2006L0112 - UA - 01.06.2016 - 017.001
Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на сайті EUR-Lex.
(До Розділу V "Економічне та галузеве співробітництво"
Глава 4. Оподаткування)
ДИРЕКТИВА РАДИ 2006/112/ЄС
від 28 листопада 2006 року
про спільну систему податку на додану вартість
Зі змінами і доповненнями, внесеними:
Офіційний вісник | |||
№ | сторінка | дата | |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2006/138/ЄС від 19 грудня 2006 року | L 384 | 92 | 29.12.2006 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2007/75/ЄС від 20 грудня 2007 року | L 346 | 13 | 29.12.2007 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2008/8/ЄС від 12 лютого 2008 року | L 44 | 11 | 20.02.2008 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2008/117/ЄС від 16 грудня 2008 року | L 14 | 7 | 20.01.2009 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2009/47/ЄС від 5 травня 2009 року | L 116 | 18 | 09.05.2009 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2009/69/ЄС від 25 червня 2009 року | L 175 | 12 | 04.07.2009 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2009/162/ЄС від 22 грудня 2009 року | L 10 | 14 | 15.01.2010 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2010/23/ЄС від 16 березня 2010 року | L 72 | 1 | 20.03.2010 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2010/45/ЄС від 13 липня 2010 року | L 189 | 1 | 22.07.2010 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2010/88/ЄС від 7 грудня 2010 року | L 326 | 1 | 10.12.2010 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2013/42/ЄС від 22 липня 2013 року | L 201 | 1 | 26.07.2013 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2013/43/ЄС від 22 липня 2013 року | L 201 | 4 | 26.07.2013 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2013/61/ЄС від 17 грудня 2013 року | L 353 | 5 | 28.12.2013 |
ДИРЕКТИВОЮ РАДИ 2016/856 (ЄС) від 25 травня 2016 року | L 142 | 12 | 31.05.2016 |
Зі змінами і доповненнями, внесеними:
АКТОМ про умови вступу Республіки Хорватія та внесення коригувань до Договору про Європейський Союз, Договору про функціонування Європейського Союзу та Договору про заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії | L 112 | 21 | 24.04.2012 |
Виправленням OB L 335, 20.12.2007, с. 60 (2006/112/ЄС)
Виправленням OB L 249, 14.09.2012, с. 15 (2006/112/ЄС)
{Зміни до Директиви див. в Директивах
№ 2017/2455 від 05.12.2017
№ 2018/912 від 22.06.2018
№ 2018/1713 від 06.11.2018}
ДИРЕКТИВА РАДИ 2006/112/ЄС
від 28 листопада 2006 року
про спільну систему податку на додану вартість
РОЗДІЛ I - ПРЕДМЕТ ТА СФЕРА ДІЇ
РОЗДІЛ II - ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ОХОПЛЕННЯ
РОЗДІЛ III - ОПОДАТКОВУВАНІ ОСОБИ
РОЗДІЛ IV - ОПОДАТКОВУВАНІ ОПЕРАЦІЇ
Глава 2 - Придбання товарів у межах Співтовариства
РОЗДІЛ V - МІСЦЕ ОПОДАТКОВУВАНИХ ОПЕРАЦІЙ
Глава 1 - Місце постачання товарів
Секція 1 - Постачання товарів без перевезення
Секція 2 - Постачання товарів із перевезенням
Секція 3 - Постачання товарів на борт морських суден, повітряних суден або на потяги
Секція 4 - Постачання товарів через системи розподілу
Глава 2 - Місце придбання товарів у межах Співтовариства
Глава 3 - Місце надання послуг
Секція 1 - Терміни та означення
Підсекція 1 - Надання послуг посередниками
Підсекція 2 - Надання послуг, пов'язаних із нерухомим майном
Підсекція 3 - Надання послуг із перевезення
Підсекція 4 - Надання послуг у сфері культури, мистецтва, спорту, науки, освіти, розваг та подібних послуг, допоміжних послуг з перевезення, послуг з оцінювання рухомого майна та виконання пов'язаних з ним робіт.
Підсекція 5 - Надання ресторанних та кейтерингових послуг
Підсекція 6 - Винаймання транспортних засобів
Підсекція 7 - Надання ресторанних та кейтерингових послуг, призначених для споживання на борту морських суден, повітряних суден або в потягах
Підсекція 8 - Надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення та електронних послуг неоподатковуваним особам
Підсекція 9 - Надання послуг неоподатковуваним особам за межами Співтовариства
Підсекція 10 - Запобігання подвійному оподаткуванню або неоподаткуванню
РОЗДІЛ VI - ФАКТ ВИНИКНЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА ВИНИКНЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ПДВ
Глава 2 - Постачання товарів або надання послуг
Глава 3 - Придбання товарів у межах Співтовариства
РОЗДІЛ VII - БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ
Глава 2 - Постачання товарів або надання послуг
Глава 3 - Придбання товарів у межах Співтовариства
Глава 2 - Структура та рівень ставок
Глава 3 - Тимчасові положення для окремих трудомістких послуг
Глава 4 - Спеціальні положення, які застосовують до ухвалення остаточних заходів
РОЗДІЛ IX - ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ
Глава 2 - Звільнення від оподаткування деяких видів діяльності в суспільних інтересах
Глава 3 - Звільнення від оподаткування інших видів діяльності
Глава 4 - Звільнення від оподаткування операцій у межах Співтовариства
Секція 1 - Звільнення від оподаткування, пов'язані з постачанням товарів
Секція 2 - Звільнення від оподаткування придбань товарів у межах Співтовариства
Секція 3 - Звільнення від оподаткування деяких послуг з перевезення
Глава 5 - Звільнення від оподаткування під час ввозу
Глава 6 - Звільнення від оподаткування під час вивозу
Глава 7 - Звільнення від оподаткування, пов'язані з міжнародними перевезеннями
Глава 8 - Звільнення від оподаткування деяких операцій, які вважають вивізними
Глава 9 - Звільнення від оподаткування надання послуг посередниками
Глава 10 - Звільнення від оподаткування операцій, пов'язаних з міжнародною торгівлею
Секція 1 - Митні склади, склади інші ніж митні склади, та подібні режими
Секція 2 - Операції, звільнені від оподаткування для вивозу та в рамках торгівлі між державами-членами
Секція 3 - Спільні положення для секцій 1 та 2
РОЗДІЛ X - ВІДНЕСЕННЯ НА ЗМЕНШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Глава 1 - Виникнення та обсяг права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання
Глава 2 - Пропорційне віднесення на зменшення податкового зобов'язання
Глава 3 - Обмеження права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання
Глава 4 - Правила, що регулюють застосування права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання
Глава 5 - Коригування сум, віднесених на зменшення податкового зобов'язання
РОЗДІЛ XI - ОБОВ'ЯЗКИ ОПОДАТКОВУВАНИХ ОСІБ ТА ДЕЯКИХ НЕОПОДАТКОВУВАНИХ ОСІБ
Секція 1 - Особи, відповідальні за сплату ПДВ податковим органам
Глава 3 - Виставлення рахунків-фактур
Секція 2 - Поняття рахунку-фактури
Секція 3 - Виставлення рахунків-фактур
Секція 4 - Зміст рахунків-фактур
Секція 5 - Надсилання рахунків-фактур електронними засобами
Секція 6 - Заходи зі спрощення
Секція 3 - Спеціальні обов'язки зі зберігання всіх рахунків-фактур
Секція 4 - Право доступу до рахунків-фактур, які зберігають електронними засобами в іншій державі-члені
Глава 8 - Обов'язки, пов'язані з деякими операціями зі ввозу і вивозу
Глава 1 - Спеціальна схема для малих підприємств
Секція 1 - Спрощені процедури нарахування та утримання
Секція 2 - Звільнення від оподаткування або регресивна податкова знижка
Секція 3 - Звітність та контроль
Глава 2 - Спільна схема з фіксованою ставкою для фермерів
Глава 3 - Спеціальна схема для туристичних агентів
Глава 4 - Спеціальні положення для вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату
Секція 1 - Терміни та означення
Секція 2 - Спеціальні положення для оподатковуваних дилерів
Підсекція 1 - Маржинальна схема
Підсекція 2 - Перехідні положення для вживаних транспортних засобів
Секція 3 - Спеціальні положення для продажу з публічних торгів
Секція 4 - Заходи для запобігання спотворенню конкуренції та ухиленню від оподаткування
Глава 5 - Спеціальна схема для інвестиційного золота
Секція 3 - Можливість обирати спосіб оподаткування
Секція 4 - Операції на регульованому ринку зливкового золота
Секція 5 - Спеціальні права та обов'язки торговців інвестиційним золотом
Глава 6 - Спеціальні схеми для оподатковуваних осіб, що не мають осідку, які надають телекомунікаційні послуги, послуги мовлення чи електронні послуги неоподатковуваним особам
Секція 2 - Спеціальна схема для телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, які надають оподатковувані особи, що не мають осідку в межах Співтовариства
Секція 3 - Спеціальна схема для телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, які надають оподатковувані особи, що мають осідок в межах Співтовариства, але не в державі-члені споживання.
Глава 1 - Відступи, які застосовують до ухвалення остаточних заходів
Секція 1 - Відступи для держав, що були членами Співтовариства станом на 1 січня 1978 року
Секція 2 - Відступи для держав, що приєдналися до Співтовариства після 1 січня 1978 року
Секція 3 - Спільні положення для секцій 1 та 2
Глава 2 - Відступи, що підлягають уповноваженню
Секція 1 - Заходи зі спрощення та заходи із запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування
Глава 1 - Імплементаційні інструменти
Глава 4 - Інші податки, збори та обов'язкові платежі
РОЗДІЛ XV - ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1 - Перехідні положення з оподаткування торгівлі між державами-членами
Глава 2 - Перехідні заходи, які застосовують в контексті приєднання чи вступу до Європейського Союзу
Глава 3 - Транспозиція та набуття чинності
ДОДАТОК I - СПИСОК ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ЗГАДАНИХ У ТРЕТЬОМУ ПІДПАРАГРАФІ СТАТТІ 13(1)
ДОДАТОК II - ОРІЄНТОВНИЙ СПИСОК ПОСЛУГ, ЯКІ НАДАЮТЬ В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ, ЗГАДАНИХ У ПУНКТІ (С) ПЕРШОГО ПАРАГРАФА СТАТТІ 58
ДОДАТОК III - СПИСКИ ПОСТАЧАНЬ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ, ДО ЯКИХ МОЖНА ЗАСТОСОВУВАТИ ЗНИЖЕНІ СТАВКИ, ЩО ЗГАДАНІ У СТАТТІ 98
ДОДАТОК IV - СПИСОК ПОСЛУГ, ЗГАДАНИХ У СТАТТІ 106
ДОДАТОК V - КАТЕГОРІЇ ТОВАРІВ, ОХОПЛЕНІ ІНШИМИ РЕЖИМАМИ СКЛАДУВАННЯ, НІЖ РЕЖИМ МИТНОГО СКЛАДУ, ПЕРЕДБАЧЕНІ СТАТТЕЮ 160(2)
ДОДАТОК VI - СПИСОК ПОСТАЧАНЬ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ, ЗГАДАНИХ У ПУНКТІ (D) СТАТТІ 199(1)
ДОДАТОК VII - СПИСОК ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ ІЗ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА, ЗГАДАНИХ У ПУНКТІ (4) СТАТТІ 295(1)
ДОДАТОК VIII - ОРІЄНТОВНИЙ СПИСОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПОСЛУГ, ЗГАДАНИХ У ПУНКТІ 5 СТАТТІ 295(1)
ДОДАТОК IX - ВИТВОРИ МИСТЕЦТВА, ПРЕДМЕТИ КОЛЕКЦІОНУВАННЯ ТА АНТИКВАРІАТ, ЗГАДАНІ В ПУНКТАХ (2), (3) ТА (4) СТАТТІ 311(1)
Частина В - Предмети колекціонування
ДОДАТОК X - СПИСОК ОПЕРАЦІЙ, ОХОПЛЕНИХ ВІДСТУПАМИ, ЗГАДАНИМИ У СТАТТЯХ 370 ТА 371 І СТАТТЯХ 375-390c
Частина A - Операції, які держави-члени можуть продовжувати оподатковувати
Частина В - Операції, які держави-члени можуть продовжувати звільняти від оподаткування
Частина A - Скасовані директиви з подальшими змінами і доповненнями
Частина В - Граничні строки транспозиції до національного законодавства (зазначені в статті 411)
ДОДАТОК XII - КОРЕЛЯЦІЙНА ТАБЛИЦЯ
1. Ця Директива встановлює спільну систему податку на додану вартість (ПДВ).
2. Принцип спільної системи ПДВ передбачає застосування до товарів та послуг загального податку на споживання, точно пропорційного ціні товарів і послуг, незалежно від кількості операцій, які відбуваються в процесі виробництва та збуту до моменту нарахування податку.
По кожній операції виникає податкове зобов'язання з ПДВ, розраховане відповідно до ціни товарів або послуг за ставкою, застосовною для таких товарів або послуг, після віднесення на зменшення податкового зобов'язання суми ПДВ, що безпосередньо припадає на різні складові собівартості.
Спільна система ПДВ повинна застосовуватися аж до етапу роздрібної торгівлі та включно з ним.
1. Оподаткуванню ПДВ підлягають такі операції:
(a) постачання товарів за винагороду в межах території держави-члена оподатковуваною особою, що діє як така;
(b) придбання товарів у Співтоваристві за винагороду в межах території держави-члена:
(i) оподатковуваною особою, що діє як така, або неоподатковуваною юридичною особою, якщо продавець є оподатковуваною особою, що діє як така, яка не підпадає під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282292, та не підпадає під дію статей 33 або 36;
(ii) у випадку нового транспортного засобу - оподатковуваною особою або неоподатковуваною юридичною особою, інші придбання якої не підлягають оподаткуванню ПДВ згідно зі статтею 3(1), або будь-якою іншою неоподатковуваною особою;
(iii) у випадку підакцизних продуктів, якщо податкове зобов'язання з акцизного збору виникає під час придбання в межах Співтовариства на території держави-члена згідно з Директивою 92/12/ЄЕС - оподатковуваною особою або неоподатковуваною юридичною особою, інші придбання якої не оподатковують ПДВ згідно зі статтею 3(1);
(c) надання послуг за винагороду в межах території держави-члена оподатковуваною особою, що діє як така;
2. (a) Для цілей пункту (ii) параграфа 1(b), "транспортними засобами", якщо вони призначені для перевезення осіб чи транспортування товарів, вважають такі:
(i) механічні наземні транспортні засоби з об'ємом двигуна більше 48 кубічних сантиметрів чи потужністю більше 7,2 кіловат;
(ii) судна завдовжки понад 7,5 метрів, окрім суден, які використовують для судноплавства у відкритому морі та перевезення пасажирів за винагороду, а також суден, які використовують для цілей комерційних, промислових або риболовних видів діяльності, або для порятунку чи надання допомоги у морі, або для риболовлі у внутрішніх водах;
(iii) повітряні судна зі злітною масою понад 1550 кілограмів, окрім повітряних суден, використовуваних авіалініями, що працюють за винагороду здебільшого на міжнародних маршрутах.
(b) Ці транспортні засоби вважають "новими" у таких випадках:
(i) механічні наземні транспортні засоби, постачання яких було здійснено протягом шести місяців з дати першого введення в експлуатацію, або якщо транспортний засіб проїхав не більше 6000 кілометрів;
(ii) судна, постачання яких було здійснено протягом трьох місяців з дати першого введення в експлуатацію, або якщо судно плавало не більше 100 годин;
(iii) повітряні судна, постачання яких було здійснено протягом трьох місяців з дати першого введення в експлуатацію, або якщо повітряне судно літало не більше 40 годин.
(c) Держави-члени повинні встановлювати умови, за яких факти, зазначені в пункті (b), можуть вважатися встановленими.
3. "Підакцизні продукти" означають енергоносії, алкоголь і алкогольні напої та тютюнові вироби, визначені чинним законодавством Співтовариства, окрім газу, який постачають через систему постачання природного газу, розташовану на території Співтовариства, або через будь-яку мережу, з'єднану з такою системою.
1. Як відступ від статті 2(1)(b)(i), такі операції не підлягають оподаткуванню ПДВ:
(a) придбання товарів у межах Співтовариства оподатковуваною особою або неоподатковуваною юридичною особою, якби постачання таких товарів у межах території держави-члена придбання звільнялося від оподаткування згідно зі статтями 148 та 151;
(b) придбання товарів у межах Співтовариства, інших ніж зазначені у пункті (a) та статті 4, та інших ніж нові транспортні засоби або підакцизні продукти, оподатковуваною особою для цілей її сільськогосподарської, лісогосподарської або рибогосподарської діяльності згідно зі спільною схемою з фіксованою ставкою для фермерів, або оподатковуваною особою, що здійснює лише постачання товарів або надання послуг, з яких ПДВ не відраховують, або неоподатковуваною юридичною особою.
2. Пункт (b) параграфа 1 застосовують лише в разі виконання таких умов:
(a) протягом поточного календарного року загальна вартість придбань товарів в межах Співтовариства не перевищує порогового значення, яке повинні визначати держави-члени, але яке не може бути нижчим за 10000 євро чи еквівалентну суму в національній валюті;
(b) протягом попереднього календарного року загальна вартість придбань товарів у межах Співтовариства не перевищувала порогового значення, передбаченого у пункті (a).
Порогове значення, яке слугує базовим значенням, повинне складатися із загальної вартості придбань товарів в межах Співтовариства без урахування ПДВ, що підлягає сплаті або сплаченого в державі-члені, в якій розпочалося відправлення або перевезення товарів, як зазначено в пункті (b) параграфа 1.
3. Держави-члени повинні надавати оподатковуваним особам та неоподатковуваним юридичним особам, що підпадають під вимоги, передбачені в пункті (b) параграфа 1, право обирати загальну схему, передбачену в статті 2(1)(b)(i).
Держави-члени повинні встановити детальні правила для реалізації можливості вибору, зазначеного в першому підпараграфі, що в будь-якому разі повинна охоплювати період тривалістю щонайменше два календарних роки
Крім операцій, зазначених у статті 3, оподаткуванню ПДВ не підлягають такі операції:
(a) придбання в межах Співтовариства вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, визначених в пунктах (1)-(4) статті 311(1), якщо продавець є оподатковуваним дилером та діє як такий, а ПДВ було справлено з товарів у державі-члені, в якій розпочалося їх відправлення чи перевезення, згідно з маржинальною схемою, передбаченою у статтях 312-325;
(b) придбання в межах Співтовариства вживаних транспортних засобів, визначених у статті 327(3), якщо продавець є оподатковуваним дилером та діє як такий, а ПДВ було справлено з транспортних засобів у державі-члені, в якій розпочалося їх відправлення чи перевезення, згідно з перехідними положеннями для вживаних транспортних засобів;
(c) придбання в межах Співтовариства вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, визначених в пунктах (1)-(4) статті 311(1), якщо продавець є організатором продажу з публічних торгів, діючи як такий, а ПДВ було справлено з товарів у державі-члені, в якій розпочалося їх відправлення чи перевезення, відповідно до спеціальних положень продажу з публічних торгів.
РОЗДІЛ II
ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ОХОПЛЕННЯ
Для цілей застосування цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:
(1) "Співтовариство" та "територія Співтовариства" означають території держав-членів, як визначено у пункті (2);
(2) "держава-член" та "територія держави-члена" означають територію кожної держави-члена Співтовариства, до якої є застосовним Договір про заснування Європейського Співтовариства відповідно до статті 299 цього Договору, за винятком будь-якої території, зазначеної в статті 6 цієї Директиви;
(3) "треті території" означає території, зазначені в статті 6;
(4) "третя країна" означає будь-яку державу або територію, щодо якої не застосовують Договір.
1. Цю Директиву не застосовують до наведених нижче територій, які становлять частину митної території Співтовариства:
(c) територій Франції, зазначених в статті 349 та статті 355(1) Договору про функціонування Європейського Союзу;
2. Цю Директиву не застосовують до наведених нижче територій, які не становлять частину митної території Співтовариства:
(g) італійських вод озера Лугано.
1. З огляду на конвенції та договори, укладені з Францією, Сполученим Королівством та Кіпром відповідно, Князівство Монако, острів Мен та Суверенні території баз Сполученого Королівства Акротирі та Декелія не вважають третіми країнами для цілей застосування цієї Директиви.
2. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб усі операції, ініційовані у Князівстві Монако чи призначені для Князівства Монако, вважалися операціями, ініційованими у Франції чи призначеними для Франції, щоб операції, ініційовані на острові Мен або призначені для острова Мен, вважалися операціями, ініційованими у Сполученому Королівстві або призначеними для Сполученого Королівства, та щоб операції, ініційовані на Суверенних територіях баз Сполученого Королівства Акротирі та Декелія чи призначені для них, вважалися операціями, ініційованими на Кіпрі або призначеними для Кіпру.
Якщо Комісія вважатиме, що положення, встановлені у статтях 6 і 7, більше не є обґрунтованими, зокрема з точки зору добросовісної конкуренції або власних ресурсів, вона повинна подати відповідні пропозиції Раді.
РОЗДІЛ III
ОПОДАТКОВУВАНІ ОСОБИ
1. "Оподатковувана особа" означає будь-яку особу, що самостійно провадить у будь-якому місці будь-який вид економічної діяльності, хай би якими були мета чи результати такої діяльності.
Будь-який вид діяльності виробників, торговців або осіб, що надають послуги, включаючи гірничодобувні та сільськогосподарські види діяльності, а також професійні види діяльності, вважають "економічною діяльністю". Зокрема, експлуатацію матеріального або нематеріального майна для отримання доходу від такої експлуатації на постійній основі вважають економічною діяльністю.
2. Окрім осіб, зазначених у параграфі 1, будь-яку особу, котра на нерегулярній основі постачає новий транспортний засіб, що його відправляє або перевозить до покупця продавець або покупець, або це здійснюють від імені продавця чи покупця, до місця призначення за межами території держави-члена, але в межах території Співтовариства, вважають оподатковуваною особою.
Умова статті 9(1) щодо того, що економічна діяльність повинна здійснюватися "самостійно", звільняє найманих працівників та інших осіб від ПДВ, якщо вони пов'язані з працедавцем трудовою угодою або будь-якими іншими юридичними зв'язками, які створюють відносини між працедавцем та працівником в тому, що стосується умов праці, оплати праці та відповідальності працедавця.
Після консультацій із дорадчим комітетом з питань податку на додану вартість (далі - "Комітетом із ПДВ") кожна держава-член може вважати єдиною оподатковуваною особою будь-яких осіб, що мають осідок на території цієї держави-члена, які, будучи юридично незалежними, тісно пов'язані одна з одною фінансовими, економічними та організаційними зв'язками.
Держава-член, що використовує можливість, передбачену в першому параграфі, може ухвалювати будь-які заходи, необхідні для запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування шляхом використання цього положення.
1. Держави-члени можуть вважати оподатковуваною особою будь-кого, хто на нерегулярній основі здійснює операцію, пов'язану з видами діяльності, зазначеними у другому підпараграфі статті 9(1), і зокрема, одну з таких операцій:
(a) постачання будівлі чи частин будівлі та землі, на якій розташована будівля, до першого заселення;
(b) постачання землі під забудову.
2. Для цілей параграфа 1(a), "будівля" означає будь-яку споруду, закріплену на землі або в землі.
Держави-члени можуть встановлювати детальні правила застосування критерію, зазначеного в параграфі 1(a), до перебудов будівель та можуть визначати, що означає "земля, на якій розташована будівля".
Держави-члени можуть застосовувати критерії, інші ніж критерій першого заселення, такі як період між датою завершення будівництва і датою першого постачання будівлі, або період між датою першого заселення і датою подальшого постачання, за умови, що тривалість таких періодів не перевищуватиме відповідно п'яти та двох років.
3. Для цілей параграфа 1(b) "земля під забудову" означає будь-які необлаштовані або облаштовані земельні ділянки, визначені як такі державами-членами.
1. Держави, регіональні та місцеві органи влади та інші органи, що регулюються публічним правом, не повинні вважатися оподатковуваними особами стосовно видів діяльності чи операцій, в яких вони беруть участь як органи публічної влади, навіть якщо вони утримують збори, комісії, внески або платежі у зв'язку з цими видами діяльності чи операціями.
Однак якщо вони беруть участь у таких видах діяльності або операціях, вони повинні вважатися оподатковуваними особами стосовно цих видів діяльності або операцій у випадках, коли поводження з ними як із особами, що не є оподатковуваними особами, призвело б до суттєвих спотворень конкуренції.
У будь-якому випадку органи, що регулюються публічним правом, повинні вважатися оподатковуваними особами стосовно видів діяльності, перелічених у додатку I, за умови, що ці види діяльності не здійснюються в такому малому обсязі, що ними можна знехтувати.
2. Держави-члени можуть вважати види діяльності, звільнені від оподаткування згідно зі статтями 132, 135, 136 та 371, статтями 374-377, статтею 378(2), статтею 379(2) або статтями 380-390b, в яких беруть участь органи, що регулюються публічним правом, видами діяльності, в яких ці органи беруть участь як органи публічної влади.
РОЗДІЛ IV
ОПОДАТКОВУВАНІ ОПЕРАЦІЇ
1. "Постачання товарів" означає передання права розпоряджатися матеріальним майном як власник.
2. Окрім операції, зазначеної в параграфі 1, постачанням товарів вважають кожну з таких операцій:
(a) передання права власності на майно з виплатою компенсації на підставі наказу органу публічної влади або наказу від його імені, або на виконання закону;
(b) фактичне передання товарів відповідно до договору найму товарів на певний період або про продаж товарів у розстрочку, яка передбачає, що за звичайного розвитку подій, передання права власності повинна бути здійснена не пізніше виплати останнього внеску;
(c) передання товарів відповідно до договору, за яким сплачують комісію за продаж чи купівлю.
3. Держави-члени можуть вважати передання деяких будівельних робіт постачанням товарів.
1. Електроенергію, газ, теплову енергію, енергію для охолоджування вважають матеріальним майном.
2. Держави-члени можуть вважати матеріальним майном:
(a) певні права на нерухоме майно;
(b) речові права, що дають їх власнику право користування нерухомим майном;
(c) акції або паї, еквівалентні акціям, що дають їх власнику де-юре чи де-факто права власності або володіння нерухомим майном чи його частиною.
Використання оподатковуваною особою товарів, що становлять частину її господарських засобів, у її приватних цілях або в приватних цілях її працівників, або безоплатне їх передання або, загалом, їх використання для інших цілей, ніж цілі її господарської діяльності, повинне вважатися постачанням товарів за винагороду, якщо ПДВ на такі товари або їхні складові повністю або частково підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов'язання.
Однак використання товарів для цілей господарської діяльності як зразків або подарунків невисокої вартості не вважають постачанням товарів за винагороду.
1. Передання оподатковуваною особою товарів, що становлять частину її господарських засобів, до іншої держави-члена повинне вважатися постачанням товарів за винагороду.
"Передання до іншої держави-члена" означає відправлення або перевезення рухомого матеріального майна оподатковуваною особою або від її імені для цілей її господарської діяльності до місця призначення за межами території держави-члена, в якій розташоване майно, але в межах Співтовариства.
2. Переданням до іншої держави-члена не вважають відправлення або перевезення товарів для цілей будь-яких таких операцій:
(a) постачання товарів оподатковуваною особою в межах території держави-члена, в якій завершується відправлення або перевезення, згідно з умовами, встановленими у статті 33;
(b) постачання товарів оподатковуваною особою для встановлення або монтажу постачальником або від імені постачальника в межах території держави-члена, в якій завершується відправлення або перевезення товарів, згідно з умовами, встановленими у статті 36;
(c) постачання товарів оподатковуваною особою на борт морського судна, повітряного судна чи на потяг під час здійснення операції пасажирського перевезення згідно з умовами, встановленими у статті 37;
(d) постачання газу через систему постачання природного газу, розташовану в межах території Співтовариства або через будь-яку мережу, з'єднану з такою системою, постачання електроенергії або постачання теплової енергії чи енергії для охолоджування через опалювальні або охолоджувальні мережі згідно з умовами, встановленими у статтях 38 і 39;
(e) постачання товарів оподатковуваною особою в межах території держави-члена згідно з умовами, встановленими у статтях 138, 146, 147, 148, 151 або 152;
(f) надання оподатковуваній особі послуги, яка полягає в оцінюванні відповідних товарів або виконанні робіт, пов'язаних із товарами, що фізично відбувається в межах території держави-члена, в якій завершується відправлення або перевезення товарів за умови, що товари, після їх оцінювання або виконання пов'язаних з ними робіт, повертаються цій оподатковуваній особі до держави-члена, з якої вони були вперше відправлені або перевезені;
(g) тимчасове користування товарами в межах території держави-члена, в якій завершується відправлення або перевезення товарів, для цілей надання послуг оподатковуваною особою, що має осідок у державі-члені, в якій розпочалося відправлення або перевезення товарів;
(h) тимчасове користування товарами протягом періоду, що не перевищує двадцяти чотирьох місяців, у межах території іншої держави-члена, в якій ввіз таких самих товарів із третьої країни для тимчасового користування підпадав би під режим тимчасового ввезення з повним звільненням від ввізного мита.
3. Якщо одна з умов, які регулюють відповідність до параграфа 2, більше не виконується, товари вважають такими, що були передані до іншої держави-члена. У таких випадках вважають, що передання відбулося в момент припинення виконання такої умови.
Держави-члени можуть вважати постачанням товарів за винагороду кожну з таких операцій:
(a) використання оподатковуваною особою для цілей своєї господарської діяльності товарів, виготовлених, збудованих, видобутих, оброблених, придбаних чи ввезених під час такої діяльності, якщо ПДВ на такі товари не підлягав би віднесенню на зменшення податкового зобов'язання в повному обсязі в разі їх придбання в іншої оподатковуваної особи;
(b) використання товарів оподатковуваною особою для цілей здійснення неоподатковуваних видів діяльності, якщо ПДВ на такі товари підлягає повному або частковому віднесенню на зменшення податкового зобов'язання після їх придбання або використання відповідно до пункту (a);
(c) за винятком випадків, зазначених у статті 19, утримання товарів оподатковуваною особою або її правонаступниками після припинення здійснення нею оподатковуваної економічної діяльності, якщо ПДВ на такі товари підлягає повному або частковому віднесенню на зменшення податкового зобов'язання після їх придбання або використання відповідно до пункту (a).
У разі передання сукупності активів чи їхньої частини за винагороду або безоплатно, або як внеску в компанію, держави-члени можуть вважати, що постачання товарів не відбулося, а особа, якій були передані товари, є правонаступником особи, яка передає товар.
У випадках, коли отримувач не підлягає оподаткуванню в повному обсязі, держави-члени можуть вживати необхідних заходів для запобігання спотворенню конкуренції. Вони також можуть ухвалювати будь-які інструменти, необхідні для запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування, використовуючи цю статтю.
ГЛАВА 2
Придбання товарів у межах Співтовариства
"Придбання товарів у межах Співтовариства" означає придбання права розпоряджатися як власник рухомим матеріальним майном, відправленим або перевезеним особі, яка придбаває товари, продавцем або від імені продавця, або особою, яка придбаває товари, в державі-члені, іншій ніж та, в якій розпочалося відправлення або перевезення товарів.
Якщо придбані неоподатковуваною юридичною особою товари ця сама неоподатковувана юридична особа відправляє або перевозить з третьої території або третьої країни та ввозить в державу-член, іншу ніж держава-член, у якій завершується відправлення або перевезення товарів, товари вважають такими, що були відправлені або перевезені з держави-члена ввозу. Ця держава-член повинна надати імпортеру, визначеному відповідальним за сплату ПДВ або визнаному таким згідно зі статтею 201, відшкодування вартості ПДВ, сплаченого у зв'язку зі ввозом товарів, якщо імпортер доведе, що ПДВ було справлено з придбаних ним товарів у державі-члені, в якій завершується відправлення або перевезення товарів.
Використання оподатковуваною особою для цілей власної господарської діяльності товарів, відправлених або перевезених такою оподатковуваною особою чи від її імені з іншої держави-члена, в якій ці товари було виготовлено, видобуто, оброблено, закуплено або придбано в розумінні статті 2(1)(b), або до якої вони були ввезені цією оподатковуваною особою для цілей власної господарської діяльності, вважають придбанням товарів у межах Співтовариства за винагороду.
Використання збройними силами держави, що є стороною Північноатлантичного договору, для власних цілей або для використання цивільним персоналом, який їх супроводжує, товарів, що не були придбані ними відповідно до загальних правил оподаткування, чинних на внутрішньому ринку держави-члена, вважають придбанням товарів у межах Співтовариства за винагороду, якщо ввіз таких товарів не підпадає під звільнення від оподаткування, передбачене у статті 143(1)(h).
Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення класифікації як придбання товарів у межах Співтовариства операції, яка класифікувалася б як постачання товарів, якби вона була виконана на їхній території оподатковуваною особою, що діє як така.
1. "Надання послуг" означає будь-яку операцію, що не є постачанням товарів.
2. "Телекомунікаційні послуги" означає послуги, пов'язані із передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою провідних, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем, включаючи пов'язане з ними передання або надання права на використання можливостей такого передання, поширення або приймання, включно з наданням доступу до глобальних інформаційних мереж.
Надання послуг може полягати, зокрема, у здійсненні однієї з таких операцій:
(a) передання нематеріального майна, незалежно від того, чи воно регулюється правовстановчим документом;
(b) зобов'язання утримуватися від дії або допускати дію чи ситуацію;
(c) надання послуг на виконання замовлення, здійсненого органом публічної влади або від його імені, або на виконання закону.
1. Наданням послуг за винагороду вважають кожну з таких операцій:
(a) використання оподатковуваною особою товарів, що становлять частину її бізнес-активів, для її приватних цілей або приватних цілей її працівників, або, загалом, для цілей, інших ніж цілі її господарської діяльності, якщо ПДВ на такі товари повністю або частково підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов'язання;
(b) надання послуг, виконане безоплатно оподатковуваною особою у приватних цілях або в приватних цілях її працівників, або, загалом, для цілей, інших ніж цілі її господарської діяльності.
2. Держави-члени можуть відступати від параграфа 1 за умови, що такий відступ не призведе до спотворення конкуренції.
Для запобігання спотворенню конкуренції та після консультації з Комітетом із ПДВ держави-члени можуть вважати наданням послуг за винагороду надання оподатковуваною особою послуги для цілей її господарської діяльності за умови, що ПДВ за таку послугу не підлягав би віднесенню на зменшення податкового зобов'язання в повному обсязі в разі надання послуги іншою оподатковуваною особою.
Якщо оподатковувана особа, що діє від власного імені, але за дорученням іншої особи, бере участь у наданні послуг, вважають, що вона сама отримала і надала такі послуги.
Стаття 19 аналогічним чином повинна застосовуватися до надання послуг.
"Ввіз товарів" означає прибуття до Співтовариства товарів, що не перебувають у вільному обігу в розумінні статті 24 Договору.
Окрім операції, зазначеної в першому параграфі, прибуття до Співтовариства товарів, які перебувають у вільному обігу та надходять із третьої території, що становить частину митної території Співтовариства, вважають ввозом товарів.
РОЗДІЛ V
МІСЦЕ ОПОДАТКОВУВАНИХ ОПЕРАЦІЙ
ГЛАВА 1
Місце постачання товарів
Секція 1
Постачання товарів без перевезення
Якщо товари не відправляють або не перевозять, то місцем постачання вважають місце, в якому товари перебувають під час здійснення постачання.
Секція 2
Постачання товарів із перевезенням
Якщо товари відправляє або транспортує постачальник, або замовник, або третя особа, то місцем постачання вважають місце, в якому товари перебувають на момент початку відправлення або перевезення товарів замовникові.
Однак, якщо відправлення або перевезення товарів розпочинається на третій території або в третій країні, то як місце постачання імпортером, відповідальним за сплату ПДВ або визнаним таким згідно зі статтею 201, так і місце будь-якого подальшого постачання вважають такими, що перебувають в межах держави-члена, до якої ввозять товари.
1. Як відступ від статті 32, місцем постачання товарів, що відправляються або транспортуються постачальником або за його дорученням з держави-члена, іншої ніж та, в якій завершується відправлення або перевезення товарів, вважають місце, в якому товари перебувають під час завершення відправлення або перевезення товарів замовникові, в разі виконання таких умов:
(a) постачання товарів здійснюється для оподатковуваної особи або неоподатковуваної юридичної особи, чиї придбання товарів у межах Співтовариства не підлягають оподаткуванню ПДВ згідно зі статтею 3(1), або для будь-якої іншої неоподатковуваної особи;
(b) товари, що їх постачають, не є ані новими транспортними засобами, ані товарами, що їх постачають після монтажу або встановлення, з випробувальним пробігом або запуском чи без нього, від постачальника або за його дорученням.
2. Якщо товари, що їх постачають, відправляються або перевозяться з третьої території або третьої країни та ввозяться постачальником до держави-члена, іншої ніж держава-член, у якій завершується відправлення або перевезення товарів замовникові, товари вважають такими, що їх було відправлено або перевезено з держави-члена ввозу.
1. Статтю 33 не застосовують до постачання товарів, що їх всі разом відправляють або транспортують до тієї самої держави-члена, якщо така держава-член є державою-членом, у якій завершується відправлення або перевезення товарів, у разі дотримання таких умов:
(a) товари, що їх постачають, не є підакцизними продуктами;
(b) загальна вартість без урахування ПДВ таких постачань, що їх здійснюють на умовах, встановлених у статті 33, в межах цієї держави-члена, в жодному календарному році не перевищує 100000 євро або еквівалентну суму в національній валюті;
(c) загальна вартість товарів без урахування ПДВ, інших ніж підакцизні продукти, що їх постачають на умовах, встановлених у статті 33, в межах такої держави-члена не перевищувала в попередньому календарному році 100000 євро або еквівалентну суму в національній валюті.
2. Держава-член, на території якої перебувають товари на момент завершення їх відправлення або перевезення замовникові, може обмежувати порогове значення, зазначене в параграфі 1, до 35000 євро або еквівалентної суми в національній валюті, якщо така держава-член остерігається того, що порогове значення у 100000 євро могло б призвести до суттєвого спотворення конкуренції.
Держави-члени, що використовують можливість, передбачену в першому підпараграфі, повинні вживати необхідних заходів, щоб відповідним чином інформувати компетентні органи публічної влади держави-члена, в якій розпочинається відправлення або перевезення товарів.
3. Комісія за першої нагоди повинна надати Раді звіт про застосування спеціального порогового значення у 35000 євро, зазначеного в параграфі 2, в супроводі, за необхідності, відповідних пропозицій.
4. Держава-член, на території якої перебувають товари на момент початку їх відправлення або перевезення, повинна надавати оподатковуваним особам, які здійснюють постачання товарів, що підпадають під умови, викладені у параграфі 1, право обирати місце постачання відповідно до статті 33.
Відповідні держави-члени повинні встановлювати детальні правила, що регулюють використання можливості вибору, зазначеної в першому підпараграфі, що в будь-якому разі повинна охоплювати період тривалістю щонайменше два календарних роки.
Статті 33 та 34 не застосовують до постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено в пунктах (1)-(4) статті 311(1), а також до постачання вживаних транспортних засобів, як визначено у статті 327(3), що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з відповідними спеціальними положеннями.
Якщо товари, відправлені або перевезені постачальником, замовником або третьою особою, встановлюють або монтують з випробувальним пробігом або запуском чи без нього, постачальником або за його дорученням, то місцем постачання вважають місце, в якому товари було встановлено або змонтовано.
Якщо встановлення або монтаж здійснюють в державі-члені, іншій ніж держава-член постачальника, то держава-член, на чиїй території здійснюють встановлення або монтаж, повинна вживати необхідних заходів для уникнення подвійного оподаткування у такій державі-члені.
Секція 3
Постачання товарів на борт морських суден, повітряних суден або на потяги
1. Якщо постачання товарів здійснюють на борт морських суден, повітряних суден або на потяги на ділянці пасажирського перевезення, що його здійснюють в межах Співтовариства, місцем постачання вважають пункт відправлення пасажирського перевезення.
2. Для цілей параграфа 1 "ділянка пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства" означає ділянку, на якій здійснюють таке перевезення без зупинок за межами Співтовариства, між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського перевезення.
"Пункт відправлення пасажирського перевезення" означає перший за графіком пункт посадки пасажирів у межах Співтовариства, де це застосовно, після зупинки за межами Співтовариства.
"Пункт прибуття пасажирського перевезення" означає останній за графіком пункт висадки у межах Співтовариства пасажирів, що здійснили посадку в Співтоваристві, де це застосовно, перед зупинкою за межами Співтовариства.
У випадку поїздки в обидва кінці зворотну частину маршруту вважають окремою операцією з перевезення.
3. Комісія повинна за першої нагоди надати Раді звіт, в супроводі, за необхідності, відповідних пропозицій, про місце оподаткування постачання товарів, призначених для споживання на борту, та надання послуг, включно з ресторанними послугами, пасажирам на борту морських суден, повітряних суден або в потягах.
Перед ухваленням пропозицій, зазначених у першому підпараграфі, держави-члени можуть звільнити або продовжувати звільняти від оподаткування постачання товарів для споживання на борту, з правом на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, операції з постачання товарів для споживання на борту, для яких місце оподаткування визначається згідно з параграфом 1.
Секція 4
Постачання газу через систему постачання природного газу, постачання електроенергії та теплової енергії або енергії для охолоджування через опалювальні або охолоджувальні мережі.
1. У випадку постачання газу через систему постачання природного газу, розташовану на території Співтовариства, або через будь-яку мережу, з'єднану з такою системою, постачання електроенергії або постачання теплової енергії чи енергії для охолоджування через опалювальні або охолоджувальні мережі оподатковуваному дилеру місцем постачання вважають місце, де оподатковуваний дилер веде господарську діяльність або де він має фіксований осідок, до якого здійснюють постачання товарів, або, за відсутності такого місця ведення господарської діяльності чи фіксованого осідку, - місце, де він постійно проживає чи зазвичай перебуває.
2. Для цілей параграфа 1 "оподатковуваний дилер" означає оподатковувану особу, чиїм основним видом діяльності у зв'язку із закупівлею газу, електроенергії, теплової енергії або енергії для охолоджування є перепродаж цих продуктів і чиє власне споживання цих продуктів є незначним.
У випадку постачання газу через систему постачання природного газу, розташовану на території Співтовариства або через будь-яку мережу, з'єднану з такою системою, постачання електроенергії або постачання теплової енергії чи енергії для охолоджування через опалювальні або охолоджувальні мережі, якщо таке постачання не охоплене в статті 38, місцем постачання вважають місце фактичного використання та споживання товарів замовником.
Якщо замовник фактично не споживає газ, електроенергію, теплову енергію або енергію для охолоджування повністю або частково, ці неспожиті товари вважають такими, що їх використано і спожито в місці, де замовник веде господарську діяльність або має фіксований осідок, до якого постачають товари. За відсутності такого місця ведення господарської діяльності або фіксованого осідку вважають, що замовник використав і спожив товари у місці, де він постійно проживає чи зазвичай перебуває.
