І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
В И С Н О В О ККОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Висновок Конституційного Суду Україниу справі про надання висновку щодо відповідності
проекту Закону України "Про внесення змін до
Конституції України", направленого Головою
Верховної Ради України, вимогам статей 157 і
158 Конституції України (справа про внесення
змін до статей 76, 78, 81 та інших
Конституції України)
м. Київ Справа N 1-39/2003
5 листопада 2003 року
N 2-в/2003
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Євграфова Павла Борисовича - суддя-доповідач, Іващенка Володимира Івановича, Костицького Михайла Васильовича, Малинникової Людмили Федорівни, Мироненка Олександра Миколайовича, Пшеничного Валерія Григоровича, Розенка Віталія Івановича, Савенка Миколи Дмитровича, Скоморохи Віктора Єгоровича, Тимченка Івана Артемовича, Тихого Володимира Павловича, Ткачука Павла Миколайовича, Чубар Людмили Пантеліївни, Шаповала Володимира Миколайовича
розглянув на пленарному засіданні справу про надання
Конституційним Судом України висновку щодо відповідності проекту
Закону України "Про внесення змін до Конституції України"
(реєстраційний N 4105) вимогам статей 157 і 158 Конституції
України ( 254к/96-ВР ).
Приводом для розгляду справи відповідно до статті 159
Конституції України ( 254к/96-ВР ) стало надходження до
Конституційного Суду України згідно з Постановою Верховної Ради
України "Про деякі питання порядку підготовки законопроектів про
внесення змін до Конституції України до розгляду Верховною Радою
України" від 11 липня 2003 року N 1116-IV ( 1116-15 ) проекту
Закону України "Про внесення змін до Конституції України" для
надання висновку щодо його відповідності вимогам статей 157 і 158
Конституції України.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 159
Конституції України ( 254к/96-ВР ) є необхідність висновку
Конституційного Суду України щодо відповідності проекту Закону
України "Про внесення змін до Конституції України" вимогам
статей 157 і 158 Конституції України для розгляду його Верховною
Радою України.
Заслухавши суддю-доповідача Євграфова П.Б. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Голова Верховної Ради України згідно з Постановою
Верховної Ради України "Про деякі питання порядку підготовки
законопроектів про внесення змін до Конституції України до
розгляду Верховною Радою України" ( 1116-15 ) направив до
Конституційного Суду України для надання висновку щодо
відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України
( 254к/96-ВР ) проект Закону України "Про внесення змін до
Конституції України" (далі - Законопроект), поданий до Верховної
Ради України 233 народними депутатами України (Гавришем С.Б.,
Богатирьовою Р.В., Ващук К.Т., Гапочкою М.М., Симоненком П.М. та
іншими), яким пропонується внести зміни до статей 76, 78, 81, 82,
83, 85, 87, 88, 89, 90, 93, 94, 98, 103, 106, 112, 113, 114, 115,
116, 118, 120, 121, 122, 126, 128, 141, 148 Конституції України та
доповнити її розділом XVI "Прикінцеві положення, які стосуються
змін до Конституції України".
2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85
Конституції України ( 254к/96-ВР ) до повноважень Верховної Ради
України належить внесення змін до Конституції України в межах і
порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції.
Згідно зі статтею 159 Конституції України ( 254к/96-ВР )
законопроект про внесення змін до Конституції України
розглядається Верховною Радою України за наявності висновку
Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту
вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції.
Частиною першою статті 157 Основного Закону України
встановлено, що Конституція України ( 254к/96-ВР ) не може бути
змінена, якщо зміни спрямовані, зокрема, на ліквідацію
незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
Виходячи з аналізу пропонованих у Законопроекті змін до
статей 76, 78, 81, 82, 83, 85, 87, 88, 89, 90, 93, 94, 98, 103,
106, 112, 113, 114, 115, 116, 118, 120, 121, 122, 126, 128, 141,
148 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та доповнення її розділом
XVI "Прикінцеві положення, які стосуються змін до Конституції
України", Конституційний Суд України дійшов висновку, що ці зміни
не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення
територіальної цілісності України, а отже, в цій частині
Законопроект відповідає вимогам статті 157 Конституції України.
У статті 158 Основного Закону України визначено, що
законопроект про внесення змін до Конституції України
( 254к/96-ВР ), який розглядався Верховною Радою України, і закон
не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не
раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього
законопроекту (частина перша); Верховна Рада України протягом
строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі
положення Конституції України (частина друга).
Дослідження матеріалів справи свідчить про те, що Верховна
Рада України нинішнього скликання не розглядала і не вносила змін
до статей 76, 78, 81, 82 , 83, 85, 87, 88, 89, 90, 93, 94, 98,
103, 106, 112, 113, 114, 115, 116, 118, 120, 121, 122, 126, 128,
141, 148 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та не доповнювала її
розділом XVI "Прикінцеві положення, які стосуються змін до
Конституції України". Отже, вимог статті 158 Конституції України
додержано.
3. Перевіряючи Законопроект на предмет дотримання вимог
частини першої статті 157 Конституції України ( 254к/96-ВР ) про
неприпустимість внесення до Основного Закону України змін,
зокрема, які передбачають скасування чи обмеження прав і свобод
людини і громадянина, Конституційний Суд України виходить з
такого.
3.1. У пункті 1 Законопроекту пропонується статті 76, 78, 81,
82, 83, 85, 87, 88, 89, 90, 93 Конституції України ( 254к/96-ВР )
викласти відповідно в такій редакції:
"Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України -
чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на
основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом
таємного голосування.
До Верховної Ради України може бути обрано громадянина
України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має
право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин,
який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість
не погашена і не знята у встановленому законом порядку.
Повноваження народних депутатів України визначаються
Конституцією та законами України.
Строк повноважень Верховної Ради України становить п'ять
років";
"Стаття 78. Народні депутати України здійснюють свої
повноваження на постійній основі.
Народні депутати України не можуть мати іншого
представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші
оплачувані посади (крім посад міністрів, керівників інших
центральних органів виконавчої влади), займатися іншою оплачуваною
або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та
творчої діяльності), входити до складу керівного або наглядового
органу підприємства або організації, що має на меті одержання
прибутку.
Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими
видами діяльності встановлюються законом.
У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо
несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності,
народний депутат України у двадцятиденний строк припиняє таку
діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень
народного депутата України";
"Стаття 81. Повноваження народних депутатів України, в тому
числі обраних замість тих, які вибули достроково, або обраних на
позачергових виборах, припиняються одночасно з припиненням
повноважень Верховної Ради України.
Повноваження народного депутата України припиняються
достроково в разі:
1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення його громадянства або виїзду на постійне
проживання за межі України;
5) якщо ним не усунуто протягом двадцяти днів обставин, які
порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими
видами діяльності;
6) відсутності його без поважних причин на ста пленарних
засіданнях Верховної Ради України протягом календарного року;
7) невходження народного депутата України, обраного від
політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу
депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку
політичних партій) або виходу (виключення) народного депутата
України із складу такої фракції;
8) смерті.
Повноваження народного депутата України припиняються
достроково також у разі дострокового припинення відповідно до
Конституції України повноважень Верховної Ради України - в день
відкриття першого засідання Верховної Ради України за участю
новообраних на позачергових виборах народних депутатів України.
Рішення про дострокове припинення повноважень народного
депутата України у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6 частини
другої цієї статті, приймається Верховною Радою України, у
випадку, передбаченому пунктом 5 частини другої цієї статті, - в
судовому порядку.
У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо
народного депутата України, визнання народного депутата України
недієздатним або безвісно відсутнім його повноваження припиняються
з дати набрання чинності рішенням суду, в разі смерті народного
депутата України - з дати смерті, встановленої свідоцтвом про
смерть.
У разі невходження народного депутата України, обраного від
політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу
депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку
політичних партій) або виходу (виключення) народного депутата
України із складу такої фракції його повноваження припиняються
достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу
відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій)
з дати прийняття такого рішення.
Стаття 82. Верховна Рада України працює сесійно.
Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш
як двох третин від її конституційного складу.
Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше
ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів
виборів. Перше засідання новообраної Верховної Ради України
відкриває найстарший за віком народний депутат України.
Стаття 83. Чергові сесії Верховної Ради України починаються
першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.
Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням
порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на
вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини
народних депутатів України від конституційного складу Верховної
Ради України.
У разі оголошення указу Президента України про введення
воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її
місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у
дводенний строк без скликання.
Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється
Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі
узгодження та поєднання політичних позицій формується коаліція
депутатських фракцій і депутатських груп, до якої входить
більшість народних депутатів України від конституційного складу
Верховної Ради України, яка відповідно до Конституції України
вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури
Прем'єр-міністра України, формує склад Кабінету Міністрів України
та є відповідальною за його діяльність.
Коаліція депутатських фракцій і депутатських груп у Верховній
Раді України утворюється протягом одного місяця з дня відкриття
першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після
чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або
протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських
фракцій і депутатських груп.
