ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

                             Л И С Т

                   26.01.2005  N 676/6/17-3116
 

     { Лист відкликано на підставі Листа Державної податкової
                                           адміністрації
  N 10063/7/17-0118 ( v1006225-06 ) від 29.05.2006 }

     Державна податкова  адміністрація України розглянула Ваш лист
 і повідомляє.

     Згідно із  статтею  1  Закону  України  від   12.07.2001   р.
N 2664-III   (  2664-14  )  "Про  фінансові  послуги  та  державне
регулювання  ринків  фінансових  послуг"  ломбарди   належать   до
фінансових  установ,  видом  діяльності  яких є надання фінансових
послуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового
кредиту.  Згідно  із  Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (Глава
71) за договором позики  одна  сторона  (позикодавець)  передає  у
власність  другій  стороні (позичальникові) грошові кошти або інші
речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник  зобов'язується
повернути  позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)
або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із
способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава,
умови якої повинні бути оговорені сторонами у договорі позики.

     Тобто позика  (фінансовий  кредит)  є  грошовою  сумою,   яка
підлягає  поверненню і протягом строку дії договору позики не може
розглядатися як дохід фізичної особи,  яка  одержала  таку  позику
(п/п. 4.3.23  п.  4.3  ст.  4  Закону  України  від  22.05.2003 р.
N 889-IV ( 889-15 ) "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі  -
Закон).

     По позикових  операціях  ломбард  не  є  податковим  агентом,
оскільки у даному випадку він не може  виконувати  обов'язок  щодо
нарахування,  утримання  та  перерахування  податку до бюджету від
імені та за рахунок платника  податку,  оскільки  під  час  видачі
позики вона [позика] не є доходом позичальника.

     Разом з  тим  Законом  України  від  02.10.92  р.  N 2654-XII
( 2654-12 ) "Про заставу" (ст.  19,  25) та статтею 589 Цивільного
кодексу  України  (  435-15  ) встановлено,  що в разі невиконання
боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час
закінчення строку дії договору позики,  кредитор, зокрема ломбард,
має  право  звернути  стягнення  за  невиконаними  обов'язками  на
предмет застави,  тобто реалізувати такий предмет застави.  Із сум
одержаних від цього продажу коштів (включаючи основну суму наданої
платнику  податку  застави)  згідно  з  пунктом  1.15  статті 1 та
пунктом 12.1 статті 12 Закону ( 889-15 ) суб'єкт господарювання (і
в  тому  числі  якщо  предмет застави реалізується спеціалізованою
організацією  за  заявкою  виконавчої  служби)   має   нарахувати,
утримати  та  перерахувати  до  бюджету податок з доходів фізичних
осіб у порядку,  визначеному  статтею  8  Закону,  та  за  ставкою
[, зазначеною   в]   пункті   7.1  статті  7  Закону  і  направити
податковому органу звітність за формою N 1-ДФ.

     Згідно  із  Законом  України  від  18.11.97  р.  N  637/97-ВР
(  637/97-ВР  ) "Про державне регулювання видобутку, виробництва і
використання  дорогоцінних  металів  і  дорогоцінного  каміння  та
контроль  за  операції  з ними",  який встановлює правові основи і
принципи   державного    регулювання    видобутку,    виробництва,
використання,  зберігання дорогоцінних металів, дорогоцінні метали
- [це]  золото,  срібло,  платина  і  метали  платанової  групи  у
будь-якому  вигляді  та стані (сировина,  сплави,  напівфабрикати,
промислові  продукти,  хімічні  сполуки,  вироби,  відходи,  брухт
тощо),  дорогоцінне каміння - [це] природні та штучні (синтетичні)
мінерали  в  сировині,  необробленому   та   обробленому   вигляді
(виробах).

     Як об'єкт  власності  платника  податку  дорогоцінні метали і
дорогоцінне каміння слід розглядати як рухоме майно (п.  1.8 ст. 1
Закону ( 889-15 ).  Оподаткування доходів від продажу такого майна
слід провадити з застосуванням  положень  пункту  12.1  статті  12
Закону.

 Заступник Голови                                         С.Лекарь