ГЛАВА 2
Місце придбання товарів у межах Співтовариства
Місцем придбання товарів у межах Співтовариства вважають місце, в якому завершується відправлення або перевезення товарів особі, що їх придбаває.
Без обмеження статті 40, місцем придбання товарів у межах Співтовариства, зазначеним в статті 2(1)(b)(i), вважають місце на території держави-члена, що видала ідентифікаційний номер платника ПДВ, під яким особа, що придбаває товари, здійснила таке придбання, за винятком випадків, коли особа, що придбаває товари, доводить, що ПДВ було справлено з такого придбання відповідно до статті 40.
Якщо ПДВ справляють із придбання згідно з першим параграфом, а потім справляють, згідно зі статтею 40, до придбання в державі-члені, в якій завершується відправлення або перевезення товарів, то базу оподаткування відповідним зменшують в тій державі-члені, що видала ідентифікаційний номер платника ПДВ, під яким особа, що придбала товари, здійснила таке придбання.
Перший параграф статті 41 не застосовують, а ПДВ вважають справленим з придбання товарів у межах Співтовариства відповідно до статті 40 у разі виконання таких умов:
(a) особа, що здійснює придбання товарів, довела, що вона здійснила придбання в межах Співтовариства для цілей подальшого постачання в межах території держави-члена, визначеної згідно зі статтею 40, у зв'язку з чим особу, якій постачають, було визначено як особу, відповідальну за сплату ПДВ згідно зі статтею 197;
(b) особа, що здійснює придбання товарів, виконала обов'язки, встановлені у статті 65, стосовно подання зведеного звіту.
Для цілей застосування правил щодо місця надання послуг:
1. оподатковувану особу, яка також провадить види діяльності або операції, що їх не вважають оподатковуваним постачанням товарів або наданням послуг відповідно до статті 2(1), вважають оподатковуваною особою стосовно усіх наданих їй послуг;
2. неоподатковувану юридичну особу, яку ідентифікують для цілей ПДВ, вважають оподатковуваною особою.
Місцем надання послуг оподатковуваній особі, що діє як така, є місце, у якому така особа веде господарську діяльність. Однак, якщо такі послуги надають фіксованому осідку оподатковуваної особи, розташованому в місці, іншому ніж місце ведення нею господарської діяльності, місцем надання таких послуг є місце, де розташований такий фіксований осідок. За відсутності такого місця осідку або фіксованого осідку місцем надання послуг вважають місце, де оподатковувана особа, що отримує ці послуги, постійного проживає чи зазвичай перебуває.
Місцем надання послуг оподатковуваній особі є місце, у якому надавач веде господарську діяльність. Однак, якщо такі послуги надаються з фіксованого осідку надавача, що розташований в місці, іншому ніж його місце ведення господарської діяльності, місцем надання таких послуг є такий фіксований осідок. За відсутності такого місця осідку або фіксованого осідку місцем надання послуг вважають місце, де надавач постійно проживає чи зазвичай перебуває.
Підсекція 1
Надання послуг посередниками
Місцем надання послуг неоподатковуваній особі посередником, що діє від імені та за дорученням іншої особи, є місце, у якому здійснюється основна операція відповідно до цієї Директиви.
Підсекція 2
Надання послуг, пов'язаних із нерухомим майном
Місцем надання послуг, пов'язаних з нерухомим майном, включаючи послуги експертів та агентів з нерухомості, послуг розміщення в готельному секторі або в секторах з подібними функціями, таких як табори відпочинку або зони відпочинку, облаштованих для використання як кемпінги, надання прав на користування нерухомим майном та послугами для підготовки та координування будівельних робіт на кшталт послуг архітекторів та фірм, що здійснюють нагляд на місцях, є місце розташування нерухомого майна.
Підсекція 3
Надання послуг із перевезення
Місцем надання послуг із пасажирських перевезень є місце, в якому відбувається перевезення, пропорційно до подоланої відстані.
Місцем надання послуг із перевезення товарів, інших ніж перевезення товарів в межах Співтовариства, неоподатковуваним особам є місце, в якому відбувається перевезення, пропорційно до подоланої відстані.
Місцем надання послуг із перевезення товарів у межах Співтовариства неоподатковуваним особам, є місце відправлення.
"Перевезення товарів у межах Співтовариства" означає будь-яке перевезення товарів у випадку, коли місце відправлення та місце прибуття розташоване на територіях двох різних держав-членів.
"Місце відправлення" означає місце, в якому фактично розпочинається перевезення товарів, незалежно від відстаней, подоланих для досягнення місця, в якому перебувають товари, а "місце прибуття" означає місце, в якому перевезення товарів фактично завершується.
Державам-членам не потрібно справляти ПДВ з тієї частини перевезення товарів у межах Співтовариства з неоподатковуваних осіб, яка відбувається у водах, що не є частиною території Співтовариства.
Підсекція 4
Надання послуг у сфері культури, мистецтва, спорту, науки, освіти, розваг та подібних послуг, допоміжних послуг з перевезення, послуг з оцінювання рухомого майна та виконання пов'язаних з ним робіт.
Місцем надання послуг, пов'язаних із допуском до культурних, мистецьких, спортивних, наукових, освітніх, розважальних та подібних заходів, таких як ярмарки та виставки, а також допоміжних послуг, пов'язаних з допуском, що їх надають оподатковуваній особі, є місце, де такі заходи фактично відбуваються.
1. Місцем надання послуг та допоміжних послуг, пов'язаних із культурними, мистецькими, спортивними, науковими, освітніми, розважальними або подібними видами діяльності на кшталт ярмарок та виставок, включно з наданням послуг організаторів таких видів діяльності, що їх постачають неоподатковуваній особі, є місце, де фактично виконують такі види діяльності.
2. Місцем надання наведених нижче послуг неоподатковуваній особі є місце, де такі послуги виконують фізично:
(a) допоміжні види діяльності, пов'язані з транспортними послугами на кшталт навантаження та розвантаження, оброблення вантажу та подібні види діяльності;
(b) оцінювання рухомого матеріального майна та пов'язані з ним роботи.
Підсекція 5
Надання ресторанних та кейтерингових послуг
Місцем надання ресторанних та кейтерингових послуг, інших ніж ті, що їх фізично виконують на борту морських суден, повітряних суден або в потягах у сфері пасажирських перевезень, здійснюваних у межах Співтовариства, є місце, де такі послуги виконують фізично.
Підсекція 6
Винаймання транспортних засобів
1. Місцем короткострокового винаймання транспортного засобу є місце, де транспортний засіб фактично передають у розпорядження замовника.
2. Місцем винаймання, іншого ніж короткострокове винаймання, транспортного засобу неоподатковуваною особою є місце, де замовник має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває.
Однак місцем винаймання, іншого ніж короткострокове винаймання, прогулянкового судна неоподатковуваною особою є місце, де прогулянкове судно фактично передають у розпорядження замовника, якщо цю послугу фактично надає надавач з місця ведення ним господарської діяльності або фіксованого осідку, розташованого у такому місці.
3. Для цілей параграфів 1 і 2 "короткострокове" означає безперервне володіння або використання транспортного засобу протягом періоду тривалістю не більше тридцяти днів, а у випадку суден - не більше 90 днів.
Підсекція 7
Надання ресторанних та кейтерингових послуг, призначених для споживання на борту морських суден, повітряних суден або в потягах
1. Місцем надання ресторанних та кейтерингових послуг, що їх фізично виконують на борту морських суден, повітряних суден або в потягах на ділянці пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства, є пункт відправлення пасажирського перевезення.
2. Для цілей параграфа 1 "ділянка пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства" означає ділянку, на якій здійснюють таке перевезення без зупинок за межами Співтовариства, між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського перевезення.
"Пункт відправлення пасажирського перевезення" означає перший за графіком пункт посадки пасажирів у межах Співтовариства, де це застосовно, після зупинки за межами Співтовариства.
"Пункт прибуття пасажирського перевезення" означає останній за графіком пункт висадки у межах Співтовариства пасажирів, що здійснили посадку в Співтоваристві, де це застосовно, перед зупинкою за межами Співтовариства.
У випадку поїздки в обидва кінці зворотну частину маршруту вважають окремою операцією з перевезення.
Підсекція 8
Надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення та електронних послуг неоподатковуваним особам
Місцем надання наведених нижче послуг неоподатковуваній особі є місце, де ця особа веде господарську діяльність, постійно проживає чи зазвичай перебуває:
(a) телекомунікаційні послуги;
(b) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення;
(c) послуги, які постачають в електронній формі, зокрема послуги, зазначені в додатку II.
Якщо надавач послуги і замовник спілкуються за допомогою електронної пошти, це саме по собі не означає, що надана послуга є послугою, яку надають в електронній формі.
Підсекція 9
Надання послуг неоподатковуваним особам за межами Співтовариства
Місцем надання наведених нижче послуг неоподатковуваній особі, що має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває за межами Співтовариства, є місце, де ця особа має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває:
(a) передання та відступлення авторських прав, патентів, ліцензій, знаків для товарів і послуг та подібних прав;
(c) послуги консультантів, інженерів, консалтингових фірм, юристів, бухгалтерів, та інші подібні послуги, а також опрацювання даних та надання інформації;
(d) зобов'язання повного або часткового утримання від здійснення господарської діяльності або користування правом, зазначеним в цій статті;
(e) банківські, фінансові та страхові операції, включно з перестрахуванням, за винятком найму сейфів;
(g) надання в оренду рухомого матеріального майна, за винятком всіх видів транспортних засобів;
(h) надання доступу до системи постачання природного газу, розташованої на території Співтовариства або до будь-якої мережі, з'єднаної з такою системою, до системи електропостачання або до опалювальних чи охолоджувальних мереж, або передання чи розподілення через ці системи або мережі, а також надання інших послуг, безпосередньо пов'язаних з ними.
Підсекція 10
Запобігання подвійному оподаткуванню або неоподаткуванню
Стосовно послуг, місце надання яких визначено у статтях 44, 45, 56, 58 та 59, для уникнення подвійного оподаткування, неоподаткування або спотворення конкуренції, держави-члени можуть:
(a) вважати місце надання будь-яких або всіх таких послуг, якщо воно розташоване на їхній території, таким, що розташоване за межами Співтовариства, якщо фактичне користування цими послугами та їх споживання відбувається за межами Співтовариства;
(b) вважати місце надання будь-яких або всіх таких послуг, якщо воно розташоване за межами Співтовариства, таким, що розташоване на їхній території, якщо фактичне користування цими послугами та їх споживання відбувається на їхній території.
Місцем ввозу товарів є держава-член, на чиїй території товари перебувають після прибуття до Співтовариства.
Як відступ від статті 60, якщо після прибуття до Співтовариства товари, які не випущено у вільний обіг, поміщають під один із режимів чи ситуацій, зазначених у статті 156, або під режим тимчасового ввезення з повним звільненням від ввізного мита, або під режим зовнішнього транзиту, то місцем ввозу таких товарів є держава-член, на території якої завершується перебування товарів під такими режимами чи ситуаціями.
Подібним чином, якщо після прибуття до Співтовариства товари, що перебувають у вільному обігу, поміщають під один із режимів чи ситуацій, зазначених у статтях 276 та 277, то місцем ввозу є держава-член, на території якої завершується перебування товарів під такими режимами чи ситуаціями.
РОЗДІЛ VI
ФАКТ ВИНИКНЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА ВИНИКНЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ПДВ
(1) "факт виникнення податкового зобов'язання" означає подію, в силу якої виконуються юридичні умови, необхідні для виникнення податкового зобов'язання з ПДВ;
(2) "податкове зобов'язання з ПДВ" виникає тоді, коли податковий орган на законних підставах отримує право у певний момент вимагати сплати податку від особи, яка зобов'язана його сплачувати, хоча строк сплати може бути відкладено.
ГЛАВА 2
Постачання товарів або надання послуг
Факт виникнення податкового зобов'язання має місце, а податкове зобов'язання з ПДВ виникає тоді, коли відбувається постачання товарів або надання послуг.
1. Якщо постачання товарів, інше ніж оренда товарів на певний строк чи продаж товарів у розстрочку, як зазначено в пункті (b) статті 14(2), або надання послуг продовжують відображатися у виписках з рахунку чи генерують подальші платежі, вони вважаються такими, що закінчуються після завершення періодів, яких стосуються такі виписки з рахунку або платежі.
2. Безперервне постачання протягом періоду більше одного календарного місяця товарів, які відправляють або транспортують до держави-члена, іншої ніж та, в якій розпочинають відправлення чи перевезення таких товарів, і постачання яких не оподатковують ПДВ або передання яких до іншої держави-члена оподатковуваною особою для цілей її господарської діяльності не оподатковують ПДВ відповідно до умов, встановлених у статті 138, вважають завершеним після закінчення кожного календарного місяця до часу завершення постачання.
Надання послуг, за які замовник сплачує ПДВ згідно зі статтею 196, які безперервно надають протягом періоду тривалістю довше одного року і які не передбачають виписок з рахунку або платежів протягом цього періоду, вважають завершеним після закінчення кожного календарного року до закінчення строку надання послуг.
Держави-члени можуть передбачати, щоб в окремих випадках, інших ніж зазначені у першому та другому підпараграфах, безперервне постачання товарів або надання послуг протягом певного періоду вважалося завершеним щонайменше з інтервалом в один рік.
Якщо платіж повинен бути здійснений на рахунок перед постачанням товарів або наданням послуг, податкове зобов'язання з ПДВ виникає після надходження платежу та на отриману суму.
Як відступ від статей 63, 64 та 65, держави-члени можуть передбачати, щоб податкове зобов'язання з ПДВ виникало за певних операцій чи щодо певних категорій оподатковуваних осіб з настанням одного з таких моментів:
(a) не пізніше моменту виставлення рахунку-фактури;
(b) не пізніше моменту отримання платежу;
(c) якщо рахунок-фактуру не виставлено або виставлено із запізненням, у межах визначеного часу не пізніше закінчення строку виставлення рахунків-фактур, встановленого державами-членами відповідно до другого параграфа статті 222, або, якщо такий строк не встановлено державою-членом - у межах визначеного періоду з дати факту виникнення податкового зобов'язання.
Однак відступ, передбачений у першому параграфі, не застосовують до надання послуг, щодо яких ПДВ сплачує замовник згідно зі статтею 196, а також до постачань або передання товарів, зазначених у статті 67.
Якщо згідно з умовами, встановленими у статті 138, постачання товарів, відправлених або перевезених до держави-члена, іншої ніж та, в якій починається відправлення чи перевезення товарів, не оподатковують ПДВ або передання товарів до іншої держави-члена оподатковуваною особою для цілей її господарської діяльності не оподатковують ПДВ, то податкове зобов'язання з ПДВ виникає після виставлення рахунку-фактури або після закінчення граничного строку, зазначеного в першому параграфі статті 222, якщо до цього часу рахунок-фактуру не було виставлено.
Статтю 64(1), третій підпараграф статті 64(2) та статтю 65 не застосовують щодо постачань та передання товарів, зазначених у першому параграфі.
ГЛАВА 3
Придбання товарів у межах Співтовариства
Факт виникнення податкового зобов'язання має місце тоді, коли здійснюють придбання товарів у межах Співтовариства.
Придбання товарів у межах Співтовариства вважають здійсненим, якщо постачання подібних товарів вважають виконаним в межах території відповідної держави-члена.
У випадку придбання товарів у межах Співтовариства, податкове зобов'язання з ПДВ виникає після виставлення рахунку-фактури або після закінчення граничного строку, зазначеного в першому параграфі статті 222, якщо до цього часу рахунок-фактуру не було виставлено.
Факт виникнення податкового зобов'язання має місце, а податкове зобов'язання з ПДВ виникає в момент ввозу товарів.
1. Якщо після прибуття до Співтовариства товари поміщають під один з режимів чи одну із ситуацій, зазначених у статтях 156, 276 та 277, або під режим тимчасового ввезення, що передбачає повне звільнення від ввізного мита, або під режим зовнішнього транзиту, факт виникнення податкового зобов'язання має місце, а податкове зобов'язання з ПДВ виникає лише тоді, коли завершується перебування товарів під такими режимами чи ситуаціями.
Однак, якщо ввезені товари оподатковують митними зборами, сільськогосподарськими зборами або рівнозначними обов'язковими платежами, встановленими згідно зі спільною політикою, факт виникнення податкового зобов'язання має місце, а податкове зобов'язання з ПДВ виникає тоді, коли має місце факт виникнення податкового зобов'язання стосовно таких зборів і виникає зобов'язання з їх сплати.
2. Якщо ввезені товари не підпадають під жоден зі зборів, зазначених у другому підпараграфі параграфа 1, держави-члени застосовують чинні положення, що регулюють митні збори, стосовно факту виникнення податкового зобов'язання та моменту виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.
Для цілей цієї Директиви "ринкова вартість" означає повну суму, яку повинен був би сплатити замовник для отримання відповідних товарів або послуг у відповідний час на тому самому етапі реалізації, на якому відбувається постачання товарів або надання послуг, за умов добросовісної конкуренції (на умовах "витягнутої руки"), незалежному постачальникові в межах території держави-члена, в якій постачання підлягає оподаткуванню.
Якщо неможливо визначити порівнюване постачання товарів, то "ринкова вартість" означає:
(1) стосовно товарів - суму, не меншу за ціну купівлі товарів або подібних товарів, або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначену на момент постачання;
(2) стосовно послуг - суму, не меншу за повну вартість витрат на надання послуги, що виникли в оподатковуваної особи.
ГЛАВА 2
Постачання товарів або надання послуг
Стосовно постачання товарів або надання послуг, інших ніж зазначені у статтях 74-77, база оподаткування повинна включати усе, що становить винагороду, яку постачальник отримав чи повинен отримати в обмін на постачання/надання від замовника або третьої сторони, включаючи субсидії, безпосередньо пов'язані з ціною постачання.
Якщо оподатковувана особа використовує товари, що становлять частину її господарських засобів, або розпоряджається ними, або якщо товари утримує оподатковувана особа або її правонаступники, у випадку припинення нею ведення оподатковуваної економічної діяльності, зазначеної у статтях 16 та 18, базою оподаткування повинна бути ціна купівлі товарів чи подібних товарів, або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначена на момент використання, розпорядження або утримання.
Стосовно надання послуг, зазначених у статті 26, якщо товари, що становлять частину господарських засобів, використовують для приватних цілей, або послуги надають безоплатно, базою оподаткування повинна бути повна вартість витрат, що виникли у оподатковуваної особи у зв'язку з наданням таких послуг.
Стосовно постачання товарів, яке полягає у їх переданні до іншої держави-члена, базою оподаткування повинна бути ціна купівлі товарів або подібних товарів, або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначена на момент передання.
Стосовно надання оподатковуваною особою послуги для цілей її господарської діяльності, як зазначено у статті 27, базою оподаткування повинна бути ринкова вартість наданої послуги.
База оподаткування включає такі елементи:
(a) податки, мита, збори та обов'язкові платежі, за винятком самого ПДВ;
(b) додаткові витрати на кшталт витрат на сплату комісії, пакування, перевезення та страхування, за які постачальник виставляє замовникові рахунок.
Для цілей пункту (b) першого параграфа держави-члени можуть вважати витрати, передбачені в окремій угоді, додатковими витратами.
База оподаткування не включає такі елементи:
(a) зниження ціни у вигляді знижки за дострокову оплату;
(b) знижки та часткові повернення коштів, надані замовникові та отримані ним в під час постачання;
(c) суми, отримані оподатковуваною особою від замовника, на кшталт повернення витрат, виниклих від імені та за дорученням замовника, та внесені до бухгалтерського обліку на проміжний рахунок.
Оподатковувана особа повинна надавати підтвердження фактичної суми витрат, зазначених у пункті (c) першого параграфа, і не може відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, що міг бути нарахований.
1. Для запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування держави-члени можуть у будь-якому із зазначених нижче випадків вживати заходів для забезпечення того, щоб базою оподаткування стосовно постачання товарів або надання послуг із залученням родинних або інших близьких особистих зв'язків, відносин управління, власності, членства, фінансових або юридичних зв'язків, визначених державою-членом, була ринкова вартість:
(а) якщо винагорода нижча за ринкову ціну, а отримувач постачання не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177;
(б) якщо винагорода нижча за ринкову ціну, постачальник не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177, а постачання підлягає звільненню від оподаткування згідно зі статтями 132, 135, 136, 371, 375, 376, 377, 378(2), 379(2) або статтями 380-390c;
(с) якщо винагорода вища за ринкову ціну, а постачальник не має повного права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177.
Для цілей першого підпараграфа до юридичних зв'язків можуть належати відносини між працедавцем та найманим працівником або членами родини працівника, або іншими тісно пов'язаними особами.
2. Якщо держави-члени використовують можливість, передбачену в параграфі 1, вони можуть обмежувати категорії постачальників або отримувачів, до яких застосовують ці заходи.
3. Держави-члени повинні повідомляти Комітет із ПДВ про національні законодавчі інструменти, ухвалені згідно з параграфом 1, якщо такі інструменти відрізняються від інструментів, дозволених Радою до 13 серпня 2006 року згідно зі статтею 27 (1)-(4) Директиви 77/388/ЄЕС, що продовжують діяти згідно з параграфом 1 цієї статті.
Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року не використали можливість застосування зниженої ставки згідно зі статтею 98, можуть, у випадку використання можливості згідно зі статтею 89, передбачити, щоб стосовно постачання витворів мистецтва, як зазначено у статті 103(2), база оподаткування дорівнювала частині суми, визначеної відповідно до статей 73, 74, 76, 78 та 79.
Частину, зазначену в першому параграфі, визначають у такий спосіб, щоб ПДВ, що підлягає сплаті, дорівнював принаймні 5 % суми, визначеної відповідно до статей 73, 74, 76, 78 та 79.
Держави-члени можуть передбачити, щоб для постачання товарів і надання послуг база оподаткування включала вартість звільненого від оподаткування інвестиційного золота у розумінні статті 346, яке було надане замовником для використання як основи для оброблення і яке внаслідок цього втрачає статус інвестиційного золота, звільненого від ПДВ, під час постачання таких товарів і надання таких послуг. Як вартість повинна використовуватися ринкова вартість інвестиційного золота на момент постачання таких товарів або надання таких послуг.
ГЛАВА 3
Придбання товарів у межах Співтовариства
Стосовно придбання товарів у межах Співтовариства базу оподаткування визначають на основі тих самих елементів, які використовують відповідно до глави 2 задля визначення бази оподаткування для постачання тих самих товарів у межах території відповідної держави-члена. У випадку операцій, що їх вважають придбанням у межах Співтовариства товарів, зазначених у статтях 21 і 22, базою оподаткування повинна бути ціна купівлі товарів або подібних товарів, або, за відсутності ціни купівлі - собівартість, визначена на момент постачання.
1. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб забезпечити включення до бази оподаткування акцизного збору, який сплатила або повинна сплатити особа, що здійснює придбання у межах Співтовариства підакцизного продукту, відповідно до пункту (a) першого параграфа статті 78.
2. Якщо після здійснення придбання товарів у межах Співтовариства особа, що придбала товари, отримує відшкодування акцизного збору, сплаченого в державі-члені, в якій почалося відправлення чи перевезення товарів, база оподаткування повинна бути відповідним чином зменшена в державі-члені, на території якої було здійснено придбання.
Стосовно ввозу товарів базою оподаткування повинна бути митна вартість, визначена відповідно до чинних положень Співтовариства.
1. База оподаткування повинна включати такі елементи, якщо їх ще не включено:
(a) податки, мита, збори та інші обов'язкові платежі, які сплачують за межами держави-члена ввозу, а також ті, які сплачують з причини ввозу, окрім ПДВ, що підлягає утриманню;
(b) додаткові витрати на кшталт витрат на сплату комісії, пакування, перевезення та страхування, понесені до прибуття до першого місця призначення на території держави-члена ввозу, а також витрати, обумовлені перевезенням до іншого місця призначення в межах Співтовариства, якщо таке інше місце відоме на момент настання факту виникнення податкового зобов'язання.
2. Для цілей пункту (b) параграфа 1 "перше місце призначення" означає місце, зазначене у вантажній накладній чи в будь-якому іншому документі, за яким здійснюють ввіз товарів додержави-члена ввозу. Якщо таке місце не зазначено, то першим місцем призначення вважають місце першого передання вантажу в державі-члені ввозу.
База оподаткування не включає такі елементи:
(a) зниження ціни у вигляді знижки за дострокову оплату;
(b) знижки та часткові повернення коштів, надані замовникові та отримані ним під час ввозу.
Якщо товари, тимчасово вивезені зі Співтовариства, зворотно ввозять після ремонту, оброблення, адаптації, модернізації чи перероблення за межами Співтовариства, держави-члени повинні вживати заходів для забезпечення дії щодо таких товарів того самого режиму оподаткування ПДВ, який застосовували б щодо них у разі здійснення ремонту, оброблення, адаптації, модернізації чи перероблення на їхній території.
Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року не використали можливість застосування зниженої ставки згідно зі статтею 98, можуть передбачити, щоб база оподаткування стосовно ввозу витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено в пунктах (2), (3) і (4) статті 311(1), дорівнювала частині суми, визначеної відповідно до статей 85, 86 та 87.
Частину, зазначену в першому параграфі, визначають у такий спосіб, щоб ПДВ, що підлягає сплаті під час ввозу, дорівнював принаймні 5 % суми, визначеної відповідно до статей 85, 86 та 87.
1. У випадку скасування, відмови або повної чи часткової несплати, або в разі зниження ціни після здійснення постачання, база оподаткування повинна бути відповідним чином зменшена згідно з умовами, які повинні визначати держави-члени.
2. У випадку повної або часткової несплати держави-члени можуть відступати від параграфа 1.
1. Якщо елементи, які використовують для визначення бази оподаткування ввозу, виражені у валюті, іншій ніж валюта держави-члена, в якій відбувається визначення вартості, курс обміну валют визначають згідно з положеннями Співтовариства щодо розрахування митної вартості.
2. Якщо елементи, які використовують для визначення бази оподаткування операції, іншої ніж операція із ввозу товарів, виражена у валюті, іншій ніж валюта держави-члена, в якій відбувається визначення вартості, застосовним курсом обміну валют повинен бути останній курс продажу, зареєстрований на момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ на найрепрезентативнішому валютному ринку чи ринках відповідних держав-членів, або курс, визначений із покликанням на такий ринок чи такі ринки відповідно до правил, встановлених у цій державі-члені.
Держави-члени повинні натомість прийняти використання останнього курсу обміну, опублікованого Європейським центральним банком в момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ. Конвертацію валют, інших ніж євро, слід здійснювати з використанням курсу обміну євро для кожної валюти. Держави-члени можуть вимагати, щоб оподатковувана особа повідомляла їх про використання цієї можливості.
Однак, держави-члени можуть використовувати для деяких операцій, зазначених у першому підпараграфі, або для деяких категорій оподатковуваних осіб курс обміну, визначений згідно з чинними положеннями Співтовариства щодо розрахування вартості для митних цілей.
Стосовно витрат на пакувальний матеріал, що підлягає поверненню, держава-член може вжити один із таких заходів:
(a) виключити його з розрахування бази оподаткування та вжити необхідних заходів для забезпечення коригування цієї суми в разі неповернення пакувального матеріалу;
(b) включити його до розрахування бази оподаткування та вжити необхідних заходів для забезпечення коригування цієї суми в разі фактичного повернення пакувального матеріалу.
До операцій, що підлягають оподаткуванню, застосовують ставку, чинну на момент факту виникнення податкового зобов'язання.
Однак, у зазначених нижче ситуаціях застосовують ставку, чинну на момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ:
(a) у випадках, зазначених у статтях 65 та 66;
(b) у випадку придбання товарів у межах Співтовариства;
(c) у випадках, пов'язаних зі ввозом товарів, зазначених у другому підпараграфі статті 71(1) та статті 71(2).
1. Ставкою, застосовною до придбання товарів у межах Співтовариства повинна бути ставка, яку застосовують до постачання подібних товарів у межах території відповідної держави-члена.
2. З урахуванням можливості застосування згідно зі статтею 103(1) зниженої ставки на ввіз витворів мистецтва, предметів колекціонування чи антикваріату, ставкою, застосовною до ввозу товарів повинна бути ставка, яку застосовують до постачання подібних товарів у межах території держави-члена.
У разі зміни ставок, держави-члени можуть, у випадках, зазначених у статтях 65 та 66, вносити корективи для врахування ставки, застосовної на момент постачання товарів або надання послуг.
Держави-члени можуть також ухвалювати всі необхідні перехідні інструменти.
ГЛАВА 2
Структура та рівень ставок
Держави-члени застосовують стандартну ставку ПДВ, яку кожна держава-член повинна встановлювати як відсоток від бази оподаткування, і яка повинна бути однаковою як для постачання товарів, так і для надання послуг.
З 1 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року стандартна ставка не може бути нижчою за 15 %.
1. Держави-члени можуть застосовувати одну або дві знижені ставки.
2. Знижені ставки застосовують лише до постачання товарів або надання послуг, що належать до категорій, встановлених у додатку III.
Знижені ставки не застосовують до послуг, які надають в електронній формі.
3. Під час застосування до категорій товарів знижених ставок, передбачених у параграфі 1, держави-члени можуть використовувати Комбіновану номенклатуру для того, щоб точно визначити охоплення відповідної категорії.
1. Знижені ставки слід встановлювати як відсоток від бази оподаткування, який не може бути нижчим за 5 %.
2. Кожну знижену ставку встановлюють таким чином, щоб сума ПДВ, отримана внаслідок її застосування, давала можливість нормального віднесення на зменшення податкового зобов'язання в повному обсязі суми ПДВ, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177.
На підставі звіту Комісії Рада, починаючи з 1994 року, повинна переглядати сферу застосування знижених ставок раз на два роки.
Відповідно до статті 93 Договору Рада може ухвалювати рішення про внесення змін до списку товарів і послуг, встановленого у додатку III.
До 30 червня 2007 року Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді загальний звіт з оцінкою впливу застосування знижених ставок до послуг, які надають на місцевому ринку, включно з ресторанними послугами, зокрема з точки зору створення робочих місць, економічного зростання та належного функціонування внутрішнього ринку на основі дослідження, проведеного незалежним економічним експертним центром.
Після консультації з Комітетом із ПДВ, кожна держава-член може застосовувати знижену ставку до постачання природного газу, електроенергії або централізованого опалення.
1. Держави-члени можуть передбачити, щоб знижену ставку або одну зі знижених ставок, які вони застосовують відповідно до статей 98 та 99, також застосовували до ввозу витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, як визначено у пунктах (2), (3) та (4) статті 311(1).
2. Якщо Держави-члени використовують можливість, передбачену в параграфі 1, вони також можуть застосовувати знижену ставку до таких операцій:
(a) постачання витворів мистецтва особою, що їх створила або її правонаступниками;
(b) постачання витворів мистецтва на нерегулярній основі оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер, якщо витвори мистецтва було ввезено власне оподатковуваною особою або якщо їх постачання оподатковуваній особі здійснила особа, що їх створила або її правонаступники, або якщо вони надали їй право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ у повному обсязі.
Австрія може застосовувати в громадах Юнґгольц та Міттельберґ (Малий Вальзерталь) другу стандартну ставку, що є нижчою за відповідну ставку, яку застосовують на решті території Австрії, але не меншою за 15 %.
Кіпр може застосовувати одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до постачання зрідженого нафтового газу в циліндрах.
1. Португалія може застосовувати одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до зборів за проїзд через мости в районі Лісабона.
2. У випадку операцій, які здійснюють в автономних регіонах Азорських островів та острова Мадейра, а також прямого ввозу до зазначених регіонів, Португалія може застосовувати ставки, нижчі за ті, які застосовують на материковій території.
ГЛАВА 4
Спеціальні положення, які застосовують до ухвалення остаточних заходів
До впровадження остаточних заходів, зазначених у статті 402, застосовують положення, викладені у цій главі.
Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року надавали звільнення від оподаткування з правом на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, або застосовували знижені ставки, нижчі за мінімальну ставку, встановлену в статті 99, можуть і надалі надавати такі звільнення чи застосовувати такі знижені ставки.
Звільнення від оподаткування та знижені ставки, зазначені у першому параграфі, повинні відповідати законодавству Співтовариства та повинні бути ухвалені з чітко визначених соціальних причин та на користь кінцевого споживача.
З урахуванням умов, викладених у другому параграфі статті 110, звільнення від оподаткування, що передбачають віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, можуть застосовувати надалі у таких випадках:
(a) Фінляндія - стосовно постачання газет і періодичних видань, які продають за передплатою, а також друку публікацій, які поширюють серед членів корпорацій для суспільного блага;
(b) Швеція - стосовно постачання газет, включаючи радіогазети та касетні газети, для осіб з вадами зору, фармацевтичних продуктів, які постачають до лікарень або продають за рецептом, а також виробництва періодичних видань або надання інших пов'язаних послуг для неприбуткових організацій.
(c) Мальта - стосовно постачання харчових продуктів для споживання людиною та фармацевтичних препаратів.
Якщо в Ірландії положення статті 110 призведуть до спотворення конкуренції у сфері постачання енергоносіїв для цілей опалення та освітлення, Ірландія може, на спеціальний запит, отримати дозвіл Комісії на застосування зниженої ставки до такого постачання відповідно до статей 98 та 99.
У випадку, зазначеному в першому параграфі, Ірландія повинна подати Комісії запит разом із усією необхідною інформацією. Якщо Комісія не ухвалила рішення протягом трьох місяців з дати отримання запиту, вважають, що Ірландія отримала дозвіл на застосування запропонованих знижених ставок.
Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року, згідно із законодавством Співтовариства, надавали звільнення від оподаткування, що передбачали віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, або застосовували знижені ставки, нижчі за мінімальну ставку, встановлену в статті 99, стосовно товарів і послуг, інших ніж визначені в додатку III, можуть застосовувати знижену ставку або одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до постачання таких товарів або надання таких послуг.
1. Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року були зобов'язані підвищити свою стандартну ставку, яка була чинною станом на 1 січня 1991 року, більш ніж на 2 %, можуть застосовувати знижену ставку, нижчу за мінімальну, встановлену в статті 99, до постачання товарів і надання послуг, що належать до категорій, встановлених у додатку III.
Держави-члени, зазначені в першому підпараграфі, також можуть застосовувати таку ставку до дитячого одягу, дитячого взуття та житлового будівництва.
2. Держави-члени не можуть на підставі параграфа 1 впроваджувати звільнення від оподаткування, що передбачають віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі.
Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року застосовували знижену ставку до дитячого одягу, дитячого взуття або житлового будівництва, можуть і надалі застосовувати таку ставку до постачання таких товарів або надання таких послуг.
2. Австрія може застосовувати одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до надання нерухомості в оренду для використання як житла, якщо така ставка не нижча за 10 %.
Держави-члени, що станом на 1 січня 1991 року застосовували знижену ставку до постачання товарів або надання послуг, інших ніж ті, що зазначені в додатку III, можуть застосовувати знижену ставку або одну з двох знижених ставок, передбачених у статті 98, до постачання цих товарів або надання цих послуг, якщо така ставка не нижча за 12 %.
Перший параграф не застосовують до постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату, визначених в пунктах (1)-(4) статті 311(1), які оподатковують ПДВ згідно з маржинальною схемою, передбаченою у статтях 312-325, або положеннями для продажу з публічних торгів.
Для цілей застосування статті 118 Австрія може застосовувати знижену ставку до вин, виготовлених виробниками-фермерами у сільськогосподарських угіддях, за умови, що така ставка не нижча за 12 %.
У департаментах Лесбос, Хіос, Самос, Додеканес та Кіклади, а також на островах Тасос, Північні Споради, Самотракія та Скірос Греція може застосовувати ставки, до 30 % нижчі за відповідні ставки, які застосовують в материковій Греції.
Держави-члени, що станом на 1 січня 1993 року вважали роботу за контрактом постачанням товарів, можуть застосовувати до виконання робіт за контрактом ставку, застосовну до товарів, отриманих після виконання робіт за договором.
Для цілей застосування першого параграфа, "виконання робіт за договором" означає передання підрядником своєму замовникові рухомого майна, виготовленого або змонтованого підрядником із матеріалів чи предметів, довірених йому замовником із такою метою, незалежно від того, чи надав підрядник будь-яку частину використаних матеріалів.
Держави-члени можуть застосовувати знижену ставку до постачання живих рослин та інших продуктів квітникарства, включно з цибулинами, коренями тощо, зрізаних квітів та декоративного листя, а також деревини на дрова.
Чеська Республіка може до 31 грудня 2010 року продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 5 %, до постачання будівельних робіт у сфері житлового будівництва, яке не надають в рамках соціальної політики, за винятком будівельних матеріалів.
1. Кіпр може, до 31 грудня 2010 року, продовжувати надавати звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, стосовно постачання фармацевтичних і харчових продуктів, призначених для споживання людиною, за винятком морозива, фруктового льоду, замороженого йогурту, льоду з води й подібних продуктів, а також солоних харчових продуктів (картопляних чіпсів/паличок, виробів з листкового тіста і подібних продуктів, упакованих для споживання людиною, що не потребують подальшого приготування).
1. Польща може до 31 грудня 2010 року надавати звільнення від оподаткування, що передбачає віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, стосовно постачання деяких книжок та фахових періодичних видань.
3. Польща може до 31 грудня 2010 року продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 3 %, до постачання харчових продуктів, зазначених у пункті (1) додатка III.
4. Польща може до 31 грудня 2010 року продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 7 %, до надання послуг, які не надають в рамках соціальної політики, в сфері будівництва, реконструкції та перебудови житла, за винятком будівельних матеріалів, а також до постачання, до першого заселення, житлових будинків або частин житлових будинків, як зазначено у статті 12(1)(а).
2. Словенія може, до 31 грудня 2010 року, продовжувати застосовувати знижену ставку, не меншу за 5 %, до надання послуг будівництва, реконструкції та обслуговування житла, які не надають в рамках соціальної політики, за винятком будівельних матеріалів.
РОЗДІЛ IX
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ
Звільнення від оподаткування, передбачені у главах 2-9, застосовують без обмеження інших положень Співтовариства та відповідно до умов, які держави-члени повинні встановлювати для цілей забезпечення правильного й прямого застосування таких звільнень та запобігання будь-яким можливим ухиленням, уникненням чи зловживанням.
ГЛАВА 2
Звільнення від оподаткування деяких видів діяльності в суспільних інтересах
1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:
(a) надання публічними поштовими службами послуг, інших ніж послуги пасажирських перевезень та телекомунікаційні послуги, а також постачання суміжних із ними товарів;
(b) лікарняний і медичний догляд та тісно пов'язані з ним види діяльності, здійснювані органами, що регулюються публічним правом, або, за соціальних умов, порівнюваних із тими, які є застосовними до органів, що регулюються публічним правом - лікарнями, медичними або діагностичними центрами та іншими належним чином визнаними закладами подібного характеру;
(c) надання медичної допомоги під час здійснення професійної медичної та парамедичної діяльності, як визначено у відповідній державі-члені;
(d) постачання людських органів, крові та молока;
(e) надання послуг зубних техніків в рамках їх професійної діяльності, а також постачання зубних протезів стоматологами та зубними техніками;
(f) надання послуг незалежними групами осіб, що провадять діяльність, звільнену від ПДВ, або діяльність, стосовно якої вони не є оподатковуваними особами, для надання їхнім членам послуг, безпосередньо необхідних для проведення такої діяльності, якщо такі групи вимагають від своїх членів лише відшкодування їхньої частки спільних витрат, та за умови, що таке звільнення від оподаткування навряд чи призведе до спотворення конкуренції;
(g) надання послуг та постачання товарів, тісно пов'язаних із соціальним забезпеченням та соціальним захистом, включно з тими, які надають будинки для людей похилого віку, органи, що регулюються публічним правом або інші органи, визнані відповідною державою-членом такими, що працюють в інтересах соціального добробуту;
(h) надання послуг та постачання товарів, тісно пов'язаних із захистом дітей та молоді органами, що регулюються публічним правом, або іншими організаціями, визнаними відповідною державою-членом такими, що працюють в інтересах соціального добробуту;
(i) надання освітніх послуг для дітей або молоді, освітніх послуг у школах або університетах, професійного навчання або професійної перепідготовки, включаючи надання послуг і постачання товарів, тісно з ними пов'язаних, органами, що регулюються публічним правом, метою яких є надання таких послуг, або іншими організаціями, визнаними відповідною державою-членом такими, що мають подібні цілі;
(j) приватна навчальна діяльність учителів, що охоплює програму шкільної або вищої освіти;
(k) постачання персоналу релігійними або філософськими установами для цілей видів діяльності, зазначених у пунктах (b), (g), (h) та (i), а також для цілей духовного добробуту;
(l) надання послуг та постачання тісно пов'язаних з ними товарів неприбутковими організаціями для цілей політичного, профспілкового, релігійного, патріотичного, філософського, філантропічного або громадянського характеру їхнім членам у їх спільних інтересах в обмін на передплату, встановлену відповідно до їх правил, за умови, що таке звільнення від оподаткування навряд чи призведе до спотворення конкуренції;
(m) надання деяких послуг, тісно пов'язаних зі спортом або фізичним вихованням, неприбутковими організаціями особам, що беруть участь у спортивній діяльності чи у фізичному вихованні;
(n) надання деяких культурних послуг та товарів, тісно пов'язаних із ними, органами, що регулюються публічним правом, або іншими органами у сфері культури, визнаними відповідною державою-членом;
(o) надання послуг і постачання товарів організаціями, діяльність яких звільнена від оподаткування згідно з пунктами (b), (g), (h), (i), (l), (m) та (n), у зв'язку із організацією заходів із залучення коштів лише для власних потреб, за умови, що таке звільнення навряд чи призведе до спотворення конкуренції;
(p) надання відповідним чином уповноваженими органами послуг з перевезення хворим або травмованим особам за допомогою спеціально призначених для цієї мети транспортних засобів;
(q) види діяльності, інші ніж комерційного характеру, здійснювані суспільними органами радіомовлення та телевізійного мовлення.
2. Для цілей пункту (o) параграфа 1 держави-члени можуть впроваджувати будь-які необхідні обмеження, зокрема стосовно кількості заходів або суми надходжень, що дають право на звільнення від оподаткування.
Держави-члени можуть передбачити, щоб надання кожного зі звільнень від оподаткування, передбачених пунктами (b), (g), (h), (i), (l), (m) та (n) статті 132(1) органам, іншим ніж органи, що регулюються публічним правом, в кожному конкретному випадку підпадало під одну або більше з таких умов:
(a) відповідні органи не повинні мати на меті систематичне отримання прибутку, а будь-які надлишки, що виникають, не повинні підлягати розподілу, а повинні призначатися для продовження надання послуг чи покращення їх надання;
(b) управління такими органами та їх адміністрування повинне здійснюватися на по суті добровільних засадах особами, що не мають прямого або опосередкованого інтересу ані самі, ані через посередників, в результатах відповідної діяльності;
(c) такі органи повинні встановлювати ціни, затверджені органами публічної влади, або ціни, що не перевищують таких затверджених цін, або, стосовно послуг, що не підлягають затвердженню - ціни, нижчі від тих, що встановлені за подібні послуги комерційними підприємствами, що є платниками ПДВ;
(d) звільнення від оподаткування не повинні призводити до спотворення конкуренції на шкоду комерційним підприємствам, що є платниками ПДВ.
