2009R0391 - UA - 01.01.2015 - 001.001 - 1

Цей документ слугує суто засобом документування, і установи не несуть жодної відповідальності за його зміст

(До Розділу V "Економічне та галузеве співробітництво"
Глава 7. Транспорт)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 391/2009
від 23 квітня 2009 року
про загальні правила та стандарти для організацій, що здійснюють перевірку та огляд суден

(Нова редакція)

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 131, 28.05.2009, с. 11)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) № 391/2009
від 23 квітня 2009 року
про загальні правила та стандарти для організацій, що здійснюють перевірку та огляд суден

(Нова редакція)

(Текст стосується ЄЕП)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського економічного співтовариства, зокрема його статтю 80(2),

Беручи до уваги пропозицію Комісії,

Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (2),

Діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 251 Договору, на основі спільного тексту, затвердженого Погоджувальним комітетом 3 лютого 2009 року (3),

Оскільки:

(1) Директиву Ради 94/57/ЄС від 22 листопада 1994 року про загальні правила і стандарти для організацій, які здійснюють перевірку та огляд суден, та про відповідну діяльність морських адміністрацій (4) було суттєво доповнено декілька разів. Оскільки існує потреба у подальших доповненнях, з метою внесення ясності Директиву необхідно викласти у новій редакції.

__________
(1) ОВ C 318, 23.12.2006, с. 195.
(2) ОВ C 229, 22.09.2006, с. 38.
(3) Висновок Європейського Парламенту від 25 квітня 2007 року (ОВ С 74 Е, 20.03.2008, с. 632). Спільна позиція Ради від 6 червня 2008 року (ОВ С 190Е, 29.07.2008, с. 1). Позиція Європейського Парламенту від 24 вересня 2008 року (ще не опублікована в Офіційному віснику), Рішення Ради від 26 лютого 2009 року та Законодавча резолюція Європейського Парламенту від 11 березня 2009 року (ще не опубліковані в Офіційному віснику).
(4) ОВ L 319, 12.12.1994, с. 20.

(2) З огляду на характер положень Директиви 94/57/ЄС доречно викласти її положення у новій редакції за допомогою двох різних правових інструментів Співтовариства, а саме: директиви та регламенту.

(3) Організації, що здійснюють перевірку та огляд суден, повинні мати можливість пропонувати свої послуги по всій території Співтовариства та конкурувати між собою, забезпечуючи при цьому однаковий рівень безпеки та захисту довкілля. Таким чином, необхідно встановити єдині професійні стандарти їхньої діяльності та забезпечити їх застосування по всій території Співтовариства.

(4) Ця мета повинна реалізуватися через заходи, що належним чином пов’язані із роботою Міжнародної морської організації (ІМО) та, за необхідності, вдосконалюють і доповнюють її. Більше того, держави-члени та Комісія повинні сприяти розробці ІМО міжнародного кодексу для визнаних організацій.

(5) Мінімальні критерії для визнання організацій повинні бути встановлені задля підвищення безпеки та запобігання забрудненню довкілля суднами. Отже, необхідно посилити мінімальні критерії, встановлені Директивою 94/57/ЄС.

(6) Задля надання початкового визнання організаціям, що прагнуть бути уповноваженими на проведення робіт від імені держав-членів, відповідність мінімальним критеріям, встановленим цим Регламентом, може бути більш ефективно оцінена в узгодженому і централізованому порядку Комісією разом з державами-членами, що звертаються із запитом про визнання.

(7) Визнання повинно надаватися лише на основі показників якості та безпеки організації. Необхідно гарантувати, що ступінь такого визнання завжди відповідатиме реальним можливостям такої організації. Крім того, визнання повинно враховувати відмінності у правовому статусі та корпоративній структурі визнаних організацій, продовжуючи при цьому забезпечувати однакове застосування мінімальних критеріїв, встановлених цим Регламентом, та дієвість контролю Співтовариством. Незалежно від корпоративної структури, організація, що претендує на визнання, повинна мати змогу надавати послуги по всьому світу, а її юридичні особи повинні підлягати всесвітній спільній та солідарній відповідальності.

(8) Заходи, необхідні для імплементації цього Регламенту, повинні ухвалюватися відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур для здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (1).

__________
(1) ОВ L 184, 17.07.1999, c. 23.

(9) Зокрема, Комісія повинна мати право вносити зміни до цього Регламенту задля інкорпорування подальших змін до міжнародних конвенцій, протоколів, кодексів та резолюцій, пов’язаних із ним, оновлювати мінімальні критерії з додатка I та затверджувати критерії оцінювання дієвості правил та процедур, а також показників безпеки визнаних організацій та запобігання забрудненню їх класифікованими суднами. Оскільки ці заходи носять загальний характер і призначені для внесення змін та доповнень до несуттєвих елементів цього Регламенту, зокрема шляхом його доповнення новими несуттєвими елементами, вони повинні ухвалюватися відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, викладеної у статті 5а Рішення 1999/468/ЄС.

(10) У разі невиконання визнаною організацією своїх зобов’язань вкрай важливим є невідкладне та дієве вирішення такої ситуації на пропорційній основі. Першочерговим завданням повинно бути виправлення будь-яких недоліків задля усунення будь-якої потенційної загрози безпеці чи довкіллю на ранній стадії. Таким чином, Комісія повинна отримати необхідні повноваження вимагати від визнаної організації вжиття необхідних превентивних і коригувальних дій та накладати штрафи й періодичні штрафні санкції як примусові заходи. При виконанні таких повноважень Комісія повинна діяти відповідно до фундаментальних прав та забезпечувати можливість організації висловлювати свою позицію на усіх стадіях процедури.

(11) Відповідно до підходу, що застосовується по всій території Співтовариства, рішення відкликати визнання організації, що не виконує зобов’язання, викладені у цьому Регламенті, якщо згадані заходи є недієвими, або якщо організація якимось іншим чином становить неприйнятну загрозу безпеці чи довкіллю, повинно ухвалюватися на рівні Співтовариства, а отже Комісією, на основі процедури комітету.

(12) Постійний апостеріорний моніторинг діяльності визнаних організацій для оцінювання виконання ними положень цього Регламенту може проводитися більш дієво в узгодженому і централізованому порядку. Таким чином, доцільно від імені Співтовариства доручити виконання цього завдання Комісії та державі-члену, що звертається із запитом про визнання.

(13) У рамках моніторингу діяльності визнаних організацій вкрай важливо, щоб інспектори Комісії мали доступ до суден та суднової документації, незалежно від прапора судна, для визначення чи виконуються визнаними організаціями мінімальні критерії, встановлені цим Регламентом, щодо всіх суден у своїх відповідних класах.

(14) Здатність визнаних організацій оперативно визначати та виправляти невідповідності у своїх правилах, процедурах та системі внутрішнього контролю є надзвичайно важливою для безпеки суден, що інспектуються та сертифікуються ними. Ця здатність повинна посилюватися за допомогою органу з оцінювання якості та сертифікації, який має бути незалежним від комерційних чи політичних інтересів, і який може пропонувати спільні заходи для забезпечення сталого розвитку всіх визнаних організацій та забезпечувати плідну співпрацю з Комісією.

(15) Правила та процедури визнаних організацій є ключовим фактором підвищення рівня безпеки та запобігання аваріям та забрудненню. Визнані організації розпочали процес, результатом якого повинна бути гармонізація їх правил та процедур. Цей процес повинен стимулюватися та підтримуватися законодавством Співтовариства, оскільки він матиме позитивний вплив на рівень безпеки на морі, а також на рівень конкурентоспроможності європейської суднобудівної галузі.

(16) Гармонізація правил визнаних організацій щодо проектування, будування та періодичних оглядів торговельних суден є постійним процесом. Таким чином, зобов’язання мати власний набір правил чи продемонстровану можливість мати власні правила слід розглядати у контексті процесу гармонізації, і це не повинно становити перешкоду для діяльності визнаних організацій та потенційних кандидатів на визнання.

(17) Необхідно зобов’язати визнані організації послідовно оновлювати свої технічні стандарти та забезпечувати їх виконання задля гармонізації правил безпеки та забезпечення уніфікованого запровадження міжнародних норм на території Співтовариства. Якщо визнані організації мають ідентичні чи схожі технічні стандарти, у відповідних випадках варто розглядати взаємне визнання сертифікатів на матеріали, обладнання та компоненти, орієнтуючись на більш вимогливі та суворі стандарти.

(18) Хоча кожна визнана організація, в принципі, повинна нести виключну відповідальність за сертифіковані нею частини, відповідальність визнаних організацій та виробників відповідатиме узгодженим умовам або, в залежності від обставин, застосовному праву в кожному окремому випадку.

(19) Оскільки прозорість та обмін інформацією між заінтересованими сторонами, а також право відкритого доступу до інформації, є основними інструментами запобігання морським аваріям, визнані організації повинні надавати всю відповідну офіційну інформацію щодо стану суден у їх класі державним органам контролю порту та громадськості.

(20) Щоб попередити випадки зміни класу суднами для уникнення проведення необхідних ремонтних робіт, визнані організації повинні обмінюватися усією відповідною інформацією щодо стану суден, які змінюють клас, та, за необхідності, залучати державу прапора.

(21) Захист прав інтелектуальної власності сторін, що беруть участь у морських перевезеннях, включаючи верфі, постачальників обладнання та судновласників, не повинен перешкоджати проведенню звичайних комерційних операцій та наданню послуг згідно угод між цими сторонами.

(22) Європейське агентство морської безпеки (EMSA), створене Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1406/2002 (1) повинно надавати необхідну підтримку для забезпечення виконання цього Регламенту.

__________
(1) ОВ L 208, 05.08.2002, c. 1.

(23) Оскільки мета цього Регламенту, а саме: запровадження заходів, яким мають слідувати організації, на які покладається інспектування, огляд та сертифікація суден, що експлуатуються на території Співтовариства, - не може бути належним чином реалізована на рівні держав-членів, і, з огляду на масштабність цих дій, може бути краще досягнута на рівні Співтовариства, Співтовариство може вживати заходів відповідно до принципу субсидіарності, встановленого статтею 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, як визначено у статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення вказаної мети.

(24) Заходи, яких мають дотримуватися держави-члени у своїх відносинах з організаціями, що здійснюють перевірку та огляд суден, визначені у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2009/15/ЄС від 23 квітня 2009 року про загальні правила та стандарти для організацій, які здійснюють перевірку та огляд суден, а також про відповідну діяльність морських адміністрацій (1),

__________
(1) ОВ L 131, 28.05.2009, c. 47.

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

Стаття 1

Цей Регламент встановлює заходи, яких повинні дотримуватися організації, уповноважені проводити перевірку, огляд та сертифікацію суден на відповідність міжнародним конвенціям з безпеки на морі та запобігання забрудненню морського середовища, сприяючи при цьому досягненню мети вільного надання послуг. Цей процес включає розробку та виконання вимог з безпеки до корпусу, механізмів, електричних та контрольних установок, які підпадають під дію міжнародних конвенцій.

Стаття 2

Для цілей цього Регламенту застосовуються такі терміни та означення:

(a) «судно» означає судно, що підпадає під дію міжнародних конвенцій;

(b) «міжнародні конвенції» означає Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі від 01 листопада 1974 року (СОЛАС 74), за винятком глави XI-2 додатка до неї, Міжнародну конвенцію про вантажну марку від 05 квітня 1966 року і Міжнародну конвенцію про запобігання забрудненню із суден від 02 листопада 1973 року (МАРПОЛ), разом з протоколами та змінами і доповненнями до них, а також пов’язані з ними кодекси, обов’язкові до виконання в усіх державах-членах, за винятком параграфів 16.1, 18.1 і 19 частини 2 Кодексу з імплементації інструментів ІМО та секцій 1.1, 1.3, 3.9.3.1, 3.9.3.2 і 3.9.3.3 частини 2 Кодексу ІМО для визнаних організацій, у їхній актуальній версії;

(c) «організація» означає юридичну особу, її дочірні підприємства та будь-які інші підконтрольні їй суб’єкти, які спільно чи окремо виконують завдання в рамках цього Регламенту;

(d) «контроль», для цілей пункту (с), права, договори або будь-які інші засоби, юридичні чи фактичні, що окремо чи у поєднанні надають юридичній особі можливість здійснювати вирішальний вплив або дають змогу цій особі виконувати завдання в рамках цього Регламенту;

(e) «визнана організація» означає організацію, визнану відповідно до цього Регламенту;

(f) «дозвіл» означає акт, яким держава-член надає дозвіл визнаній організації чи делегує їй повноваження;

(g) «конвенційне свідоцтво» означає сертифікат, виданий державою прапора чи від її імені згідно з міжнародними конвенціями;

(h) «правила та процедури» означають вимоги визнаної організації щодо проектування, побудови, обладнання, обслуговування та огляду суден;

(i) «класифікаційне свідоцтво» означає документ, виданий визнаною організацією, що засвідчує придатність судна для конкретного використання чи послуги відповідно до правил і процедур, встановлених та оприлюднених цією визнаною організацією;

(j) «розташування» означає місце знаходження зареєстрованого офісу, центральної адміністрації чи основне місце діяльності організації.

Стаття 3

1. Держави-члени, що бажають надати дозвіл будь-якій організації, яка ще не має статусу визнаної, повинні подати до Комісії запит про визнання, включно з доказами та вичерпною інформацією про відповідність організації мінімальним критеріям, викладеним у додатку І, та про дотримання вимог організацією і про її зобов’язання дотримуватися положень статей 8(4), 9, 10 та 11.

2. Комісія разом з відповідними державами-членами, що подають запит, проводить оцінювання організацій, запит про визнання яких вона отримала, для підтвердження того, що організації відповідають всім вимогам, зазначеним у параграфі 1, та зобов’язуються їх виконувати.

3. Згідно з регуляторною процедурою, зазначеною у статті 12(3), Комісія повинна відмовити у визнанні організаціям, що не відповідають вимогам, зазначеним у параграфі 1, або діяльність яких розглядається як неприпустима загроза безпеці чи довкіллю на основі критеріїв, встановлених згідно зі статтею 14.

Стаття 4

1. Визнання повинно надаватися Комісією згідно з регуляторною процедурою, зазначеною у статті 12(3).

2. Визнання повинно надаватися виключно організаціям, що відповідають вимогам, зазначеним у статті 3.

3. Визнання повинно надаватися відповідній юридичній особі, що є головною (материнською) компанією всіх юридичних осіб, що складають визнану організацію. Визнання повинно поширюватися на всіх юридичних осіб, що сприяють наданню цією організацією послуг по всьому світу.

