с. 21.
(7) OB L 108, 24.04.2002, с. 51.
(8) OB L 201, 31.07.2002, с. 37.
(9) Див. сторінку 1 цього Офіційного вісника.
(10) OB L 91, 07.04.1999, с. 10.
(11) OB L 108, 24.04.2002, с. 1.
(12) OB L 198, 27.07.2002, с. 49.
(13) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 460/2004 (OB L 77, 13.03.2004, с. 1).
(14) Рекомендація Комісії від 17 грудня 2007 року про відповідні ринки продуктів та послуг в секторі електронних комунікацій, сприйнятливих до регулювання ex ante відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/21/ЄC про спільні регулятивні рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг (OB L 344, 28.12.2007, с. 65).
(15) OB L 336, 30.12.2000, с. 4.
(16) OB L 184, 17.07.1999, с. 23.
(17) OB L 201, 31.07.2002, с. 37.»;
(18) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1211/2009 від 25 листопада 2009 року про заснування Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) та його Офісу.»;
(19) OB L 198, 27.07.2002, с. 49.»; ( 20 ) OB L 24, 30.01.1998, с. 1.
(21) OB L 201, 31.07.2002, с. 37.»;
(22) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1211/2009 від 25 листопада 2009 року про заснування Органу європейських регуляторів електронних комунікацій (BEREC) та його Офісу.»;
(23) Доступність цієї інформації може бути обмежена лише колом заінтересованих сторін, з метою забезпечення громадської безпеки.».
(24) OB L 201, 31.07.2002, с. 37.»;
(25) Стаття 8(4)(g) Рамкової директиви.
(26) Статті 20(1)(b), 21(3)(c) і (d) Директиви про універсальну послугу.
(27) Стаття 22(3) Директиви про універсальну послугу.

{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua/. Оригінальний текст перекладу}

{Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою}