МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
26.07.2006 N 521
{ Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерстваохорони здоров'я
N 590 ( v0590282-20 ) від 28.02.2020 }
Про затвердження Протоколівдіагностики та лікування захворювань
та травм опорно-рухового апарату у дітей
На виконання доручення Президента України від 6 березня
2003 року N 1-1/252 та з метою уніфікації вимог до обсягів і
якості надання медичної допомоги дітям із захворюваннями та
травмами опорно-рухового апарату Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Протоколи діагностики та лікування захворювань
та травм опорно-рухового апарату у дітей (далі - Протоколи):
1.1. Протокол діагностики та лікування дисплазії кульшових
суглобів та вродженого звиху стегна (додається);
1.2. Протокол діагностики та лікування природженої м'язової
кривошиї (додається);
1.3. Протокол діагностики та лікування природженої
клишоногості у дітей (додається);
1.4. Протокол діагностики та лікування плоско-вальгусної
стопи (додається);
1.5. Протокол діагностики та лікування диспластичного
спонділолістезу (додається);
1.6. Протокол діагностики та лікування хворих на сколіоз
(додається);
1.7. Протокол діагностики та лікування хворих на юнацький
кіфоз хребта, юнацький остеохондроз хребта (додається);
1.8. Протокол діагностики та лікування хвороби
Легг-Кальве-Пертеса (додається);
1.9. Протокол діагностики та лікування транзиторного синовіту
кульшового суглобу у дітей (додається);
1.10. Протокол діагностики та лікування пологового
(акушерського) паралічу руки (додається);
1.11. Протокол діагностики та лікування травматичних вивихів
у дітей (додається);
1.12. Протокол діагностики та лікування перелому лопатки
(додається);
1.13. Протокол діагностики та лікування переломів ключиці
(додається);
1.14. Протокол діагностики та лікування переломів плечової
кістки (додається);
1.15. Протокол діагностики та лікування переломів передпліччя
(додається);
1.16. Протокол діагностики та лікування переломів кісток
зап'ястя, п'ястя, кисті (додається);
1.17. Протокол діагностики та лікування переломів кісток тазу
(додається);
1.18. Протокол діагностики та лікування переломів стегнової
кістки (додається);
1.19. Протокол діагностики та лікування переломів
надколінника (додається);
1.20. Протокол діагностики та лікування переломів кісток
гомілки (додається);
1.21. Протокол діагностики та лікування переломів кісток
стопи (додається);
1.22. Протокол діагностики та лікування ушкоджень сухожиль
кисті та пальців у дітей (додається).
2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим,
начальникам Головних управлінь охорони здоров'я Дніпропетровської,
Львівської та Черкаської, управління охорони здоров'я та курортів
Вінницької, управління охорони здоров'я та медицини катастроф
Одеської та управлінь охорони здоров'я обласних державних
адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я та медичного
забезпечення Київської та управління охорони здоров'я
Севастопольської міських державних адміністрацій:
2.1. Забезпечити впровадження у діяльність закладів охорони
здоров'я Протоколів починаючи з серпня 2006 року.
2.2. Щороку до 1 січня направляти до Міністерства охорони
здоров'я України пропозиції щодо внесення змін та доповнень до
Протоколів.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника
Міністра Гайдаєва Ю.О.
Міністр Ю.В.Поляченко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування дисплазії
кульшових суглобів та вродженого звиху стегна
Код Q68 (за МКХ-10)
Класифікація:
1. Предзвих стегна - клінічно, сонографічно та
рентгенологічно визначає порушення формування кульшового суглобу,
але без порушення співвідношень між суглобовими поверхнями.
2. Підзвих стегна - незначне зміщення головки стегна
внаслідок вальгусної деформації шийки та антеторсії. Головка не
виходить за межу лімбуса. Існує первинний та вторинний підзвих
(зберігається після вправлення головки стегна).
3. Звих стегна - головка розташована поза впадиною.
Розрізняють в залежності від напрямку дислокації: - боковий або передньо-боковий; - надацетабулярний; - клубовий.
Діагностика:
1. В анамнезі матері: спадковість, аномалії розвитку матки,
несприятливий перебіг вагітності (загроза переривання, інфекційні
захворювання, прийом ліків, сіднична передлога, поперечне
положення, багатоплідна вагітність, маловоддя та багатоводдя),
патологічний перебіг пологів.
2. Дані огляду: - симптом Ортолані; - обмеження відведення стегон (в нормі у новонародженого
90 град., в 1 міс. - 80 град., до кінця 1 року - 60 град.); - асиметрія шкірних складок (сідничних, стегнових, асиметрія
статевої щілини); - симптом Пательсона; - зовнішня ротація стегна; - вкорочення кінцівки.
3. Дані сонографічного обстеження. Кульшовий суглоб вважається зрілим, якщо
кут альфа > 60 град., а кут бета < 55 град. Дисплазія:
кут альфа 59 - 43 град, а кут бета > 55 град. Підзвих:
кут альфа < 43 град., бета > 77 град. Звих - альфа < 43 град., а
кут бета > 77 град.
4. Дані рентгенографії. Рентгенограма виконується у віці 3 місяців. Кут скошеності
даху вертлугової западини в нормі дорівнює у віці 3 місяців
25,0 +- 3,5 град., у 24 міс. - 18,0 +- 3,5 град., дистанція h в
нормі становить 8-10 мм, дистанція d не більше 4 мм, лінія Шентона
в нормі правильної дугоподібної форми. Враховується наявність та
розміри ядер окостеніння голівок стегнових кісток (з'являється у
віці 3-5 міс.). Збільшення значення ацетабулярного індексу вище вікової
норми, зменшення дистанції h та збільшення дистанції d є ознаками
дисплазії кульшового суглобу.
5. Лікування вродженого звиху стегна. Консервативне лікування: - максимально ранній початок лікування забезпечує кращі
результати; - симптом Ортолані позитивний у віці до 6 місяців (свідчить
про можливість розташування голівки у вертлуговій западині) -
лікування розпочинають з фіксації ніжок у стременах Павліка, а
потім продовжують в апараті Гневковського; - симптом Ортолані негативний, лікування починають з фіксації
у стременах Павліка строком на 2 тижні. Якщо вправлення досягнуто,
то лікування продовжують в апараті Гневковського; - після 2 тижнів лікування у стременах звих не вправився, то
лікування продовжують шляхом накладання функціонального
лейкопластирного витягання; - у віці старше 6 місяців лікування вродженого звиху стегна
починається з лейкопластирного витягання. На рентгенограмі після
досягнення кута відведення стегон 180 град., голівки стегон
повинні знаходитись на рівні триангулярного хрящу, що являється
ознакою вправлення звиху. Голівка стегна пальпаторно повинна
визначатись в ділянці скарповського трикутника; - якщо в ході лікування шляхом функціонального
лейкопластирного витягання вправлення звиху досягнути неможливо,
то виконують закрите вправлення звиху стегна під загальним
знеболенням та фіксацію в гіпсовій пов'язці за Лоренсом.
Обов'язково виконують рентгеноконтроль в гіпсі; - лікування вродженого звиху стегна вважається закінченим
після отримання задовільних даних рентгенограми; - лікування вродженого звиху стегна та дисплазії кульшових
суглобів на всіх етапах проводиться сумісно з педіатром,
невропатологом та фізіотерапевтом. Дітям призначають масаж, ЛФК, електрофорез із хлористим
кальцієм, кокарбоксилазою та вітаміном C на ділянку кульшових
суглобів, ультрафіолетове опромінення, препарати вітаміну Д.
Хірургічне лікування: Хірургічне лікування застосовують по досягненню дитиною віку
1 року.
Показання для хірургічного лікування вродженого звиху стегна: - відсутність можливості закритого вправлення звиху стегна
(високий звих, виражена антеторсія та вальгусна деформація шийки,
значний ступінь недорозвинення западини); - релюксація після закритого вправлення; - встановлення діагнозу звиху у віці старше 2 років.
Типи оперативних втручань: - відкрите вправлення звиху стегна; - відкрите вправлення, що супроводжується реконструкцією
проксимального відділу стегна та даху вертлугової западини
(операція за Солтером, Хіарі, Пембертоном, девальгізуючі
деротаційні остеотомії); - паліативні операції. Дитина з вродженим звихом стегна знаходиться на диспансерному
обліку до 16 років.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
природженої м'язевої кривошиї
Код Q68.0 (за МКХ-10)
Кривошия - деформація шиї, яка характеризується неправильним
положенням голови - її нахилом убік та поверненням у протилежний
бік.
Класифікація:
I. За кількістю уражених м'язів: 1. Однобічна (правобічна чи лівобічна). 2. Двобічна.
II. За морфометричними даними: 1 ступінь: вкорочення грудинно-ключично-соскоподібного м'яза
до 2 см, кут нахилу голови у фронтальній площині до 5-8 град. 2 ступінь: вкорочення грудинно-ключично-соскоподібного м'яза
до 3 см, кут нахилу голови у фронтальній площині до 12 град. 3 ступінь: вкорочення грудинно-ключично-соскоподібного м'яза
більше ніж 3 см, кут нахилу голови у фронтальній площині більше
ніж 12 град.
Діагностика:
1. Анамнез: - Неправильне розташування плода у порожнині матки. - Пошкодження грудинно-ключично-соскоподібного м'яза під час
пологів. - Внутрішньоутробне запалення чи ішемія
грудинно-ключично-соскоподібного м'яза.
2. Дані огляду: - Припухлість та щільність, що не спаяна з підлеглими
тканинами, і натягнення грудинно-ключично-соскоподібного м'яза у
перші 7-10 діб життя дитини. - Нахил голови у бік та повернення її у протилежний. - Асиметрія шкірних складок (на ураженому боці складки
глибші). - При пальпації з 3 тижня після пологів на середній третині
грудинно-ключично-соскоподібного м'яза виявляється
щільно-еластичне утворення різної величини (1 x 1 см, 2 x 2 см),
що наростає до 6-го тижня після пологів. При чому ознак запалення
м'яких тканин над ущільненням немає. Але потрібно мати на увазі,
що після 6-го тижня життя дитини ущільнення поступово зменшується
та безслідно розсмоктується й перероджується у сполучнотканинний
тяж до 3-12-го місяця життя. - Зменшення обсягу рухів голови. - Вкорочення грудинно-ключично-соскоподібного м'яза від 2 до
3 см і більше. - Поворот голови у фронтальній площині від 5 град.
до 12 град. і більше. - Асиметрія (плагіоцефалія) і гемігіпоплазія черепа та
обличчя у 3-6 років. - Позитивний симптом Фелькера (лінії, що умовно проводять
горизонтально через усі парні точки обличчя, сходяться у просторі
на хворому боці, а ніс, рот, підборіддя знаходяться на кривій, що
вигнута у хворий бік). - Високе стояння надпліччя та лопатки на боці ураження, при
цьому змінюється форма ключиці і соскоподібного відростка,
напрямок слухового ходу. - Викривлення хребта: 1 тип - викривлення лише шийного відділу хребта. 2 тип - викривлення шийного та грудного відділів хребта. 3 тип - викривлення шийного та грудного, поперекового
відділів хребта.
При вкороченні обох грудинно-ключично-соскоподібних м'язів
голова дитини нахилена назад таким чином, що потилиця наближається
до спини, а лице обернене догори або вперед. Як правило, рухи
голови різко обмежені, переважно в сагітальній площині, шийний
відділ хребта вкорочений.
3. Дані УЗД: Сонографічне дослідження дозволяє виявити
фіброзні зміни ураженого м'яза, порівняти товщину та ехогенність
обох грудинно-ключично-соскоподібних м'язів (уражений м'яз більш
товстий ніж здоровий; ехогенність хворого м'яза підвищена).
4. Рентгенографічне дослідження недостатньо інформативне і
має значення лише для диференційної діагностики.
Диференційна діагностика: Природжену м'язову кривошию необхідно диференціювати з:
1. Набутими формами м'язової кривошиї (зміни підшкірного
м'язу, гострі та хронічні міозити грудинно-ключично-соскоподібного
м'яза, хвороба Грізеля).
2. Вродженими (хвороба Клиппеля-Фейля, клиновидні хребці,
шийні ребра) та набутими (вивих та перелом шийних хребців,
руйнування шийних хребців (туберкульоз, рак, остеомієліт,
метастази), спондилоартрит, рахіт) артрогенними і остеогенним
кривошиями.
3. Нейрогенними кривошиями (спастичний та в'ялий параліч
шийних м'язів, рефлекторна кривошия при захворюваннях
соскоподібного відростка, привушної залози, ключиці).
4. Дермо- та десмогенними кривошиями (вроджені складки шиї,
рубці після значних пошкоджень шкіри, запалень та травм глибоких
тканин).
5. Вторинними кривошиями (при запаленнях очей, вух,
лімфовузлів і т.д.). Анамнез, клініка та додаткові методи дослідження дають
можливість правильно встановити діагноз.
Лікування:
I. Консервативне: - Коригуюча укладка (дитину укладають здоровим боком до стіни
так, щоб вона повертала голову, у відповідь на дію подразників, у
бік ураженого м'яза). - Корекція ватно-марлевим "комірцем" за Шанцем. - ЛФК (нахили голови у хворий та здоровий боки), масаж
грудинно-ключично-соскоподібних м'язів (легкий і розслаблюючий
ураженого м'яза та тонізуючий здорового м'яза), трапецієподібного
м'язу та м'язів обличчя. - Фізіотерапія: парафінові аплікації та електрофорез з
йодідом калію (тільки при наявності щільно-еластичного утворення
грудинно-ключично-соскоподібного м'яза).
II. Хірургічне: оптимальний вік від 1-го до 3-х років. Але
вирішальним аргументом для переходу до цього методу лікування є
прогресування деформації на фоні повноцінного та систематичного
консервативного лікування; - уніполярна міотомія грудинно-ключично-соскоподібного м'яза
з фіксацією "комірцем" по Шанцу у положенні гіперкорекції; - біполярна міотомія грудинно-ключично-соскоподібного м'яза з
фіксацією "комірцем" по Шанцу у положенні гіперкорекції; - міопластичне подовження грудинно-ключично-соскоподібного
м'яза.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
вродженої клишоногості у дітей
Нозологічна форма шифр МКХ-10 Код за МКХ-10 Q66
Класифікація:
1. Типова вроджена клишоногість (ідіопатична ембріональна
вада розвитку нижньої кінцівки, що характеризується дисплазією та
стійкою дислокацією всіх структур стопи, особливо її середнього та
заднього відділів).
2. Позиційна вроджена клишоногість (ідіопатична фетальна вада
розвитку нижньої кінцівки, що характеризується вкороченням
м'якотканих структур по задньо-латеральній поверхні гомілки та
стопи без первинної деформації кістково-суглобового апарату).
3. Вторинна вроджена клишоногість: - неврогенна, внаслідок перинатального ураження ЦНС; - мієлодиспластична деформація (виникає внаслідок м'язової
дистонії у дітей з дізрафічним статусом); - клишоногість внаслідок вродженого ураження периферійного
нервово-м'язового апарату нижньої кінцівки (вроджене ураження
малогомілкового нерву, амніотичні перетяжки та інш.).
4. Артрогрипотична клишоногість.
Діагноз:
1. Анамнез: - чоловіча стать - спадковість - наявність супутньої ортопедичної патології.
2. Дані об'єктивного дослідження: - стопа знаходиться в патологічному положенні - ротована до
середини, відмічається підошвене згинання, приведення переднього
відділу стопи; - гіпотрофія м'язів гомілки; - наявність амніотичних перетинок, інших аномалій розвитку
стопи; - дитину обов'язково обстежують на наявність супутньої
ортопедичної патології (дисплазія кульшових суглобів, м'язова
кривошия, сколіоз).
3. Рентгенологічне обстеження: Рентгенограмма в
передньо-задній проекції (в положенні максимальної корекції варусу
стопи), в боковій проекції (в положенні максимального тильного
згинання стопи), в боковій проекції (в положенні максимального
підошвеного згинання стопи та максимальної корекції варусу).
Лікування:
1. Консервативне лікування: - починається з перших днів життя дитини; - бинтування по Фінку до 12 дня життя; - етапні лонгетно-циркулярні гонітні гіпсові пов'язки з
послідовною корекцією компонентів деформації (приведення
переднього відділу стопи, варусна деформація, еквінус стопи); - зміна пов'язок 1 раз на 2 тижні; - досягнута ступінь корекції фіксується гіпсовими пов'язками
на протязі 3-6 місяців (зміна пов'язок 1 раз в 3-4 тижні) з
послідуючим переходом на емолітинові тутори на протязі 1-2 років,
а потім ортопедичне взуття.
2. Показанням до оперативного лікування є важка ступінь
деформації, що не корегується консервативними методами. Види оперативних втручань: - радикальна операція на м'яких тканинах стопи за Зацепіним; - операції із застосуванням апаратів зовнішньої фіксації; - корегуючі остеотомії.
3. В періоді реабілітації лікування включає ЛФК, масаж,
парафінові аплікації, електростимуляцію м'язів нижньої кінцівки. Показано санаторно-курортне лікування в спеціалізованих
санаторіях (Крим, Євпаторія).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
плосковальгусної деформації стоп
Код Q66.4 (МКХ-10)
Класифікація.
1. Вроджена плосковальгусна деформація стоп супроводжується
вродженим вертикальним положенням тарану.
2. Вторинна вроджена плосковальгусна деформація стоп
зустрічається на фоні мієлодисплазії та інших захворювань ЦНС,
ускладнень травм та оперативного лікування інших ортопедичних
захворювань.
3. Ригідна плоскостопість пов'язана з різними формами
зрощення кісток предплюсни.
Діагностика.
1. Дані обстеження: - у немовлят стопа знаходиться в положенні пронації; - жирова подушка на стопі в ділянці повздовжнього зводу
створює враження плоскостопості; - стопа має форму гойдалки; - у старших дітей виявляється вальгусне відхилення п'яти
більше 5 градусів, різке сплощення повздовжнього зводу стопи,
відведення переднього відділу стопи назовні, скарги на швидку
втомлюваність та біль у стопах та м'язах гомілки.
2. Рентгенологічне обстеження.
Оцінюються наступні основні групи показників: 1. Форма, розміри та строки появи ядер окостеніння кісток
стопи. 2. Кути між вісями ядер окостеніння кісток стопи та гомілки. 3. Локалізація відносно друг друга кісток стопи. 4. Звертається увага на наявність підзвиху у суглобі Шопара. Рентгенологічне обстеження виконують одразу після виявлення
пороку.
3. Дитина обов'язково обстежується на наявність патології
кульшових суглобів, м'язової кривошиї, сколіозу. Спостерігається
педіатром та дитячим неврологом.
Лікування. Консервативне лікування. - масаж; - електростимуляція м'язів гомілки; - лікувальна фізкультура; - подокоректори та ортопедичне взуття.
Оперативне лікування виконується після досягнення дитиною
віку 1 року.
Показанням до оперативного лікування є важкі форми
плосковальгусної деформації стоп, компоненти якої не коригуються в
ході консервативного лікування.
Типи операцій: - операції на м'яких тканинах (капсулотомії, відкрита
корекція та фіксація кісток стопи в поєднанні з
сухожильно-м'язевими пересадками або без них); - операції на кістках (корегуючі остеотомії таранної та
п'яткової кісток, кісток плесни); - операції з використанням апаратів зовнішньої фіксації.
Лікування вторинних форм плосковальгусної деформації стоп. Звичайно починають з консервативних методів на фоні лікування
основної патології. У важких випадках ригідних дислокацій
виконують операції на сухожильно-капсульному апараті та операції
на кістках. У всіх випадках лікування повинно бути комплексним та
включати адекватне ортезне забезпечення.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
диспластичного спонділолістезу
Код M43.1 (МКХ-10)
Спонділолістез - це зміщення одного хребця до переду відносно
хребця, що знаходиться каудально. Диспластичний спонділолістез
характеризується анатомічною схильністю до патологічного зміщення
внаслідок аномалії будови хребців.
Класифікація за ступенями зміщення: 1 ступінь - зміщення хребця на 25% довжини верхньої
замикальної пластини хребця, який розташований нижче; 2 ступінь - зміщення хребця на 50% довжини верхньої
замикальної пластини хребця, що розташований нижче; 3 ступінь - зміщення хребця на 75% довжини верхньої
замикальної пластини хребця, що розташований нижче. 4 ступінь - зміщення хребця більше ніж на 75% довжини
верхньої замикальної пластини хребця, який розташований нижче.
Діагностика: Скарги - біль у попереку. Дані об'єктивного обстеження - зміни постави, вертикалізація
даху, "сходинка" на рівні L4-L5 остистих відростків, зменшення
нахилу вперед, парестезії, слабкість у нижніх кінцівках. Рентгенологічне дослідження: - рентгенограма поперекового відділу хребта в передньо-задній
проекції стоячи - виявлення диспластичних змін в базисному відділі
поперекового відділу хребта, симптоми "хвоста горобця" та "шапки
Наполеона". - рентгенограма поперекового відділу хребта в косій проекції
стоячи: виявлення дефекту міжсуглобової частини дужок, їх склероз,
збільшення товщини дужок. - ЯМР-томографія поперекового відділу хребта. - комп'ютерна томографія.
Консервативне лікування: Показане при спонділолізі або спонділолістезі 1 ступеню без
наявності неврологічної симптоматики та схильності до
прогресування.
1. Використання грудно-попереково-крестцового ортезу протягом
мінімум 1 року. Рентгеноконтроль 1 раз в 3 місяці.
2. Лікувальна фізкультура направлена на розвиток м'язів спини
та розтягування м'язів тулуба та нижніх кінцівок.
3. Масаж м'язів спини.
4. Фізіотерапія (електростимуляція м'язів спини,
електрофорез, магнітотерапія). Лікування вважається неефективним, якщо виникає прогресування
зміщення хребта, прогресує деформація, неврологічна симптоматика.
Оперативне лікування: Показання: - персистуючі явища неврологічної симптоматики, що не
змінюються після консервативного лікування; - прогресування деформації будь-якого ступеню; - спонділолістез 3-4 ступеню; - порушення ходи.
Методики оперативного лікування: - Фіксація транспедикулярними гвинтами та задній спонділодез. - Комбіноване транспедикулярне втручання (редукція деформації
транспедикулярною конструкцією, передній міжтіловий спонділодез
через трансперитонеальний доступ, стабілізація транспедикулярної
конструкції). - Монопортальний задній міжтіловий спонділодез з редукцією
деформаціїї транспедикулярною конструкцією. - Операція Гейна. - Фіксація in situ. - Задній міжтіловий спонділодез з редукцією деформації
транспедикулярною конструкцією та декомпресією нервових структур.
Ефективність лікування: Мінімальна - стабілізація процесу. Максимальна - досягнення анатомічної норми.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування хворих на сколіоз
Сколіоз - це захворювання всього організму людини, основним
проявом якого є деформація хребта в трьох площинах: сагітальній,
фронтальній, та горизонтальній, латеральне відхилення хребта та
ротація хребців в фронтальній площині.
Класифікація: За етіологією.
А. Неструктурний 1. Порушення постави. 2. Внаслідок різної довжини нижніх кінцівок. 3. Рефлекторний (на фоні грижі диску, спонділолістезу,
пухлини). 4. Істеричний.
Б. Структурний. 1. Ідіоматичний: - інфантильний (0-3 роки) (M41.0); - ювенільний (3-10 років) (M41.1); - підлітковий (10 років та старше) (M41.2); 2. Вроджений (Q76.3). 3. Нейром'язовий. 4. На тлі нейрофіброматозу. 5. Мезенхімальні дефекти (синдром Морфана, синдром
Елерса-Данлоса). 6. Остеохондродистрофії. 7. Післярадіаційний. 8. Вторинний після множинної реберної резекції.
За значенням кута деформації. 1-а ступінь до 10 градусів. 2-а ступінь 11-30 градусів. 3-а ступінь 31-60 градусів. 4-а більш 61 градуса.
За локалізацією. - шийний; - шийно-грудний (C7, T 1,2); - верхньо - грудний (Th 4-5); - грудний (Th 7-8); - грудно-поперековий (Th 11-12); - поперековий (l 2-3), попереково-крижевий (L4-S1).
Діагностика:
1. Анамнез-спадковість, дія зовнішніх чинників, вік початку
захворювання, наявність менструацій, наявність супутніх
захворювань, попереднє лікування.
2. Скарги на порушення постави та форми грудної клітки,
асиметрію талії, надпліч, біль у хребті, задуха та серцебиття
після фізичного навантаження, слабкість у нижніх кінцівках,
головний біль, порушення координації.
3. Дані об'єктивного обстеження: огляд шкіри, визначення
рівнів положення передньо-верхніх остей, викривлення лінії
остистих відростків, наявність реберного горба та м'язового
валика, вистояння лопатки, асиметрія трикутників талії,
декомпенсація положення тулуба, рухомість деформації (ригідна або
рухома). - Неврологічний статус: сила м'язів верхньої та нижньої
кінцівки, сухожильні та м'язові рефлекси, патологічні рефлекси. - Рентгенографія хребта: рентгенограма хребта в
передньо-задній проекції в положенні стоячи та лежачі з подальшим
вимірюванням кута викривлення за Кобом. Визначення ротації хребта
за методом Пердріолля або Наш-Мое, тест Ріссера, наявність
аномалії сегментації хребта. На рентгенограмі у боковій проекції
визначення ступеню грудного кіфозу та поперекового лордозу.
Рентгенограма в передньо-задній проекції лежачі на валику на
випуклому боці деформації. - Комп'ютерна томографія. - ЯМР-томографія при наявності неврологічного дефіциту,
підозрі на вроджений сколіоз або генетичних захворюваннях. - Спірометрія, ЕКГ, УЗД серця. - Оцінка Ca-P обміну. - Огляд невропатолога, кардіолога торакального хірурга,
генетика.
Консервативне лікування: - лікувальна фізкультура щоденно; - масаж м'язів спини; - електростимуляція м'язів хребта (10 сеансів 1 раз
на 3 місяці); - дихальна гімнастика щоденно; - медикаментозна терапія; - корсети типа Шено або Бостон показано при значенні кута
деформації від 20 градусів до 40 градусів при ознаках
незакінченого зросту або при неможливості проведення оперативного
втручання через значне порушення функції органів та систем
організму хворого. Корсет носиться 23 години на добу.
Рентген-контроль у 2 проекціях 1 раз на 3 місяці. Якщо корсет не
забезпечує коригування деформації більше 5 градусів або деформація
продовжує прогресувати протягом 6 місяців - консервативне
лікування не є ефективним; - санаторно-курортне лікування.
Оперативне лікування здійснюється закладами охорони здоров'я,
які надають високоспеціалізовану лікувально-профілактичну
допомогу. Показання для оперативного лікування: - кут деформації за Кобом більше 40 градусів (при
нейрофіброматозі та уродженому сколіозі - 30 градусів) - біль в хребті - ознаки неврологічного дефіциту або загроза його виникнення
у найближчий час.
Методи оперативного лікування: - при незакінченому зрості - предньо-боковий епфізіодез не
менш ніж на 4-5 рівнях на випуклому боці деформації та корекція; - полісегментарною конструкцією з крюками, що рухаються. - при закінченому зрості - передня мобілізація викривлення з
резекцією міжхребцевих дисків, з міжтіловим аутоспонділодезом та
корекція деформації полісегментарною конструкцією з заднім
спонділодезом; - корекція полісегментарною конструкцією та аутоспонділодез; - HALO-тракція, передня мобілізація, резекція міжхребцевих
дисків, міжтіловий аутоспонділодез, корекція полісегментарною
конструкцією, задній спнділодез; - декомпресійні оперативні втручання при наявності
неврологічного дефіциту; - екстраплевральна резекція реберного горба.
Ефективність лікування: Мінімальна - стабілізація деформації. Максимальна - досягнення анатомічної норми.
Профілактика: - своєчасне виявлення порушень постави та обміну речовин; - ранній початок лікування, включаючи корсетотерапію; - активний режим життя; - профілактика остеопенії.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
хворих на юнацький кіфоз хребта,
юнацький остеохондроз хребта
Код M42 (МКХ-10)
Юнацький кіфоз - це дугоподібне та фіксоване збільшення
кіфозу, яке частіше виникає у пубертатному періоді і
характеризується наявністю трьох основних ознак: клиноподібність
не менш ніж 5 градусів трьох центральних хребців дуги кіфозу,
зміни замикальних пластин тіл хребців у вигляді багатоконтурності
та переривчастості, грижі Шморля.
Класифікація: За значенням кута деформації: ступінь 21-30 градусів. ступінь 31-50 градусів. ступінь більше 50 градусів. За локалізацією. - грудний (верхівка деформації Th 7-9); - грудо-поперековий (верхівка деформації Th 10-12); - поперековий (верхівка деформації L 2-3).
Діагностика:
1. Скарги - на деформацію хребта, болі в хребті при
динамічних та статичних навантаженнях, порушення чутливості,
слабкість, відчуття важкості у нижніх кінцівках після динамічних
навантажень, зміну ходи.
2. Анамнез - час виявлення деформації, спадковість, характер
прогресування, попереднє лікування.
3. Дані об'єктивного обстеження: - збільшення грудного кіфозу, шийного та поперекового
лордозу; - наявність кіфозу при нахилі вперед; - обмеження рухів в грудному та поперековому відділах хребта; - контрактура грудних та клубово-поперекових м'язів, м'язів
плеч та задньої групи м'язів стегна.
4. Неврологічне обстеження проводиться в спокої та після
динамічного навантаження для виявлення транзиторного
неврологічного дефіциту.
5. Рентгенографія. - в передньо-задній та боковій проекціях оцінюють: - наявність клиноподібності в центральних хребцях
викривлення; - нерівність контурів замикальних пластинок; - зниження висоти міжхребцевих дисків; - наявність гриж Шморля; - збільшення кута кіфозу;
6. ЯМР-томографія виконується при наявності неврологічного
дефіциту або ознак компресії спинного мозку.
Консервативне лікування:
1. Лікувальна фізкультура.
2. Лікування реклінуючимим корсетами Шено або Бостон.
Показання: незакінчений ріст хребта, деформація 1-2 ступеню.
Рентгеноконтроль 1 раз в 3 місяці. Лікування корсетом неефективне, якщо деформація прогресує або
корсет не дає корекції більше 5 градусів.
3. Корекція етапним гіпсовим корсетом при незакінченому рості
хребта та мобільній деформації 3 ступеню.
4. Санаторно-курортне лікування.
Оперативне лікування: Показання: - транзиторні або стійкі неврологічні розлади; - порушення функції тазових органів; - ригідна деформація з кутом більше 60 градусів; - значний косметичний дефект. Типи оперативних втручань: - корекція деформації полісегментарною конструкцією,
спонділлодез; - передня мобілізація деформації, міжтіловий спонділодез,
корекція деформації полісегментарною конструкцією, спонділодез; - передньо-боковий епіфізіодез, корекція деформації
полісегментарною конструкцією з рухомими крюками, задній
спонділодез після закінчення росту.
Ефективність лікування: Мінімальна-стабілізація деформації. Максимальна-корекція до анатомічної норми.
Профілактика: - своєчасне виявлення порушень постави та обміну речовин; - ранній початок лікування, включаючи корсетотерапію; - активний режим життя; - профілактика остеопенії.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
хвороби Легг-Кальве-Пертеса
Код M91.1 (МКХ-10)
Класифікація:
По стадією процесу:
1. Стадія порушення кровообігу в голівці стегна.
2. Стадія компресійного або імпресійного перелому.
3. Стадія фрагментації.
4. Стадія репарації.
5. Стадія наслідків.
В залежності від обсягу ураження:
1. До 25% (передньо-центральний сегмент епіфізу).
2. Від 25 до 50% (передньо та задньоцентральний сегменти
епіфізу).
3. Від 50 до 75% (центральні та латеральні сегменти епіфізу).
4. Від 75 до 100% (субтотальний та тотальний обсяг ураження).
Діагностика:
1. Анамнез: - вік 4-13 років; - частіше хворіють хлопчики; - в 30% випадків в минулому відмічають забій ділянки суглобу; - перенесений септичний процес із ураженням кульшових
суглобів; - дисплазія кульшових суглобів.
2. Дані об'єктивного дослідження: - біль в ділянці кульшового або колінного суглобу. Біль
підсилюється в кінці дня, а вночі стихає. Відмічається підсилення
болю при навантаженні на великий вертлюг; - обмеження ротації та відведення в кульшовому суглобі; - кульгавість при ходьбі; - вкорочення кінцівки; - м'язова атрофія.
3. Рентгенологічне обстеження - рентгенограма в прямій
проекції та в положенні за Лаундштейном.
4. Сонографія кульшових суглобів.
5. Комп'ютерна томографія.
Лікування: Консервативне лікування: - розвантаження нижніх кінцівок (милиці, ліжковий режим,
лейкопластирне витягання) до періоду підтвердження інтактності
2/3 латерального стовпу епіфізу (стадія фрагментації), або
відновлення 2/3 латерального стовпу епіфізу (стадія репарації); - при наявності синовіїту лікування його за стандартними
схемами; - при 4 групі обсягу ураження центрація епіфізу за допомогою
абдукційного апарату. У пацієнтів старше 5 років центрація за
допомогою абдукційного апарату при 3 групі обсягу ураження. У
пацієнтів старше 9 років центрація епіфізу за допомогою
абдукційного апарату при 2 групі обсягу ураження; - фізіотерапія (магнітотерапія, електрофорез із
кокарбоксилазою, хлористим кальцієм та аскорбіновою кислотою); - вітамінотерапія; - дієта збагачена кальцієм; - санаторно-курортне лікування. Пацієнти 3-4 груп за обсягом
ураження підлягають санаторно-курортному лікуванню в
спеціалізованих санаторіях від 2 до 6 місяців на рік в залежності
від перебігу захворювання.
Оперативне лікування: Показаннями до оперативного лікування є ускладнений перебіг з
формуванням анатомо-функціональної децентрації (високе стояння
вертлюга, виражена привідна контрактура) у пацієнтів старше
5 років. Виконуються центруючі операції з мобілізацією та декомпресією
суглоба (корегуючі остеотомії проксимального відділу стегна, мала
операція Фосса).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування транзиторного
синовіту кульшового суглобу у дітей
Код M25.4 (за МКХ-10)
Транзиторний синовіт кульшого суглобу - запалення
синовіальної оболонки кульшового суглобу.
Класифікація перебігу хвороби:
1. Гострий початок (клініко-сонографічно виявляється значне
накопичення синовіальної рідини у порожнині суглоба, при цьому
капсула суглоба залишається майже незмінна).
2. Підгострий початок (клініко-сонографічно виявляється
помірне накопичення синовіальної рідини і незначна гіпертрофія
капсули кульшових суглобів).
3. Поступовий початок (клініко-сонографічно виявляється
збільшення відстані шийка-капсула внаслідок гіпертрофії капсули
кульшових суглобів).
Діагностика:
1. Анамнез: - перенесені інфекційні захворювання напередодні захворювання
чи травми; - виділяють три групи чинників: перенесені інфекційні
захворювання, хронічні джерела інфекції, зниження імунітету та
алергізація організму; надмірне фізичне навантаження кульшових
суглобів, нестабільність сумково-зв'язкового апарату і порушення
конгруентності кульшових суглобів.
2. Дані огляду: - Біль під час рухів та обмеження їх амплітуди. - Біль, що посилюється при внутрішній ротації стегна. - Порушення функції кульшових суглобів. - Вимушене положення кінцівки. - Кульгавість. - Зменшення об'єму м'язів при поступовому початку
захворювання.
3. Дані сонографічного обстеження: базовим методом ми
вважаємо УЗД. Цей неінвазивний метод дозволяє виявити зміни у
м'яких тканинах, збільшення відстані між шийкою і капсулою, що
говорить про наявність випоту в суглобі, проліферативні зміни
синовіальної оболонки або їх відсутність, наявності вільних тіл у
порожнині суглоба, розширення міжм'язових проміжків. Датчик
знаходиться у положенні паралельно шийці стегнової кістки,
визначають відстань між передньою поверхнею шийки стегна і
фіброзною капсулою кульшового суглоба. При укладанні датчика
паралельно пахвинній зв'язці з'являється можливість оцінити
кістково-хрящову поверхню головки стегнової кістки.
4. Рентгенографія кульшових суглобів виконується у
передньо-задній проекції та у положенні Лауенштейна. Цей метод
дозволяє з певною достовірністю виключити подібні за клінічними
ознаками захворювання (хворобу Пертеса, ревматоїдний артрит,
артрит туберкульозної етіології, остеомієліт, кісткові пухлини,
артрити іншої етіології).
5. Лабораторні дані: загальний аналіз крові з лейкоцитарною
формулою, біохімічний аналіз крові (C-реактивний білок,
ревмопроби, сероглюкоїди, білкові фракції), дослідження
гуморального та клітинного імунітету з використанням
моноклональних антитіл. Але потрібно розуміти, що лабораторні
тести, окрім імунологічний, мають допоміжне значення.
Лікування:
1. Суворе дотримання постільного режиму.
2. Витягання на шині Белера, за допомогою манжети чи клейове,
що дозволяє розвантажити кульшові суглоби. Стандартне положення
кінцівки - це згинання стегна до 140-150 град., відведення - до
105-110 град., ротація назовні - до 10-15 град.
3. Препарати, які поліпшують мікроциркуляцію (трентал,
агапурин), адаптогени (настоянка елеутерококу, відвар кропиви,
березовий сік). Локально з цією ж метою застосовують фастум-гель,
мазі бом-бенге, олфен, димексид у вікових концентраціях.
4. Фізіотерапія (магніто-лазерна терапія N 10, фонофорез з
фастум-гелем, Олфеном).
5. Призначення усередину нестероїдних протизапальних
препаратів з аналгезуючим та жарознижувальним ефектом (олфен,
диклофенак натрію, індометацин).
6. При виявленні порушень імунітету до комплексу лікування
включають системну ензимотерапію з використанням вобензиму, чи
імунотропних препаратів (тимозину, T-активіну, вілозену), які
підбирали за допомогою моноклональних антитіл.
7. Гіпосенсибілізуюча терапія (кальцію глюконат, супрастин,
тавегіл, діазолін).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
пологового (акушерського) паралічу руки
Код P14 (за МКХ-10)
Класифікація:
1. Верхній параліч руки: ураження елементів плечового
сплетення, які формуються від C-5 і C-6 спинномозкових нервів.
Клінічно проявляється порушенням рухів у плечовому суглобі
(елевації руки) і ліктьовому суглобі (згинання).
2. Нижній параліч руки: ураження елементів плечового
сплетення, що формується від C-6, C-8 спинномозкових нервів.
Клінічно проявляється порушенням рухів у ліктьовому суглобі
(пронація - супінація), кистьовому суглобі (порушення
згинання-розгинання ) і суглобах пальців.
3. Тотальний параліч руки: ураження всіх елементів плечового
сплетення, яке формується від C-5 до Th-1. Клінічно проявляється
тотальним паралічем м'язів верхньої кінцівки - рука втрачає
здатність до рухів. Порушення поверхневої чутливості (тактильної,
температурної та больової) по всіх сегментах руки.
4. Тотальний параліч може бути прегангліонарним і
постгангліонарним. Th-1. У другому випадку - локалізація
ушкодження знаходиться виключно в межах плечового сплетення -
синдром Горнера й гістамінова проба від'ємні.
Діагностика:
1. Анамнез: причинами пологового паралічу руки найчастіше є:
великий плід (маса тіла понад 4 000 г), неправильне передлежання
плода (тазове, ніжне), аномалія пологових сил (стрімкі чи в'ялі
пологи), анатомічно звужений таз, та неадекватні дії акушерського
персоналу.
2. Рука новонародженця лежить непорушною - активні та пасивні
рухи відсутні. Пасивні рухи спричиняють біль.
3. Больова чутливість (поколювання тупою голкою сегментів
руки) порушена: дитина не реагує.
4. Позитивний синдром Горнера (птоз, міаз, ендофтальм) - при
прегангліонарних ушкодженнях.
5. Електронейроміографія показує порушення провідності
нервового імпульсу в межах відповідних нервів та сегментів.
6. У випадках супутнього ушкодження шийного сплетіння -
діафрагмального нерва - виникає гостра дихальна недостатність.
Підтвердженням цього виду ушкодження є елевація діафрагми на боці
ушкодження, що виявляється при рентгенографії грудної клітки.
Лікування пологового паралічу руки:
1. В гострому періоді травми (перші 2-3 тижні після
народження) застосовують іммобілізацію кінцівки картонною шиною в
"голосуючій" позі.
2. Лікування проводять під наглядом неонатолога, ортопеда й
невропатолога. - Електростимуляція.
3. Консервативне лікування триває 2 місяці.
4. Показання для мікрохірургічного лікування: а) відсутність позитивних зрушень у відновленні рухів руки; б) рання (через 2-3 тижні після народження) атрофія м'язів та
підшкірного шару руки; в) наявність трофічних змін у ділянці нігтьових пластинок; г) супутнє ушкодження діафрагмального нерва; д) позитивний синдром Горнера.
5. Оптимальні терміни для оперативного лікування: 2-4 місяці
життя.
6. Протипоказання: важкий загальний стан, супутня
черепно-мозкова травма та її наслідки, респіраторні захворювання.
7. Характер оперативного лікування: А. мікрохірургічне втручання: - ревізія плечового сплетення; - невроліз (базове втручання); - ендоневроліз; - нейрорафія (шов); - пластика ушкоджених елементів плечового сплетення; - невротизація (прегангліонарні ушкодження). Б. Ортопедичне лікування наслідків пологового паралічу (після
року): - операція Епіскопо; - артродези суглобів (у дітей старшого віку); - відновні операції опозиції І пальця, згинання в ліктьовому
суглобі та ін.
8. Мікрохірургічне лікування проводиться у Центрі дитячої
мікрохірургії Української дитячої спеціалізованої лікарні
"Охматдит", м. Київ, вул. М. Чорновола 28/1.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
травматичних вивихів у дітей
S13 - вивих, розтягнення, перенапруженнякапсулярно-зв'язкового апарату на рівні шиї S13.1 - вивих шийного хребця S23.1 - вивих грудних хребців S33.1 - вивих поперекових хребців S33.2 - вивих крижово-клубового суглобу
та крижово-куприкового з'єднання S33.3 - вивих інших та неуточнених частин крижово-клубового
суглобу S43.0 - вивих плечового суглобу S43.1 - вивих акроміального кінця ключиці S43.2 - вивих грудинно-ключичного суглобу S53.0 - вивих голівки променевої кістки S53.1 - вивих в ліктьовому суглобі неуточнений S63.0 - вивих зап'ястку S63.1 - вивих пальців кисті S73.0 - вивих стегна S83.0 - вивих надколінника S83.1 - вивих колінного суглобу S93.0 - вивих гомілково-ступневого суглобу S93.1 - вивих пальців ступні S93.3 - вивих інших та неуточнених ділянок стопи.
Діагностика:
1. Анамнез - механізм травми найчастіше повздовжня тяга за
кінцівку, з її одночасною ротацією або непрямий удар внаслідок
падіння.
2. Дані об'єктивного дослідження: - кінцівка знаходиться у вимушеному положенні; - активні та пасивні рухи різко обмеженні через біль; - уражений суглоб деформований за рахунок зміщення суглобових
поверхонь, гемартрозу та набряку м'яких тканин; - при пальпації біль в суглобі.
3. Рентгенограма в стандартних положеннях.
Лікування:
1. Перша медична допомога включає: імобілізацію ушкодженої
кінцівки фіксуючою пов'язкою або шиною, холод на місце перелому,
при необхідності використання ненаркотичних анальгетиків у вікових
дозах.
2. Консервативне лікування: - закрите вправлення звиху під загальним знеболенням з
послідуючою іммобілізацією гіпсовою лонгетою або фіксуючою
пов'язкою. При вивихах стегна іммобілізація лейкопластирним
витягуванням на шині Беллера. Рентгеноглогічний контроль; - при наявності супутнього напруженого гемартрозу пункція
суставу; - фізіотерапевтичне лікування (електрофорез з новокаїном та
хлористим кальцієм, магнітотерапія).
3. Оперативне лікування показано при: - вивихах, які неможливо вправити закритим шляхом; - вивихах, що супроводжуються відривними переломами; - вивихах, що супроводжуються травмою судин та нервів; - відкритих вивихах. При оперативному втручанні проводиться відкрите вправлення
вивиху, репозиція уламків кісток та їх фіксація ( при наявності
супутнього відривного перелому), відновлюється цілісність
зв'язочного та капсульного апарату.
4. Реабілітаційне лікування включає ЛФК, масаж, фізіотерапію
(електрофорез з новокаїном, хлористим кальцієм, магнітотерапію).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування перелому лопатки
Код S42.1 (МКХ-10)
Класифікація. За анатомічною локалізацією. - перелом тіла лопатки або ості; - перелом акроміального відростка; - перелом шийки; - перелом в ділянці суглобової западини; - перелом дзьобоподібного відростка.
Діагностика:
1. Анамнез: механізм травми - прямий удар в ділянку лопатки
або падіння на неї, непрямий - падіння на приведене плече або
лікоть.
2. Дані об'єктивного обстеження: - при переломі тіла або ості лопатки відмічається біль в
ділянці перелому, над місцем ушкодження набряк та крововилив.
Ушкоджена кінцівка приведена то тулуба, при спробі відведення біль
посилюється; - при переломі акроміального відростка лопатки наявний
локальний біль, що підсилюється при напруженні дельтоподібного
м'яза; - при переломі шийки лопатки відмічається біль в ділянці
перелому, приведення кінцівки, виражене обмеження рухів в ділянці
суглобу через біль. При переломі із зміщенням порушується форма
суглобу; - при переломах суглобової западини відмічається біль в
ділянці перелому, виражене обмеження рухів, при нижньому крайовому
переломі відмічається слабкість трьохгавого м'язу; - при переломах дзьобоподібного відростка наявний біль при
пальпації попереду дзьобоподібного відростка, що підсилюється при
приведенні та згинанні ліктьового суглобу. Рентгенографія виконується в двох стандартних проекціях -
передньо-задній та боковій. Можлива додаткова аксіальна проекція.
Лікування:
1. Перша медична допомога включає: імобілізацію ушкодженої
кінцівки фіксуючою пов'язкою, холод на місце перелому, при
необхідності використання ненаркотичних анальгетиків у вікових
дозах.
2. Консервативне лікування показане при всіх видах переломів
лопатки без зміщення уламків. Проводиться імобілізація пов'язкою
Дезо із валиком в пахвинній западині.
3. При переломах шийки лопатки без зміщення уламків,
переломах акроміального та дзьобоподібоного відростків з незначним
зміщенням уламків, кінцівку фіксують відвідною шиною або гіпсовою
тораконбрахіальною пов'язкою. Плече відводять на 80-90 градусів,
відхиляють назад від вісі надпліччя на 10-15 градусів.
4. При переломах шийки лопатки зі зміщенням уламків,
репозицію здійснюють за допомогою скелетного витягу на відвідній
шині. Спицю проводять крізь ліктьовий відросток. Положення уламків
контролюють клінічно та за допомогою рентгенограми.
5. Оперативне лікування показано при переломах, що
супроводжуються значним зміщенням уламків, яке неможливо усунути
консервативно. Виконується відкрита репозиція уламків з фіксацією
спицями або пластинами. Імобілізація гіпсовою торако-брахіальною
пов'язкою на 4-5 тижнів в залежності від віку дитини.
6. Реабілітаційне лікування включає ЛФК, масаж верхньої
кінцівки, фізіотерапію (електрофорез з новокаїном, магнітотерапію,
парафінові аплікації).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування переломів ключиці
Код S42.0 (МКХ-10)
Класифікація: За локалізацією.
1. Перелом в медіальній третині (із звихом або без в
стернально-ключичному суглобі).
2. Перелом в середній третині.
3. Перелом в латеральній третині: - без зміщення уламків та пошкодження оточуючих зв'язок; - із зміщенням уламків та пошкодженням
дзьобоподібно-ключичної зв'язки; - з пошкодженням суглобової поверхні акроміально-ключичного
суглобу.
Діагностика:
1. Анамнез: механізм травми частіше непрямий - падіння на
зовнішню ділянку плеча, або прямий - безпосередній удар в ділянку
ключиці.
2. Огляд: - вкорочення та деформація ушкодженої ключиці; - плече приведене до тулуба; - плечовий суглоб на боці перелому розташований нижче; - рухи верхньої кінцівки обмежені та болючі; - при ушкодженні ключично-стернального або
ключично-акроміального суглобів - їх деформація, позитивний
"симптом клавіши".
3. При переломах ключиці в середній третині можливе
пошкодження судинно-нервового пучка, підключичних судин. При
підозрі на ушкодження судин рекомендована внутрішньовенна
ангіографія.
4. Рентгенографія в передньо-задній та при необхідності в
аксіальній проекціях.
Лікування:
1. Перша медична допомога включає: імобілізацію ушкодженої
кінцівки фіксуючою пов'язкою, холод на місце травми, ненаркотичні
анальгетики у віковій дозі.
2. Основним є консервативний шлях лікування.
3. У новонароджених та дітей першого року життя верхня
кінцівка фіксується в положенні приведення до тулуба марлевою
пов'язкою. При наявності зміщення репозиція не проводиться.
4. При переломах ключиці імобілізація проводиться пов'язкою
Дезо або восьмиподібною пов'язкою. При наявності зміщення під
кутом можлива репозиція уламків під місцевим знеболенням з
обов'язковим рентгеноконтролем.
5. Оперативне лікування застосовується при наявності
наступних показань: - значне зміщення відламків, збереження якого, призведе до
порушення функції та анатомічної форми ключиці; - ушкодження судин та нервів; - відкритий перелом ключиці. Базовим оперативним втручанням є відкрита репозиція уламків з
фіксацією спицями Кіршнера, Іллізарова, пластинами або серкляжами.
6. Реабілітаційне лікування включає ЛФК, масаж верхньої
кінцівки, фізіотерапію (електрофорез з новокаїном, магнітотерапію,
парафінові аплікації).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
переломів плечової кістки
S42.2 Перелом проксимального кінця плечової кістки S42.3 Перелом діафізу плечової кістки S42.4 Перелом дистального кінця плечової кістки
Класифікація:
1. Переломи проксимального кінця плечової кістки: - переломи хірургічної шийки; - переломи анатомічної шийки; - епіфізіоліз; - остеоепіфізіоліз; - перелом великого бугорка; - перелом малого бугорка.
2. Перелом діафізу плечової кістки.
3. Переломи дистального кінця плечової кістки: - надвиросткові переломи; - черезвиросткові переломи; - переломі виростків; - переломи над виростків.
Перелом проксимального кінця плечової кістки.
Діагностика:
1. Анамнез: механізм травми прямий - удар (падіння) на
зовнішню поверхню плеча або непрямий - падіння на пряму руку.
2. Дані об'єктивного обстеження: - біль в ділянці плечового суглобу; - деформація плечового суглобу за рахунок набряку, гематоми
та зміщення уламків; - обмеження активних та пасивних рухів в плечовому суглобі,
особливо відведення; - локальний біль при пальпації та при осьовому навантаженні; - ознаки можливого супутнього ураження судин та нервів
пахвинної ділянки, плечового сплетення, розриву ротаційної
манжети, звиху плеча.
3. Рентгенографія в передньо-задній та аксиальній проекціях.
Лікування: Перша допомога включає імобілізацію ушкодженої кінцівки
транспортною шиною або косинкою, холод на місце травми,
ненаркотичні анальгетики. Консервативне лікування показано: - при переломах без зміщення та переломах із припустимим
зміщенням відламків. Імобілізацію виконують гіпсовою лонгетою
голівок п'ясних кісток до здорової лопатки з клиноподібним валиком
в пахвинній ділянці в положенні відведення плеча до 40-45 градусів
і згинання від фронтальної осі на 30 градусів; - при переломах із зміщенням (кутове зміщення більше
45 градусів) відламків виконують закриту репозицію під загальним
знеболенням. Іммобілізація гіпсовою лонгетою до здорової лопатки з
клиноподібним валиком. Оперативне лікування показано при: - ушкодження судинно-нервового пучка; - відкритий перелом; - оскольчастий переломовивих; - інтерпозиція м'яких тканин між відламками (найчастіше довга
голівка двоглавого м'язу плеча); - вторинне зміщення уламків. Базовим оперативним втручанням є відкрита репозиція відламків
з фіксацією спицями Кіршнера.
Перелом діафізу плечової кістки.
Діагностика:
1. Анамнез: механізм травми прямий - удар в ділянку діафізу
плечової кістки або непрямий - падіння на пряму руку або лікоть.
2. Дані об'єктивного дослідження: - деформація плеча за рахунок набряку, гематоми та зміщення
уламків; - вкорочення плеча; - біль в ділянці перелому; - позитивній симптом осьового навантаження; - патологічна рухливість уламків; - симптоми ураження плечової артерії або вени, серединного,
ліктьового або променевого нерву.
3. Рентгенографія в стандартних положеннях.
Лікування: Перша допомога включає імобілізацію ушкодженої кінцівки
транспортною шиною або косинкою, холод на місце травми,
ненаркотичні анальгетики. Консервативне лікування показано: - переломи без зміщення уламків або з припустимим зміщенням.
Іммобілізацію виконують гіпсовою лонгетою до здорової лопатки від
голівок п'ясних кісток. - при переломах зі зміщенням уламків виконують закриту
репозицію під загальним знеболенням. Імобілізацію виконують
гіпсовою лонгетою до здорової лопатки від голівок п'ясних кісток. Оперативне лікування показано: - при наявності ознак ушкодження судинно-нервового пучка; - інтерпозиція м'яких тканин, яку неможливо усунути
консервативно; - відкриті та багатооскольчасті переломи; - нестабільні переломи. Виконують наступні види втручань: - відкрита репозиція з фіксацією пластиною або серкляжем; - апарати зовнішньої фіксації.
Переломи дистального кінця плечової кістки.
Діагностика:
1. Анамнез: механізм травми непрямий - падіння на витягнуту
розігнуту руку або прямий - удар в ділянку ліктьового суглобу.
2. Дані об'єктивного дослідження: - різко обмежені рухи в ліктьовому суглобі; - деформація ліктьового суглобу за рахунок набряку, гематоми
та зміщення уламків; - болючість при пальпації; - симптоми супутнього ураження плечової артерії, серединного
нерву, ліктьового нерву, звиху кісток передпліччя, перелому
голівки променевої кістки.
3. Рентгенографія в двох проекціях.
Лікування: Перша допомога включає імобілізація ушкодженої кінцівки
транспортною шиною або косинкою, холод на місце травми,
ненаркотичні анальгетики. Консервативне лікування показано: - при переломах без зміщення уламків і з припустимим
зміщенням уламків. Імобілізація від голівок п'ясних кісток до
здорової лопатки; - при переломах зі зміщенням уламків виконують закриту
репозицію під загальним знеболенням. Імобілізація від голівок
п'ясних кісток до здорової лопатки. Оперативне лікування показане при: - наявності ознак ушкодження судинно-нервового пучка; - відкритих переломах; - переломи із зміщенням уламків, яке не вдалося усунути
шляхом закритої репозиції; - переломи медіального надвиростку, блоку та головки плечової
кістки із зміщенням уламків. Базове оперативне втручання - відкрита репозиція з фіксацією
спицями Кіршнера. Реабілітаційне лікування включає ЛФК, масаж верхньої
кінцівки, фізіотерапію (електрофорез з новокаїном,
магнітотерапію).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
переломів кісток передпліччя
S52 - перелом кісток передпліччя S52.0 - перелом проксимального кінця ліктьової кістки S52.1 - перелом проксимального кінця променевої кістки S52.2 - перелом тіла ліктьової кістки S52.3 - перелом тіла променевої кістки S52.4 - поєднаний перелом діафізів ліктьової та променевої
кістки S52.5 - перелом нижнього кінця променевої кістки S52.6 - поєднаний перелом нижніх кінців ліктьовоїта променевої кісток S52.7 - множинні переломи кісток передпліччя S52.8 - перелом інших відділів кісток передпліччя S52.9 - перелом невідміченої локалізації кісток передпліччя.
Класифікація переломів кісток передпліччя.
1. Переломи проксимального відділу кісток передпліччя: 1) Перелом ліктьового відростку. 2) Перелом голівки та шийки променевої кістки. 3) Епіфізіолізи та остеоепіфізіолізи голівки та шийки
променевої кістки. 4) Переломи вінечного відростку.
2. Переломи діафізу. 1) Переломи променевої кістки; 2) Переломи ліктьової кістки; 3) Поєднані переломи ліктьової та променевої кісток.
3. Переломи дистального відділу передпліччя. 1) Розгинашльний тип (перелом Коліса); 2) Епіфізіоліз дистального епіфізу променевої кістки; 3) Згинальний тип (перелом Сміта); 4) Дорсальний крайовий перелом дистального епіфізу променевої
кістки; 5) Переломи шилоподібних відростків.
Діагностика.
1. Анамнез - механізм травми прямий (удар або падіння на
передпліччя та непрямий (падіння на витягнуту розігнуту руку).
2. Дані об'єктивного дослідження: - кінцівка в ділянці перелому деформована за рахунок набряку
м'яких тканин або зміщення уламків. - обмеження рухів в ліктьовому або променево-зап'ястному
суставі (в залежності від локалізації перелому)- біль при пальпації та осьовому навантаженні.
3. Рентгенограмма у прямій та боковій проекціях.
Лікування.
1. Перша медична допомога включає іммобілізацію ушкодженої
кінцівки фіксуючою пов'язкою або шиною, холод на місце перелому,
ненаркотичні анальгетики в вікових дозах.
2. Консервативне лікування показано: - при переломах без зміщення уламків або з припустимим
зміщенням (імобілізацію виконують гіпсовою лонгетою від голівок
п'ястних кісток до верньої третини плеча); - при переломах із зміщенням уламків виконують закриту
репозицію уламків під місцевою анестезією або загальним
знеболюванням. Іммобілізація гіпсовою лонгетою від голівок
п'ястних кісток до верхньої третини плеча.
3. Оперативне лікування показано при: - переломи із зміщенням уламків, яке неможливо усунути шляхом
закритої репозиції; - відкритий перелом; - перелом, що супроводжується травмою судин або нервів.
Види оперативних втручань: - відкрита репозиція з фіксацією спицями Кіршнера, стержнями
Богданова або металевими пластинами. - позавогнищевий остеосинтез за допомогою апаратів зовнішньої
фіксації.
