Заява № 34307/08,
подана Валерієм Володимировичем Кальяновим проти України

Офіційний переклад

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою 3 листопада 2011 року, до складу якої увійшли:

ФАКТИ

Заявник, пан Валерій Володимирович Кальянов, є громадянином України, 1947 року народження, та проживає у м. Полтаві.

Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - паном Юрієм Зайцевим та пані Валерією Лутковською з Міністерства юстиції України.

У червні 2001 року заявник звернувся до суду з цивільним позовом до приватної агрофірми 3. про стягнення заборгованості із заробітної плати.

18 жовтня 2005 року справа заявника була розглянута по суті судом, який частково задовольнив його позовні вимоги.

20 грудня 2005 року та 19 грудня 2007 року апеляційний суд Полтавської області та Верховний Суд України, відповідно, залишили рішення від 18 жовтня 2005 року без змін.

СКАРГИ

Заявник скаржиться за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження у справі, його результат та невиконання судового рішення від 18 жовтня 2005 року, винесеного на його користь.

ПРАВО

A. Тривалість провадження

Уряд листом від 3 грудня 2010 року повідомив Суд про односторонню декларацію щодо врегулювання питань, які порушуються в заяві. Він також закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

В декларації зазначено:

«Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду національними судами справи заявника.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України сплатить Валерію Володимировичу Кальянову ex gratia суму 600 (шістсот) євро.

Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви із реєстру справ відповідно до пункту 1 (c) статті 37 Конвенції («з будь-якої іншої підстави»).

Сума ex gratia буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом, чинним на день виплати, та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть сплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Виплата становитиме остаточне вирішення справи».

У листі від 7 листопада 2010 року заявник зазначив, що не вбачає жодних підстав для мирного врегулювання спору.

Суд нагадує, що відповідно до 37 Конвенції він може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах (a), (b) чи (c) пункту 1 цієї статті. Згідно з підпунктом (c) пункту 1 статті 37 Суд може вилучити заяву, якщо:

«на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим».

Суд також нагадує, що за певних обставин він може вирішити вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту (c) пункту 1 статті 37 на основі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

З цією метою Суд повинен ретельно розглянути заяву у світлі принципів, закріплених його судовою практикою, зокрема, рішенням у справі «Тахсін Акар проти Туреччини» (рішення у справах «Тахсін Акар проти Туреччини» (Tahsin Acar c. Turquie) (попередній розгляд) [ВП], № 26307/95, пп. 75-77, CEDH 2003-VI, «ТОВ ВАЗА проти Польщі» (WAZA Spolka z о. о. с. Pologne), № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та рішення у справі «Сульвінська проти Польщі»(Sulwinska с. Pologne), № 28953/03).

У цілій низці справ, серед яких були також справи проти України (див., наприклад, рішення у справі «Мороз та інші проти України» (Moroz et autres с. Ukraine), № 36545/02, від 21 грудня 2006 року, «Моргуненко проти України» (Morgounenko с. Ukraine), № 43382/02, від 6 вересня 2007 року), Суд визначив свою практику стосовно скарг на порушення права на розгляд справи протягом розумного строку.

Суд бере до уваги декларацію Уряду. У своїй декларації Уряд визнає надмірну тривалість провадження і пропонує виплатити заявнику 600 євро як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацію судових витрат.

З огляду на визнання у декларації Уряду порушення, а також на запропоновану суму, яка відповідає сумам, присудженим у подібних справах, Суд вважає невиправданим подальший розгляд скарги щодо тривалості розгляду справи (підпункт (c) пункту 1 статті 37 Конвенції). Таким чином, враховуючи вищевикладене та з огляду, зокрема, на свою чітку та усталену практику з питання, що розглядається у цій справі, Суд вважає, що повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 in fine).

За цих обставин заява має бути вилучена з реєстру справ щодо скарги на тривалість провадження.

B. Інші скарги

Заявник скаржився також на результат провадження, яким було частково задоволено його позовні вимоги, та на невиконання судового рішення від 18 жовтня 2005 року.

З огляду на всі надані йому матеріали та у тій мірі, в якій оскаржувані питання належать до його компетенції, Суд не виявив жодних ознак порушення будь-яких прав і свобод, закріплених Конвенцією. Таким чином, ця скарга є явно необґрунтованою та повинна бути відхилена згідно з пунктами 3 та 4 статті 35 Конвенції.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача щодо тривалості провадження у справі заявника, а також засоби забезпечення дотримання зазначених у декларації зобов’язань.

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ стосовно скарги щодо тривалості провадження відповідно до підпункту (c) пункту 1 статті 37 Конвенції.

Оголошує решту скарг у заяві неприйнятними.