Засади формування, організації діяльності та припинення
діяльності коаліції встановлюються Конституцією України та
Регламентом Верховної Ради України";
"Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:
1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку,
передбачених розділом XIII цієї Конституції;
2) призначення всеукраїнського референдуму з питань,
визначених статтею 73 цієї Конституції;
3) прийняття законів;
4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін
до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України,
прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;
6) затвердження загальнодержавних програм економічного,
науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку,
охорони довкілля;
7) призначення виборів Президента України у строки,
передбачені цією Конституцією;
8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента
України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
9) оголошення за поданням Президента України стану війни і
укладення миру, схвалення рішення Президента України про
використання Збройних Сил України та інших військових формувань у
разі збройної агресії проти України;
10) усунення Президента України з поста в порядку особливої
процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї
Конституції;
11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми
діяльності Кабінету Міністрів України;
12) призначення за поданням Президента України
Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра
закордонних справ України та Голови Служби безпеки України,
призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів
Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету
України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення
України, Голови Фонду державного майна України, припинення
повноважень зазначених осіб на цих посадах, вирішення питання про
відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів
України;
13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів
України відповідно до цієї Конституції;
14) затвердження рішень про надання Україною позик і
економічної допомоги іноземним державам та міжнародним
організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав,
банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених
Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх
використанням;
15) прийняття Регламенту Верховної Ради України;
16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та
інших членів Рахункової палати України;
17) призначення на посаду та звільнення з посади
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та
захисту прав і свобод людини в Україні;
18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови
Національного банку України за поданням Президента України;
19) призначення та звільнення половини складу Ради
Національного банку України;
20) призначення половини складу Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення;
21) призначення на посаду та припинення повноважень членів
Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;
22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення
функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших
утворених відповідно до законів України військових формувань, а
також Міністерства внутрішніх справ України;
23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим
державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до
іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав
на територію України;
24) встановлення державних символів України;
25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з
посади Президентом України Генерального прокурора України;
висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має
наслідком його відставку з посади;
26) призначення половини складу Конституційного Суду України;
27) обрання суддів строком на десять років;
28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради
Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного
Суду України про порушення нею Конституції України або законів
України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради
Автономної Республіки Крим;
29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж
районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст,
найменування і перейменування населених пунктів і районів;
30) призначення чергових та позачергових виборів до органів
місцевого самоврядування;
31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення
Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного
стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або
часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами
надзвичайної екологічної ситуації;
32) надання законом згоди на обов'язковість для України
міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів
України, згоду на обов'язковість яких надано законом;
33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених
цією Конституцією;
34) затвердження законом Конституції Автономної Республіки
Крим, змін до неї, визначення законом правових засад майна, що
належить Автономній Республіці Крим;
35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника
апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної
Ради України та структури її апарату;
36) затвердження переліку об'єктів права державної власності,
що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення
об'єктів права приватної власності.
Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які
відповідно до Конституції України віднесені до її відання";
"Стаття 87. Верховна Рада України за пропозицією Президента
України або не менш як однієї третини народних депутатів України
від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути
питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та
прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю
від конституційного складу Верховної Ради.
Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не
може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу
протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після
схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або
протягом останньої сесії Верховної Ради України.
Стаття 88. Верховна Рада України обирає зі свого складу
Голову Верховної Ради України, Першого заступника та заступників
Голови Верховної Ради України та відкликає їх із цих посад.
Кількість заступників Голови Верховної Ради України визначається
Верховною Радою України.
Голова Верховної Ради України:
1) веде пленарні засідання Верховної Ради України;
2) організовує підготовку питань до розгляду на пленарних
засіданнях Верховної Ради України;
3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;
4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими
органами державної влади України та органами влади інших держав;
5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.
Голова Верховної Ради України здійснює повноваження,
передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому
Регламентом Верховної Ради України.
Стаття 89. Верховна Рада України для здійснення
законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань,
віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій
відповідно до Конституції України створює з числа народних
депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів,
перших заступників, заступників та секретарів цих комітетів.
Стаття 90. Повноваження Верховної Ради України припиняються у
день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового
скликання.
Президент України може достроково припинити повноваження
Верховної Ради України, якщо:
1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не
сформовано коаліцію депутатських фракцій і депутатських груп
відповідно до статті 83 цієї Конституції;
2) протягом трьох місяців Верховною Радою України відповідно
до статті 103 Конституції України не обрано Президента України;
3) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету
Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету
Міністрів України;
4) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні
засідання не можуть розпочатися.
Таке рішення приймається Президентом України після
консультацій з Головою Верховної Ради України та його заступниками
та головами депутатських фракцій і депутатських груп.
Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково
припинені Президентом України в останні шість місяців строку
повноважень Верховної Ради України та Президента України, за
винятком випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї
статті";
"Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді
України належить Президентові України, народним депутатам України
та Кабінету Міністрів України.
Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні,
розглядаються Верховною Радою України позачергово".
У Законопроекті пропонується внести такі зміни до Конституції
України ( 254к/96-ВР ), а саме: строк повноважень Верховної Ради
України становить п'ять років (частина п'ята статті 76); розширено
перелік вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими
видами діяльності, крім можливості обіймати посади міністрів,
керівників інших центральних органів виконавчої влади (частина
друга статті 78). Положення Законопроекту містять додаткові
підстави дострокового припинення повноважень народного депутата
України та порядок вирішення цього питання (пункти 5, 6, 7 частини
другої, частини третя, четверта, шоста статті 81). Передбачається
також, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється
Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України
( 129а/94-ВР, 129б/94-ВР ); у Верховній Раді України за
результатами виборів і на основі узгодження та поєднання
політичних позицій формується "коаліція депутатських фракцій і
депутатських груп", до якої входить більшість народних депутатів
України від конституційного складу парламенту; визначаються
термін, порядок і конституційно-правові засади формування,
організації діяльності та припинення діяльності зазначеної
коаліції (частини четверта, п'ята, шоста, сьома статті 83).
Окремі зміни, зокрема до частини першої статті 85 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), зумовлені перерозподілом повноважень між
Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом
Міністрів України (пункт 12, а також стаття 87); закріплюють
визначення порядку роботи парламенту України (пункт 15, статті 88,
89), віднесення до його повноважень встановлення державних
символів України (пункт 24); конкретизують форму правового акта
(закон), яким врегульовуються питання у сфері міжнародних
відносин, учасником яких є Україна (пункт 32); визначають
вирішення на конституційному рівні окремих питань щодо Автономної
Республіки Крим (пункт 34).
У Законопроекті наводяться додаткові підстави для
дострокового припинення повноважень Верховної Ради України
Президентом України, визначається процедура прийняття рішення про
дострокове припинення повноважень парламенту України (пункти 1, 2,
3 частини другої, частини третя, четверта статті 90).
Пропонована редакція статті 93 Конституції України не
передбачає права законодавчої ініціативи Національному банку
України.
Конституційний Суд України вважає, що зміни до статей 76, 78,
81, 82, 83, 85, 87, 88, 89, 90, 93 Конституції України
( 254к/96-ВР ) не спрямовані на скасування чи обмеження прав і
свобод людини і громадянина.
Разом з тим Конституційний Суд України зазначає, що редакція
частини п'ятої статті 76 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ),
в якій передбачається строк повноважень Верховної Ради України
п'ять років, не узгоджується з положенням частини першої статті 77
чинної Конституції України, за яким цей строк становить чотири
роки.
Із змісту пропонованої редакції частин п'ятої, шостої
статті 83, пункту 1 частини другої статті 90 Конституції України
( 254к/96-ВР ) випливає, що незалежно від результатів виборів
формування у Верховній Раді України "коаліції депутатських фракцій
і депутатських груп", до якої має входити більшість народних
депутатів України від конституційного складу Верховної Ради
України, є умовою реалізації парламентом України частини його
повноважень. Однак, можливо, що за результатами виборів до
Верховної Ради України більшість складатимуть народні депутати
України однієї фракції, яка може самостійно претендувати на
формування складу Кабінету Міністрів України, в тому числі вносити
пропозиції щодо кандидатури Прем'єр-міністра України тощо.
Конституційний Суд України звертає також увагу на те, що
положення Законопроекту про обрання Верховною Радою України суддів
строком на десять років, а не безстроково, як це передбачено
чинною Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (пункт 27 частини
першої статті 85, частина четверта статті 126, частина перша
статті 128), може призвести до зниження рівня гарантій
незалежності суддів, встановлених Основним Законом України.
У Законопроекті не відтворено положення частини четвертої
статті 89 чинної Конституції України ( 254к/96-ВР ), за яким
Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що
становлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі комісії,
якщо за це проголосувала не менш як одна третина від її
конституційного складу. Створення таким порядком тимчасових
слідчих комісій є гарантією прав опозиції у Верховній Раді України
і водночас сприятиме здійсненню Верховною Радою України
парламентського контролю.
3.2. У пункті 2 Законопроекту частину четверту статті 94
Конституції України ( 254к/96-ВР ) пропонується доповнити реченням
такого змісту:
"У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він
підписується та офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради
України".
Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця зміна
відповідає вимогам статті 157 Конституції України ( 254к/96-ВР )
як така, що не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод
людини і громадянина (аналогічна по суті позиція сформульована у
Висновку Конституційного Суду України від 16 жовтня 2002 року
N 1-в/2002 ( v001v710-02 ).
3.3. У пункті 3 Законопроекту статтю 98 Конституції України
( 254к/96-ВР ) пропонується викласти в такій редакції:
"Стаття 98. Контроль за надходженням та використанням коштів
Державного бюджету України від імені Верховної Ради України
здійснює Рахункова палата України".
