Про затвердження Змін до Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877 (зі змінами), пункту 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 (зі змінами), з метою вдосконалення порядку реагування на заяви та повідомлення про окремі правопорушення та оперативного інформування про них НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Зміни до Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 лютого 2018 року № 111, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за № 371/31823, що додаються.
2. Управлінню взаємодії з Національною поліцією Міністерства внутрішніх справ України (Соколовський О.О.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
ПОГОДЖЕНО: |
|
ЗМІНИ
до Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України
1. Розділ VII доповнити новим пунктом такого змісту:
«5. У разі отримання доповіді оперативного чергового про надходження анонімного повідомлення щодо загрози безпеці людей, знищення чи пошкодження об’єктів власності або можливого вчинення терористичного акту начальник ГУНП, особа, яка виконує його обов’язки, або відповідальний від керівництва ГУНП з урахуванням інформації, у тому числі отриманої від підрозділів кіберполіції, карного розшуку, вибухотехнічної служби, інших підрозділів поліції, про джерело її надходження (спам, повторність тощо), про об’єкт загрози знищення чи пошкодження (наявність охорони, технічних систем контролю доступу, металошукачів, ужиття заходів з виявлення сторонніх предметів тощо), її зміст (неконкретність інформації щодо загрози безпеці людей, знищення чи пошкодження об’єктів власності або можливого вчинення терористичного акту, інформація щодо загрози численній кількості об’єктів, відсутність ознак виконання загроз тощо) негайно приймає рішення про порядок реагування (види та кількість нарядів, які необхідно направити на місце події, необхідність проведення евакуаційних заходів тощо), зважаючи на ймовірність потенційної загрози та її реальність.».
2. Розділ VIII доповнити новим пунктом такого змісту:
«5. У разі отримання від оперативного чергового інформації про надходження анонімного повідомлення щодо загрози безпеці людей, знищення чи пошкодження об’єктів власності або можливого вчинення терористичного акту керівник чи відповідальний працівник підрозділів кіберполіції, карного розшуку, вибухотехнічної служби, інших підрозділів поліції зобов’язаний організувати в межах компетенції перевірку повідомлення та негайно надати результати перевірки та всю наявну інформацію начальникові ГУНП, особі, яка виконує його обов’язки, або відповідальному від керівництва ГУНП.».
3. Розділ V додатка 1 до Інструкції викласти в такій редакції:
«V. Анонімне повідомлення щодо загрози безпеці людей, знищення чи пошкодження об’єктів власності або можливого вчинення терористичного акту
1. Негайно після отримання усно, телефоном, смс-повідомленням, електронною поштою або з будь-якого іншого джерела повідомлення про загрозу безпеці людей, знищення чи пошкодження об’єктів власності або можливе вчинення терористичного акту:
1) доповісти начальникові ГУНП, особі, яка виконує його обов’язки, або відповідальному від керівництва ГУНП;
2) організувати направлення на місце події нарядів поліції;
3) поінформувати чергового територіального підрозділу Служби безпеки України, керівників чи відповідальних працівників підрозділів кіберполіції, карного розшуку, вибухотехнічної служби, інших підрозділів поліції для здійснення в межах компетенції перевірки щодо об’єктивності, достовірності отриманого повідомлення та збирання додаткової інформації по суті повідомлення.
2. У разі отримання від начальника ГУНП, особи, яка виконує його обов’язки, або відповідального від керівництва ГУНП вказівки щодо організації реагування на повідомлення про загрозу безпеці людей, знищення чи пошкодження об’єктів власності або можливе вчинення терористичного акту:
1) направити на місце події СОГ та інші наряди поліції;
2) направити на місце події представників вибухотехнічного підрозділу та кінологічної служби;
3) повідомити чергових прокуратури, територіальних органів (підрозділів) ДСНС, інших органів державної влади та місцевого самоврядування.
3. У разі отримання інформації про загрозу вибуху на особливо важливих об’єктах та об’єктах критичної інфраструктури невідкладно інформувати оперативного чергового ДОАЗОР для доповіді Голові Національної поліції або особі, яка виконує його обов’язки.
4. У разі отримання телефоном повідомлення про загрозу безпеці людей, знищення чи пошкодження об’єктів власності або можливе вчинення терористичного акту необхідно:
1) уважно вислухати повідомлення, розмову із заявником вести в уповільненому темпі, не перебивати його, але дотримуватися методу перепитування, посилаючись на незадовільну якість зв’язку. З метою встановлення абонентського номера телефону, місця, з якого веде розмову заявник, а також отримання якісного матеріалу для подальшого фоноскопічного дослідження можна здійснити низку уточнень, наприклад:
де зараз знаходиться вибуховий пристрій;
якого типу (саморобний, міна, граната тощо);
яким способом він буде підірваний;
з якою метою встановлений (мотиви: помста, вимагання тощо);
2) спробувати запропонувати заявнику якусь альтернативу його діям, поставити кілька запитань, які примусять особу замислитися і промовити ще декілька фраз (наприклад, поцікавитися: «Ви вважаєте, що Ваше повідомлення має підґрунтя?» або «Що Ви пропонуєте, щоб не допустити вибуху?» тощо). І лише в кінці розмови спробувати поцікавитися анкетними даними особи, яка телефонує. Розмовляючи із заявником, потрібно використовувати звернення у формі, що спонукали б заявника до добровільних дій (наприклад, «Чи не могли б Ви назвати своє прізвище?», «Ви можете назвати своє прізвище?», «Ви вважаєте за доцільне назвати свої прізвище та адресу?» тощо);
3) якщо реєстратор мовленнєвої інформації не працює, точно зафіксувати слова особи, яка телефонує. Під час розмови спробувати визначити:
інтонацію (спокійна, погрозлива, попереджувальна, тиха, істерична тощо);
дефекти мовлення (картавість, шепелявість, заїкання, інші особливості мовлення);
шуми, що супроводжують розмову (шум листя, води, транспорту, радіо та тощо).».