ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2004 Справа N 7/36-н
(ухвалою Судової палати у господарських справахВерховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Кривди Д.С. суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М., розглянувши касаційну скаргу Приватного
сільськогосподарського підприємства виробничо-комерційної фірми
"Аграрій" на постанову від 10.02.2004 р. Житомирського апеляційного
господарського суду у справі N 7/36-н господарського суду Хмельницької області за позовом: 1. ПСП ВКФ "Аграрій" 2. Державного комунального підприємства Кам'янець-Подільський
міський стадіон до Кам'янець-Подільської міської ради третя особа - ПП Запал В.В. про визнання частково недійсним рішення N 61 від
18.10.2000 р. за участю представників сторін: від позивача 1 - Капура А.Й., дов. від позивача 2 - у засідання не прибули від відповідача - Тимофєєв В.К., дов. від третьої особи - у засідання не прибули, В С Т А Н О В И В:
Приватне сільськогосподарське підприємство
виробничо-комерційна фірма "Аграрій" (ПСП ВКФ "Аграрій") та
Державне комунальне підприємство Кам'янець-Подільський міський
стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва звернулися з позовом до
Кам'янець-Подільської міської ради про визнання частково недійсним
рішення N 61 від 18.10.2000. Справа розглядалася за участю третьої
особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача - приватного підприємця Запал В.В.
Позов мотивовано тим, що рішенням відповідача N 61 від
18.10.2000 порушено права позивачів на користування земельною
ділянкою, набуті за рішеннями ради.
У відгуку на позов відповідач пояснив, що спірна земельна
ділянка зайнята ринком, діючим без права надання земельної
ділянки, а у позивачів відсутні належно оформлені права на
землекористування.
Рішенням від 17.04.2003 господарського суду Хмельницької
області (суддя Крамар С.І.) позовні вимоги задоволено.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач вилучив спірну
земельну ділянку, яка знаходилася у належному користуванні
позивачів згідно рішень ради і виконкому ради про організацію на
ділянці ринку з порушенням вимог ст. 31 ЗК України ( 561-12 )
(в редакції від 18.12.1990 р.)
Відмова Державного комунального підприємства
Кам'янець-Подільський стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва від позову судом
першої інстанції не прийнята за наявністю встановлення порушення
оспореним рішенням земельного законодавства.
Постановою від 10.02.2004 Житомирського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Майор Г.І. -
головуючий, Гулова А.Г., Шкляр Л.Т.) рішення суду першої інстанції
скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволені позову
відмовлено.
Суд апеляційної інстанції встановив, що Державне комунальне
підприємство Кам'янець-Подільський стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва
набув права землекористування як правонаступник стадіону
"Центральний" з правом передачі земельної ділянки в оренду за
погодженням з виконкомом.
Одночасно суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги
ст.ст. 27, 31, 32, 34, 80, 81 ЗК України ( 561-12 ) (в редакції
від 18.12.1990) та враховуючи рішення ради від 19.07.2000 N 17
визначив, що спірна ділянка знаходилася в запасі і відповідач мав
права на передачу земель запасу іншому користувачу, прийнявши
оспорене у справі рішення. Правомірність користування позивачів
земельною ділянкою позивачами не доведено.
Не погоджуючись з постановою у справі, ПСП ВКФ "Аграрій"
звернулася до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати рішення і постанову та задовольнити позов,
посилаючись на невідповідність постанови обставинам у справі та
нормам матеріального права.
Ухвалою від 26.05.2004 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представника скаржника, що підтримав викладені у справі доводи,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 125 ЗК України ( 2768-14 ) (ст. 23
ЗК України в редакції від 18.12.1990 ( 561-12 ) документами, що
посвідчують право власності або постійного користування є належний
Державний акт виданий і зареєстрований радою. Судами першої та
апеляційної інстанцій наявність у позивачів зазначеного у законі
документу, що посвідчує право на постійне користування, не
встановлено.
З обставин справи вбачається, що позивачі здійснювали
підприємницьку діяльність без належного оформлення згідно
земельного законодавства права на землекористування. Рішення
відповідача про надання дозволу на дії, вчинені позивачами по
використанню земельної ділянки, пов'язані з організацією роботи
ринку, а не регулюванням земельних відносин, що підтвердило у
відмові від позову Державне комунальне підприємство
Кам'янець-Подільський стадіон ім. Г.А. Тонкочеєва, тому права
позивачів передбачені ст. 152 ЗК України ( 2768-14 ) (чинного на
момент звернення з позовом) на позивачів не поширюються і підстави
для задоволення позову відсутні.
З наведених підстав, слід визнати, що постанова суду
апеляційної інстанції відповідає обставинам у справі та земельному
законодавству, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про
відмову у задоволені касаційної скарги та залишення без змін
постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-77, 111-99, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 у справі N 7/36-н залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.
-
скопійовано
-
