Про затвердження Порядку примусової реалізації майна для погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та його дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Порядок примусової реалізації майна для погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та його дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії, що додається.
ПОРЯДОК
примусової реалізації майна для погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та його дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії
1. Цей Порядок регулює питання примусової реалізації майна (крім об’єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та його дочірніми підприємствами (далі - НАК “Нафтогаз України”), що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії.
Дія цього Порядку поширюється на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - боржник) (крім пакетів акцій (часток), рішення про приватизацію (продаж) яких прийнято, а також акцій (часток), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутного капіталу боржника, нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують провадження виробничої діяльності суб’єктів господарювання, щодо яких прийняте рішення про приватизацію), під час виконання рішень, прийнятих на користь чи в інтересах НАК “Нафтогаз України”.
Під примусовою реалізацією майна боржника розуміється відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують провадження виробничої діяльності боржника, а також акцій (часток), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутного капіталу боржника, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв’язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов’язань боржника з перерахування фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 р., та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Реалізація акцій (часток), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутного капіталу боржника, на які звернено стягнення, здійснюється у порядку, визначеному НКЦПФР, з урахуванням вимог, установлених пунктом 9 цього Порядку.
2. Примусова реалізація майна здійснюється шляхом проведення електронних торгів.
3. Організатором електронних торгів (далі - організатор) є державне підприємство, яке належить до сфери управління Мін’юсту та уповноважене відповідно до законодавства на організацію та проведення електронних торгів.
4. Учасником електронних торгів (далі - учасник) може бути фізична особа, що має повну цивільну дієздатність, або її належним чином уповноважений представник, юридична особа в особі представника, уповноваженого виступати від її імені (крім осіб, стосовно яких законодавством встановлені обмеження).
5. Передача майна, що підлягає примусовій реалізації, здійснюється після визначення його вартості відповідно до вимог, установлених статтею 57 Закону України “Про виконавче провадження”.
6. Державний виконавець призначає зберігача майна, що підлягає примусовій реалізації, у порядку, визначеному статтею 58 Закону України “Про виконавче провадження”.
Зберігачами майна, що підлягає примусовій реалізації, можуть бути боржник або інші особи, у тому числі організатор.
Боржник призначається зберігачем майна, що підлягає примусовій реалізації, у виключних випадках, зокрема щодо нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва та іншого майна, яке не може бути передано на зберігання іншим особам з об’єктивних причин без пошкодження їх властивостей, конструкції, функціональності чи зовнішнього вигляду (складні верстати, механізми, устатковання тощо).
Боржник забезпечує зберігання майна безоплатно.
Передача майна, що підлягає примусовій реалізації, на зберігання боржникові або іншим особам здійснюється під розписку згідно з постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Зберігач зобов’язаний забезпечити належні умови для зберігання майна, що підлягає примусовій реалізації, відповідно до властивостей такого майна, технологічних, санітарно-гігієнічних і протипожежних норм, його демонстрацію та передачу переможцеві електронних торгів.
Ознайомлення з майном, що підлягає примусовій реалізації, може здійснюватися за фото- та відеоматеріалами, розміщеними в інформаційному повідомленні про проведення електронних торгів.
У разі призначення організатора зберігачем майна, що підлягає примусовій реалізації, складається акт приймання-передачі, який підписується уповноваженою особою організатора та державним виконавцем.
7. Проведення електронних торгів, організація та оформлення їх результатів та розрахунки за придбане майно здійснюються відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Мін’юстом.
8. Винагорода організатора за організацію та проведення електронних торгів встановлюється відповідно до фактичних витрат організатора з урахуванням витрат, пов’язаних із зберіганням та реалізацією майна, що підлягає примусовій реалізації, організацією торгів, але не більше 1 відсотка вартості реалізованого майна.
9. Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України “Про виконавче провадження”.
У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України “Про виконавче провадження”.
Електронні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі:
несплати всіма учасниками, що надали цінові пропозиції та поетапно визначені переможцями електронних торгів, належної грошової суми;
ненадходження від жодного учасника цінової пропозиції.
Підставами для зупинення електронних торгів у цілому або за окремим лотом є:
рішення суду щодо зупинення реалізації майна, що підлягає примусовій реалізації;
зупинення вчинення виконавчих дій у випадках, визначених Законом України “Про виконавче провадження”;
наявність технічних підстав, підтверджених організатором, що унеможливлюють роботу інформаційної електронної системи, яка забезпечує проведення електронних торгів.
10. Акт про проведення електронних торгів є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, передбачених законодавством.
Копія акта про проведення електронних торгів надсилається державним виконавцем відповідному суб’єкту управління майном та НАК “Нафтогаз України”.
У разі придбання нерухомого майна свідоцтво про придбання такого майна на електронних торгах, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведення електронних торгів, є підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У разі придбання рухомого майна акт про проведення електронних торгів є підставою для отримання майна у зберігача.
11. Кошти, отримані від реалізації майна, що підлягає примусовій реалізації, розподіляються та виплачуються у порядку, визначеному відповідно до статей 45 і 47 Закону України “Про виконавче провадження”.