З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законодавчих актів Українищодо факторингу
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 4, ст.20 )
{ Із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 1953-IX ( 1953-20 ) від 14.12.2021 }
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) статтю 350 Господарського кодексу України ( 436-15 )
(Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18-22, ст. 144)
викласти в такій редакції:
"Стаття 350. Факторингові операції
1. Банк має право укласти договір факторингу (фінансування
під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або
зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої
сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується
відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.
2. Загальні умови та порядок здійснення факторингових
операцій визначаються Цивільним кодексом України ( 435-15 ), цим
Кодексом, іншими законодавчими актами, а також
нормативно-правовими актами Національного банку України та
спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг";
2) у Цивільному кодексі України ( 435-15 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356):
абзац перший частини першої статті 1077 після слів "за плату"
доповнити словами "(у будь-який передбачений договором спосіб)";
частину третю статті 1079 викласти в такій редакції:
"3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка
відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції";
3) пункти 5 і 6 частини другої статті 47 Закону України "Про
банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (Відомості Верховної
Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30; 2009 р., N 52, ст. 763)
викласти в такій редакції:
"5) операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук
за грошовими зобов'язаннями;
6) фінансування під відступлення права грошової вимоги
(факторинг) та пов'язане з цим ведення обліку грошових вимог
клієнтів до боржників, пред'явлення до сплати грошових вимог від
імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції,
спрямовані на одержання коштів від боржника".
{ Підпункт 4 пункту 1 втратив чинність на підставі Закону
N 1953-IX ( 1953-20 ) від 14.12.2021 }
2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 9 вересня 2010 року