4. Комісія, діючи згідно з регуляторною процедурою, зазначеною у статті 12(3), може обмежити визнання щодо окремих типів суден, суден певних розмірів, виду діяльності чи їх поєднання відповідно до підтверджених можливостей та компетенції такої організації. У такому разі Комісія повідомляє причини обмеження і умови, за яких обмеження будуть зняті або можуть бути розширені. Обмеження можуть бути переглянуті у будь-який час.

5. Комісія повинна скласти та регулярно оновлювати перелік організацій, визнаних згідно із цією статтею. Такий перелік повинен публікуватися у Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 5

Якщо Комісія вважає, що визнана організація не відповідає мінімальним критеріям, визначеним у додатку І або не виконує свої зобов’язання згідно з цим Регламентом, або що відбулося серйозне погіршення показників діяльності визнаної організації у сфері безпеки та запобігання забрудненню, не становлячи, однак, неприпустимої загрози безпеці чи довкіллю, вона повинна вимагати від визнаної організації вжити необхідних превентивних чи коригувальних дій у визначений термін для забезпечення повного виконання таких мінімальних критеріїв і зобов’язань та, зокрема, усунути будь-яку потенційну загрозу безпеці чи довкіллю або іншим чином усунути причини погіршення показників.

Превентивні та коригувальні дії можуть включати тимчасові захисні заходи, якщо загрози безпеці чи довкіллю мають невідкладний характер.

Однак, не обмежуючи їх безпосереднє виконання, Комісія повинна заздалегідь повідомляти усім державам-членам, що надали дозвіл на діяльність визнаним організаціям, про заходи, яких вона планує вжити.

Стаття 6

1. Додатково до заходів, вжитих відповідно до статті 5, Комісія може, згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 12(2), накладати штрафи на визнану організацію:

(a) - яка серйозно чи постійно не виконує мінімальні критерії, встановлені додатком І, чи свої зобов’язання згідно зі статтями 8(4), 9, 10 та 11,

або

- погіршення показників діяльності якої виявляють серйозні недоліки у її структурі, системах, процедурах чи системі внутрішнього контролю; або

(b) - яка умисно надала невірну, неповну чи неправдиву інформацію Комісії у процесі її оцінювання згідно зі статтею 8(1) чи якимось іншим чином перешкоджала проведенню такого оцінювання.

2. Без обмеження положень параграфа 1, коли визнана організація не вживає превентивних чи коригувальних дій, що вимагаються Комісією, або у випадку невиправданих затримок, Комісія може накласти періодичні штрафні санкції на таку організацію до повного виконання дій, що вимагаються.

3. Штрафи та періодичні штрафні санкцій, зазначені у параграфах 1 та 2, повинні бути стримувальними і пропорційними серйозності випадку та економічним можливостям такої визнаної організації, з урахуванням, зокрема, ступеню загрози безпеці чи довкіллю.

Вони накладаються лише після того, як визнаній організації та державам-членам була надана можливість подати свої зауваження.

Сукупна сума накладених штрафів та періодичних штрафних санкцій не перевищує 5% загального середнього обігу визнаної організації за три попередні фінансові роки від діяльності, що підлягає регулюванню цим Регламентом.

4. Суд Європейських співтовариств має необмежене право переглядати рішення, якими Комісія наклала штраф чи періодичні штрафні санкції. Він може скасувати, зменшити чи збільшити суму накладеного штрафу чи періодичних штрафних санкцій.

Стаття 7

1. Комісія повинна відкликати визнання організації:

(a) чиє постійне і серйозне невиконання мінімальних критеріїв, встановлених додатком І, або своїх зобов’язань згідно з цим Регламентом, становить неприйнятну загрозу безпеці чи довкіллю;

(b) чиє постійне і серйозне невиконання показників безпеки та запобігання забрудненню становить неприйнятну загрозу безпеці чи довкіллю;

(c) яка перешкоджає чи постійно заважає проведенню Комісією оцінювання;

(d) яка не сплачує штрафи та/або періодичні штрафні санкції згідно зі статтями 6(1) та (2); або

(e) яка вимагає фінансової компенсації чи відшкодування будь-яких штрафів. накладених згідно зі статтею 6.

2. Для забезпечення виконання пунктів (a) та (b) параграфа 1 Комісія повинна ухвалити рішення на основі всієї наявної інформації, включно з:

(a) результатами власного оцінювання відповідної визнаної організації згідно зі статтею 8(1);

(b) звітами, поданими державами-членами згідно зі статтею 10 Директиви 2009/15/ЄС;

(c) аналізом аварій за участі суден, що мають клас, наданий визнаними організаціями;

(d) будь-якими повтореннями порушень, зазначених у пункті (а) статті 6(1);

(е) ступенем впливу на флот з класом визнаної організації; та

(f) недієвістю заходів, зазначених у статті 6(2).

3. Рішення про відкликання визнання Комісія повинна ухвалювати за власною ініціативою чи на запит держави-члена згідно з регуляторною процедурою, зазначеною у статті 12(3), та після того, як визнана організація отримала можливість надати свої зауваження.

Стаття 8

1. Комісія разом з державою-членом, що подала відповідний запит про визнання, повинні проводити регулярне оцінювання всіх визнаних організацій не рідше одного разу на кожні два роки для перевірки виконання ними зобов’язань згідно з цим Регламентом та відповідності мінімальним критеріям, встановленим додатком І. Таке оцінювання повинно обмежуватися тими видами діяльності визнаної організації, що підлягають регулюванню цим Регламентом.

2. При виборі визнаних організацій для оцінювання Комісія повинна приділяти особливу увагу показникам визнаної організації у сфері безпеки та запобігання забрудненню, а також повідомленням про аварії та звітам держав-членів згідно зі статтею 10 Директиви 2009/15/ЄС.

3. Оцінювання може включати відвідування регіональних відділень визнаної організації, а також вибіркове інспектування як суден, що перебувають в експлуатації, так і суден, що будуються, для перевірки діяльності визнаної організації. У такому випадку Комісія, за можливості, повинна повідомити державу-члена, у якій розташовано регіональне відділення. Комісія повинна надати державі-члену звіт про результати оцінювання.

4. Кожна визнана організація повинна щорічно надавати Комітету, зазначеному в статті 12(1), результати аналізу своєї системи управління якістю.

Стаття 9

1. Визнані організації повинні забезпечити доступ Комісії до інформації, необхідної для проведення оцінювання, зазначеного у статті 8(1). Покликання на положення інших угод не можуть обмежувати такий доступ.

2. Визнані організації повинні забезпечити включення у свої угоди про видачу суднам конвенційних свідоцтв чи класифікаційних свідоцтв з власниками суден чи операторами положень про те, що їх видача залежить від згоди сторін надавати доступ на борт таких суден інспекторам Комісії задля виконання положень статті 8(1).

Стаття 10

1. Визнані організації повинні періодично проводити консультації між собою задля забезпечення еквівалентності та гармонізації своїх правил та процедур, а також їх виконання. Вони повинні співпрацювати між собою задля забезпечення однакового тлумачення міжнародних конвенцій без обмеження повноважень держав прапора. Визнані організації, у відповідних випадках, повинні домовлятися про технічні та процедурні умови, за яких вони взаємно визнають класифікаційні свідоцтва на матеріали, обладнання та компоненти на основі рівноцінних стандартів, орієнтуючись на найбільш вимогливі та суворі з них.

За неможливості взаємного визнання з серйозних причин, пов’язаних із безпекою, визнані організації повинні чітко заявляти про такі причини.

Якщо визнана організація встановить шляхом інспектування або іншим чином, що матеріал, одиниця обладнання чи компонент не відповідають її сертифікату, ця організація може відмовити у дозволі встановити на судні такий матеріал, одиницю обладнання чи компонент. Визнана організація повинна одразу інформувати інші визнані організації та заявляти про причини такої відмови.

Визнані організації повинні визнавати, задля потреб класифікації, сертифікати суднового обладнання зі знаком штурвалу відповідно до Директиви Ради 96/98/ЄС від 20 грудня 1996 року про суднове обладнання (1).

Вони повинні надавати Комісії та державам-членам періодичні звіти про основні зміни у стандартах та взаємне визнання сертифікатів на матеріали, обладнання та компоненти.

2. Комісія повинна подати звіт на основі незалежного дослідження до Європейського Парламенту та Ради до 17 червня 2014 року про досягнутий прогрес у процесі гармонізації правил та процедур та взаємного визнання сертифікатів на матеріали, обладнання та компоненти.

3. Визнані організації повинні співпрацювати з органами контролю держави порту, коли йдеться про судно їх класу, зокрема, задля виправлення виявлених недоліків чи інших невідповідностей.

4. Визнані організації повинні повідомляти адміністративним органам усіх держав-членів, які надали будь-який з дозволів, зазначених у статті 3 Директиви 2009/15/ЄС, та Комісії всю відповідну інформацію про свій класифікований флот, передачі, зміни, призупинення та відкликання класу, незалежно від того, під яким прапором ходить судно.

Інформація про передачу, зміни, призупинення та відкликання класу, включно з інформацією про всі прострочені огляди та невиконані рекомендації, умови класу, умови чи обмеження експлуатації, видані щодо суден їх класу, незалежно від того, під яким прапором ходять судна, також повинна заноситься електронним шляхом до спільної інспекційної бази даних, що використовується державами-членами задля виконання Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/16/ЄС від 23 квітня 2009 року про контроль державою порту (2), одночасно із занесенням до власних систем визнаної організації, та у будь-якому випадку не пізніше ніж за 72 години після події, що стала причиною застосування вимоги про повідомлення інформації.

