Рішення № 571 від 11.12.2003 Про затвердження Принципів корпоративного управління
Нормативні акти Рішення Рішення № 571 від 11.12.2003 Про затвердження Принципів корпоративного управління

Рішення № 571 від 11.12.2003 Про затвердження Принципів корпоративного управління

Тип: Рішення
Номер: 571
Дата: 11.12.2003
Видавник: Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
Редакція: 24.01.2008
Нечинна
Пов'язані рішення 
                             
                             
       ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ

                          Р І Ш Е Н Н Я

                        11.12.2003  N 571
 

       Про затвердження Принципів корпоративного управління

    { Щодо проекту нової редакції Принципів корпоративного
 управління України додатково  див. Рішення Державної
 комісії з цінних паперів та фондового ринку
 N 52 ( vr052312-08 ) від 24.01.2008 }
 

     З метою виконання Указу Президента  України  від  21  березня
2002 року  N  280/2002  (  280/2002  )  "Про  заходи щодо розвитку
корпоративного управління в акціонерних товариствах", заходів щодо
виконання завдань,  які випливають з Послань Президента України до
Верховної Ради України "Європейський вибір.  Концептуальні  засади
стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011
роки" ( n0001100-02 ), "Про внутрішнє і зовнішнє становище України
у  2001  році"  ( n0002100-02 ),  затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 17 вересня 2002 року N 1394 ( 1394-2002-п ),
розпорядження    Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року
N 25-р ( 25-2003-р ) "Про  затвердження  заходів  щодо  реалізації
пріоритетних   напрямів   розвитку   корпоративного  управління  в
акціонерних товариствах",  відповідно до пункту 23 частини  другої
статті  7  Закону  України  "Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні" ( 448/96-ВР  )  та  на  підставі  підпункту  68
пункту  4  Положення  про  Державну  комісію  з  цінних паперів та
фондового     ринку,  затвердженого Указом Президента України  від
25 вересня 2002 року N 861/2002 ( 861/2002 ),     Державна      комісія  з    цінних паперів та фондового ринку
В И Р І Ш И Л А:

     1. Затвердити   Принципи   корпоративного   управління,    що
додаються.

     2. Виконавчому   секретарю   Каскевичу  М.Г.      забезпечити
опублікування цього рішення відповідно до чинного законодавства.

     3. Контроль  за  виконанням   цього   рішення   покласти   на
Виконавчого секретаря Каскевича М.Г.

 Голова Комісії                                         О.Мозговий

                                        Протокол засідання Комісії
                                   від 11 грудня 2003 р. N 54
 

       ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ
 

                             ПРИНЦИПИ
               корпоративного управління
 

                           КИЇВ - 2003
 

                              Зміст

 Передмова
 Вступ
 Принципи корпоративного управління
1. Мета товариства
2. Права акціонерів
3. Наглядова рада і виконавчий орган
4. Розкриття інформації та прозорість фінансово-господарської
   діяльності     5. Контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства     6. Заінтересовані особи
 

                            Передмова

     Відповідно до  Указу Президента України "Про додаткові заходи
щодо    розвитку фондового ринку України" від 26 березня 2001 року
N 198/2001  (  198/2001  ) на Державну комісію з цінних паперів та
фондового  ринку   було   покладено   методологічне   забезпечення
запровадження     та    розвитку    загальноприйнятих    принципів
корпоративного управління.  На виконання Указу Президента  України
"Про  заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних
товариствах" від 21 березня 2002 року  N  280/2002  (  280/2002  )
Державна  комісія  з цінних паперів та фондового ринку забезпечила
розроблення національних Принципів корпоративного управління.     Поява такого документа як національні Принципи корпоративного
управління   передусім   обумовлена   важливістю    корпоративного
управління та його впливом на розвиток інвестиційних процесів,  на
ефективність    діяльності    акціонерних    товариств    та    їх
конкурентоспроможність.     Принципи корпоративного управління містять ключові засади, на
основі  яких мають розвиватися корпоративні відносини в Україні та
конкретні  рекомендації  щодо  якісного  та  прозорого  управління
акціонерним товариством відповідно до міжнародних стандартів.     Під час публічних обговорень проекту Принципів,  які  тривали
протягом  липня-жовтня 2003 року у всіх регіонах України за участю
представників   акціонерних   товариств,   професійних   учасників
фондового  ринку,  державних  установ,  науковців,  громадськості,
інших заінтересованих осіб,  були висловлені  численні  пропозиції
щодо  документа та загальна підтримка необхідності його прийняття.     У підготовці Принципів корпоративного управління також  взяли
участь  члени  Консультаційно-експертної  ради Державної комісії з
цінних паперів та фондового ринку і Спеціальної  робочої  групи  з
питань корпоративного управління та прав акціонерів.     Дані Принципи були затверджені рішенням Державної  комісії  з
цінних паперів та фондового ринку 11 грудня 2003 року.     Запровадження національних      Принципів      корпоративного
управління  стане важливим кроком на шляху подальшого економічного
розвитку та  підвищення  інвестиційної  привабливості  українських
підприємств.

                              Вступ

                Сутність корпоративного управління

     Одним із   головних   чинників,   який   впливає  на  успішну
діяльність товариства,  є можливість його доступу до інвестиційних
ресурсів.  Водночас  товариство  не  може  розраховувати на довіру
інвесторів та надходження зовнішнього фінансування,  якщо воно  не
вживає   заходів  щодо  запровадження  ефективного  корпоративного
управління,  а саме,  належного захисту прав інвесторів,  надійних
механізмів  управління  та  контролю,  відкритості та прозорості у
своїй діяльності.     У широкому  розумінні  корпоративне управління розглядають як
систему,  за допомогою якої спрямовують та контролюють  діяльність
товариства.  У рамках корпоративного управління визначається, яким
чином інвестори здійснюють контроль за  діяльністю  менеджерів,  а
також  яку  відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за
результати діяльності товариства.  Належна система  корпоративного
управління   дозволяє   інвесторам  бути  впевненими  у  тому,  що
керівництво товариства  розумно  використовує  їх  інвестиції  для
фінансово-господарської  діяльності і,  таким чином,  збільшується
вартість  частки  участі  інвесторів   в   акціонерному   капіталі
товариства.     Належне корпоративне  управління  не   обмежується   виключно
відносинами  між  інвесторами  та менеджерами,  а передбачає також
урахування   законних   інтересів   та   активну   співпрацю    із
заінтересованими   особами,   які   мають   легітимний  інтерес  у
діяльності  товариства  (працівниками,  споживачами,  кредиторами,
державою,  громадськістю тощо).  Це пов'язано з тим, що товариство
не  може  існувати  незалежно  від  суспільства,  в   якому   воно
функціонує,  і  кінцевий успіх його діяльності залежить від внеску
всіх заінтересованих осіб.     Таким чином,  сутністю  корпоративного  управління  є система
відносин між інвесторами-власниками товариства,  його менеджерами,
а  також  заінтересованими  особами  для  забезпечення  ефективної
діяльності  товариства,  рівноваги  впливу  та  балансу  інтересів
учасників корпоративних відносин.

               Важливість корпоративного управління

     Важливість корпоративного  управління для товариств полягає у
його внеску до підвищення їх конкурентоспроможності та економічної
ефективності завдяки забезпеченню:     належної уваги до інтересів акціонерів;     рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних
відносин;     фінансової прозорості;     запровадження правил  ефективного  менеджменту  та  належного
контролю.     Важливість корпоративного управління для  держави  обумовлена
його впливом на соціальний та економічний розвиток країни через:     сприяння розвитку   інвестиційних   процесів,    забезпечення
впевненості та підвищення довіри інвесторів;     підвищення ефективності використання капіталу  та  діяльності
товариств;     урахування інтересів широкого кола заінтересованих  осіб,  що
забезпечує здійснення товариствами діяльності на благо суспільства
та зростання національного багатства.

     Світові тенденції розвитку та загальноприйняті принципи
               корпоративного управління

     Хоча у  світі  немає єдиної моделі корпоративного управління,
але існують загальноприйняті принципи (стандарти),  які  лежать  в
основі   ефективного   корпоративного  управління  і  можуть  бути
застосовані  у  широкому  діапазоні   правових,   економічних   та
політичних умов.     Поява загальноприйнятих стандартів корпоративного  управління
обумовлена,  передусім,  зростанням уваги до питань корпоративного
управління в умовах глобалізації фінансових ринків,  лібералізації
руху капіталу.  Це спроба встановлення загальноприйнятих, прозорих
та зрозумілих в усьому світі "правил гри"  на  фінансовому  ринку.
Розробка  міжнародних стандартів корпоративного управління є також
відповіддю суспільства на світові фінансові кризи та прагненням до
стабільності фінансових ринків.     Сьогодні вдосконалення    корпоративного    управління     на
національному рівні стало важливим напрямом зусиль багатьох країн.
Одним із інструментів,  який використовується для досягнення  цієї
мети,    є   запровадження   національних   принципів   (кодексів)
корпоративного управління. Приводом до появи цих документів стало:     по-перше, усвідомлення  неможливості  вирішення всіх проблем,
які існують у сфері корпоративного управління,  виключно на  рівні
національного  законодавства та необхідності їх врегулювання через
запровадження етичних норм у практику корпоративного управління;     по-друге, сприйняття  корпоративного  управління як важливого
фактору національного розвитку та  необхідна  вимога  існування  в
умовах  міжнародного  конкурентного  середовища.  Сьогодні  багато
країн розглядають корпоративне управління як  невід'ємну  складову
ринкової економіки,  умови для розвитку приватного підприємництва,
засіб підвищення конкурентоспроможності на міжнародних  ринках  та
поліпшення показників економічної діяльності у цілому.

        Мета прийняття Принципів корпоративного управління

     Мета прийняття    Принципів   корпоративного   управління   -
викладення на підставі  загальноприйнятих  міжнародних  стандартів
корпоративного    управління   та   з   урахуванням   національних
особливостей і досвіду принципів та рекомендацій,  необхідних  для
удосконалення практики корпоративного управління в Україні.     Цей документ містить важливі принципи  та  рекомендації  щодо
якісного та прозорого управління товариством,  дотримання яких має
допомогти товариствам у підвищенні їх інвестиційної  привабливості
та конкурентоспроможності.

          Сфера дії Принципів корпоративного управління

     Принципи корпоративного  управління  є свого роду посібником,
який  дає  відповіді  на  питання,  як  українським  підприємствам
подолати  "кризу довіри" вітчизняних та іноземних інвесторів та як
залучати  фінансові  ресурси  на  вітчизняному  і  на  міжнародних
фондових  ринках.  Документ  містить  у собі найкращі стандарти та
правила,  які домінують в усьому  світі  на  фінансових  ринках  і
дотримання  яких є однією із необхідних умов залучення інвестицій.
Питання корпоративного  управління  є  важливими  для  всіх  видів
товариств,   однак   найбільшу   актуальність   вони   мають   для
підприємств, які відчувають гостру потребу у фінансових ресурсах.     Окрім того,    Принципи   корпоративного   управління   дають
відповіді не тільки на питання,  як мобілізувати  капітал,  але  й
яким  чином  здійснювати  належний  контроль  за  його  ефективним
використанням.  Відповідь  на  це  питання  є  ключовим  завданням
корпоративного  управління  і  обумовлена  проблемою,  яка виникла
внаслідок  розмежування  функцій   власності   та   управління   і
необхідністю  приділення  належної уваги захисту прав інвесторів в
умовах,  коли  одні  особи  володіють  товариством,  а  інші   ним
управляють.     З огляду на це Принципи корпоративного управління адресовані,
в  першу  чергу,  тим  українським  підприємствам,  яким  потрібні
інвестиції і які готові  для  їх  залучення  відповідати  найвищим
стандартам  корпоративного  управління.  Потенційно  - це відкриті
акціонерні товариства,  акції  яких  купуються  та  продаються  на
організованому  фондовому  ринку.  Разом  з  тим  документ містить
універсальні принципи та рекомендації щодо ефективного  управління
товариством.   Тому   його   положення   можуть  застосовувати  як
акціонерні товариства,  так й інші види товариств у  частині,  яка
відповідає нормам чинного законодавства, що регулює їх діяльність.

              Статус і механізми реалізації положень
          Принципів корпоративного управління

     Принципи корпоративного  управління   мають   рекомендаційний
характер  та  розраховані  на  добровільне застосування.  Головним
стимулом щодо їх дотримання товариствами є економічна  доцільність
та об'єктивно існуючі вимоги ринку щодо залучення інвестицій.     Базуючись на положеннях  цього  документа  та  індивідуальних
особливостях,  товариства  повинні  творчо і гнучко запроваджувати
власні системи корпоративного управління, постійно їх оцінювати та
вдосконалювати.     Запровадження на практиці Принципів корпоративного управління
має здійснюватися товариствами, зокрема, через:     повсякденне добровільне     застосування     принципів     та
рекомендацій щодо ефективного корпоративного управління;     включення до  внутрішніх   документів   товариства   положень
Принципів;     розкриття на рівні річного звіту інформації  щодо  дотримання
положень   Принципів  або  аргументування  причин  відхилення  від
викладених у них рекомендацій.     Цей документ    є    еволюційним   за   характером   і   буде
вдосконалюватися  з   урахуванням   розвитку   законодавства   про
акціонерні товариства.

                Принципи корпоративного управління

                        1. Мета товариства

     Мета товариства  полягає  у максимізації добробуту акціонерів
за рахунок зростання ринкової вартості акцій товариства,  а  також
отримання акціонерами дивідендів.

     Товариство повинно забезпечувати  інвестиційну  привабливість
емітованих ним акцій протягом усього періоду своєї діяльності. Для
цього   товариство   повинно    збільшувати    власний    капітал,
налагоджувати  ефективні  відносини із заінтересованими особами та
забезпечувати виконання умов для  включення  акцій  товариства  до
лістингу  фондових  бірж  і торговельно-інформаційних систем та їх
обігу на організованому фондовому ринку.     Мета товариства  повинна  визначатись  у  статуті товариства.
Товариство зобов'язане інформувати акціонерів  та  заінтересованих
осіб  про  мету  товариства  шляхом  включення такої інформації до
річного звіту.     Для досягнення  мети  товариства  органи  товариства  повинні
здійснювати управління таким чином,  щоб забезпечити  як  розвиток
товариства  в цілому,  так і реалізацію права кожного акціонера на
отримання доходу.  Поряд з цим товариство повинно здійснювати свою
діяльність  відповідно  до  правил  ділової  етики  та враховувати
інтереси суспільства в цілому.

                       2. Права акціонерів

     Товариство повинно  забезпечувати   захист   прав,   законних
інтересів   акціонерів  та  рівне  ставлення  до  всіх  акціонерів
незалежно  від  того,  чи  є  акціонер  резидентом  України,   від
кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів.

     2.1. Товариство  повинно  сприяти реалізації та забезпечувати
захист прав та законних інтересів акціонерів, зокрема:     2.1.1. Право на участь в управлінні товариством шляхом участі
та голосування на загальних зборах.  Для того,  щоб акціонери мали
можливість  ефективно  реалізувати  це  право,  товариство повинно
забезпечити дотримання таких прав акціонерів:     а) брати участь у вирішенні найважливіших  питань  діяльності
товариства,  у  тому  числі прийняття рішення про внесення змін до
статуту,  обрання членів ради та  ревізійної  комісії,  додатковий
випуск  акцій,  викуп товариством розміщених ним акцій,  укладення
значних правочинів,  реорганізацію товариства  та  інші  дії,  які
призводять до суттєвих корпоративних змін;     Акціонери як   власники   товариства   повинні   мати   право
вирішувати  найважливіші питання діяльності товариства.  Рішення з
таких  питань  повинні  прийматися  вищим  органом  товариства   -
загальними   зборами  акціонерів.  Перелік  повноважень  загальних
зборів,  у тому числі тих,  що належать до виключної  компетенції,
має бути чітко встановлений у статуті товариства.     Чергові загальні збори акціонерів повинні проводитися  щороку
не  пізніше  як  через  чотири місяці після закінчення фінансового
року.     б) вчасно  отримувати  повідомлення  про  скликання загальних
зборів,  яке повинно містити інформацію про  дату,  час  та  місце
проведення зборів, а також повний перелік питань порядку денного з
обов'язковим зазначенням способу,  за  допомогою  якого  акціонери
можуть ознайомитися з документами щодо порядку денного. Час, місце
проведення  та  процедура  реєстрації  акціонерів  для  участі   у
загальних  зборах  товариства  повинні створювати сприятливі умови
для участі акціонера у зборах;     Товариство повинно   повідомляти   акціонерів  про  скликання
загальних зборів не пізніше як за 45 днів до проведення  загальних
зборів.     Реєстрація акціонерів для участі у зборах повинна проводитися
у  день  проведення  загальних  зборів  перед їх початком у тому ж
приміщенні,  де проводитимуться збори,  протягом часу, достатнього
для  реєстрації  усіх  осіб,  що  прибули  для  участі у загальних
зборах.  Для проведення реєстрації  слід  створювати  реєстраційну
(мандатну)  комісію,  члени  якої повинні обиратися (призначатися)
наглядовою радою з осіб, які можуть добросовісно та належним чином
виконувати  свої  обов'язки.  До  складу реєстраційної (мандатної)
комісії доцільно включати членів  наглядової  ради,  представників
дрібних акціонерів та незалежного реєстратора.  Кворум, визначений
перед початком загальних зборів, залишається незмінним до закриття
зборів.     Товариству слід проводити загальні збори протягом одного  дня
у межах населеного пункту за місцезнаходженням товариства.     в) своєчасно та у зручний для акціонера спосіб знайомитися  з
матеріалами,  пов'язаними  з порядком денним загальних зборів,  та
отримувати додаткову інформацію стосовно  питань  порядку  денного
від посадових осіб та інших уповноважених осіб товариства;     Для того,  щоб акціонери могли прийняти  виважені  рішення  з
питань порядку денного,  товариство повинно забезпечити акціонерам
можливість у будь-який час з моменту  повідомлення  про  скликання
загальних  зборів до дня їх проведення ознайомитися з документами,
пов'язаними  з  порядком  денним.  При  цьому  товариство  повинно
забезпечити акціонеру можливість ознайомитися з такими документами
у зручний спосіб, зокрема, через:     ознайомлення у приміщенні товариства;     надсилання на запит  акціонера  поштою,  факсом,  електронною
поштою;     розміщення у мережі Інтернет за адресою,  що  зазначається  у
повідомленні про скликання загальних зборів.     Якщо до порядку денного включено  питання  щодо  затвердження
річних   результатів   діяльності  товариства,  порядку  розподілу
прибутку,  визначення порядку покриття збитків, акціонерам повинні
надаватись копії фінансової звітності (у складі балансу, звіту про
фінансові результати,  звіту про рух грошових  коштів,  звіту  про
власний   капітал   і  приміток  до  звітів),  копії  рекомендацій
наглядової  ради,  висновку   ревізійної   комісії   та   висновку
аудиторської фірми (аудитора).     Якщо до порядку денного внесено питання про  обрання  органів
управління,  акціонерам  повинна  бути надана повна інформація про
кандидатів на відповідні посади (див. пункт 3.1.3 цих Принципів).     Акціонери повинні  мати  право  задавати питання і отримувати
інформацію  стосовно  будь-яких  пунктів   порядку   денного   або
документів,  пов'язаних  з  ними,  від  посадових  осіб  та  інших
уповноважених осіб товариства.     г) вносити  пропозиції  та  вимагати  їх включення до порядку
денного  загальних  зборів  за  умови  внесення  такої  пропозиції
акціонером(ами),   який   (які)   володіють  необхідною  кількістю
голосів;     Будь-який акціонер має право вносити письмові пропозиції щодо
доповнення порядку денного окремими питаннями або частинами питань
не  пізніше  як за 30 днів до скликання загальних зборів.  Рішення
про включення пропозиції акціонера приймається виконавчим  органом
і має бути погоджено з наглядовою радою. Підстави для відмови щодо
включення пропозиції акціонера повинні бути  чітко  передбачені  у
внутрішніх    документах    товариства.    Пропозиції    акціонера
(акціонерів),  які володіють відповідною кількістю голосів (згідно
з  вимогою  закону),  повинні  бути  включені до порядку денного в
обов'язковому порядку.     Товариство повинно  не  пізніше  як  за  10 днів до загальних
зборів повідомити акціонерів про зміни у  порядку  денному  шляхом
опублікування  повідомлення  у  тих засобах масової інформації,  у
яких було надруковане загальне повідомлення про скликання  зборів,
а  також  шляхом  надсилання персонального письмового повідомлення
рекомендованим листом або вручення особисто  за  власним  підписом
акціонера - власника іменних акцій.  У персональному повідомленні,
що надсилається  акціонерові,  пропозиція  якого  була  відхилена,
повинні бути зазначені підстави відхилення його пропозиції.     ґ) брати участь у загальних зборах особисто або через  вільно
обраного представника,  причому голоси, подані на загальних зборах
акціонерами та представниками акціонерів, мають однакову силу;     Акціонер не  може бути обмежений у праві вибору,  призначення
представника  для  участі  та  голосування  на  загальних  зборах.
Представником  може  бути  інший  акціонер товариства або стороння
особа. Повноваження представника щодо участі від імені акціонера у
загальних  зборах повинні ґрунтуватися на довіреності,  оформленій
відповідно  до  вимог  чинного  законодавства.  Довіреність   може
стосуватися як усіх належних акціонерові акцій, так і будь-якої їх
частини.  Довіреність,  що видається представникові,  може містити
завдання  на голосування,  тобто перелік питань порядку денного із
вказівками, за які рішення (проти яких рішень) представник повинен
голосувати.     Довіреність на  право  участі  та  голосування  на  загальних
зборах   може   засвідчуватися   реєстратором,  який  веде  реєстр
власників  іменних  цінних   паперів   товариства,   або   головою
виконавчого органу товариства (за рішенням виконавчого органу таке
право може бути надане одному із його членів).  Послуги товариства
щодо   посвідчення   довіреностей   повинні   бути  безкоштовними.
Довіреності акціонерів (належним чином засвідчені  копії)  повинні
залишатися  у  документах  щодо реєстрації акціонерів для участі у
загальних зборах і  зберігатися  разом  із  протоколами  загальних
зборів акціонерів товариства.     Акціонер може у будь-який час  замінити  свого  представника.
Призначення  представника  не позбавляє акціонера можливості взяти
участь у загальних зборах та голосувати на них особисто (за умови,
що  акціонер  у  встановленому порядку зареєстрований для участі у
загальних зборах).     д) брати участь в обговоренні та голосуванні з питань порядку
денного, причому процедура голосування на загальних зборах повинна
забезпечувати прозорість та надійність підрахунку голосів;     У товаристві має бути вироблений механізм обговорення  питань
порядку  денного  на  загальних  зборах,  який повинен передбачати
можливість акціонера (його представника) висловити  свою  думку  з
питань порядку денного в усній або письмовій формі.     Акціонер має право голосувати з усіх питань  порядку  денного
"за" або "проти",  а також може не брати участі у голосуванні. Для
підрахунку голосів  та  виконання  інших  функцій,  пов'язаних  із
забезпеченням  проведення  голосування  на загальних зборах,  слід
створити лічильну комісію у порядку та у складі, що визначаються у
внутрішніх документах товариства.  Члени лічильної комісії повинні
обиратися (призначатися)  наглядовою  радою  з  осіб,  які  можуть
добросовісно  та  належним  чином  виконувати  свої обов'язки.  До
складу лічильної комісії доцільно включати членів наглядової ради,
представників  дрібних  акціонерів та незалежного реєстратора.  До
складу  лічильної  комісії  не  можуть  входити   особи,   які   є
кандидатами для обрання до органів товариства.     З метою  підвищення  ефективності  процедури  голосування  та
підрахунку  голосів  слід  використовувати бюлетені,  типова форма
яких  повинна  бути  затверджена  наглядовою   радою.   Результати
голосування  та  прийняті  рішення повинні бути вчасно доведені до
відома акціонерів,  тобто до закриття загальних зборів. Результати
голосування  мають  бути зафіксовані у протоколі загальних зборів,
який належним чином оформляється і зберігається у товаристві.     Товариство повинно  забезпечити кожному акціонеру,  незалежно
від того,  чи брав  він  участь  у  загальних  зборах,  можливість
ознайомитися  з  документами,  пов'язаними з проведенням загальних
зборів,  зокрема,  з протоколом загальних  зборів,  з  протоколами
реєстраційної  (мандатної)  та  лічильної  комісій,  з протоколами
представників акціонерів та Державної комісії з цінних паперів  та
фондового   ринку,   які   здійснювали   контроль  за  проведенням
реєстрації  акціонерів,   з   прийнятими   на   загальних   зборах
внутрішніми документами та (або) змінами до них.     2.1.2. Право  на  отримання  частини  прибутку  товариства  у
розмірі, пропорційному належній акціонерові кількості акцій.     У товаристві   повинна  бути  розроблена  прозора  дивідендна
політика, спрямована на оптимізацію доходів акціонерів та розвиток
товариства.   Дивідендна   політика   товариства  повинна  сприяти
реалізації права акціонера на отримання дивідендів.  Разом  з  тим
дивідендна  політика товариства повинна передбачати випадки,  коли
виплата дивідендів  не  дозволяється,  зокрема,  у  разі  неповної
оплати  акцій,  або  якщо  виплата  дивідендів  може  призвести до
неплатоспроможності товариства. Дивідендна політика товариства має
також  враховувати  потреби  та  доцільність у спрямуванні частини
прибутку (дивідендів) на розвиток товариства.  Виплата  дивідендів
за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі.     Дивіденди повинні бути виплачені товариством  протягом  трьох
місяців  з моменту прийняття загальними зборами акціонерів рішення
про виплату дивідендів.     2.1.3. Право  на  своєчасне  отримання  повної та достовірної
інформації   про   фінансово-господарський  стан   товариства   та
результати його діяльності, суттєві факти, що впливають або можуть
впливати на вартість цінних паперів  та  (або)  розмір  доходу  за
ними, про випуск товариством цінних паперів тощо.     Право на  отримання  інформації  про  товариство  є  одним  з
головних прав акціонера.  Лише на підставі повної,  достовірної та
своєчасної  інформації  про  товариство  акціонер  може   прийняти
виважене   рішення   стосовно   своєї  інвестиції  та  реалізувати
більшість своїх прав.     У внутрішніх  документах  товариства повинні бути передбачені
засади  інформаційної  політики,   спрямованої   на   забезпечення
можливості  акціонера  щодо  вільного  та необтяжливого доступу до
інформації про  товариство,  а  також  повинен  бути  встановлений
перелік документів,  до яких акціонер має доступ. За надання копій
документів та виписок з них,  у тому числі  завірених,  товариство
може   стягувати   з  акціонера  плату,  розмір  якої  не  повинен
перевищувати вартості  витрат  товариства  на  виготовлення  копій
(виписок)  та  поштових витрат (у разі наявності) (див.  Розділ IV
цих Принципів).     2.1.4. Право на вільне розпорядження акціями.     Право на вільне розпорядження належними акціонеру  акціями  є
невід'ємним   правом   акціонера.   Товариству   не   дозволяється
встановлювати у внутрішніх документах  або  на  практиці  будь-які
обмеження  щодо вільного розпорядження належними акціонеру акціями
(наприклад,  переважного права інших акціонерів на придбання акцій
товариства,  необхідності отримання згоди товариства на відчуження
акцій тощо).     2.1.5. Право   на   надійну   та   ефективну   реєстрацію  та
підтвердження права власності на акції:     а) процедура реєстрації права власності повинна забезпечувати
швидкий,  надійний та доступний спосіб реєстрації права  власності
та отримання належного підтвердження права власності;     б) товариство  повинно  вжити  всіх  заходів  для  того,  щоб
запобігти  неправомірному  втручанню  у  процедуру реєстрації прав
власності з  боку  посадових  осіб  органів  товариства  та  інших
акціонерів;     в) при  виборі  реєстратора  товариство  повинно   керуватися
виключно  критеріями  незалежності,  професійності  та  надійності
реєстратора.     Облік та збереження інформації про власників іменних акцій та
належні їм  акції  здійснюється  товариством  у  депозитарній  або
реєстраторській  системах  обліку  залежно від форми випуску акцій
(бездокументарна,  документарна).   У   разі   випуску   акцій   у
документарній  формі  товариство  повинно  скористатися  послугами
незалежного реєстратора з метою забезпечення права  акціонерів  на
надійну та ефективну реєстрацію і підтвердження права власності на
акції.     2.1.6. Право  вимагати обов'язкового викупу товариством акцій
за справедливою ціною в акціонерів,  які не голосували  "за",  або
принаймні   у   тих  акціонерів,  які  голосували  "проти"  певних
прийнятих загальними зборами рішень, які обмежують їх права.     Право вимагати  викупу  товариством  належних акціонеру акцій
спрямоване в першу чергу на захист прав дрібного  акціонера,  який
не  голосував  "за"  або голосував "проти" певних рішень загальних
зборів, які обмежують його права.     В умовах  відсутності  ліквідного  фондового  ринку  це право
набуває  великої  актуальності  для  акціонерів.  Право  акціонера
вимагати  викупу  товариством  належних йому акцій може виникати у
разі прийняття загальними  зборами  акціонерів  особливо  важливих
рішень,  зокрема,  рішення про укладення товариством значних угод,
про реорганізацію товариства тощо.  Перелік таких рішень  доцільно
встановити   у   внутрішніх  документах  товариства,  якщо  це  не
передбачено чинним законодавством.     Ціна, за  якою товариство здійснює обов'язковий викуп власних
акцій,  повинна бути справедливою,  тобто такою,  що  дорівнює  їх
ринковій  вартості:  викуп  акцій,  що  котируються на біржах чи в
торговельно-інформаційних  системах,  повинен   здійснюватись   за
ціною,  що  склалась на ринку на момент викупу,  але не меншою від
середньозваженої  ціни,  за  якою  відбувалося   придбання   акцій
товариства  на ринку за останні два місяці;  у товариствах,  акції
яких не знаходяться  в  обігу  на  організованому  ринку,  ринкова
вартість   акцій,   що   підлягають  викупу,  повинна  визначатись
незалежним оцінювачем за рахунок товариства.     Товариство разом  з  повідомленням  про  проведення загальних
зборів акціонерів зобов'язане  інформувати  акціонерів  про  право
вимагати обов'язкового викупу акцій, що їм належать, якщо рішення,
прийняте на загальних зборах акціонерів,  може стати підставою для
виникнення в акціонерів права вимагати викупу акцій.  Повідомлення
повинно містити інформацію про  ціну,  за  якою  товариством  буде
здійснюватися   викуп   акцій.   Товариство   повинно  забезпечити
інформування  акціонерів  про  наявність  у  них  права   вимагати
обов'язкового  викупу  акцій  та  порядок  його  реалізації  перед
проведенням голосування з відповідного питання порядку денного.

     2.2. Товариство повинно забезпечити рівне ставлення  до  всіх
акціонерів-власників однієї категорії акцій:     а) кожна випущена товариством проста акція надає її  власнику
однаковий обсяг прав;     б) у разі прийняття загальними  зборами  акціонерів  рішення,
яке обмежує права акціонерів-власників привілейованих акцій,  такі
акціонери повинні мати право голосу стосовно цих питань;  у  разі,
якщо  акціонер  не  голосував "за" або голосував "проти" прийняття
такого рішення, він повинен мати право вимагати викупу товариством
належних йому акцій за справедливою ціною;     в) на  кожну  випущену  товариством  акцію  однієї  категорії
виплачується однаковий розмір дивідендів. Не допускається в рамках
однієї  категорії  акцій  встановлення   переваг   для   отримання
дивідендів різними групами акціонерів;     г) усім  акціонерам  повинні  надаватись   рівні   права   та
можливості щодо доступу до інформації.     Готовність інвесторів вкладати кошти в те чи інше  товариство
залежить  від  їхньої  впевненості  у  тому,  що їхні права будуть
належним чином захищені і що вони зможуть реалізувати  свої  права
нарівні з іншими акціонерами.     Принцип рівного ставлення  до  акціонерів  набуває  особливої
актуальності,  якщо  товариство планує залучити додатковий капітал
на фондовому ринку  і  заохотити  інвестиції  від  портфельних  та
іноземних інвесторів.  Товариство повинно вжити необхідних заходів
для запобігання порушень прав дрібних (міноритарних) акціонерів як
з  боку  посадових осіб товариства,  так і з боку акціонера,  який
володіє контрольним пакетом акцій.     В Україні  діє  принцип  "одна акція - один голос",  згідно з
яким кожна випущена товариством проста  акція  надає  її  власнику
один  голос.  Винятки  з  цього принципу (наприклад,  встановлення
мінімальної кількості акцій,  що надає право голосу або  обмеження
максимальної   кількості   голосів,   що  можуть  належати  одному
акціонерові),  а  також  позбавлення  акціонера  права  голосу  не
дозволяються.

     2.3. Товариство  повинно  забезпечити  іноземним   акціонерам
можливості для реалізації своїх прав нарівні з іншими акціонерами.     З метою   забезпечення   іноземним   акціонерам    можливості
реалізації   своїх   прав   нарівні   з  вітчизняними  акціонерами
товариству слід вживати розумних заходів  для  усунення  обставин,
які   перешкоджають  реалізації  такими  акціонерами  своїх  прав.
Зокрема,  товариству  рекомендується  надсилати  повідомлення  про
скликання  загальних  зборів  та  документи,  пов'язані з порядком
денним,  у перекладі відповідною іноземною мовою.  Крім  поштового
відправлення  товариству  доцільно  додатково  надсилати акціонеру
таку інформацію за допомогою сучасних засобів  зв'язку,  таких  як
факс, електронна пошта тощо.

     2.4. У разі здійснення додаткового випуску  акцій  товариство
повинно забезпечити рівне переважне право всіх акціонерів придбати
додатково випущені акції у кількості,  пропорційній їхній існуючій
частці у статутному капіталі.     Розмивання частки акціонера у статутному капіталі  товариства
є  грубим порушенням прав акціонера,  оскільки спричиняє зменшення
частки акціонера у статутному капіталі  товариства,  в  результаті
чого  зменшується  вартість  належних  йому акцій та його вплив на
прийняття рішень  вищим  органом  товариства.  Товариство  повинно
дотримуватися   передбаченої   чинним   законодавством   процедури
реалізації акціонерами переважного права  на  придбання  додатково
випущених акцій шляхом:     надання акціонерам   першочергового   права   на    придбання
додатково   випущених   акцій   порівняно  з  іншими  потенційними
інвесторами;     надання акціонерам  можливості  придбати  додатково  випущені
акції у кількості, пропорційній їхній існуючій частці у статутному
капіталі;     установлення достатнього  строку  підписки,  протягом   якого
акціонери можуть реалізувати належне їм право;     забезпечення акціонерам можливості оплатити  акції  грошовими
коштами.

     2.5. Товариство  повинно  розробити  та запровадити необхідні
внутрішні   механізми   з   метою    запобігання    неправомірному
використанню    інсайдерської    інформації   посадовими   особами
товариства та іншими інсайдерами.     Інсайдерська інформація  -  це інформація про емітента цінних
паперів,  його цінні папери та  угоди  з  ними,  яка  одночасно  є
істотною  і  не  є  оприлюдненою та розкриття якої вплине або може
вплинути на ринкову вартість цих цінних паперів чи  розмір  доходу
за ними.  Використання інсайдерської інформації посадовими особами
товариства  та  іншими  інсайдерами  суперечить  принципу  рівного
ставлення  до  акціонерів,  оскільки  така практика дає можливість
одним особам  здійснювати  торгові  операції  з  цінними  паперами
товариства на підставі інформації, яка не є оприлюдненою для інших
осіб. Товариство повинно передбачати у своїх внутрішніх документах
обов'язок  посадових  осіб  та  інших  інсайдерів не розголошувати
інсайдерську інформацію товариства третім особам  та  утримуватись
від   купівлі-продажу   цінних   паперів   товариства  до  моменту
оприлюднення такої інформації.

               3. Наглядова рада і виконавчий орган

     Ефективне управління  потребує  наявності   у   корпоративній
структурі   товариства   дієвої,  незалежної  наглядової  ради  та
кваліфікованого виконавчого органу (менеджменту),  раціонального і
чіткого  розподілу повноважень між ними,  а також належної системи
підзвітності  та  контролю.  Система   корпоративного   управління
повинна   створювати   необхідні   умови  для  своєчасного  обміну
інформацією  та  ефективної  взаємодії  між  наглядовою  радою  та
виконавчим органом. Органи товариства та їх посадові особи повинні
діяти добросовісно та розумно в інтересах товариства.     Компетенція органів товариства повинна бути чітко визначена у
статуті товариства відповідно до завдань органів товариства  та  з
урахуванням   вимог  чинного  законодавства.  Товариству  доцільно
визначати у статуті перелік повноважень,  що належать до виключної
компетенції кожного органу.     Рішення про делегування  повноважень  повинні  фіксуватись  у
протоколі   відповідного   органу   з  визначенням  органу,  якому
делегуються повноваження, переліку повноважень, що делегуються, та
строку   делегування.   У   разі   делегування   наглядовою  радою
повноважень  виконавчому  органу  вони  спільно  відповідають   за
вирішення цих питань перед товариством.     Для забезпечення належного рівня  корпоративного  управління,
поряд   із   забезпеченням   чіткого  та  раціонального  розподілу
повноважень між органами  товариства,  важливо  досягти  розуміння
органами  товариства  того,  що  здійснюючи свою діяльність,  вони
спільно  працюють  на  досягнення  мети   товариства,   а   оцінка
діяльності  кожного  органу  залежить  від  результатів діяльності
товариства в цілому.  Для моніторингу  належного  виконання  всіма
органами своїх функцій в товаристві повинна існувати чітка система
підзвітності та контролю.     У забезпеченні  ефективної  взаємодії між органами товариства
вирішальну  роль  відіграє  своєчасний  обмін   інформацією,   яка
необхідна  для  виконання  органами  товариства  своїх  функцій та
прийняття ними відповідних рішень.     Обов'язок органів  товариства щодо обміну інформацією повинен
бути детально обумовлений у його внутрішніх документах.     Результати діяльності   товариства   залежать   від  чесного,
добросовісного та сумлінного виконання посадовими особами  органів
товариства  своїх обов'язків.  Товариство,  що має на меті здобути
довіру інвесторів,  повинно створити належні  внутрішні  механізми
для запобігання шахрайському вилученню активів товариства чи іншим
діям з боку посадових осіб  товариства,  що  суперечать  інтересам
товариства.

     3.1. Наглядова рада.     3.1.1. Наглядова    рада    здійснює   загальне   керівництво
діяльністю товариства,  контроль за діяльністю виконавчого  органу
та  захист  прав  усіх  акціонерів.  Ефективне  управління повинно
передбачати  систему  звітності  ради  перед  загальними   зборами
товариства.     У процесі  загального  керівництва  наглядова  рада  визначає
основну мету діяльності товариства,  а також ухвалює стратегію для
її досягнення.     Визначення мети  діяльності  може  полягати  у розвитку нових
напрямів  діяльності,  розвитку  асортименту  товарів  та   послуг
товариства,  у виході на нові ринки,  досягненні певних фінансових
показників  діяльності  товариства  тощо.  Крім  визначення   мети
товариства наглядова рада повинна визначати,  як правило, у тісній
співпраці з виконавчим органом товариства,  шляхи  її  досягнення,
тобто  стратегію  діяльності  товариства.  Наглядова  рада повинна
забезпечувати  послідовність  діяльності  товариства   згідно   із
визначеною   стратегією   та  здійснювати  постійну  перевірку  її
ефективності.  Нарешті,  наглядова рада повинна визначати політику
товариства,  тобто методи управління товариством і те,  яким чином
діяльність товариства відображається  на  учасниках  корпоративних
відносин.     У процесі  контролю  за  фінансово-господарською   діяльністю
товариства  наглядова рада повинна здійснювати моніторинг за ходом
реалізації  виконавчим  органом  визначеної  стратегії  та  планів
товариства.  З метою виконання цієї функції наглядова рада повинна
здійснювати контроль за  належним  виконанням  виконавчим  органом
своїх   обов'язків   та   регулярно   оцінювати   результати  його
діяльності.  Крім  того,  наглядова  рада  повинна   забезпечувати
цілісність  та ефективність існуючих в товаристві систем обліку та
контролю,   перевіряти   достовірність   квартальної   та   річної
фінансової звітності, яка оприлюднюється товариством.     Як орган,  який представляє  інтереси  акціонерів,  наглядова
рада повинна забезпечувати реалізацію та захист прав акціонерів.     3.1.2. Статут товариства повинен чітко визначати  компетенцію
наглядової ради, у тому числі перелік повноважень, які відносяться
до виключної компетенції  наглядової  ради.  До  основних  функцій
наглядової ради належать:     а) забезпечення реалізації та захисту прав акціонерів;     б) ухвалення  стратегії  товариства,   затвердження   річного
бюджету,  бізнес-планів товариства  та  здійснення  контролю за їх
реалізацією;     в) затвердження  умов договорів,  що укладаються з головою та
членами виконавчого органу,  встановлення розміру їх винагороди та
визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу;     г) здійснення контролю за фінансово-господарською  діяльністю
товариства,   у  тому  числі  забезпечення  підготовки  повної  та
достовірної публічної інформації про товариство;     ґ) здійснення   контролю   за   запобіганням,  виявленням  та
врегулюванням   конфлікту   інтересів   посадових   осіб   органів
товариства,  у  тому  числі  за  використанням  майна товариства в
особистих інтересах та укладення угод з пов'язаними особами.     3.1.3. Члени   наглядової   ради   повинні    обиратися    та
відкликатися загальними зборами товариства, причому:     а) порядок  формування  наглядової  ради  повинен передбачати
можливість для всіх акціонерів,  у тому числі дрібних, пропонувати
кандидатури до складу ради;     б) кандидатури на  посади  членів  наглядової  ради  доцільно
висувати   завчасно,  до  проведення  загальних  зборів,  на  яких
передбачається  обрання   членів   наглядової   ради;   акціонерам
заздалегідь повинна надаватись повна інформація стосовно кожного з
кандидатів для того,  щоб вони мали можливість  прийняти  виважене
рішення;     в) товариствам доцільно обирати  до  складу  наглядової  ради
фізичних осіб.  Враховуючи те,  що наглядова рада є органом,  який
здійснює  загальне  керівництво   діяльністю   товариства   та   є
підзвітним  акціонерам,  обрання  членів  наглядової  ради повинно
відноситися до виключної компетенції загальних зборів  акціонерів.
При обранні членів наглядової ради голосування повинно проводитись
з використанням бюлетенів.     У внутрішніх документах товариства доцільно передбачити право
кожного  з  акціонерів   товариства   подавати   пропозиції   щодо
кандидатів  у  члени наглядової ради.  Пропозиції щодо кандидата у
члени наглядової ради повинні подаватись завчасно та містити  дату
їх  подання,  дані про особу кандидата та докази наявності у нього
права власності на акції товариства.     Перед виборами  членів  наглядової ради товариства акціонерам
повинна надаватись підготовлена  інформація  про  кандидатів,  яка
повинна, зокрема, містити наступні відомості:     прізвище, ім'я та по батькові, рік народження;     кількість акцій  товариства,  що належить кандидату,  та його
частка у статутному капіталі товариства;     освіта та професійна підготовка;     досвід роботи, у тому числі на керівних посадах;     останнє місце роботи з зазначенням посади;     наявність суттєвих зв'язків з  товариством,  його  виконавчим
органом або крупним акціонером (див. пункт 3.1.5 цих Принципів).     При обранні членів наглядової  ради  акціонери  повинні  бути
вільні у своєму виборі і,  приймаючи рішення,  керуватись виключно
професійними та особистими якостями кандидата.     Правовідносини між  товариством  та  членами  наглядової ради
повинні   базуватись   на   положеннях,   укладених    між    ними
цивільно-правових договорів.     Положення цивільно-правових договорів,  що визначають взаємні
права   та   обов'язки,   порядок   оплати,   систему   заохочень,
відповідальність   сторін,   порядок   та   наслідки    припинення
правовідносин  повинні бути завчасно повідомлені усім кандидатам у
члени ради.     3.1.4. Члени   наглядової  ради  повинні  володіти  знаннями,
кваліфікацією  та  досвідом,  необхідними  для   виконання   своїх
посадових   обов'язків.   Члени   наглядової   ради  повинні  мати
можливість приділяти роботі у наглядовій раді  достатню  кількість
часу.     Критерії підбору кандидатів у члени ради повинні  визначатись
у  внутрішніх  документах  товариства.  При  визначенні  критеріїв
підбору та висуненні  особи  кандидатом  у  члени  ради  необхідно
обов'язково  врахувати,  що  рада  повинна складатись з осіб,  які
володіють  необхідними  знаннями,  навичками   та   досвідом   для
виконання своїх функцій. Зважаючи на необхідність здійснення радою
загального  керівництва  та  контролю  за  фінансово-господарською
діяльністю  товариства,  кожна  особа,  яка  висувається на посаду
члена ради, повинна мати на час обрання спеціальну освіту з питань
корпоративного   управління   та   володіти   базовими   навичками
фінансового  (економічного)  аналізу  або  набути   їх   під   час
перебування на посаді.     Крім кваліфікації та досвіду кандидатів  при  обранні  членів
ради  доцільно  враховувати  й  такі  фактори  як репутація та вік
кандидата,  наявність потенційного  конфлікту  інтересів,  можлива
участь  кандидата  у  вирішенні питань,  пов'язаних із здійсненням
товариством зовнішньоекономічної діяльності тощо.  Для  того,  щоб
ефективно виконувати свої функції, член ради повинен мати достатню
кількість часу,  щоб регулярно  знайомитися  справами  товариства,
аналізувати документи,  пов'язані з порядком денним засідань ради,
та брати особисту участь у  засіданнях  ради.  Товариство  може  у
своїх внутрішніх документах обмежити кількість інших товариств, до
складу  наглядової  ради  яких  може  входити  член   ради   цього
товариства.     3.1.5. З метою забезпечення незалежності наглядової  ради  до
її  складу  доцільно  включати  незалежних членів,  кількість яких
повинна складати принаймні 25 відсотків кількісного  складу  ради.
Незалежним вважається член наглядової ради,  який не має будь-яких
суттєвих ділових,  родинних  або  інших  зв'язків  з  товариством,
членами  його виконавчого органу або крупним акціонером товариства
і не є представником держави.     Ефективність здійснення   функцій  наглядової  ради  потребує
наявності в  її  складі  незалежних  членів,  тобто  осіб,  які  є
незалежними  від посадових осіб товариства,  його пов'язаних осіб,
значних контрагентів та які не перебувають з товариством  в  інших
відносинах,  що  можуть вплинути на незалежність суджень.  Не може
вважатись "незалежним" член наглядової ради, який:     є на  цей  час  чи був протягом останніх 3-х років головою чи
членом виконавчого органу  товариства,  посадовою  особою  органів
управління дочірніх підприємств товариства;     є пов'язаною особою товариства чи осіб,  які є  сторонами  за
зобов'язаннями  з  товариством,  сукупний обсяг яких протягом року
перевищує 5 відсотків балансової вартості  активів  товариства  за
станом на початок фінансового року;     отримує від товариства будь-які доходи, за винятком доходів у
вигляді винагороди за виконання функцій члена ради та доходів,  що
випливають з права власності на належні йому акції товариства;     є власником   більш   ніж   5   відсотків   акцій  товариства
(самостійно або разом з пов'язаними особами);     є представником держави.     Критерії незалежності членів  наглядової  ради  повинні  бути
визначені  у  внутрішніх  документах  товариства.  Товариство може
встановлювати  додаткові  та  (або)  більш  вибагливі  вимоги   до
незалежності членів наглядової ради. Наглядова рада повинна щороку
визначати  відповідність  тих  чи  інших  членів  наглядової  ради
вимогам  незалежності,  встановлених  товариством.  Інформація про
кількість "незалежних" членів наглядової ради повинна розкриватись
у річному звіті товариства.     3.1.6. Члени  наглядової  ради повинні мати доступ до повної,
достовірної  та  своєчасної  інформації  для  прийняття  виважених
рішень.     Забезпечення наглядової    ради     товариства     необхідною
інформацією  є  однією з вирішальних передумов належного виконання
нею своїх функцій.  Право наглядової ради на доступ до інформації,
а  також  обов'язок  органів  товариства  щодо  надання інформації
наглядовій раді повинні  бути  детально  обумовлені  у  внутрішніх
документах товариства.     Забезпечення необхідної  інформаційної  бази  для  здійснення
наглядовою  радою  своїх  функцій є спільним завданням виконавчого
органу (щодо обов'язку  надання  інформації)  та  наглядової  ради
(щодо  обов'язку  збору  інформації).  У разі ненадання виконавчим
органом необхідної  інформації  чи  надання  неповної  інформації,
члени  наглядової ради зобов'язані вимагати від виконавчого органу
надання такої інформації у повному обсязі.  Члени наглядової  ради
повинні   мати   можливість   ставити  запитання,  з'ясовувати  та
уточнювати незрозумілі питання і отримувати відповіді на  них  від
виконавчого органу.     3.1.7. Чергові засідання наглядової ради повинні  проводитись
стільки разів, скільки необхідно для належного виконання нею своїх
функцій;  у будь-якому випадку засідання наглядової  ради  повинні
проводитись не рідше одного разу на три місяці.     Основною організаційною  формою  роботи  наглядової  ради   є
засідання.  З метою належного виконання своїх обов'язків наглядова
рада повинна проводити свої засідання регулярно. Порядок скликання
та  проведення засідань наглядової ради повинен бути закріплений у
внутрішніх  документах  товариства.  У  цих  документах   доцільно
передбачити  обов'язок  участі у засіданнях наглядової ради членів
виконавчого органу на вимогу ради.     Рішення наглядової  ради  на  її засіданні повинні прийматися
шляхом голосування,  при цьому кожен член наглядової ради  повинен
мати один голос.     Поіменні підсумки голосування та  прийняті  наглядовою  радою
рішення  повинні бути відображені у протоколі засідання наглядової
ради.     3.1.8. Члени   наглядової   ради   повинні   виконувати  свої
обов'язки особисто і не можуть передавати свої повноваження  іншим
особам.     Членство у наглядовій раді безпосередньо пов'язане  з  особою
самого члена ради.  Професійні та особисті якості члена наглядової
ради  є  важливою  передумовою  ефективного  виконання  ним  своїх
функцій та одним з критеріїв його обрання на цю посаду. Крім того,
кожен член наглядової ради несе  особисту  відповідальність  перед
акціонерами  за  свої  рішення.  Зважаючи  на це,  передача членом
наглядової ради своїх повноважень  іншій  особі  є  неправомірною.     3.1.9. Залежно  від  кількісного складу та функцій наглядової
ради, у складі ради доцільно формувати комітети наглядової ради:     а) з  метою  підвищення  ефективності  роботи наглядової ради
доцільно створювати комітети для попереднього розгляду, аналізу та
підготовки   проектів   рішень   з   питань,  які  відносяться  до
компетенції наглядової ради;     б) з  метою  запобігання  виникненню  конфлікту  інтересів  у
посадових  осіб  органів  товариства  наглядовій   раді   доцільно
створювати  аудиторський  комітет та комітет з питань призначень і
винагород, більшість членів яких повинні бути незалежними.     Наглядова рада  може  створювати у своєму складі постійні або
тимчасові комітети для попереднього розгляду  та  аналізу  питань,
які  належать  до  компетенції наглядової ради.  Постійні комітети
допомагають наглядовій раді подолати недостатню  поінформованість,
яка   може   бути  наслідком  епізодичної  участі  членів  ради  у
керівництві діяльністю  товариства,  та  розглядати  питання,  які
потребують більш детального та всебічного вивчення.     Постійними комітетами   можуть   бути,   наприклад,   комітет
стратегічного планування, комітет з питань фінансів та інвестицій,
комітет з корпоративного управління.     Тимчасові комітети   створюються   наглядовою  радою  у  разі
необхідності  з  метою  координування  окремих  питань  діяльності
товариства,    зокрема,   для   вивчення   наслідків   потенційної
реорганізації товариства,  проведення  службових  розслідувань  за
фактами зловживань посадових осіб товариства тощо.     До постійних  комітетів,  які  доцільно  створювати  з  метою
запобігання   виникненню  конфлікту  інтересів  у  посадових  осіб
товариства,  належать аудиторський комітет  та  комітет  з  питань
призначень   та  винагород.  Завданням  аудиторського  комітету  є
здійснення   контролю   за   фінансово-господарською    діяльністю
товариства,  надання  пропозицій щодо обрання аудитора та контроль
за його незалежністю,  визначення напрямів необхідного аудиту.  До
його  відання  також  відносяться  питання звітності та управління
ризиками.     При здійсненні  своїх  функцій  аудиторський  комітет повинен
співпрацювати   з   ревізійною   комісією   товариства,    службою
внутрішнього аудиту та зовнішнім аудитором.     Завданням комітету   з   питань   призначень   та   винагород
товариства є  забезпечення  залучення  до  управління  товариством
кваліфікованих  спеціалістів  та створення необхідних стимулів для
їх роботи. Основними функціями цього комітету є:     визначення критеріїв  підбору  кандидатур  голови  та  членів
виконавчого органу,  керівників основних  структурних  підрозділів
товариства;     розробка політики товариства у  галузі  винагород,  включаючи
визначення  розміру  оплати  праці  голови  та  членів виконавчого
органу,  встановлення   системи   заохочень   для   управлінського
персоналу;     розробка умов договорів  з  головою  та  членами  виконавчого
органу;     попередня оцінка  кандидатур  на  посади  голови  та   членів
виконавчого органу, а також результатів їх діяльності;     визначення відповідності кандидатів у члени  наглядової  ради
та  ревізійної комісії критеріям підбору,  визначеним у внутрішніх
документах товариства;     оцінка "незалежності" членів наглядової ради.     У рамках своєї  діяльності  постійні  та  тимчасові  комітети
готують  та надають наглядовій раді рекомендації для прийняття нею
остаточних рішень.     Наглядова рада несе відповідальність за рішення,  прийняті на
підставі рекомендацій її комітетів.     3.1.10. Наглядова рада повинна мати право в разі необхідності
приймати рішення про укладення угод  стосовно  надання  наглядовій
раді  професійних консультаційних послуг (юридичних,  аудиторських
тощо);  кошторис  витрат  наглядової  ради   повинен   передбачати
наявність відповідних ресурсів для оплати таких послуг.     Оскільки члени наглядової ради  персонально  відповідають  за
рішення,  прийняті від імені товариства,  наглядова рада має право
використовувати для  мети  вивчення  та  аналізу  певних  аспектів
діяльності   товариства   послуги  фахівців  товариства  (юристів,
економістів, фінансистів, технологів тощо).     Крім того,  товариство повинно передбачити у своїх внутрішніх
документах  право  наглядової  ради   користуватися   за   рахунок
товариства  професійними  послугами зовнішніх консультантів шляхом
укладення договорів від імені товариства про надання таких послуг.     3.1.11. За  підсумками  року наглядова рада повинна звітувати
перед загальними зборами про свою  діяльність  та  загальний  стан
товариства. Звіт наглядової ради, що надається на розгляд щорічних
загальних зборів акціонерів,  повинен містити повну інформацію про
стан товариства, включаючи відомості про:     господарську діяльність товариства,  включаючи опис характеру
та  основних  видів  діяльності  з  зазначенням основних категорій
товарів,  що  виробляються  (послуг,  що  надаються;   робіт,   що
виконуються), опис основних ринків та основних каналів збуту;     основні фінансові показники діяльності товариства за  звітний
період;     зміни в організаційній структурі товариства;     участь товариства в інших підприємствах;     плановані напрями діяльності на наступний рік.     3.1.12. Наглядова   рада   повинна  забезпечувати  проведення
щорічної оцінки своєї діяльності в цілому та кожного члена окремо.
З   цією  метою  раді  доцільно  створювати  спеціальний  комітет,
більшість членів якого повинні бути незалежними.     Оцінка діяльності   ради   як   колективного  органу  повинна
базуватись  на  об'єктивних  та  чітких  критеріях,  що  включають
результати   діяльності   товариства,   досягнення  довгострокових
завдань,  ефективність обраної  стратегії  тощо.  Загальна  оцінка
діяльності товариства повинна також мати за мету визначення потреб
наглядової ради у кваліфікованих фахівцях.  Крім оцінки діяльності
ради в цілому, необхідно проводити моніторинг та оцінку діяльності
кожного члена наглядової  ради,  визначати  можливості  підвищення
професійного  рівня  членів  ради  та  вживати необхідні для цього
заходи.  При оцінці діяльності  членів  наглядової  ради  доцільно
керуватися  як  мінімум  такими  критеріями:  участь у засіданнях,
рівень  підготовки  до  засідань,  неупередженість  при  прийнятті
рішень.     Основну роботу стосовно визначення  критеріїв  та  проведення
оцінки  діяльності  наглядової  ради  повинен  здійснювати комітет
наглядової ради з питань призначень та винагород, більшість членів
якого повинні бути незалежними.     3.1.13. Члени наглядової ради повинні отримувати  справедливу
винагороду та  мати  стимули  для забезпечення успішної діяльності
товариства.  Інформація про індивідуальний або сукупний розмір  та
форму  винагороди членів наглядової ради,  кількість акцій,  якими
вони володіють, повинна оприлюднюватися у річному звіті.     Критерії визначення розміру винагороди членів наглядової ради
мають визначатись комітетом з питань призначень  та  винагород  на
основі схваленої загальними зборами товариства загальних критеріїв
щодо винагород у товаристві.     При визначенні  розміру  та порядку виплати винагороди членам
наглядової  ради  потрібно  враховувати,  що  винагорода   повинна
включати в себе механізм стимулювання їх діяльності. Доцільно, щоб
винагорода складалася з фіксованої та змінної  частин.  При  цьому
змінна  частина  повинна прямо залежати від результатів діяльності
особи та товариства взагалі.     3.1.14. З метою ефективного організаційного та інформаційного
забезпечення діяльності органів товариства, належного інформування
акціонерів та заінтересованих осіб товариству доцільно запровадити
посаду корпоративного секретаря.     Корпоративний секретар  є  посадовою  особою товариства,  яка
призначається наглядовою радою та їй підпорядковується.  Основними
завданнями корпоративного секретаря є:     забезпечення підготовки  та   проведення   загальних   зборів
акціонерів, засідань наглядової ради та виконавчого органу;     забезпечення надання своєчасної та достовірної інформації про
товариство органам товариства та акціонерам;     зберігання документів товариства, включаючи архів товариства;     забезпечення зв'язку з акціонерами,  у тому числі роз'яснення
акціонерам їх прав,  розгляд звернень акціонерів щодо порушення їх
прав;     надання органам товариства висновків та  розробка  пропозицій
щодо  приведення  внутрішніх документів товариства у відповідність
до Принципів корпоративного управління.     З метою встановлення у товаристві прозорого документообігу та
чіткого  дотримання   порядку   організації   діяльності   органів
товариства   до   повноважень  корпоративного  секретаря  доцільно
віднести функції секретаря загальних зборів,  наглядової  ради  та
виконавчого органу.     Корпоративний секретар  повинен  володіти   необхідними   для
виконання своїх завдань знаннями,  бездоганною репутацією, а також
користуватися довірою з боку акціонерів.

     3.2. Виконавчий орган.     3.2.1. Виконавчий   орган   здійснює   керівництво   поточною
діяльністю товариства. Виконавчий орган підзвітний наглядовій раді
та загальним зборам акціонерів.     Завдання виконавчого органу полягає у здійсненні  керівництва
поточною     діяльністю    товариства,    що    передбачає    його
відповідальність  за  реалізацію  мети,  стратегії   та   політики
товариства.     3.2.2. Виконавчий орган розробляє та передає на  затвердження
наглядовій  раді  проекти річного бюджету та стратегії товариства,
самостійно розробляє і  затверджує  поточні  плани  та  оперативні
завдання товариства і забезпечує їх реалізацію.     Виконавчий орган товариства повинен брати участь  у  розробці
річного бюджету та стратегії товариства, оскільки саме він володіє
усією необхідною  інформацією  про  товариство,  його  ресурси  та
потужності   і   саме  він  буде  у  підсумку  відповідати  за  їх
реалізацію.  У  процесі  розробки  річного  бюджету  та  стратегії
виконавчий   орган  повинен  тісно  співпрацювати  із  радою,  яка
відповідає за остаточне ухвалення цих документів.     Під час здійснення управлінням поточної діяльності виконавчий
орган   повинен   самостійно,   в   межах,    визначених    чинним
законодавством  та внутрішніми документами товариства повноважень,
приймати рішення, укладати угоди та здійснювати інші дії від імені
товариства,  спрямовані на досягнення мети товариства.  Здійснюючи
контроль  за  діяльністю  виконавчого  органу,  рада  не   повинна
втручатися у поточну діяльність товариства.     У разі необхідності впровадження  нових  напрямів  діяльності
товариства виконавчий орган повинен ініціювати внесення на розгляд
загальних зборів пропозиції про внесення зміни до  статуту  шляхом
розширення (зміни) предмету діяльності товариства.     3.2.3. Виконавчий орган повинен  забезпечувати  відповідність
діяльності  товариства  вимогам законодавства,  рішенням загальних
зборів та наглядової ради.     Наряду із  забезпеченням  відповідності діяльності товариства
вимогам  чинного  законодавства,  рішенням  загальних  зборів   та
наглядової  ради  виконавчий  орган  повинен  здійснювати  поточне
управління діяльністю товариства  відповідно  до  загальновизнаних
стандартів управління, до яких належать такі:     всі заходи виконавчого органу повинні регулюватися принципами
економічної  доцільності  та спрямовуватись на збільшення вартості
товариства;     здійснюючи власні    заходи,    виконавчий    орган   повинен
усвідомлювати соціальну відповідальність за діяльність товариства.     3.2.4. Товариству доцільно створювати колегіальний виконавчий
орган.     Голова та    члени    виконавчого    органу   обираються   та
відкликаються  загальними  зборами  товариства  за   рекомендацією
наглядової ради.     У товаристві  повинна  існувати  кадрова  політика   стосовно
обрання  голови та членів виконавчого органу,  відповідальність за
розробку та втілення якої повинна покладатись  на  наглядову  раду
або  комітет  ради  з  питань  призначень  та винагород.  Зокрема,
наглядова рада повинна визначати критерії та вимоги до  кандидатів
на  посади  голови  та  членів  виконавчого  органу  з врахуванням
специфіки  діяльності  товариства,  формувати   кадровий   резерв,
підбираючи  кандидатів  як  всередині  товариства,  так  і за його
межами,  які  відповідають  цим  вимогам,  і  надавати  відповідні
рекомендації  загальним  зборам  стосовно  обрання  того чи іншого
кандидата до складу виконавчого органу.     3.2.5. Члени  виконавчого  органу  повинні володіти знаннями,
кваліфікацією та досвідом,  необхідними  для  належного  виконання
ними своїх функцій.     До складу виконавчого органу  повинні  обиратись  особи,  які
володіють   високими   професійними   якостями  та  кваліфікацією,
необхідними  для  здійснення   поточної   діяльності   товариства.
Конкретні   вимоги  до  кандидатів  на  посади  голови  та  членів
виконавчого органу визначаються  наглядовою  радою  або  комітетом
ради з питань призначень та винагород.     Порядок формування  та  функціонування   виконавчого   органу
доцільно детально врегулювати у внутрішніх документах товариства.     3.2.6. Розмір та форма винагороди членів  виконавчого  органу
визначаються  наглядовою  радою  за  рекомендацією комітету ради з
питань  призначень  та   винагород.   Розмір   винагороди   членів
виконавчого  органу  повинен  бути  співвідносним  з  результатами
діяльності товариства.  Інформація про індивідуальний або сукупний
розмір  та  форму винагороди членів виконавчого органу,  кількість
акцій,  якими вони володіють,  повинна оприлюднюватися  у  річному
звіті.     При визначенні політики щодо оплати праці членів  виконавчого
органу  потрібно обов'язково враховувати,  що оплата праці є одним
із основних засобів,  за допомогою яких члени  виконавчого  органу
отримують стимул до якісного виконання своїх обов'язків.     3.2.7. На вимогу наглядової ради, але не рідше одного разу на
три  місяці,  виконавчий  орган  повинен подавати раді у письмовій
формі звіт про  фінансово-господарський  стан  товариства  та  хід
виконання планів та завдань.     Крім цього,  виконавчий орган зобов'язаний своєчасно надавати
членам   наглядової   ради   на  їх  вимогу  повну  та  достовірну
інформацію, необхідну для належного виконання радою своїх функцій.
За  підсумками  року  виконавчий  орган  повинен  звітувати  перед
загальними  зборами  про  свою  діяльність   та   загальний   стан
товариства.     Звіти, підготовлені у  письмовій  формі,  та  всі  документи,
пов'язані з ними, слід передавати членам наглядової ради принаймні
за тиждень до чергового засідання для того,  щоб члени ради  могли
ознайомитися  з  документами  та  дати  їм належну оцінку.  У разі
відхилення напряму діяльності товариства від попередньо визначених
планів  та  мети  виконавчий  орган  при  наданні  звітів  повинен
вказувати на це з наданням  відповідних  пояснень.  Участь  членів
виконавчого   органу   у   засіданнях  наглядової  ради,  на  яких
розглядається звітність виконавчого органу, є обов'язковою.     Виконавчий орган   повинен   негайно   та  у  повному  обсязі
інформувати наглядову раду про надзвичайні події.  Інформація,  що
надається   раді   виконавчим  органом,  повинна  бути  повною  та
достовірною.     Звіт виконавчого   органу  загальним  зборам  акціонерів  має
включати інформацію,  яка надасть можливість  акціонерам  детально
обговорити   та   критично   оцінити  стратегію,  ризики,  напрями
діяльності та фінансові результати діяльності товариства.     3.2.8. Оцінка  діяльності  виконавчого  органу  в  цілому  та
окремих його членів  повинна  здійснюватися  наглядовою  радою  на
регулярній основі.     Об'єктивним критерієм оцінки діяльності виконавчого органу  є
показники  фінансово-господарської  діяльності  товариства та його
успіх у реалізації визначеної мети та стратегії.  Під  час  оцінки
діяльності   членів   виконавчого   органу  повинен  враховуватись
індивідуальний внесок кожного члена в діяльність товариства,  його
управлінські  здібності,  лояльність до товариства тощо.  Критерії
оцінки   діяльності   виконавчого   органу   повинні   визначатися
наглядовою  радою  або  комітетом  ради  з  питань  призначень  та
винагород.  Оцінка діяльності виконавчого органу  та  його  членів
повинна проводитись щороку, але на практиці наглядова рада повинна
давати свою оцінку діяльності виконавчого органу постійно під  час
своїх засідань.     Значні недоліки в  роботі  та  помилки  при  виконанні  своїх
обов'язків    повинні    бути   підставою   для   притягнення   до
відповідальності   членів   виконавчого   органу,   включаючи   їх
відкликання.