Конституційний Суд України вважає, що пропонована редакція
статті не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини
і громадянина (така правова позиція стосовно аналогічної за
змістом редакції статті 98 Основного Закону України ( 254к/96-ВР )
викладена Конституційним Судом України у його Висновках від
25 березня 1999 року N 1-в/99 ( v001v710-99 ), від 21 грудня
2000 року N 4-в/2000 ( v004v710-00 ) та від 16 жовтня 2002 року
N 1-в/2002 ( v001v710-02 ).
3.4. У пункті 4 Законопроекту у статті 103 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) пропонується:
"а) частину першу замінити трьома новими частинами такого
змісту:
"Стаття 103. Президент України обирається Верховною Радою
України.
Президент України вважається обраним, якщо за його обрання
шляхом таємного голосування проголосувало не менш як дві третини
від конституційного складу Верховної Ради України.
Президент України обирається на строк п'ять років".
б) частину п'яту виключити;
У зв'язку з цим частини другу - четверту та шосту вважати
відповідно частинами четвертою-сьомою".
Зміна порядку обрання Президента України, як пропонується у
Законопроекті, не призводить, вважає Конституційний Суд України,
до скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.
За Конституцією України носієм суверенітету і єдиним джерелом
влади в Україні є народ, який здійснює владу як безпосередньо,
так і через органи державної влади та органи місцевого
самоврядування (частина друга статті 5).
3.5. У пункті 5 Законопроекту у статті 106 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) пропонується:
"а) у частині першій:
пункти 8-12 викласти відповідно в такій редакції:
"8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках,
передбачених Конституцією України;
9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій і
депутатських груп, сформованої відповідно до статті 83 Конституції
України, після відповідних консультацій з їх керівниками подання
про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в
строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої
пропозиції;
10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення
Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою
Верховної Ради України Генерального прокурора України;
12) вносить до Верховної Ради України подання про призначення
Голови Служби безпеки України";
пункт 14 виключити;
пункти 15 і 16 викласти відповідно в такій редакції:
"15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів
невідповідності Конституції і законам України, актам Президента
України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України
щодо їх конституційності;
16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим";
пункт 19 після слів "рішення про використання Збройних Сил
України" доповнити словами "та інших військових формувань";
пункти 22, 29 і 30 викласти відповідно в такій редакції:
"22) призначає половину складу Конституційного Суду України";
"29) підписує закони;
30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України
законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) із
наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради
України";
б) частину четверту викласти у такій редакції:
"Акти Президента України, видані в межах повноважень,
передбачених пунктами 5, 8, 18, 21, 23 цієї статті, скріплюються
підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за
акт та його виконання".
Пропоновані у Законопроекті зміни до статті 106 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (пункти 8, 9, 10, 11, 12, 22 частини
першої) системно пов'язані з положеннями редакцій статей 83, 85,
90 Основного Закону України і зумовлені додатковими підставами
дострокового припинення повноважень парламенту України, новою
процедурою призначення Прем'єр-міністра України, формування
персонального складу Кабінету Міністрів України. Як зазначалося
вище, такі зміни не суперечать вимогам статті 157 Конституції
України.
Зміни, що зумовлюють повноваження Президента України зупиняти
дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності
Конституції ( 254к/96-ВР ) і законам України, актам Президента
України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України
щодо їх конституційності (редакція пункту 15 частини першої статті
106 Основного Закону України), відповідають вимогам статті 157
Основного Закону України.
На думку Конституційного Суду України, доповнення пункту 19
частини першої статті 106 Основного Закону України ( 254к/96-ВР )
словами "та інших військових формувань" системно пов'язано з
положенням пункту 17 частини першої статті 106 чинної Конституції
України і є таким, що не суперечить статті 157 Основного Закону
України.
Згідно з пунктом 29 частини першої статті 106 чинної
Конституції України ( 254к/96-ВР ) Президент України "підписує
закони, прийняті Верховною Радою України". У Законопроекті слова
"прийняті Верховною Радою України" відсутні. Ці зміни не
суперечать вимогам статті 157 Конституції України.
У змінах до пункту 30 частини першої статті 106 Основного
Закону України ( 254к/96-ВР ) міститься положення про те, що
Президент України не має права вето щодо прийнятих Верховною Радою
України законів про внесення змін до Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що зазначені зміни не
суперечать вимогам статті 157 Конституції України.
Пропонована у Законопроекті редакція частини четвертої
статті 106 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлює, що
положення, за яким акти Президента України, видані в межах
повноважень, потребують скріплення підписами Прем'єр-міністра
України і міністра, відповідального за акт та його виконання, є
таким, що відповідає вимогам статті 157 Основного Закону України.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що всі
пропоновані зміни до статті 106 Конституції України ( 254к/96-ВР )
не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і
громадянина.
3.6. У пункті 6 Законопроекту статтю 112 Конституції України
( 254к/96-ВР ) викладено в такій редакції:
"Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень
Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї
Конституції виконання обов'язків Президента України на період до
обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на
Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в
період виконання ним обов'язків Президента України не може
здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-14, 22,
24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України".
Аналогічні по суті зміни до Основного Закону України
( 254к/96-ВР ) вже розглядалися Конституційним Судом України і
були визнані такими, що не суперечать вимогам статті 157
Конституції України (Висновок Конституційного Суду України від
16 жовтня 2002 року N 1-в/2002 ( v001v710-02 ). Оскільки у
пропонованих змінах до частини першої статті 106 Конституції
України пункт 14 вилучено, це питання потребує узгодження з
редакцією статті 112 Основного Закону України, у якій цей пункт
зазначено.
3.7. У пункті 7 Законопроекту статті 113, 114, 115
Конституції України ( 254к/96-ВР ) пропонується викласти в такій
редакції:
"Стаття 113. Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим
органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом
України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний
Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується
Конституцією і законами України, актами Президента України.
Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять
Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр,
віце-прем'єр-міністри, міністри.
Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України
за поданням Президента України.
Кандидатуру для призначення Прем'єр-міністра України вносить
Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій і
депутатських груп, сформованої відповідно до статті 83 Конституції
України, після відповідних консультацій з їх керівниками.
Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України
призначаються Верховною Радою України за поданням Президента
України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються
Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.
Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів
України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету
Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Стаття 115. Прем'єр-міністр України складає повноваження
перед новообраною Верховною Радою України.
Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів
України мають право заявити Верховній Раді України про свою
відставку.
Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою
України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають
наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У
цих випадках Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Верховній
Раді України заяву про відставку Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято,
продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи
новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж
шістдесят днів".
Наведена редакція статей 113, 114, 115 Конституції України
( 254к/96-ВР ) зумовлена змінами повноважень Президента України,
Верховної Ради України, а також Кабінету Міністрів України,
Прем'єр-міністра України, порядку формування персонального складу
Кабінету Міністрів України, заміщення посади Прем'єр-міністра
України. По суті зазначені положення розглядалися Конституційним
Судом України вище і були визнані такими, що не суперечать
статті 157 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що пропоновані у
Законопроекті зміни до статей 113, 114, 115 Конституції України
( 254к/96-ВР ) не передбачають скасування чи обмеження прав і
свобод людини і громадянина.
3.8. У пункті 8 Законопроекту в статті 116 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) пропонується:
"а) у пункті 6 слова "подає Верховній Раді України звіт про
його виконання" замінити словами "подає до Верховної Ради України
законопроект про внесення змін до закону про Державний бюджет
України, а також звіт про виконання Державного бюджету України";
б) доповнити статтю після пункту 9 новими пунктами такого
змісту:
"10) утворює, реорганізовує та ліквідовує міністерства та
інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів,
передбачених на утримання органів виконавчої влади;
11) призначає відповідно до Конституції України за поданням
Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої
влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, голів
місцевих державних адміністрацій, припиняє повноваження цих осіб
на посадах;
12) призначає половину складу Ради Національного банку
України".
У зв'язку з цим пункт 10 вважати пунктом 13".
Пропоновані зміни системно пов'язані з положенням частини
другої статті 96 Конституції України ( 254к/96-ВР ), згідно з яким
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає
до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет
України на наступний рік. Тому логічно, що в процесі виконання
Державного бюджету України у разі необхідності законопроект про
внесення змін до закону про Державний бюджет України має
подаватися до парламенту України також Кабінетом Міністрів
України. Такі зміни, вважає Конституційний Суд України, не
суперечать вимогам статті 157 Основного Закону України.
У Законопроекті статтю 116 Конституції України ( 254к/96-ВР )
після пункту 9 пропонується доповнити новими пунктами 10, 11, 12,
якими закріплюється перерозподіл повноважень між Президентом
України та Кабінетом Міністрів України. Аналогічні за змістом
зміни до статті 116 Основного Закону України вже були предметом
розгляду Конституційного Суду України і визнані такими, що не
передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і
громадянина (Висновок Конституційного Суду України від 16 жовтня
2002 року N 1-в/2002 ( v001v710-02 ).
3.9. У пункті 9 Законопроекту в статті 118 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) пропонується:
"а) частину четверту викласти в такій редакції:
"Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на
посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за
поданням Прем'єр-міністра України";
б) частини дев'яту і десяту викласти відповідно в такій
редакції:
"Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові
відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого
Кабінет Міністрів України приймає рішення і дає обґрунтовану
відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної
адміністрації висловили дві третини депутатів від складу
відповідної ради, Кабінет Міністрів України приймає рішення про
відставку голови місцевої державної адміністрації".