Держави-члени, що, згідно з додатком E до Директиви 77/388/ЄЕС, станом на 1 січня 1989 року, справляли ПДВ з операцій, зазначених у статті 132(1)(m) та (n), можуть також застосовувати умови, передбачені у пункті (d) першого параграфа цієї статті, в разі надання звільнення для такого постачання товарів або надання послуг органами, що регулюються публічним правом.
Постачання товарів або надання послуг не підлягає звільненню від оподаткування, як передбачено у пунктах (b), (g), (h), (i), (l), (m) та (n) статті 132(1) в таких випадках:
(a) якщо таке постачання чи надання не є суттєвим для здійснення операцій, що підлягають звільненню від оподаткування;
(b) якщо основною метою постачання є отримання додаткового доходу для відповідного органу шляхом здійснення операцій, що створюють конкуренцію операціям комерційних підприємств, що є платниками ПДВ.
ГЛАВА 3
Звільнення від оподаткування інших видів діяльності
1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:
(a) операції страхування та перестрахування, включаючи пов'язані з ними послуги, які надають страхові брокери та страхові агенти;
(b) надання кредиту і проведення переговорів щодо надання кредиту, а також управління кредитом особою, що його надає;
(c) проведення переговорів щодо кредитних гарантій або будь-які угоди щодо кредитних гарантій чи будь-якої іншої поруки та управління ними особою, що надає кредит;
(d) операції, включаючи проведення переговорів, пов'язані з депозитними та поточними рахунками, платежами, переказами, боргами, чеками та іншими обіговими інструментами, але за винятком стягнення боргів;
(e) операції, включаючи проведення переговорів, пов'язані з валютою, банкнотами і монетами, які використовують як законний платіжний засіб, окрім предметів колекціонування, тобто золотих, срібних та інших металевих монет і банкнот, які зазвичай не використовують як законний платіжний засіб, або нумізматичних монет;
(f) операції, включаючи проведення переговорів, але не управління акціями, частками в компаніях або асоціаціях, борговими та іншими цінними паперами чи їх відповідальне зберігання, але за виключенням правоустановчих документів на товари, а також прав або цінних паперів, зазначених статті 15(2);
(g) управління спеціальними інвестиційними фондами, визначеними державами-членами;
(h) постачання за номінальною вартістю поштових марок, дійсних для використання в поштового обігу на відповідній території, фіскальних марок та інших подібних марок;
(i) парі, лотереї та інші форми грального бізнесу, на умовах і з урахуванням обмежень, встановлених кожною державою-членом;
(j) постачання будівлі або її частин, а також землі, на якій вона розташована, інше ніж постачання, зазначене у пункті (a) статті 12(1);
(k) постачання незабудованої землі, інше ніж постачання землі під забудову, як зазначено в пункті (b) статті 12(1);
(l) надання нерухомого майна в лізинг або в оренду.
2. Звільнення від оподаткування, передбачене в пункті (l) параграфа 1, не охоплює:
(a) надання послуг розміщення, як визначено у законодавстві держав-членів, у готельному секторі або в секторах із подібною функцією, включаючи надання послуг розміщення на базах відпочинку чи в місцях, облаштованих під кемпінги;
(b) надання в оренду приміщень і майданчиків для паркування транспортних засобів;
(c) надання в оренду стаціонарного обладнання та машин;
Держави-члени можуть застосовувати додаткові винятки з обсягу звільнення від оподаткування, зазначеного в пункті (l) параграфа 1.
Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:
(a) постачання товарів, які використовують лише для цілей діяльності, звільненої від оподаткування згідно зі статтями 132, 135, 371, 375, 376 та 377, статтею 378(2), статтею 379(2) та статтями 380-390с, якщо такі товари не дають підстав для віднесення на зменшення податкового зобов'язання;
(b) постачання товарів, на момент придбання або застосування яких ПДВ не підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтею 176.
1. Держави-члени можуть надавати оподатковуваним особам право обирати спосіб оподаткування стосовно таких операцій:
(a) фінансових операцій, зазначених у пунктах (b)-(g) статті 135(1);
(b) постачання будівлі або її частин, а також земельної ділянки, на якій вона розташована, інше ніж постачання, зазначене у пункті (a) статті 12(1);
(c) постачання незабудованої землі, інше ніж постачання землі під забудову, зазначене в пункті (b) статті 12(1);
(d) надання нерухомого майна в лізинг або в оренду.
2. Держави-члени повинні встановлювати детальні правила, що регулюють реалізацію можливості вибору, передбаченої в параграфі 1.
Держави-члени можуть обмежувати обсяг такої можливості вибору.
ГЛАВА 4
Звільнення від оподаткування операцій у межах Співтовариства
Секція 1
Звільнення від оподаткування, пов’язані з постачанням товарів
1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування постачання товарів, відправлених чи перевезених до місця призначення за межами їхньої території, але в межах Співтовариства, продавцем або особою, що здійснює придбання товарів, чи за їх дорученням, для іншої оподатковуваної особи або неоподатковуваної юридичної особи, що діє як така, в державі-члені, іншій ніж та, в якій розпочалося відправлення або перевезення товарів.
2. Додатково до постачання товарів, зазначеного у параграфі 1, держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:
(a) постачання нових транспортних засобів, відправлених чи перевезених покупцеві до місця призначення за межами їхньої відповідної території, але в межах Співтовариства, продавцем або покупцем, чи за їх дорученням, для оподатковуваних осіб або неоподатковуваних юридичних осіб, придбання якими товарів у межах Співтовариства не оподатковують ПДВ згідно зі статтею 3(1), або для будь-якої іншої неоподатковуваної особи;
(b) постачання підакцизних продуктів, які відправляють чи перевозять до місця призначення за межами їхньої відповідної території, але в межах Співтовариства покупцеві продавцем або покупцем чи за їх дорученням для оподатковуваних осіб або неоподатковуваних юридичних осіб, чиї придбання у межах Співтовариства товарів, інших ніж підакцизні продукти, не оподатковують ПДВ згідно зі статтею 3(1), якщо такі продукти було відправлено або перевезено відповідно до статті 7(4) та (5) або статті 16 Директиви 92/12/ЄЕС;
(c) постачання товарів, яке полягає в переданні до іншої держави-члена, і яке отримало б право на звільнення від оподаткування згідно з параграфом 1 та пунктами (a) і (b), якби здійснювалося за дорученням іншої оподатковуваної особи.
1. Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(1), не застосовують до постачання товарів, яке здійснюють оподатковувані особи, що підпадають під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292.
Так само це звільнення не застосовують до постачання товарів оподатковуваним особам або неоподатковуваним юридичним особам, чиї придбання товарів у межах Співтовариства не підлягають оподаткуванню ПДВ згідно зі статтею 3(1).
2. Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(2)(b), не застосовують до постачання підакцизних продуктів оподатковуваним особам, що підпадають під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292.
3. Звільнення від оподаткування, передбачене в статті 138(1) та (2)(b) і (с), не застосовують до постачання товарів, які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з маржинальною схемою, передбаченою у статтях 312-325 або за спеціальними положеннями для продажу з публічних торгів.
Звільнення від оподаткування, передбачене у статті 138(1) та (2)(с), не застосовують до постачання вживаних транспортних засобів, визначених у статті 327(3), які підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з перехідними положеннями для вживаних транспортних засобів.
Секція 2
Звільнення від оподаткування придбань товарів у межах Співтовариства
Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:
(a) придбання у межах Співтовариства товарів, постачання яких оподатковуваними особами за будь-яких обставин було б звільнене від оподаткування на їхній відповідній території;
(b) придбання у межах Співтовариства товарів, ввіз яких за будь-яких обставин був би звільнений від оподаткування згідно з пунктами (a), (b) і (c), а також пунктами (e)-(l) статті 143(1);
(c) придбання товарів у межах Співтовариства, за якого, згідно зі статтями 170 та 171, особа, що здійснює придбання товарів, за будь-яких обставин мала б право на повне відшкодування ПДВ згідно зі статтею 2(1)(b).
Кожна держава-член повинна вжити спеціальних заходів для забезпечення того, щоб зобов'язання з ПДВ не нараховували в разі придбання товарів у межах Співтовариства на їхній території, здійснене відповідно до статті 40, у разі виконання таких умов:
(a) придбання товарів здійснює оподатковувана особа, що не має осідку у відповідній державі-члені, але ідентифікована для цілей ПДВ в іншій державі-члені;
(b) придбання товарів здійснює для цілей подальшого постачання цих товарів у відповідній державі-члені оподатковувана особа, зазначена у пункті (a);
(c) товари, придбані в такий спосіб оподатковуваною особою, зазначеною у пункті (a), безпосередньо відправляють чи перевозять з держави-члена, іншої ніж та, в якій вона ідентифікована для цілей ПДВ, особі, якій вона повинна здійснити подальше постачання;
(d) особа, якій повинне бути здійснене подальше постачання, є іншою оподатковуваною особою або неоподатковуваною юридичною особою, ідентифікованою для цілей ПДВ у відповідній державі-члені;
(e) особу, зазначену в пункті (d), було призначено, згідно зі статтею 197, особою, відповідальною за сплату ПДВ, що підлягає сплаті за постачання, здійснене оподатковуваною особою, що не має осідку в державі-члені, в якій податок підлягає сплаті.
Секція 3
Звільнення від оподаткування деяких послуг з перевезення
Держави-члени повинні звільняти від оподаткування надання послуг з перевезення товарів у межах Співтовариства на острови, що становлять автономні регіони Азорських островів та острова Мадейра, та з цих островів, а також надання послуг з перевезення товарів між цими островами.
ГЛАВА 5
Звільнення від оподаткування під час ввозу
1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:
(a) остаточний ввіз товарів, постачання яких оподатковуваною особою за будь-яких обставин було б звільнене від оподаткування на їхній відповідній території;
(b) остаточний ввіз товарів, що регулюється Директивами Ради 69/169/ЄЕС (5), 83/181/ЄЕС (6) та 2006/79/ЄС (7);
(c) остаточний ввіз товарів, що перебувають у вільному обігу, з третьої території, що становить частину митної території Співтовариства, які підпадали б під звільнення від оподаткування згідно з пунктом (b), якби їх ввезли в розумінні першого параграфа статті 30;
(d) ввіз товарів, які відправляють або перевозять з третьої території або третьої країни до держави-члена, іншої ніж та, в якій закінчується відправлення або перевезення товарів, якщо постачання таких товарів імпортером, призначеним або визнаним відповідальним за сплату ПДВ згідно зі статтею 201, звільняється від ПДВ згідно зі статтею 138;
(e) зворотній ввіз товарів особою, що їх вивезла, у стані, в якому вони були вивезені, якщо такі товари звільнено від митних зборів;
(f) ввіз товарів, звільнених від митних зборів згідно з дипломатичними та консульськими домовленостями;
(fa) ввіз товарів Європейським Співтовариством, Європейським Співтовариством з атомної енергії, Європейським центральним банком або Європейським інвестиційним банком чи органами, створеними Співтовариствами, до яких застосовують Протокол від 8 квітня 1965 року про привілеї та імунітети Європейських Співтовариств, в межах та згідно з умовами цього Протоколу та угод про його імплементацію або угод про штаб-квартири, якщо це не призводить до спотворення конкуренції;
(g) ввіз товарів міжнародними організаціями, іншими ніж зазначені у пункті (fa), визнаними як такі органами публічної влади держави-члена, що приймає, або членами таких організацій, у межах та згідно з умовами, встановленими міжнародними конвенціями про створення таких організацій або угодами стосовно їхніх штаб-квартир;
(h) ввіз товарів до держав-членів, що є сторонами Північноатлантичного Договору, збройними силами інших держав, що є сторонами цього Договору, для використання такими збройними силами чи цивільним персоналом, який їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів або їдалень, якщо такі збройні сили беруть участь у спільних оборонних діях;
(i) ввіз товарів збройними силами Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, що базуються на острові Кіпр згідно з Угодою про утворення Республіки Кіпр від 16 серпня 1960 року, призначених для використання такими збройними силами чи цивільним персоналом, який їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів чи їдалень;
(j) ввіз улову до портів морськими риболовними підприємствами без оброблення або після оброблення задля консервування, для цілей реалізації, але перед постачанням;
(k) ввіз золота центральними банками;
(l) ввіз газу через систему постачання природного газу або будь-яку мережу, з'єднану з такою системою або відведену від судна, що перевозить газ до системи постачання природного газу або будь-яку трубопровідну мережу, ввіз електроенергії або теплової чи охолоджувальної енергії через опалювальні або охолоджувальні мережі;
2. Звільнення від оподаткування, передбачене в параграфі 1(d), застосовують у випадках, коли після ввозу товарів відбувається постачання товарів, звільнених від оподаткування згідно зі статтею 138(1) та (2)(с), лише якщо на момент ввозу імпортер надав компетентним органам держави-члена ввозу принаймні таку інформацію:
(a) свій ідентифікаційний номер платника ПДВ, виданий у державі-члені ввозу, або ідентифікаційний номер платника ПДВ його податкового представника, зобов'язаного сплачувати ПДВ, виданий у державі-члені ввозу;
(b) ідентифікаційний номер платника ПДВ покупця, якому постачають товари відповідно до статті 138(1), виданий в іншій державі-члені, або його власний ідентифікаційний номер платника ПДВ, виданий у державі-члені, в якій закінчується відправлення або перевезення товарів, якщо товари підлягають переданню відповідно до статті 138(2)(с);
(c) докази того, що ввезені товари призначено для перевезення або відправлення з держави-члена ввозу до іншої держави-члена.
Однак, держави-члени можуть передбачити, щоб докази, зазначені в пункті (с), потрібно було пред'являти компетентним органам лише на їх вимогу.
Держави-члени повинні звільняти від оподаткування надання послуг, пов'язаних зі ввозом товарів, якщо вартість таких послуг включають до бази оподаткування відповідно до статті 86(1)(b).
1. Комісія повинна, за доцільності, якнайшвидше надати Раді пропозиції, розроблені для розмежування обсягу звільнень від оподаткування, передбачених у статтях 143 і 144, та встановити детальні правила їх імплементації.
2. До набуття чинності правилами, зазначеними у параграфі 1, держави-члени можуть дотримуватись своїх чинних національних положень.
Держави-члени можуть адаптувати свої національні положення для мінімізації спотворень конкуренції та, зокрема, запобігання неоподаткуванню або подвійному оподаткуванню в межах Співтовариства.
Держави-члени можуть використовувати будь-які адміністративні процедури, які вони вважають найдоцільнішими для забезпечення звільнення від оподаткування.
3. Держави-члени повинні нотифікувати Комісії, що відповідно повинна інформувати інші держави-члени, положення чинного національного законодавства, якщо вони ще не були нотифіковані, а також положення, які вони ухвалюють згідно з параграфом 2.
ГЛАВА 6
Звільнення від оподаткування під час вивозу
1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:
(a) постачання товарів, які відправляють або перевозять до місця призначення за межами Співтовариства продавцем або за його дорученням;
(b) постачання товарів, які відправляють або перевозять до місця призначення за межами Співтовариства замовником або за дорученням замовника, що не має осідку на їхній відповідній території, за винятком товарів, які перевозить сам замовник для обладнання, заправлення і забезпечення провізією прогулянкових суден та приватних повітряних суден або будь-яких інших транспортних засобів для приватних цілей;
(c) постачання товарів уповноваженим органам, які вивозять їх зі Співтовариства в рамках їх гуманітарної, благодійної або навчальної діяльності за межами Співтовариства;
(d) надання послуг, що полягають у виконанні робіт з рухомим майном, придбаним або ввезеним для виконання таких робіт у межах Співтовариства, та які відправляє або перевозить зі Співтовариства постачальник, замовник, якщо він не має осідку на їхній відповідній території, або за дорученням будь-кого із них;
(e) надання послуг, включаючи операції з перевезення та допоміжні операції, але за винятком надання послуг, звільнених від оподаткування відповідно до статей 132 та 135, якщо вони безпосередньо пов'язані з вивозом або ввозом товарів, охоплених статтею 61 та статтею 157(1)(a).
2. Звільнення від оподаткування, передбачене в пункті (c) параграфа 1, може бути надане шляхом відшкодування ПДВ.
1. Якщо постачання товарів, зазначене в пункті (b) статті 146(1), стосується товарів, які перевозять в особистому багажі подорожні, звільнення від оподаткування застосовують лише в разі дотримання таких умов:
(a) подорожній не має осідку в межах Співтовариства;
(b) товари перевозять зі Співтовариства до кінця третього місяця, наступного за тим, в якому відбулося постачання;
(c) загальна вартість постачання із урахуванням ПДВ перевищує 175 євро або еквівалент у національній валюті, який встановлюють щорічно шляхом застосування курсу конвертації станом на перший робочий день жовтня, що є дійсним з 1 січня наступного року.
Однак, держави-члени можуть звільняти від оподаткування постачання, загальна вартість якого є меншою, ніж сума, визначена в пункті (с) першого підпараграфа.
2. Для цілей параграфа 1 "подорожній, що не має осідку в межах Співтовариства" означає подорожнього, чиє місце, де він постійно проживає чи зазвичай перебуває, не розташоване в межах Співтовариства. У такому випадку "постійно проживає чи зазвичай перебуває" означає місце, записане як таке у паспорті, посвідченні особи чи іншому документі, визнаному документом, що посвідчує особу, державою-членом, на території якої відбувається постачання.
Підтвердження вивозу подають за допомогою рахунку-фактури або іншого документа замість нього, з відміткою митниці на виїзді зі Співтовариства.
Кожна держава-член повинна надсилати Комісії зразки печаток, які вона використовує для виконання відміток, зазначеного у другому підпараграфі. Комісія повинна пересилати цю інформацію податковим органам інших держав-членів.
ГЛАВА 7
Звільнення від оподаткування, пов'язані з міжнародними перевезеннями
Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:
(a) постачання товарів для заправлення і забезпечення провізією суден, які використовують для судноплавства у відкритому морі та перевозять пасажирів за винагороду, або використовують для цілей комерційної, промислової чи риболовної діяльності, або для рятування чи допомоги на морі, або для прибережного рибальства, за винятком провізії у випадку морських суден, які використовують для прибережного рибальства;
(b) постачання товарів для заправлення і забезпечення провізією бойових кораблів, що підпадають під код 8906 10 00 комбінованої номенклатури (CN), що залишають свою територію і прямують до портів або якірних стоянок за межами відповідної держави-члена;
(c) постачання, модифікацію, ремонт, технічне обслуговування, фрахтування та винаймання суден, зазначених у пункті (а), а також постачання, винаймання, ремонт та технічне обслуговування обладнання, включаючи рибальське обладнання, вбудоване або використовуване на таких суднах;
(d) надання послуг, інших ніж зазначені у пункті (с), для задоволення безпосередніх потреб морських суден, зазначених у пункті (а), або їх вантажів;
(e) постачання товарів для заправлення і забезпечення провізією повітряних суден, які використовують авіакомпанії, що працюють за винагороду переважно на міжнародних маршрутах;
(f) постачання, модифікацію, ремонт, технічне обслуговування, фрахтування та винаймання повітряних суден, зазначених у пункті (е), а також постачання, винаймання, ремонт та технічне обслуговування обладнання, вбудованого або використовуваного на них;
(g) надання послуг, інших ніж зазначені у пункті (f), для задоволення безпосередніх потреб повітряних суден, зазначених у пункті (е), або їх вантажів.
Португалія може вважати морські та повітряні перевезення між островами, що становлять автономні регіони Азорських островів та Мадейри, а також між цими регіонами та материковою частиною, міжнародними перевезеннями.
1. Комісія повинна, за доцільності, якнайшвидше надати Раді пропозиції, розроблені для розмежування обсягу звільнень від оподаткування, передбачених у статті 148, та встановити детальні правила їх імплементації.
2. До набуття чинності положень, зазначених у параграфі 1, держави-члени можуть обмежувати обсяг звільнень від оподаткування, передбачених в пунктах (а) та (b) статті 148.
ГЛАВА 8
Звільнення від оподаткування деяких операцій, які вважають вивізними
1. Держави-члени повинні звільняти від оподаткування такі операції:
(a) постачання товарів або надання послуг згідно з дипломатичними та консульськими домовленостями;
(аа) постачання товарів або надання послуг Європейському Співтовариству, Європейському Співтовариству з атомної енергії, Європейському центральному банку або Європейському інвестиційному банку чи органам, створеним Співтовариствами, до яких застосовують Протокол від 8 квітня 1965 року про привілеї та імунітети Європейських Співтовариств, в межах та згідно з умовами згаданого Протоколу та угод про його імплементацію або угод про штаб-квартири, якщо це не призводить до спотворення конкуренції;
(b) постачання товарів або надання послуг міжнародним організаціям, іншим ніж зазначені в пункті (аа), визнаним як такі органами публічної влади держав-членів, що приймають, а також членам таких організацій, у межах та згідно з умовами, передбаченими міжнародними конвенціями про створення таких організацій або угодами про штаб-квартири;
(h) постачання товарів або надання послуг в межах держави-члена, що є стороною Північноатлантичного Договору, призначених або для збройних сил інших держав, які є сторонами Договору, для використання цими збройними силами чи цивільним персоналом, що їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів чи їдалень, коли такі сили беруть участь у спільних оборонних діях;
(h) постачання товарів або надання послуг іншій державі-члену, призначених для збройних сил будь-якої держави, що є стороною Північноатлантичного Договору, іншої ніж держава-член кінцевого призначення, для використання цими силами чи цивільним персоналом, що їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів чи їдалень, коли такі сили беруть участь у спільних оборонних діях;
(i) постачання товарів або надання послуг збройним силам Великобританії, що базуються на острові Кіпр згідно з Угодою про утворення Республіки Кіпр від 16 серпня 1960 року, призначених для використання такими збройними силами чи цивільним персоналом, який їх супроводжує, або для постачання до їхніх буфетів чи їдалень;
До ухвалення спільних правил оподаткування звільнення від оподаткування, передбачені в першому підпараграфі, повинні підлягати обмеженням, встановленим державою-членом, що приймає.
2. У випадках, коли товари не відправляють або не перевозять з держави-члена, в якій відбувається постачання, та у випадку послуг, звільнення від оподаткування може бути надане шляхом відшкодування ПДВ.
Держави-члени повинні звільняти від оподаткування постачання золота до центральних банків.
ГЛАВА 9
Звільнення від оподаткування надання послуг посередниками
Держави-члени повинні звільняти від оподаткування надання послуг посередниками, які діють від імені та за дорученням іншої особи, якщо вони беруть участь у операціях, зазначених у главах 6, 7 та 8, або операціях, які здійснюють за межами Співтовариства.
Звільнення від оподаткування, зазначене в першому параграфі, не застосовують до туристичних агентів, що від імені та за дорученням подорожніх надають послуги, які виконують в інших державах-членах.
ГЛАВА 10
Звільнення від оподаткування операцій, пов'язаних з міжнародною торгівлею
Секція 1
Митні склади, склади, інші ніж митні склади, та подібні режими
Для цілей цієї секції "склади, інші ніж митні склади" у випадку підакцизних товарів означає місця, визначені як податкові склади згідно зі статтею 4(b) Директиви 92/12/ЄЕС, а у випадку непідакцизних товарів - місця, визначені як такі державами-членами.
Без обмеження інших податкових положень Співтовариства, держави-члени можуть, після консультації з Комітетом із ПДВ, вжити спеціальних заходів, розроблених для звільнення від оподаткування усіх або деяких операцій, зазначених у цій секції, за умови, що такі заходи не спрямовані на кінцеве використання або споживання, а сума ПДВ, що підлягає сплаті після припинення режимів чи ситуацій, зазначених у цій секції, відповідає сумі податку, яка підлягала б сплаті, якби кожна з таких операцій оподатковувалася на своїй території.
1. Держави-члени можуть звільняти від оподаткування такі операції:
(a) постачання товарів, призначених для пред'явлення до митного огляду та, де це застосовно, поміщення на тимчасове зберігання;
(b) постачання товарів, призначених для поміщення у вільну зону або у вільний склад;
(c) постачання товарів, призначених для поміщення під режим митного складу або режим переробки на митній території;
(d) постачання товарів, призначених для допущення в територіальні води для їх встановлення на бурових або добувних платформах для цілей будівництва, ремонту, технічного обслуговування, перебудови або оснащення таких платформ або для цілей з'єднання таких бурових або добувних платформ з материком;
(e) постачання товарів, призначених для допущення в територіальні води для цілей заправлення і забезпечення провізією бурових або добувних платформ.
2. Місцями, зазначеними в параграфі 1, повинні бути місця, визначені як такі чинними митними положеннями Співтовариства.
1. Держави-члени можуть звільняти від оподаткування такі операції:
(a) ввіз товарів, призначених для поміщення під режим складу, інший ніж режим митного складу.
(b) постачання товарів, призначених для поміщення в межах території відповідної держави під режим складу, інший ніж режим митного складу.
2. Держави-члени можуть не передбачати режим складу, інший ніж режим митного складу, для непідакцизних товарів, якщо такі товари призначають для постачання на стадії роздрібного продажу.
1. Як відступ від статті 157(2), держави-члени можуть передбачати режими складу, інші ніж режим митного складу, у таких випадках:
(a) якщо товари призначено для магазинів безмитної торгівлі для цілей постачання товарів, що підлягають перевезенню в особистому багажі подорожніх, що здійснюють перельоти або морські подорожі до третьої території або третьої країни, якщо таке постачання звільнено від оподаткування відповідно до пункту (b) статті 146(1);
(b) якщо товари призначено для оподатковуваних осіб для цілей здійснення постачання подорожнім на борту повітряного судна або морського судна під час перельоту або морської подорожі у випадку, коли місце прибуття розташоване за межами Співтовариства;
(c) якщо товари призначено для оподатковуваних осіб для цілей здійснення постачання, звільненого від сплати ПДВ згідно зі статтею 151.
2. Якщо держави-члени використовують можливість звільнення від оподаткування, передбачену в пункті (а) параграфа 1, вони повинні вжити необхідних заходів для забезпечення правильного та прямого застосування цього звільнення та запобігання будь-яким ухилянням, уникненням або зловживанням.
3. Для цілей пункту (а) параграфа 1 "магазин безмитної торгівлі" означає будь-який заклад, розташований в аеропорту або порту, що відповідає умовам, встановленим компетентними органами публічної влади.
Держави-члени можуть звільняти від оподаткування надання послуг, пов'язаних з постачанням товарів, зазначених у статті 156, статті 157(1)(b) або статті 158.
1. Держави-члени можуть звільняти від оподаткування такі операції:
(a) постачання товарів чи надання послуг, здійснюване у місцях, зазначених у статті 156(1), якщо одна з ситуацій, визначених у цій статті, все ще дійсна на їхній території;
(b) постачання товарів чи надання послуг, здійснюване у місцях, зазначених у статті 157(1)(b) або статті 158, якщо одна з ситуацій, визначених у статті 157(1)(b) або 158(1), все ще дійсна на їхній території.
2. Якщо держави-члени використовують можливість, передбачену в пункті (а) параграфа 1 щодо операцій, здійснюваних на митних складах, вони повинні вжити необхідних заходів для забезпечення можливості застосування режимів складів, інших ніж режим митного складу, згідно з якими пункт (b) параграфа 1 може бути застосований до тих самих операцій, коли вони стосуються товарів, перелічених у додатку V, і їх здійснюють на складах, інших ніж митні склади.
Держави-члени можуть звільняти від оподаткування такі товари та пов'язані з ними послуги:
(a) постачання товарів, зазначених в першому параграфі статті 30, поки вони залишаються під режимом тимчасового ввезення із повним звільненням від ввізного мита, або режимом зовнішнього транзиту;
(b) постачання товарів, зазначених у другому параграфі статті 30, поки вони залишаються під режимом транзиту в межах Співтовариства, зазначеним у статті 276.
У разі використання державами-членами можливості, передбаченої в цій секції, вони повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб придбання товарів в межах Співтовариства, призначених для поміщення під один із режимів або одну із ситуацій, зазначених у статті 156, статті 157(1)(b) або статті 158, охоплювалося тими самими положеннями, що і постачання товарів, яке здійснюють на їхній території за тих самих умов.
Якщо завершується перебування товарів під режимами чи ситуаціями, зазначеними в цій секції, що призводить до ввозу для цілей статті 61, держава-член ввозу повинна вживати необхідних заходів для запобігання подвійному оподаткуванню.
Секція 2
Операції, звільнені від оподаткування для вивозу та в рамках торгівлі між державами-членами
1. Держави-члени можуть, після консультації з Комітетом із ПДВ, звільняти від оподаткування наведені нижче операції, здійснювані оподатковуваною особою або призначені для неї, в межах суми, що дорівнює вартості вивозу, здійсненого такою оподатковуваною особою протягом попередніх 12 місяців:
(a) придбання товарів у межах Співтовариства оподатковуваною особою, а також ввіз та постачання товарів оподатковуваній особі для їх вивозу зі Співтовариства у незмінному стані або після оброблення;
(b) надання послуг, пов'язаних із експортною господарською діяльністю оподатковуваної особи.
2. Якщо держави-члени використовують можливість звільнення від оподаткування згідно з параграфом 1, вони повинні, після консультацій із Комітетом з ПДВ, застосовувати таке звільнення також до операцій, пов'язаних із постачаннями, які здійснює оподатковувана особа відповідно до умов, визначених у статті 138, в межах суми, що дорівнює вартості постачань, здійснених такою особою відповідно до тих самих умов протягом попередніх 12 місяців.
Держави-члени можуть установлювати спільну максимальну суму для операцій, які вони звільняють від оподаткування відповідно до статті 164.
Секція 3
Спільні положення для секцій 1 та 2
Комісія повинна, за доцільності, якнайшвидше надати Раді пропозиції щодо спільних заходів із застосування ПДВ до операцій, зазначених у секціях 1 і 2.
РОЗДІЛ X
ВІДНЕСЕННЯ НА ЗМЕНШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
ГЛАВА 1
Виникнення та обсяг права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання
Право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає у момент виникнення податкового зобов'язання з податку, що може бути віднесений на зменшення податкового зобов'язання.
Держави-члени можуть передбачити в рамках необов'язкової схеми, щоб застосування права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання оподатковуваної особи, виникнення податкового зобов'язання з ПДВ якої відбувається лише згідно зі статтею 66(b), відкладалося, поки ПДВ на товари, які їй постачають, чи послуги, які їй надають, не буде сплачено її постачальнику/надавачу.
Держави-члени, що застосовують необов'язкову схему, зазначену в першому параграфі, повинні встановити порогове значення для оподатковуваних осіб, які використовують схему на своїй території, на основі річного обігу оподатковуваної особи, розрахованого відповідно до статті 288. Таке порогове значення не може перевищувати 500000 євро або їх еквівалент у національній валюті. Держави-члени можуть збільшити таке порогове значення до 2000000 євро або їх еквіваленту в національній валюті після консультації з Комітетом із ПДВ. Однак, проведення такої консультації з Комітетом із ПДВ є необов'язковим для держав-членів, які застосовували порогове значення, що перевищує 500000 євро або їх еквівалент у національній валюті станом на 31 грудня 2012 року.
Держави-члени повинні повідомляти Комітет із ПДВ про національні законодавчі інструменти, ухвалені відповідно до першого параграфа.
Якщо товари та послуги використовують для цілей оподатковуваних операцій оподатковуваної особи, оподатковувана особа повинна мати право у державі-члені, в якій вона здійснює такі операції, відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, який вона зобов'язана сплатити, таке:
(a) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений в цій державі-члені стосовно постачання товарів або надання послуг, яке здійснено або буде здійснено іншою оподатковуваною особою;
(b) ПДВ, що підлягає сплаті стосовно операцій, які вважають постачанням товарів або наданням послуг відповідно до статті 18(а) та статті 27;
(c) ПДВ, що підлягає сплаті стосовно придбань товарів у межах Співтовариства відповідно до статті 2(1)(b)(i);
(d) ПДВ, що підлягає сплаті стосовно операцій, які вважають придбаннями в межах Співтовариства відповідно до статей 21 та 22;
(e) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно ввозу товарів до такої держави-члена.
1. У випадку нерухомого майна, що становить частину господарських засобів оподатковуваної особи та що його використовують як для цілей господарської діяльності оподатковуваної особи, так і для її приватних цілей чи приватних цілей її персоналу, або, більш узагальнено, для цілей, інших ніж її господарська діяльність, ПДВ на видатки, пов'язані з цим майном, підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання відповідно до принципів, викладених у статтях 167, 168, 169 та 173, лише пропорційно до використання майна для цілей господарської діяльності оподатковуваної особи.
Як відступ від статті 26, зміни у пропорції використання нерухомого майна, зазначеного в першому підпараграфі, повинні враховуватися згідно з принципами, передбаченими у статтях 184-192, відповідно до їх застосування у відповідній державі-члені.
2. Держави-члени також можуть застосовувати параграф 1 стосовно ПДВ на видатки, пов'язані з іншими товарами, які становлять частину господарських засобів, відповідно до їх визначення.
Окрім віднесення на зменшення податкового зобов'язання, передбаченого у статті 168, оподатковувана особа повинна мати право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, зазначеного у цій статті, якщо товари та послуги використовують для:
(a) операцій, пов'язаних з видами діяльності, зазначеними у другому підпараграфі статті 9(1), здійснюваними за межами держави-члена, в якій такий податок підлягає сплаті або сплачують, стосовно яких ПДВ підлягав би віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, якби вони були здійснені в межах цієї держави-члена;
(b) операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статей 138, 142 або 144, статей 146-149, статей 151, 152, 153 або 156, статті 157(1)(b), статей 158-161 або статті 164;
(c) операцій, звільнених від оподаткування відповідно до пунктів (а)-(f) статті 135(1), якщо замовник має осідок за межами Співтовариства або якщо такі операції безпосередньо стосуються товарів, що будуть вивезені за межі Співтовариства.
Усі оподатковувані особи, що в розумінні статті 1 Директиви 86/560/ЄЕС (8), статті 2(1) та статті 3 Директиви 2008/9/ЄС (9), а також статті 171 цієї Директиви не мають осідку в державі-члені, в якій вони купують товари та послуги або до якої вони ввозять оподатковувані ПДВ товари, повинні мати право на отримання відшкодування такого ПДВ, якщо товари та послуги використовують для цілей:
(a) операцій, зазначених у статті 169;
(b) операцій, за які податок сплачує лише замовник відповідно до статей 194-197 або статті 199.
1. ПДВ повинен відшкодовуватися оподатковуваним особам, що не мають осідку в державі-члені, в якій вони купують товари та послуги або в яку ввозять оподатковувані ПДВ товари, але мають осідок в іншій державі-члені, відповідно до детальних правил, встановлених у Директиві 2008/9/ЄС.
2. ПДВ повинен відшкодовуватися оподатковуваним особам, що не мають осідку на території Співтовариства, відповідно до детальних імплементаційних правил, встановлених у Директиві 86/560/ЄЕС.
Також оподатковуваних осіб, зазначених у статті 1 Директиви 86/560/ЄЕС, для цілей застосування зазначеної Директиви вважають оподатковуваними особами, що не мають осідку в Співтоваристві, якщо в державі-члені, в якій вони купують товари та послуги або в яку ввозять оподатковувані ПДВ товари, вони здійснили лише постачання товарів або послуг особі, відповідальній за сплату ПДВ відповідно до статей 194-197 або статті 199.
3. Директиву 86/560/ЄЕС не застосовують до:
(a) сум ПДВ, що були неправильно виставлені в рахунку-фактурі за законодавством держави-члена, що здійснює відшкодування;
(b) сум ПДВ, виставлених у рахунку-фактурі стосовно постачання товарів, постачання яких звільнено від оподаткування або може бути звільнено від оподаткування відповідно до статті 138 або статті 146(1)(b).
Держави-члени можуть замість надання відшкодування ПДВ згідно з Директивами 86/560/ЄЕС або 2008/9/ЄС для такого постачання товарів або надання послуг оподатковуваній особі, стосовно якої оподатковувана особа зобов'язана сплачувати податок відповідно до статей 194197 або статті 199, дозволяти відносити на зменшення податкового зобов'язання цей податок згідно з процедурою, встановленою у статті 168. Існуючі обмеження відповідно до статті 2(2) та статті 4(2) Директиви 86/560/ЄЕС можуть бути збережені.
З цією метою держави-члени можуть виключати оподатковувану особу, зобов'язану сплачувати податок, з процедури відшкодування відповідно до Директив 86/560/ЄЕС або 2008/9/ЄС.
1. Будь-яка особа, яку вважають оподатковуваною особою з огляду на постачання на нерегулярній основі нового транспортного засобу відповідно до умов, визначених у статті 138(1) та (2)(а), повинна мати право в державі-члені, в якій здійснюють постачання, відносити на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, включений у ціну купівлі або сплачений у зв'язку із ввозом чи придбанням в межах Співтовариства цього транспортного засобу, в межах суми, що не перевищує суми ПДВ, яку вона повинна була би сплатити, якби постачання не було звільнено від оподаткування.
Право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає і може бути застосоване лише в момент постачання нових транспортних засобів.
2. Держави-члени повинні встановити детальні правила щодо імплементації параграфа 1.
ГЛАВА 2
Пропорційне віднесення на зменшення податкового зобов'язання
1. У випадку товарів або послуг, які оподатковувана особа використовує як для операцій, стосовно яких ПДВ підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання відповідно до статей 168, 169 та 170, так і для операцій, стосовно яких ПДВ не підлягає такому віднесенню, тільки та частина ПДВ, яка припадає на першу групу операцій, підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання.
Частину, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, визначають відповідно до статей 174 та 175 для всіх операцій, здійснених оподатковуваною особою.
2. Держави-члени можуть вживати таких заходів:
(a) дозволяти оподатковуваній особі визначати частину для кожного напряму її господарської діяльності за умови ведення окремого бухгалтерського обліку для кожного напряму;
(b) вимагати від оподатковуваної особи визначати частину для кожного напряму її господарської діяльності та вести окремий бухгалтерський облік для кожного напряму;
(c) дозволяти оподатковуваній особі або вимагати від неї здійснювати віднесення на зменшення податкового зобов'язання на підставі використання всіх товарів і послуг або їхньої частини;
(d) дозволяти оподатковуваній особі або вимагати від неї здійснювати віднесення на зменшення податкового зобов'язання відповідно до правила, встановленого у першому підпараграфі параграфа 1, стосовно всіх товарів та послуг, використовуваних для всіх операцій, зазначених у цьому підпараграфі;
(e) передбачати, щоб ПДВ, який не підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання оподатковуваною особою, вважався нульовим у випадку, коли він є незначним.
1. Частина, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, визначається як дріб на основі таких сум:
(a) у чисельнику - загальна сума річного обігу, без ПДВ, отримана від операцій, стосовно яких ПДВ підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання відповідно до статей 168 та 169;
(b) у знаменнику - загальна сума річного обігу, без ПДВ, отримана від операцій, включених до чисельника, та операцій, стосовно яких ПДВ не підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання.
Держави-члени можуть включати до знаменника суму субсидій, інших ніж ті, що безпосередньо пов'язані з ціною постачання товарів або надання послуг, зазначених у статті 73.
2. Як відступ від параграфа 1, до розрахування частини, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, не включають такі суми:
(a) суму обігу, отриману від постачання засобів виробництва, які оподатковувана особа використовує в своїй господарській діяльності;
(b) суму обігу, отриману від допоміжних операцій, пов'язаних з нерухомістю, та допоміжних фінансових операцій;
(c) суму обігу, отриману від операцій, визначених у пунктах (b)-(g) статті 135(1), якщо такі операції є допоміжними.
3. Якщо держави-члени використовують можливість, передбачену в статті 191, згідно з якою не вимагається коригування стосовно засобів виробництва, вони можуть включати продаж засобів виробництва до розрахування частини, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання.
1. Частину, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, визначають щорічно та встановлюють як відсотковий показник, округлений до цифри, яка не перевищує наступного цілого числа.
2. Тимчасову частину на рік розраховують на основі операцій за попередній рік. За відсутності операцій, що можуть бути взяті за основу, або якщо їх сума є незначною, частину, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, оцінюють тимчасово під контролем з боку податкових органів оподатковуваною особою на основі її власних прогнозів.
Однак, держави-члени можуть продовжувати застосовувати правила, що були чинними станом на 1 січня 1979 року, або, у випадку держав-членів, які приєдналися чи вступили до Співтовариства після цієї дати - станом на дату їх приєднання чи вступу.
3. Віднесення на зменшення податкового зобов'язання, здійснені на основі таких тимчасових частин, слід коригувати під час встановлення остаточної частини протягом наступного року.
ГЛАВА 3
Обмеження права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання
Рада, діючи одностайно за пропозицією Комісії, визначає видатки, стосовно яких ПДВ не підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання. ПДВ за жодних обставин не підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання стосовно видатків, що не є видатками суворо на господарську діяльність на кшталт витрат на предмети розкоші, розваги або забави.
До набуття чинності положеннями, зазначеними в першому параграфі, держави-члени можуть продовжувати застосовувати всі винятки, передбачені їхнім національним законодавством станом на 1 січня 1979 року, або, у випадку держав-членів, що приєдналися чи вступили до Співтовариства після цієї дати - станом на дату їх приєднання чи вступу.
Після консультацій з Комітетом із ПДВ, кожна держава-член може, на підставі економічного циклу, повністю або частково виключати всі або деякі засоби виробництва або інші товари з системи віднесення на зменшення податкового зобов'язання.
Щоб підтримувати однакові умови конкуренції, держави-члени замість того, щоб відмовитися від віднесення на зменшення податкового зобов'язання, можуть оподатковувати товари, вироблені безпосередньо оподатковуваною особою, або придбані нею в межах Співтовариства, або ввезені, таким чином, щоб податок не перевищував суми ПДВ, яку нараховували б за придбання подібних товарів.
ГЛАВА 4
Правила, що регулюють застосування права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання
Для застосування права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання оподатковувана особа повинна відповідати таким умовам:
(a) для цілей віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтею 168(а) стосовно постачання товарів чи надання послуг вона повинна мати рахунок-фактуру, складений відповідно до секцій 3-6 глави 3 розділу XI;
(b) для цілей віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтею 168(b) стосовно операцій, які вважають постачанням товарів чи наданням послуг, вона повинна виконати формальності, встановлені кожною державою-членом;
(c) для цілей віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтею 168(с) стосовно придбання товарів у межах Співтовариства вона повинна зазначити в податковій декларації з ПДВ, передбаченій у статті 250, всю інформацію, необхідну для розрахування суми ПДВ, що підлягає сплаті за придбання нею товарів в межах Співтовариства, і вона повинна мати рахунок-фактуру, складений відповідно до секцій 3-5 глави 3 розділу XI;
(d) для цілей віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтею 168(d) стосовно операцій, які вважають придбанням товарів у межах Співтовариства, вона повинна виконати формальності, встановлені кожною державою-членом;
(e) для цілей віднесення на зменшення податкового зобов'язання згідно зі статтею 168(e) стосовно ввозу товарів вона повинна мати документ про ввіз, що визначає її вантажоодержувачем або імпортером і містить суму ПДВ, що підлягає сплаті, або інформацію, що уможливлює розрахування такої суми;
(f) якщо у випадку застосування статей 194-197 або статті 199 від оподатковуваної особи вимагають сплати ПДВ як від замовника, вона повинна відповідати формальним вимогам, встановленим кожною державою-членом.
