Про систему кардіохірургічної допомоги в Україні

Відповідно до статей 8, 33, 37, 42, 52 Основ законодавства України про охорону здоров’я, на виконання пункту 6 протоколу наради Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2012 року «Про організацію надання кардіохірургічної допомоги населенню» та з метою розвитку, вдосконалення надання кардіохірургічної допомоги в Україні, створення мережі центрів кардіохірургічної допомоги як єдиної системи, що поєднана інформаційним, методичним, лікувально-діагностичним забезпеченням у наданні спеціалізованої медичної допомоги населенню України при серцево-судинній патології, зниження рівня інвалідності та смертності від серцево-судинних захворювань НАКАЗУЄМО:

1. Затвердити Положення про систему кардіохірургічної допомоги в Україні, що додається.

2. Заступнику Міністра охорони здоров’я України О. Толстанову, Віце-президенту Національної академії медичних наук України, академіку НАМН України В. Запорожану, головному позаштатному спеціалісту Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Хірургія серця та магістральних судин» Б. Тодурову, директору ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова» НАМН України, академіку НАМН України Г. Книшову розробити план заходів щодо організації та надання кардіохірургічної допомоги в Україні.

3. Директору Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги (М. Хобзей) у встановленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра охорони здоров’я України О. Толстанова і Віце-президента Національної академії медичних наук України, академіка НАМН України В. Запорожана.

ПОЛОЖЕННЯ
про систему кардіохірургічної допомоги в Україні

І. Загальні положення

1.1. Система кардіохірургічної допомоги (далі - система) передбачає механізм взаємодії рівнів надання кардіохірургічної допомоги населенню України (далі - допомога).

1.2. Система діє з метою профілактики захворювань, зниження інвалідності та смертності населення внаслідок серцево-судинних захворювань, реалізації державної політики щодо забезпечення закладами охорони здоров’я всіх форм власності вчасної та якісної допомоги населенню, рівного доступу населення до високоспеціалізованої кардіохірургічної допомоги.

1.3. Діяльність системи передбачає використання новітніх стандартизованих медичних технологій, оптимізацію структури підрозділів закладів охорони здоров’я всіх форм власності на підставі єдиних науково обґрунтованих організаційних принципів та міжнародних стандартів надання медичної допомоги з відповідним кадровим, матеріально-технічним забезпеченням, професійною підготовкою медичних працівників з питань її надання, а також інших фахівців, які беруть участь в організації та забезпеченні надання допомоги та не мають медичної освіти.

1.4. У цьому Положенні термін вживається в такому значенні:

кардіохірургічна допомога - система заходів для забезпечення вчасної та якісної медичної допомоги кожній особі з використанням новітніх стандартизованих медичних технологій для лікування серцево-судинних захворювань, що застосовуються в мережі закладів охорони здоров’я всіх форм власності, які утворені на основі єдиних науково обґрунтованих організаційних принципів та міжнародних стандартів надання кардіохірургічної допомоги з відповідним матеріально-технічним забезпеченням, професійною підготовкою медичних працівників з питань надання кардіохірургічної допомоги.

Інші терміни в цьому Положенні вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров'я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.

ІІ. Завдання та принципи системи

2.1. Завданнями системи є:

надання кардіохірургічної допомоги хворим на серцево-судинні захворювання з використанням сучасних методів кардіохірургічних втручань;

розробка заходів з питань профілактики, діагностики та лікування хворих, що потребують кардіохірургічної допомоги;

розробка пріоритетних напрямів розвитку системи, що передбачають проведення заходів з попередження і виявлення серцево-судинної патології, зменшення рівня ускладнень, інвалідності та смертності населення внаслідок серцево-судинної патології, визначення проблемних питань надання допомоги та шляхів їх вирішення;

участь у проведенні наукових досліджень з актуальних питань профілактики, діагностики та лікування серцево-судинних захворювань;

моніторинг, узагальнення та аналіз інформації щодо надання допомоги;

участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації лікарів-хірургів серцево-судинних, лікарів-кардіологів, лікарів-анестезіологів та лікарів суміжних спеціальностей з питань профілактики, діагностики та лікування серцево-судинних захворювань;

розробка та впровадження новітніх форм і методів профілактики, діагностики та лікування серцево-судинних захворювань;

організаційно-методичне керівництво та координація діяльності закладів охорони здоров’я всіх форм власності та наукових установ з питань надання кардіохірургічної допомоги;

розробка та контроль за реалізацією заходів, спрямованих на зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення внаслідок серцево-судинних захворювань;

забезпечення інформованості населення щодо заходів профілактики серцево-судинних захворювань.

2.2. Принципами системи є:

доступність допомоги;

безоплатність допомоги;

своєчасність допомоги;

надання допомоги у повсякденному житті;

єдність методологічних підходів освіти та практики при наданні допомоги;

динамічність розвитку системи і удосконалення надання допомоги.

ІІІ. Складові компоненти системи

3.1. Для виконання функціональних завдань система складається з таких компонентів:

3.1.1. На центральному рівні:

науково-дослідні установи;

кардіохірургічні центри.

3.1.2. На територіальному рівні:

регіональні кардіохірургічні центри;

міжрегіональні кардіохірургічні центри;

обласні кардіохірургічні центри.

3.1.3. На місцевому рівні:

відділення кардіохірургії в закладах охорони здоров’я.

3.2. Контроль за діяльністю системи здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

3.3. Управління системою полягає в підпорядкуванні та підзвітності нижчого компонента системи вищому, а також створенні наскрізного контролю за виконанням відповідних клінічних протоколів, настанов та стандартів надання медичної допомоги, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.