     3.3. Лояльність та відповідальність.     3.3.1. Посадові особи органів товариства повинні добросовісно
та розумно діяти в найкращих інтересах товариства.     Обов'язок добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах
товариства   передбачає,  що  посадові  особи  органів  товариства
повинні  під  час  виконання  своїх  функцій,  визначених   чинним
законодавством  та  внутрішніми  документами товариства,  виявляти
турботливість  та  обачність,  які,  як  правило,  очікуються  від
людини, яка приймає виважені рішення, в аналогічній ситуації.     Обов'язок діяти в найкращих інтересах товариства  передбачає,
що  посадові особи органів товариства повинні використовувати свої
повноваження та можливості,  пов'язані зі займаними ними посадами,
виключно в інтересах товариства.     Посадові особи органів товариства не повинні здійснювати дії,
які  суперечать чи не відповідають інтересам товариства.  Зокрема,
посадові особи  не  мають  права  отримувати  будь-яку  винагороду
(прямо  чи  опосередковано) за здійснення ними впливу на ухвалення
рішень органами товариства, використовувати у власних інтересах чи
інтересах  третіх  осіб майно товариства,  розкривати інформацію з
обмеженим доступом тощо.     Здійснюючи свої  функції,  посадові  особи органів товариства
зобов'язані діяти  тільки  в  межах  наданих  їм  повноважень  та,
представляючи  товариство  перед третіми особами,  поводитися так,
щоб не зашкодити  власній  діловій  репутації,  діловій  репутації
інших посадових осіб та товариства в цілому.     3.3.2. Посадові особи органів товариства  повинні  розкривати
інформацію  про  наявність  у  них  конфлікту  інтересів  стосовно
будь-якого рішення  (правочину)  товариства.  Внутрішні  документи
товариства   повинні  передбачати  відповідний  порядок  прийняття
рішень (укладання правочинів),  стосовно  яких  у  посадових  осіб
органів товариства існує конфлікт інтересів. Такий порядок повинен
щонайменше передбачати:     а) особа,  в  якої  є  конфлікт інтересів,  повинна своєчасно
повідомити про це наглядову раду;     б) рішення  (правочин) повинно бути ухвалено більшістю членів
наглядової ради;     в) особа,  в якої є конфлікт інтересів,  не може брати участі
ні в обговоренні,  ні в  голосуванні  стосовно  прийняття  рішення
(укладання правочину);     г) правочини,  стосовно  яких  у   посадових   осіб   органів
товариства   існує   конфлікт  інтересів,  повинні  укладатись  на
справедливих умовах та за справедливими цінами.     Конфлікт інтересів - це розбіжність між особистими інтересами
посадової  особи  або  її  пов'язаних  осіб   та   її   посадовими
(професійними) обов'язками діяти у найкращих інтересах товариства.
Конфлікт інтересів може, зокрема, виникати, якщо посадова особа чи
її пов'язана особа є стороною договору з товариством,  бере участь
в укладанні та виконанні договору як представник  або  посередник,
отримує  винагороду  від товариства або від особи,  яка є стороною
договору тощо.     Наявність у  товаристві відповідного порядку прийняття рішень
(укладання правочинів),  стосовно яких у  посадових  осіб  органів
товариства  є  конфлікт  інтересів,  та дотримання його посадовими
особами  має  сприяти   об'єктивному,   прозорому,   справедливому
прийняттю   рішень   (укладанню   правочинів)   в  інтересах  усіх
акціонерів та товариства.  Умови та  вартість  предмету  правочину
мають  бути справедливими,  тобто такими,  за яких правочин було б
укладено на відкритому конкурентному  ринку  між  обізнаними  щодо
його предмету та незалежними одна від одної сторонами,  які жодним
чином не примушені до укладення правочину та керуються  при  цьому
виключно власними інтересами.     3.3.3. Посадові   особи   органів   товариства   не   повинні
використовувати у власних інтересах ділові можливості товариства.     Під діловими   можливостями   товариства   маються  на  увазі
будь-які ділові зв'язки товариства, всі належні товариству майнові
та немайнові права,  ділові пропозиції товариству від третіх осіб.
Прикладом такого  порушення  є  використання  посадовою  особою  у
власних інтересах ділової пропозиції, яка пропонувалася товариству
і про яку  посадовій  особі  стало  відомо  завдяки  займаній  нею
посаді.     3.3.4. Протягом  перебування на посаді посадові особи органів
товариства не повинні засновувати або брати участь у підприємствах
(бути   власниками   або   співвласниками),   які   конкурують   з
товариством,  та будь-яким іншим чином конкурувати з  товариством.
Члени виконавчого органу не повинні поєднувати роботу в товаристві
з  будь-якою  іншою  підприємницькою  діяльністю,  крім   випадків
схвалення такої діяльності наглядовою радою.     3.3.5. Політика товариства стосовно надання  позик  посадовим
особам   органів   товариства   повинна  бути  чітко  визначена  у
внутрішніх  документах  товариства.  Рішення  про  надання   позик
посадовим особам товариства повинні прийматись наглядовою радою, а
інформація про  такі  правочини  повинна  розкриватись  акціонерам
товариства.     3.3.6. Посадові особи повинні відшкодовувати збитки,  завдані
товариству  внаслідок  невиконання  або неналежного виконання ними
свого  обов'язку  діяти  добросовісно  та  розумно   в   найкращих
інтересах  товариства.  Відповідні  положення про відповідальність
посадових  осіб  повинні  передбачатися   цивільно-правовими   або
трудовими договорами, що укладаються між товариством та посадовими
особами.     У цивільно-правових  договорах  та  трудових  контрактах,  що
укладаються  між  товариством  та   посадовими   особами   органів
товариства,  доцільно  передбачати  дієві  засоби відповідальності
таких осіб за заподіяння товариству шкоди внаслідок невиконання чи
неналежного  виконання  ними свого обов'язку діяти добросовісно та
розумно в найкращих інтересах товариства.     При з'ясуванні  кожного  спірного випадку товариству потрібно
враховувати  правила  нормального  підприємницького   ризику   при
прийнятті  відповідальних  рішень.  З  метою  уникнення  надмірної
перестороги з  боку  посадових  осіб  органів  товариства  вчиняти
відповідальні   дії   товариству  доцільно  розглянути  можливість
страхування відповідальності посадових осіб.

              4. Розкриття інформації та прозорість

     Товариство повинно   своєчасно   та    доступними    засобами
розкривати  повну  і достовірну інформацію з усіх суттєвих питань,
що стосуються товариства,  з метою надання можливості користувачам
інформації (акціонерам,  кредиторам,  потенційним інвесторам тощо)
приймати виважені рішення.     Прозорість та  належне  розкриття  інформації  є  невід'ємною
умовою   ефективного   корпоративного    управління.    Діяльність
товариства у прозорому режимі,  за зрозумілими для всіх "правилами
гри" дозволяє  підвищити  його  ефективність,  сприяє  захисту  та
реалізації  прав  інвесторів,  залученню  внутрішніх  і  зовнішніх
інвестицій.     Наявність своєчасної, достовірної та вичерпної інформації про
товариство  є  важливою  умовою  для  здійснення  акціонерами   та
потенційними інвесторами об'єктивної оцінки фінансово-економічного
стану товариства та  для  прийняття  ними  виважених  рішень  щодо
придбання  або  відчуження цінних паперів,  а також голосування на
загальних зборах акціонерів. Розкриття інформації про товариство є
необхідною  передумовою  довіри до товариства з боку інвесторів та
сприяє  залученню  капіталу.  Розкриття  інформації   має   велике
значення для підвищення ефективності діяльності самого товариства,
оскільки  повна  та   достовірна   інформація   надає   можливість
керівництву  об'єктивно оцінити досягнення товариства та розробити
стратегію його подальшого розвитку.

     4.1. Інформація,  що розкривається товариством,  повинна бути
суттєвою та повною.     Суттєвою вважається інформація,  відсутність або  неправильне
відображення  якої може вплинути на прийняття рішень користувачами
цієї інформації.  Виходячи з  цього,  товариство  зобов'язане  при
визначенні  суттєвої  інформації  враховувати  інтереси та потреби
користувачів  інформації  та,  не  обмежуючись  вимогами   чинного
законодавства,   розкривати   більш  детальну  інформацію,  яка  є
важливою  і  може  суттєво  вплинути  на  прийняття  користувачами
зважених рішень.     Інформація, що розкривається товариством,  має  бути  повною,
тобто  містити  всі  дані  про  фактичні  та  потенційні  наслідки
операцій та подій,  які можуть вплинути на рішення, що приймаються
на  її  основі.  При  розкритті  інформації  товариство не повинно
обмежуватися  лише  фактичними   відомостями,   а   й   розкривати
обґрунтовані прогнози стосовно майбутніх результатів господарської
діяльності та фінансового стану товариства.     4.1.1. До   суттєвої   інформації,   яку  товариство  повинно
регулярно розкривати, належать, зокрема, відомості про:     а) мету та стратегію товариства;     Товариство повинно розкривати свою мету  та  стратегію.  Мета
товариства   може  полягати  як  у  досягненні  певних  фінансових
показників діяльності,  так і у розвитку нових напрямів діяльності
товариства,  розширення  асортименту товарів та послуг,  виходу на
нові ринки тощо.  Товариство повинно зазначати,  коли воно  планує
досягти  своєї  мети.  Крім  комерційної  мети товариству доцільно
розкривати свою кадрову політику,  політику в соціальній сфері,  у
галузі охорони навколишнього середовища тощо. Така інформація може
бути корисною для інвесторів та інших  користувачів  інформації  з
тим,  щоб  оцінити  засоби,  за  допомогою яких товариство досягає
своєї мети та реалізує стратегію.     б) результати фінансової та операційної діяльності;     Результати фінансової діяльності товариства мають надзвичайно
велике   значення   для   прийняття   інвестиційних  рішень.  Тому
товариство повинно  розкривати  фінансові  звіти  за  останні  три
фінансові роки (у складі балансу,  звіту про фінансові результати,
звіту про рух  грошових  коштів,  звіту  про  власний  капітал  та
приміток   до  звітів),  перевірені  аудитором.  Товариство  також
повинно розкривати оцінку змін у складі та  структурі  активів  за
останні  три  роки,  оцінку  поточної та перспективної ліквідності
активів,  аналіз  рентабельності  товариства  тощо.  Крім   річної
товариство повинно розкривати квартальну фінансову звітність.     в) структуру власності та контролю над товариством;     Офіційне розкриття    інформації   про   реальних   власників
товариства,  які  володіють  значним  пакетом  акцій,  є  важливою
складовою  прозорості  товариства.  Акціонери  (інвестори) повинні
знати,  хто є їх основними партнерами у бізнесі.  Крім того,  така
інформація  має  велике значення для визначення акціонером власної
позиції  щодо  реалізації  права  голосу   на   загальних   зборах
акціонерів,  визначення операцій із пов'язаними особами та захисту
інтересів акціонерів під  час  поглинання  товариства.  Товариство
повинно  розкривати  інформацію  про  осіб,  які  є  власниками  5
відсотків та більше акцій товариства. Найкраща міжнародна практика
передбачає  розкриття інформації не тільки про безпосередніх,  а й
про опосередкованих  власників  значних  пакетів  акцій  публічних
компаній.     г) посадових осіб органів управління,  розмір їх  винагороди,
володіння акціями товариства;     Товариство повинно розкривати інформацію про  посадових  осіб
органів  товариства,  що дозволить користувачам оцінити їх досвід,
кваліфікацію,  незалежність,  їх  вклад   у   загальний   добробут
товариства   тощо.   Ця   інформація  повинна  включати,  зокрема,
інформацію про володіння посадовими  особами  акціями  товариства,
розмір  винагороди (індивідуальної або сукупної),  що виплачується
цим особам.     ґ) істотні   фактори   ризику,  що  впливають  на  діяльність
товариства;     Товариство повинно  розкривати інформацію про істотні фактори
ризику,  які можуть вплинути  на  фінансовий  стан  та  результати
господарської  діяльності  товариства  в майбутньому і які можна з
достатньою мірою  впевненості  спрогнозувати.  До  таких  факторів
ризику можуть відноситись фактори, які пов'язані з функціонуванням
певної галузі економіки,  фінансових  ринків,  рівнем  відсоткової
ставки,  а  також фактори,  які впливають на конкретне товариство,
зокрема,  пов'язані  з  забезпеченням  сировиною,  ринками  збуту,
потенційною   відповідальністю   за  порушення  законодавства  про
охорону навколишнього середовища тощо.     д) дотримання     товариством     Принципів    корпоративного
управління.     Застосування товариством принципів ефективного корпоративного
управління є важливим показником стану корпоративного управління в
товаристві  та  проявом  поваги  товариства  до  прав  та законних
інтересів акціонерів та інвесторів.  У зв'язку  з  цим  товариство
повинно   розкривати   у   складі  річного  звіту  інформацію  про
дотримання протягом звітного періоду  цих  Принципів.  У  разі  їх
недотримання  товариство  повинно  надати  обґрунтоване  пояснення
цього.     4.1.2. Крім  регулярної інформації товариство повинно негайно
розкривати особливу інформацію про суттєві  події  та  зміни,  які
можуть  впливати на стан товариства,  вартість його цінних паперів
та (або) розмір доходу за ними.     До суттєвої  інформації,  яку товариство повинно розкривати у
складі особливої інформації (крім  відомостей,  оприлюднення  яких
вимагається  згідно з чинним законодавством),  належать,  зокрема,
відомості про:     збільшення, зменшення розміру статутного капіталу товариства;     випуск облігацій;     придбання товариством власних акцій;     суттєві зміни у  структурі  акціонерного  капіталу  (поява  у
системі  реєстраторського (депозитарного) обліку товариства особи,
частка якої становить  або  перевищує  10,  25,  40,  50,  60,  75
відсотків у статутному капіталі товариства);     вчинення правочину, якщо вартість майна або послуг, що є його
предметом,  перевищує  10 відсотків вартості активів товариства на
дату його вчинення;     будь-які судові   справи   (включаючи   ті,  що  пов'язані  з
банкрутством, управлінням майном тощо) проти товариства або третіх
сторін,  що  можуть  мати або мали в нещодавньому минулому значний
вплив на фінансовий стан або прибутковість товариства;     зміна реєстратора або депозитарію товариства;     факти лістингу (делістингу) цінних паперів товариства.     Товариство повинно  розкривати  особливу  інформацію протягом
двох днів після виникнення відповідної події чи зміни.

