КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
               від 3 липня 2006 р. N 909
                          Київ

                Про затвердження Порядку визнання
              населеного місця історичним

          { Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
       N 209 ( 209-2009-п ) від 25.02.2009 }
 

     Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:

     1. Затвердити Порядок визнання населеного  місця  історичним,
що додається.

     2. Раді   міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласним,
Київській та Севастопольській  міським  державним  адміністраціям,
органам місцевого      самоврядування     забезпечити     протягом
2006-2008 років  розроблення  науково-проектної  документації  для
визначення,  використання  і  збереження  історичного ареалу міст,
селищ та сіл, занесених до Списку історичних населених місць.
 

     Прем'єр-міністр України                            Ю.ЄХАНУРОВ

     Інд. 21
 

                                          ЗАТВЕРДЖЕНО
                        постановою Кабінету Міністрів України
                              від 3 липня 2006 р. N 909

                             ПОРЯДОК
          визнання населеного місця історичним

   { У тексті Порядку слово "Мінбуд" в усіх відмінках замінено
словом  "Мінрегіонбуд" у  відповідному відмінку  згідно з
Постановою КМ N 209 ( 209-2009-п ) від 25.02.2009 }
 

     1. Історичне населене місце -  місто,  селище  чи  село,  яке
зберегло  повністю  або частково свій історичний ареал з об'єктами
культурної спадщини і пов'язані  з  ними  розпланування  та  форму
забудови,  типові  для  певних  культур або періодів розвитку,  та
занесене до Списку історичних населених місць (далі - Список).

     2. Місто,  селище та село  може  бути  визнано  історичним  і
занесено  до Списку,  якщо воно відповідає щонайменше двом з таких
критеріїв:

     наявність історичних,    архітектурних,    ландшафтних     та
садово-паркових об'єктів    культурної    спадщини,    які   мають
містоутворювальне значення;

     розпланування відповідно  до  минулих  історичних  епох   (до
початку XX століття);

     збереження основних  композиційних  центрів  та композиційних
осей населених місць;

     наявність рядової історичної забудови.

     3. Для визнання міста,  селища чи села історичним  місцем  та
занесення  його  до  Списку  Рада  міністрів Автономної Республіки
Крим,     обласна,     Київська    та    Севастопольська    міські
держадміністрації  або  орган  місцевого  самоврядування на основі
наукових   досліджень   подають   до  Мінрегіонбуду  клопотання  з
відповідним   обґрунтуванням,  до  якого  додається  погоджена  та
затверджена в установленому порядку науково-проектна документація,
що включає історико-архітектурний опорний план, проект зон охорони
пам'яток  і  проект меж та режимів використання історичних ареалів
населених  місць  (далі  - науково-проектна документація). { Абзац
перший пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 209
( 209-2009-п ) від 25.02.2009 }

     Зміст науково-проектної документації і порядок її розроблення
визначаються   державними   будівельними   нормами,  затвердженими
Мінрегіонбудом за погодженням з МКТ.

     4. Обґрунтування     та     науково-проектна     документація
розробляються  на  замовлення Ради міністрів Автономної Республіки
Крим,    обласної,    Київської    та   Севастопольської   міських
держадміністрацій     або    органу    місцевого    самоврядування
науково-проектними  організаціями, які мають ліцензію на виконання
робіт з реставрації та відновлення пам'яток архітектури.
  Пункт  4  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 209
( 209-2009-п ) від 25.02.2009 }

     5.  Мінрегіонбуд  проводить  аналіз  поданих  Радою міністрів
Автономної     Республіки    Крим,    обласною,    Київською    та
Севастопольською    міськими   держадміністраціями   або   органом
місцевого  самоврядування  документів  і разом з МКТ готує подання
Кабінетові  Міністрів  України щодо визнання міста, селища та села
історичним і занесення його до Списку.
  Пункт  5  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 209
( 209-2009-п ) від 25.02.2009 }

     6. Після   занесення   міста,   селища   та  села  до  Списку
розробляються  нові  або  корегуються  існуючі   місцеві   правила
забудови  і  генеральний  план,  в  якому  визначається  стратегія
розвитку історичного населеного місця з урахуванням:

     відновлення історичної планувально-просторової структури;

     реставрації, реабілітації,  пристосування   та   музеєфікації
об'єктів культурної спадщини;

     реконструкції і   капітального   ремонту   об'єктів   рядової
історичної забудови.

     Науково-проектна документація    включається    до     нового
генерального   плану   історичного   населеного   місця   як  його
обов'язкова складова частина.

     7. Місцеві правила забудови та генеральний  план  історичного
населеного  місця  затверджують  відповідні  ради за погодженням з
Мінрегіонбудом   і   Державною   службою   з  питань  національної
культурної спадщини.

     8. Під  час розгляду питання щодо будівництва і реконструкції
об'єктів в історичних ареалах історичних населених місць,  зокрема
визначення  конкретної  території  під  забудову  та  її граничних
параметрів, розробляється історико-містобудівне обґрунтування.

     Методику розроблення  історико-містобудівного   обґрунтування
затверджує Мінрегіонбуд за погодженням з МКТ.

     9. Основними напрямами містобудівної діяльності в історичному
населеному місці є:

     збереження культурної  спадщини  та  традиційного   характеру
середовища;

     створення сприятливих умов функціонування історичних ареалів;

     гармонійне поєднання  нових  будівель  з об'єктами культурної
спадщини.