У пропонованих змінах визначено повноваження Прем'єр-міністра
України та Кабінету Міністрів України щодо голів місцевих
державних адміністрацій. За чинною Конституцією України
( 254к/96-ВР ) такі повноваження належать Президенту України.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що пропоновані
зміни до статті 118 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не
передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і
громадянина (така правова позиція викладена Конституційним Судом
України у Висновку від 16 жовтня 2002 року N 1-в/2002
( v001v710-02 ).
3.10. У пункті 10 Законопроекту статтю 120 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) пропонується викласти в такій редакції:
"Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники
центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права
суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім випадків,
передбачених частиною другою цієї статті, а також викладацької,
наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу
керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті
одержання прибутку.
Міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади
можуть суміщати свою службову діяльність із представницьким
мандатом народного депутата України.
Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету
Міністрів України, інших центральних та місцевих органів
виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України".
Пропонована редакція статті 120 Конституції України
( 254к/96-ВР ) містить нове положення, за яким міністри, інші
керівники центральних органів виконавчої влади можуть суміщати
свою службову діяльність із мандатом народного депутата України.
Вище Конституційний Суд України вже розглядав такі зміни (до
статті 78) і визнав їх такими, що не передбачають скасування чи
обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов
висновку, що пропоновані у Законопроекті зміни до статті 120
Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) відповідають вимогам
статті 157 Конституції України.
Разом з тим потребує узгодження редакція частини другої
статті 78 та частини другої статті 120 Конституції України
( 254к/96-ВР ). До того ж словосполучення "представницький мандат
народного депутата України", що вживається у статті 120, є
тавтологічним.
3.11. У пункті 11 Законопроекту статтю 121 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) пропонується доповнити новим пунктом такого
змісту:
"5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,
додержанням законів з цих питань органами державної влади,
органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими
особами".
Пропоноване доповнення Конституційний Суд України вважає
таким, що відповідає вимогам статті 157 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Водночас Конституційний Суд України звертає увагу, що
доповнення статті 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) новим
пунктом 5 - положення щодо здійснення нагляду прокуратурою України
"за додержанням прав і свобод людини і громадянина" - є загальним
і потребує законодавчої конкретизації.
Крім того, нагляд прокуратурою України "за додержанням
законів з цих питань органами державної влади" означає здійснення
нею функції нагляду за додержанням законів фактично всіма
державними органами України, зокрема єдиним органом законодавчої
влади в Україні - Верховною Радою України, та судами України, що,
як вважає Конституційний Суд України, не узгоджується з положенням
Конституції України ( 254к/96-ВР ), за яким державна влада в
Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу,
виконавчу та судову (частина перша статті 6 Конституції України).
3.12. У пункті 12 Законопроекту частину першу статті 122
Конституції України ( 254к/96-ВР ) пропонується викласти в такій
редакції:
"Прокуратуру очолює Генеральний прокурор України, який
призначається на посаду та звільняється з посади за згодою
Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України
може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має
наслідком його відставку з посади".
Конституційний Суд України вважає, що пропонована редакція
статті 122 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) не передбачає
скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина (така ж
правова позиція з цього питання викладена Конституційним Судом
України у Висновку від 16 жовтня 2002 N 1-в/2002 ( v001v710-02 ).
3.13. У пунктах 13, 14 Законопроекту пропонується:
1) у статті 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ):
"а) частину четверту викласти в такій редакції:
"Судді обираються на посади строком на десять років, крім
суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються
на посаду судді вперше";
б) пункт 2 частини п'ятої викласти у такій редакції:
"досягнення суддею шістдесяти п'яти років, а для суддів
Конституційного Суду України та Верховного Суду України -
сімдесяти років";
2) друге речення частини першої статті 128 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) викласти в такій редакції:
"Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України,
обираються Верховною Радою України строком на десять років у
порядку, встановленому законом".
Конституційний Суд України дійшов висновку, що пропоновані
зміни до частини четвертої, пункту 2 частини п'ятої статті 126,
частини першої статті 128 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не
суперечать вимогам статті 157 Основного Закону України, оскільки
не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і
громадянина.
Разом з тим, незалежність і недоторканність суддів
гарантуються Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України
(частина перша статті 126). Саме як відповідна гарантія чинною
Конституцією України встановлено, що судді обіймають посади
безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів,
які призначаються на посаду вперше. Періодичне переобрання суддів,
як зазначалося вище (зміни до пункту 27 частини першої статті 85
Основного Закону України), може призвести до зниження рівня
гарантій незалежності суддів, передбачених Основним Законом
України.
3.14. У пункті 15 Законопроекту частину першу статті 141
Конституції України ( 254к/96-ВР ) пропонується викласти в такій
редакції:
"До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної
ради входять депутати, які обираються жителями села, селища,
міста, району, області на основі загального, рівного, прямого
виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири
роки".
Пропоновані зміни визначають склад представницьких органів
місцевого самоврядування, принципи їх формування та строк
повноважень.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що зазначені
зміни до частини першої статті 141 Основного Закону України
( 254к/96-ВР ) не передбачають скасування чи обмеження прав і
свобод людини громадянина.
3.15. У пункті 16 Законопроекту частину другу статті 148
Конституції України ( 254к/96-ВР ) пропонується викласти в такій
редакції:
"Президент України, Верховна Рада України призначають по
дев'ять суддів Конституційного Суду України".
Пропонована редакція, вважає Конституційний Суд України,
відповідає вимогам статті 157 Основного Закону України
( 254к/96-ВР ) (такого ж висновку Конституційний Суд України
дійшов щодо пропонованих у цьому Законопроекті змін до пункту 26
частини першої статті 85, пункту 22 частини першої статті 106
Основного Закону України, згідно з якими Верховна Рада України і
Президент України призначають відповідно по дев'ять суддів
Конституційного Суду України).
За Основним Законом України ( 254к/96-ВР ) Конституційний Суд
України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду
України (частина перша статті 148). Президент України, Верховна
Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів
Конституційного Суду України (частина друга статті 148).
Позбавлення з'їзду суддів України - найвищого органу
суддівського самоврядування - участі у призначенні суддів
Конституційного Суду України не передбачає скасування чи обмеження
прав і свобод людини і громадянина. Однак, по суті, це відсторонює
судову владу від формування єдиного органу конституційної
юрисдикції, що не слугуватиме зміцненню засад конституційного
судочинства в Україні.
3.16. У пункті 17 Законопроекту Конституцію України
( 254к/96-ВР ) пропонується доповнити розділом XVI "Прикінцеві
положення, які стосуються змін до Конституції України" такого
змісту:
"1. Зміни до Конституції України, що вносяться Законом
України від ______________ "Про внесення змін до Конституції
України", набирають чинності через чотири місяці після його
прийняття Верховною Радою України, за винятком випадків,
передбачених цим розділом.
2. Конституційний склад Верховної Ради України у кількості
450 народних депутатів України обирається у 2006 році на основі
загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного
голосування на засадах пропорційної системи з обранням народних
депутатів України в багатомандатному загальнодержавному виборчому
окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних
партій, виборчих блоків політичних партій відповідно до закону.
3. Строк повноважень Верховної Ради України, обраної у
2002 році, чотири роки.
Частина п'ята нової редакції статті 76 Конституції України
набирає чинності з дня набуття повноважень Верховною Радою
України, обраною у 2006 році.
4. Президент України відповідно до змін до Конституції
України, внесених цим Законом, обирається Верховною Радою України
в місячний строк після набуття повноважень Верховною Радою
України, обраною у 2006 році.
5. Чергові вибори Президента України проводяться згідно з
Конституцією України в останню неділю жовтня 2004 року.
Президент України набуває повноважень відповідно до цього
Закону після вступу на пост за результатами виборів Президента
України у 2004 році.
6. Повноваження Президента України, обраного у 2004 році,
припиняються з моменту вступу на пост новообраного Верховною Радою
України Президента України у 2006 році.
7. Судді Конституційного Суду України, призначені з'їздом
суддів України, продовжують виконувати свої повноваження до
закінчення визначеного цією Конституцією строку. Після закінчення
строку повноважень цих суддів Президент України та Верховна Рада
України призначають по три нових судді Конституційного Суду
України.
У разі дострокового припинення повноважень суддями
Конституційного Суду України, призначеними з'їздом суддів України,
нові судді Конституційного Суду України призначаються почергово
Президентом України та Верховною Радою України.
8. Зміни щодо обрання суддів строком на десять років
застосовуються до суддів, які обираються, починаючи з дня набрання
чинності Законом України від _______________ "Про внесення змін до
Конституції України".
9. Органи прокуратури України виконують повноваження,
передбачені пунктом 5 статті 121 цього Закону, протягом п'яти
років з дня набрання ним чинності".
Конституційний Суд України дійшов висновку, що пропоноване у
Законопроекті доповнення Конституції України ( 254к/96-ВР )
розділом XVI визначає правовий механізм вирішення питань,
пов'язаних з набранням чинності Законом України "Про внесення змін
до Конституції України", та не передбачає скасування чи обмеження
прав і свобод людини і громадянина, тобто відповідає вимогам
статті 157 Конституції України.
