ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 20-8/075-12/013
(ухвалою Судової палати у господарських справахВерховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю. розглянувши касаційну скаргу Севастопольського міського
центру зайнятості (далі - Центр зайнятості), м. Севастополь на рішення господарського суду міста Севастополя від
18.02.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 20.04.2005 зі справи N 20-8/075-12/013 за позовом Центру зайнятості до підприємства, заснованого на власності об'єднання
громадян, "Севастопольське учбово-виробниче підприємство
Українського товариства сліпих" (далі - Підприємство),
м. Севастополь про стягнення 62 252 грн. і розірвання договору та за зустрічним позовом Підприємства до Центру зайнятості про визнання договору недійсним, за участю представників: Центру зайнятості - не з'явився, Підприємства - Бєлозерцева С.Ю., В С Т А Н О В И В:
Центр зайнятості звернувся до господарського суду міста
Севастополя з позовом про розірвання договору про надання
фінансової допомоги від 16.10.2001 та стягнення з Підприємства
56 999 грн. боргу і 5253 грн. збитків від інфляції, а всього
62 252 грн.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням названого суду від 08.06.2004, залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
12.10.2004, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2004
судові рішення зі справи скасовано, а справу передано на новий
розгляд до господарського суду міста Севастополя.
До прийняття місцевим судом рішення зі справи позивач уточнив
позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 56 999 грн.
(т. 2, а.с. 5).
Підприємство подало зустрічний позов про визнання договору
про надання фінансової допомоги від 16.10.2001 недійсним на
підставі частини другої статті 58 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (т. 2, а.с. 6-7, 43).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.02.2005
(суддя Харченко І.А.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.04.2005
(колегія суддів у складі: Плут В.М. - головуючий, Голик В.С.,
Прокопанич Г.К.), у задоволенні первісного позову відмовлено, а
зустрічний позов задоволено.
Прийняті судові рішення мотивовано укладенням договору про
надання фінансової допомоги від 16.10.2001 з метою приховати іншу
угоду (удавана угода) про зміну порядку виконання рішення суду,
яке набрало законної сили.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Центр зайнятості просить скасувати рішення попередніх судових
інстанцій внаслідок неправильного застосування ними норм
матеріального права та прийняти рішення про задоволення первісного
позову. Своє прохання скаржник мотивує припиненням зобов'язання за
договором від 25.08.1994, який раніше був предметом судового
розгляду, шляхом його заміни новим зобов'язанням за угодою від
16.10.2001.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому
зазначило про безпідставність її доводів та просило залишити
судові рішення зі справи без змін, а скаргу - без задоволення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що: - 25.08.1994 Центром зайнятості та Підприємством було
укладено договір, відповідно до якого Підприємство за рахунок
позики Центра зайнятості мало створити нові робочі місця; - розірвання зазначеного договору від 25.08.1994, стягнення
суми позики та процентів за користування кредитом було предметом
судового розгляду зі справи N 017/5; - постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 29.07.1997 зі справи
N 017/5 змінено постанову арбітражного суду міста Севастополя від
21.05.1997 та прийнято рішення про часткове задоволення позову: з
відповідача на користь позивача стягнуто 59 999 грн. боргу;
виконання рішення суду розстрочено до 01.11.1997; договір від
25.08.1994 розірвано; - постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал,
постанов Вищого арбітражного суду України від 29.07.1997 зі справи
N 017/5 звернено до виконання шляхом виставлення інкасового
доручення від 06.08.1997 N 26, яке не було виконано в зв'язку з
відсутністю коштів на рахунку відповідача та повернуто банком
09.04.2001 на підставі статті 19 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ); - примусового стягнення на виконання рішення зі справи
N 017/5 не відбувалося - виконавче провадження не порушувалося; - Підприємством добровільно частково виконано рішення суду зі
справи N 017/5 - Центру зайнятості перераховано 3 000 грн.; - 16.10.2001 Центром зайнятості та Підприємством укладено
договір про надання фінансової допомоги, предметом якого є надання
Центром зайнятості фінансової допомоги Підприємству на утримання
діючих та створення додаткових робочих місць для інвалідів та
безробітних громадян у сумі 56 999 грн.; - відповідно до пункту 2.1 договору від 16.10.2001 Центр
зайнятості надає, а Підприємство зараховує в рахунок фінансової
допомоги отримані ним раніше за договором від 25.08.1994 та не
повернуті кошти в сумі 56 999 грн.; - докази надання Підприємству фінансової допомоги в сумі
56 999 грн. за договором від 16.10.2001 відсутні; - фактично в даному випадку шляхом укладення договору від
16.10.2001 мала місце зміна способу та порядку виконання судового
рішення зі справи N 017/5.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, кошти за
договором про надання фінансової допомоги від 16.10.2001 Центром
зайнятості Підприємству не передавалися і фактично вимоги Центру
зайнятості стосуються стягнення коштів, що були отримані
Підприємством за договором від 25.08.1994, судове рішення стосовно
якого (справа N 017/5) набрало законної сили.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому
виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає
Закон України від 21.04.1999 N 606-XIV ( 606-14 ) "Про виконавче
провадження".
На час укладення сторонами договору від 16.10.2001 стаття 33
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) передбачала,
що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або
роблять його неможливим, державний виконавець за власною
ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право
звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про
відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу і
порядку виконання.
Статтею 121 ГПК України ( 1798-12 ) встановлено, що при
наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять
його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за
поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою
господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний
строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін,
прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від
обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання
рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх
виконання.
Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок
відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, зміни
способу та порядку його виконання.
Відповідно до статті 58 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 )
("Недійсність мнимої і удаваної угод") якщо угода укладена з метою
приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила,
що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Встановивши, що договір про надання фінансової допомоги від
16.10.2001 сторонами укладено з метою приховати іншу угоду, а
саме: угоду про зміну способу та порядку виконання судового
рішення зі справи N 017/5 (удавана угода), попередні судові
інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності
визнання договору від 16.10.2001 недійсним. При цьому для
вирішення даного питання місцевим та апеляційним господарськими
судами з урахуванням принципу дії закону у часі правомірно
застосовано норми Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), які діяли
на час укладення спірного договору.
В свою чергу, в задоволенні первісного позову про розірвання
договору від 16.10.2001 та стягнення в зв'язку з цим 56 999 грн.
боргу попередніми судовими інстанціями на підставі встановлених
ними обставин справи обґрунтовано відмовлено з урахуванням того,
що договір від 16.10.2001 є недійсним; грошові кошти за ним не
передавалися; фактично в даному випадку мала місце угода про зміну
способу та порядку виконання чинного судового рішення зі справи
N 017/5, яка укладена на порушення наведених приписів статті 33
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) та
статті 121 ГПК України ( 1798-12 ); відповідно до встановленого
порядку зміна способу та порядку виконання судового рішення зі
справи N 017/5 має відбуватися в межах справи N 017/5.
Посилання Центру зайнятості в касаційній скарзі на наявність
у нього права самостійно розпоряджатися ввіреним йому майном та
укладати угоди, як і на неможливість іншим шляхом повернути кошти,
отримані Підприємством за договором від 25.08.1994, не
спростовують наведеного, а тому й не можуть бути підставою для
скасування судових рішень зі справи.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.02.2005
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.04.2005 зі справи N 20-8/075-12/013 залишити без змін, а
касаційну скаргу Севастопольського міського центру зайнятості -
без задоволення.
-
скопійовано
-