Оподатковувана особа повинна здійснювати віднесення на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднімання від загальної суми ПДВ, що підлягає сплаті за певний податковий період, загальної суми ПДВ, стосовно якого протягом того самого періоду виникло право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання та яке застосовують відповідно до статті 178.
Однак, держави-члени можуть вимагати, щоб оподатковувані особи, які здійснюють нерегулярні операції, як визначено в статті 12, застосовували своє право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання тільки під час постачання.
Держави-члени можуть надавати дозвіл оподатковуваній особі на віднесення на зменшення податкового зобов'язання, яке вона не здійснила відповідно до статей 178 та 179.
Держави-члени можуть надавати дозвіл оподатковуваній особі, що не має рахунку-фактури, складеного відповідно до секцій 3-5 глави 3 розділу XI, на віднесення на зменшення податкового зобов'язання, зазначене в статті 168(с), стосовно придбання нею товарів у межах Співтовариства.
Держави-члени повинні визначати умови та детальні правила застосування статей 180 та 181.
Якщо в певному податковому періоді сума віднесень на зменшення податкового зобов'язання перевищує суму ПДВ, що підлягає сплаті, держави-члени можуть, відповідно до умов, які вони визначають, надавати відшкодування або переносити надлишок на наступний період.
Однак, держави-члени можуть відмовити у відшкодуванні чи перенесенні надлишку, якщо сума надлишку є незначною.
ГЛАВА 5
Коригування сум, віднесених на зменшення податкового зобов'язання
Первинне віднесення на зменшення податкового зобов'язання повинне коригуватися, якщо воно вище або нижче, ніж те, на яке оподатковувана особа має право.
1. Коригування, зокрема, повинне здійснюватися, якщо, після відшкодування ПДВ відбувається певна зміна елементів, які використовували для визначення суми, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, наприклад, у випадку скасування закупівель або отримання зниження ціни.
2. Як відступ від параграфа 1, жодних коригувань не слід робити у випадку операцій, що залишаються повністю або частково неоплаченими, або у випадку належним чином доведеного чи підтвердженого знищення, втрати чи крадіжки майна, або у випадку товарів, зарезервованих для цілей надання подарунків малої вартості або для надання зразків, як зазначено у статті 16.
Однак, у випадку операцій, що залишаються повністю або частково неоплаченими, або у разі крадіжки, держави-члени можуть вимагати здійснення коригувань.
Держави-члени повинні встановити детальні правила застосування статей 184 та 185.
1. У випадку засобів виробництва коригування повинне охоплювати період п'яти років, включно з роком придбання або виготовлення товарів.
Однак, держави-члени можуть здійснювати коригування на підставі періоду повних п'яти років, починаючи з моменту першого використання товарів.
У випадку нерухомого майна, придбаного як засоби виробництва, період коригування може бути продовжений до 20 років.
2. Щорічне коригування здійснюють лише стосовно однієї п'ятої частини ПДВ, що його нараховують на засоби виробництва, або, якщо період коригування було продовжено, стосовно його відповідної дробової частини.
Коригування, зазначене в першому підпараграфі, здійснюють на підставі змін права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання в наступні роки у порівнянні з правом, що було дійсне у рік, в якому товари було придбано, виготовлено або, де це застосовно, використано вперше.
1. Якщо засоби виробництва постачено протягом періоду коригування, їх вважають такими, що були застосовувані в економічній діяльності оподатковуваної особи аж до закінчення періоду коригування.
У випадках оподаткування постачання засобів виробництва припускають, що економічну діяльність оподатковують в повному обсязі.
У випадках звільнення від оподаткування постачання засобів виробництва припускають, що економічну діяльність повністю звільнено від оподаткування.
2. Коригування, передбачене в параграфі 1, здійснюють лише один раз стосовно усього часу, який залишився до кінця періоду коригування. Однак у випадку, коли постачання засобів виробництва звільнено від оподаткування, держави-члени можуть відступати від вимоги щодо коригування, якщо покупець є оподатковуваною особою, що використовує такі засоби виробництва лише для операцій, стосовно яких ПДВ підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання.
Для цілей застосування статей 187 та 188 держави-члени можуть вживати таких заходів:
(a) надавати означення поняття засобів виробництва;
(b) визначати суму ПДВ, яка повинна враховуватися під час коригування;
(c) ухвалювати будь-які заходи, необхідні для забезпечення того, щоб коригування не призвело до виникнення будь-яких необґрунтованих переваг;
(d) дозволяти адміністративні спрощення.
Для цілей статей 187, 188, 189 та 191 держави-члени можуть вважати засобами виробництва послуги, які мають характеристики, подібні до тих, які зазвичай приписують засобам виробництва.
Якщо в будь-якій державі-члені практичні результати застосування статей 187 та 188 є незначними, ця держава-член, після консультації з Комітетом із ПДВ, може утримуватися від застосування таких положень, беручи до уваги загальний вплив ПДВ у відповідній державі-члені та необхідність адміністративного спрощення, і за умови, що такі дії не призведуть до спотворення конкуренції.
Якщо оподатковувана особа переходить із загального режиму оподаткування на спеціальну схему або навпаки, держави-члени можуть вживати всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб оподатковувана особа не мала необґрунтованих переваг або не зазнавала необґрунтованої шкоди.
РОЗДІЛ XI
ОБОВ'ЯЗКИ ОПОДАТКОВУВАНИХ ОСІБ ТА ДЕЯКИХ НЕОПОДАТКОВУВАНИХ ОСІБ
Секція 1
Особи, відповідальні за сплату ПДВ податковим органам
Для цілей цієї секції оподатковувану особу, що має фіксований осідок на території держави-члена, в якій податок підлягає сплаті, вважають оподатковуваною особою, що не має осідку в цій державі-члені, в разі виконання таких умов:
(a) вона здійснює оподатковуване постачання товарів або надання послуг на території такої держави-члена;
(b) осідок, який постачальник має на території цієї держави-члена, не втручається у таке постачання.
ПДВ підлягає сплаті будь-якою оподатковуваною особою, що здійснює оподатковуване постачання товарів чи надання послуг, за винятком ситуацій, коли ПДВ підлягає сплаті іншою особою у випадках, зазначених у статтях 194-199b і статті 202.
1. Якщо оподатковуване постачання товарів або надання послуг здійснює оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені, в якій ПДВ підлягає сплаті, держави-члени можуть передбачити, щоб особою, відповідальною за сплату ПДВ, була особа, якій постачають товари або надають послуги.
2. Держави-члени повинні встановити умови для імплементації параграфа 1.
ПДВ повинна сплачувати будь-яка особа, ідентифікована для цілей ПДВ у державі-члені, в якій податок підлягає сплаті, і якій постачають товари за обставин, визначених у статтях 38 або 39, якщо постачання здійснює оподатковувана особа, що не має осідку в такій державі-члені.
ПДВ повинна сплачувати будь-яка оподатковувана особа або будь-яка неоподатковувана юридична особа, ідентифікована для цілей ПДВ, якій надають послуги, зазначені у статті 44, якщо послуги надає оподатковувана особа, що не має осідку на території держави-члена.
1. ПДВ повинна сплачувати особа, якій постачають товари, в разі виконання таких умов:
(a) оподатковуваною операцією є постачання товарів, здійснене відповідно до умов, встановлених у статті 141;
(b) особою, якій постачають товари, є інша оподатковувана особа або інша неоподатковувана юридична особа, ідентифікована для цілей ПДВ в державі-члені, в якій здійснюють постачання;
(c) рахунок-фактуру виставлено оподатковуваною особою, що не має осідку в державі-члені особи, якій постачають товари, складений відповідно до секцій 3-5 глави 3.
2. Якщо податкового представника призначено особою, відповідальною за сплату ПДВ згідно зі статтею 204, держави-члени можуть передбачити відступ від параграфа 1 цієї статті.
1. Якщо спеціальні операції, пов'язані з інвестиційним золотом, відбуваються між оподатковуваною особою, що є учасником регульованого ринку зливкового золота, та іншою оподатковуваною особою, що не є учасником такого ринку, і їх оподатковують відповідно до статті 352, держави-члени призначають замовника особою, відповідальною за сплату ПДВ.
Якщо замовник, що не є учасником регульованого ринку зливкового золота, є оподатковуваною особою, що повинна бути ідентифікована для цілей ПДВ у державі-члені, в якій податок підлягає сплаті лише стосовно операцій, зазначених у статті 352, продавець повинен виконувати податкові зобов'язання від імені замовника відповідно до законодавства цієї держави-члена.
2. У випадку постачання золота як сировини, або напівобробленого золота 325 проби і вище, або інвестиційного золота, як визначено в статті 344(1), оподатковуваною особою, яка використовує одну з можливостей відповідно до статей 348, 349 та 350, держави-члени можуть призначати замовника особою, відповідальною за сплату ПДВ.
3. Держави-члени повинні встановити процедури та умови для імплементації параграфів 1 і 2.
1. Держави-члени можуть передбачити, щоб особою, відповідальною за сплату ПДВ, була оподатковувана особа, якій здійснюють будь-яке з таких постачань:
(a) виконання будівельних робіт, включаючи надання послуг ремонту, прибирання, технічного обслуговування, перебудови та знесення нерухомого майна, а також передання будівельних робіт, яке вважають постачанням товарів відповідно до статті 14(3);
(b) постачання персоналу, зайнятого у видах діяльності, перелічених у пункті (а);
(c) постачання нерухомого майна, як зазначено у статті 135(1)(j) та (k), якщо постачальник обрав спосіб оподаткування постачання згідно зі статтею 137;
(d) постачання використаного матеріалу, використаного матеріалу, який не можна повторно використовувати у незмінному стані, брухту, промислових та непромислових відходів, перероблюваних відходів, частково оброблених відходів та деяких товарів і надання послуг, перелічених у додатку VI;
(e) постачання товарів, наданих однією оподатковуваною особою іншій як заставу, в разі звернення стягнення на заставлене майно;
(f) постачання товарів після передання права власності правонаступнику та реалізації цього права таким правонаступником;
(g) постачання нерухомого майна, проданого боржником за рішенням суду в рамках процедури примусового продажу.
2. В разі використання можливості, передбаченої в параграфі 1, держави-члени можуть визначати постачання товарів та надання послуг, охоплювані такою можливістю, та категорії постачальників або одержувачів, до яких можуть бути застосовані такі заходи.
3. Для цілей параграфа 1 держави-члени можуть вживати таких заходів:
(a) передбачити, щоб оподатковувану особу, яка також провадить види діяльності або операції, які не вважають оподатковуваним постачанням товарів або наданням послуг відповідно до статті 2, вважали оподатковуваною особою стосовно отриманих постачень, як зазначено у параграфі 1 цієї статті;
(b) передбачити, щоб орган, що не є оподатковуваною особою, яка регулюється публічним правом, вважали оподатковуваною особою стосовно отриманих постачень, як зазначено в пунктах (e), (f) та (g) параграфа 1.
4. Держави-члени повинні інформувати Комітет із ПДВ про національні законодавчі інструменти, ухвалені згідно з параграфом 1, якщо такі заходи відрізняються від інструментів, дозволених Радою до 13 серпня 2006 року згідно зі статтею 27(1)-(4) Директиви 77/388/ЄЕС, що продовжують діяти згідно з параграфом 1 цієї статті.
1. Держави-члени можуть до 31 грудня 2018 року і на період тривалістю щонайменше два роки передбачити, щоб особою, відповідальною за сплату ПДВ, була оподатковувана особа, якій здійснюють будь-які такі постачання:
(a) передання квот на викиди парникових газів, як визначено у статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 13 жовтня 2003 року про встановлення схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів у Співтоваристві (10), які можуть бути передані відповідно до статті 12 тієї Директиви;
(b) передання інших одиниць, які оператори можуть використовувати для дотримання тієї самої Директиви;
(c) постачання мобільних телефонів, що є пристроями, виробленими або адаптованими для використання у з'єднанні з ліцензованою мережею, і які працюють на певних частотах, незалежно від того, чи використовують їх в інший спосіб;
(d) постачання інтегрованих схем, таких як мікропроцесори та центральні процесори, до стадії інтегрування в продукти кінцевого споживача;
(e) постачання газу та електроенергії оподатковуваному дилеру, як визначено у статті 38(2);
(f) постачання сертифікатів на газ та електроенергію;
(g) надання телекомунікаційних послуг, як визначено в статті 24(2);
(h) постачання ігрових консолей, планшетних ПК та ноутбуків;
(i) постачання зернових та технічних культур, включаючи насіння олійних культур та цукровий буряк, які зазвичай не використовують в незміненому стані для кінцевого споживання;
(j) постачання необроблених та напівоброблених металів, включаючи дорогоцінні метали, якщо вони не підпадають під пункт (d) статті 199(1), спеціальні положення щодо вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату відповідно до статей 311-343 або під спеціальну схему для інвестиційного золота відповідно до статей 344-356.
1a. Держави-члени можуть встановлювати умови для застосування механізму, передбаченого в параграфі 1.
lb. Застосування механізму, передбаченого в параграфі 1, до постачання будь-якого з товарів або надання будь-яких послуг, перелічених у пунктах (с)-(j) цього параграфа, залежить від впровадження належних та дієвих обов'язків щодо звітності для оподатковуваних осіб, які постачають товари чи надають послуги, до яких застосовують механізм, передбачений у параграфі 1.
2. Держави-члени повинні повідомляти Комітет із ПДВ про застосування механізму, передбаченого в параграфі 1, після впровадження будь-якого такого механізму та надавати Комітету із ПДВ таку інформацію:
(a) обсяг застосування заходу, в межах якого застосовують механізм, разом з типом та особливостями шахрайства, та докладний опис супровідних заходів, включно з будь-якими обов'язками щодо звітності для оподатковуваних осіб та будь-яких контрольних заходів;
(b) дії, спрямовані на інформування відповідних оподатковуваних осіб про застосування механізму;
(c) критерії оцінювання, що уможливлюють порівняння рівня шахрайської діяльності стосовно товарів та послуг, перелічених у параграфі 1, до і після застосування механізму, шахрайської діяльності стосовно інших товарів та послуг до й після застосування механізму та будь-якого підвищення рівня інших видів шахрайської діяльності до і після застосування механізму;
(d) дату початку дії механізму та період, охоплюваний заходом, в межах якого застосовують механізм.
3. Держави-члени, що застосовують механізм, передбачений у параграфі 1, повинні, на основі критеріїв оцінювання, передбачених у пункті (с) параграфа 2, подати Комісії звіт не пізніше 30 червня 2017 року. У звіті повинна бути чітко вказана інформація, яка повинна вважатися конфіденційною, та інформація, яку можна публікувати.
Звіт повинен містити детальну оцінку загальної дієвості та ефективності заходу, зокрема стосовно:
(a) впливу на шахрайську діяльність стосовно постачання товарів чи надання послуг, охоплених цим заходом;
(b) можливого перенесення шахрайської діяльності на інші товари чи інші послуги;
(c) витрат на дотримання заходу для оподатковуваних осіб, що випливають з нього.
4. Кожна держава-член, що виявила зміну тенденцій шахрайської діяльності на своїй території стосовно товарів або послуг, перелічених у параграфі 1, починаючи з дати набуття чинності цією статтею стосовно таких товарів чи послуг, повинна подати Комісії звіт з цього приводу до 30 червня 2017 року.
5. До 1 січня 2018 року Комісія повинна представити Європейському Парламенту та Раді загальний звіт про оцінку впливів механізму, передбаченого в параграфі 1, на боротьбу з шахрайством.
1. Держава-член може у надзвичайно термінових випадках та відповідно до параграфів 2 та 3 призначати одержувача особою, відповідальною за сплату ПДВ за конкретні постачання товарів і надання послуг, як відступ від статті 193, у вигляді спеціального заходу - механізму швидкої реакції ("QRM") - для боротьби з раптовим та масовим шахрайством, що може призвести до значних і непоправних фінансових втрат.
Щодо спеціального заходу QRM держава-член повинна застосовувати належні заходи контролю стосовно оподатковуваних осіб, які постачають товари чи надають послуги, на які поширюється такий захід, та на період, тривалістю не більше дев'яти місяців.
2. Держава-член, що бажає впровадити спеціальний захід QRM, як це передбачено в параграфі 1, повинна надіслати повідомлення Комісії, використовуючи стандартну форму, встановлену відповідно до параграфа 4, і одночасно надіслати її іншим державам-членам. Держава-член повинна надати Комісії інформацію із зазначенням відповідного сектора, типу та особливостей шахрайства, існування підстав для термінових дій, раптового та масового характеру шахрайства та його наслідків з точки зору значних та непоправних фінансових збитків. Якщо Комісія вважає, що вона не має всієї необхідної інформації, вона звертається до держави-члена протягом двох тижнів з моменту отримання повідомлення та уточнює, якої додаткової інформації вона потребує. Будь-яка додаткова інформація, надана відповідною державою-членом Комісії, повинна одночасно надсилатися іншим державам-членам. Якщо наданої додаткової інформації недостатньо, Комісія інформує про це відповідну державу-члену протягом одного тижня.
Держава-член, що бажає впровадити спеціальний захід QRM, як передбачено в параграфі 1, повинна одночасно також подати заявку до Комісії відповідно до процедури, передбаченої у статті 395(2) і (3).
3. Після того, як Комісія отримує всю інформацію, яку вона вважає необхідною для оцінювання повідомлення, зазначеного в першому підпараграфі параграфа 2, вона повинна повідомити про це держави-члени. Якщо вона заперечує проти спеціального заходу QRM, вона повинна надати негативний висновок протягом одного місяця з моменту отримання повідомлення та поінформувати про це відповідну державу-член та Комітет із ПДВ. Якщо Комісія не заперечує, вона повинна підтвердити це у письмовій формі відповідній державі-члену та Комітету із ПДВ протягом такого самого періоду часу. Держава-член може ухвалити спеціальний захід QRM, починаючи з дати отримання такого підтвердження. Під час оцінювання повідомлення Комісія повинна враховувати точку зору будь-якої іншої держави-члена, надіслану їй у письмовій формі.
4. Комісія повинна ухвалити імплементаційний акт про стандартну форму подання повідомлення щодо спеціального заходу QRM, зазначеного в пункті 2, та інформації, зазначеної в першому підпараграфі параграфа 2. Такий імплементаційний акт повинен бути ухвалений згідно з експертною процедурою, зазначеною в параграфі 5.
5. Якщо на цей параграф здійснено покликання, застосовують статтю 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (11), і для цієї цілі комітетом є комітет, створений відповідно до статті 58 Регламенту Ради (ЄС) № 904/2010 (12).
ПДВ повинна сплачувати будь-яка особа, що здійснює оподатковуване придбання товарів в межах Співтовариства.
Під час ввозу ПДВ повинна сплачувати будь-яка особа або особи, призначені або визнані державою-членом ввозу як такі, що є відповідальними за сплату.
ПДВ повинна сплачувати будь-яка особа, що завершує перебування товарів під режимами чи ситуаціями, переліченими у статтях 156, 157, 158, 160 та 161.
ПДВ повинна сплачувати будь-яка особа, що вносить ПДВ до рахунку-фактури.
1. Якщо згідно зі статтями 193-197 та статтями 199 і 200 особою, відповідальною за сплату ПДВ, є оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені, в якій ПДВ підлягає сплаті, держави-члени можуть дозволяти такій особі призначати податкового агента особою, відповідальною за сплату ПДВ.
Крім того, якщо оподатковувану операцію здійснює оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені, в якій ПДВ підлягає сплаті, а в країні, в якій така оподатковувана особа має осідок або розташована, немає жодного правового інструменту стосовно взаємної допомоги з обсягом застосування, подібним до того, що передбачений Директивою 76/308/ЄЕС (13) та Регламентом (ЄС) № 1798/2003 (14), держави-члени можуть вживати заходів для забезпечення того, щоб особою, відповідальною за сплату ПДВ, був податковий агент, призначений оподатковуваною особою, що не має осідку.
Однак, держави-члени можуть не застосовувати можливість, зазначену в другому підпараграфі, до оподатковуваної особи, що не має осідку у Співтоваристві, в розумінні пункту (1) статті 358a, яка обрала спеціальну схему для телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг.
2. Можливість, передбачена у першому підпараграфі параграфа 1, підпадає під умови та процедури, встановлювані кожною державою-членом.
У ситуаціях, зазначених у статтях 193-200 та статтях 202, 203 та 204, держави-члени можуть передбачити, щоб особа, інша ніж особа, відповідальна за сплату ПДВ, несла солідарну відповідальність за сплату ПДВ.
Будь-яка оподатковувана особа, відповідальна за сплату ПДВ, повинна сплачувати чисту суму ПДВ під час подання декларації з ПДВ, передбаченої в статті 250. Однак, держави-члени можуть установлювати інший термін сплати такої суми або вимагати здійснення проміжних платежів.
Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб особи, яких вважають відповідальними за сплату ПДВ замість оподатковуваної особи, що не має осідку на їхній території відповідно до статей 194-197 та статей 199 та 204, виконували зобов'язання щодо сплати, передбачені у цій секції.
Держави-члени також повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб особи, які відповідно до статті 205 несуть солідарну відповідальність за сплату ПДВ, виконували ці зобов'язання щодо сплати.
Якщо держави-члени призначають замовника інвестиційного золота особою, відповідальною за сплату ПДВ відповідно до статті 198(1), або якщо, у випадку золота у вигляді сировини, напівоброблених продуктів чи інвестиційного золота, як визначено у статті 344(1), вони застосовують можливість визначати замовника особою, відповідальною за сплату ПДВ передбачену статтею 198(2), вони повинні вживати необхідних заходів для забезпечення виконання особою зобов'язань щодо сплати, передбачених у цій секції.
Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб неоподатковувані юридичні особи, відповідальні за сплату ПДВ стосовно придбань товарів у межах Співтовариства, як зазначено у статті 2(1)(b)(і), виконували зобов'язання щодо сплати, встановлені в цій секції.
Держави-члени повинні ухвалювати порядок сплати ПДВ за придбання у межах Співтовариства нових транспортних засобів, як зазначено в статті 2(1)(b)(іі), а також за придбання у межах Співтовариства підакцизних продуктів, як зазначено в статті 2(1)(b)(iii).
Держави-члени повинні встановити детальні правила сплати стосовно ввозу товарів.
Зокрема, держави-члени можуть передбачити, щоб у випадку ввозу товарів оподатковуваними особами або окремими категоріями оподатковуваних осіб, або особами, відповідальними за сплату ПДВ, або деякими категоріями таких осіб, ПДВ, що підлягає сплаті у зв'язку із ввозом, не потрібно було сплачувати в момент ввозу, за умови, що його буде внесено як таке до декларації ПДВ, яку подають відповідно до статті 250.
Держави-члени можуть звільняти оподатковуваних осіб від сплати ПДВ, якщо сума є незначною.
1. Кожна оподатковувана особа повинна заявляти про початок, зміну або припинення її діяльності як оподатковуваної особи.
Держави-члени повинні дозволяти та можуть вимагати, щоб заявка, зазначена в параграфі 1, була надана електронними засобами відповідно до встановлених ними умов.
2. Без обмеження першого підпараграфа параграфа 1, кожна оподатковувана особа або неоподатковувана юридична особа, яка здійснює придбання товарів у межах Співтовариства, що їх не оподатковують ПДВ відповідно до статті 3(1), повинна заявити про здійснення таких придбань, якщо умови неоподаткування таких операцій, встановлені в цьому положенні, перестають виконуватися.
1. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити ідентифікацію за допомогою індивідуального номера таких осіб:
(a) кожну оподатковувану особу, за винятком зазначених у статті 9(2), які на своїй відповідній території здійснюють постачання товарів чи надання послуг, стосовно яких ПДВ підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, інше ніж постачання товарів чи надання послуг, стосовно яких ПДВ підлягає сплаті лише замовником або особою, якій призначено товари або послуги, відповідно до статей 194-197 та статті 199;
(b) кожну оподатковувану особу чи неоподатковувану юридичну особу, яка здійснює придбання товарів в межах Співтовариства, що його оподатковують ПДВ відповідно до статті 2(1)(b), та кожну оподатковувану особу або неоподатковувану юридичну особу, яка використовує можливість, що передбачає оподаткування ПДВ їх придбань у межах Співтовариства, відповідно до статті 3(3);
(c) кожну оподатковувану особу, яка на своїй відповідній території здійснює придбання товарів у межах Співтовариства для цілей операцій, пов'язаних із видами діяльності, зазначеними в другому підпараграфі статті 9(1), і які здійснюють за межами цієї території;
(d) кожну оподатковувану особу, що на своїй відповідній території отримує послуги, стосовно яких вона відповідальна за сплату ПДВ відповідно до статті 196;
(e) кожну оподатковувану особу, що має осідок на своїй відповідній території, яка надає послуги на території іншої держави-члена, за які ПДВ підлягає сплаті лише одержувачем відповідно до статті 196.
2. Державам-членам не потрібно ідентифікувати деяких оподатковуваних осіб, що здійснюють операції на нерегулярній основі, як зазначено в статті 12.
Кожний індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ повинен мати префікс відповідно до коду ISO 3166 - літерний код 2, за яким можна ідентифікувати державу-член, що видала такий номер.
Попри це, Греція може використовувати префікс "EL".
Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб їхні ідентифікаційні системи давали змогу ідентифікувати оподатковуваних осіб, зазначених у статті 214, та забезпечення правильного застосування перехідних положень щодо оподаткування операцій у межах Співтовариства, як зазначено в статті 402.
ГЛАВА 3
Виставлення рахунків-фактур
Для цілей цієї Директиви "електронний рахунок-фактура" означає рахунок-фактуру, що містить інформацію, необхідну згідно з цією Директивою, який було видано та отримано в будь-якому електронному форматі.
Секція 2
Поняття рахунку-фактури
Для цілей цієї Директиви, держави-члени повинні приймати документи чи повідомлення на папері або в електронній формі як рахунки-фактури, якщо вони відповідають умовам, встановленим у цій главі.
Будь-який документ або повідомлення, що вносить зміни і доповнення до первісного рахунку-фактури і конкретно та недвозначно покликається на нього, вважають рахунком-фактурою.
Секція 3
Виставлення рахунків-фактур
Без обмеження статей 244-248 слід застосовувати такі положення:
(1) Виставлення рахунку-фактури повинне підлягати правилам, що їх застосовують в державі-члені, в якій, як вважають, було здійснено постачання товарів або надання послуг відповідно до положень розділу V.
(2) Як відступ від пункту (1), виставлення рахунків-фактур повинне підлягати правилам, що їх застосовують у державі-члені, в якій постачальник веде господарську діяльність або має в ній фіксований осідок, з якого здійснює постачання, або, за відсутності такого місця осідку чи фіксованого осідку - в державі-члені, в якій постачальник постійно проживає чи зазвичай перебуває, якщо:
(a) постачальник не має осідку в державі-члені, в якій, як вважається, здійснюють постачання товарів або надання послуг відповідно до положень розділу V, або його осідок у такій державі-члені не втручається у постачання товарів чи надання послуг у розумінні статті 192а, а особою, відповідальною за сплату ПДВ, є особа, якій здійснюють постачання товарів чи надання послуг.
Однак, якщо замовник виставляє рахунок-фактуру (самовиставлення рахунку-фактури), застосовують пункт (1).
(b) постачання товарів чи надання послуг вважають таким, що його не було здійснено в межах Співтовариства, відповідно до положень розділу V.
1. Кожна оподатковувана особа повинна забезпечувати виставлення рахунку-фактури самостійно або виставлення рахунку-фактури замовником або третьою стороною на її ім'я та за її дорученням стосовно:
(1) постачання товарів чи надання послуг, здійсненого нею іншій оподатковуваній особі або неоподатковуваній юридичній особі;
(2) постачання товарів, як зазначено в статті 33;
(3) постачання товарів, здійсненого на умовах, передбачених у статті 138;
(4) будь-якого платежу за рахунком-фактурою, здійсненого на його користь до здійснення одного з постачань товарів, зазначеного в пунктах (1) та (2);
(5) будь-якого платежу за рахунком-фактурою, здійсненого на її користь іншій оподатковуваній особі або неоподатковуваній юридичній особі, до завершення надання послуг.
2. Як відступ від параграфа 1 та без обмеження статті 221(2), виставлення рахунку-фактури не є обов'язковим стосовно надання послуг, звільнених від оподаткування згідно з пунктами (а)-(д) статті 135(1).
1. Держави-члени дозволяють оподатковуваним особам виставляти спрощений рахунок-фактуру в будь-якому з таких випадків:
(a) якщо сума рахунку не перевищує 100 євро або еквівалент у національній валюті;
(b) якщо виставлений рахунок-фактура є документом або повідомленням, що його вважають рахунком-фактурою відповідно до статті 219.
2. Держави-члени не повинні дозволяти оподатковуваним особам виставляти спрощений рахунок-фактуру, якщо рахунки-фактури повинні бути виставлені відповідно до пунктів (2) та (3) статті 220(1), або якщо оподатковуване постачання товарів чи надання послуг здійснює оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені, в якій ПДВ підлягає сплаті, або чий осідок у такій державі-члені не втручається в постачання товарів або надання послуг у розумінні статті 192а, а особою, відповідальною за сплату ПДВ, є особа, якій постачають товари або надають послуги.
1. Держави-члени можуть зобов'язати оподатковуваних осіб виставляти рахунок-фактуру згідно з реквізитами, що вимагаються відповідно до статей 226 або 226b, стосовно постачання товарів чи надання послуг, інших ніж зазначені у статті 220(1).
2. Держави-члени можуть зобов'язати оподатковуваних осіб, що мають осідок на їхній території або мають фіксований осідок на їхній території, з якого здійснюють постачання товарів або надання послуг, виставляти рахунок-фактуру згідно з реквізитами, що вимагаються відповідно до статті 226 або 226b стосовно надання послуг, звільнених від оподаткування згідно з пунктами (a)-(g) статті 135(1), які ці оподатковувані особи здійснили на їхній території або за межами Співтовариства.
3. Держави-члени можуть звільняти оподатковуваних осіб від встановленого у статті 220(1) або статті 220а зобов'язання виставляти рахунок-фактуру щодо постачання товарів або надання послуг, здійсненого на їхній території та звільненого від оподаткування, з віднесенням на зменшення податкового зобов'язання ПДВ або без віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі згідно зі статтями 110 та 111, статтею 125(1), статтею 127, статтею 128(1), статтею 132, пунктами (h)-(l) статті 135(1), статтями 136, 371, 375, 376 та 377, статтями 378(2) та 379(2) і статтями 380-390c.
Для постачання товарів, яке здійснюють відповідно до умов, визначених у статті 138, або для надання послуг, за які ПДВ підлягає сплаті замовником відповідно до статті 196, рахунок-фактура повинна виставлятися не пізніше п'ятнадцятого дня місяця, наступного за тим, в якому має місце факт виникнення податкового зобов'язання.
Для інших видів постачання товарів чи надання послуг держави-члени можуть накладати часові обмеження на оподатковуваних осіб щодо виставлення рахунків-фактур.
Держави-члени повинні дозволяти оподатковуваним особам виставляти зведені рахунки-фактури, в яких деталізовано окремі постачання товарів або надання послуг за умови, що податкове зобов'язання з ПДВ щодо постачання товарів або надання послуг, вказаних у зведеному рахунку-фактурі, виникає протягом того самого календарного місяця.
Без обмеження статті 222, держави-члени можуть дозволяти, щоб зведені рахунки-фактури включали постачання товарів або надання послуг, щодо яких податкові зобов'язання з ПДВ виникли протягом періоду, що перевищує один календарний місяць.
Замовник може складати рахунки-фактури стосовно постачання товарів або надання послуг, здійсненого для нього оподатковуваною особою, якщо існує попередня домовленість між сторонами, і за умови існування процедури прийняття кожного рахунку-фактури оподатковуваною особою, що постачає товари чи надає послуги. Держава-член може вимагати, щоб такі рахунки-фактури виставляли від імені та за дорученням оподатковуваної особи.
Держави-члени можуть встановлювати спеціальні умови для оподатковуваних осіб у випадках, коли третя сторона або замовник, який виставляє рахунки-фактури, має осідок у країні, в якій не існує жодного правового інструменту стосовно взаємної допомоги з обсягом застосування, подібним до того, який передбачений в Директиві 2010/24/ЄС (15) та Регламенті (ЄС) № 1798/2003 (16).
Секція 4
Зміст рахунків-фактур
Без обмеження окремих положень, викладених у цій Директиві, для цілей ПДВ рахунки-фактури, виставлені відповідно до статей 220 та 221, повинні містити лише такі реквізити:
(2) порядковий номер на основі однієї або декількох серій, що забезпечує унікальну ідентифікацію рахунку-фактури;
(3) ідентифікаційний номер платника ПДВ, зазначений у статті 214, під яким оподатковувана особа постачала товари чи надавала послуги;
(4) ідентифікаційний номер платника ПДВ замовника, як зазначено в статті 214, під яким замовник отримував постачання товарів або надання послуг, стосовно яких він відповідальний за сплату ПДВ, або отримував постачання товарів, як зазначено у статті 138;
(5) повне найменування та адресу оподатковуваної особи та замовника;
(6) кількість та характер постачених товарів або обсяг та характер наданих послуг;
(7) дату, на яку було здійснено або завершено постачання товарів чи надання послуг, або дату, на яку було здійснено платіж на рахунок, зазначений у пунктах (4) та (5) статті 220, якщо така дата може бути визначена та відрізняється від дати виставлення рахунку-фактури;
(7a) якщо податкове зобов'язання виникає в момент отримання платежу відповідно до статті 66(b), а право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає у момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання - коментар "Облік готівки";
(8) базу оподаткування за ставкою або на звільнення від оподаткування, ціна за одиницю, без урахування ПДВ, а також будь-які знижки або часткові повернення коштів, якщо вони не включені в ціну за одиницю;
(10) суму ПДВ, що підлягає сплаті, за винятком застосування спеціального положення, згідно з яким, відповідно до цієї Директиви, такий реквізит не включають;
(10a) якщо замовник, що отримує постачання, виставляє рахунок-фактуру замість постачальника - коментар "Самовиставлення рахунку-фактури";
(11) у випадку звільнення від оподаткування - покликання на застосовне положення цієї Директиви або на відповідне національне положення, або будь-яке інше покликання, яке вказує на те, що постачання товарів або надання послуг звільнено від оподаткування;
(11a) якщо замовник відповідальний за сплату ПДВ - коментар "Зворотне нарахування";
(12) у випадку постачання нового транспортного засобу, здійсненого відповідно до умов, визначених у статті 138(1) та (2)(а) - характеристики, визначені в пункті (b) статті 2(2);
(13) у разі застосування маржинальної схеми для турагентів - коментар "Маржинальна схема - туристичні агенти";
(14) в разі застосування одного зі спеціальних положень, застосовних до вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату - коментар "Маржинальна схема - вживані товари"; "Маржинальна схема - витвори мистецтва" або "Маржинальна схема - предмети колекціонування та антикваріат" відповідно;
(15) якщо особа, відповідальна за сплату ПДВ, є податковим агентом для цілей статті 204 - ідентифікаційний номер платника ПДВ, зазначений у статті 214, такого податкового представника, а також його повне найменування та адресу.
Якщо рахунок-фактуру виставлено оподатковуваною особою, що не має осідку в державі-члені, в якій податок підлягає сплаті, або якщо осідок в такій державі-члені не втручається у постачання товарів чи надання послуг у розумінні статті 192a, і вона здійснює постачання товарів чи надання послуг замовникові, відповідальному за сплату ПДВ, оподатковувана особа може не включати реквізити, зазначені в пунктах (8), (9) та (10) статті 226, і натомість вказувати базу оподаткування таких товарів чи послуг, зазначивши кількість постачених товарів або обсяг наданих послуг та їх характер.
Щодо спрощених рахунків-фактур, виставлених відповідно до статті 220а та статті 221(1) та (2), держави-члени повинні вимагати принаймні такі реквізити:
(b) ідентифікаційні дані оподатковуваної особи, що постачає товари або надає послуги;
(c) ідентифікаційні дані щодо типу постачених товарів або наданих послуг;
(d) суму ПДВ, що підлягає сплаті, або інформацію, необхідну для її розрахування;
(e) якщо виставлений рахунок-фактура є документом чи повідомленням, що його вважають рахунком-фактурою відповідно до статті 219 - конкретне та недвозначне покликання на такий первісний рахунок-фактуру та конкретні реквізити, до яких вносять зміни і доповнення.
Вони не можуть вимагати надання у рахунках-фактурах інших реквізитів, інших ніж зазначені у статтях 226, 227 та 230.
Держави-члени можуть вимагати від оподатковуваних осіб, що мають осідок на їхній території, що постачають товари чи надають послуги туди, вказувати ідентифікаційний номер платника ПДВ замовника, зазначений у статті 214, у випадках, інших ніж зазначені у пункті (4) статті 226.
Держави-члени не повинні вимагати підписувати рахунки-фактури.
Суми, відображені в рахунку-фактурі, можуть бути виражені в будь-якій валюті за умови, що сума ПДВ, що підлягає сплаті або коригуванню, виражена у національній валюті держави-члена з використанням механізму конвертації курсу, передбаченого у статті 91.
Секція 5
Паперові рахунки-фактури та електронні рахунки-фактури
Використання електронного рахунку-фактури можливе за умови, що одержувач приймає такі рахунки-фактури.
1. Автентичність походження, цілісність змісту та читабельність рахунка-фактури, як на папері, так і в електронній формі, забезпечують з моменту виставлення до закінчення періоду зберігання рахунку-фактури.
Кожен оподатковувана особа визначає спосіб забезпечення автентичності походження, цілісності змісту та читабельності рахунку-фактури. Цього можна досягти завдяки будь-яким системам звітності, що створюють надійний аудиторський слід між рахунком-фактурою та постачанням товарів чи наданням послуг.
"Автентичність походження" означає засвідчення особи постачальника або особи, що виставила рахунок-фактуру.
"Цілісність змісту" означає, що зміст, який вимагається відповідно до цієї Директиви, не було змінено.
2. Окрім систем звітності, описаних у параграфі 1, нижче наведені приклади технологій, що забезпечують автентичність походження та цілісність змісту електронного рахунку-фактури:
(a) просунутий електронний підпис у розумінні пункту (2) статті 2 Директиви Європейського Парламенту і Ради 1999/93/ЄС від 13 грудня 1999 року про рамки Співтовариства для електронних підписів (17) на основі кваліфікованого сертифікату, створених за допомогою пристрою для створення безпечного підпису в розумінні пунктів (6) та (10) статті 2 Директиви 1999/93/ЄС;
(b) електронний обмін даними (EDI), як визначено у статті 2 додатка 1 до Рекомендації Комісії 1994/820/ЄС від 19 жовтня 1994 року стосовно правових аспектів електронного обміну даними (18), якщо угода стосовно обміну даними передбачає використання процедур, що гарантують автентичність походження та цілісність даних.
Держави-члени можуть встановлювати особливі умови для електронних рахунків-фактур, виставлених на товари чи послуги, які постачають чи надають на їхній території з країни, в якій не існує жодного правового інструменту стосовно взаємної допомоги з обсягом застосування, подібним до того, що передбачений Директивою 2010/24/ЄС та Регламентом (ЄС) № 1798/2003.
Якщо тому самому одержувачу надсилають пакети, що містять кілька електронних рахунків-фактур, або надають йому доступ до них, то реквізити, спільні для окремих рахунків-фактур, можна вказувати лише один раз, якщо за кожним рахунком-фактурою доступна вся інформація.
Щонайпізніше до 31 грудня 2016 року Комісія повинна надати Європейському Парламенту і Раді загальний звіт про оцінку, який ґрунтується на незалежному економічному дослідженні щодо впливу правил виставлення рахунків-фактур, застосовних з 1 січня 2013 року і, зокрема, щодо досягнутого ступеня дієвого зменшення адміністративного тягаря для підприємств, супроводжуючи його, за необхідності, належною пропозицією щодо внесення змін і доповнень до відповідних правил.
1. Після консультацій з Комітетом із ПДВ держави-члени можуть, відповідно до умов, які вони можуть встановлювати, передбачати, щоб до рахунків-фактур стосовно постачання товарів та надання послуг потрібно було вносити лише інформацію, що вимагається згідно зі статтею 226b, у таких випадках:
(a) якщо сума рахунку-фактури перевищує 100 євро, але не перевищує 400 євро або еквівалент у національній валюті;
(b) якщо комерційна або адміністративна практика у відповідній галузі економіки або технічні умови, за яких виставляють рахунки-фактури, ускладнюють виконання всіх обов'язків, зазначених у статті 226 або 230.
3. Спрощення, передбачені в параграфі 1, не застосовують, якщо рахунки-фактури вимагається виставляти згідно з пунктами (2) та (3) статті 220(1), або якщо оподатковуване постачання товарів чи надання послуг здійснює оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені, в якій ПДВ підлягає сплаті, або чий осідок в такій державі-члені не втручається у постачання товарів або надання послуг у розумінні статті 192а, а особою, відповідальною за сплату ПДВ, є особа, якій постачають товари або надають послуги.
У випадках, коли держави-члени використовують передбачену в пункті (b) першого підпараграфа статті 272(1) можливість не надавати ідентифікаційний номер платника ПДВ оподатковуваним особам, що не здійснюють жодних операцій, зазначених у статтях 20, 21, 22, 33, 36, 138 та 141, а також якщо постачальнику або замовнику не надано ідентифікаційний номер такого типу, натомість до рахунку-фактури повинен бути внесений інший номер, так званий податковий ідентифікаційний номер, визначений відповідними державами-членами.
Якщо оподатковуваній особі надано ідентифікаційний номер платника ПДВ, держави-члени, які використовують можливість згідно з пунктом (b) першого підпараграфа статті 272(1), також можуть вимагати, щоб у рахунку-фактурі було зазначено:
(1) стосовно надання послуг, зазначених у статтях 44, 47, 50, 53, 54 та 55, та постачання товарів, зазначених у статтях 138 та 141 - ідентифікаційний номер платника ПДВ та податковий ідентифікаційний номер постачальника чи надавача;
(2) стосовно іншого постачання товарів чи надання послуг - тільки податковий ідентифікаційний номер постачальника чи надавача або тільки ідентифікаційний номер платника ПДВ.
Для цілей цієї глави, "зберігання рахунку-фактури електронними засобами" означає зберігання даних з використанням електронного обладнання для опрацювання (включаючи цифрове стиснення) та використання провідних, радіо-, оптичних або інших електромагнітних засобів.
Кожна оподатковувана особа повинна вести достатньо детальний облік для справляння ПДВ та перевірки його справляння податковими органами.
1. Кожна оподатковувана особа повинна вести реєстр товарів, відправлених чи перевезених нею або за її дорученням до місця призначення за межами території держави-члена відправлення, але в межах Співтовариства, для цілей операцій, які полягають в оцінюванні цих товарів, або проведенні робіт з ними, або тимчасовому використанні цих товарів, як визначено в пунктах (f), (g) та (h) статті 17(2).