Конституційний Суд України звертає увагу на те, що у
Законопроекті назва розділу XVI "Прикінцеві положення, які
стосуються змін до Конституції України" не узгоджується зі
структурою чинної Конституції України ( 254к/96-ВР ), зокрема
розділом XIV "Прикінцеві положення" та розділом XV "Перехідні
положення".
Вбачається певна неузгодженість положень розділу XVI щодо
часу набуття повноважень Президентом України, Верховною Радою
України та Кабінетом Міністрів України за Законом України "Про
внесення змін до Конституції України".
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 155, 159
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 63, 66, 69, 70
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
д і й ш о в в и с н о в к у:
1. Визнати проект Закону України "Про внесення змін до
Конституції України" (реєстраційний N 4105), поданий до Верховної
Ради України 233 народними депутатами України (Гавришем С.Б.,
Богатирьовою Р.В., Ващук К.Т., Гапочкою М.М., Симоненком П.М. та
іншими), таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції
України ( 254к/96-ВР ). Законопроектом пропонується внести до
Конституції України такі зміни:
"1) статті 76, 78, 81-83, 85, 87-90 та 93 викласти відповідно
в такій редакції:
"Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України -
чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на
основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом
таємного голосування.
До Верховної Ради України може бути обрано громадянина
України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має
право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин,
який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість
не погашена і не знята у встановленому законом порядку.
Повноваження народних депутатів України визначаються
Конституцією та законами України.
Строк повноважень Верховної Ради України становить п'ять
років";
"Стаття 78. Народні депутати України здійснюють свої
повноваження на постійній основі.
Народні депутати України не можуть мати іншого
представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші
оплачувані посади (крім посад міністрів, керівників інших
центральних органів виконавчої влади), займатися іншою оплачуваною
або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та
творчої діяльності), входити до складу керівного або наглядового
органу підприємства або організації, що має на меті одержання
прибутку.
Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими
видами діяльності встановлюються законом.
У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо
несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності,
народний депутат України у двадцятиденний строк припиняє таку
діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень
народного депутата України";
"Стаття 81. Повноваження народних депутатів України, в тому
числі обраних замість тих, які вибули достроково, або обраних на
позачергових виборах, припиняються одночасно з припиненням
повноважень Верховної Ради України.
Повноваження народного депутата України припиняються
достроково в разі:
1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення його громадянства або виїзду на постійне
проживання за межі України;
5) якщо ним не усунуто протягом двадцяти днів обставин, які
порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими
видами діяльності;
6) відсутності його без поважних причин на ста пленарних
засіданнях Верховної Ради України протягом календарного року;
7) невходження народного депутата України, обраного від
політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу
депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку
політичних партій) або виходу (виключення) народного депутата
України із складу такої фракції;
8) смерті.
Повноваження народного депутата України припиняються
достроково також у разі дострокового припинення відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ) повноважень Верховної Ради
України - в день відкриття першого засідання Верховної Ради
України за участю новообраних на позачергових виборах народних
депутатів України.
Рішення про дострокове припинення повноважень народного
депутата України у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6 частини
другої цієї статті, приймається Верховною Радою України, у
випадку, передбаченому пунктом 5 частини другої цієї статті,- в
судовому порядку.
У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо
народного депутата України, визнання народного депутата України
недієздатним або безвісно відсутнім його повноваження припиняються
з дати набрання чинності рішенням суду, в разі смерті народного
депутата України - з дати смерті, встановленої свідоцтвом про
смерть.
У разі невходження народного депутата України, обраного від
політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу
депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку
політичних партій) або виходу (виключення) народного депутата
України із складу такої фракції його повноваження припиняються
достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу
відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій)
з дати прийняття такого рішення.
Стаття 82. Верховна Рада України працює сесійно.
Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш
як двох третин від її конституційного складу.
Верховна Рада України збирається не першу сесію не пізніше
ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів
виборів. Перше засідання новообраної Верховної Ради України
відкриває найстарший за віком народний депутат України.
Стаття 83. Чергові сесії Верховної Ради України починаються
першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.
Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням
порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на
вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини
народних депутатів України від конституційного складу Верховної
Ради України.
У разі оголошення указу Президента України про введення
воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її
місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у
дводенний строк без скликання.
Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється
Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі
узгодження та поєднання політичних позицій формується коаліція
депутатських фракцій і депутатських груп, до якої входить
більшість народних депутатів України від конституційного складу
Верховної Ради України, яка відповідно до Конституції України
вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури
Прем'єр-міністра України, формує склад Кабінету Міністрів України
та є відповідальною за його діяльність.
Коаліція депутатських фракцій і депутатських груп у Верховній
Раді України утворюється протягом одного місяця з дня відкриття
першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після
чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або
протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських
фракцій і депутатських груп.
Засади формування, організації діяльності та припинення
діяльності коаліції встановлюються Конституцією України та
Регламентом Верховної Ради України";
"Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:
1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку,
передбачених розділом XIII цієї Конституції;
2) призначення всеукраїнського референдуму з питань,
визначених статтею 73 цієї Конституції;
3) прийняття законів;
4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін
до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України,
прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;
6) затвердження загальнодержавних програм економічного,
науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку,
охорони довкілля;
7) призначення виборів Президента України у строки,
передбачені цією Конституцією;
8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента
України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
9) оголошення за поданням Президента України стану війни і
укладення миру, схвалення рішення Президента України про
використання Збройних Сил України та інших військових формувань у
разі збройної агресії проти України;
10) усунення Президента України з поста в порядку особливої
процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї
Конституції;
11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми
діяльності Кабінету Міністрів України;
12) призначення за поданням Президента України
Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра
закордонних справ України та Голови Служби безпеки України,
призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів
Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету
України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення
України, Голови Фонду державного майна України, припинення
повноважень зазначених осіб на цих посадах, вирішення питання про
відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів
України;
13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів
України відповідно до цієї Конституції;
14) затвердження рішень про надання Україною позик і
економічної допомоги іноземним державам та міжнародним
організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав,
банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених
Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх
використанням;
15) прийняття Регламенту Верховної Ради України;
16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та
інших членів Рахункової палати України;
17) призначення на посаду та звільнення з посади
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та
захисту прав і свобод людини в Україні;
18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови
Національного банку України за поданням Президента України;
19) призначення та звільнення половини складу Ради
Національного банку України;
20) призначення половини складу Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення;
21) призначення на посаду та припинення повноважень членів
Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;
22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення
функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших
утворених відповідно до законів України військових формувань, а
також Міністерства внутрішніх справ України;
23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим
державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до
іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав
на територію України;
24) встановлення державних символів України;
25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з
посади Президентом України Генерального прокурора України;
висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має
наслідком його відставку з посади;
26) призначення половини складу Конституційного Суду України;
27) обрання суддів строком на десять років;
28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради
Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного
Суду України про порушення нею Конституції України або законів
України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради
Автономної Республіки Крим;
29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж
районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст,
найменування і перейменування населених пунктів і районів;
30) призначення чергових та позачергових виборів до органів
місцевого самоврядування;
31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення
Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного
стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або
часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами
надзвичайної екологічної ситуації;
32) надання законом згоди на обов'язковість для України
міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів
України, згоду на обов'язковість яких надано законом;
33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених
цією Конституцією;
34) затвердження законом Конституції Автономної Республіки
Крим, змін до неї, визначення законом правових засад майна, що
належить Автономній Республіці Крим;
35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника
апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної
Ради України та структури її апарату;
36) затвердження переліку об'єктів права державної власності,
що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення
об'єктів права приватної власності.
Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які
відповідно до Конституції України віднесені до її відання";
"Стаття 87. Верховна Рада України за пропозицією Президента
України або не менш як однієї третини народних депутатів України
від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути
питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та
прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю
від конституційного складу Верховної Ради.
Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не
може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу
протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після
схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України або
протягом останньої сесії Верховної Ради України.
Стаття 88. Верховна Рада України обирає зі свого складу
Голову Верховної Ради України, Першого заступника та заступників
Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.
Кількість заступників Голови Верховної Ради України визначається
Верховною Радою України.
Голова Верховної Ради України:
1) веде пленарні засідання Верховної Ради України;
2) організовує підготовку питань до розгляду на пленарних
засіданнях Верховної Ради України;
3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;
4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими
органами державної влади України та органами влади інших держав;
5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.
Голова Верховної Ради України здійснює повноваження,
передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому
Регламентом Верховної Ради України.
Стаття 89. Верховна Рада України для здійснення
законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань,
віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій
відповідно до Конституції України створює з числа народних
депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів,
перших заступників, заступників та секретарів цих комитетів.
Стаття 90. Повноваження Верховної Ради України припиняються у
день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового
скликання.
Президент України може достроково припинити повноваження
Верховної Ради України, якщо:
1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не
сформовано коаліцію депутатських фракцій і депутатських груп
відповідно до статті 83 цієї Конституції;
2) протягом трьох місяців Верховною Радою України відповідно
до статті 103 Конституції України не обрано Президента України;
3) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету
Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету
Міністрів України;
4) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні
засідання не можуть розпочатися.
Таке рішення приймається Президентом України після
консультацій з Головою Верховної Ради України та його заступниками
та головами депутатських фракцій і депутатських груп.
Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково
припинені Президентом України в останні шість місяців строку
повноважень Верховної Ради України та Президента України за
винятком випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї
статті";
"Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді
України належить Президентові України, народним депутатам України
та Кабінету Міністрів України.
Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні,
розглядаються Верховною Радою України позачергово";
2) частину четверту статті 94 доповнити реченням такого
змісту:
"У разі якщо Президент України не підписав такий закон, він
підписується та офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради
України";
3) статтю 98 викласти в такій редакції:
"Стаття 98. Контроль за надходженням та використанням коштів
Державного бюджету України від імені Верховної Ради України
здійснює Рахункова палата України";
4) у статті 103:
а) частину першу замінити трьома новими частинами такого
змісту:
"Стаття 103. Президент України обирається Верховною Радою
України.
Президент України вважається обраним, якщо за його обрання
шляхом таємного голосування проголосувало не менш як дві третини
від конституційного складу Верховної Ради України.
Президент України обирається на строк п'ять років";
б) частину п'яту виключити;
У зв'язку з цим частини другу-четверту та шосту вважати
відповідно частинами четвертою-сьомою;
5) у статті 106:
а) у частині першій:
пункти 8-12 викласти відповідно в такій редакції:
"8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках,
передбачених Конституцією України;
9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій і
депутатських груп, сформованої відповідно до статті 83 Конституції
України, після відповідних консультацій з їх керівниками подання
про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в
строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої
пропозиції;
10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення
Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою
Верховної Ради України Генерального прокурора України;
12) вносить до Верховної Ради України подання про призначення
Голови Служби безпеки України";
пункт 14 виключити;
пункти 15 і 16 викласти відповідно в такій редакції:
"15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів
невідповідності Конституції і законам України, актам Президента
України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України
щодо їх конституційності;
16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим";
пункт 19 після слів "рішення про використання Збройних Сил
України" доповнити словами "та інших військових формувань";
пункти 22, 29 і 30 викласти відповідно в такій редакції:
"22) призначає половину складу Конституційного Суду України";
"29) підписує закони;
30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України
законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) із
наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради
України";
б) частину четверту викласти у такій редакції:
"Акти Президента України, видані в межах повноважень,
передбачених пунктами 5, 8, 18, 21, 23 цієї статті, скріплюються
підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за
акт та його виконання";
6) статтю 112 викласти в такій редакції:
"Стаття 112. У разі дострокового припинення повноважень
Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї
Конституції виконання обов'язків Президента України на період до
обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на
Голову Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України в
період виконання ним обов'язків Президента України не може
здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-14, 22,
24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України";
7) статті 113-115 викласти в такій редакції:
"Стаття 113. Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим
органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом
України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний
Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується
Конституцією і законами України, актами Президента України.
Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять
Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр,
віце-прем'єр-міністри, міністри.
Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України
за поданням Президента України.
Кандидатуру для призначення Прем'єр-міністра України вносить
Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій і
депутатських груп, сформованої відповідно до статті 83 Конституції
України, після відповідних консультацій з їх керівниками.
Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України
призначаються Верховною Радою України за поданням Президента
України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються
Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.
Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів
України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету
Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Стаття 115. Прем'єр-міністр України складає повноваження
перед новообраною Верховною Радою України.
Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів
України мають право заявити Верховній Раді України про свою
відставку.
Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою
України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають
наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У
цих випадках Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Верховній
Раді України заяву про відставку Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято,
продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи
новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж
шістдесят днів";
8) у статті 116:
а) у пункті 6 слова "подає Верховній Раді Україні звіт про
його виконання" замінити словами "подає до Верховної Ради України
законопроект про внесення змін до закону про Державний бюджет
України, а також звіт про виконання Державного бюджету України";
б) доповнити статтю після пункту 9 новими пунктами такого
змісту:
"10) утворює, реорганізовує та ліквідовує міністерства та
інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів,
передбачених на утримання органів виконавчої влади;
11) призначає відповідно до Конституції України за поданням
Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої
влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, голів
місцевих державних адміністрацій, припиняє повноваження цих осіб
на посадах;
12) призначає половину складу Ради Національного банку
України".
У зв'язку з цим пункт 10 вважати пунктом 13;
9) у статті 118:
а) частину четверту викласти в такій редакції:
"Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на
посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за
поданням Прем'єр-міністра України";
б) частини дев'яту і десяту викласти відповідно в такій
редакції:
"Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові
відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого
Кабінет Міністрів України приймає рішення і дає обґрунтовану
відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної
адміністрації висловили дві третини депутатів від складу
відповідної ради, Кабінет Міністрів України приймає рішення про
відставку голови місцевої державної адміністрації";
10) статтю 120 викласти в такій редакції:
"Стаття 120. Члени Кабінету Міністрів України, керівники
центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права
суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім випадків,
передбачених частиною другою цієї статті, а також викладацької,
наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу
керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті
одержання прибутку.
Міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади
можуть суміщати свою службову діяльність із представницьким
мандатом народного депутата України.
Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету
Міністрів України, інших центральних та місцевих органів
виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України";
11) доповнити статтю 121 новим пунктом такого змісту:
"5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,
додержання законів з цих питань органами державної влади, органами
місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами";
12) частину першу статті 122 викласти в такій редакції:
"Прокуратуру очолює Генеральний прокурор України, який
призначається на посаду та звільняється з посади за згодою
Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України
може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має
наслідком його відставку з посади";
13) у статті 126:
а) частину четверту викласти в такій редакції:
"Судді обираються на посади строком на десять років, крім
суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються
на посаду судді вперше";
б) пункт 2 частини п'ятої викласти у такій редакції:
"досягнення суддею шістдесяти п'яти років, а для суддів
Конституційного Суду України та Верховного Суду України -
сімдесяти років";
14) друге речення частини першої статті 128 викласти в такій
редакції:
"Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України,
обираються Верховною Радою України строком на десять років у
порядку, встановленому законом";
15) частину першу статті 141 викласти в такій редакції:
"До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної
ради входять депутати, які обираються жителями села, селища,
міста, району, області на основі загального, рівного, прямого
виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири
роки";
16) частину другу статті 148 викласти в такій редакції:
"Президент України, Верховна Рада України призначають по
дев'ять суддів Конституційного Суду України";
17) доповнити Конституцію України ( 254к/96-ВР ) розділом XVI
"Прикінцеві положення, які стосуються змін до Конституції України"
такого змісту:
"Розділ XVI
Прикінцеві положення, які стосуються змін доКонституції України
Прикінцеві положення, які стосуються змін доКонституції України
1. Зміни до Конституції України, що вносяться Законом України
від ______________"Про внесення змін до Конституції України",
набирають чинності через чотири місяці після його прийняття
Верховною Радою України, за винятком випадків, передбачених цим
розділом.
2. Конституційний склад Верховної Ради України у кількості
450 народних депутатів України обирається у 2006 році на основі
загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного
голосування на засадах пропорційної системи з обранням народних
депутатів України в багатомандатному загальнодержавному виборчому
окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних
партій, виборчих блоків політичних партій відповідно до закону.
3. Строк повноважень Верховної Ради України, обраної у
2002 році, чотири роки.
Частина п'ята нової редакції статті 76 Конституції України
набирає чинності з дня набуття повноважень Верховною Радою
України, обраною у 2006 році.
4. Президент України відповідно до змін до Конституції
України, внесених цим Законом, обирається Верховною Радою України
в місячний строк після набуття повноважень Верховною Радою
України, обраною у 2006 році.
5. Чергові вибори Президента України проводяться згідно з
Конституцією України в останню неділю жовтня 2004 року.
Президент України набуває повноважень відповідно до цього
Закону після вступу на пост за результатами виборів Президента
України у 2004 році.
6. Повноваження Президента України, обраного у 2004 році,
припиняються з моменту вступу на пост новообраного Верховною Радою
України Президента України у 2006 році.
7. Судді Конституційного Суду України, призначені з'їздом
суддів України, продовжують виконувати свої повноваження до
закінчення визначеного цією Конституцією строку. Після закінчення
строку повноважень цих суддів Президент України та Верховна Рада
України призначають по три нових судді Конституційного Суду
України.
У разі дострокового припинення повноважень суддями
Конституційного Суду України, призначеними з'їздом суддів України,
нові судді Конституційного Суду України призначаються почергово
Президентом України та Верховною Радою України.
8. Зміни щодо обрання суддів строком на десять років
застосовуються до суддів, які обираються, починаючи з дня набрання
чинності Законом України від ____________ "Про внесення змін до
Конституції України".
9. Органи прокуратури України виконують повноваження,
передбачені пунктом 5 статті 121 цього Закону, протягом п'яти
років з дня набрання ним чинності".
2. Висновок Конституційного Суду України щодо відповідності
проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України"
(реєстраційний N 4105) вимогам статей 157 і 158 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) є обов'язковим до виконання, остаточним і
не може бути оскаржений.
Висновок Конституційного Суду України підлягає опублікуванню
у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОКРЕМА ДУМКАсудді Конституційного Суду України Скоморохи В.Є.