8. Реабілітаційне лікування включає ЛФК, масаж верхньої
кінцівки, фізіотерапію (електрофорез з новокаїном та хлористим
кальцієм, магнітотерапію).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування переломів
кісток зап'ястя, п'ястя, кисті
S62 - перелом на рівні зап'ястя та кисті S62.0 - перелом на рівні човноподібної кістки S62.1 - перелом інших кісток зап'ястя S62.2 - перелом першої п'ясної кістки S62.3 - перелом інших кісток п'ястя S62.4 - множинні переломи п'ясткових кісток S62.5 - перелом великого пальця кисті S62.6 - перелом інших пальців кисті S62.7 - множинні переломи пальців S62.8 - переломи інших та неуточнених частин зап'ястку та
кисті
Класифікація:
1. ПЕРЕЛОМИ КІСТОК КИСТІ. 1) Переломи дистальних фаланг. А. Позасуглобові переломи. Б. Внутрішньосуглобові відривні переломи тильної поверхні. В. Внутрішньосуглобові відривні переломи долонної поверхні. 2) Переломи середніх та проксимальних фаланг. А. Позасуглобові переломи діафізу проксимальної фаланги. Б. Позасуглобові переломи діафізу середньої фаланги. В. Позасуглобові переломи проксимальної фаланги. Г. Внутрішньосуглобові переломи середньої фаланги. 3) Переломи II-V п'ясних кісток. А. Переломи головки. Б. Переломи шийки. В. Переломи діафізу. Г. Переломи основи. 4) Переломи першої п'ясної кістки. А. Позасуглобові переломи основи та діафізу. Б. Внутрішньосуглобові переломи основи.
2. ПЕРЕЛОМИ КІСТОК ЗАП'ЯСТЯ. 1) переломи човноподібної кістки. А. Переломи середньої третини. Б. Переломи проксимальної третини. В. Переломи дистальної третини. Г. Переломи бугорку. 2) Переломи трьохгранної кістки А. Відщеплений перелом тильної поверхні. Б. Поперечний перелом. 3) Перелом полулунної кістки. 4) Перелом головчастої кістки. 5) Перелом гачкоподібної кістки. А. Перелом дистальної суглобової поверхні. Б. Перелом гачка. В. Відривний перелом. 6) Перелом кістки - трапеції А. Вертикальний перелом Б. Оскольчатий перелом В. Відривний перелом 7) Перелом горохоподібної кістки А. Відривні переломи Б. Поперечний перелом В. Оскольчатий перелом.
Діагностика:
1. Анамнез: механізм травми прямий удар (або падіння) на
кисть, непрямий - падіння на витягнуту розігнуту руку.
2. Дані об'єктивного дослідження: - травмована ділянка деформована за рахунок набряку,
гематоми, зміщення уламків; - активні та пасивні рухи в суглобах обмежені через біль; - локальний біль при пальпації.
3. Рентгенографія в прямій та боковій проекціях. При
необхідності використовують додаткові проекції або метод
порівняльної рентгенографії.
Лікування:
1. Перша медична допомога включає: імобілізацію ушкодженої
кінцівки фіксуючою пов'язкою або шиною, холод на місце перелому,
при необхідності використання ненаркотичних анальгетиків у вікових
дозах.
2. Консервативне лікування: - при переломах без зміщення уламків або з припустимим
зміщенням. Імобілізацію виконують гіпсовою лонгетою від кінчиків
пальців до верхньої третини передпліччя (в залежності від
локалізації переломів). - при переломах із зміщенням уламків виконують закриту
репозицію під місцевим або загальним знеболенням. Імобілізацію
виконують гіпсовою лонгетою від кінчиків пальців до верхньої
третини передпліччя в залежності від локалізації переломів.
3. Оперативне лікування показане при: - ушкодженні судин або нервів; - відкритих переломах; - оскольчатих переломах; - інтерпозиції м'яких тканин; - переломи із зміщенням уламків, яке не вдалося усунути
шляхом закритої репозиції; - вторинне зміщення уламків.
4. Оперативні втручання: - відкрита репозиція уламків кісток з фіксацією спицями
Кіршнера, серкляжем; - використання апаратів зовнішньої фіксації.
5. Реабілітаційне лікування включає ЛФК, масаж, фізіотерапію
(електрофорез з новокаїном та хлористим кальцієм, магнітотерапію).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування переломів кісток тазу
Класифікація: - Крайові (ізольовані) переломи кісток тазу, що не приймають
участі у створенні тазового кільця (переломи гребня й крила
здухвинної кістки (S32.3), апофізеоліз передньо-верхнього,
задньо-нижнього остяків здухвиної кістки (S32.3), аофізеолізи
апофізу сідничної кістки (S32.8), переломи крижа (S32.1), перелом
куприка (S32.2). - Переломи кісток тазового кільця без порушення його
безперервності (одно- або двобічні переломи лобкових (S32.5) або
сідничних кісток (S32.8), переломи лобкової кістки з одного боку,
а сідничної з іншого (S32.7). - Переломи тазового кільця з порушенням його безперервності
(одно- або двобічні переломи лобкової та сідничної кісток, розрив
симфізу (S33.4), повздовжній або діагональний перелом здухвинної
кістки, розрив крижово-здухвинного зчленування (S33.6),
вертикальний перелом крижа (S32.1), подвійний вертикальний перелом
кісток тазу (Мальгеня, Вуальм'є, Нідерма) (S32.7). - Переломи вертлюгової западини (перелом карю западини, її
дна, що може супроводжуватись центральним звихом стегна) (S32.4). - Переломи кісток тазу, що поєднуються з пошкодженням органів
тазу (S37.7).
Діагностика:
1. Анамнез: пошкодження наступає в результаті важкої травми
(автовипадок, падіння з висоти та ін.).
2. Дані об'єктивного дослідження: - хворий не може стати на ноги або ходити внаслідок болю та
порушення біомеханіки тазового поясу; - деформація тазу, наявність локального набряку, гематоми; - позитивний симптом "прилиплої п'яти"; - біль при пальпації, при рухах в кульшових суглобах,
обережному стисненню (симптом Вернейля) або розведенні тазу з обох
боків за крила здухвинних кісток (симптом Ларрея).
3. Рентгенографія в передньо-задній та боковій проекціях. При
необхідності рентгенограма в спеціальних укладках або комп'ютерна
томографія.
4. Необхідна консультація хірурга та гінеколога при підозрі
на ушкодження тазових органів, а також аналіз сечі, аналіз крові,
УЗД, обстеження per rectum, per vaginum при можливості).
Лікування:
1. Консервативне лікування показано при переломах без
зміщення та неускладнених переломах та включає: - знаходження на щиті в спеціальному гамаку (при розриві
симфізу), або в положенні "жаби"; - при неускладнених переломах вертлюгової западини
використовують скелетне витяжіння.
2. Оперативне лікування показано при значному зміщенні
уламків, розриві симфізу з значним зміщенням, розрив
крижово-здухвинного зчленування із значним розходженням, переломи
тазу із порушенням цілісності тазового кільця, переломи
вертлюгової западини з центральним звихом стегна, поєднані
ураження тазових органів.
Методики оперативного лікування: - відкрита репозиція з фіксацією гвинтами, пластинами,
стержнями, проволокою; - апарати зовнішньої фіксації.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування
переломів стегнової кістки
Код S72 (МКХ-10)
S72.0 - перелом шийки стегнової кістки S72.1 - черезвертлюжний перелом S72.2 - підвертлюжний перелом S72.3 - перелом тіла стегнової кістки S72.4 - перелом дистального кінця стегнової кістки S72.7 - множинні переломи стегнової кістки S72.8 - переломи інших частин стегнової кістки S72.9 - перелом стегнової кістки неуточненої локалізації
Класифікація:
1. Анамнез: прямий або непрямий удар великої сили
(автовипадок, падіння з висоти та ін.).
2. Дані об'єктивного дослідження: - хворий не може стати на ноги та ходити через біль в ділянці
травми; - зовнішня ротація стопи; - деформація стегна за рахунок зміщення уламків, набряку
м'яких тканин, гематоми; - позитивний симптом "прилиплої п'яти"; - при пальпації локальний біль та крепітація в ділянці
перелому; - біль при рухах та повздовжньому навантаженні на стегно.
3. Рентгендіагностика. - рентгенограма в передньо-задній та боковій проекціях; - в положенні за Лаундштейном, Імхойсером та інш.; - комп'ютерна томографія.
Лікування:
1. Перша допомога включає протишокові заходи, іммобілізацію
шинами та холод на місце травми.
2. Консервативне лікування: - у дітей до 3 років використовується лейкопластирне нашкірне
витяжіння на шині Беллера або балканській рамі; - скелетне витяжіння використовується у дітей старше 3 років. Маса грузу вздовж стегна становить 10% від маси дитини. - при досягненні достатньої консолідації та задовільному
стоянні уламків дитину переводять в кокситну гіпсову пов'язку.
3. Оперативне лікування. Показання до оперативного лікування: - неможливість усунути зміщення уламків консервативними
методами; - відкритий перелом стегна. Методики оперативного лікування: - відкрита репозиція фіксацією спицями, шурупами, стержнями,
пластинами; - застосування апаратів зовнішньої фіксації. Реабілітаційне лікування: ЛФК, масаж, фізіотерапія.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування переломів надколінника
Код S83 (МКХ-10)
Класифікація:
1. За напрямком лінії перелому. - Поперечні. - Вертикальні. - Багатооскольчасті.
2. Відкриті або закриті.
3. Без зміщення уламків або із зміщенням.
Діагностика:
1. Анамнез: найчастіше перелом надколінника наступає
внаслідок падіння на зігнуте коліно або внаслідок безпосереднього
удару.
2. Дані об'єктивного обстеження: - хворий не ходить або взагалі не може стати на ноги; - колінний суглоб збільшений в розмірах; - наявність гемартрозу; - локальний біль та крепітація уламків при пальпації; - обмеження рухів в колінному суглобі.
3. Рентгенограма в стандартних положеннях.
Лікування:
1. Консервативне лікування показано при переломах
надколінника без зміщення уламків. - Імобілізація гіпсовою лонгетою від підсідничної складки до
гомілково-ступневого суглобу. - при наявності гемартрозу пункція колінного суглобу.
2. Оперативне лікування показано при переломах із зміщенням
уламків надколінника. Методики оперативного лікування: - відкрита репозиція з фіксацією спицями або проволокою; - апарати зовнішньої фіксації.