     4.2. Інформація,  що розкривається товариством,  повинна бути
достовірною,  тобто такою,  що сприяє чіткому та повному  уявленню
про   дійсний   фінансовий  стан  товариства  та  результати  його
діяльності.     Товариство зобов'язане   розкривати   достовірну  інформацію,
тобто таку,  що не містить  помилок  та  перекручень,  які  здатні
вплинути  на  рішення користувачів інформації.  Неточна інформація
може призвести до прийняття хибних рішень та спричинити збитки  як
товариству, так і користувачам інформації.     Достовірність інформації,  яка розкривається товариством, має
бути забезпечена завдяки:     запровадженню міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;     проведенню незалежного зовнішнього аудиту;     здійсненню ефективного внутрішнього контролю за достовірністю
інформації.     Інформація, яка   розкривається   для   користувачів,    може
вважатися  настільки  якісною,  наскільки  якісними  є  стандарти,
згідно з якими вона готується. Тому товариство повинно складати та
розкривати  регулярну  фінансову  звітність  (річну та квартальну)
відповідно  до  міжнародних  стандартів  бухгалтерського   обліку,
розроблених  Комітетом  з  міжнародних  стандартів бухгалтерського
обліку.  Використання  товариством  міжнародних   стандартів   має
допомогти  користувачам краще зрозуміти фінансовий стан товариства
та  завдяки  отриманню  співставної  інформації  порівняти   різні
інвестиційні можливості.     Достовірність інформації   також    забезпечується    завдяки
здійсненню незалежного зовнішнього аудиту. Зовнішній аудит повинен
проводитись      товариством      щороку      за      результатами
фінансово-господарської  діяльності  за  рік  з метою забезпечення
об'єктивної  оцінки  та  підтвердження  достовірності  і   повноти
фінансової звітності товариства.     Крім того,  у товаристві повинна існувати  ефективна  система
внутрішнього    контролю    за    достовірністю   інформації,   що
розкривається товариством,  в межах якої: виконавчий орган повинен
нести  відповідальність  за  достовірність бухгалтерського обліку,
фінансової та нефінансової інформації;  ревізійна комісія  повинна
забезпечити       здійснення       належного      контролю      за
фінансово-господарською  діяльністю  товариства;  наглядова   рада
повинна забезпечити належний контроль за достовірністю інформації,
що розкривається товариством,  та  функціонування  незалежного  та
якісного зовнішнього аудиту.     Річні та  квартальні  звіти,  а  також  фінансова   звітність
товариства   до  їх  оприлюднення  та  (або)  подання  на  розгляд
загальних зборів акціонерів повинні бути  надані  наглядовій  раді
для їх розгляду та підготовки висновків і пропозицій.

     4.3. Товариство повинно забезпечувати своєчасність  розкриття
інформації.     Найдостовірніша інформація  втрачає  сенс,  якщо  вона надана
користувачам із запізненням.  Тому  інформація,  що  розкривається
товариством,  має надаватися користувачам своєчасно,  у строки, що
забезпечують її ефективне використання.     Річний звіт  повинен  розкриватися товариством не пізніше 4-х
місяців після закінчення звітного фінансового року.  Інформація  у
складі  квартального  звіту  повинна  розкриватись  не пізніше 2-х
місяців після закінчення звітного кварталу.     Інформація про   будь-які   зміни  у  фінансово-господарській
діяльності товариства,  які відбуваються  у  період  між  наданням
регулярної  інформації  та можуть вплинути на вартість його цінних
паперів та (або)  розмір  доходу  за  ними,  повинна  розкриватися
товариством   негайно   протягом   двох   днів   після  виникнення
відповідної події чи зміни.     Товариство повинно  вчасно  розкривати  інформацію про випуск
цінних паперів та  про  проведення  загальних  зборів  акціонерів.
Інформація  про  випуск  цінних  паперів  товариства  повинна бути
розкрита товариством не пізніш як за 30 днів до початку розміщення
цінних  паперів.  Повідомлення акціонерів про проведення загальних
зборів акціонерів має бути здійснено не пізніш як за  45  днів  до
дати їх проведення.     Товариство повинно оперативно надавати  інформацію  про  свою
діяльність на запит заінтересованої особи. Така інформація повинна
бути надана протягом  10  календарних  днів  з  моменту  отримання
запиту.

     4.4. Товариство  повинно  забезпечувати  рівний   доступ   до
інформації,  що розкривається, включаючи її обсяг, зміст, форму та
час надання.     Товариство зобов'язане    однаково    ставитися    до    всіх
користувачів  при  розкритті  інформації  та забезпечувати для них
рівний доступ до  інформації,  виключаючи  можливість  переважного
задоволення інформаційних потреб одних користувачів перед іншими.     Встановлений товариством  порядок   надання   документів   не
повинен  містити  перешкод  (загальних  або  таких,  що стосуються
певної  категорії  користувачів)  для  ознайомлення  з   відкритою
інформацією  про  товариство,  в  тому  числі з копіями установчих
документів,  рішень загальних зборів,  документів,  пов'язаних  із
приватизацією  підприємства  (включаючи  результати продажу акцій,
інформацію про закріплення за державою пакета акцій товариства  та
управління   ним),   річних   та   квартальних  звітів,  переліком
акціонерів, що володіють 5 відсотками та більше акцій товариства.

     4.5. Товариство    повинно    використовувати    зручні   для
користувачів засоби поширення інформації, які забезпечують рівний,
своєчасний   та  непов'язаний  зі  значними  витратами  доступ  до
інформації.     З метою   оприлюднення    інформації    товариство    повинно
використовувати  різноманітні засоби поширення інформації,  у тому
числі  друковані  видання  та  інші  засоби  масової   інформації,
поширення інформації через організаторів торгівлі цінними паперами
та  інформаційні  агентства,   безпосереднє   надання   інформації
заінтересованим   особам  як  на  їх  запити,  так  і  за  власною
ініціативою.     Товариство також   повинно   використовувати  сучасні  засоби
оприлюднення та поширення інформації,  в тому числі  через  мережу
Інтернет.  На  власному  веб-сайті  у  мережі  Інтернет товариство
повинно  оперативно  розміщувати,  зокрема,  річні  та  квартальні
звіти,  аудиторські висновки,  особливу інформацію, інформацію про
випуск цінних паперів,  інформацію, що стосується загальних зборів
акціонерів (включаючи повідомлення про проведення загальних зборів
акціонерів, протоколи зборів тощо).     Товариство повинно   забезпечувати   можливість   доступу  до
інформації при мінімальних затратах користувачів. У разі стягнення
плати  з  користувачів  за надання інформації розмір її не повинен
перевищувати  витрат  на  підготовку  копій   документів   та   їх
пересилання  користувачеві  поштою.  Порядок надання інформації за
плату  повинен   бути   встановлений   у   внутрішніх   документах
товариства.     З метою   забезпечення   участі   іноземних   інвесторів    у
корпоративному управлінні товариства та створення сприятливих умов
для  залучення  іноземних  інвестицій  рекомендується   розкривати
суттєву   інформацію   про   товариство   як  українською,  так  і
англійською чи іншою іноземною мовами.

     4.6. Товариство повинно  мати  чітко  визначену  інформаційну
політику,  спрямовану  на розкриття інформації шляхом її донесення
до відома всіх  заінтересованих  в  отриманні  інформації  осіб  в
обсязі,  необхідному  для прийняття зважених рішень.  Інформаційну
політику  товариства  доцільно  визначати  з  врахуванням   потреб
товариства  у  захисті  конфіденційної  інформації  та комерційної
таємниці.     Загальні засади  інформаційної  політики  товариства  повинні
бути закріплені у внутрішніх документах товариства, які підлягають
затвердженню  наглядовою  радою  або загальними зборами акціонерів
товариства.     Інформаційна політика  товариства  повинна регулювати ключові
питання розкриття інформації,  у тому числі обсяг  інформації,  що
підлягає розкриттю;  порядок розкриття інформації (порядок надання
інформації  на  запит  заінтересованих   осіб);   обмеження   щодо
розкриття  інформації,  в  тому  числі порядок визначення переліку
відомостей,  що становлять комерційну  таємницю  та  конфіденційну
інформацію,  їх  збереження  та  доступ до них;  обсяг повноважень
органів  товариства   щодо   підготовки,   розкриття,   збереження
інформації   та  контролю  за  реалізацію  інформаційної  політики
товариства.     Інформаційна політика  товариства  має  базуватися на чинному
законодавстві та бути спрямованою на  повне,  точне  та  своєчасне
розкриття інформації у формах,  передбачених чинним законодавством
України.  Водночас інформаційна  політика  товариства  не  повинна
обмежуватися   виключно   рамками   чинного  законодавства  і  має
передбачати розкриття додаткової інформації,  оприлюднення якої не
повинно порушувати як положень чинного законодавства України,  так
і права  товариства  на  конфіденційну  інформацію  та  комерційну
таємницю  і  створення  надійної  системи  її  захисту (наприклад,
регулярне розкриття інформації про фінансовий  стан  і  результати
діяльності товариства за квартал у формі квартального звіту).     Наглядова рада повинна бути гарантом існування  у  товаристві
ефективної  системи розкриття інформації та нести відповідальність
за розкриття повної  та  достовірної  інформації  про  товариство.
Виконавчий  орган  повинен відповідати за реалізацію інформаційної
політики  товариства.   Товариство   повинно   призначити   особу,
відповідальну  за  організацію  процесу  розкриття інформації,  до
повноважень якої повинні бути віднесені функції щодо  забезпечення
доступу  до відкритої інформації.  Ці функції доцільно покласти на
корпоративного секретаря товариства.

              5. Контроль за фінансово-господарською
                 діяльністю товариства

     З метою   захисту   прав  та  законних  інтересів  акціонерів
товариство   повинно    забезпечити    комплексний,    незалежний,
об'єктивний  та  професійний  контроль  за фінансово-господарською
діяльністю товариства.     Товариство може   розраховувати   на   довіру  інвесторів  та
надходження зовнішнього фінансування тільки за умови запровадження
належної  системи  контролю  за  його діяльністю.  Наявність такої
системи  дозволяє  інвесторам  бути  впевненими  у  тому,  що   їх
інвестиції  розумно  використовуються,  спрямовуються  на розвиток
товариства та надійно захищені від можливих зловживань.     Питання контролю  є  надзвичайно  актуальним  для акціонерних
товариств  та  обумовлене  розмежуванням  функцій  управління   та
володіння   товариством.   В  умовах  розпорошеності  акціонерного
капіталу та ситуації,  за якої одні особи володіють підприємством,
а  інші ним управляють,  товариство повинно забезпечити ефективний
контроль  за  діяльністю  осіб,  які  розпоряджаються   отриманими
товариством  інвестиціями,  та  здійснити надійний захист майнових
інтересів інвесторів.     Діюча у     товаристві     система     контролю    за    його
фінансово-господарською діяльністю має сприяти:     збереженню та   раціональному   використанню   фінансових   і
матеріальних ресурсів товариства;     забезпеченню точності та повноти бухгалтерських записів;     підтриманню прозорості та достовірності фінансових звітів;     запобіганню та викриттю фальсифікацій та помилок;     забезпеченню стабільного   та   ефективного    функціонування
товариства.

     5.1. Контроль     за    фінансово-господарською    діяльністю
товариства повинен здійснюватися як  через  залучення  незалежного
зовнішнього  аудитора (аудиторської фірми),  так і через механізми
внутрішнього контролю.     До органів    (структурних   підрозділів   товариства),   які
здійснюють внутрішній контроль, належать:     наглядова рада (через аудиторський комітет ради);     ревізійна комісія;     служба внутрішнього аудиту (1).     З метою  забезпечення  впевненості  акціонерів,   потенційних
інвесторів,  кредиторів  та інших заінтересованих осіб у надійному
функціонуванні   системи   внутрішнього    контролю,    підсилення
вірогідності  фінансової  інформації  товариство  має  забезпечити
проведення  незалежного  зовнішнього   аудиту   шляхом   залучення
аудиторів  (аудиторських  фірм),  які  мають  право  на проведення
аудиторської діяльності відповідно до чинного законодавства.

---------------     (1) Для  мети  цього  документа  постійно  діючий структурний
підрозділ товариства,  який здійснює функції поточного контролю за
його  фінансово-господарською  діяльністю,  умовно названо службою
внутрішнього аудиту.  Товариства не обмежені у використанні  інших
назв      цього      структурного      підрозділу      (наприклад,
контрольно-ревізійна служба).