стосовно Висновку Конституційного Суду України у
справі про надання висновку щодо відповідності
проекту Закону України "Про внесення змін до
Конституції України", направленого Головою
Верховної Ради України, вимогам статей 157 і
158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (справа
про внесення змін до статей 76, 78, 81
та інших Конституції України)
З Висновком Конституційного Суду України про відповідність
окремих положень законопроекту про внесення змін до Конституції
України ( 254к/96-ВР ) вимогам статті 157 Конституції України не
можу погодитися і вважаю за необхідне викласти окрему думку,
виходячи з таких підстав.
1. Запропоновані зміни до статті 148 Конституції України
( 254к/96-ВР ) щодо формування Конституційного Суду України
Президентом України і Верховною Радою України позбавляють з'їзд
суддів України - найвищий орган суддівського самоврядування -
права призначати третину суддів Конституційного Суду України поряд
із Президентом України та парламентом. Але ж поділ повноважень
щодо формування органів конституційного правосуддя між різними
гілками влади покликаний забезпечити їх незалежність і запобігти
можливості підпорядкованості будь-якій із них.
Формування конституційних судів трьома гілками влади провідні
вчені-конституціоналісти вважають "паритетним", таким, що найбільш
повно враховує вимоги принципу "поділу влади" (1).
_______________(1) Митюков М.А. Конституционное правосудие в странах СНГ и
Балтии.- М.: Зерцало. 1998.- С. 28; Овсепян Ж.Й. Становление
конституционных и уставных судов в субъектах Российской Федерации
(1999-2000 гг.).- М.: ИКЦ "Март", 2001.- С. 144.
Доречним буде послатися на проект Основного Закону України,
схвалений Конституційною комісією 11 березня 1996 року, який
передбачав формування Конституційного Суду України порівну
Президентом України і Сенатом (2). Чинна Конституція України
( 254к/96-ВР ) послідовно закріпила ідею самостійності судової
влади, "троїстий" порядок формування Конституційного Суду (за
участю судової влади), ще раніше запроваджений в інших країнах,
зокрема в Болгарії, Габоні, Грузії, Італії, Південній Кореї,
Мадагаскарі, Молдові.
_______________(2) Конституція незалежної України. У З кн. /Під заг. ред.
Головатого С.П.- Кн. 2, ч. 1.- К.: 1997.- С. 136.
Характерно, що спроба сформувати Конституційний Суд України
за участю Верховної Ради України та Президента України не була
реалізована у Верховній Раді України ще 1992 року, оскільки не
створений тоді Конституційний Суд України став своєрідним
заручником у політичній боротьбі (3). Негативне ставлення до
судової влади має своє продовження: свого часу Верховна Рада
України не призначила необхідну кількість суддів, і питання про
призначення суддями П.Б. Євграфова та М.І. Корнієнка вирішувалося
майже протягом року. Ігноруючи визначений Законом України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) місячний термін
призначення судді Конституційного Суду, Верховна Рада України з
січня 2002 року не призначила суддю замість вибулого Яценка С.С.
Це аж ніяк не додає авторитету парламенту.
_______________(3) Державотворення і правотворення в Україні: досвід,
проблеми, перспективи. /За ред. Шемшученка Ю.С.: Монографія.- К.:
Ін-т держ. і права ім. В.М.Корецького, 2001. - С. 200.
Зауважимо, що відсутність реальної незалежності суддів
вважалася найбільш уразливим місцем правосуддя в Радянському
Союзі. Не випадково стаття 11 Закону України "Про статус суддів"
( 2862-12 ) передбачила забезпечення незалежності суддів, зокрема
встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення
їх повноважень та звільнення з посади.
У деяких країнах (Іспанія, Литва, Туреччина, Фінляндія) суди
формуються за участю кандидатур, які пропонуються найвищими
судами. Безстроково призначаються судді Конституційного
(Арбітражного) Суду Бельгії, Верховного Суду Данії, Ісландії та
інших країн. Самі суди ініціюють та вирішують питання
відсторонення судді з посади в Данії, Ірландії, Норвегії тощо.
Вилучення з'їзду суддів України з числа суб'єктів формування
Конституційного Суду України позбавить судову владу представництва
в єдиному органі конституційної юрисдикції в Україні. Тим самим, з
одного боку, знижується роль судів у захисті прав і свобод людини
і громадянина, оскільки порушується принцип рівності гілок влади
(стаття 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ), з іншого - це може
стати на заваді прийняттю рішення Конституційним Судом України у
разі надання висновку при розгляді справи про імпічмент. Не
випадково Конституція Італійської Республіки (частина сьома статті
135) передбачає участь у розгляді обвинувачень проти Президента
Республіки крім ординарних суддів Конституційного Суду додатково
16 членів Конституційного Суду, які обираються за жеребом із числа
громадян-виборців, а Конституція Республіки Молдова, запровадивши
парламентську форму правління, вилучила Президента Республіки
Молдова з числа органів, які беруть участь у призначенні
Конституційного Суду, замінивши його Урядом Республіки Молдова
(частина друга статті 136).
Більше того, виходячи з кількості суддів, яких призначатимуть
парламент та Президент України (по 9), під час голосування щодо
конституційності актів Президента чи парламенту один голос "за"
переважуватиме вісім голосів "проти", оскільки відповідно до
частини четвертої статті 51 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) рішення приймаються, а висновки даються на
пленарному засіданні, якщо за них проголосувало не менше десяти
суддів. Хіба це не безглуздість - коли меншість перемагає
більшість? До того ж, зважаючи на протистояння "парламент -
Президент", Конституція ( 254к/96-ВР ) і права людини будуть
програвати і за більшості, і за меншості. Це створить великі
проблеми для існування органу конституційної юрисдикції. Саме
орган конституційної юрисдикції здатний стати надійною перепоною
на шляху зайвої концентрації влади, особливо в умовах, коли
Президент користується підтримкою парламентської більшості. Має
рацію російський державознавець В.В. Лузін, стверджуючи, що
вирішальна роль у системі "стримувань і противаг", у підтриманні
балансу між опозицією та правлячою більшістю належить органам
конституційної юрисдикції, які мають бути незалежними і
самостійними у вирішенні питань" (4).
_______________(4) Лузин В.В. Полупрезидентская модель разделения властей
(на примере Франции) / Право и политика.- 2000.- N 1.- С. 39.
2. Світовий досвід формування органів конституційної
юрисдикції (Австрія, ФРН, Італія, Іспанія, Португалія та ін.)
свідчить про закріплення положення про обов'язковість призначення
частини їх складу з числа суддів найвищих судових органів.
Наприклад, Закон про Федеральний Конституційний Суд ФРН
вимагає від кандидата на посаду судді стажу роботи "не менше 3
років в одному із найвищих судів Федерації". Половина суддів (6 із
12) Арбітражного суду Бельгії до свого призначення повинні мати не
менше 5 років досвіду роботи старших суддів найвищих судів
(касаційного, апеляційного тощо). Професійні судді становлять
третину Конституційних Судів Італії, Болгарії, Латвії, Молдови. У
складі Конституційного Суду Південно-Африканської Республіки в усі
часи відповідно до частини п'ятої статті 174 Конституції
( 254к/96-ВР ) щонайменше чотири члени Конституційного Суду
повинні бути особами, які були суддями на час їх призначення до
Конституційного Суду. В Україні таке положення відсутнє. Але Суд
не уявляється без суддів, які здійснюють правосуддя на професійній
основі. Це тим важливіше, що Конституційний Суд України не
належить до органів, охоплених політичною кризою. Існуюча система
формування Конституційного Суду України себе виправдала, будь-які
аргументи необхідності її зміни відсутні. Більше того, незрозуміла
непослідовність у ставленні до з'їзду суддів, якому довірено
формувати також Вищу раду юстиції (стаття 131 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
3. У демократичному суспільстві соціальна роль судів полягає
в тому, що вони, здійснюючи правосуддя, зобов'язані гарантувати
верховенство права, забезпечувати права й свободи людини. Цим
обумовлено й місце судової влади в системі влади, і статус суддів.
Незалежність - не самоціль і не привілей суддів, а їх обов'язок,
необхідна умова охорони прав людини, основний принцип здійснення
правосуддя, який безпосередньо випливає з права кожної людини на
розгляд її справи незалежним і неупередженим судом (стаття 6
Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року
( 995_004 ) та стаття 14 Міжнародного пакту про громадянські і
політичні права 1966 року ( 995_043 ).
Передбачене чинною Конституцією України ( 254к/96-ВР )
обрання суддів безстроково є однією з конституційних гарантій їх
незалежності, якою забезпечуються права людини і громадянина на
судовий захист (стаття 55 Конституції України). Відповідно до
частини другої статті 21 Конституції України права і свободи
людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно з частиною другою
статті 64 Конституції України права на судовий захист не можуть
бути обмежені за будь-яких умов.
Запропоновані зміни до пункту 27 частини першої статті 85,
частини четвертої статті 126, частини першої статті 128
Конституції України ( 254к/96-ВР ) порушують гарантії незалежності
суддів, а отже - обмежують конституційні гарантії захисту прав і
свобод людини і громадянина і не відповідають вимогам статті 157
Конституції України.
4. Понад два століття тому у Франції було проголошено, що
"суспільство, в якому не забезпечено користування правами і не
проведено поділ влади, не має Конституції" (5).
_______________(5) Стаття 16 Декларації прав людини і громадянина, прийнята
Національними зборами 26.08.1789 року / Конституции государств
Европы.- Т. 3.- М.: 2001.- С. 434.
