Про затвердження Порядку верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України
{Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
№ 212 від 17.03.2021}
Відповідно до статті 47 Митного кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України, що додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
3. Ця постанова набирає чинності через десять днів з дня її опублікування.
ПОРЯДОК
верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України
{У тексті Порядку слово “ДФС” замінено словом “Держмитслужба” у відповідному відмінку згідно з Постановою КМ № 212 від 17.03.2021}
1. Цей Порядок визначає процедуру здійснення митними органами верифікації (перевірки достовірності) сертифікатів про походження товару з України (далі - сертифікати), виданих уповноваженим на це органом (далі - уповноважений орган), і декларацій про походження товару з України, оформлених підприємством - виробником та/або експортером товару (далі - декларації).
{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 212 від 17.03.2021}
2. У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (далі - міжнародні договори), та в Митному кодексі України.
3. Верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів і декларацій здійснюється митними органами на підставі запиту митного органу країни ввезення товару.
{Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 212 від 17.03.2021}
4. У разі коли в запиті митного органу країни ввезення товару недостатньо відомостей для здійснення верифікації (перевірки достовірності) Держмитслужба надсилає такому органу повідомлення про необхідність надання додаткової інформації.
5. Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється за дорученням Держмитслужби митницею, у зоні діяльності якої перебуває уповноважений орган, що видав сертифікат, або підприємство - виробник та/або експортер товару, яке оформило декларацію. Якщо експортер не є виробником товару, до верифікації (перевірки достовірності) залучається митниця, у зоні діяльності якої розміщено виробництво товару.
6. Верифікація (перевірка достовірності) здійснюється з метою визначення автентичності (справжності) сертифіката і декларації та достовірності відомостей, що містяться в них, шляхом:
1) отримання від уповноваженого органу підтвердження видачі сертифіката або від підприємства - виробника та/або експортера товару - підтвердження оформлення декларації;
2) перевірки відповідності інформації, зазначеної у сертифікаті або декларації, інформації, наданій митниці уповноваженим органом або підприємством - виробником та/або експортером товару;
3) проведення в разі потреби в установленому порядку експертизи бланка сертифіката, відбитка печатки та підпису відповідної посадової особи уповноваженого органу.
7. Перевірка достовірності відомостей, що містяться в сертифікаті або в декларації, здійснюється шляхом:
1) проведення перевірки товару, зазначеного у сертифікаті або декларації, на відповідність вимогам, установленим міжнародними договорами;
2) визначення критерію достатньої переробки;
3) порівняння інформації, яка міститься в сертифікаті або в декларації, з інформацією, зазначеною в зовнішньоекономічному договорі (контракті), комерційних та транспортних документах.
8. У разі потреби митниці проводять у порядку, встановленому законом, безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва ними товарів та первинної документації, пов’язаної з таким виробництвом.
9. У разі виявлення підробки (фальсифікації) сертифіката або декларації, недостовірності даних, внесених до сертифіката або декларації, порушення вимог, встановлених міжнародними договорами, митниця повідомляє уповноваженому органу і підприємству - виробнику та/або експортеру товару про виявлені порушення.
10. Про результати верифікації (перевірки достовірності) митниця інформує Держмитслужбу в строк, що не перевищує 60 календарних днів з дня надходження до неї запиту від Держмитслужби. Зазначений строк може бути продовжено за рішенням керівника митниці, але не більше ніж на 15 календарних днів.
11. Держмитслужба повідомляє митному органу країни ввезення товару, від якого надійшов запит, про результати верифікації (перевірки достовірності) у найкоротший строк, але не більше шести місяців з дня надіслання такого запиту, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
12. Держмитслужба повідомляє митному органу країни ввезення товару про неможливість установити достовірність сертифікатів або декларацій у разі наявності однієї з таких підстав:
визнання господарським судом підприємства - виробника товару банкрутом;
ліквідації підприємства - виробника товару згідно із законодавством України;
наявності інших обставин, які не дають змогу провести верифікацію (перевірку достовірності).
13. Уповноважений орган, підприємство - виробник та/або експортер товару зберігає копії сертифікатів або декларацій та інших документів, на підставі яких засвідчено походження товару з України, не менше трьох років з дати видачі сертифіката або оформлення декларації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
14. Запити митних органів країни ввезення товару та інші матеріали щодо верифікації (перевірки достовірності) сертифіката і декларації зберігаються в справах митниці протягом трьох років з дня надіслання такого запиту, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
15. Інформація, зазначена у статті 37 Митного кодексу України, що надана Держмитслужбі, митниці уповноваженим органом, виробником та/або експортером товару під час верифікації (перевірки достовірності), має конфіденційний характер та не може бути розголошена без спеціального дозволу особи чи уряду, які надали таку інформацію, крім випадків, коли це необхідно для забезпечення розгляду справи в суді.
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1861 “Про затвердження Порядку верифікації сертифікатів про походження товарів з України” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 51, ст. 2296).
2. Пункт 2 переліку актів Кабінету Міністрів України, що набирають чинності з 1 січня 2004 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 92 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 4, ст. 138).
3. Пункт 6 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2011 р. № 1016 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 77, ст. 2852).
4. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1861 і від 20 грудня 2006 р. № 1765, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 426 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 40, ст. 1521).