3. Реабілітаційне лікування включає ЛФК, масаж м'язів нижньої
кінцівки, електрофорез із новокаїном та хлористим кальцієм,
магнітотерапія).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування переломів кісток гомілки
S82.1 - перелом проксимального відділу великогомілковоїкістки S82.2 - перелом діафізу великогомілкової кістки S82.3 - перелом дистального відділу великогомілкової кістки S82.4 - перелом малогомілкової кістки S82.5 - перелом медіальної щиколотки S82.6 - перелом латеральної щиколотки S82.7 - множинні переломи кісток гомілки
Класифікація: За локалізацією: - перелом верхнього епіметафізу великогомілкової кістки
(перелом міжвиросткового випину або епіметафізу на рівні
горбистості великогомілкової кістки); - перелом діафізу кісток гомілки (великогомілкової та
малогомілкової на рівні верхньої, середньої або верхньої третини); - перелом нижнього епіметафізу кісток гомілки
(остеоепіфізіоліз дистального епіфізу великогомілкової кістки,
епіфізіолізи та остеоепіфізіолізи внутрішньої та зовнішньої
щиколоток).
Діагностика:
1. Анамнез - травма внаслідок падіння або удару, різкого
скручування гомілки при падінні на бік.
2. Дані об'єктивного дослідження: - хворий не може стати на ногу або не може ходити; - деформація гомілки за рахунок набряку, гематоми, зміщення
уламків; - локальний біль при пальпації та біль при повздовжньому
навантаженні; - при внутрішньосуглобових переломах - гемартрози.
3. Рентгенодіагностика. - Рентгенологічне обстеження в стандартних проекціях. - Комп'ютерна томографія.
Лікування:
1. Перша медична допомога включає: імобілізацію ушкодженої
кінцівки за допомогою фіксуючої пов'язки або шини, холод на місце
травми, ненаркотичні анальгетики у віковій дозі.
2. Консервативне лікування. - при переломах без зміщення уламків імобілізація проводиться
гіпсовими пов'язками з фіксацією суміжних суглобів; - при переломах із зміщенням уламків проводиться закрита
репозиція під загальним знеболенням з послідуючою імобілізацією
гіпсовою пов'язкою; - фізіотерапевтичне лікування направлення на зменшення
набряку - електрофорез з новокаїном та хлористим кальцієм,
магнітотерапія; - обов'язкова контрольна рентгенограма на 7-10 день після
травми.
3. Оперативне лікування. Показання для оперативного лікування: - переломи із зміщенням уламків, яке неможливо усунути шляхом
закритої репозиції; - вторинне значне зміщення уламків; - відкриті переломи; - багатооскольчасті переломи кісток гомілки. Методики оперативного лікування: - відкрита репозиція уламків з фіксацією спицями, стержнями,
шурупами та металевими пластинами; - використання апаратів зовнішньої фіксації.
4. Реабілітаційне лікування включає ЛФК, масаж, фізіотерапію.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування переломів кісток стопи
Код S92
S92.0 - переломи п'яточної кістки (проникаючіабо непроникаючі у суміжні суглоби) S92.1 - переломи таранної кістки S92.2 - переломи кісток передплесни (діафізу, голівки,
основи) S92.3 - переломи кісток плесни S92.4 - переломи великого пальця ступні S92.5 - преломи інших пальців стопи S92.7 - множинні переломи стопи S92.9 - переломи стоп, неуточнені
Діагностика.
1. Анамнез: механізм травми - прямий удар по стопі або
падіння на стопу.
2. Дані об'єктивного дослідження: - порушення опорної функції стопи - травмована ділянка стопи деформована за рахунок гематоми,
набряку та зміщення уламків - біль при пальпації в ділянці перелому
3. Рентгенографія в стандартних положеннях.
4. Комп'ютерна томографія при переломах п'яточної або
таранної кістки).
Лікування
1. Перша медична допомога включає: іммобілізацію ушкодженої
кінцівки фіксуючою пов'язкою або транспортною шиною, холод на
місце травми, ненаркотичні анальгетики.
2. Консервативне лікування показано: - при переломах без зміщення уламків або з припустимим
зміщенням. Іммобілізацію виконують гіпсовою лонгетою. - при переломах із зміщенням уламків проводиться закриті
репозиція під загальним або місцевим знеболюванням.
3. Оперативне лікування. Показання для оперативного лікування: - переломи із зміщенням уламків, яке неможливо усунути шляхом
закритої репозиції; - переломи кісток стопи, що супроводжуються травмою судин,
нервів, сухожиль; - відкриті переломи.
Використовуються наступні методики: - відкрита репозиція з фіксацією спицями Кіршнера або
металевих пластин - апарати зовнішньої фіксації.
4. Реабілітаційне лікування включає ЛФК, масаж нижньої
кінцівки, фізіотерапію (електрофорез з новокаїном та хлористим
кальцієм, магнітотерапію).
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ МОЗ України
діагностики та лікування ушкоджень сухожиль
кисті та пальців у дітей
Код S66 (МКХ-10)
S66.0 - травма довго м'язу згинача та сухожилка великогопальця на рівні зап'ястка та кисті. S 6.1 - травма м'язу - згинача та сухожилка інших пальців
на рівні зап'ястка та кисті. S66.2 - травма м'язу розгинача та сухожилка великого пальця
на рівні зап'ястка та кисті. S66.3 - травма м'язу розгинача та сухожилка на інших пальцях
на рівні зап'ястка та кисті S66.4 - травма власного м'язу та сухожилля великого
пальця на рівні зап'ястка та кисті S66.5 - травма власних м'язів та сухожилків інших пальців
на рівні зап'ястка та кисті S66.6 - травма декількох згинальних м'язів та сухожилків
на рівні зап'ястка та кисті S66.7 - травма декількох розгинальних м'язів та сухожилків
на рівні зап'ястка та кисті S66.8 - травма інших м'язів та сухожилків на рівні зап'ястку
та кисті S66.9 - травма неуточечних м'язів та сухожилків на рівні
зап'ястку та кисті
Класифікація:
1. Гострі ушкодження (до 7 діб після травми).
2. Застарілі ушкодження.
3. Ушкодження сухожиль згиначів (розгиначів) пальців кисті в
залежності від зони пальця чи кисті.
4. Ізольовані ушкодження сухожиль.
5. Сполучені ушкодження сухожиль (з нервами та судинами).
6. Ушкодження сухожиль згиначів (розгиначів) відповідно до
механізму травми (різані, розтрощені, відірвані, з наявністю
кісткового фрагмента, з дефектом сухожильної тканини).
Діагностика:
1. При ушкодженні сухожилля глибокого згинача (довгого
згинача 1 пальця) порушено ізольоване згинання нігтьової фаланги
пальця.
2. При ушкодженні сухожилля поверхневого згинача порушено
ізольоване згинання середньої фаланги пальця.
3. При ушкодженні сухожилля розгинача порушене розгинання
різних фаланг пальця залежно від рівня ушкодження.
4. При сполучених ушкодженнях сухожиль та нервів - порушення
в зонах автономної іннервації відповідних нервів та порушення
функції коротких м'язів кисті залежно від ушкодженого нерва.
5. При неможливості чи непереконливості клінічного обстеження
та у дітей до 10-річного віку при наявності ран в проекції
сухожиль необхідна хірургічна ревізія ушкоджених структур.
Лікування гострих ушкоджень сухожиль згиначів (розгиначів)
пальців кисті
1. Лікування проводять ортопеди-травматологи, що пройшли
навчання хірургії кисті чи мікрохірургії.
2. Оптимальним є виконання первинного відновлення ушкоджених
структур.
3. Показання до первинного шва: а) накладається в перші 6-9 годин після травми; б) при різаних ранах без дефекту сухожильної тканини та
шкірних покровів; в) при відсутності значного забруднення рани.
4. Відстрочений шов - в перші 4-7 діб після травми при
первинному загоєнні рани.
5. Через 2-3 тижні після травми виконується вторинний шов чи
тендопластика (у дітей небажано).
Показання до мікрохірургічного лікування: 1) ушкодження сухожиль в "критичній" зоні пальців кисті; 2) ушкодження сухожиль сполучене з ушкодженням власних (чи
загальних) пальцевих артерій та нервів, магістральних судин,
променевого, серединного та ліктьового нервів.
Умови хірургічного лікування 1) знання фахівцем хірургії кисті та мікрохірургії; 2) операція на тимчасово знекровленій кінцівці з повним
гемостазом; 3) вибір оптимального хірургічного доступу; 4) використання відповідного шовного матеріалу та
спеціального інструментарію; 5) використання сучасних видів сухожильних швів.
Лікування в післяопераційному періоді 1) постійна іммобілізація кінцівки в рекомендованому
положенні в залежності від ушкоджених структур: після відновлення
сухожиль згиначів - 3 тижні у дітей старше 10 років та 4 тижні
у дітей молодше 10 років, після відновлення сухожиль розгиначів -
4 тижні; 2) перев'язки за показаннями, зняття швів на 11-14 добу після
операції; 3) можливо проведення ранньої реабілітаційної програми у
контактних пацієнтів; 4) за показаннями антибіотикотерапія; 5) після відновлення судин - дезагреганти, судинні препарати
(реополіглюкин, аспірин, курантіл), спазмолітки (папаверину
гідрохлорид, Но-шпа), гіпербарична оксигенація, нестероїдні
протизапальні (діклофенан - натрію, вольтарен, НАЙЗ, німегезик).
Реабілітація після усунення постійної іммобілізації 1) нічна іммобілізація скороченим лонгетом 6-8 тижнів; 2) парафіно-озокеритні аплікації на місце відновлення
ушкоджених структур; 3) скловидне тіло для зменшення рубцювання з розрахунку
0,1 мл на рік життя підшкірно 1 раз на добу 20-25 діб; 4) лікувальна фізкультура та масаж в залежності від виду
травми 12 тижнів; 5) після відновлення нервів - електростимуляція нервів чи
м'язів через день 7-10 діб; 6) після відновлення нервів - електрофорез з прозеріном на
кисть чи передпліччя через день 7-10 діб; 7) повторні курси лікування (1-2) через 2-3 місяці.
Директор Департаменту Р.О.Моісеєнко