Пропоновані зміни до статті 103 Конституції України
( 254к/96-ВР ) передбачають скасування права громадян України
безпосередньо обрати Президента України на основі загального,
рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування
строком на п'ять років.
Обрання Президента України покладено на Верховну Раду
України.
Очевидно, що обрання Президента України безпосередньо народом
розцінюється парламентом як небезпечне, оскільки Президент,
обраний усім народом поряд з Верховною Радою, може протиставити
себе Верховній Раді України.
Важливо зазначити, що законопроект залишив без зміни
статтю 104 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка врегульовує
питання вступу на пост новообраного Президента та складання
присяги "на вірність Україні... волею народу обраного Президентом
України". Присяга Президента Українському народу є важливим
доказом легітимності інституту президентства, довіри громадян до
глави держави. По суті, йдеться про перетворення України із
змішаної на парламентську республіку: Кабінет Міністрів формується
на парламентській основі - Президент України "вносить за
пропозицією коаліції депутатських фракцій і депутатських груп...
подання про призначення Верховною Радою Прем'єр-міністра України"
(пункт 9 частини першої статті 106 Законопроекту). До повноважень
Верховної Ради України належить, зокрема, призначення за поданням
Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони,
Міністра закордонних справ та Голови Служби безпеки України,
призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів
Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету
України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення
України, Голови Фонду державного майна України, припинення
повноважень зазначених осіб на цих посадах, вирішення питання про
відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів
України (пункт 12 статті 85).
Відсутність довіри з боку більшості Верховної Ради України є
підставою дострокового припинення повноважень Кабінету Міністрів
України (стаття 87).
Парламентський мандат є сумісним з членством в Уряді та
керівництвом іншими центральними органами виконавчої влади
(частина друга статті 120).
Слабкість Президента в державному механізмі парламентської
республіки обумовлює найчастіше застосування парламентського
способу його обрання (6).
_______________(6) Маклаков В.В. Конституционное право: Словарь.- М.: Юрист,
2001.- С. 326-327.
Парламентська республіка не містить у зв'язці
"парламент-уряд" гарантій від монополізації влади. Їх надають лише
розвинуте громадянське суспільство і незалежне правосуддя. І те, й
інше в Україні ще треба створити.
Гарантією дотримання поділу влади може бути Президент,
обраний незалежно від парламенту (передбачуваний для виборців) і
здатний конкурувати з ним.
5. Ще більш дивовижно (з правової точки зору) виглядає
пропозиція про дострокове припинення повноважень народного
депутата України у разі "відсутності його без поважних причин на
ста пленарних засіданнях Верховної Ради України протягом
календарного року" (пункт 6 частини другої статті 81
Законопроекту).
Для порівняння пошлюся на пункт "е" частини першої статті 48
Конституції Республіки Намібія 1990 року, яким передбачено
припинення повноважень члена Національних Зборів, якщо він
відсутній на засіданнях Національних Зборів протягом 10
послідовних днів засідань без отримання на те дозволу (7).
_______________(7) http://www.rada.Kiev.ua/LIBRARY/catalog/law/namcon2.htm.
Або інший приклад із світової практики. У частині третій
статті 63 Конституції Греції зазначено: якщо депутат протягом
місяця без поважних причин пропустив більш як п'ять засідань, з
нього утримується 1/30 щомісячної винагороди за кожний випадок
відсутності (8).
_______________(8) Конституции государств Европы.- М.: 2001.- Т.1.- С. 670.
Якщо виходити з того, що парламент розглядається як виразник
інтересів і волі Українського народу і що парламент сам точно
знає, чого хоче народ, і виражає його волю, то в даному разі
напрошується висновок про те, що парламент - сам по собі, а народ
сам по собі, оскільки для останнього діє загальне правило пункту 4
частини першої статті 40 КЗПП України ( 322-08 ) про розірвання
трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним
органу внаслідок прогулу (в тому числі відсутності на роботі понад
три години протягом робочого дня) без поважних причин.
Запропонована зміна уможливить ситуацію відсутності на пленарних
засіданнях більшості від конституційного складу, необхідної для
прийняття законів та інших правових актів. Тим самим обмежуються
права людини і громадянина на представництво їх інтересів у
Верховній Раді України - здійсненні державної влади через обраних
ними представників, що не узгоджується з вимогами статті 157
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Зрештою, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх
співвітчизників, боронити суверенітет і незалежність України,
дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу народного
депутата України зобов'язує присяга.
Суддя Конституційного Суду України В.Скомороха
ОКРЕМА ДУМКАсудді Конституційного Суду України Іващенка В.І.
стосовно Висновку Конституційного Суду України у
справі про надання висновку щодо відповідності
проекту Закону України "Про внесення змін до
Конституції України", направленого Головою
Верховної Ради України, вимогам статей 157 і
158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (справа
про внесення змін до статей 76, 78, 81
та інших Конституції України)
На підставі статті 64 Закону України "Про Конституційний Суд
України" ( 422/96-ВР ) вважаю за необхідне викласти окрему думку
стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі про
надання висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про
внесення змін до Конституції України", направленого Головою
Верховної Ради України, вимогам статей 157 і 158 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (справа про внесення змін до статей 76, 78,
81 та інших Конституції України).
Підтримуючи резолютивну частину Висновку, хочу висловити
міркування щодо його мотивувальної частини, в якій, як і у
Висновку Конституційного Суду України від 30 жовтня 2003 року
N 1-в/2003 ( v001v710-03 ) (справа про внесення змін до статей 29,
59, 78 та інших Конституції України ( 254к/96-ВР ), Конституційний
Суд України зробив зауваження та застереження щодо змісту
законопроекту, який досліджувався, а також надав пропозиції про
його удосконалення.
Моє бачення цієї проблеми викладене у окремій думці від
3 листопада 2003 року і полягає у такому.
1. Відповідно до положень частини другої статті 6 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) органи законодавчої, виконавчої та судової
влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією
Конституцією межах і відповідно до законів України. Частиною
другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи
державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці
конституційні норми поширюються й на Конституційний Суд України як
єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.
Згідно зі статтею 159 Конституції України ( 254к/96-ВР ) до
повноважень Конституційного Суду України належить надання висновку
щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції
України вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Частиною першою статті 157 Конституції України ( 254к/96-ВР )
передбачено, що Конституція України не може бути змінена, якщо
зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і
громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи
на порушення територіальної цілісності України.
Таким чином, реалізуючи повноваження, визначене статтею 159
Конституції України ( 254к/96-ВР ), Конституційний Суд України
має, зокрема, перевірити, чи передбачають (або не передбачають)
зміни до Конституції України, які пропонуються у законопроекті,
скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, чи
спрямовані (або не спрямовані) зазначені зміни на ліквідацію
незалежності або на порушення територіальної цілісності України,
та зробити відповідний висновок.
Інших критеріїв (умов) перевірки Конституційним Судом України
законопроектів про внесення змін до Конституції України
( 254к/96-ВР ) Основний Закон України не містить, що, на мою
думку, виключає можливість саме у висновках Конституційного Суду
України висловлення будь-яких зауважень, застережень чи надання
пропозицій щодо їх удосконалення, які виходять за межі, визначені
статтею 159 Конституції України.
2. Відповідно до частини другої статті 150 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) рішення Конституційного Суду України з
питань, передбачених цією статтею, а саме щодо відповідності
Конституції України (конституційності) законів та інших правових
актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів
Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, а також щодо офіційного тлумачення
Конституції України та законів України, є обов'язковими до
виконання на території України, остаточними і не можуть бути
оскаржені.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України,
викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 9 червня
1998 року N 8-рп/98 ( v008p710-98 ), конституційні вимоги щодо
обов'язковості виконання поширюються й на висновки Конституційного
Суду України з питань відповідності законопроекту про внесення
змін до Конституції України ( 254к/96-ВР ) вимогам статей 157 і
158 Конституції України. Зокрема, Конституційний Суд України в
цьому ж Рішенні визначив, що "висновок Конституційного Суду
України матиме значення гарантії додержання встановленого порядку
внесення змін до Конституції України... тільки за умови його
обов'язковості для Верховної Ради України".
Зважаючи на викладене, можна дійти висновку, що застереження
та пропозиції, висловлені у підпунктах 3.1, 3.6, 3.10, 3.11, 3.13,
3.15, 3.16 мотивувальної частини Висновку Конституційного Суду
України у справі про надання висновку щодо відповідності проекту
Закону України "Про внесення змін до Конституції України",
направленого Головою Верховної Ради України, вимогам статей 157 і
158 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (справа про внесення змін
до статей 76, 78, 81 та інших Конституції України), є також
обов'язковими до виконання Верховною Радою України.
Проте згідно зі статтею 159 Конституції України
( 254к/96-ВР ) Верховна Рада України розглядає законопроект про
внесення змін до Конституції України за наявності висновку
Конституційного Суду України лише щодо відповідності законопроекту
вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
3. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від
9 червня 1998 року N 8-рп/98 ( v008p710-98 ) у разі внесення в
процесі розгляду у Верховній Раді України поправок до
законопроекту про внесення змін до Конституції України
( 254к/96-ВР ) він приймається Верховною Радою України за умови
наявності висновку Конституційного Суду України про те, що
законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам
статей 157 і 158 Конституції України.
Суддя Конституційного Суду України В.ІВАЩЕНКО