__________
(1) ОВ L 46, 17.02.1997, с. 25.
(2) ОВ L 131, 28.05.2009, с. 57.

Така інформація, за винятком непрострочених рекомендацій та умов класу, повинна публікуватися на веб-сайті таких визнаних організацій.

5. Визнані організації не повинні видавати конвенційні свідоцтва судну, що було декласоване чи змінює клас з міркувань безпеки, незалежно від його прапора, не надавши перед цим можливості компетентним органам держави прапора висловити протягом розумного терміну свою думку щодо необхідності повної перевірки.

6. У випадках передачі класу від однієї визнаної організації іншій визнаній організації, організація, що втратила клас, повинна без необгрунтованих затримок надати організації, що отримала клас, повне історичне досьє судна, зокрема повідомити їй такі дані:

(a) будь-які прострочені огляди;

(b) будь-які невиконані рекомендації чи умови класу;

(c) умови експлуатації судна; та

(d) обмеження експлуатації судна.

Організація, що отримала клас, може видавати судну нові сертифікати лише після задовільного завершення усіх прострочених оглядів та виконання усіх невиконаних рекомендацій чи умов класу, попередньо виданих такому судну, за вказівками організації, що втратила клас.

Перед видачею сертифікатів організація, що отримала клас, повинна повідомити організації, що втратила клас, дату видачі сертифікатів та підтвердити дату, місце та вжиті заходи для завершення кожного простроченого огляду, невиконаної рекомендації та умови класу.

Визнані організації повинні встановити та впровадити відповідні спільні вимоги для випадків передачі класу, за умови необхідності окремих запобіжних заходів. Такі випадки включають, як мінімум, передачу класу суден віком від 15 років та більше, а також передачу від невизнаної організації визнаній.

Визнані організації повинні співпрацювати між собою з метою забезпечення належного виконання положень цього параграфа.

Стаття 11

1. Визнані організації повинні бути створені до 17 червня 2011 року та вести діяльність незалежного органу з оцінювання якості та сертифікації згідно з відповідними міжнародними стандартами якості, у якому можуть бути представлені відповідні професійні асоціації, що працюють у сфері морських перевезень як консультанти.

2. Орган з оцінювання якості та сертифікації виконує такі завдання:

(a) часту та регулярну оцінювання систем управління якістю визнаних організацій відповідно до критеріїв стандарту якості ISO 9001;

(b) сертифікацію систем управління якістю визнаних організацій, включно з організаціями, на визнання яких було подано заявку згідно зі статтею 3;

(c) надання тлумачень міжнародних стандартів управління якістю, зокрема з урахуванням конкретних особливостей характеру діяльності та зобов’язань визнаних організацій; та

(d) ухвалення індивідуальних та колективних рекомендацій для покращення процесів у визнаних організаціях та забезпечення механізмів внутрішнього контролю.

3. Орган з оцінювання якості та сертифікації повинен мати необхідну владу та повноваження, щоб діяти незалежно від визнаних організацій, та необхідні засоби для дієвого виконання обов’язків згідно з найвищими професійними стандартами, гарантуючи незалежність осіб, що виконують ці обов’язки. Орган з оцінювання якості та сертифікації встановлює власні робочі методи та порядок роботи.

4. Орган з оцінювання якості та сертифікації може просити про допомогу інші зовнішні органи оцінювання якості.

5. Орган з оцінювання якості та сертифікації повинен надавати заінтересованим сторонам, включно з державами прапора та Комісії, повну інформацію щодо свого щорічного плану робіт, а також висновки та рекомендації, зокрема, щодо ситуацій, що могли становити загрозу безпеці.

6. Комісія проводить періодичне оцінювання органу з оцінювання якості та сертифікації.

7. Комісія повідомляє державам-членам результати такого оцінювання та наступні заходи.

Стаття 12

1. Комісії у діяльності допомагає Комітет з безпеки морів та запобігання забрудненню від суден (COSS), створений Регламентом Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 2099/2002 (1).

__________
(1) ОВ L 324, 29.11.2002, c. 1.

2. При покликанні на цей параграф застосовуються статті 3 і 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.

3. При покликанні на цей параграф застосовуються статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.

Період, визначений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить три місяці.

4. При покликанні на цей параграф застосовуються статті 5а(1)-(4) та статті 7 Рішення 1999/468/ЄС з урахуванням положень його статті 8.

Стаття 13

1. Зміни до цього Регламенту, без розширення сфери його дії, можуть бути внесені задля оновлення мінімальних критеріїв, встановлених додатком І, з урахуванням, зокрема, відповідних рішень ІМО.

Такі дії, спрямовані на зміну несуттєвих елементів цього Регламенту, ухвалюються відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної у статті 12(4).

2. Зміни до міжнародних конвенцій, визначених у статті 2(b) цього Регламенту, можуть бути виключені зі сфери дії цього Регламенту згідно зі статтею 5 Регламенту (ЄС) № 2099/2002.