     5.1.1. Система    внутрішнього    контролю   товариства   має
забезпечити здійснення стратегічного,  оперативного  та  поточного
контролю за його фінансово-господарською діяльністю:     а) наглядова рада (через аудиторський комітет  ради)  повинна
забезпечити  функціонування  належної  системи  контролю,  а також
здійснення  стратегічного  контролю   за   фінансово-господарською
діяльністю товариства;     З метою   ефективного   виконання   зазначених   функцій   до
компетенції ради повинні належати, зокрема, повноваження щодо:     перевірки достовірності  річної  та  квартальної   фінансової
звітності до її оприлюднення та (або) подання на розгляд загальних
зборів акціонерів;     виявлення недоліків системи контролю,  розробки пропозицій та
рекомендацій щодо її вдосконалення;     призначення та звільнення внутрішніх аудиторів;     затвердження зовнішнього аудитора (якщо  це  повноваження  не
віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів),  здійснення
контролю   за   ефективністю,   об'єктивністю   та    незалежністю
зовнішнього  аудитора,  фінансовими відносинами між товариством та
аудитором;     контролю за  усуненням  недоліків,  які були виявлені під час
проведення перевірок  ревізійною  комісією,  службою  внутрішнього
аудиту та зовнішнім аудитором.     б) ревізійна комісія повинна здійснювати оперативний контроль
за фінансово-господарською діяльністю товариства шляхом проведення
планових та позапланових перевірок;     Планові перевірки  мають  проводитися  ревізійною комісією за
підсумками фінансово-господарської діяльності товариства за рік  з
метою  подання  загальним  зборам  акціонерів висновків за річними
звітами та балансами.     Позапланові перевірки повинні проводитися ревізійною комісією
за власною ініціативою,  за рішенням загальних зборів  акціонерів,
за рішенням наглядової ради та на вимогу акціонерів, які володіють
у сукупності понад 10 відсотками голосів.     При здійсненні   покладених   на  неї  повноважень  ревізійна
комісія зобов'язана  вимагати  позачергового  скликання  загальних
зборів акціонерів у разі:     виникнення загрози суттєвим інтересам товариства;     виявлення зловживань,  вчинених  посадовими  особами  органів
товариства.     в) служба  внутрішнього  аудиту  (внутрішній аудитор) повинна
здійснювати   поточний   контроль    за    фінансово-господарською
діяльністю товариства;     Служба внутрішнього  аудиту  (внутрішній   аудитор)   повинна
відповідати за своєчасне виявлення та запобігання відхиленням, які
перешкоджають  законному  та  ефективному  використанню  майна  та
коштів  товариства.  Зокрема,  до  компетенції служби внутрішнього
аудиту повинні належати повноваження щодо:     контролю за    організацією    та   функціонуванням   системи
бухгалтерського обліку;     контролю за   відповідністю   даних   бухгалтерського  обліку
фактичній наявності активів, їх належним збереженням;     експертизи фінансової та операційної діяльності;     підготовки оглядів   діяльності   товариства   та    розробки
рекомендацій щодо підвищення її ефективності.     5.1.2. Товариство   повинно   проводити  щорічну  аудиторську
перевірку  за  участю  зовнішнього  аудитора,  який  призначається
наглядовою  радою  або загальними зборами акціонерів.  Аудиторська
перевірка  повинна  проводитись  у  відповідності  до  міжнародних
стандартів аудиту.     Товариство повинно  проводити  щорічну  аудиторську перевірку
публічної бухгалтерської звітності,  обліку  та  іншої  інформації
стосовно  фінансово-господарської  діяльності товариства.  З метою
забезпечення  належної   якості   та   об'єктивності   аудиторська
перевірка  повинна  проводитись  згідно з міжнародними стандартами
аудиту, встановленими Міжнародною федерацією бухгалтерів (IFAC).

     5.2. Особи,      які       здійснюють       контроль       за
фінансово-господарською    діяльністю   товариства,   мають   бути
незалежними  від  впливу  членів  виконавчого  органу  товариства,
власників  крупних  пакетів  акцій,  інших  осіб,  які можуть бути
заінтересованими у результатах проведення контролю.     Незалежність зовнішнього   аудитора  є  важливою  передумовою
об'єктивного та ефективного  контролю  за  фінансово-господарською
діяльністю  товариства.  Важливу  роль у забезпеченні незалежності
зовнішнього   аудитора   повинна   відігравати   наглядова    рада
товариства.   Зокрема,   рада  повинна  затверджувати  кандидатуру
зовнішнього аудитора та визначати умови договору, що укладається з
ним,  у  тому  числі  розмір оплати його послуг,  забезпечувати та
контролювати   відповідність    зовнішнього    аудитора    вимогам
незалежності  відповідно  до  чинного  законодавства.  Крім  того,
аудитор (аудиторська фірма),  який здійснює  перевірку  фінансової
звітності товариства,  не повинен одночасно (протягом того ж року)
надавати товариству інші послуги.  Товариству  доцільно  проводити
ротацію зовнішнього аудитора кожні три роки.     З метою    забезпечення    незалежності    наглядової    ради
(аудиторського  комітету  наглядової  ради)  до  її складу повинні
входити  незалежні  члени  (див.  пункти  3.1.5   та   3.1.9   цих
Принципів).  Незалежності  членів ради (аудиторського комітету) та
ревізійної комісії можна досягти шляхом:     обрання та  відкликання  членів  ради  та  ревізійної комісії
виключно  загальними  зборами  акціонерів,  а  також  затвердження
загальними         зборами    умов цивільно-правових договорів, що
укладаються з ними, і встановлення розміру їх винагороди;     установлення заборони щодо обрання членами ради та ревізійної
комісії осіб,  які мають особисті  та  (або)  сімейні  стосунки  з
головним   бухгалтером,  головою  та  членами  виконавчого  органу
товариства;     установлення заборони щодо обрання членами ревізійної комісії
осіб,  які є працівниками товариства,  його дочірніх  підприємств,
філій  та  представництв  або власниками більше 10 відсотків акцій
товариства.     Незалежність працівників     служби    внутрішнього    аудиту
(внутрішнього   аудитора)    повинна    забезпечуватися    завдяки
підпорядковуванню  її  безпосередньо  наглядовій  раді товариства.
Рада  повинна   призначати   та   звільняти   працівників   служби
внутрішнього  аудиту  та  затверджувати внутрішній документ,  який
регулює порядок її формування  та  діяльності.  Працівники  служби
внутрішнього аудиту не повинні виконувати обов'язки, які пов'язані
з безпосередньою матеріальною відповідальністю за грошові кошти та
матеріальні цінності.

     5.3. Товариство  повинно  забезпечити проведення об'єктивного
та   професійного   контролю   за   його   фінансово-господарською
діяльністю.     Товариство повинно           забезпечити           проведення
фінансово-господарського  контролю  за  його  діяльністю чесними і
відвертими  у  підході  до  виконання  своїх  обов'язків  особами,
позбавленими упередженості та суб'єктивного ставлення.  Крім того,
гарантією якісного контролю за фінансово-господарською  діяльністю
товариства є професійна компетентність осіб, які його здійснюють.     З метою забезпечення об'єктивного контролю з боку зовнішнього
аудитора  наглядова  рада  повинна створити належні умови для його
роботи,  які б виключали  можливість  тиску  на  аудитора  з  боку
заінтересованих  осіб,  та  здійснювати  контроль  за  дотриманням
зовнішнім аудитором Кодексу професійної  етики  аудиторів  України
( v0073230-98  )  під  час  виконання  ним своїх обов'язків.  Рада
повинна  забезпечити  здійснення  зовнішнього   аудиту   аудитором
(аудиторською фірмою), який має бездоганну репутацію.     З метою  забезпечення  об'єктивного   внутрішнього   контролю
товариство  повинно  встановлювати  вимоги  до  кандидатів у члени
наглядової ради, ревізійної комісії та служби внутрішнього аудиту,
які  б  сприяли  обранню  (призначенню)  до  цих  органів  осіб  з
бездоганною репутацією.  При цьому наявність в особи судимості  за
злочини проти власності,  службові чи господарські злочини є одним
із факторів,  який негативно впливає  на  її  репутацію.  З  метою
забезпечення  високого  рівня  професійної кваліфікації таких осіб
товариство  повинно  встановлювати  відповідні  вимоги  на   рівні
внутрішніх   документів.   Доцільно,   щоб   ці   особи   володіли
спеціальними знаннями у галузі бухгалтерського обліку,  фінансової
звітності  та  мали  необхідний  досвід роботи,  які б забезпечили
можливість якісного виконання ними обов'язків.

     5.4. Особи,       які       здійснюють       контроль      за
фінансово-господарською діяльністю товариства,  повинні  звітувати
про результати перевірок наглядовій раді та (або) загальним зборам
товариства.  Зовнішній аудитор повинен брати  участь  у  загальних
зборах товариства з метою надання акціонерам відповідей на питання
стосовно фінансової звітності та аудиторського висновку.     Установлені товариством правила та процедури  контролю  мають
сприяти  забезпеченню  стабільного  та  ефективного функціонування
товариства. Товариство має забезпечити створення та функціонування
надійної   системи   контролю   за   його  фінансово-господарською
діяльністю  з  метою  своєчасного  виявлення  відхилень  фактичних
результатів   його   діяльності   від   запланованих  і  прийняття
оперативних управлінських  рішень,  які  забезпечать  нормалізацію
діяльності товариства.     Документи, підготовлені за підсумками проведення  контрольних
заходів, мають бути негайно передані до ради та виконавчого органу
товариства для оперативного розгляду та реагування  на  результати
здійсненого  контролю на найближчому засіданні ради (аудиторського
комітету ради) та виконавчого органу.     Ревізійна комісія   зобов'язана   доповідати  про  результати
проведених нею  перевірок  загальним  зборам  акціонерів  та  раді
товариства  на  найближчому  її  засіданні,  що  проводиться після
здійснення  перевірки  ревізійною  комісією.  Доповідь  ревізійної
комісії  викладається  у письмовій формі та має містити інформацію
про проведені нею планові, позапланові перевірки та складені за їх
підсумками висновки,  інформацію про достовірність річного балансу
з необхідними поясненнями до  нього,  а  також  рекомендації  щодо
затвердження  його загальними зборами.  Окрім подання у письмовому
вигляді доповідь ревізійної комісії загальним зборам акціонерів та
раді  товариства також викладається головою ревізійної комісії або
його заступником в усній формі на загальних зборах  акціонерів  та
засіданні ради.     Наглядова рада  зобов'язана  оцінювати  систему  контролю  за
фінансово-господарською діяльністю   товариства,   розробляти   та
надавати загальним зборам пропозиції щодо її вдосконалення.     Доцільна участь   зовнішнього   аудитора   у   роботі  річних
загальних зборів акціонерів з метою надання акціонерам  відповідей
на питання щодо аудиторського висновку.

                     6. Заінтересовані особи

     Товариство повинно  поважати  права  та  враховувати  законні
інтереси заінтересованих осіб (тобто осіб,  які  мають  легітимний
інтерес  у  діяльності  товариства  і  до  яких передусім належать
працівники,    кредитори,    споживачі    продукції    товариства,
територіальна громада, на території якої розташоване товариство, а
також   відповідні   державні   органи   та    органи    місцевого
самоврядування)  та  активно  співпрацювати  з  ними для створення
добробуту,  робочих місць та забезпечення фінансової  стабільності
товариства.     Довгостроковий економічний  успіх  товариства  є  результатом
колективних  зусиль інвесторів,  посадових осіб органів товариства
та   інших   заінтересованих   осіб.   Співпраця   товариства   із
заінтересованими  особами  та  врахування  їх  інтересів у процесі
корпоративного   управління   сприяє    забезпеченню    фінансової
стабільності та конкурентоспроможності товариства, досягненню його
мети, а також позитивно впливає на ділову репутацію товариства.     Під заінтересованими  особами  розуміються  особи,  які мають
легітимний інтерес у діяльності  товариства,  тобто  певною  мірою
залежать від товариства або можуть впливати на його діяльність. До
заінтересованих осіб належать,  у першу чергу,  працівники (як ті,
які   є   акціонерами   товариства,  так  і  ті,  які  не  є  його
акціонерами),   кредитори,   споживачі    продукції    товариства,
територіальна громада, на території якої розташоване товариство, а
також   відповідні   державні   органи   та    органи    місцевого
самоврядування.

     6.1. Товариство  повинно  забезпечити дотримання передбачених
чинним законодавством прав та інтересів заінтересованих осіб.     Здійснюючи свою діяльність,  товариство не повинно порушувати
права заінтересованих осіб,  які зазначені  чинним  законодавством
(цивільним,  господарським,  трудовим,  про  охорону навколишнього
середовища тощо).     Крім того,    товариство    повинно    враховувати   інтереси
заінтересованих осіб при прийнятті рішень або здійсненні  дій,  що
можуть  тим  чи  іншим чином вплинути на заінтересованих осіб.  До
таких   випадків   належать,   зокрема,   реалізація   товариством
соціальних   та  екологічних  програм;  створення  робочих  місць;
формування  та  зміна  розміру  статутного  капіталу   товариства;
придбання  товариством власних акцій;  реорганізація та ліквідація
товариства.     Органом, який     забезпечує    співпрацю    товариства    із
заінтересованими особами,  має бути наглядова рада та її комітети.
Інші  органи  товариства  у  процесі  своєї діяльності також мають
враховувати та забезпечувати дотримання інтересів зазначених осіб.

     6.2. Товариство повинно  забезпечити  заінтересованим  особам
доступ  до  інформації  про товариство,  необхідної для ефективної
співпраці.     Інформаційна політика  товариства  повинна  враховувати право
заінтересованих осіб на отримання повної і достовірної  інформації
про товариство.     Заінтересованим особам   повинна   бути   надана   можливість
своєчасного отримання інформації про фінансовий стан товариства та
результати його діяльності,  про порядок управління товариством та
суттєві  факти,  що  стосуються фінансово-господарської діяльності
товариства  тощо.  У  товаристві  має  бути  розроблений   перелік
документів,  що  надається для ознайомлення заінтересованим особам
(до такого переліку слід включати,  зокрема,  статут та  внутрішні
документи товариства), та порядок ознайомлення з цим документами.

     6.3. Товариство повинно сприяти активній участі працівників у
процесі    корпоративного    управління    та    підвищенню     їх
заінтересованості в ефективній діяльності товариства.     Одним із  довгострокових  завдань  товариства   є   створення
робочих   місць   та   захист  інтересів  своїх  працівників.  Для
досягнення цього завдання товариство повинно  забезпечити  належні
умови  та  охорону  праці працівників,  а також забезпечити рівень
оплати  праці,  який  відповідає  виконаній  роботі  та   стимулює
працівників.     З метою підвищення заінтересованості працівників в ефективній
діяльності  товариства  практика  корпоративного  управління  може
передбачати,  зокрема,  прийняття  органами  товариства  рішень  з
певних питань за погодженням з представниками трудового колективу,
інформування працівників  про  прийняті  товариством  рішення,  що
можуть   зачіпати  їх  інтереси,  участь  представників  трудового
колективу у роботі наглядової ради та її комітетів.     Практика корпоративного  управління  також  може  передбачати
розповсюдження між працівниками  акцій  товариства,  розподіл  між
ними  частини  прибутку та інші заходи заохочення,  що сприятимуть
підвищенню заінтересованості працівників в  ефективній  діяльності
товариства.
Джерело:Офіційний портал ВРУ