2. Кожна оподатковувана особа повинна вести достатньо детальний облік для уможливлення ідентифікації товарів, відправлених їй з іншої держави-члена оподатковуваною особою, ідентифікованою для цілей ПДВ в тій іншій державі-члені, або за її дорученням, та використовуваних для послуг, що полягають в оцінюванні таких товарів та проведенні робіт з ними.
Секція 3
Спеціальні обов'язки зі зберігання всіх рахунків-фактур
Кожна оподатковувана особа повинна забезпечувати зберігання копій рахунків-фактур, виставлених нею самою або її замовником від її імені та за її дорученням третьою стороною, а також всіх рахунків-фактур, які вона отримала.
1. Для цілей цієї Директиви, оподатковувана особа може визначати місце зберігання всіх рахунків-фактур за умови, що вона без неналежних затримок надає доступ до рахунків-фактур або інформації, що зберігаються відповідно до статті 244, компетентним органам, коли вони цього вимагають.
2. Держави-члени можуть вимагати, щоб оподатковувані особи, що мають осідок на їхній території, повідомляли їх про місце зберігання рахунків-фактур, якщо воно розташоване за межами їх території.
Держави-члени можуть також вимагати від оподатковуваних осіб, що мають осідок на їхній території, зберігати на цій території рахунки-фактури, виставлені ними або їх замовниками, від їх імені та за їх дорученням третьою стороною, а також усі рахунки-фактури, отримані ними, у випадку, коли їх не зберігають електронними засобами, що гарантує повний доступ до цих даних у режимі онлайн.
1. Кожна держава-член повинна визначати період, протягом якого оподатковувані особи повинні забезпечувати зберігання рахунків-фактур, пов'язаних із постачанням товарів або наданням послуг на її території, та рахунків-фактур, отриманих оподатковуваними особами, що мають осідок на її території.
2. Для того, щоб забезпечити виконання вимог, встановлених у статті 233, держава-член, зазначена в пункті 1, може вимагати збереження рахунків-фактур у первісній формі, в якій вони були відправлені чи надані в доступ, як у паперовій, так і в електронній формі. Крім того, у випадку рахунків-фактур, що їх зберігають електронними засобами, держава-член може вимагати, щоб дані, які гарантують автентичність походження рахунків-фактур та цілісність їх змісту, як передбачено в статті 233, також зберігали електронними засобами.
3. Держава-член, зазначена в пункті 1, може встановлювати спеціальні умови, що забороняють або обмежують зберігання рахунків-фактур у країні, в якій не існує жодного правового інструменту стосовно взаємної допомоги з обсягом застосування, подібним до передбаченого в Директиві 2010/24/ЄС та Регламенті (ЄС) № 1798/2003, або стосовно права доступу електронними засобами, завантаження та використання, зазначеного в статті 249.
Держави-члени можуть згідно зі встановленими ними умовами вимагати зберігання рахунків-фактур, отриманих неоподатковуваними особами.
Секція 4
Право доступу до рахунків-фактур, які зберігають електронними засобами в іншій державі-члені
Для цілей контролю у певних випадках держави-члени можуть вимагати від деяких оподатковуваних осіб перекладати рахунки-фактури, що стосуються постачання товарів або надання послуг на їхній території, та рахунки-фактури, одержувані оподатковуваними особами, що мають осідок на їхній території, на їхні офіційні мови. Однак, держави-члени не можуть встановлювати загальну вимогу щодо перекладу рахунків-фактур.
Для цілей контролю, якщо оподатковувана особа зберігає рахунки-фактури, які вона виставляє чи отримує, за допомогою електронних засобів, що гарантують доступ до відповідних даних в режимі онлайн, компетентні органи держави-члена, в якій вона має осідок, та, у випадку, коли ПДВ підлягає сплаті в іншій державі-члені, компетентні органи іншої держави-член, повинні мати право доступу до цих рахунків-фактур, їх завантаження та використання.
1. Кожна оподатковувана особа повинна подавати декларацію з ПДВ із зазначенням всієї інформації, необхідної для розрахування виниклого податкового зобов'язання й відповідних сум, що відносяться на зменшення податкового зобов'язання, включаючи, наскільки це необхідно для визначення бази оподаткування, загальну вартість операцій, пов'язаних із таким податком, суми, віднесені на зменшення податкового зобов'язання, та вартість будь-яких операцій, звільнених від оподаткування.
2. Держави-члени повинні дозволяти та можуть вимагати подання декларації з ПДВ, зазначеної в пункті 1, електронними засобами відповідно до встановлених ними умов.
Крім інформації, зазначеної в статті 250, декларація з ПДВ, що охоплює певний податковий період, повинна містити:
(a) загальну вартість, без урахування ПДВ, постачань товарів, зазначених в статті 138, стосовно яких податкові зобов'язання з ПДВ виникли протягом зазначеного податкового періоду;
(b) загальну вартість, без урахування ПДВ, постачань товарів, зазначених у статтях 33 та 36, здійснених на території іншої держави-члена, стосовно яких податкові зобов'язання з ПДВ виникли протягом цього податкового періоду, якщо місце, в якому розпочалося відправлення або перевезення товару, розташоване у державі-члені, в якій повинна подаватися декларація;
(c) загальну вартість, без урахування ПДВ, придбань товарів у межах Співтовариства або операцій, що їх вважають такими, відповідно до статті 21 та 22, здійснених в державі-члені, в якій повинна подаватися декларація, і стосовно яких податкові зобов'язання з ПДВ виникли протягом цього податкового періоду;
(d) загальну вартість, без урахування ПДВ, постачань товарів, зазначених у статтях 33 та 36, здійснених у державі-члені, в якій повинна подаватися декларація і стосовно яких податкові зобов'язання з ПДВ виникли протягом цього податкового періоду, якщо місце початку відправлення або перевезення товарів розташоване на території іншої держави-члена;
(e) загальну вартість, без урахування ПДВ, постачань товарів, здійснених у державі-члені, в якій повинна подаватися декларація, стосовно яких оподатковувана особа була призначена особою, відповідальною за сплату ПДВ відповідно до статті 197, і стосовно яких податкові зобов'язання з ПДВ виникли протягом цього податкового періоду.
1. Декларація з ПДВ повинна подаватися у строк, який визначають держави-члени. Такий строк подання не може перевищувати двох місяців після закінчення кожного податкового періоду.
2. Податковий період встановлює кожна держава-член на один, два або три місяці.
Однак, держави-члени можуть встановлювати інші податкові періоди за умови, що вони не перевищують один рік.
Швеція може застосовувати спрощену процедуру для малих та середніх підприємств, згідно з якою оподатковувані особи, які здійснюють лише операції, що підлягають оподаткуванню на національному рівні, можуть подавати декларації з ПДВ через три місяці після закінчення безпосереднього річного податкового періоду.
У випадку постачання нових транспортних засобів, що його здійснюють згідно з умовами, визначеними у статті 138(2)(a), оподатковуваною особою, ідентифікованою для цілей ПДВ, покупцеві, не ідентифікованому для цілей ПДВ, або оподатковуваною особою згідно з означенням у статті 9(2), держави-члени повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити надання продавцем всієї інформації, потрібної для справляння ПДВ та перевірення його справляння податковими органами.
Якщо держави-члени призначають замовника інвестиційного золота особою, відповідальною за сплату ПДВ відповідно до статті 198(1), або якщо у випадку золота у вигляді сировини, напівоброблених продуктів чи інвестиційного золота, визначеного в статті 344(1), вони використовують передбачену в статті 198(2) можливість призначати замовника особою, відповідальною за сплату ПДВ, вони повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити виконання ним обов'язків стосовно подання декларації з ПДВ, встановлених у цій главі.
Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб особи, яких вважають відповідальними за сплату ПДВ, замість оподатковуваної особи, що не має осідку на їхній території, відповідно до статей 194-197 та статті 204, виконували обов'язки щодо подання декларації ПДВ, встановлені у цій главі.
Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб неоподатковувані юридичні особи, відповідальні за сплату ПДВ, що підлягає сплаті стосовно придбання товарів у межах Співтовариства, як зазначено в статті 2(1)(b)(i), виконували обов'язки щодо подання декларації ПДВ, встановлені в цій главі.
Держави-члени повинні встановлювати детальні правила подання декларацій з ПДВ стосовно придбань у межах Співтовариства нових транспортних засобів, як зазначено в статті 2(1)(b)(іі), а також придбань у межах Співтовариства підакцизних продуктів, як зазначено в статті 2(1)(b)(iii).
Держави-члени можуть вимагати від осіб, що здійснюють придбання в межах Співтовариства нових транспортних засобів, як зазначено в статті 2(1)(b)(ii), під час подання декларації з ПДВ надавати всю інформацію, необхідну для справляння ПДВ та перевірення його справляння податковими органами.
Держави-члени повинні встановлювати детальні правила подання декларацій з ПДВ стосовно ввозу товарів.
1. Держави-члени можуть вимагати від оподатковуваної особи подавати декларацію, що містить усі реквізити, визначені в статтях 250 та 251 стосовно всіх операцій, здійснених у попередньому році. Ця декларація повинна містити всю інформацію, необхідну для будь-яких коригувань.
2. Держави-члени повинні дозволяти та можуть вимагати, щоб декларацію, зазначену в параграфі 1, подавали за допомогою електронних засобів відповідно до умов, які вони встановлюють.
Кожна оподатковувана особа, ідентифікована для цілей ПДВ, повинна подавати зведений звіт щодо:
(a) набувачів, ідентифікованих для цілей ПДВ, яким вона постачала товари відповідно до умов, визначених у статті 138(1) та (2)(с);
(b) осіб, ідентифікованих для цілей ПДВ, яким вона постачала товари, постачені їй шляхом придбань у межах Співтовариства, зазначених у статті 42;
(c) оподатковуваних осіб та неоподатковуваних юридичних осіб, ідентифікованих для цілей ПДВ, яким вона надавала послуги, інші ніж послуги, звільнені від ПДВ у державі-члені, де операція підлягає оподаткуванню, і стосовно яких одержувач є відповідальним за сплату податку відповідно до статті 196.
1. Зведений звіт складають за кожний календарний місяць протягом періоду, що не перевищує одного місяця, та відповідно до процедур, що їх повинні визначати держави-члени.
la. Однак держави-члени, відповідно до умов та обмежень, які вони можуть встановлювати, можуть дозволяти оподатковуваним особам подавати зведений звіт за кожний календарний квартал протягом терміну, що не перевищує одного місяця з кінця кварталу, якщо загальна квартальна сума постачань товарів, зазначених у статтях 264(1)(d) та 265(1)(с), без урахування ПДВ, не перевищує суму 50000 євро або її еквівалент у національній валюті ані за відповідний квартал, ані за будь-який з попередніх чотирьох кварталів.
Можливість, передбачену в першому підпараграфі, перестають застосовувати після закінчення місяця, протягом якого загальна вартість постачань товарів, зазначених у статті 264(1)(d) та 265(1)(с), без урахування ПДВ, перевищує, в поточному кварталі, суму в 50000 євро або її еквівалент у національній валюті. У цьому випадку зведений звіт слід складати за місяць(місяці), що пройшов(пройшли) від початку кварталу, протягом терміну, що не перевищує одного місяця.
lb. Державам-членам дозволено встановлювати суму, зазначену в параграфі 1a, на рівні 100000 євро або еквівалент цієї суми у національній валюті до 31 грудня 2011 року.
lc. У випадку надання послуг, зазначених у статті 264(1)(d), держави-члени відповідно до умов та обмежень, які вони можуть встановлювати, можуть дозволяти оподатковуваним особам подавати зведений звіт за кожний календарний квартал протягом терміну, що не перевищує одного місяця з кінця кварталу.
Держави-члени можуть, зокрема, вимагати від оподатковуваних осіб, що здійснюють як постачання товарів, так і надання послуг, як зазначено в статті 264(1)(d), подавати зведений звіт у термін, що випливає з параграфів 1-1b.
2. Держави-члени повинні дозволяти і можуть вимагати подання зведеного звіту, зазначеного в параграфі 1, за допомогою електронного передання файлів, відповідно до умов, які вони встановлюють.
1. Зведений звіт повинен містити таку інформацію:
(a) ідентифікаційний номер платника ПДВ оподатковуваної особи в державі-члені, в якій повинен подаватися зведений звіт, під яким вона здійснювала постачання товарів відповідно до умов, визначених у статті 138(1), та під яким вона здійснювала оподатковуване надання послуг згідно з умовами, встановленими в статті 44;
(b) ідентифікаційний номер платника ПДВ особи, що здійснює придбання товарів або отримує послуги в державі-члені, іншій ніж та, в якій повинен подаватися зведений звіт та під яким їй здійснено постачання товарів чи надання послуг;
(c) ідентифікаційний номер платника ПДВ оподатковуваної особи в державі-члені, в якій повинен подаватися зведений звіт, під яким вона здійснила передання до іншої держави-члена, як зазначено у статті 138(2)(с), та номер, під яким вона ідентифікована у державі-члені, в якій завершилося відправлення чи перевезення;
(d) для кожної особи, що придбала товари або отримала послуги - загальну вартість постачань товарів та загальну вартість наданих послуг, що їх виконала оподатковувана особа;
(e) стосовно постачань товарів, що полягають у переданні до іншої держави-члена, як зазначено у статті 138(2)(с) - загальну вартість постачань, визначену відповідно до статті 76;
(f) суму коригувань, зроблених відповідно до статті 90.
2. Вартість, зазначену в параграфі 1(d), декларують за період, щодо якого подають декларацію, встановлений відповідно до статті 263(1)-(1с), протягом якого виникло податкове зобов'язання з ПДВ.
Суми, зазначені в параграфі 1(f), декларують за період, щодо якого подають декларацію, встановлений відповідно до статті 263(1)-(1с), протягом якого особу, що придбаває товари, повідомили про коригування.
1. У випадку придбань товарів у межах Співтовариства, зазначених у статті 42, оподатковувана особа, ідентифікована для цілей ПДВ в державі-члені, що видала їй ідентифікаційний номер платника ПДВ, під яким вона здійснила такі придбання, повинна чітко вказувати у зведеному звіті таку інформацію:
(a) свій ідентифікаційний номер платника ПДВ у цій державі-члені, під яким вона здійснила придбання та подальше постачання товарів;
(b) ідентифікаційний номер платника ПДВ особи, якій оподатковувана особа здійснила подальше постачання, наданий у державі-члені, в якій завершилося відправлення чи перевезення товарів;
(c) для кожної особи, якій було здійснене подальше постачання - загальну вартість постачання, без урахування ПДВ, здійсненого оподатковуваною особою в державі-члені, в якій завершилося відправлення чи перевезення товарів.
2. Вартість, зазначену в параграфі 1(с), декларують за період, щодо якого подають декларацію, встановлений відповідно до статті 263(1)-(1b), протягом якого виникло податкове зобов'язання з ПДВ.
Як відступ від статей 264 та 265, держави-члени можуть передбачити необхідність надання додаткової інформації у зведених звітах.
Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб особи, яких вважають відповідальними за сплату ПДВ відповідно до статей 194 та 204 замість оподатковуваної особи, що не має осідку на їхній території, виконували обов'язки з подання зведеного звіту, передбаченого у цій главі.
Держави-члени можуть вимагати від оподатковуваних осіб, які на їхній території здійснюють придбання товарів у межах Співтовариства або операції, які вважають таким придбанням, подавати звіти із зазначенням деталей таких придбань, згідно зі статтями 21 або 22, за умови, що такі звіти не вимагають за період тривалістю, меншою від одного місяця.
Діючи одностайно за пропозицією Комісії, Рада може дозволяти будь-якій державі-члену впроваджувати спеціальні заходи, передбачені в статтях 270 та 271, для спрощення виконання обов'язку подавати зведений звіт, встановленого в цій главі. Такі заходи не можуть ставити під загрозу належний моніторинг операцій в межах Співтовариства.
На підставі дозволу, зазначеного в статті 269, держави-члени можуть дозволяти оподатковуваним особам подавати щорічні зведені звіти із зазначенням ідентифікаційних номерів платника ПДВ осіб, яким ці оподатковувані особи постачали товари відповідно до умов, визначених у статті 138(1) та (2)(с), в іншій державі-члені, якщо оподатковувані особи відповідають таким трьом умовам:
(a) загальна річна вартість їх постачання товарів та надання послуг, без урахування ПДВ, не перевищує більше ніж на 35000 євро або еквівалент в національній валюті, суму річного обігу, яку використовують як базову суму для застосування звільнення від оподаткування малих підприємств, передбаченого в статтях 282-292;
(b) загальна річна вартість постачань товарів, здійснених ними відповідно до умов, визначених у статті 138, без урахування ПДВ, не перевищує 15000 євро або еквівалент у національній валюті;
(c) жодне з постачань товарів, здійснених ними відповідно до умов, визначених у статті 138, не є постачанням нових транспортних засобів.
На підставі дозволу, зазначеного в статті 269, держави-члени, що встановлюють податковий період, за який оподатковувані особи повинні подавати декларацію з ПДВ, передбачену в статті 250, що перевищує три місяці, можуть дозволяти таким оподатковуваним особам подавати зведені звіти за той самий період, якщо ці оподатковувані особи відповідають таким трьом умовам:
(a) загальна річна вартість постачання товарів та надання послуг без урахування ПДВ не перевищує 200000 євро або еквівалент у національній валюті;
(b) загальна річна вартість постачань товарів, здійснених ними відповідно до умов, визначених у статті 138, без урахування ПДВ, не перевищує 15000 євро або еквівалент у національній валюті;
(c) жодне з постачань товарів, здійснених ними відповідно до умов, визначених у статті 138, не є постачанням нових транспортних засобів.
1. Держави-члени можуть звільняти від деяких або всіх обов'язків, зазначених у главах 2-6, таких оподатковуваних осіб:
(a) оподатковувані особи, чиї придбання товарів у межах Співтовариства не підлягають сплаті ПДВ відповідно до статті 3(1);
(b) оподатковуваних осіб, що не здійснюють жодних із операцій, зазначених у статтях 20, 21, 22, 33, 36, 138 та 141;
(c) оподатковуваних осіб, що здійснюють лише постачання товарів чи надання послуг, звільнених від оподаткування відповідно до статей 132, 135 та 136, статей 146-149 та статей 151, 152 чи 153;
(d) оподатковуваних осіб, що підпадають під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292;
(e) оподатковуваних осіб, що підпадають під спільну схему з фіксованою ставкою для фермерів.
Держави-члени не можуть звільняти оподатковуваних осіб, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа, від обов'язків з виставлення рахунків-фактур, встановлених у секціях 3-6 глави 3 та секції 3 глави 4.
2. Якщо держави-члени використовують можливість, передбачену в пункті (е) першого підпараграфа параграфа 1, вони повинні вживати необхідних заходів для забезпечення правильного застосування перехідних положень щодо оподаткування операцій у межах Співтовариства.
3. Держави-члени можуть звільняти оподатковуваних осіб, інших ніж зазначені у параграфі 1, від деяких обов'язків з ведення обліку, зазначених у статті 242.
Держави-члени можуть накладати інші обов'язки, що їх вони вважають необхідними для забезпечення правильного утримання ПДВ та запобігання ухиленню від оподаткування, за умови однакового ставлення до внутрішніх операцій та операцій, які оподатковувані особи здійснюють між державами-членами, і за умови, що такі обов'язки не призводять до формальностей, пов'язаних з перетином кордонів, у торгівлі між державами-членами.
Можливість, передбачену в першому параграфі, не можна використовувати для встановлення додаткових обов'язків, пов'язаних із виставленням рахунків-фактур, понад обсяг обов'язків, встановлений у главі 3.
ГЛАВА 8
Обов'язки, пов'язані з деякими операціями зі ввозу і вивозу
Статті 275, 276 та 277 застосовують до ввозу товарів, що перебувають у вільному обігу та які прибувають до Співтовариства з третьої території, що становить частину митної території Співтовариства.
Формальності щодо ввозу товарів, зазначених у статті 274, повинні бути тими самими, що їх встановлено в митних положеннях Співтовариства та що є чинними для ввозу товарів на митну територію Співтовариства.
Якщо відправлення або перевезення товарів, зазначених у статті 274, завершують у місці, що розташоване поза межами держави-члена їх прибуття до Співтовариства, вони повинні перебувати в обігу в Співтоваристві під режимом внутрішнього транзиту Співтовариства, встановленим чинними митними положеннями Співтовариства, в тому обсязі, в якому їх було внесено до декларації, на підставі якої їх поміщають в цей режим під час їх прибуття до Співтовариства.
Якщо під час прибуття до Співтовариства товари, зазначені в статті 274, перебувають в одній із ситуацій, що уможливила б, в разі їх ввезення в розумінні першого параграфа статті 30, їх охоплення одним із режимів або однією із ситуацій, зазначених у статті 156, або режимом тимчасового ввезення з повним звільненням від ввізних мит, держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб ці товари могли залишатися у Співтоваристві на тих самих умовах, що їх встановлено для застосування таких режимів або ситуацій.
Статті 279 та 280 застосовують до вивозу товарів, які перебувають у вільному обігу, і які відправляють або перевозять з держави-члена до третьої території, що становить частину митної території Співтовариства.
Формальності, пов'язані з вивозом товарів, зазначені в статті 278, з території Співтовариства, повинні бути тими самими, що їх передбачено чинними митними положеннями Співтовариства для вивозу товарів з митної території Співтовариства.
У випадку товарів, які тимчасово вивозять зі Співтовариства задля зворотного ввозу, держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб під час зворотного ввозу до Співтовариства такі товари підпадали під ті самі положення, які застосовували б, якби їх тимчасово вивозили з митної території Співтовариства.
ГЛАВА 1
Спеціальна схема для малих підприємств
Секція 1
Спрощені процедури нарахування та утримання
Держави-члени, які могли б зіткнутися з труднощами у застосуванні звичайного режиму ПДВ для малих підприємств з огляду на види діяльності або структуру таких підприємств, можуть, дотримуючись умов та обмежень, які вони можуть встановлювати, та після консультацій з Комітетом із ПДВ, застосовувати спрощені процедури нарахування та утримання ПДВ, наприклад, схеми фіксованих ставок, за умови, що вони не призведуть до зменшення ПДВ.
Секція 2
Звільнення від оподаткування або регресивна податкова знижка
Звільнення від оподаткування та регресивну податкову знижку, передбачені у цій секції, застосовують до постачання товарів та надання послуг малими підприємствами.
1. Заходи, передбачені в цій секції, не застосовують до таких операцій:
(a) операцій, які здійснюють на нерегулярній основі, як зазначено в статті 12;
(b) постачання нових транспортних засобів, що їх здійснюють відповідно до умов, визначених у статті 138(1) та (2)(а);
(c) постачання товарів або надання послуг, що його здійснює оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені, в якій ПДВ підлягає сплаті.
2. Держави-члени можуть виключати операції, інші ніж зазначені в параграфі 1, з процедур, передбачених в цій секції.
1. Держави-члени, які використали можливість, передбачену в статті 14 Директиви Ради 67/228/ЄЕС від 11 квітня 1967 року про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно податків з обігу - Структура та процедури застосування спільної системи податку на додану вартість (19), впровадити звільнення від оподаткування або регресивну податкову знижку, можуть зберегти їх та заходи з їх застосування, якщо вони відповідають правилам ПДВ.
2. Держави-члени, що станом на 17 травня 1977 року звільнили від оподаткування оподатковуваних осіб, чий річний обіг був меншим за еквівалент у національній валюті 5000 європейських розрахункових одиниць за курсом конвертації на цю дату, можуть підвищити цю верхню межу до 5000 євро.
Держави-члени, що застосовували регресивну податкову знижку, не можуть ні підвищувати верхню межу регресивної податкової знижки, ні змінювати умови її надання на сприятливіші.
Держави-члени, що не використали можливість, передбачену в статті 14 Директиви 67/228/ЄЕС, можуть звільняти від оподаткування оподатковуваних осіб, чий річний обіг не перевищує 5000 євро або еквівалент у національній валюті.
Держави-члени, зазначені в першому параграфі, можуть надавати регресивну податкову знижку оподатковуваним особам, чий річний обіг перевищує верхню межу, встановлену ними для її застосування.
Держави-члени, що станом на 17 травня 1977 року звільнили від оподаткування оподатковуваних осіб, чий річний обіг дорівнював еквіваленту 5000 європейських розрахункових одиниць в національній валюті за курсом конвертації на цю дату або перевищував його, можуть підвищити цю верхню межу для того, щоб зберегти реальну вартість звільнення від оподаткування.
Держави-члени, які приєдналися чи вступили після 1 січня 1978 року, можуть звільняти від оподаткування оподатковуваних осіб, чий річний обіг не перевищує еквівалент у національній валюті за курсом конвертації на дату їх приєднання чи вступу такі суми:
(1) Греція: 10000 європейських розрахункових одиниць;
(7) Чеська Республіка: 35000 євро;
(13) Мальта: 37000 євро, якщо економічна діяльність полягає переважно в постачанні товарів, 24300 євро, якщо економічна діяльність полягає переважно в постачанні послуг із низькою доданою вартістю (високі витрати), та 14600 євро в інших випадках, а саме в разі надання послуг із високою доданою вартістю (низькі витрати);
Сума обігу, що слугує базовою сумою для цілей застосування заходів, передбачених в цій секції, без урахування ПДВ повинна складатися з таких сум:
(1) вартість постачання товарів і надання послуг, якщо що вони підлягають оподаткуванню;
(2) вартість операцій, звільнених від оподаткування, що передбачають віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, відповідно до статей 110 та 111, статті 125(1), статті 127 та статті 128(1);
(3) вартість операцій, звільнених від оподаткування відповідно до статей 146-149 та статей 151, 152 та 153;
(4) вартість операцій, пов'язаних з нерухомістю, фінансових операцій, як зазначено в пунктах b-g статті 135(1), та страхових послуг, якщо ці операції не є допоміжними операціями.
Однак, продаж матеріальних чи нематеріальних капітальних активів підприємства не враховують для цілей розрахування обігу.
Оподатковувані особи, звільнені від сплати ПДВ, не мають права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ згідно зі статтями 167-171 та статтями 173-177, а також не можуть вказувати ПДВ у своїх рахунках-фактурах.
Оподатковувані особи, що мають право на звільнення від сплати ПДВ, можуть обирати або звичайний режим ПДВ, або спрощені процедури, передбачені в статті 281. У такому випадку вони повинні мати право на отримання будь-якої регресивної податкової знижки, передбаченої національним законодавством.
На підставі застосування статті 281 оподатковуваних осіб, що використовують регресивну податкову знижку, вважають оподатковуваними особами, що підпадають під дію звичайного режиму ПДВ.
Заходи, передбачені в цій секції, застосовують до дати, яку повинна встановити Рада відповідно до статті 93 Договору, і що не може настати пізніше, ніж дата набуття чинності остаточними заходами, зазначеними в статті 402.
Секція 3
Звітність та контроль
Кожні чотири роки після ухвалення цієї Директиви, на основі інформації, отриманої від держав-членів, Комісія повинна подавати Раді звіт про застосування цієї глави, а також, в разі необхідності і з урахуванням потреби у забезпеченні довгострокової конвергенції національних положень, пропозиції щодо таких питань:
(1) покращення спеціальної схеми для малих підприємств;
(2) адаптація національних систем стосовно звільнень від оподаткування та регресивних податкових знижок;
(3) коригування показників верхньої межі, передбачених у секції 2.
Відповідно до статті 93 Договору, Рада повинна вирішувати, чи необхідна спеціальна схема для малих підприємств у рамках остаточних заходів, і, де це доречно, встановлювати спільні обмеження та умови імплементації цієї схеми.
ГЛАВА 2
Спільна схема з фіксованою ставкою для фермерів
1. Для цілей цієї глави застосовують такі терміни та означення:
(1) "фермер" означає будь-яку оподатковувану особу, що веде свою діяльність на сільськогосподарському, лісогосподарському або рибогосподарському підприємстві;
(2) "сільськогосподарське, лісогосподарське або рибогосподарське підприємство" означає підприємство, яке кожна держава-член вважає як таке в рамках видів виробничої діяльності, перелічених у додатку VII;
(3) "фермер на фіксованій ставці" означає будь-якого фермера, що використовує схему з фіксованою ставкою, передбаченою в цій главі;
(4) "сільськогосподарські продукти" означає товари, вироблені на сільськогосподарському, лісогосподарському або рибогосподарському підприємстві в кожній державі-члені в результаті видів діяльності, перелічених у додатку VII;
(5) "сільськогосподарські послуги" означає послуги, зокрема ті, що перелічені в додатку VIII, які фермер надає, використовуючи свою робочу силу або обладнання, які зазвичай використовують на його сільськогосподарському, лісогосподарському або рибогосподарському підприємстві, та які зазвичай становлять частину сільськогосподарського виробництва;
(6) "нарахований вхідний ПДВ" означає загальну суму ПДВ, що припадає на товари і послуги, придбані усіма сільськогосподарськими, лісогосподарськими та рибогосподарськими підприємствами кожної держави-члена, що використовує схему з фіксованою ставкою, якщо такий податок підлягав би віднесенню на зменшення податкового зобов'язання відповідно до статей 167, 168 та 169 та статей 173-177 фермером, що підпадає під звичайний режим ПДВ.
(7) "фіксовані компенсаційні відсоткові ставки" означає відсоткові ставки, визначені державами-членами відповідно до статей 297, 298 та 299, і застосовувані ними у випадках, визначених у статті 300, щоб уможливити для фермерів на фіксованій ставці компенсацію за встановленою ставкою нарахованого вхідного ПДВ;
(8) "компенсація за фіксованою ставкою" означає суму, отриману шляхом застосування фіксованої компенсаційної відсоткової ставки до обігу фермера на фіксованій ставці у випадках, визначених у статті 300.
2. Якщо фермер обробляє продукти, що походять здебільшого з його сільськогосподарського виробництва, використовуючи засоби, які зазвичай застосовують на сільськогосподарському, лісогосподарському або рибогосподарському підприємстві, види діяльності, пов'язані з таким обробленням, слід вважати видами діяльності, пов'язаними з сільськогосподарським виробництвом, переліченими в додатку VII.
1. Якщо застосування до фермерів звичайного режиму ПДВ або спеціальної схеми, передбаченої в главі 1, може спричинити труднощі, держави-члени можуть, згідно з цією главою, застосовувати до фермерів схему з фіксованою ставкою, розроблену для компенсації ПДВ, нарахованого під час купівлі товарів і послуг, здійсненої фермерами на фіксованій ставці.
2. Кожна держава-член може виключати зі схеми з фіксованою ставкою деякі категорії фермерів, а також фермерів, для яких застосування звичайного режиму ПДВ або спрощених процедур, передбачених в статті 281, навряд чи призведе до виникнення адміністративних труднощів.
3. Відповідно до правил та умов, які повинна встановлювати кожна держава-член, кожен фермер на фіксованій ставці може обирати між застосуванням звичайного режиму ПДВ або, у відповідних випадках, спрощених процедур, передбачених у статті 281.
У разі необхідності, держави-члени встановлюють фіксовані компенсаційні відсоткові ставки. Вони можуть установлювати різні відсоткові ставки для лісових господарств, для різних галузей сільського господарства та для рибогосподарств.
Держави-члени повинні повідомляти Комісію про фіксовані компенсаційні відсоткові ставки, встановлені відповідно до першого параграфа, до їх застосування.
Фіксовані компенсаційні відсоткові ставки розраховують на основі макроекономічних статистичних даних за попередні три роки для фермерів на фіксованій ставці.
Відсотки можна округлювати до найближчої половини цілого числа в бік збільшення або зменшення. Держави-члени можуть також скорочувати такі відсоткові ставки до нуля.
Фіксовані компенсаційні відсоткові ставки не можуть призводити до отримання фермерами на фіксованій ставці відшкодувань, що перевищують суму нарахованого вхідного ПДВ.
Фіксовані компенсаційні відсоткові ставки застосовують до цін, без урахування ПДВ, на такі товари та послуги:
(1) сільськогосподарські продукти, які фермери на фіксованій ставці постачають оподатковуваним особам, іншим ніж ті, що підпадають під цю схему з фіксованою ставкою, у державі-члені, у якій ці продукти було постачено;
(2) сільськогосподарські продукти, які фермери на фіксованій ставці постачають відповідно до умов, визначених у статті 138, неоподатковуваним юридичним особам, чиї придбання товарів у межах Співтовариства оподатковують ПДВ відповідно до статті 2(1)(b) в державі-члені, де завершують відправлення чи перевезення цих сільськогосподарських продуктів;
(3) сільськогосподарські послуги, які фермери на фіксованій ставці надають оподатковуваним особам, іншим ніж оподатковувані особи, що підпадають під цю схему з фіксованою ставкою у державі-члені, де послуги було надано.
1. У випадку надання сільськогосподарських продуктів або надання сільськогосподарських послуг, визначених у статті 300, держави-члени повинні передбачити, щоб компенсації за фіксованою ставкою сплачував або замовник, або органи публічної влади.
2. Стосовно будь-якого надання сільськогосподарських продуктів або сільськогосподарських послуг, інших ніж визначені у статті 300, вважають, що компенсацію за фіксованою ставкою сплачує замовник.
Якщо фермер на фіксованій ставці має право на отримання компенсації за фіксованою ставкою, він не повинен мати права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ стосовно видів діяльності, охоплених цією схемою з фіксованою ставкою.
1. Якщо оподатковуваний замовник сплачує компенсацію за фіксованою ставкою відповідно до статті 301(1), він повинен мати право відповідно до умов, встановлених у статтях 167, 168 та 169, а також у статтях 173-177 та відповідно до процедур, встановлених державами-членами, відносити на зменшення податкового зобов'язання суму компенсації з ПДВ, щодо якого він відповідальний за сплату в державі-члені, де він здійснює свої оподатковувані операції.
2. Держави-члени повинні відшкодовувати замовникові суму компенсації за фіксованою ставкою, сплачену ним стосовно однієї з таких операцій:
(a) постачання сільськогосподарських продуктів, здійснене відповідно до умов, визначених у статті 138, оподатковуваним особам чи неоподатковуваним юридичним особам, що діють як такі в іншій державі-члені, на території якої їх придбання товарів в межах Співтовариства оподатковують ПДВ згідно зі статтею 2(1)(b);
(b) постачання сільськогосподарських продуктів, здійснене відповідно до умов, визначених у статтях 146, 147, 148 та 156, статті 157(1)(b) та статтях 158, 160 та 161, оподатковуваному замовникові, що має осідок за межами Співтовариства, якщо цей замовник використовує ці продукти для цілей здійснення операцій, зазначених у статті 169(а) та (b), або для цілей надання послуг, яке вважають здійсненим на території держави-члена, в якій замовник має осідок і стосовно якого ПДВ підлягає сплаті виключно покупцем відповідно до статті 196;
(c) надання сільськогосподарських послуг оподатковуваному замовникові, що має осідок у Співтоваристві, але в іншій державі-члені, або оподатковуваному замовникові, що має осідок за межами Співтовариства, якщо замовник використовує ці послуги для цілей здійснення операцій, зазначених в статті 169(а) та (b), або для цілей надання послуг, яке вважають здійсненим на території держави-члена, в якій замовник має осідок і стосовно якого ПДВ підлягає сплаті виключно замовником відповідно до статті 196.
3. Держави-члени повинні визначати метод здійснення відшкодувань, передбачених в параграфі 2. Зокрема, вони можуть застосовувати положення Директив 79/1072/ЄЕС та 86/560/ЄЕС.
Держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів для перевірення виплат компенсації за фіксованою ставкою фермерам на фіксованій ставці.
Щоразу, коли держави-члени застосовують схему з фіксованою ставкою, вони повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення однакового оподаткування постачання сільськогосподарських продуктів між державами-членами, здійснюваного відповідно до умов, визначених у статті 33, незалежно від того, чи постачання здійснює фермер на фіксованій ставці, чи інша оподатковувана особа.
ГЛАВА 3
Спеціальна схема для туристичних агентів
1. Держави-члени повинні застосовувати спеціальну схему ПДВ згідно з цією главою до операцій, здійснюваних туристичними агентами, що працюють із замовниками від свого імені та використовують постачання товарів та надання послуг, що їх здійснюють інші оподатковувані особи, для забезпечення туристичних послуг.
Цю спеціальну схему не застосовують до туристичних агентів, що діють виключно як посередники та до яких застосовують пункт (с) першого параграфа статті 79 для цілей розрахування бази оподаткування.
2. Для цілей цієї глави туроператорів вважають туристичними агентами.
Операції, які туристичний агент здійснює відповідно до умов, встановлених у статті 306, у зв'язку з подорожжю, вважають єдиною послугою, що її туристичний агент надає подорожньому.
Єдина послуга повинна бути оподаткована у державі-члені, в якій туристичний агент веде господарську діяльність або має фіксований осідок, з якого туристичний агент здійснив надання послуг.
Стосовно єдиної послуги, надаваної туристичним агентом, базою оподаткування та ціною без урахування ПДВ у розумінні пункту (8) статті 226 є маржа туристичного агента, тобто різниця між загальною сумою без урахування ПДВ, яку повинен сплатити подорожній, та фактичними витратами туристичного агента на постачання товарів і надання послуг, що надаються іншими оподатковуваними особами, якщо ці операції здійснюють безпосередньо на користь подорожнього.
Якщо операції, довірені туристичним агентом іншим оподатковуваним особам, здійснюють такі оподатковувані особи за межами Співтовариства, то надання послуг туристичним агентством вважають посередницькою діяльністю, звільненою від оподаткування відповідно до статті 153.
Якщо операції здійснюють як в межах, так і за межами Співтовариства, лише та частина послуг туристичного агента, яка стосується операцій поза межами Співтовариства, може бути звільнена від оподаткування.
ПДВ, який туристичному агенту нараховують інші оподатковувані особи стосовно операцій, зазначених у статті 307, та які здійснюють безпосередньо на користь подорожнього, не підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання чи відшкодуванню в жодній державі-члені.
ГЛАВА 4
Спеціальні положення для вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату
1. Для цілей цієї глави та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:
(1) "вживані товари" означає рухоме матеріальне майно, придатне для подальшого використання у його поточному стані або після ремонту, інше ніж витвори мистецтва, предмети колекціонування або антикваріату, а також ніж дорогоцінні метали або дорогоцінні камені, визначені державами-членами;
(2) "витвори мистецтва" означає предмети, перелічені в частині А додатка IX;
(3) "предмети колекціонування" означає предмети, перелічені в частині В додатка IX;
(4) "антикваріат" означає предмети, перелічені в частині С додатка IX;
(5) "оподатковуваний дилер" означає будь-яку оподатковувану особу, яка у процесі своєї економічної діяльності та для перепродажу купує, або застосовує для цілей своєї господарської діяльності, або ввозить вживані товари, витвори мистецтва, предмети колекціонування або антикваріат, незалежно від того, чи ця оподатковувана особа діє у власних інтересах, чи за дорученням іншої особи за договором, згідно з яким комісія з купівлі або продажу підлягає сплаті;
(6) "організатор продажу з публічних торгів" означає будь-яку оподатковувану особу, що в процесі своєї економічної діяльності пропонує товари для продажу з публічних торгів для передання їх тому, хто запропонує найвищу ціну;
(7) "принципал організатора продажу з публічних торгів" означає будь-яку особу, що передає товари організатору продажу з публічних торгів відповідно до договору, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу.
2. Держави-члени можуть не вважати витворами мистецтва предмети, перелічені в пунктах (5), (6) або (7) частини А додатка IX.
3. Договір, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу, зазначеного в пункті (7) параграфа (1), повинен передбачати, щоб організатор торгів виставляв товар для продажу з публічних торгів від свого імені, але за дорученням свого замовника, і щоб він передавав товари від свого імені, але за дорученням свого принципала тому, хто запропонує найвищу ціну на публічних торгах.
Секція 2
Спеціальні положення для оподатковуваних дилерів
Для цілей цієї підсекції застосовують такі терміни та означення:
(1) "ціна продажу" означає всі складники винагороди, які отримані або будуть отримані оподатковуваним дилером від замовника або від третьої сторони, включаючи субсидії, безпосередньо пов'язані з операцією, податки, мита, збори та обов'язкові платежі, та додаткові витрати на кшталт витрат на комісію, паковання, перевезення і страхування, які оподатковуваний дилер нараховує замовникові, але за винятком сум, зазначених у статті 79;
(2) "ціна купівлі" означає всі складники винагороди для цілей пункту (1), які отримані або будуть отримані постачальником від оподатковуваного дилера.
1. Стосовно постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, здійснюваного оподатковуваними дилерами, держави-члени повинні застосовувати спеціальну схему оподаткування маржинального прибутку, одержаного оподатковуваним дилером згідно з положеннями цієї підсекції.
2. До впровадження остаточних заходів, зазначених у статті 402, схему, передбачену в параграфі 1 цієї статті, не застосовують до постачання нових транспортних засобів, яке здійснюють відповідно до умов, визначених у статті 138(1) та (2)(а).
Маржинальну схему застосовують до постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату оподатковуваним дилером, якщо ці товари постачені йому в межах Співтовариства однією з таких осіб:
(b) іншою оподатковуваною особою, якщо постачання товарів цією іншою оподатковуваною особою звільнено від оподаткування відповідно до статті 136;
(c) іншою оподатковуваною особою, якщо постачання товарів цією іншою оподатковуваною особою підпадає під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292, і стосується із засобів виробництва;
(d) іншим оподатковуваним дилером, якщо ПДВ було справлено з постачання товарів цим іншим оподатковуваним дилером згідно з цією маржинальною схемою.
Базою оподаткування стосовно постачання товарів, зазначених у статті 314, повинен бути маржинальний прибуток, отриманий оподатковуваним дилером, з вирахуванням суми ПДВ, що стосується маржинального прибутку.
Маржинальний прибуток оподатковуваного дилера повинен дорівнювати різниці між ціною продажу, нарахованою оподатковуваним дилером за товари, та ціною купівлі.
1. Держави-члени повинні надавати оподатковуваним дилерам право обирати застосування маржинальної схеми до таких операцій:
(a) постачання витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, ввезених самим оподатковуваним дилером;
(b) постачання витворів мистецтва, постачених оподатковуваному дилеру, авторами або їх правонаступниками;
(c) постачання витворів мистецтва, постачених оподатковуваному дилеру, оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер, якщо до такого постачання застосовано знижену ставку відповідно до статті 103.
2. Держави-члени повинні встановлювати детальні правила для реалізації можливості вибору, передбаченої в параграфі 1, що в будь-якому разі повинна охоплювати період тривалістю щонайменше два календарних роки.
Якщо оподатковуваний дилер використовує можливість, передбачу в статті 316, то базу оподаткування визначають відповідно до статті 315.
Стосовно постачання витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, ввезених самим оподатковуваним дилером, то ціна купівлі, яку враховують під час розраховування маржинального прибутку, повинна дорівнювати базі оподаткування ввозу, визначеній відповідно до статей 85-89, з урахуванням ПДВ на ввіз, сплаченого або що підлягає сплаті.
1. Для спрощення процедури утримання податку та після консультації з Комітетом із ПДВ держави-члени можуть передбачити, що для деяких операцій або деяких категорій оподатковуваних дилерів, база оподаткування стосовно постачання товарів, що підпадають під маржинальну схему, повинна визначатися для кожного податкового періоду, протягом якого оподатковуваний дилер повинен подавати декларацію з ПДВ, зазначену в статті 250.