Стаття 14

1. Комісія повинна ухвалити та опублікувати:

(a) критерії оцінювання дієвості правил та процедур, а також показників безпеки визнаних організацій та запобігання забрудненню їх класифікованими суднами, з особливим урахуванням даних, наданих Паризьким меморандумом про взаєморозуміння у сфері контролю державою порту та/або іншими подібними схемами; та

(b) критерії визначення, чи може така діяльність вважатися неприйнятною загрозою безпеці або довкіллю, що можуть враховувати спеціальні обставини, які впливають на менші чи вузькоспеціалізовані організації.

Такі дії, спрямовані на зміну несуттєвих елементів цього Регламенту шляхом їх доповнення, ухвалюються відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної у статті 12(4).

2. Дії, спрямовані на зміну несуттєвих елементів цього Регламенту шляхом їх доповнення, пов’язані з виконанням статті 6 та, за необхідності, статті 7, ухвалюються відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної у статті 12(4).

3. Без обмеження негайного застосування мінімальних критеріїв, встановлених додатком І, Комісія може відповідно до регуляторної процедури, зазначеної у статті 12(3), затверджувати правила або їх тлумачення та може розглядати завдання для загальних мінімальних критеріїв, зазначених у пункті 3 частини А додатка І.

Стаття 15

1. Організації, яким на момент набуття чинності цим Регламентом було надано визнання згідно з Директивою 94/57/ЄС, зберігають своє визнання відповідно до положень параграфа 2.

2. Без обмеження положень статей 5 і 7, Комісія повинна переглянути всі випадки обмеженого визнання, наданого згідно з Директивою 94/57/ЄС у світлі статті 4(3) цього Регламенту до 17 червня 2010 року, щоб вирішити згідно з регуляторною процедурою, зазначеною у статті 12(3), чи замінити обмеження іншими чи усунути їх. Дія обмежень повинна тривати, допоки Комісія не ухвалить рішення.

Стаття 16

У процесі оцінювання згідно зі статтею 8(1) Комісія повинна перевірити, чи є одержувач визнання відповідною юридичною особою в організації, до якого застосовуються положення цього Регламенту. У іншому випадку Комісія повинна ухвалити рішення щодо зміни такого визнання.

Якщо Комісія вносить зміни до визнання, держави-члени повинні адаптувати свої угоди з визнаною організацією з метою урахування змін.

Стаття 17

Комісія кожні два роки повинна інформувати Європейський Парламент та Раду про застосування цього Регламенту.

Стаття 18

Покликання у законодавстві Співтовариства та національному законодавстві на Директиву 94/57/ЄС необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у додатку II.

Стаття 19

Цей Регламент набуває чинності на 20-ий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

ДОДАТОК I

МІНІМАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЙ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЧИ ПРОДОВЖЕННЯ ДІЇ ВИЗНАННЯ СПІВТОВАРИСТВОМ

(визначені у статті 3)

ЧАСТИНА A. ЗАГАЛЬНІ МІНІМАЛЬНІ КРИТЕРІЇ

1. Визнана організація повинна мати правосуб’єктність у державі свого розташування. Її звіти повинні бути перевірені незалежними аудиторами.

2. Визнана організація повинна бути здатна документально підтвердити великий досвід в оцінюванні проектів та побудови торговельних суден.

3. Визнана організація повинна бути завжди укомплектована значною кількістю адміністративного, технічного, допоміжного та дослідницького персоналу відповідно до розміру флоту свого класу, його складу та участі організації у побудові та переобладнанні суден. Визнана організація повинна мати можливість забезпечити кожне місце роботи, за необхідності, ресурсами та персоналом, відповідно до поставлених завдань згідно із загальними мінімальними критеріям, визначеними пунктами 6 і 7, та спеціальними мінімальними критеріями, визначеними у частині В.

4. Визнана організація повинна мати та застосовувати власний набір комплексних правил та процедур або демонструвати можливість мати такі правила і процедури щодо проектування, побудови та періодичного огляду торговельних суден, якість яких відповідає визнаним на міжнародному рівні стандартам. Вони повинні публікуватися та постійно оновлюватися і вдосконалюватися за допомогою науково-дослідницьких програм.

5. Визнана організація повинна мати власний реєстр суден та щороку публікувати його або зберігати у загальнодоступній електронній базі даних.

6. Визнана організація не повинна контролюватися судновласниками або суднобудівниками, або іншими особами, що мають комерційне відношення до виготовлення, обладнання, ремонту суден та їх експлуатації. Дохід визнаної організації істотно не залежить від одного комерційного підприємства. Визнана організація не надає класифікаційні чи конвенційні послуги, якщо вона сама є чи має ділові, особисті, чи родинні зв’язки з судновласником чи компанією-оператором. Це положення про несумісність також повинно застосовуватися до інспекторів, найнятих визнаною організацією.

7. Визнана організація повинна діяти відповідно до положень додатка до Резолюції ІМО А.789.19 про специфікацію функцій проведення оглядів та видачі свідоцтв визнаних організацій, що діють від імені адміністративного органу, у тій мірі, наскільки вони підлягають регулюванню цим Регламентом.