У випадку, коли таке постачання здійснюють відповідно до першого підпараграфа, базою оподаткування стосовно постачання товарів, до яких застосовують ту саму ставку ПДВ, повинен бути загальний маржинальний прибуток, отриманий оподатковуваним дилером без урахування ПДВ, що стосується цієї маржі.
2. Загальний маржинальний прибуток повинен дорівнювати різниці між такими двома сумами:
(a) загальною вартістю постачання товарів, що підпадають під маржинальну схему, здійсненого оподатковуваним дилером протягом податкового періоду, охопленого декларацією, тобто загальною сумою цін продажу;
(b) загальною вартістю придбань товарів, як зазначено в статті 314, здійснених оподатковуваним дилером, протягом податкового періоду, охопленого декларацією, тобто загальною сумою цін купівлі.
3. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб оподатковувані дилери, зазначені в параграфі 1, не мали необґрунтованих переваг або не зазнавали необґрунтованої шкоди.
До будь-якого постачання, охопленого маржинальною схемою, оподатковуваний дилер може застосовувати звичайний режим ПДВ.
1. Якщо оподатковуваний дилер застосовує звичайний режим ПДВ до постачання витвору мистецтва, предмета колекціонування або антикваріату, ввезеного ним особисто, він повинен мати право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якого він відповідальний за сплату, ПДВ, що підлягає сплаті або сплаченого під час ввозу.
Якщо оподатковуваний дилер застосовує звичайний режим ПДВ до постачання витвору мистецтва, постаченого йому автором, або його правонаступниками, або оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер, він повинен мати право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якого він відповідальний за сплату, ПДВ, що підлягає сплаті або сплаченого за постачений йому витвір мистецтва.
2. Право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає тоді, коли виникає податкове зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті за постачання, стосовно якого оподатковуваний дилер обирає застосування звичайного режиму ПДВ.
Якщо постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, що підпадають під маржинальну схему, здійснюють відповідно до умов, визначених у статтях 146, 147, 148 або 151, то такі товари повинні звільнятися від оподаткування.
Якщо оподатковуваний дилер використовує товари для цілей постачань, які він здійснює і які підпадають під маржинальну схему, він не може відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якого він відповідальний за сплату, таке:
(a) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, які він ввіз особисто;
(b) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно витворів мистецтва, які були або будуть постачені йому їх автором або правонаступниками автора;
(c) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно витворів мистецтва, які були або будуть постачені йому оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер.
Оподатковувані особи не можуть відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якого вони відповідальні за сплату, ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно товарів, які були або будуть постачені їм оподатковуваним дилером, якщо постачання таких товарів оподатковуваним дилером підпадає під маржинальну схему.
Якщо оподатковуваний дилер застосовує як звичайний режим ПДВ, так і маржинальну схему, він повинен окремо відображати в своїх рахунках операції, що підпадають під кожен з цих режимів, відповідно до правил, встановлених державами-членами.
Оподатковуваний дилер не може окремо вносити до виставлених ним рахунків-фактур ПДВ за постачання товарів, до яких він застосовує маржинальну схему.
Підсекція 2
Перехідні положення для вживаних транспортних засобів
Держави-члени, що станом на 31 грудня 1992 року застосували спеціальні податкові режими, інші ніж маржинальна схема, до постачання оподатковуваними дилерами вживаних транспортних засобів можуть, до впровадження остаточних заходів, зазначених у статті 402, продовжувати застосовувати ці режими, якщо вони відповідають умовам, встановленим у цій підсекції, або адаптовані до них.
Данії дозволено впроваджувати податкові режими, зазначені в першому параграфі.
1. Ці перехідні положення застосовують до постачань вживаних транспортних засобів, здійснюваних оподатковуваними дилерами та охоплюваних маржинальною схемою.
2. Ці перехідні положення не застосовують до постачань нових транспортних засобів, здійснюваних відповідно до умов, визначених у статті 138(1) та (2)(а).
3. Для цілей параграфа 1, наземні транспортні засоби, судна та повітряні судна, зазначені в пункті (а) статті 2(2), вважають "вживаними транспортними засобами", якщо вони є вживаними товарами, що не відповідають умовам, необхідним для того, щоб вважати їх новими транспортними засобами.
ПДВ, що підлягає сплаті стосовно кожного постачання, зазначеного в статті 327, повинен дорівнювати сумі ПДВ, що підлягала б сплаті, якби це постачання підпадало під звичайний режим ПДВ, з вирахуванням суми ПДВ, який вважають включеним до ціни купівлі транспортного засобу оподатковуваним дилером.
ПДВ, який вважають включеним до ціни купівлі транспортного засобу оподатковуваним дилером, розраховують за таким методом:
(a) ціною купівлі, яку беруть для розраховування, є ціна купівлі в розумінні пункту (2) статті 312;
(b) вважають, що ця ціна купівлі, сплачена оподатковуваним дилером, включає ПДВ, який підлягав би сплаті, якби постачальник оподатковуваного дилера застосовував звичайний режим ПДВ до постачання;
(c) для розрахунку беруть ставку, що застосовується згідно зі статтею 93 у державі-члені, на території якої, як вважають, розташоване місце постачання оподатковуваному дилеру, як визначено відповідно до статей 31 і 32.
ПДВ, що підлягає сплаті стосовно кожного постачання транспортного засобу, як зазначено в статті 327(1), та що його визначають відповідно до статті 328, не може бути меншим від суми ПДВ, що підлягала б сплаті, якби постачання підпадало під маржинальну схему.
Держави-члени можуть передбачити, щоб у випадку, коли постачання підпадає під маржинальну схему, маржа не могла бути меншою, ніж 10 % від ціни продажу в розумінні пункту 1 статті 312.
Оподатковувані особи не можуть відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якого вони відповідальні за сплату, ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно вживаних транспортних засобів, постачених їм оподатковуваним дилером, якщо постачання цих товарів оподатковуваним дилером підлягає сплаті ПДВ відповідно до цих перехідних положень.
Оподатковуваний дилер не може окремо вносити до виставлених ним рахунків-фактур ПДВ стосовно постачань, до яких він застосовує ці перехідні положення.
Секція 3
Спеціальні положення для продажу з публічних торгів
1. Держави-члени можуть, відповідно до положень цієї секції, застосовувати спеціальні положення щодо оподаткування маржинального прибутку, отриманого організатором продажу з публічних торгів, стосовно постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату цим організатором, що діє від свого імені та за дорученням осіб, зазначених у статті 334, за договором, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу цих товарів з публічних торгів.
2. Положення, зазначені в параграфі 1, не застосовують до постачання нових транспортних засобів, здійсненого відповідно до умов, передбачених у статті 138(1) та (2)(а).
Ці спеціальні положення застосовують до постачань, здійснених організатором продажу з публічних торгів, що діє від свого імені та за дорученням однієї з таких осіб:
(b) іншої оподатковуваної особи, якщо постачання товарів, здійснюване цією оподатковуваною особою на підставі договору, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу, звільнено від оподаткування відповідно до статті 136;
(c) іншої оподатковуваної особи, якщо постачання товарів, здійснюване цієї оподатковуваною особою на підставі договору, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу, підпадає під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292, і стосується засобів виробництва;
(d) оподатковуваного дилера, якщо постачання товарів, здійснюване цим оподатковуваним дилером на підставі договору, за яким комісія підлягає сплаті після продажу, оподатковують ПДВ згідно з маржинальною схемою.
Постачання товарів оподатковуваній особі, що є організатором продажу з публічних торгів, вважають здійсненою тоді, коли має місце продаж цих товарів з публічних торгів.
Базою оподаткування кожного постачання товарів, зазначених у цій секції, повинна бути загальна сума, внесена до рахунку-фактури, виставленого відповідно до статті 339 покупцю організатором продажу з публічних торгів без урахування:
(a) чистої суми, що підлягає сплаті чи сплачена організатором продажу з публічних торгів своєму принципалові, як визначено відповідно до статті 337;
(b) суми ПДВ, що підлягає сплаті організатором продажу з публічних торгів стосовно його постачання.
Чиста сума, що сплачена або підлягає сплаті організатором продажу з публічних торгів своєму принципалові, повинна дорівнювати різниці між аукціонною ціною товарів та сумою комісії, що отримана або буде отримана організатором продажу з публічних торгів від його принципала на підставі договору, відповідно до якого комісія підлягає сплаті після продажу.
Організатори продажів з публічних торгів, що постачають товари відповідно до умов, встановлених у статтях 333 та 334, повинні вказувати в своїх рахунках та проміжних рахунках такі суми:
(a) суми, що отримані або будуть отримані від покупця товарів;
(b) суми, що відшкодовані або будуть відшкодовані продавцеві товарів.
Суми, зазначені в першому параграфі, повинні бути належним чином підтверджені.
Організатор продажу з публічних торгів повинен виставляти покупцеві рахунок-фактуру із зазначенням:
(b) податків, мит, зборів та обов'язкових платежів;
(c) додаткових витрат на кшталт витрат на сплату комісії, паковання, перевезення та страхування, за які організатор виставляє покупцеві товарів рахунок.
Рахунок-фактура, виставлений організатором продажу з публічних торгів, не повинен окремо відображати будь-які суми ПДВ.
1. Організатор продажу з публічних торгів, якому товари були передані на підставі договору, відповідно до якого комісія підлягає сплаті після продажу з публічних торгів, повинен надати звіт своєму принципалові.
У звіті, наданому організатором продажу з публічних торгів, повинна бути окремо вказана сума операції, тобто аукціонна ціна товарів, без урахування суми комісії, що отримана або буде отримана від принципала.
2. Звіт, складений відповідно до параграфа 1, слугує рахунком-фактурою, який замовник, якщо він є оподатковуваною особою, повинен надати організатору продажу з публічних торгів відповідно до статті 220.
Держави-члени, що застосовують положення, передбачені в цій секції, повинні також застосовувати ці положення до постачання вживаних транспортних засобів, як визначено у статті 327(3), яке здійснює організатор продажів з публічних торгів, діючи від свого імені, за договором, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу цих товарів з публічних торгів за дорученням оподатковуваного дилера, якщо такі постачання цим оподатковуваним дилером підлягали б оподаткуванню ПДВ відповідно до перехідних положень щодо вживаних транспортних засобів.
Секція 4
Заходи для запобігання спотворенню конкуренції та ухиленню від оподаткування
Держави-члени можуть вживати заходів стосовно права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання для забезпечення того, щоб оподатковувані дилери, що підпадають під спеціальні положення, передбачені в секції 2, не мали необґрунтовані переваги або не зазнавали необґрунтованої шкоди.
Діючи одностайно за пропозицією Комісії, Рада може дозволяти будь-якій державі-члену впроваджувати спеціальні заходи для боротьби з ухиленням від оподаткування, згідно з якими ПДВ, що підлягає сплаті за маржинальною схемою, не може бути меншим, ніж сума ПДВ, яка підлягала б сплаті, якби маржинальний прибуток дорівнював певному відсотку від ціни продажу.
Відсоток від ціни продажу визначають з урахуванням звичайного маржинального прибутку, отриманого суб'єктами економічної діяльності у відповідному секторі.
ГЛАВА 5
Спеціальна схема для інвестиційного золота
1. Для цілей цієї Директиви та без обмеження інших положень Співтовариства "інвестиційне золото" означає:
(1) золото у вигляді зливків або пластин вагою, прийнятою на ринках зливкового золота 995-ї або вищої проби, незалежно від того, чи воно представлене в цінних паперах;
(2) золоті монети 900-ї або вищої проби, викарбувані після 1800 року, які є або були законним платіжним засобом у країні походження та які зазвичай продають за ціною, що не перевищує вільну ринкову вартість золота, що міститься в монеті, більш ніж на 80 %.
2. Держави-члени можуть виключати з цієї спеціальної схеми невеликі зливки або пластини масою 1 грам або менше.
3. Для цілей цієї Директиви монети, зазначені в пункті (2) параграфа 1, не вважають такими, що їх продають у зв'язку з нумізматичним інтересом.
Починаючи з 1999 року, кожна держава-член повинна повідомляти Комісію до 1 липня кожного року про монети, що відповідають критеріям, встановленим у пункті (2) статті 344(1), якими торгують у цій державі-члені. До 1 грудня кожного року Комісія повинна публікувати повний список цих монет у серії "С" Офіційного вісника Європейського Союзу. Монети, включені до опублікованого списку, вважають такими, що відповідають цим критеріям упродовж року, для якого цей список опубліковано.
Держави-члени звільняють від ПДВ постачання, придбання в межах Співтовариства та ввіз інвестиційного золота, включаючи інвестиційне золото у вигляді сертифікатів алокованого чи неалокованого золота, або золота, яким торгують на золотих рахунках, зокрема, позик золота та свопів, що передбачають право власності або право вимоги стосовно інвестиційного золота, а також операції з інвестиційним золотом, що передбачають ф'ючерсні та форвардні угоди, що спричиняють передання права власності або вимоги стосовно інвестиційного золота.
Держави-члени звільняють від оподаткування послуги агентів, які діють від імені та за дорученням іншої особи у випадках, коли вони беруть участь у постачанні інвестиційного золота своєму принципалові.
Секція 3
Можливість обирати спосіб оподаткування
Держави-члени повинні надавати оподатковуваним особам, що виробляють інвестиційне золото або перетворюють золото на інвестиційне золото, право обирати спосіб оподаткування постачань інвестиційного золота іншій оподатковуваній особі, які в іншому випадку були б звільнені від оподаткування відповідно до статті 346.
1. Держави-члени можуть надавати оподатковуваним особам, що в процесі своєї економічної діяльності зазвичай постачають золото для промислових цілей, право обирати спосіб оподаткування постачань золотих зливків або пластин, зазначених у пункті (1) статті 344(1), іншій оподатковуваній особі, які в іншому випадку були б звільнені від оподаткування відповідно до статті 346.
2. Держави-члени можуть обмежувати обсяг можливості вибору, передбаченої в параграфі 1.
Якщо постачальник використав право обирати спосіб оподаткування, передбачене у статтях 348 та 349, держави-члени повинні дозволяти агенту обирати спосіб оподаткування послуг, зазначений у статті 347.
Держави-члени повинні встановлювати детальні правила для реалізації можливості вибору способу оподаткування, передбаченого у цій секції, та відповідним чином інформувати Комісію.
Секція 4
Операції на регульованому ринку зливкового золота
Кожна держава-член може після консультації з Комітетом із ПДВ, справляти ПДВ з конкретних операцій стосовно інвестиційного золота, що відбувається в цій державі-члені між оподатковуваними особами, які є учасниками ринку зливкового золота, регульованого відповідною державою-членом, або між такою оподатковуваною особою та іншою оподатковуваною особою, що не є учасником цього ринку. Однак, держава-член не може справляти ПДВ з постачань, що їх здійснюють відповідно до умов, визначених у статті 138, або до з вивозу інвестиційного золота.
Держави-члени, що відповідно до статті 352 оподатковують операції між оподатковуваними особами, що є учасниками регульованого ринку зливкового золота, повинні, для цілей спрощення, дозволяти призупиняти утримання податків та звільняти оподатковуваних осіб від вимог щодо обліку ПДВ.
Секція 5
Спеціальні права та обов'язки торговців інвестиційним золотом
Якщо подальше постачання інвестиційного золота оподатковуваною особою звільнено від оподаткування відповідно до цієї глави, вона повинна мати право відносити на зменшення податкового зобов'язання таке:
(a) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно інвестиційного золота, постаченого їй особою, що використала можливість обирати спосіб оподаткування згідно зі статтями 348 та 349, або постаченого їй відповідно до секції 4;
(b) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно здійсненого їй постачання або стосовно здійсненого нею придбання у межах Співтовариства чи ввозу золота, іншого ніж інвестиційне золото, яке потім перетворюється нею або за її дорученням на інвестиційне золото;
(c) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно наданих їй послуг, що полягають у зміні форми, ваги або проби золота, включаючи інвестиційне золото.
Оподатковувані особи, які виробляють інвестиційне золото або перетворюють золото на інвестиційне золото, повинні мати право відносити на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений ними стосовно постачання, придбання у межах Співтовариства або ввозу товарів чи послуг, пов'язаних із виробництвом або перетворенням цього золота так, ніби подальше постачання золота, звільнене від оподаткування відповідно до статті 346, оподатковують.
1. Держави-члени повинні забезпечувати принаймні ведення бухгалтерського обліку всіх суттєвих операцій, пов'язаних з інвестиційним золотом та ведення документації, що уможливлює ідентифікацію замовників у таких операціях.
Торговці повинні зберігати інформацію, зазначену в першому підпараграфі, протягом періоду не менше п'яти років.
2. Держави-члени можуть приймати еквівалентні зобов'язання на підставі заходів, ухвалених відповідно до інших законодавчих актів Співтовариства, на зразок Директиви Європейського парламенту і Ради 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 року про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму (20), задля дотримання вимог, викладених у параграфі 1.
3. Держави-члени можуть встановлювати більш суворі обов'язки, зокрема щодо ведення спеціальних записів або спеціальних вимог щодо обліку.
ГЛАВА 6
Спеціальні схеми для оподатковуваних осіб, що не мають осідку, які надають телекомунікаційні послуги, послуги мовлення чи електронні послуги неоподатковуваним особам
Для цілей цієї глави та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:
1. "телекомунікаційні послуги" та "послуги мовлення" означають послуги, зазначені в пунктах (а) та (b) першого параграфа статті 58;
2. "електронні послуги" та "послуги, які надають в електронній формі" означають послуги, зазначені в пункті (с) першого параграфа статті 58;
3. "держава-член споживання" означає державу-член, яку вважають місцем надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг відповідно до статті 58;
4. "Декларація з ПДВ" означає звіт, який містить інформацію, необхідну для встановлення суми ПДВ, що підлягає сплаті у кожній державі-члені.
Секція 2
Спеціальна схема для телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, які надають оподатковувані особи, що не мають осідку в Співтоваристві
Для цілей цієї секції та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:
1. "оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві" означає оподатковувану особу, що не веде господарську діяльність на території Співтовариства і що не має там фіксованого осідку, і від якої не вимагають іншої ідентифікації для цілей ПДВ;
2. "Держава-член ідентифікації" означає державу-член, яку оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, обирає для того, щоб оголосити їй про початок своєї діяльності як оподатковуваної особи на території Співтовариства відповідно до положень цієї секції;
Держави-члени повинні дозволяти будь-якій оподатковуваній особі, що не має осідку в Співтоваристві, яка надає телекомунікаційні послуги, послуги мовлення або електронні послуги неоподатковуваній особі, що має осідок у державі-члені або постійно проживає чи зазвичай перебуває в державі-члені, застосовувати цю спеціальну схему. Цю схему застосовують до всіх таких послуг, наданих у Співтоваристві.
Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна повідомляти державу-члена ідентифікації про початок або припинення своєї діяльності як оподатковуваної особи, або про зміни цієї діяльності, внаслідок яких вона більше не відповідає умовам, необхідним для застосування цієї спеціальної схеми. Вона повинна повідомляти таку інформацію в електронній формі.
1. Інформація, яку оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна надавати державі-члену ідентифікації, коли вона починає провадити оподатковувану діяльність, повинна включати таку інформацію:
(c) електронні адреси, включаючи веб-сайти;
(d) національний податковий номер, якщо є;
(e) заявку про те, що особа не ідентифікована для цілей ПДВ у Співтоваристві.
2. Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна повідомляти державу-члена ідентифікації про будь-які зміни в наданій інформації.
Держава-член ідентифікації повинна присвоїти оподатковуваній особі, що не має осідку в Співтоваристві, індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ та повідомити його про цей номер електронними засобами. На підставі інформації, яку використовують для цієї ідентифікації, держави-члени споживання можуть використовувати власні ідентифікаційні системи.
Держава-член ідентифікації повинна вилучати оподатковувану особу, що не має осідку в Співтоваристві, з ідентифікаційного реєстру в таких випадках:
(a) якщо вона повідомляє цій державі-члену про те, що вона більше не надає телекомунікаційні послуги, послуги мовлення або електронні послуги;
(b) якщо можна з інших підстав припустити, що ведення нею оподатковуваних видів діяльності закінчено;
(c) якщо вона більше не відповідає умовам, необхідним для використання цієї спеціальної схеми;
(d) якщо вона систематично не дотримується правил, що стосуються цієї спеціальної схеми.
Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна подавати державі-члену ідентифікації декларацію з ПДВ за кожний календарний квартал електронними засобами, незалежно від того, чи надавалися телекомунікаційні послуги, послуги мовлення чи електронні послуги. Декларацію з ПДВ подають протягом 20 днів після закінчення податкового періоду, охоплюваного декларацією.
Декларація з ПДВ повинна відображати ідентифікаційний номер та для кожної держави-члена споживання, в якій ПДВ підлягає сплаті - загальну вартість, без урахування ПДВ, надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення чи електронних послуг, здійсненого протягом податкового періоду, та загальну суму відповідного ПДВ залежно від ставки. У декларації також повинні бути вказані застосовні ставки ПДВ та загальна сума ПДВ, що підлягає сплаті.
1. Декларацію з ПДВ складають в євро.
Держави-члени, що не прийняли євро, можуть вимагати складання декларації з ПДВ у їхніх національних валютах. Якщо надання послуг було здійснено в інших валютах, для заповнення декларації з ПДВ оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна використовувати курс обміну, застосовний в останній день податкового періоду.
2. Конвертацію здійснюють шляхом застосування курсу обміну, опублікованого Європейським Центральним Банком на цей день або, якщо курс не опубліковано в цей день - курсу обміну, опублікованого наступного дня.
Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна сплачувати ПДВ з покликанням на відповідну декларацію ПДВ, під час подання декларації ПДВ, але не пізніше ніж після закінчення терміну подання декларації.
Платіж здійснюють на банківський рахунок у євро, визначений державою-членом ідентифікації. Держави-члени, що не прийняли євро, можуть вимагати здійснення платежу на банківський рахунок, відкритий у їхній власній валюті.
Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, що використовує цю спеціальну схему, не може відносити на зменшення податкового зобов'язання ПДВ відповідно до статті 168 цієї Директиви. Не зважаючи на статтю 1(1) Директиви 86/560/ЄЕС, зазначена оподатковувана особа повинна отримувати відшкодування відповідно до цієї Директиви. Статті 2(2) і (3) та статтю 4(2) Директиви 86/560/ЄЕС не застосовують до відшкодувань, пов'язаних із телекомунікаційними, послугами мовлення або електронними послугами, охопленими цією спеціальною схемою.
1. Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна вести облік операцій, що підпадають під цю спеціальну схему. Ці записи повинні бути достатньо детальними, щоб податкові органи держави-члена споживання могли перевіряти правильність декларації з ПДВ.
2. Доступ до записів, зазначених в параграфі 1, повинен надаватися в електронній формі державі-члену ідентифікації та державі-члену споживання на їх запит.
Ці записи повинні зберігатися протягом десяти років, починаючи з кінця року, протягом якого було здійснено операцію.
Секція 3
Спеціальна схема для телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, які надають оподатковувані особи, що мають осідок у межах Співтовариства, але не в державі-члені споживання
Для цілей цієї секції та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:
1. "оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання" означає оподатковувану особу, що веде господарську діяльність на території Співтовариства або має там фіксований осідок, але не веде господарську діяльність та не має фіксованого осідку на території держави-члена споживання;
2. "Держава-член ідентифікації" означає державу-член, на території якої оподатковувана особа веде свою господарську діяльність або, якщо вона не веде господарську діяльність у Співтоваристві, в якій вона має фіксований осідок.
Якщо оподатковувана особа не веде господарську діяльність у Співтоваристві, але має там більше одного фіксованого осідку, державою-членом ідентифікації повинна бути держава-член із фіксованим осідком, яку оподатковувана особа вказує як місце використання цієї спеціальної схеми. Оподатковувана особа зв'язана цим рішенням протягом відповідного календарного року та двох наступних календарних років.
Держави-члени повинні дозволяти будь-якій оподатковуваній особі, що не має осідку в державі-члені споживання, яка надає телекомунікаційні послуги, послуги мовлення або електронні послуги неоподатковуваній особі, що має осідок, постійно проживає чи зазвичай перебуває в цій державі-члені, використовувати цю спеціальну схему. Цю спеціальну схему застосовують до всіх цих послуг, надаваних у Співтоваристві.
Оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання, повинна повідомляти державу-члена ідентифікації про початок або про припинення своїх оподатковуваних видів діяльності, що підпадають під цю спеціальну схему, або про зміни цих видів діяльності, внаслідок чого вона більше не відповідає умовам, необхідним для використання цієї спеціальної схеми. Вона повинна повідомляти таку інформацію в електронній формі.
Оподатковувана особа, що використовує цю спеціальну схему для оподатковуваних операцій, здійснюваних за цією схемою, повинна бути ідентифікована для цілей ПДВ тільки в державі-члені ідентифікації. Для цієї цілі держава-член використовує індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ, який вже було присвоєно оподатковуваній особі у зв'язку з її обов'язками згідно з внутрішньою системою.
На підставі інформації, яку використовують для цієї ідентифікації, держави-члени споживання можуть використовувати власні ідентифікаційні системи.
Держава-член ідентифікації повинна виключати оподатковувану особу, що не має осідку в державі-члені споживання, з цієї спеціальної схеми в будь-якому з таких випадків:
(a) якщо вона повідомляє, що вона більше не надає телекомунікаційні послуги, послуги мовлення або електронні послуги;
(b) якщо можна іншим чином припустити, що її оподатковувані види діяльності, що підпадають під цю спеціальну схему, припинено;
(c) якщо вона більше не відповідає умовам, необхідним для використання цієї спеціальної схеми;
(d) якщо вона систематично не дотримується правил, що стосуються цієї спеціальної схеми.
Оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання, повинна подавати державі-члену ідентифікації декларацію з ПДВ за кожний календарний квартал електронними засобами, незалежно від того, чи надавалися телекомунікаційні послуги, послуги мовлення або електронні послуги. Декларацію з ПДВ подають протягом 20 днів після закінчення податкового періоду, охоплюваного декларацією.
У декларації з ПДВ відображають ідентифікаційний номер, зазначений у статті 369d, та, для кожної держави-члена споживання, в якій ПДВ підлягає сплаті - загальну вартість, без урахування ПДВ, надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, здійснених протягом податкового періоду, а також загальну суму відповідного ПДВ залежно від ставки. У декларації також повинні бути вказані застосовні ставки ПДВ та загальна сума ПДВ, що підлягає сплаті.
Якщо оподатковувана особа має один або більше фіксованих осідків, інших ніж ті, що є в державі-члені ідентифікації, з якої надаються послуги, у податковій декларації додатково до інформації, зазначеної у першому параграфі, повинна бути включена загальна вартість наданих телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, охоплених цією спеціальною схемою, для кожної держави-члена, в якій вона має осідок, разом з ідентифікаційним номером платника ПДВ або податковим ідентифікаційним номером цього осідку, в розрізі держави-члена споживання.
1. Декларацію з ПДВ складають в євро.
Держави-члени, що не прийняли євро, можуть вимагати складання декларації з ПДВ у їхніх національних валютах. Якщо постачання здійснено в інших валютах, для цілей заповнення декларації з ПДВ оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання, повинна використовувати курс обміну, застосовний в останній день податкового періоду.
2. Конвертацію здійснюють шляхом застосування курсу обміну, опублікованого Європейським Центральним Банком на цей день або, якщо курс не опубліковано в цей день - курсу обміну, опублікованого наступного дня.
Оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання, повинна сплатити ПДВ, із покликанням на відповідну декларацію з ПДВ, під час подання декларації з ПДВ, але не пізніше ніж після закінчення терміну подання декларації.
Платіж здійснюють на банківський рахунок у євро, визначений державою-членом ідентифікації. Держави-члени, що не прийняли євро, можуть вимагати здійснення платежу на банківський рахунок, відкритий у їхній власній валюті.
Оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання, яка використовує цю спеціальну схему, не може відносити на зменшення податкового зобов'язання ПДВ відповідно до статті 168 цієї Директиви стосовно своїх оподатковуваних видів діяльності, охоплених цією схемою. Незважаючи на статтю 2(1) та статтю 3 Директиви 2008/9/ЄС, зазначена оподатковувана особа повинна отримувати відшкодування відповідно до цієї Директиви.
Якщо оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання, використовує цю спеціальну схему, а також веде в державі-члені споживання види діяльності, не охоплені цією схемою, у зв'язку з якою вона зобов'язана бути зареєстрована для цілей ПДВ, вона повинна відносити на зменшення податкового зобов'язання ПДВ стосовно її оподатковуваних видів діяльності, охоплених цією схемою, у декларації з ПДВ, яка повинна подаватися відповідно до статті 250.
1. Оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання, повинна вести облік операцій, охоплених цією спеціальною схемою. Ці записи повинні бути достатньо детальними, щоб податкові органи держави-члена споживання могли перевіряти правильність декларації з ПДВ.
2. Доступ до записів, зазначених в параграфі 1, повинен надаватися в електронній формі державі-члену споживання та державі-члену ідентифікації на їх запит.
Ці записи повинні зберігатися протягом 10 років з 31 грудня року, протягом якого було здійснено операцію.
ГЛАВА 1
Відступи, які застосовують до ухвалення остаточних заходів
Секція 1
Відступи для держав, що були членами Співтовариства станом на 1 січня 1978 року
Держави-члени, що станом на 1 січня 1978 року оподатковували операції, перелічені в частині А додатка X, можуть продовжувати оподатковувати ці операції.
Держави-члени, що станом на 1 січня 1978 року звільняли від оподаткування операції, перелічені в частині В додатка X, можуть продовжувати звільняти від оподаткування ці операції згідно з умовами, застосовними у відповідній державі-члені на цю дату.
Держави-члени, що станом на 1 січня 1978 року застосовували положення, які є відступами від принципу негайного віднесення на зменшення податкового зобов'язання, встановленого у першому параграфі статті 179, можуть продовжувати застосовувати ці положення.
Держави-члени, що станом на 1 січня 1978 року застосовували положення, які є відступами від статті 28 або від пункту (с) першого параграфа статті 79, можуть продовжувати застосовувати ці положення.
Як відступ від статей 169 та 309, держави-члени, що станом на 1 січня 1978 року звільняли від оподаткування без права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі, послуги туристичних агентів, зазначені в статті 309, можуть продовжувати звільняти від оподаткування ці послуги. Цей відступ застосовують і до туристичних агентств, що діють від імені та за дорученням подорожнього.
Секція 2
Відступи для держав, що приєдналися чи вступили до Співтовариства після 1 січня 1978 року
Греція може продовжувати звільняти від оподаткування операції, перелічені в пунктах (2), (8), (9), (11) та (12) частини В додатка Х, відповідно до умов, застосовних в цій державі-члені станом на 1 січня 1987 року.
Іспанія може продовжувати звільняти від оподаткування надання послуг, здійснене авторами, переліченими в пункті (2) частини В додатка Х та операції, перелічені в пунктах (11) та (12) частини В додатка Х відповідно до умов, застосовних в цій державі-члені станом на 1 січня 1993 року.
Португалія може продовжувати звільняти від оподаткування операції, перелічені в пунктах (2), (4), (7), (9), (10) та (13) частини В додатка Х відповідно до умов, застосовних в цій державі-члені станом на 1 січня 1989 року.
1. Австрія може продовжувати оподатковувати операції, перелічені в пункті (2) частини А додатка Х.
2. Доти, доки такі самі звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій з держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 31 грудня 1994 року, Австрія може, згідно з умовами, застосовними в цій державі-члені на дату її приєднання, продовжувати звільняти від оподаткування такі операції:
(a) операції, перелічені в пунктах (5) та (9) частини В додатка Х;
(b) з правом на віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі - всі складові операцій міжнародних пасажирських перевезень повітряним, морським або внутрішнім водним транспортом, за винятком пасажирських перевезень на озері Костанц.
1. Фінляндія може продовжувати оподатковувати операції, перелічені в пункті (2) частини А додатка X, доти, доки такі самі операції оподатковують в будь-якій з держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 31 грудня 1994 року.
2. Фінляндія може згідно з умовами, застосовними в цій державі-члені на дату її приєднання, продовжувати звільняти від оподаткування надання послуг авторами, митцями та виконавцями, що перераховані в пункті (2) частини В додатка Х та операції, перелічені в пунктах (5), (9) та (10) частини В додатка Х доти, доки такі самі звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 31 грудня 1994 року.
Швеція може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її приєднання, продовжувати звільняти від оподаткування надання послуг авторами, митцями та виконавцями, що перелічені в пункті (2) частини В додатка Х, а також операції, перелічені у пунктах (1), (9) та (10) частини В додатка Х, доти, доки такі самі звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 31 грудня 1994 року.
Чеська Республіка може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.
Естонія може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, зазначені в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.
Кіпр може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування такі операції:
(a) постачання землі під забудову, зазначене в пункті (9) частини В додатка Х, до 31 грудня 2007 року;
(b) міжнародні пасажирські перевезення, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.
Доти, доки такі самі звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року, Латвія може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування такі операції:
(a) надання послуг авторами, митцями та виконавцями, як зазначено в пункті (2) частини В додатка Х;
(b) міжнародні пасажирські перевезення, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х.
Литва може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.
Угорщина може, згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.
Доти, доки ті самі звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року, Мальта може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування такі операції:
(а) постачання води органом, що регулюється публічним правом, як зазначено в пункті (8) частини В додатка Х, без права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі;
(b) постачання будівель та землі під забудову, зазначене у пункті (9) частини B додатка Х, без права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі;
(с) внутрішні пасажирські перевезення, міжнародні пасажирські перевезення та внутрішні морські пасажирські перевезення між островами, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х, з правом на віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі.
Польща може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.
Словенія може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.
Словаччина може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 30 квітня 2004 року.
Болгарія може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 31 грудня 2006 року.
Румунія може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування міжнародні пасажирські перевезення, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Співтовариства станом на 31 грудня 2006 року.
Хорватія може згідно з умовами, застосовними у цій державі-члені на дату її вступу, продовжувати звільняти від оподаткування такі операції:
(a) постачання землі під забудову, з будівлями або без, зазначене в пункті (j) статті 135(1) та в пункті (9) частини В додатка Х, до 31 грудня 2014 року без можливості продовження;
(b) міжнародні пасажирські перевезення, як зазначено в пункті (10) частини В додатка Х, доти, доки таке саме звільнення від оподаткування застосовують в будь-якій із держав-членів, що були членами Союзу до вступу Хорватії.
Секція 3
Спільні положення для секцій 1 та 2
Держави-члени, що звільняють від оподаткування операції, зазначені в статтях 371, 375, 376 або 377, статті 378(2), статті 379(2) або статтях 380-390с, можуть надавати оподатковуваним особам право обирати спосіб оподаткування цих операцій.
Держави-члени можуть передбачити стосовно постачання будівель та землі під забудову, придбаних для цілей перепродажу оподатковуваною особою, для якої ПДВ під час придбання не підлягав віднесенню на зменшення податкового зобов'язання, щоб база оподаткування становила різницю між ціною продажу та ціною купівлі.
1. Для полегшення переходу до остаточних заходів, зазначених у статті 402, Рада, на підставі звіту Комісії, повинна переглянути ситуацію з урахуванням відступів, передбачених в секціях 1 та 2, і, діючи відповідно до статті 93 Договору, повинна вирішити, чи потрібно скасовувати будь-які або всі ці відступи.
2. Після впровадження остаточних заходів пасажирські перевезення повинні оподатковуватися в державі-члені відправлення стосовно тієї частини подорожі, що відбувається в межах Співтовариства, відповідно до детальних правил, які Рада повинна встановити, діючи згідно зі статтею 93 Договору.
ГЛАВА 2
Відступи, що підлягають уповноваженню
Секція 1
Заходи зі спрощення та заходи із запобігання ухиленню від оподаткування або уникненню оподаткування
Держави-члени, що станом на 1 січня 1977 року застосовували спеціальні заходи для спрощення процедури утримання ПДВ або запобігання деяким формам ухилення від оподаткування або уникнення оподаткування, можуть зберігати їх за умови, що вони відповідним чином повідомили Комісію до 1 січня 1978 року і що ці заходи зі спрощення відповідають критерію, встановленому в другому підпараграфі статті 395(1).
1. Діючи одностайно за пропозицією Комісії, Рада може уповноважувати будь-яку державу-члена впроваджувати спеціальні заходи для відступу від положень цієї Директиви задля спрощення процедури утримання ПДВ або запобігання деяким формам ухилення від оподаткування або уникнення оподаткування.
Заходи, спрямовані на спрощення процедури утримання ПДВ, не можуть впливати, хіба що незначною мірою, на загальну суму податкових надходжень держави-члена, утриманих на стадії кінцевого споживання.
2. Держава-член, що бажає впровадити захід, зазначений в параграфі 1, повинна надіслати заявку до Комісії та надати їй всю необхідну інформацію. Якщо Комісія вважає, що вона не має всієї необхідної інформації, вона зв'язується з відповідною державою-членом протягом двох місяців з моменту отримання заявки та вказує, яка додаткова інформація їй потрібна.
Після отримання Комісією всієї інформації, яку вона вважає необхідною для розгляду запиту, вона повинна протягом одного місяця відповідним чином повідомити державу-член, що здійснює запит, та передати запит мовою оригіналу іншим державам-членам.
3. Протягом трьох місяців після відправлення повідомлення, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 2, Комісія повинна подати Раді або відповідну пропозицію, або, якщо вона заперечує проти запитуваного відступу - повідомлення, в якому викладено її заперечення.
4. Процедура, встановлена в параграфах 2 та 3, повинна в будь-якому випадку бути завершена протягом восьми місяців з дати одержання заявки Комісією.
5. У випадках невідкладної терміновості, викладених в статті 199b(1), процедура, встановлена в параграфах 2 та 3, повинна бути завершена протягом шести місяців з моменту отримання Комісією заявки.
1. Діючи одностайно за пропозицією Комісії, Рада може уповноважувати будь-яку державу-члена укладати з третьою країною або з міжнародним органом угоду, що може містити відступи від цієї Директиви.
2. Держава-член, що бажає укласти угоду, зазначену в параграфі 1, повинна надіслати заявку до Комісії та надати їй всю необхідну інформацію. Якщо Комісія вважає, що вона не має всієї необхідної інформації, вона зв'язується з відповідною державою-членом протягом двох місяців з моменту отримання заявки та вказує, яка додаткова інформація їй потрібна.
Після отримання Комісією всієї інформації, яку вона вважає необхідною для розгляду запиту, вона повинна протягом одного місяця відповідним чином повідомити державу-член, що здійснює запит, та передати запит мовою оригіналу іншим державам-членам.
3. Протягом трьох місяців після відправлення повідомлення, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 2, Комісія повинна подати Раді або відповідну пропозицію, або, якщо вона заперечує проти запитуваного відступу - повідомлення, в якому викладено її заперечення.
4. Процедура, встановлена в параграфах 2 та 3, повинна в будь-якому випадку бути завершена протягом восьми місяців з дати одержання заявки Комісією.
ГЛАВА 1
Імплементаційні інструменти
Діючи одностайно за пропозицією Комісії, Рада повинна ухвалювати необхідні інструменти для імплементації цієї Директиви.
1. Створюють консультативний комітет із податку на додану вартість, що називається "Комітет із ПДВ".
2. Комітет із ПДВ складається з представників держав-членів та Комісії.
Комітет очолює представник Комісії.
Секретарські послуги Комітетові надає Комісія.
3. Комітет із ПДВ ухвалює свій внутрішній регламент.
4. Окрім питань, що є предметом консультації відповідно до цієї Директиви, Комітет із ПДВ повинен вивчати питання, порушені головою, або порушені за власною ініціативою, або на запит представника держави-члена, щодо застосування положень Співтовариства про ПДВ.
Без обмеження інших окремих положень, еквіваленти у національній валюті сум, виражених в євро, передбачених у цій Директиві, визначають на підставі курсу конвертації євро, застосовного станом на 1 січня 1999 року. Держави-члени, які вступили до Європейського Союзу після цієї дати та не прийняли євро як єдину валюту, повинні використовувати курс конвертації євро, застосовний на дату їх вступу.
Під час конвертації в національні валюти сум, зазначених у статті 399, держави-члени можуть коригувати суми, отримані внаслідок такої конвертації, у бік збільшення або зменшення не більш ніж на 10%.
ГЛАВА 4
Інші податки, збори та обов'язкові платежі
Без обмеження інших положень законодавства Співтовариства, ця Директива не перешкоджає будь-якій державі-члену зберігати або впроваджувати податки на договори страхування, податки на парі та азартні ігри, акцизні збори, гербові збори або, загалом, будь-які податки, збори та обов'язкові платежі, які не можна охарактеризувати як податки з обігу, за умови, що утримання цих податків, зборів та обов'язкових платежів не призводить до виникнення формальностей під час перетину кордонів у торгівлі між державами-членами.
РОЗДІЛ XV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
ГЛАВА 1
Перехідні положення з оподаткування торгівлі між державами-членами
1. Заходи з оподаткування торгівлі між державами-членами, передбачені цією Директивою, є перехідними і повинні бути замінені на остаточні заходи, що, в принципі, ґрунтуються на оподаткуванні постачання товарів або надання послуг в державі-члені походження.
2. Дійшовши висновку, після вивчення звіту, зазначеного в статті 404, про те, що умови переходу до остаточних заходів було виконано, Рада повинна, діючи відповідно до статті 93 Договору, ухвалити положення, необхідні для набуття чинності остаточними заходами та їх дії.
Діючи відповідно до статті 93 Договору, Рада повинна ухвалити відповідні директиви для цілей доповнення спільної системи ПДВ, зокрема для поступового обмеження або скасування відступів від цієї системи.
Кожні чотири роки після ухвалення цієї Директиви Комісія на основі інформації, отриманої від держав-членів, повинна подавати Європейському Парламенту і Раді звіт про функціонування спільної системи ПДВ в державах-членах, зокрема про функціонування перехідних положень з оподаткування торгівлі між державами-членами. Цей звіт, за необхідності, супроводжують пропозиціями щодо остаточних заходів.
ГЛАВА 2
Перехідні заходи, які застосовують в контексті приєднання чи вступу до Європейського Союзу
Для цілей цієї глави застосовують такі терміни та означення:
(1) "Співтовариство" означає територію Співтовариства, визначену в пункті (1) статті 5, до приєднання чи вступу нових держав-членів;
(2) "нові держави-члени" означає територію держав-членів, які вступили до Європейського Союзу після 1 січня 1995 року, як визначено для кожної з цих держав-членів у пункті (2) статті 5;
(3) "розширене Співтовариство" означає територію Співтовариства, визначену в пункті (1) статті 5, після приєднання чи вступу нових держав-членів.
Положення, чинні на момент, коли товари поміщено під режим тимчасового ввезення з повним звільненням від ввізного мита або під один із режимів чи одну із ситуацій, зазначених у статті 156, або під подібні режими чи ситуації в одній із нових держав-членів, продовжують застосовувати доти, доки не завершиться перебування товарів під цими режимами чи ситуаціями після дати приєднання чи вступу, в разі виконання таких умов:
(а) товари прибули до Співтовариства або однієї з нових держав-членів до дати приєднання чи вступу;
(b) після прибуття до Співтовариства або однієї з нових держав-членів товари поміщено під ці режими чи ситуації;
(с) перебування товарів під цими режимами чи ситуаціями не завершилося до дати приєднання чи вступу.
Положення, чинні на момент, коли товари поміщено під режими митного транзиту, продовжують застосовувати доти, доки не завершиться перебування товарів під цими режимами після дати приєднання чи вступу, в разі виконання таких умов:
(а) товари поміщено під режим митного транзиту до дати приєднання чи вступу;
(b) перебування товарів під цими режимами не завершилося до дати приєднання чи вступу.
1. Якщо доведено те, що товари перебували у вільному обігу в одній з нових держав-членів або у Співтоваристві, ввозом товарів вважають:
(а) виведення, включаючи неправомірне виведення товарів з-під режиму тимчасового ввезення, під який їх поміщено до дати приєднання чи вступу відповідно до умов, передбачених у статті 406;
(b) виведення, включаючи неправомірне виведення товарів з-під одного з режимів чи однієї з ситуацій, зазначених в статті 156, або з-під подібних режимів чи ситуацій, під які їх поміщено до дати приєднання чи вступу відповідно до умов, передбачених у статті 406;
(с) припинення дії одного з режимів, зазначених у статті 407, що його розпочато до дати приєднання чи вступу на території однієї з нових держав-членів, для цілей постачання товарів за винагороду, здійсненого до цієї дати на території цієї держави-члена оподатковуваною особою, що діє як така;
(d) будь-яке порушення або правопорушення, скоєне під час дії режиму митного транзиту, що його розпочато відповідно до умов, зазначених у пункті (с).
2. Крім випадку, зазначеного в параграфі 1, використання після дати приєднання чи вступу в межах території держави-члена оподатковуваною особою або неоподатковуваною особою товарів, постачених їй до дати приєднання чи вступу в межах території Співтовариства або однієї з нових держав-членів, вважають ввозом товарів у разі виконання таких умов:
(a) постачання цих товарів було звільнено від оподаткування чи могло бути звільнено від оподаткування або згідно з пунктами (a) та (b) статті 146(1), або згідно з подібним положенням в нових державах-членах;
(b) товари не було ввезено до однієї з нових держав-членів або до Співтовариства до дати приєднання чи вступу.
У випадках, зазначених у статті 408(1), місцем ввозу в розумінні статті 61 повинна бути держава-член, на території якої завершується перебування товарів під цими режимами чи ситуаціями, під які їх було поміщено до дати приєднання чи вступу.
1. Як відступ від статті 71, ввіз товарів у розумінні статті 408 повинен припинятися без настання факту виникнення податкового зобов'язання в разі виконання однієї з таких умов:
(a) ввезені товари відправляють або перевозять за межі розширеного Співтовариства;
(b) ввезені товари в розумінні статті 408(1)(а) є іншими ніж транспортні засоби, і їх повторно відправляють або перевозять до держави-члена, з якої їх було вивезено, особі, що їх вивезла;
(c) ввезені товари в розумінні статті 408(1)(а) є транспортними засобами, які було придбано або ввезено до дати приєднання чи вступу відповідно до загальних умов оподаткування, чинних на внутрішньому ринку однієї з нових держав-членів або однієї з держав-членів Співтовариства, або які, з причин їх вивозу, не підлягали ніякому звільненню від ПДВ або відшкодуванню ПДВ.
2. Умову, зазначену в параграфі 1(с), вважають виконаною в таких випадках:
(a) коли перше введення в експлуатацію транспортного засобу мало місце більш ніж за вісім років до приєднання чи вступу до Європейського Союзу.
(b) коли сума податку, що підлягає сплаті у зв'язку зі ввозом, є незначною.
ГЛАВА 3
Транспозиція та набуття чинності
1. Директиву 67/227/ЄЕС та Директиву 77/388/ЄЕС скасовують без обмеження обов'язків держав-членів щодо граничних строків транспозиції до національного законодавства, перелічених у частині B додатка XI, та імплементації цих директив.
2. Покликання на скасовані директиви тлумачать як покликання на цю Директиву і читають відповідно до кореляційної таблиці, наведеної в додатку XII.
1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог статті 2(3), статті 44, статті 59(1), статті 399 та пункту (18) додатка III, з 1 січня 2008 року. Вони повинні негайно надіслати Комісії текст таких положень і таблицю кореляції між такими положеннями та цією Директивою.
Коли держави-члени ухвалюють такі положення, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційного оприлюднення. Держави-члени визначають, яким чином робитиметься таке покликання.
2. Держави-члени повинні передавати Комісії текст основних положень національного законодавства, ухвалених у сфері, охопленій цією Директивою.
Ця Директива набуває чинності 1 січня 2007 року.
Цю Директиву адресовано державам-членам.
СПИСОК ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ЗГАДАНИХ У ТРЕТЬОМУ ПІДПАРАГРАФІ СТАТТІ 13(1)
(1) Телекомунікаційні послуги;
(2) водо-, газо-, електро- та теплопостачання;
(4) послуги портів та аеропортів;
(6) постачання нових товарів, вироблених для продажу;
(7) операції з сільськогосподарськими продуктами, що їх здійснюють агентства з втручання у сфері сільського господарства відповідно до Регламентів про спільну організацію ринку щодо цих продуктів;
(8) організація торгових ярмарків та виставок;
(10) види діяльності комерційних рекламних організацій;
(11) види діяльності туристичних агентів;
(12) діяльність магазинів для персоналу, кооперативів, промислових їдалень та подібних установ;
(13) види діяльності органів радіомовлення та телевізійного мовлення, якщо вони не звільнені від оподаткування відповідно до статті 132(1)(q).
ОРІЄНТОВНИЙ СПИСОК ПОСЛУГ, ЯКІ НАДАЮТЬ В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ, ЗГАДАНИХ У ПУНКТІ (С) ПЕРШОГО ПАРАГРАФА СТАТТІ 58
(1) Постачання сайтів, веб-хостинг, віддалена підтримка програм та обладнання;
(2) постачання та оновлення програмного забезпечення;
(3) постачання зображень, тексту та інформації, а також надання доступу до баз даних;
(4) постачання музики, фільмів та ігор, включаючи азартні ігри, а також трансляцій або подій політичного, культурного, художнього, спортивного, наукового або розважального характеру;
(5) постачання дистанційного навчання.
СПИСКИ ПОСТАЧАНЬ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ, ДО ЯКИХ МОЖНА ЗАСТОСОВУВАТИ ЗНИЖЕНІ СТАВКИ, ЩО ЗГАДАНІ У СТАТТІ 98
(1) Харчові продукти (включаючи напої, але за винятком алкогольних напоїв), призначені для споживання людиною та тваринами; живі тварини, насіння, рослини та інгредієнти, зазвичай призначені для використання в приготуванні харчових продуктів; продукти, що їх зазвичай використовують як добавки до харчових продуктів або замінники харчових продуктів;
(3) фармацевтичні продукти, які зазвичай використовують для охорони здоров'я, профілактики захворювань та для медичних і ветеринарних цілей, включаючи продукти, які використовують для контрацепції та жіночої гігієни;
(4) медичне обладнання, допоміжні засоби та інші прилади, які зазвичай призначені для полегшення або лікування інвалідності, для цілей виключно особистого використання інвалідами, включаючи ремонт таких товарів, а також постачання дитячих автомобільних сидінь;
(5) перевезення пасажирів та їхнього багажу;
(6) постачання, у тому числі позичання бібліотеками, книжок на всіх фізичних носіях (включаючи брошури, листівки та подібні друковані матеріали, дитячі книги з ілюстраціями, альбоми для малювання або розфарбовування, музичні ноти в друкованій або рукописній формі, мапи та гідрографічні чи подібні схеми), газет та періодичних видань, інших ніж матеріали, які повністю або переважно присвячені рекламі;
(7) доступ на видовищні заходи, в театри, цирки, ярмарки, розважальні парки, на концерти, в музеї, зоопарки, кінотеатри, на виставки та подібні культурні заходи і об'єкти;
(8) прийом послуг радіомовлення та телевізійного мовлення;
(9) надання послуг письменниками, композиторами та митцями виконавської діяльності, або належних їм роялті;
(10) постачання, будівництво, реконструкція та перебудова житлових будинків у рамках соціальної політики;
(10a) реконструкція та ремонт приватних житлових приміщень, за винятком матеріалів, що становлять значну частину вартості надаваної послуги;
(10b) миття вікон та прибирання в приватних домогосподарствах;
(11) постачання товарів та надання послуг, зазвичай призначених для використання у сільськогосподарському виробництві, але за винятком засобів виробництва, на кшталт машин або будівель;
(12) розміщення в готелях та подібних закладах, включаючи надання послуг розміщення в будинках відпочинку та надання в оренду місць в кемпінгах або місць для житлових причепів;
(12a) ресторанні та кейтерингові послуги з можливістю виключення постачання (алкогольних та/або безалкогольних) напоїв;
(13) доступ на спортивні заходи;
(14) використання спортивних об'єктів;
(15) постачання товарів та надання послуг організаціями, визнаними державами-членами такими, що присвячують свою діяльність соціальному добробуту та залучені до роботи в сфері соціального забезпечення, якщо ці операції не звільнено від оподаткування відповідно до статей 132, 135 та 136;
(16) надання послуг похоронними бюро та крематоріями, та постачання товарів, пов'язаних із ними;
(17) надання медичної та стоматологічної допомоги, а також термотерапія, якщо ці послуги не звільнено від оподаткування відповідно до пунктів (b)-(e) статті 132(1);
(18) надання послуг, пов'язаних із прибиранням вулиць, вивезенням сміття та обробленням відходів, інше ніж надання таких послуг суб'єктами, зазначеними в статті 13.
(19) дрібний ремонт велосипедів, взуття та виробів зі шкіри, одягу та домашньої білизни (включаючи лагодження та перероблення);
(20) послуги догляду вдома, на кшталт допомоги у веденні домашнього господарства та догляду за дітьми, особами похилого віку, хворими чи інвалідами вдома;
КАТЕГОРІЇ ТОВАРІВ, ОХОПЛЕНІ ІНШИМИ РЕЖИМАМИ СКЛАДУВАННЯ, НІЖ РЕЖИМ МИТНОГО СКЛАДУ, ПЕРЕДБАЧЕНІ СТАТТЕЮ 160(2)
Код комбінованої номенклатури (CN) | Опис товарів | |
(1) | 0701 | Картопля |
(2) | 0711 20 | Маслини або оливки |
(3) | 0801 | Кокосові горіхи, бразильські горіхи та горіхи кеш'ю |
(4) | 0802 | Інші горіхи |
(5) | 0901 11 00 | Кава несмажена |
0901 12 00 | ||
(6) | 0902 | Чай |
(7) | 1001-1005 | Зернові культури |
1007-1008 | ||
(8) | 1006 | Лущений рис |
(9) | 1201-1207 | Насіння і плоди олійних рослин (у тому числі соєві боби) |
(10) | 1507-1515 | Рослинні олії та жири та їх фракції, рафіновані або нерафіновані, але без зміни їх хімічного складу |
(11) | 1701 11 | Цукор-сирець |
1701 12 | ||
(12) | 1801 | Какао-боби, цілі або розмелені, сирі або смажені |
(13) | 2709 | Мінеральні оливи (в тому числі пропан та бутан; а також включаючи сирі мінеральні оливи) |
2710 | ||
2711 12 | ||
2711 13 | ||
(14) | Глави 28 та 29 | Хімікати насипом |
(15) | 4001 | Гума, в первинних формах або в у вигляді пластин, листів чи смуг |
4002 | ||
(16) | 5101 | Вовна |
(17) | 7106 | Срібло |
(18) | 7110 11 00 | Платина (паладій, родій) |
7110 21 00 | ||
7110 31 00 | ||
(19) | 7402 | Мідь |
7403 | ||
7405 | ||
7408 | ||
(20) | 7502 | Нікель |
(21) | 7601 | Алюміній |
(22) | 7801 | Свинець |
(23) | 7901 | Цинк |
(24) | 8001 | Олово |
(25) | ex 8112 92 | Індій |
ex 8112 99 |
СПИСОК ПОСТАЧАНЬ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ, ЗГАДАНИХ У ПУНКТІ (D) СТАТТІ 199(1)
(1) Постачання відходів чорних та кольорових металів, брухту та використаних матеріалів, включаючи напівфабрикати, отримані в результаті оброблення, виробництва або плавлення чорних та кольорових металів та їх сплавів;
(2) постачання напівфабрикатів із чорних та кольорових металів та надання пов'язаних послуг з оброблення;
(3) постачання залишків та інших матеріалів, придатних для утилізації, що складаються з чорних та кольорових металів, їх сплавів, шлаку, золи, окалини та промислових залишків, що містять метали або їх сплави, а також надання послуг з відбирання, різання, подрібнення та пресування цих продуктів;
(4) постачання відходів чорних та кольорових металів, а також обрізків, брухту, відходів та використаного матеріалу, і матеріалу, придатного до утилізації, що складається з битого скла, скла, паперу, картону та цупкого картону, ганчір'я, кісток, шкіри, штучної шкіри, пергаменту, необроблених шкур, сухожиль та зв'язок, шпагату, мотузок, канатів, тросів, гуми та пластику, та надання деяких послуг з їх оброблення;
(5) постачання матеріалів, зазначених у цьому додатку, після оброблення у вигляді очищення, полірування, відбирання, різання, подрібнення, пресування або лиття у зливки;
(6) постачання брухту та відходів після оброблення сировини.
СПИСОК ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ ІЗ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА, ЗГАДАНИХ У ПУНКТІ (4) СТАТТІ 295(1)
(a) загальне сільське господарство, в тому числі виноградарство;
(b) вирощування фруктів (у тому числі оливок) та овочів, квітів та декоративних рослин, як у відкритому ґрунті, так і під склом;
(c) вирощування грибів, пряних рослин, насіння та саджанців;
(2) тваринництво разом з обробленням землі:
(a) розведення прісноводної риби;
(c) розведення мідій, устриць та інших молюсків, а також ракоподібних;
ОРІЄНТОВНИЙ СПИСОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПОСЛУГ, ЗГАДАНИХ У ПУНКТІ 5 СТАТТІ 295(1)
(1) Польові роботи, жнивування та скошування, обмолочування, віджимання, збирання, збирання врожаю, сіяння та садження;
(2) пакування та підготовка до продажу, наприклад сушіння, очищення, подрібнення, дезінфікування та силосування сільськогосподарських продуктів;
(3) зберігання сільськогосподарських продуктів;
(4) догляд за худобою, вирощування та відгодовування;
(5) надання в оренду для сільськогосподарських цілей обладнання, яке зазвичай використовують на сільськогосподарських, лісогосподарських або рибогосподарських підприємствах;
(7) знищення бур'янів та шкідників, опилювання та обприскування культур та ґрунту;
(8) експлуатація зрошувального та осушувального обладнання;
(9) обрізування гілок, вирубування дерев та інші лісогосподарські послуги.
ВИТВОРИ МИСТЕЦТВА, ПРЕДМЕТИ КОЛЕКЦІОНУВАННЯ ТА АНТИКВАРІАТ, ЗГАДАНІ В ПУНКТАХ (2), (3) ТА (4) СТАТТІ 311(1)
(1) Картини, колажі та подібні декоративні вироби мистецтва, картини та малюнки, виконані цілковито вручну художником, інші ніж плани і креслення для архітектурних, інженерних, промислових, комерційних, топографічних або подібних цілей, оздоблені вручну фабричні вироби, театральні декорації, студійні задники або аналогічні розписані полотна (код комбінованої номенклатури CN 9701);
(2) оригінальні гравюри, естампи та літографії, що є відбитками, виготовленими в обмеженій кількості в чорно-білому або в кольоровому вигляді з однієї або декількох пластин, виконані цілковито вручну художником, незалежно від застосованого процесу або матеріалу, але без включення будь-якого механічного або фотомеханічного процесу (код комбінованої номенклатури CN 9702 00 00);
(3) оригінальні скульптури та статуї з будь-якого матеріалу, за умови що вони цілковито виконані митцем; скульптурні відливки, виготовлення яких обмежують вісьмома примірниками і здійснюють під наглядом митця або його правонаступників (код комбінованої номенклатури CN 9703 00 00); у виняткових випадках, визначених державами-членами, обмеження до восьми примірників скульптурних відливків може бути збільшене для виготовлення копій статуй, зроблених до 1 січня 1989 року;
(4) гобелени (код комбінованої номенклатури CN 5805 00 00) і настінні текстильні вироби (код комбінованої номенклатури CN 6304 00 00), виготовлені вручну на основі оригінальних дизайнів, наданих митцями, за умови що кількість примірників кожного з них не перевищує восьми;
(5) окремі керамічні вироби, повністю виконані митцем і підписані ним;
(6) емалі на міді, виконані цілковито вручну, з обмеженням до восьми пронумерованих примірників, підписаних митцем або студією, за винятком ювелірних виробів та виробів майстрів золотих і срібних справ.
(7) світлини, зроблені митцем, надруковані ним або під його керівництвом, підписані і пронумеровані та кількісно обмежені до 30 примірників всіх розмірів та в будь-якій оправі.
(1) Поштові або гербові марки, поштові штемпелі, конверти першого дня, проштемпельовані канцелярські товари та подібні товари, використані або, якщо не використані, то ті, які не перебувають в обігу та не призначені для обігу (код комбінованої номенклатури CN 9704 00 00);
(2) колекції та предмети колекціонування, що становлять зоологічний, ботанічний, мінералогічний, анатомічний, історичний, археологічний, палеонтологічний, етнографічний чи нумізматичний інтерес (код комбінованої номенклатури CN 9705 00 00).
Товари, інші ніж витвори мистецтва або предмети колекціонування, віком понад 100 років (код комбінованої номенклатури CN 9706 00 00).
СПИСОК ОПЕРАЦІЙ, ОХОПЛЕНИХ ВІДСТУПАМИ, ЗАЗНАЧЕНИМИ В СТАТТЯХ 370 ТА 371 І СТАТТЯХ 375-390c
Операції, які держави-члени можуть продовжувати оподатковувати
(1) Надання послуг зубними техніками в рамках їхньої професійної діяльності, а також постачання зубних протезів стоматологами та зубними техніками;
(2) види діяльності суспільних органів радіомовлення та телевізійного мовлення, інші ніж ті, що мають комерційний характер;
(3) постачання будівлі або її частин, або землі, на якій вона розташована, інше ніж зазначене в статті 12(1), якщо таке постачання здійснюють оподатковувані особи, що мають право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі стосовно цієї будівлі;
(4) надання послуг туристичних агентів, зазначених у статті 306, а також послуг туристичних агентів, що діють від імені та за дорученням подорожнього стосовно подорожей за межі Співтовариства.
Операції, які держави-члени можуть продовжувати звільняти від оподаткування
(1) Доступ на спортивні заходи;
(2) надання послуг авторами, митцями, виконавцями, юристами та іншими представниками вільних професій, інших ніж медичні та парамедичних професії, за винятком таких випадків:
(а) відступлення патентів, знаків для товарів і послуг та інших подібних прав, а також видання ліцензій у зв'язку з такими правами;
(b) роботи, інші ніж виконання підрядних робіт, на матеріальному рухомому майні, виконання для оподатковуваної особи;
(с) послуги підготовки або координації виконання будівельних робіт на кшталт послуг архітекторів та фірм, що здійснюють нагляд на місцях за ходом будівельних робіт;
(d) послуги у сфері комерційної реклами;
(е) перевезення та зберігання товарів, а також допоміжні послуги;
(f) надання в оренду матеріального рухомого майна оподатковуваній особі;
(g) надання персоналу оподатковуваній особі;
(h) надання послуг консультантами, інженерами, проектними бюро та подібних послуг в галузі науки, економіки або техніки;
(і) дотримання зобов'язання призупинити повністю або частково ведення господарської діяльності або права, передбаченого в пунктах (a)-(h) або пункті (j);
(j) послуги експедиторів, брокерів, бізнес-агентів та інших незалежних посередників, якщо вони стосуються постачання або ввозу товарів або надання послуг, наведених у пунктах (a)-(i);
(3) надання телекомунікаційних послуг та пов'язаних товарів, яке здійснюють публічні поштові служби;
(4) надання послуг похоронними бюро та крематоріями та постачання пов'язаних з ними товарів;
(5) операції, які здійснюють сліпі або організації, що наймають сліпих, за умови що ці звільнення від оподаткування не спричинять значного спотворення конкуренції;
(6) постачання товарів та надання послуг офіційним органам, відповідальним за будівництво, оснащення та обслуговування цвинтарів, могил та пам'ятників на вшанування жертв війни;
(7) операції, які здійснюють лікарні, не охоплені пунктом (b) статті 132(1);
(8) постачання води органом, що регулюється публічним правом;
(9) постачання до першого заселення будівлі або її частини, або землі, на якій вона розташована, а також постачання землі під забудову, зазначене у статті 12;
(10) пасажирські перевезення та, якщо пасажирські перевезення звільнено від оподаткування - перевезення супровідних товарів на кшталт багажу або механічних транспортних засобів, або надання послуг, пов'язаних із пасажирськими перевезеннями;
(11) постачання, модифікація, ремонт, технічне обслуговування, фрахтування та винаймання повітряних суден, що їх використовують державні установи, включаючи обладнання, вбудованого чи використовуваного на таких суднах;
(12) постачання, модифікація, ремонт, технічне обслуговування, фрахтування та винаймання військових кораблів;
(13) надання послуг туристичних агентів, як зазначено в статті 306, та послуг туристичних агентів, що діють від імені та за дорученням подорожнього стосовно подорожей в межах Співтовариства.
Скасовані директиви з подальшими змінами і доповненнями
(1) Директива 67/227/ЄЕС (ОВ 71, 14.04.1967, с. 1301)
(2) Директива 77/388/ЄЕС (ОВ L 145, 13.06.1977, с. 1)
Директива 78/583/ЄЕС (ОВ L 194, 19.07.1978, с. 16)
Директива 80/368/ЄЕС (ОВ L 90, 03.04.1980, с. 41)
Директива 84/386/ЄЕС (ОВ L 208, 03.08.1984, с. 58)
Директива 89/465/ЄЕС (ОВ L 226, 03.08.1989, с. 21)
Директива 91/680/ЄЕС (ОВ L 376, 31.12.1991, с. 1) - (за винятком статті 2)
Директива 92/77/ЄEC (ОВ L 316, 31.10.1992, с. 1)
Директива 92/111/ЄEC (ОВ L 384, 30.12.1992, с. 47)
Директива 94/4/ЄC (ОВ L 60, 03.03.1994, с. 14) - (тільки стаття 2)
Директива 94/5/ЄC (ОВ L 60, 03.03.1994, с. 16)
Директива 94/76/ЄC (ОВ L 365, 31.12.1994, с. 53)
Директива 95/7/ЄC (ОВ L 102, 05.05.1995, с. 18)
Директива 96/42/ЄC (ОВ L 170, 09.07.1996, с. 34)
Директива 96/95/ЄC (ОВ L 338, 28.12.1996, с. 89)
Директива 98/80/ЄC (ОВ L 281, 17.10.1998, с. 31)
Директива 1999/49/ЄC (ОВ L 139, 02.06.1999, с. 27)
Директива 1999/59/ЄC (ОВ L 162, 26.06.1999, с. 63)
Директива 1999/85/ЄC (ОВ L 277, 28.10.1999, с. 34)
Директива 2000/17/ЄC (ОВ L 84, 05.04.2000, с. 24)
Директива 2000/65/ЄC (ОВ L 269, 21.10.2000, с. 44)
Директива 2001/4/ЄC (ОВ L 22, 24.01.2001, с. 17)
Директива 2001/115/ЄC (ОВ L 15, 17.01.2002, с. 24)
Директива 2002/38/ЄC (ОВ L 128, 15.05.2002, с. 41)
Директива 2002/93/ЄC (ОВ L 331, 07.12.2002, с. 27)
Директива 2003/92/ЄC (ОВ L 260, 11.10.2003, с. 8)
Директива 2004/7/ЄC (ОВ L 27, 30.01.2004, с. 44)
Директива 2004/15/ЄC (ОВ L 52, 21.02.2004, с. 61)
Директива 2004/66/ЄC (ОВ L 168, 01.05.2004, с. 35) - (тільки пункт V додатка)
Директива 2005/92/ЄC (ОВ L 345, 28.12.2005, с. 19)
Директива 2006/18/ЄC (ОВ L 51, 22.02.2006, с. 12)
Директива 2006/58/ЄC (ОВ L 174, 28.06.2006, с. 5)
Директива 2006/69/ЄC (ОВ L 221, 12.08.2006, с. 9 - (тільки стаття 1)
Директива 2006/98/ЄC (ОВ L 363, 20.12.2006, с. 129) - (тільки пункт 2 додатка)
Граничні строки транспозиції до національного законодавства
(зазначено в статті 411)
Директива | Кінцевий термін транспозиції |
Директива 67/227/ЄЕС | 1 січня 1970 року |
Директива 77/388/ЄЕС | 1 січня 1978 року |
Директива 78/583/ЄЕС | 1 січня 1979 року |
Директива 80/368/ЄЕС | 1 січня 1979 року |
Директива 84/386/ЄЕС | 1 липня 1985 року |
Директива 89/465/ЄЕС | 1 січня 1990 року |
1 січня 1991 року | |
1 січня 1992 року | |
1 січня 1993 року | |
1 січня 1994 року для Португалії | |
Директива 91/680/ЄЕС | 1 січня 1993 року |
Директива 92/77/ЄЕС | 31 грудня 1992 року |
Директива 92/111/ЄЕС | 1 січня 1993 року |
1 січня 1994 року | |
1 жовтня 1993 року для Німеччини | |
Директива 94/4/ЄС | 1 квітня 1994 року |
Директива 94/5/ЄС | 1 січня 1995 року |
Директива 94/76/ЄС | 1 січня 1995 року |
Директива 95/7/ЄС | 1 січня 1996 року |
1 січня 1997 року для Німеччини та Люксембурга | |
Директива 96/42/ЄС | 1 січня 1995 року |
Директива 96/95/ЄС | 1 січня 1997 року |
Директива 98/80/ЄС | 1 січня 2000 року |
Директива 1999/49/ЄС | 1 січня 1999 року |
Директива 1999/59/ЄС | 1 січня 2000 року |
Директива 1999/85/ЄС | - |
Директива 2000/17/ЄС | - |
Директива 2000/65/ЄС | 31 грудня 2001 року |
Директива 2001/4/ЄС | 1 січня 2001 року |
Директива 2001/115/ЄС | 1 січня 2004 року |
Директива 2002/38/ЄС | 1 липня 2003 року |
Директива 2002/93/ЄС | - |
Директива 2003/92/ЄС | 1 січня 2005 року |
Директива 2004/7/ЄС | 30 січня 2004 року |
Директива 2004/15/ЄС | - |
Директива 2004/66/ЄС | 1 травня 2004 року |
Директива 2005/92/ЄС | 1 січня 2006 року |
Директива 2006/18/ЄС | - |
Директива 2006/58/ЄС | 1 липня 2006 року |
Директива 2006/69/ЄС | 1 січня 2008 року |
Директива 2006/98/ЄС | 1 січня 2007 року |
Директива 67/227/ЄЕС | Директива 77/388/ЄЕС | Директиви про внесення змін та доповнень | Інші акти | Ця Директива |
Стаття 1, перший параграф | ||||
Стаття 1, другий та третій параграфи | - | |||
Стаття 2, перший, другий та третій параграфи | ||||
Статті 3, 4 та 6 | - | |||
Стаття 1 | - | |||
Стаття 2, пункт (1) | ||||
Стаття 2, пункт (2) | ||||
Стаття 3(1), перший абзац | Стаття 5, пункт (2) | |||
Стаття 3(1), другий абзац | Стаття 5, пункт (1) | |||
Стаття 3(1), третій абзац | Стаття 5, пункти (3) та (4) | |||
Стаття 3(2) | - | |||
Стаття 3(3), перший підпараграф, перший абзац | ||||
Стаття 3(3), перший підпараграф, другий абзац | ||||
Стаття 3(3), перший підпараграф, третій абзац | Стаття 6(2)(e), (f) та (g) | |||
Стаття 3(3), другий підпараграф, перший абзац | ||||
Стаття 3(3), другий підпараграф, другий абзац | ||||
Стаття 3(3), другий підпараграф, третій абзац | ||||
Стаття 3(4), перший підпараграф, перший та другий абзаци | ||||
Стаття 3(4), другий підпараграф, перший, другий та третій абзаци | ||||
Стаття 3(5) | ||||
Стаття 4(1) та (2) | ||||
Стаття 4(3)(a), перший підпараграф, перше речення | ||||
Стаття 4(3)(a), перший підпараграф, друге речення | Стаття 12(2), другий підпараграф | |||
Стаття 4(3)(a), другий підпараграф | Стаття 12(2), третій підпараграф | |||
Стаття 4(3)(a), третій підпараграф | Стаття 12(2), перший підпараграф | |||
Стаття 4(3)(b), перший підпараграф | ||||
Стаття 4(3)(b), другий підпараграф | ||||
Стаття 4(4), перший підпараграф | ||||
Стаття 4(4), другий та третій підпараграфи | Стаття 11, перший та другий параграфи | |||
Стаття 4(5), перший, другий та третій підпараграфи | ||||
Стаття 4(5), четвертий підпараграф | ||||
Стаття 5(1) | ||||
Стаття 5(2) | ||||
Стаття 5(3)(a), (b) та (c) | Стаття 15(2)(a), (b) та (c) | |||
Стаття 5(4)(a), (b) та (c) | Стаття 14(2)(a), (b) та (c) | |||
Стаття 5(5) | ||||
Стаття 5(6), перше та друге речення | ||||
Стаття 5(7)(a), (b) та (c) | Стаття 18(a), (b) та (c) | |||
Стаття 5(8), перше речення | Стаття 19, перший параграф | |||
Стаття 5(8), друге та третє речення | Стаття 19, другий параграф | |||
Стаття 6(1), перший підпараграф | ||||
Стаття 6(1), другий підпараграф, перший, другий та третій абзаци | Стаття 25(a), (b) та (c) | |||
Стаття 6(2), перший підпараграф, пункти (a) та (b) | ||||
Стаття 6(2), другий підпараграф | ||||
Стаття 6(3) | ||||
Стаття 6(4) | ||||
Стаття 6(5) | ||||
Стаття 7(1)(a) та (b) | ||||
Стаття 7(2) | ||||
Стаття 7(3), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 8(1)(a), перше речення | Стаття 32, перший параграф | |||
Стаття 8(1)(а), друге та третє речення | ||||
Стаття 8(1)(b) | ||||
Стаття 8(1)(c), перший підпараграф | ||||
Стаття 8(1)(с), другий підпараграф, перший абзац | Стаття 37(2), перший підпараграф | |||
Стаття 8(1)(с), другий підпараграф, другий та третій абзаци | ||||
Стаття 8(1)(c), третій підпараграф | Стаття 37(2), четвертий підпараграф | |||
Стаття 8(1)(c), четвертий підпараграф | Стаття 37(3), перший підпараграф | |||
Стаття 8(1)(c), п'ятий підпараграф | - | |||
Стаття 8(1)(c), шостий підпараграф | Стаття 37(3), другий підпараграф | |||
Стаття 8(1)(d), перший та другий підпараграфи | Стаття 38(1) та (2) | |||
Стаття 8(1)(e), перше речення | Стаття 39, перший параграф | |||
Стаття 8(1)(е), друге та третє речення | Стаття 39, другий параграф | |||
Стаття 8(2) | Стаття 32, другий параграф | |||
Стаття 9(1) | ||||
Стаття 9(2), вступне речення | - | |||
Стаття 9(2)(a) | ||||
Стаття 9(2)(b) | ||||
Стаття 9(2)(с), перший та другий абзаци | Стаття 52(a) та (b) | |||
Стаття 9(2)(c), третій та четвертий абзаци | Стаття 52(c) | |||
Стаття 9(2)(e), перший-шостий абзаци | Стаття 56(1)(a)-(f) | |||
Стаття 9(2)(e), сьомий абзац | Стаття 56(1)(l) | |||
Стаття 9(2)(e), восьмий абзац | Стаття 56(1)(g) | |||
Стаття 9(2)(e), дев'ятий абзац | Стаття 56(1)(h) | |||
Стаття 9(2)(e), десятий абзац, перше речення | Стаття 56(1)(i) | |||
Стаття 9(2)(e), десятий абзац, друге речення | ||||
Стаття 9(2)(e), десятий абзац, третє речення | Стаття 56(1)(i) | |||
Стаття 9(2)(e), одинадцятий та дванадцятий абзаци | Стаття 56(1)(j) та (k) | |||
Стаття 9(2)(f) | ||||
Стаття 9(3) | ||||
Стаття 9(3)(a) та (b) | Стаття 58, перший параграф, пункти (a) та (b) | |||
Стаття 9(4) | Стаття 59(1) та (2) | |||
Стаття 10(1)(а) та (b) | Стаття 62, пункти (1) та (2) | |||
Стаття 10(2), перший підпараграф, перше речення | ||||
Стаття 10(2), перший підпараграф, друге та третє речення | Стаття 64(1) та (2) | |||
Стаття 10(2), другий підпараграф | ||||
Стаття 10(2), третій підпараграф, перший, другий та третій абзаци | Стаття 66(a), (b) та (c) | |||
Стаття 10(3), перший підпараграф, перше речення | ||||
Стаття 10(3), перший підпараграф, друге речення | Стаття 71(1), перший підпараграф | |||
Стаття 10(3), другий підпараграф | Стаття 71(1), другий підпараграф | |||
Стаття 10(3), третій підпараграф | ||||
Стаття 11(A)(1)(a) | ||||
Стаття 11(A)(1)(b) | ||||
Стаття 11(A)(1)(c) | ||||
Стаття 11(A)(1)(d) | ||||
Стаття 11(A)(2)(a) | Стаття 78, перший параграф, пункт (а) | |||
Стаття 11(A)(2)(b), перше речення | Стаття 78, перший параграф, пункт (b) | |||
Стаття 11(A)(2)(b), друге речення | Стаття 78, другий параграф | |||
Стаття 11(A)(3)(a) та (b) | Стаття 79, перший параграф, пункти (a) та (b) | |||
Стаття 11(A)(3)(c), перше речення | Стаття 79, перший параграф, пункт (с) | |||
Стаття 11(A)(3)(c), друге речення | Стаття 79, другий параграф | |||
Стаття 11(А)(4), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 11(A)(5) | ||||
Стаття 11(A)(6), перший підпараграф, перше та друге речення | Стаття 80(1), перший підпараграф | |||
Стаття 11(A)(6), перший підпараграф, третє речення | Стаття 80(1), другий підпараграф | |||
Стаття 11(A)(6), другий підпараграф | Стаття 80(1), перший підпараграф | |||
Стаття 11(A)(6), третій підпараграф | ||||
Стаття 11(A)(6), четвертий підпараграф | ||||
Стаття 11(A)(7), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 11(B)(1) | ||||
Стаття 11(B)(3)(a) | ||||
Стаття 11(B)(3)(b), перший підпараграф | ||||
Стаття 11(B)(3)(b), другий підпараграф | ||||
Стаття 11(B)(3)(b), третій підпараграф | ||||
Стаття 11(B)(4) | ||||
Стаття 11(B)(5) | ||||
Стаття 11(B)(6), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 11(C)(1), перший та другий підпараграфи | Стаття 90(1) та (2) | |||
Стаття 11(C)(2), перший підпараграф | ||||
Стаття 11(С)(2), другий підпараграф, перше та друге речення | ||||
Стаття 11(С)(3), перший та другий абзаци | Стаття 92(a) та (b) | |||
Стаття 12(1) | Стаття 93, перший параграф | |||
Стаття 12(1)(a) | Стаття 93, другий параграф, пункт (а) | |||
Стаття 12(1)(b) | Стаття 93, другий параграф, пункт (с) | |||
Стаття 12(2), перший та другий абзаци | ||||
Стаття 12(3)(а), перший підпараграф, перше речення | ||||
Стаття 12(3)(а), перший підпараграф, друге речення | Стаття 97(1) | |||
Стаття 12(3)(a), другий підпараграф | Стаття 97(2) | |||
Стаття 12(3)(а), третій підпараграф, перше речення | ||||
Стаття 12(3)(а), третій підпараграф, друге речення | Стаття 98(2), перший підпараграф | |||
Стаття 12(3)(a), четвертий підпараграф | Стаття 98(2), другий підпараграф | |||
Стаття 12(3)(b), перше речення | Стаття 102, перший параграф | |||
Стаття 12(3)(b), друге, третє та четверте речення | Стаття 102, другий параграф | |||
Стаття 12(3)(c), перший підпараграф | ||||
Стаття 12(3)(с), другий підпараграф, перший та другий абзаци | ||||
Стаття 12(4), перший підпараграф | ||||
Стаття 12(4), другий підпараграф, перше та друге речення | ||||
Стаття 12(4), третій підпараграф | ||||
Стаття 12(5) | ||||
Стаття 12(6) | ||||
Стаття 13(А)(1), вступне речення | ||||
Стаття 13(A)(1)(a)-(n) | ||||
Стаття 13(A)(1)(o), перше речення | ||||
Стаття 13(A)(1)(o), друге речення | ||||
Стаття 13(А)(1)(р) та (q) | ||||
Стаття 13(A)(2)(a), перший-четвертий абзаци | Стаття 133, перший параграф, пункти (a)-(d) | |||
Стаття 13(A)(2)(b), перший та другий абзаци | Стаття 134(a) та (b) | |||
Стаття 13(В), вступне речення | ||||
Стаття 13(B)(a) | ||||
Стаття 13(B)(b), перший підпараграф | ||||
Стаття 13(B)(b), перший підпараграф, пункти (1)-(4) | Стаття 135(2), перший підпараграф, пункти (a)-(d) | |||
Стаття 13(B)(b), другий підпараграф | Стаття 135(2), другий підпараграф | |||
Стаття 13(B)(c) | Стаття 136(a) та (b) | |||
Стаття 13(B)(d) | - | |||
Стаття 13(B)(d), пункти (1)-(5) | ||||
Стаття 13(B)(d), пункт (5), перший та другий абзаци | ||||
Стаття 13(B)(d), пункт (6) | ||||
Стаття 13(B)(e)-(h) | ||||
Стаття 13(C), перший підпараграф, пункт (а) | ||||
Стаття 13(C), перший підпараграф, пункт (b) | Стаття 137(1)(a), (b) та (c) | |||
Стаття 13(C), перший підпараграф | ||||
Стаття 14(1), вступне речення | ||||
Стаття 14(1)(a) | ||||
Стаття 14(1)(d), перший та другий підпараграфи | Стаття 143(b) та (c) | |||
Стаття 14(1)(e) | ||||
Стаття 14(1)(g), з першого по четвертий абзаци | ||||
Стаття 14(1)(h) | ||||
Стаття 14(1)(i) | ||||
Стаття 14(1)(j) | ||||
Стаття 14(1)(k) | ||||
Стаття 14(2), перший підпараграф | ||||
Стаття 14(2), другий підпараграф, перший, другий та третій абзаци | ||||
Стаття 14(2), третій підпараграф | ||||
Стаття 15, вступне речення | ||||
Стаття 15, пункт (1) | ||||
Стаття 15, пункт (2), перший підпараграф | ||||
Стаття 15, пункт (2), другий підпараграф, перший та другий абзаци | Стаття 147(1), перший підпараграф, пункти (a) та (b) | |||
Стаття 15, пункт (2), другий підпараграф, третій абзац, перша частина речення | Стаття 147(1), перший підпараграф, пункт (с) | |||
Стаття 15, пункт (2), другий підпараграф, третій абзац, друга частина речення | Стаття 147(1), другий підпараграф | |||
Стаття 15, пункт (2), третій підпараграф, перший та другий абзаци | ||||
Стаття 15, пункт (2), четвертий підпараграф | Стаття 147(2), третій підпараграф | |||
Стаття 15, пункт (3) | ||||
Стаття 15, пункт (4), перший підпараграф, пункти (a) та (b) | ||||
Стаття 15, пункт (4), перший підпараграф, пункт (с) | ||||
Стаття 15, пункт (4), другий підпараграф, перше та друге речення | Стаття 150(1) та (2) | |||
Стаття 15, пункт (5) | ||||
Стаття 15, пункт (6) | ||||
Стаття 15, пункт (7) | ||||
Стаття 15, пункт (8) | ||||
Стаття 15, пункт (9) | ||||
Стаття 15, пункт (10), перший підпараграф, з першого по четвертий абзаци | Стаття 151(1), перший підпараграф, пункти(а)-(d) | |||
Стаття 15, пункт (10), другий підпараграф | Стаття 151(1), другий підпараграф | |||
Стаття 15, пункт (10), третій підпараграф | ||||
Стаття 15, пункт (11) | ||||
Стаття 15, пункт (12), перше речення | ||||
Стаття 15, пункт (12), друге речення | ||||
Стаття 15, пункт (13) | ||||
Стаття 15, пункт (14), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 15, пункт (15) | ||||
Стаття 16(1) | - | |||
Стаття 16(2) | ||||
Стаття 16(3) | ||||
Стаття 17(1) | ||||
Стаття 17(2), (3) та (4) | - | |||
Стаття 17(5), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 17(5), третій підпараграф, пункти (а)-(е) | ||||
Стаття 17(6) | ||||
Стаття 17(7), перше та друге речення | ||||
Стаття 18(1) | - | |||
Стаття 18(2), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 18(3) | ||||
Стаття 18(4), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 19(1), перший підпараграф, перший абзац | Стаття 174(1), перший підпараграф, пункт (а) | |||
Стаття 19(1), перший підпараграф, другий абзац, перше речення | Стаття 174(1), перший підпараграф, пункт (b) | |||
Стаття 19(1), перший підпараграф, другий абзац, друге речення | Стаття 174(1), другий підпараграф | |||
Стаття 19(1), другий підпараграф | ||||
Стаття 19(2), перше речення | ||||
Стаття 19(2), друге речення | ||||
Стаття 19(2), третє речення | ||||
Стаття 19(3), перший підпараграф, перше та друге речення | Стаття 175(2), перший підпараграф | |||
Стаття 19(3), перший підпараграф, третє речення | Стаття 175(2), другий підпараграф | |||
Стаття 19(3), другий підпараграф | ||||
Стаття 20(1), вступне речення | ||||
Стаття 20(1)(a) | ||||
Стаття 20(1)(b), перша частина першого речення | ||||
Стаття 20(1)(b), друга частина першого речення | Стаття 185(2), перший підпараграф | |||
Стаття 20(1)(b), друге речення | Стаття 185(2), другий підпараграф | |||
Стаття 20(2), перший підпараграф, перше речення | Стаття 187(1), перший підпараграф | |||
Стаття 20(2), перший підпараграф, друге та третє речення | ||||
Стаття 20(2), другий та третій підпараграфи | ||||
Стаття 20(3), перший підпараграф, перше речення | Стаття 188(1), перший підпараграф | |||
Стаття 20(3), перший підпараграф, друге речення | ||||
Стаття 20(3), перший підпараграф, третє речення | ||||
Стаття 20(3), другий підпараграф | ||||
Стаття 20(4), перший підпараграф, з першого по четвертий абзаци | ||||
Стаття 20(4), другий підпараграф | ||||
Стаття 20(5) | ||||
Стаття 20(6) | ||||
Стаття 21 | - | |||
Стаття 22 | - | |||
Стаття 22a | ||||
Стаття 23, перший параграф | Стаття 211, перший параграф | |||
Стаття 23, другий параграф | Стаття 211, другий параграф | |||
Стаття 24(1) | ||||
Стаття 24(2), вступне речення | ||||
Стаття 24(2)(a), перший підпараграф | ||||
Стаття 24(2)(a), другий та третій підпараграфи | ||||
Стаття 24(2)(b), перше та друге речення | ||||
Стаття 24(2)(c) | ||||
Стаття 24(3), перший підпараграф | ||||
Стаття 24(3), другий підпараграф, перше речення | ||||
Стаття 24(3), другий підпараграф, друге речення | ||||
Стаття 24(4), перший підпараграф | Стаття 288, перший параграф, пункти (1)-(4) | |||
Стаття 24(4), другий підпараграф | Стаття 288, другий параграф | |||
Стаття 24(5) | ||||
Стаття 24(6) | ||||
Стаття 24(7) | ||||
Стаття 24(8)(a), (b) та (c) | Стаття 293, пункти (1), (2) та (3) | |||
Стаття 24(9) | ||||
Стаття 24a, перший параграф, абзаци з першого по десятий | Стаття 287, пункти (7)-(16) | |||
Стаття 24a, другий параграф | - | |||
Стаття 25(1) | ||||
Стаття 25(2), абзаци з першого по восьмий | Стаття 295(1), пункти (1)-(8) | |||
Стаття 25(3), перший підпараграф, перше речення | Стаття 297, перший параграф, перше речення та другий параграф | |||
Стаття 25(3), перший підпараграф, друге речення | Стаття 298, перший параграф | |||
Стаття 25(3), перший підпараграф, третє речення | ||||
Стаття 25(3), перший підпараграф, четверте та п'яте речення | Стаття 298, другий параграф | |||
Стаття 25(3), другий підпараграф | Стаття 297, перший параграф, друге речення | |||
Стаття 25(4), перший підпараграф | Стаття 272(1), перший підпараграф, пункт (e) | |||
Стаття 25(5) та (6) | - | |||
Стаття 25(7) | ||||
Стаття 25(8) | ||||
Стаття 25(9) | ||||
Стаття 25(10) | ||||
Стаття 25(11) та (12) | - | |||
Стаття 26(1), перше та друге речення | ||||
Стаття 26(1), третє речення | ||||
Стаття 26(2), перше та друге речення | ||||
Стаття 26(2), третє речення | ||||
Стаття 26(3), перше та друге речення | ||||
Стаття 26(4) | ||||
Стаття 26a(A)(a), перший підпараграф | Стаття 311(1), пункт (2) | |||
Стаття 26a(A)(a), другий підпараграф | ||||
Стаття 26a(A)(b) та (c) | Стаття 311(1), пункти (3) та (4) | |||
Стаття 26a(A)(d) | Стаття 311(1), пункт (1) | |||
Стаття 26a(A)(e) та (f) | Стаття 311(1), пункти (5) та (6) | |||
Стаття 26a(A)(g), вступне речення | Стаття 311(1), пункт (7) | |||
Стаття 26a(A)(g), перший та другий абзаци | ||||
Стаття 26a(B)(1) | ||||
Стаття 26a(B)(2) | ||||
Стаття 26a(B)(2), абзаци з першого по четвертий | ||||
Стаття 26a(B)(3), перший підпараграф, перше та друге речення | ||||
Стаття 26a(B)(3), другий підпараграф | ||||
Стаття 26a(B)(3), другий підпараграф, перший та другий абзаци | Стаття 312, пункти (1) та (2) | |||
Стаття 26a(B)(4), перший підпараграф | ||||
Стаття 26a(B)(4), перший підпараграф, пункти (a), (b) та (c) | Стаття 316(1)(a), (b) та (c) | |||
Стаття 26a(B)(4), другий підпараграф | ||||
Стаття 26a(B)(4), третій підпараграф, перше та друге речення | ||||
Стаття 26a(B)(5) | ||||
Стаття 26a(B)(6) | ||||
Стаття 26a(B)(7) | ||||
Стаття 26a(B)(7) (a), (b) та (c) | Стаття 322(a), (b) та (c) | |||
Стаття 26a(B)(8) | ||||
Стаття 26a(B)(9) | ||||
Стаття 26a(B)(10), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 26a(B)(10), третій підпараграф, перший та другий абзаци | ||||
Стаття 26a(B)(10), четвертий підпараграф | ||||
Стаття 26a(B)(11), перший підпараграф | ||||
Стаття 26a(B)(11), другий підпараграф, пункт (а) | Стаття 320(1), перший підпараграф | |||
Стаття 26a(B)(11), другий підпараграф, пункти (b) та (c) | Стаття 320(1), другий підпараграф | |||
Стаття 26a(B)(11), третій підпараграф | ||||
Стаття 26a(C)(1), вступне речення | ||||
Стаття 26a(C)(1), абзаци з першого по четвертий | ||||
Стаття 26a(C)(2), перший та другий абзаци | Стаття 336(a) та (b) | |||
Стаття 26a(C)(3) | ||||
Стаття 26a(C)(4), перший підпараграф, перший, другий та третій абзаци | Стаття 339, перший параграф, пункти (a), (b) та (c) | |||
Стаття 26a(C)(4), другий підпараграф | Стаття 339, другий параграф | |||
Стаття 26a(C)(5), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 26a(C)(5), третій підпараграф | ||||
Стаття 26a(C)(6), перший підпараграф, перший та другий абзаци | Стаття 338, перший параграф, пункти (a) та (b) | |||
Стаття 26a(C)(6), другий підпараграф | Стаття 338, другий параграф | |||
Стаття 26a(C)(7) | ||||
Стаття 26a(D), вступне речення | - | |||
Стаття 26a(D)(a) | ||||
Стаття 26a(D)(b) | Стаття 4(a) та (c) | |||
Стаття 26a(D)(c) | Стаття 35 | |||
Стаття 26b(A), перший підпараграф, пункт (i), перше речення | Стаття 344(1), пункт (1) | |||
Стаття 26b(A), перший підпараграф, пункт (i), друге речення | ||||
Стаття 26b(A), перший підпараграф, пункт (іі), абзаци з першого по четвертий | Стаття 344(1), пункт (2) | |||
Стаття 26b(A), другий підпараграф | ||||
Стаття 26b(A), третій підпараграф | ||||
Стаття 26b(B), перший підпараграф | ||||
Стаття 26b(B), другий підпараграф | ||||
Стаття 26b(C), перший підпараграф | ||||
Стаття 26b(C), другий підпараграф, перше та друге речення | Стаття 349(1) та (2) | |||
Стаття 26b(C), третій підпараграф | ||||
Стаття 26b(C), четвертий підпараграф | ||||
Стаття 26b(D)(1) (a), (b) та (c) | Стаття 354(a), (b) та (c) | |||
Стаття 26b(D)(2) | ||||
Стаття 26b(E), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 26b(E), третій та четвертий підпараграфи | Стаття 356(2) та (3) | |||
Стаття 26b(F), перше речення | Стаття 198(2) та (3) | |||
Стаття 26b(F), друге речення | Статті 208 та 255 | |||
Стаття 26b(G)(1), перший підпараграф | ||||
Стаття 26b(G)(1), другий підпараграф | - | |||
Стаття 26b(G)(2)(a) | ||||
Стаття 26b(G)(2) (b), перше та друге речення | Стаття 198(1) та (3) | |||
Стаття 26c(A)(a)-(e) | Стаття 358, пункти (1)-(5) | |||
Стаття 26c(B)(1) | ||||
Стаття 26c(B)(2), перший підпараграф | ||||
Стаття 26c(B)(2), другий підпараграф, перша частина першого речення | ||||
Стаття 26c(B)(2), другий підпараграф, друга частина першого речення | ||||
Стаття 26c(B)(2), другий підпараграф, друге речення | ||||
Стаття 26c(B)(3), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 26c(B)(4) (a)-(d) | ||||
Стаття 26c(B)(5), перший підпараграф | ||||
Стаття 26c(B)(5), другий підпараграф | ||||
Стаття 26c(B)(6), перше речення | Стаття 366(1), перший підпараграф | |||
Стаття 26c(B)(6), друге та третє речення | Стаття 366(1), другий підпараграф | |||
Стаття 26c(B)(6), четверте речення | ||||
Стаття 26c(B)(7), перше речення | Стаття 367, перший параграф | |||
Стаття 26c(B)(7), друге та третє речення | Стаття 367, другий параграф | |||
Стаття 26c(B)(8) | ||||
Стаття 26c(B)(9), перше речення | ||||
Стаття 26c(B)(9), друге та третє речення | ||||
Стаття 26c(B)(10) | Стаття 204(1), третій підпараграф | |||
Стаття 27(1), перше та друге речення | ||||
Стаття 27(2), перше та друге речення | Стаття 395(2), перший підпараграф | |||
Стаття 27(2), третє речення | Стаття 395(2), другий підпараграф | |||
Стаття 27(3) та (4) | Стаття 395(3) та (4) | |||
Стаття 27(5) | ||||
Стаття 28(1) та (1a) | - | |||
Стаття 28(2), вступне речення | ||||
Стаття 28(2)(a), перший підпараграф | ||||
Стаття 28(2)(a), другий підпараграф | - | |||
Стаття 28(2)(а), третій підпараграф, перше речення | Стаття 112, перший параграф | |||
Стаття 28(2)(a), третій підпараграф, друге та третє речення | Стаття 112, другий параграф | |||
Стаття 28(2)(b) | ||||
Стаття 28(2)(c), перше та друге речення | ||||
Стаття 28(2)(c), третє речення | ||||
Стаття 28(2)(d) | ||||
Стаття 28(2)(e), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 28(2)(f) | ||||
Стаття 28(2)(g) | - | |||
Стаття 28(2)(h), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 28(2)(і) | ||||
Стаття 28(2)(j) | ||||
Стаття 28(2)(k) | Стаття 116 | |||
Стаття 28(3)(a) | ||||
Стаття 28(3)(b) | ||||
Стаття 28(3)(c) | ||||
Стаття 28(3)(d) | ||||
Стаття 28(3)(e) | ||||
Стаття 28(3)(f) | ||||
Стаття 28(3)(g) | ||||
Стаття 28(3a) | ||||
Стаття 28(4) та (5) | Стаття 393(1) та (2) | |||
Стаття 28(6), перший підпараграф, перше речення | Стаття 106, перший та другий параграфи | |||
Стаття 28(6), перший підпараграф, друге речення | Стаття 106, третій параграф | |||
Стаття 28(6), другий підпараграф, пункти (a), (b) та (c) | Стаття 107, перший параграф, пункти (a), (b) та (c) | |||
Стаття 28(6), другий підпараграф, пункт (d) | Стаття 107, другий параграф | |||
Стаття 28(6), третій підпараграф | Стаття 107, другий параграф | |||
Стаття 28(6), четвертий підпараграф, пункти (a), (b) та (c) | Стаття 108(a), (b) та (c) | |||
Стаття 28(6), п'ятий та шостий підпараграфи | - | |||
Стаття 28a(1), вступне речення | ||||
Стаття 28a(1)(a), перший підпараграф | ||||
Стаття 28a(1)(a), другий підпараграф | ||||
Стаття 28a(1)(a), третій підпараграф | ||||
Стаття 28a(1)(b) | ||||
Стаття 28a(1)(c) | ||||
Стаття 28a(1a)(a) | ||||
Стаття 28a(1a)(b), перший підпараграф, перший абзац | ||||
Стаття 28a(1a)(b), перший підпараграф, другий та третій абзаци | Стаття 3(2), перший підпараграф, пункти (a) та (b) | |||
Стаття 28a(1a)(b), другий підпараграф | Стаття 3(2), другий підпараграф | |||
Стаття 28a(2), вступне речення | - | |||
Стаття 28a(2)(a) | Стаття 2(2), пункт (a)(i), (ii), та (iii) | |||
Стаття 28a(2)(b), перший підпараграф | Стаття 2(2), пункт (b) | |||
Стаття 28a(2)(b), перший підпараграф, перший та другий абзаци | Стаття 2(2), пункт (b)(i), (ii), та (iii) | |||
Стаття 28a(2)(b), другий підпараграф | Стаття 2(2), пункт (с) | |||
Стаття 28a(3), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 28a(4), перший підпараграф | ||||
Стаття 28a(4), другий підпараграф, перший абзац | Стаття 172(1), другий підпараграф | |||
Стаття 28a(4), другий підпараграф, другий абзац | Стаття 172(1), перший підпараграф | |||
Стаття 28a(4), третій підпараграф | ||||
Стаття 28a(5)(b), перший підпараграф | Стаття 17(1), перший підпараграф | |||
Стаття 28a(5)(b), другий підпараграф | Стаття 17(1), другий підпараграф та (2), вступне речення | |||
Стаття 28a(5)(b), другий підпараграф, перший абзац | ||||
Стаття 28a(5)(b), другий підпараграф, другий абзац | ||||
Стаття 28a(5)(b), другий підпараграф, третій абзац | ||||
Стаття 28a(5)(b), другий підпараграф, п'ятий, шостий та сьомий абзаци | Стаття 17(2)(f), (g) та (h) | |||
Стаття 28a(5)(b), другий підпараграф, восьмий абзац | ||||
Стаття 28a(5)(b), третій підпараграф | ||||
Стаття 28a(6), перший підпараграф | ||||
Стаття 28a(6), другий підпараграф | ||||
Стаття 28a(7) | ||||
Стаття 28b(A)(1) | ||||
Стаття 28b(A)(2), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 28b(A)(2), третій підпараграф, перший та другий абзаци | Стаття 42(a) та (b) | |||
Стаття 28b(B)(1), перший підпараграф, перший та другий абзаци | ||||
Стаття 28b(B)(1), другий підпараграф | ||||
Стаття 28b(B)(2), перший підпараграф | ||||
Стаття 28b(B)(2), перший підпараграф, перший та другий абзаци | ||||
Стаття 28b(B)(2), другий підпараграф, перше та друге речення | ||||
Стаття 28b(B)(2), третій підпараграф, перше речення | ||||
Стаття 28b(B)(2), третій підпараграф, друге та третє речення | - | |||
Стаття 28b(B)(3), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 28b(C)(1), перший абзац, перший підпараграф | Стаття 48, перший параграф | |||
Стаття 28b(C)(1), перший абзац, другий підпараграф | ||||
Стаття 28b(C)(1), другий та третій абзаци | Стаття 48, другий та третій параграфи | |||
Стаття 28b(C)(2) та (3) | Стаття 47, перший та другий параграфи | |||
Стаття 28b(C)(4) | ||||
Стаття 28b(D) | ||||
Стаття 28b(E)(1), перший та другий підпараграфи | Стаття 50, перший та другий параграфи | |||
Стаття 28b(E)(2), перший та другий підпараграфи | Стаття 54, перший та другий параграфи | |||
Стаття 28b(E)(3), перший та другий підпараграфи | Стаття 44, перший та другий параграфи | |||
Стаття 28b(F), перший та другий параграфи | Стаття 55, перший та другий параграфи | |||
Стаття 28с(А), вступне речення | ||||
Стаття 28c(A)(a), перший підпараграф | ||||
Стаття 28c(A)(a), другий підпараграф | ||||
Стаття 28c(A)(b) | ||||
Стаття 28c(A)(c), перший підпараграф | ||||
Стаття 28c(A)(c), другий підпараграф | ||||
Стаття 28c(A)(d) | ||||
Стаття 28c(B), вступне речення | ||||
Стаття 28c(B)(a), (b) та (c) | Стаття 140(a), (b) та (c) | |||
Стаття 28c(C) | ||||
Стаття 28c(D), перший підпараграф | ||||
Стаття 28c(D), другий підпараграф | ||||
Стаття 28c(E), пункт (1), перший абзац на заміну статті 16(1) | ||||
- параграф 1, перший підпараграф | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (А) | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (B), перший підпараграф, пункти (a), (b) та (c) | Стаття 156(1)(a), (b) та (c) | |||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (B), перший підпараграф, пункт (d), перший та другий абзаци | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (B), перший підпараграф, пункт (е), перший підпараграф | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (B), перший підпараграф, пункт (е), другий підпараграф, перший абзац | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (B), перший підпараграф, пункт (е), другий підпараграф, другий абзац, перше речення | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (B), перший підпараграф, пункт (е), другий підпараграф, другий абзац, друге речення | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (B), перший підпараграф, пункт (е), третій підпараграф, перший абзац | - | |||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (B), перший підпараграф, пункт (е), третій підпараграф, другий, третій та четвертий абзаци | Стаття 158(1)(a), (b) та (c) | |||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (В), другий підпараграф | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (C) | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (D), перший підпараграф, пункти (a) та (b) | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (D), другий підпараграф | ||||
- параграф 1, перший підпараграф, пункт (Е), перший та другий абзаци | Стаття 161(a) та (b) | |||
- параграф 1, другий підпараграф | ||||
- параграф 1, третій підпараграф | ||||
Стаття 28c(E), пункт (1), другий абзац про додання параграфа 1а до статті 16 | ||||
- параграф 1a | ||||
Стаття 28c(E), ункт (2), перший абзац про внесення змін і доповнень до статті 16(2) | ||||
- параграф 2, перший підпараграф | ||||
Стаття 28c(E), пункт (2), другий абзац про додання другого та третього підпараграфів до статті 16(2) | ||||
- параграф 2, другий підпараграф | ||||
- параграф 2, третій підпараграф | ||||
Стаття 28c(E), пункт (3), абзаци з першого по п'ятий | ||||
Стаття 28d(1), перше та друге речення | ||||
Стаття 28d(2) та (3) | Стаття 69(1) та (2) | |||
Стаття 28d(4), перший та другий підпараграфи | Стаття 67(1) та (2) | |||
Стаття 28e(1), перший підпараграф | ||||
Стаття 28e(1), другий підпараграф, перше та друге речення | Стаття 84(1) та (2) | |||
Стаття 28e(2) | ||||
Стаття 28e(3) | Стаття 93, другий параграф, пункт (b) | |||
Стаття 28e(4) | ||||
Стаття 28f, пункт (1) на заміну статті 17(2), (3) та (4) | ||||
- параграф 2(a) | ||||
- параграф 2(b) | ||||
- параграф 2(с) | Стаття 168(b) та (d) | |||
- параграф 2(d) | ||||
- параграф 3(a), (b) та (c) | Стаття 169(a), (b) та (c) | |||
- параграф 4, перший підпараграф, перший абзац | Стаття 171(1), перший підпараграф | |||
- параграф 4, перший підпараграф, другий абзац | Стаття 171(2), перший підпараграф | |||
- параграф 4, другий підпараграф, пункт (а) | Стаття 171(1), другий підпараграф | |||
- параграф 4, другий підпараграф, пункт (b) | Стаття 171(2), другий підпараграф | |||
- параграф 4, другий підпараграф, пункт (с) | ||||
Стаття 28f, пункт (2) на заміну статті 18(1) | ||||
- параграф 1(a) | ||||
- параграф 1(b) | ||||
- параграф 1(с) | Стаття 178(b) та (d) | |||
- параграф 1(d) | ||||
- параграф 1(е) | ||||
Стаття 28f, пункт (3) на додання параграфа 3a до статті 18 | ||||
- параграф 3a, перша частина речення | ||||
- параграф 3a, друга частина речення | ||||
Стаття 28g на заміну статті 21 | ||||
- параграф 1(a), перший підпараграф | ||||
- параграф 1(a), другий підпараграф | Стаття 194(1) та (2) | |||
- параграф 1(b) | ||||
- параграф 1(с), перший підпараграф, перший, другий та третій абзаци | Стаття 197(1)(a), (b) та (c) | |||
- параграф 1(с), другий підпараграф | ||||
- параграф 1(d) | ||||
- параграф 1(е) | ||||
- параграф 1(f) | ||||
- параграф 2 | - | |||
- параграф 2(a), перше речення | Стаття 204(1), перший підпараграф | |||
- параграф 2(a), друге речення | ||||
- параграф 2(b) | Стаття 204(1), другий підпараграф | |||
- параграф 2(с), перший підпараграф | ||||
- параграф 2(с), другий, третій та четвертий підпараграфи | Стаття 199(2), (3) та (4) | |||
- параграф 3 | ||||
- параграф 4 | ||||
Стаття 28h на заміну статті 22 | ||||
- параграф 1(a), перше та друге речення | ||||
- параграф 1(b) | ||||
- параграф 1(c), перший абзац, перше речення | ||||
- параграф 1(c), перший абзац, друге речення | ||||
- параграф 1(с), другий та третій абзаци | ||||
- параграф 1(d), перше та друге речення | ||||
- параграф 1(е) | ||||
- параграф 2(a) | ||||
- параграф 2(b), перший та другий підпараграфи | Стаття 243(1) та (2) | |||
- параграф 3(a), перший підпараграф, перше речення | Стаття 220, пункт (1) | |||
- параграф 3(a), перший підпараграф, друге речення | Стаття 220, пункти (2) та (3) | |||
- параграф 3(a), другий підпараграф | Стаття 220, пункти (4) та (5) | |||
- параграф 3(a), третій підпараграф, перше та друге речення | Стаття 221(1), перший та другий підпараграфи | |||
- параграф 3(a), четвертий підпараграф | ||||
- параграф 3(a), п'ятий підпараграф, перше речення | ||||
- параграф 3(a), п'ятий підпараграф, друге речення | Стаття 228 | |||
- параграф 3(a), шостий підпараграф | ||||
- параграф 3(a), сьомий підпараграф | ||||
- параграф 3(a), восьмий підпараграф, перше та друге речення | Стаття 224(1) та (2) | |||
- параграф 3(a), дев'ятий підпараграф, перше та друге речення | Стаття 224(3), перший підпараграф | |||
- параграф 3(a), дев'ятий підпараграф, третє речення | Стаття 224(3), другий підпараграф | |||
- параграф 3(a), десятий підпараграф | ||||
- параграф 3(b), перший підпараграф, абзаци з першого по дванадцятий | Стаття 226, пункти (1)-(12) | |||
- параграф 3(b), перший підпараграф, тринадцятий абзац | Стаття 226, пункти (13) та (14) | |||
- параграф 3(b), перший підпараграф, чотирнадцятий абзац | Стаття 226, пункт (15) | |||
- параграф 3(b), другий підпараграф | ||||
- параграф 3(b), третій підпараграф | ||||
- параграф 3(b), четвертий підпараграф | ||||
- параграф 3(b), п'ятий підпараграф | Стаття 231 | |||
- параграф 3(c), перший підпараграф | ||||
- параграф 3(c), другий підпараграф, вступне речення | Стаття 233(1), перший підпараграф | |||
- параграф 3(c), другий підпараграф, перший абзац, перше речення | Стаття 233(1), перший підпараграф, пункт (а) | |||
- параграф 3(c), другий підпараграф, перший абзац, друге речення | ||||
- параграф 3(c), другий підпараграф, другий абзац, перше речення | Стаття 233(1), перший підпараграф, пункт (b) | |||
- параграф 3(c), другий підпараграф, другий абзац, друге речення | Стаття 233(3) | |||
- параграф 3(c), третій підпараграф, перше речення | Стаття 233(1), другий підпараграф | |||
- параграф 3(c), третій підпараграф, друге речення | ||||
- параграф 3(с), четвертий підпараграф, перше та друге речення | Стаття 234 | |||
- параграф 3(c), п'ятий підпараграф | ||||
- параграф 3(c), шостий підпараграф | ||||
- параграф 3(d), перший підпараграф | ||||
- параграф 3(d), другий підпараграф, перше речення | ||||
- параграф 3(d), другий підпараграф, друге та третє речення | Стаття 245(2), перший та другий підпараграфи | |||
- параграф 3(d), третій підпараграф, перше та друге речення | Стаття 246, перший та другий параграфи | |||
- параграф 3(d), четвертий, п'ятий та шостий підпараграфи | Стаття 247(1), (2) та (3) | |||
- параграф 3(d), сьомий підпараграф | ||||
- параграф 3(e), перший підпараграф | Статті 217 та 241 | |||
- параграф 3(e), другий підпараграф | ||||
- параграф 4(а), першета друге речення | ||||
- параграф 4(а), третє та четверте речення | ||||
- параграф 4(a), п'яте речення | ||||
- параграф 4(b) | ||||
- параграф 4(с), перший абзац, перший та другий підпараграфи | Стаття 251(a) та (b) | |||
- параграф 4(с), другий абзац, перший підпараграф | ||||
- параграф 4(с), другий абзац, другий підпараграф | Стаття 251(d) та (e) | |||
- параграф 5 | ||||
- параграф 6(а), перше та друге речення | ||||
- параграф 6(a), третє речення | ||||
- параграф 6(b), перший підпараграф | ||||
- параграф 6(b), другий підпараграф, перше речення | Стаття 263(1), перший підпараграф | |||
- параграф 6(b), другий підпараграф, друге речення | ||||
- параграф 6(b), третій підпараграф, перший та другий абзаци | ||||
- параграф 6(b), третій підпараграф, третій абзац, перше речення | ||||
- параграф 6(b), третій підпараграф, третій абзац, друге речення | Стаття 264(2), перший підпараграф | |||
- параграф 6(b), четвертий підпараграф, перший абзац | ||||
- параграф 6(b), четвертий підпараграф, другий абзац, перше речення | ||||
- параграф 6(b), четвертий підпараграф, другий абзац, друге речення | Стаття 264(2), другий підпараграф | |||
- параграф 6(b), п'ятий підпараграф, перший та другий абзаци | ||||
- параграф 6(b), п'ятий підпараграф, третій абзац, перше речення | ||||
- параграф 6(b), п'ятий підпараграф, третій абзац, друге речення | ||||
- параграф 6(с), перший абзац | Стаття 263(1), другий підпараграф | |||
- параграф 6(c), другий абзац | ||||
- параграф 6(d) | ||||
- параграф 6(e), перший підпараграф | ||||
- параграф 6(e), другий підпараграф | ||||
- параграф 7, перша частина речення | Стаття 207, перший параграф | |||
- параграф 7, друга частина речення | Стаття 207, другий параграф | |||
- параграф 8, перший та другий підпараграфи | ||||
- параграф 9(а), перший підпараграф, перший абзац | Стаття 272(1), перший підпараграф, пункт (с) | |||
- параграф 9(а), перший підпараграф, другий абзац | Стаття 272(1), перший підпараграф, пункти (а) та (d) | |||
- параграф 9(а), перший підпараграф, третій абзац | Стаття 272(1), перший підпараграф, пункт (b) | |||
- параграф 9(a), другий підпараграф | Стаття 272(1), другий підпараграф | |||
- параграф 9(b) | ||||
- параграф 9(с) | ||||
- параграф 9(d), перший підпараграф, перший та другий абзаци | ||||
- параграф 9(d), другий підпараграф, з першого по четвертий абзаци | Стаття 238(2)(a)-(d) | |||
- параграф 9(d), третій підпараграф | ||||
- параграф 9(e), перший підпараграф | ||||
- параграф 9(e), другий підпараграф, перший та другий абзаци | Стаття 240, пункти (1) та (2) | |||
- параграф 10 | Статті 209 та 257 | |||
- параграф 11 | Статті 210 та 258 | |||
- параграф 12, вступне речення | ||||
- параграф 12(а), перший, другий та третій абзаци | Стаття 270(a), (b) та (c) | |||
- параграф 12(b), перший, другий та третій абзаци | Стаття 271(a), (b) та (c) | |||
Стаття 28i на додання третього підпараграфа до статті 24(3) | ||||
- параграф 3, третій підпараграф | ||||
Стаття 28j, пункт (1) на додання другого підпараграфа до статті 25(4) | ||||
- параграф 4, другий підпараграф | ||||
Стаття 28j, пункт (2) на заміну статті 25(5) та (6) | ||||
- параграф 5, перший підпараграф, пункти (a), (b) та (c) | Стаття 300, пункти (1), (2) та (3) | |||
- параграф 5, другий підпараграф | ||||
- параграф 6(а), перший підпараграф, перше речення | ||||
- параграф 6(a), перший підпараграф, друге речення | ||||
- параграф 6(a), другий підпараграф, перший, другий та третій абзаци | Стаття 303(2)(a), (b) та (c) | |||
- параграф 6(a), третій підпараграф | ||||
- параграф 6(b) | ||||
Стаття 28j, пункт (3) на додання другого підпараграфа до статті 25(9) | ||||
- параграф 9, другий підпараграф | ||||
Стаття 28k, пункт (1), перший підпараграф | - | |||
Стаття 28k, пункт (1), другий підпараграф, пункт (а) | ||||
Стаття 28k, пункт (1), другий підпараграф, пункти (b) та (c) | - | |||
Стаття 28k, пункти (2), (3) та (4) | - | |||
Стаття 28k, пункт (5) | ||||
Стаття 28l, перший параграф | - | |||
Стаття 28l, другий та третій параграфи | Стаття 402(1) та (2) | |||
Стаття 28l, четвертий параграф | - | |||
Стаття 28m | Стаття 399, перший параграф | |||
Стаття 28n | - | |||
Стаття 28o(1), вступне речення | Стаття 326, перший параграф | |||
Стаття 28o(1)(a), перше речення | Стаття 327(1) та (3) | |||
Стаття 28o(1)(a), друге речення | ||||
Стаття 28o(1)(b) | ||||
Стаття 28o(1)(c), перший, другий та третій абзаци | Стаття 329(a), (b) та (c) | |||
Стаття 28o(1)(d), перший та другий підпараграфи | ||||
Стаття 28o(1)(e) | ||||
Стаття 28o(1)(f) | ||||
Стаття 28o(1)(g) | ||||
Стаття 28o(1)(h) | Стаття 35 | |||
Стаття 28o(2) | Стаття 326, другий параграф | |||
Стаття 28o(3) | ||||
Стаття 28o(4) | - | |||
Стаття 28p(1), перший, другий та третій абзаци | Стаття 405, пункти (1), (2) та (3) | |||
Стаття 28p(2) | ||||
Стаття 28p(3), перший підпараграф, перший та другий абзаци | Стаття 407(a) та (b) | |||
Стаття 28p(3), другий підпараграф | - | |||
Стаття 28p(4)(a)-(d) | ||||
Стаття 28p(5), перший та другий абзаци | ||||
Стаття 28p(6) | ||||
Стаття 28p(7), перший підпараграф, пункти (a), (b) та (c) | Стаття 410(1)(a), (b) та (c) | |||
Стаття 28p(7), другий підпараграф, перший абзац | - | |||
Стаття 28p(7), другий підпараграф, другий та третій абзаци | ||||
Стаття 29(1)-(4) | ||||
Стаття 29a | ||||
Стаття 30(1) | ||||
Стаття 30(2), перше та друге речення | Стаття 396(2), перший підпараграф | |||
Стаття 30(2), третє речення | Стаття 396(2), другий підпараграф | |||
Стаття 30(3) та (4) | Стаття 396(3) та (4) | |||
Стаття 31(1) | - | |||
Стаття 31(2) | ||||
Стаття 33(1) | ||||
Стаття 33(2) | ||||
Стаття 33a(1), вступне речення | ||||
Стаття 33a(1)(a) | ||||
Стаття 33a(1)(b) | ||||
Стаття 33a(1)(c) | ||||
Стаття 33a(2), вступне речення | ||||
Стаття 33a(2)(a) | ||||
Стаття 33a(2)(b) | ||||
Стаття 34 | ||||
Стаття 35 | ||||
Статті 36 та 37 | - | |||
Стаття 38 | ||||
Додаток A(I)(1) та (2) | Додаток VII, пункт (1)(a) та (b) | |||
Додаток A(I)(3) | Додаток VII, пункти (1)(c) та (d) | |||
Додаток A(II)(1)-(6) | Додаток VII, пункти (2)(a)-(f) | |||
Додаток A(III) та (IV) | Додаток VII, пункти (3) та (4) | |||
Додаток A(IV)(1)-(4) | Додаток VII, пункти (4)(a)-(d) | |||
Додаток A(V) | ||||
Додаток B, вступне речення | Стаття 295(1), пункт (5) | |||
Додаток В, абзаци з першого по дев'ятий | Додаток VIII, пункти (1)-(9) | |||
Додаток С | - | |||
Додаток D(1)-(13) | Додаток І, пункти (1)-(13) | |||
Додаток E(2) | Додаток X, частина A, пункт (1) | |||
Додаток E(7) | Додаток X, частина A, пункт (2) | |||
Додаток E(11) | Додаток X, частина A, пункт (3) | |||
Додаток E(15) | Додаток X, частина A, пункт (4) | |||
Додаток F(1) | Додаток X, частина В, пункт (1) | |||
Додаток F(2) | Додаток X,частина В, пункти(2)(а)-(j) | |||
Додаток F(5)-(8) | Додаток X, частина В, пункти (3)-(6) | |||
Додаток F(10) | Додаток X, частина В, пункт (7) | |||
Додаток F(12) | Додаток X, частина В, пункт (8) | |||
Додаток F(16) | Додаток X, частина В, пункт (9) | |||
Додаток F(17), перший та другий підпараграфи | Додаток X, частина В, пункт (10) | |||
Додаток F(23) | Додаток X, частина В, пункт (11) | |||
Додаток F(25) | Додаток X, частина В, пункт (12) | |||
Додаток F(27) | Додаток X, частина В, пункт (13) | |||
Додаток G(1) та (2) | ||||
Додаток H, перший параграф | ||||
Додаток Н, другий параграф, вступне речення | - | |||
Додаток Н, другий параграф, пункти (1)-(6) | Додаток III, пункти (1)-(6) | |||
Додаток Н, другий параграф, пункт (7), перший та другий підпараграфи | Додаток III, пункти (7) та (8) | |||
Додаток Н, другий параграф, пункти (8)-(17) | Додаток III, пункти (9)-(18) | |||
Додаток I, вступне речення | - | |||
Додаток I(a), абзаци з першого по сьомий | Додаток IX, частина А, пункти (1)-(7) | |||
Додаток I(b), перший та другий абзаци | Додаток IX, частина В, пункти (1) та (2) | |||
Додаток I(c) | Додаток IX, частина C | |||
Додаток J, вступне речення | Додаток V, вступне речення | |||
Додаток J | Додаток V, пункти (1)-(25) | |||
Додаток К(1), перший, другий та третій абзаци | Додаток IV, пункти (1)(a), (b) та (c) | |||
Додаток K(2)-(5) | Додаток IV, пункти (2)-(5) | |||
Додаток L, перший параграф, пункти (1)-(5) | Додаток II, пункти (1)-(5) | |||
Додаток L, другий параграф | ||||
Додаток М, пункти (a)-(f) | Додаток VI, пункти (1)-(6) | |||
Стаття 1, пункт (1), другий підпараграф Директиви 89/465/ЄЕС | Стаття 133, другий параграф | |||
Стаття 2 Директиви 94/5/ЄС | ||||
Стаття 3, перше та друге речення Директиви 94/5/ЄС | ||||
Стаття 4 Директиви 2002/38/ЄС | Стаття 56(3) | |||
Стаття 5 Директиви 2002/38/ЄС | - | |||
Додаток VIII(II), пункт (2)(а) Акту про приєднання Греції | Стаття 287, пункт (1) | |||
Додаток VIII(II), пункт (2)(b) Акту про приєднання Греції | ||||
Додаток XXXII(IV), пункт (3)(a), перший абзац та другий абзац, перше речення Акту про приєднання Іспанії та Португалії | Стаття 287, пункти (2) та (3) | |||
Додаток XXXII(IV), пункт (3)(b), перший підпараграф Акту про приєднання Іспанії та Португалії | ||||
Додаток XV(IX), пункт (2)(b), перший підпараграф Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | ||||
Додаток XV(IX), пункт (2)(с), перший підпараграф Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | Стаття 287, пункт (4) | |||
Додаток XV(IX), пункт (2)(f), перший підпараграф Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | Стаття 117(1) | |||
Додаток XV(IX), пункт (2)(g), перший підпараграф Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | ||||
Додаток XV(IX), пункт (2)(h), перший підпараграф, перший та другий абзаци Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | ||||
Додаток XV(IX), пункт (2)(і), перший підпараграф, перший абзац Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | - | |||
Додаток XV(IX), пункт (2)(і), перший підпараграф, другий та третій абзаци Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | ||||
Додаток XV(IX), пункт (2)(j) Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | Стаття 287, пункт (5) | |||
Додаток XV(IX), пункт (2)(l), перший підпараграф Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | ||||
Додаток XV(IX), пункт (2)(m), перший підпараграф Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | ||||
Додаток XV(IX), пункт (2)(n), перший підпараграф, перший та другий абзаци Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | ||||
Додаток XV(IX), пункт (2)(х), перший абзац Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | ||||
Додаток XV(IX), пункт (2)(х), другий абзац Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | Стаття 287, пункт (6) | |||
Додаток XV(IX), пункт (2)(z), перший підпараграф Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | ||||
Додаток XV(IX), пункт (2)(аа), перший підпараграф, перший та другий абзаци Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції | ||||
Протокол № 2 Акту про приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції стосовно Аландських островів | ||||
Додаток V(5), пункт (1)(а) Акту про вступ Чеської Республіки, Естонії, Кіпру, Латвії, Литви, Угорщини, Мальти, Польщі, Словенії та Словаччини 2003 року | ||||
Додаток V(5), пункт (1)(b) Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток VI(7), пункт (1)(а) Акту про вступ 2003 року | Стаття 124 | |||
Додаток VI(7), пункт (1)(b) Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток VII(7), пункт (1), перший та другий підпараграфи Акту про вступ 2003 року | Стаття 125(1) та (2) | |||
Додаток VII(7), пункт (1), третій підпараграф Акту про вступ 2003 року | - | |||
Додаток VII(7), пункт (1), четвертий підпараграф Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток VII(7), пункт (1), п'ятий підпараграф Акту про вступ 2003 року | - | |||
Додаток VII(7), пункт (1), шостий підпараграф Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток VIII(7), пункт (1)(а) Акту про вступ 2003 року | - | |||
Додаток VIII(7), пункт (1)(b), другий підпараграф Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток VIII(7), пункт (1)(b), третій підпараграф Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток IХ(8), пункт (1) Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток X(7), пункт (1)(a)(i) та (ii) Акту про вступ 2003 року | Стаття 126(а) та (b) | |||
Додаток X(7), пункт (1)(с) Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток ХI(7), пункт (1) Акту про вступ 2003 року | Стаття 127 | |||
Додаток XI(7), пункт (2)(а) Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток XI(7), пункт (2)(b) Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток XI(7), пункт (2)(с) Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток XII(9), пункт (1)(а) Акту про вступ 2003 року | Стаття 128(1) та (2) | |||
Додаток XII(9), пункт (1)(b) Акту про вступ 2003 року | Стаття 128(3), (4) та (5) | |||
Додаток XII(9), пункт (2) Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток ХIII(9), пункт (1)(а) Акту про вступ 2003 року | Стаття 129(1) та (2) | |||
Додаток ХIII(9), пункт (1)(b) Акту про вступ 2003 року | ||||
Додаток XIV(7), перший підпараграф Акту про вступ 2003 року | Стаття 130(а) та (b) | |||
Додаток XIV(7), другий підпараграф Акту про вступ 2003 року | - | |||
Додаток XIV(7), третій підпараграф Акту про вступ 2003 року |
__________
(1) ОВ L 145, 13.06.1977, с. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2006/98/ЄС (ОВ L 363, 20.12.2006, с. 129).
(2) ОВ 71, 14.04.1967, с. 1301. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 77/388/ЄЕС.
(3) ОВ L 253, 07.10.2000, с. 42.
(4) ОВ L 76, 23.03.1992, с. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2004/106/ЄС (ОВ L 359, 04.12.2004, с. 30).
(5) Директива Ради 69/169/ЄЕС від 28 травня 1969 року про гармонізацію положень, встановлених законом, правилами або адміністративними заходами, стосовно звільнення від сплати податку з обігу та акцизного збору на ввіз під час міжнародних поїздок (ОВ L 133, 04.06.1969, с. 6). Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2005/93/ЄС (ОВ L 346, 29.12.2005, с. 16).
(6) Директива Ради 83/181/ЄЕС від 28 березня 1983 року про визначення сфери застосування Статті 14(1)(d) Директиви 77/388/ЄЕС стосовно звільнення від податку на додану вартість під час кінцевого ввозу деяких товарів (ОВ L 105, 23.04.1983, с. 38). Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Актом про приєднання 1994 року.
(7) Директива Ради 2006/79/ЄС від 5 жовтня 2006 року про звільнення від податків на ввіз невеликих партій товарів некомерційного характеру з третіх країн (кодифікована версія) (ОВ L 286, 17.10.2006, с. 15).
(8) Тринадцята Директива Ради 86/560/ЄЕС від 17 листопада 1986 року про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно податків з обігу - Заходи з відшкодування податку на додану вартість оподатковуваним особам, що не мають осідку на території Співтовариства (ОВ L 326, 21.11.1986, с. 40).
(9) Директива Ради 2008/9/ЄС від 12 лютого 2008 року про встановлення детальних правил відшкодування податку на додану вартість, передбаченого Директивою 2006/112/ЄС, оподатковуваним особам, що не мають осідку в державі-члені відшкодування, але що мають осідок в іншій державі-члені (ОВ L 44, 20.02.2008, с. 23).
(10) ОВ L 275, 25.10.2003, с. 32.
(11) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року щодо правил та загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (ОВ L 55, 28.02.2011, с. 13).
(12) Регламент Ради (ЄС) № 904/2010 від 7 жовтня 2010 року про адміністративну співпрацю та боротьбу з шахрайством у сфері податку на додану вартість (ОВ L 268, 12.10.2010, с. 1).
(13) Директива Ради 76/308/ЄЕС від 15 березня 1976 року про взаємну допомогу щодо відшкодування претензій, пов'язаних з деякими зборами, митами, податками та іншими заходами (ОВ L 73, 19.03.1976, с. 18.). Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Актом про вступ 2003 року.
(14) Регламент Ради (ЄС) № 1798/2003 від 7 жовтня 2003 року про адміністративну співпрацю у сфері податку на додану вартість (ОВ L 264, 15.10.2003, с. 1). Регламент зі змінами і доповненнями, внесеними Регламентом (ЄС) № 885/2004 (ОВ L 168, 01.05.2004, с. 1).
(15) Директива Ради 2010/24/ЄС від 16 березня 2010 року про взаємну допомогу щодо відшкодування претензій, пов'язаних з деякими зборами, митами, податками та іншими заходами (ОВ L 84, 31.03.2010, с. 1.).
(16) Регламент Ради (ЄС) № 1798/2003 від 7 жовтня 2003 року про адміністративну співпрацю у сфері податку на додану вартість (ОВ L 264, 15.10.2003, с. 1).
(17) ОВ L 13, 19.01.2000, с. 12.
(18) ОВ L 338, 28.12.1994, с. 98.
(19) ОВ 71, 14.04.1967, С. 1303/67. Директива, скасована Директивою 77/388/ЄЕС.
(20) ОВ L 309, 25.11.2005, с. 15.
{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua}