ЧАСТИНА B. СПЕЦІАЛЬНІ МІНІМАЛЬНІ КРИТЕРІЇ

1. Визнана організація повинна надавати свої послуги по всьому світу, використовуючи інспекторів, що працюють виключно на неї, або, у виняткових і належно виправданих випадках, інспекторів, що працюють на інші визнані організації.

2. Визнана організація повинна керуватися кодексом етики.

3. Управління та керівництво визнаною організацією повинні здійснюватися у такий спосіб, що забезпечує конфіденційність інформації, що вимагається адміністративним органом.

4. Визнана організація повинна надавати належну інформацію адміністративному органу, Комісії та заінтересованим сторонам.

5. Визнана організація, її інспектори та технічний персонал повинні виконувати роботу, не порушуючи прав на інтелектуальну власність верфей, постачальників обладнання та судновласників, включно з патентами, ліцензіями, ноу-хау чи іншими видами знання, використання яких охороняється законом на міжнародному, національному рівні чи рівні Співтовариства; ні за яких обставин, не обмежуючи при цьому повноважень щодо проведення оцінювання державами-членами та Комісією, зокрема, згідно зі статтею 9 ні визнана організація, ні її інспектори чи технічний персонал, найняті нею, не можуть передавати чи розголошувати комерційно важливі дані, отримані у процесі проведення інспектування, перевірки та моніторингу суден, що будуються чи ремонтуються.

6. Керівництво визнаної організації повинно визначити та документально оформити свою політику, завдання та зобов’язання у сфері якості, а також забезпечити розуміння, виконання та дотримання цієї політики на всіх рівнях визнаної організації. Політика визнаної організації повинна враховувати цілі та показники безпеки та запобігання забрудненню.

7. Визнана організація повинна забезпечувати:

(a) встановлення та систематичне виконання свої правил та процедур;

(b) дотримання власних правил та процедур і впровадження внутрішньої системи оцінювання якості послуг щодо цих правил та процедур;

(c) виконання вимог щодо конвенційної роботи, на проведення якої уповноважена визнана організація, та застосування внутрішньої системи оцінювання якості послуг відповідно до міжнародних конвенцій;

(d) визначення та документальне оформлення обов’язків, повноважень та взаємодії персоналу, чия робота впливає на якість послуг визнаної організації;

(e) виконання всієї роботи за керованих умов;

(f) існування системи контролю, яка проводить моніторинг дій і роботи інспекторів та технічного й адміністративного персоналу визнаної організації;

(g) глибокі знання у інспекторів щодо конкретного типу судна, на якому вони проводять роботу, пов’язані із здійсненням конкретного огляду та застосовними вимогами;

(h) застосування системи кваліфікації інспекторів та постійного підвищення їх кваліфікації;

(i) ведення документації, що демонструє досягнення необхідних стандартів у сфері надання послуг, а також дієву роботу системи якості;

(j) дотримання в усіх місцях розташування комплексної системи запланованих та документально оформлених внутрішніх перевірок діяльності, пов’язаної із забезпеченням якості;

(k) проведення конвенційних оглядів та перевірок, що вимагаються гармонізованою системою оглядів та сертифікації, на проведення яких уповноважена визнана організація, відповідно до положень додатка та доповнення до Резолюції ІМО А.948(23) про основні принципи проведення оглядів у рамках гармонізованої системи оглядів та сертифікації;

(l) встановлення ясних і чітких сфер відповідальності та контролю між центральним і регіональними офісами визнаної організації й між визнаними організаціями та їх інспекторами.

8. Визнана організація повинна розробити, запровадити та підтримувати дієву внутрішню систему якості, засновану на відповідних частинах міжнародно визнаних стандартів якості та згідно з вимогами EN ISO/IEC 17020:2004 (інспекційні органи) та EN ISO 9001:2000 (системи управління якістю, вимоги), відповідно до тлумачення та сертифікації органу з оцінювання якості та сертифікації, про що згадується у статті 11(1).

9. Правила та процедури визнаної організації повинні виконуватися таким чином, щоб організація мала можливість, виходячи з власних безпосередніх знань та суджень, робити надійні та об’єктивні висновки щодо безпеки відповідних суден за допомогою класифікаційних свідоцтв, на основі яких можуть видаватися конвенційні свідоцтва.

10. Визнана організація повинна мати необхідні засоби проведення оцінювання за допомогою кваліфікованого професійного персоналу та відповідно до положень, викладених у додатку до Резолюції ІМО А.913(22) про настанови щодо впровадження адміністративними органами Міжнародного кодексу управління безпекою (ISM), застосування та обслуговування системи управління безпекою як на суходолі, так і на борту суден, що підлягають сертифікації.

11. Визнана організація повинна дозволяти представникам адміністративних органів та іншим заінтересованим особам брати участь у розробці своїх правил та процедур.

ДОДАТОК II

Кореляційна таблиця

{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua}